Ухвала

від 24.10.2022 по справі 750/14924/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

24 жовтня 2022 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/14924/21

Головуючий у першій інстанції - Требух Н. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/646/22

Суд у складі:

головуючого - судді Євстафіїва О.К.,

суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.,

розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського ліцею № 22 Чернігівської міської ради Чернігівської області, Управління освіти Чернігівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, допущення до роботи та стягнення середньої заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Чернігівського ліцею № 22 Чернігівської міської ради Чернігівської області (далі за текстом - Чернігівський ліцей № 22), Управління освіти Чернігівської міської ради, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ Чернігівського ліцею № 22 від 05.11.2021 № 07-к про відсторонення її від роботи, допустити її до роботи вчителя англійської мови з 08.11.2021 та зобов`язати виплатити їй середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 08.11.2021 до дня прийняття судового рішення у справі. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що з 18.08.2004 ОСОБА_1 працює вчителем англійської мови у Чернігівському ліцеї № 22. 05.11.2021 їй вручено лист-повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, відповідно до якого їй запропоновано до 08.11.2021 надати директорові закладу документ, що підтверджує отримання нею повного курсу вакцинації або одну дозу дводозної вакцини від COVID-19, які включені ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, або міжнародний, внутрішній або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19, або медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я за встановленою формою. Жодного з перелічених документів позивачем не було надано. У зв`язку з цим наказом від 05.11.2021 № 07-к останню відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021 до усунення причин, що його зумовили. У такий спосіб порушено право ОСОБА_1 на працю, гарантоване Конституцією України. Позивач зазначає, що згаданий наказ суперечить приписам ст. 46 КЗпП України і ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», оскільки саме цим Законом встановлюється перелік обов`язкових щеплень проти інфекційних хвороб, у якому відсутнє щеплення від респіраторної хвороби COVID-19.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково: визнано незаконним і скасовано наказ т.в.о. директора Чернігівського ліцею № 22 від 05.11.2021 № 07-п про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021; стягнуто з Управління освіти Чернігівської міської ради на користь останньої середній заробіток за період з 08.11.2021 по 31.01.2022 в сумі 34677 грн 60 грн. (обов`язкові платежі й податки з цієї суми не утримано) і 1816 грн 00 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору. Ухвалюючи це рішення, суд І інстанції виходив із того, що

- перелік підстав для відсторонення працівника від роботи визначений ст. 46 КЗпП України, не є виключним, але положення цієї статті передбачають можливість його розширення лише актами законодавства України;

- ст. 12 Закону Ураїни «Про захист населення від інфекційних хвороб» щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 не визначене як обов`язкове;

- відсторонення від роботи може бути реалізовано виключно на підставі закону, а не підзаконних актів у вигляді чи то постанови Кабінету Міністрів України, чи то наказу окремого Міністерства, оскільки воно само по собі безумовно є втручанням у права людини на працю та заробіток працею на життя шляхом його обмеження в силу положень п. 1 ст. 92 Конституції України. Так як рішення оспорюване позивачем відсторонення прийнято у формі постанови Кабінету Міністрів України, тобто у спосіб, що не відповідає вимогам зазначеного пункту і поза межами конституційних повноважень Кабінету Міністрів України, то спір між сторонами слід вирішувати на підставі положень ст.ст. 43, 64, 92 Конституції України, констатуючи відстуність у правовому полі України закону, який би наділяв роботодавців правом відсторонювати від роботи працівників за відмову від вакцинації проти COVID-19;

- у справі, яка розглядається, йдеться не про повноваження втручання держави у право на повагу до приватного життя позивача шляхом встановлення обов`язку проходження вакцинації, а про спосіб втручання у право ОСОБА_1 на працю та своєчасне одержання винагороди за працю, який, на думку суду, не відповідає вимогам Конституції України;

- згідно з наданими відповідачем документами, середньоденна заробітна плата позивача становить 577 грн 96 коп., тому середній заробіток за час відсторонення від роботи (60 робочих днів по день винесення оскаржуваного рішення) становить 34677 грн 60 коп. (577 грн 96 коп. х 60 робочих днів), виплату якого належить провести після утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів на користь держави.

В апеляційній скарзі Чернігівський ліцей № 22 просить скасувати вказане рішення і ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.1998 № 12-рп/09 визначено, що термін «законодавство», що вживається у ч. 3 ст. 21 КЗпП України, треба розуміти так, що ним охоплюються Закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України;

- при видачі оспорюваного наказу Чернігівський ліцей № 22, окрім ст. 46 КЗпП України, керувався ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом Міністерства охорони здоров`я України (далі за текстом - МОЗ України) від 04.10.2021 № 5153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» та пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236;

- згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 90) і згідно з Положенням про МОЗ України, головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, є МОЗ України;

- наказом вказаного Міністерства від 04.10.2021 № 2153, який доповнено його ж наказом від 01.11.2021 № 2393, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Цей Порядок передбачає обов`язковість профілактичних щеплень працівників закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань;

- постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 (з подальшими змінами і доповненнями станом на дату прийняття оспорюваного наказу - 05.11.2021) приписано керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити відповідно до ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу» відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників і державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком і які відмовляються або ухиляються від проведення таких щеплень, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення цих щеплень;

- відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим, як підстава для відсторонення працівника від роботи у відповідності до ч. 1 ст. 46 КЗпП України відноситься до інших випадків відсторонення від роботи, передбачених законом;

- позивач не надала доказів наявності у неї абсолютних протипоказань для проведення щеплення, про яке йдеться;

- оспорюваний наказ не містить дискримінаційних положень, а його прийняття обумовлено легітимною метою - забезпеченням прав і законних інтересів дітей;

- інформація про COVID - сертифікат та щеплення проти COVID-19 в переліку документів, що підпадають під медичну таємницю, в українському законодавстві відсутня.

Від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності, у якому вона також просила відхилити апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, суд доходить таких висновків.

Великою Палатою Верховного Суду 07.09.2022 прийнято до розгляду справу № 130/3548/21 за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на посаді й стягнення заробітної плати і призначено цю справу до розгляду.

Позовна заява у цій справі та позовна заява у вищевказаній справі, яка переглядається Великою Палатою Верховного Суду, мотивовані тим, що є протиправним відсторонення позивачів від роботи у зв`язку з відсутністю у них щеплення проти COVID-19.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України, суд може з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 253 цього ж Кодексу, провадження у справі у випадку, встановленому п. 10 ч. 1 його статті 252, зупиняється до закінчення перегляду справи в касаційному порядку. Виходячи з цих норм права з ініціативи суду обговорено можливість зупинення розгляду справи до вирішення Великою Палатою Верховного Суду вищепойменованої справи.

Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали справи у межах питання, що вирішується, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі до вирішення по суті Великою Палатою Верховного Суду справи № 130/3548/21.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 252 ч. 1 п. 10, 368 ч. 1 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у справі зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у справі № 130/3548/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня її складення.

Дату постановлення ухвали постанови визначено згідно з приписом ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Головуючий: Судді: