Рішення

від 21.10.2022 по справі 320/767/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2022 року № 320/767/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Дніпро ЛТД"

до Головного управління Державної податкової служби у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Дніпро ЛТД» з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень від 19.11.2021 за формою «Р» за №0279750715 та формою «В4» за №0279740715.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення-рішення прийнято за відсутності у діях позивача порушень приписів податкового законодавства, на підставі висновків акта перевірки, які не відповідають дійним обставинам справи.

Відповідач у відзиві позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно та у відповідності із вимогами законодавства в результаті виявлених під час перевірки порушень.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 31.10.2022 позовну заяву залишено без руху.

Позивач, у строк та спосіб, викладений в ухвалі, усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 29.03.2022 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

З 27.09.2021 по 01.10.2021 проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дніпро ЛТД» (далі ТОВ «Агро Дніпро ЛТД») щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2021 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.08.2021 №9241293899 (далі - Декларація) від`ємного значення з податку на додану вартість (ПДВ).

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 08.10.2021 №16808/10-36-07-15/42923917, згідно з яким зафіксовані порушення позивачем:

п.198.1, п.198.3, ст. 198 ПК України, в результаті чого товариством нібито завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на 140 874,00 грн. та занижено суму податку на додану вартість на 259 127,00 грн.

Так, на підставі акту перевірки контролюючим органом були прийняті:

податкове повідомлення-рішення форми «Р» за № 0279750715, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 323 909,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення форми «В4» за № 0279740715, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податоку на додану вартість на загальну суму 140 874,00 грн.

Згідно з п.56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи, що відповідачем неправомірно винесені спірні податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ( далі - ПК України ) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пунктів 44.1, 44.6 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до приписів п.188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Приписами п.198.5 ст. 198 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ( п.198.6. ст. 198 ПК України).

При цьому, відповідно до положень ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

VI. Оцінка суду

ТОВ «Агро Дніпро ЛТД», зареєстроване уповноваженим органом державної влади 02.04.2019, запис №13561020000005011, перебуває на обліку з 02.04.2019, як платник єдиного внеску та платник податку на додану вартість від 01.05.2019.

Видами діяльності позивача податків за КВЕД є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.25 Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників; 01.50 Змішане сільське господарство; 01.63 Післяурожайна діяльність; 01.64 Оброблення насіння для відтворення; 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.30 Роздрібна торгівля пальним; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Як встановлено судом, відповідачем ставляться під сумнів господарські відносини між позивачем із його контрагентами.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, та не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в наданих позивачем документах є недостовірними та (або) суперечливими.

Позивач уклав та фактично виконав договір постачання товару №05/07-21 від 05.07.2021 з ТОВ «ЛЕГРАНД ПЛЮС».

На виконання договору та специфікації №1 від 05.07.2021, ТОВ «ЛЕГРАНД ПЛЮС» поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро Дніпро ЛТД» органічне добриво-нейтралізатор кислотності грунту «Меліорант-ПЛЮС» (далі - ТМЦ), 3 гат. в кількості 296,297 т. на загальну суму 2 400 005,70 грн. (з ПДВ).

З метою належного оформлення та відображення у звітних бухгалтерських та податкових документах господарських операцій сторонами були складені відповідні первинні документи, серед яких: видаткова накладна №000694 від 21 липня 2021 року; товарно-транспортні накладні №1-07 від 22.07.2021, №5-07 від 23.07.2021, №9-07 від 26.07.2021, №13-07 від 27.07.2021, №14-07 від 27.07.2021, №10-07 від 26.07.2021, №6-07 від 23.07.2021, №2-07 від 22.07.2021, №11-07 від 26.07.2021, №7-07 від 23.07.2021, №3-07 від 22.07.2021, №12-07 від 27.07.2021, №8-07 від 26.07.2021, №4-07 від 23.07.2021.

Про належну якість поставленого ТМЦ свідчать посвідчення про державну реєстрацію серії А №06236, протокол випробувань №0793-Н.

Всі первинні документи були надані до перевірки в повному обсязі, будь-яких зауважень щодо їх змісту, наявності обов`язкових реквізитів або наявності розбіжностей між даними ТОВ «Агро Дніпро ЛТД» та ТОВ «ЛЕГРАНД ПЛЮС» контролюючий орган в акті перевірки не висловив. Зокрема, на сторінках акту перевірки вказано, що за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів розбіжність між задекларованим податковим кредитом ТОВ «Агро Дніпро ЛТД» та податковими зобов`язаннями ТОВ «ЛЕГРАНД ПЛЮС» відсутня.

Господарські операції між сторонами правочинів відображені у бухгалтерському обліку ТОВ «Агро Дніпро ЛТД» проводками Рах.631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за липень 2021 року по контрагенту ТОВ «ЛЕГРАНД ПЛЮС» сальдо станом на 01.07.2021 Дт-0, Кт-0; обороти за період: Дт-0 грн. Кт- 2 400 00,70 грн.; Сальдо на кінець періоду: Дт-3 255 504,00 грн., Кт 0 грн.

Отримані від контрагента ТМЦ були використані в підприємницькій діяльності ТОВ «Агро Дніпро ЛТД» шляхом їх оприбуткування на складі та подальшого використання у відповідних періодах, документальні докази чого були надані під час проведення перевірки. Контролюючим органом в акті перевірки не спростовано ані фактів придбання і оприбуткування у зазначеного контрагента органічного добрива на складах ТОВ «АГРО Агро Дніпро ЛТД», ані пов`язаності такого придбання з реальною господарською діяльністю підприємства (використання придбаних ТМЦ у такій діяльності), ані тверджень позивача про подальше використання придбаних ТМЦ, на підтвердження чого у ТОВ «Агро Дніпро ЛТД» є як всі необхідні первинні документи, так і дані бухгалтерського і податкового обліку, в яких відображений валовий дохід від реалізації підприємством згаданих ТМЦ.

Всі перераховані вище первинні документи, надані до перевірки, містять повний перелік обов`язкових реквізитів, визначених ч.ч.2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі Закон №996) та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі Положення №88).

Господарські операції між позивачем та його контрагентом знайшли також належне відображення і у податковій звітності ТОВ «Агро Дніпро ЛТД», про що свідчить декларація позивача з ПДВ за липень 2021 року, охоплена перевіркою.

Крім того, взаємовідносини з контрагентами в повному обсязі були відображені позивачем податків у ЄРПН за відповідні звітні періоди 2021 року.

Факти повного виконання ТОВ «Агро Дніпро ЛТД» свого обов`язку з відображення господарських операцій з контрагентами у власному бухгалтерському та податковому обліку жодним чином не заперечуються контролюючим органом в Акті перевірки.

Згідно з п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до окремих положень п.198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно із п.198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п.п.201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума, згідно із приписами підпунктів «а-в» пункту 200.4 статті 200 ПК України враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Контролюючий орган в акті перевірки перераховує всі податкові накладні, виписані на користь ТОВ «Агро Дніпро ЛТД» та зареєстровані в ЄРПН контрагентами-постачальниками протягом липня 2021 року при придбанні позивачем у них органічного добрива.

При цьому, ГУ ДПС у Київській області не наводить жодного достовірного, достатнього та належного аргументу, який би стверджував про неможливість або відсутність у позивача права відносити суми сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту.

В розумінні ст. 185 ПК України операції із придбання ТОВ «Агро Дніпро ЛТД» ТМЦ у ТОВ «ЛЕГРАНД ПЛЮС» за номенклатурою, вказаною в акті перевірки, відносяться до об`єкта оподаткування ПДВ.

А згідно з положеннями ст. 198 ПК України (з урахуванням вимог ст. 201 ПК України) підприємство як платник ПДВ мало повне право на включення сум ПДВ, сплачених на користь цього контрагента у вартості придбаних товарів і робіт, до складу свого податкового кредиту за липень 2021 року, оскільки ці витрати мають економічне обґрунтування, логічно та структурно пов`язані з виробничим процесом та типом господарювання платника, мають належне документальне та фактичне підтвердження, що жодним чином не заперечується ГУ ДПС у Київській області в акті перевірки.

Відтак, за відсутності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів непов`язаності понесених витрат із результатами підприємницької діяльності, позивач мав всі правові підстави для віднесення всієї суми ПДВ із придбання ТМЦ до складу податкового кредиту з ПДВ за відповідний період.

Вказані показники, підтверджені первинними документами та даними з ЄРПН, і знайшли своє відображення у поданій ТОВ «Агро Дніпро ЛТД» до контролюючого органу декларації з ПДВ за липень 2021 року. Контролюючим органом в акті не було спростовано достовірності первинних документів позивача наданих до перевірки, реальності правочину між ТОВ «Агро Дніпро ЛТД» та ТОВ «ЛЕГРАНД ПЛЮС», а також не доведено нікчемного характеру такого правочину.

Відповідно до положень ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво, серед іншого, здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Згідно із ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, ТОВ «Агро Дніпро ЛТД» згідно із чинним законодавством України має повне право укладати господарські договори із суб`єктами господарювання за своїм вільним вибором. Єдиною обов`язковою умовою при здійсненні такого вибору є наявність у контрагентів юридичної правосуб`єктності, підтвердженої державою, та відповідних спеціальних правових статусів (наявність спеціального дозволу, ліцензії, реєстрація особи платником ПДВ тощо).

Як слідує із акту перевірки, у ГУ ДПС у Київській області на час її проведення відсутні підтверджені дані стосовно того, що на дати укладення та виконання господарського правочину (липень 2021 року) ТОВ «ЛЕГРАНД ПЛЮС» не існувала як юридична особа або була обмежена у своїй правосуб`єктності. Серед іншого контролюючим органом не надано доказів внесення відповідних записів до єдиного державного реєстру, не зазначено відповідних судових рішень про припинення юридичної особи, визнання недійсними її статутних документів та/або обвинувальних вироків судів, що набрали законної сили, про засудження посадових осіб цього підприємства за зайняття фіктивним підприємництвом.

Відтак, слід прийти до висновку, що ТОВ «ЛЕГРАНД ПЛЮС» є наділеним цивільною і господарською правоздатністю та дієздатністю, тобто здатне мати та набувати цивільних і господарських прав та обов`язків і нести юридичну відповідальність за свої дії/бездіяльність.

Аргументація ГУ ДПС у Київській області про те, що ТОВ «Агро Дніпро ЛТД» укладало правочин із сумнівним (недобросовісним) контрагентом без прояву належного рівня обережності, про те, що виписка з ЄДРЮОФОПтаГФ та Реєстру платників ПДВ не свідчать про добросовісність контрагентів є хибною за визначенням. Контролюючий орган, стверджуючи подібне, свідомо перекладає відповідальність за ймовірну реєстрацію фіктивних суб`єктів господарювання з органів державної влади, а в частині взяття на податковий облік та на облік платників ПДВ - з органів ДПС України, на ТОВ «Агро Дніпро ЛТД», що суперечить самому конституційному принципу персональної юридичної відповідальності за результати своїх дій та рішень.

Натомість, ТОВ «Агро Дніпро ЛТД» вказує, що не має іншої офіційно підтвердженої інформації щодо ТОВ «ЛЕГРАНД ПЛЮС», ніж та, що міститься у відповідних державних реєстрах. ТОВ «Агро Дніпро ЛТД», як сумлінний платник податків, вступає в господарські правовідносини лише з особами з підтвердженою виданими державою Україна документами правосуб`єктністю. Інших законних та достатніх методів підтвердження сумлінності підприємства-контрагента ані чинне законодавство України, ані контролюючий орган в акті перевірки не наводять.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно із ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК України, якою передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з п.п.4.1.4 п.4.1 ст. 4 ПК України принципом податкового права є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Спрямованості мети правочину між ТОВ «Агро Дніпро ЛТД» та його контрагентом на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а також наявність в діях осіб відповідного умислу контролюючим органом в ході перевірки не досліджувались та в Акті перевірки не наводяться. Також акт перевірки не доводить умислу платника, спрямованого на порушення публічного порядку, та не визначає, в чому таке порушення полягає.

Нормами чинного ПК України (ст.ст. 75, 78, 86) чітко прописаний алгоритм дій працівників контролюючого органу при проведенні позапланової документальної перевірки, в якому відсутні будь-які посилання щодо їх права визнавати нікчемними правочини між суб`єктом господарювання та його контрагентами в позасудовому порядку.

Відповідно до п.п.20.1.30 п.20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Будь-які докази, що судові справи, ініційовані ГУ ДПС у Київській області або іншим заінтересованим суб`єктом, а також відповідні судові рішення на користь контролюючого органу про визнання правочину між позивачем та ТОВ «ЛЕГРАНД ПЛЮС» недійсним або застосування до нього наслідків нікчемності суду не надані. Іншого не встановлено.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи наведене правове регулювання та встановлені судом обставини щодо необґрунтованості висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, на підставі якого Головним управлінням ДПС у Київській області прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.11.2021 за формою «Р» за №0279750715 та формою «В4» за №0279740715, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх скасування, а отже і для обґрунтованості позовних вимог.

VII. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

VIII. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду із даним позовом позивачем сплачено судовий збір на суму 6971,74 грн.

Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області витрати по сплаті судового збору у розмірі 6971,74 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 19.11.2021 за формою «Р» за №0279750715 та формою «В4» за №0279740715.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дніпро ЛТД» (код ЄДРПОУ: 42923917, місцезнаходження: 08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Гоголя, буд. 26) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) судові витрати у розмірі 6971,74 грн. (шість тисяч дев`ятсот сімдесят одна грн. 74 коп).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.

Дата підписання та виготовлення повного тексту рішення - 21.10.2022