Рішення

від 11.10.2022 по справі 591/7068/19

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/7068/19

Провадження № 2/591/163/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2022 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі - Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування -

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 12 листопада 2019 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_3 у період з грудня 2010 року по 28 січня 2017 року. Визнати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю та визнати за нею право власності на 3/4 частини квартири.

Справа з 12 листопада 2019 року перебувала в провадженні судді Шелєхової Г.В.. Ухвалою Зарічного районного суду міста Суми від 13 листопада 2019 року позовну заяву було залишено без руху.

27 листопада 2019 року позивачем було подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Зарічного районного суду міста Суми від 28 листопада 2019 року уточнену позовну заяву було залишено без руху.

26 грудня 2019 року позивачем було подано заяву про усунення недоліків.

27 грудня 2019 року ухвалою Зарічного районного суду міста Суми було відкрито провадження по справі.

16 березня 2020 року ухвалою Зарічного районного суду міста Суми, ухвалено провести процедуру врегулювання спору за участю судді у справі та зупинити провадження у справі.

03 квітня 2020 року ухвалою Зарічного районного суду міста Суми, було припинено врегулювання спору за участю судді по розгляду даної цивільної справи та відновлено провадження у даній справі.

Цивільну справу №591/7068/19 (провадження № 2/592/907/20) було передано на розгляд іншому судді, визначеному в порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу - судді Клименко А.Я..

15 липня 2020 року Суддею Зарічного районного суду м. Суми Клименко А.Я., було винесено ухвалу про прийняття до свого провадження цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на 3/4 частини квартири в порядку спадкування.

21 січня 2021 року позивачка через свого представника адвоката Андрієнко М.В. подала до суду уточнену позовну заяву, в якій просила встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_3 у період з грудня 2010 року по 28 січня 2017 року. Визнати за ОСОБА_1 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , як особисту приватну власність. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину від загальної площі квартири за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом. Уточнена позовна заява протокольною ухвалою суду була прийнята до розгляду.

15 квітня 2021 року в підготовчому судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги уточненої позовної заяви та просила позов задовольнити, представник відповідача позов визнав частково (в частині права власності на 1/2 частину квартири за спадкуванням по закону від загальної площі квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Судом в підготовчому судовому засіданні було задоволено клопотання позивача про допит осіб в якості свідків. Також судом в підготовчому судовому засіданні було задоволено клопотання представника відповідача про витребування письмових доказів, а саме стосовно витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПУЛЬС", ідентифікаційний код юридичної особи 31163036, (40030, Сумська обл., місто Суми, вулиця Прокоф`єва, будинок 14) завіреної копії договору купівлі - продажу квартири, укладеного на ім`я ОСОБА_1 та фінансові документи, щодо розрахунків за даним договором, а також всі додатки до нього; Витребування у Сумської міської ради в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Сумах» Сумської міської ради 40000, місто Суми, вул. Горького, 21,ЄДРПОУ 23823253, належним чином завіреної копії реєстраційної справи, щодо реєстрації права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; витребуванні у Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області довідки на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), про місце її роботи та сплати на її ім`я страхових внесків у період з грудня 2010 року по січень 2017 року.

Ухвалою Зарічного районного суду міста Суми від 15 квітня 2021 року закрито підготовче провадження по цивільній справі тапризначено цивільну справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

16.06.2021 року у судовому засіданні позивач та її представник підтримали вимоги позовної заяви та просили позов задовольнити, додатково зазначили, що доказами спільного проживання Позивача з померлим є фотознімки та показання свідків. 28.09.2021 року у судовому засіданні позивач, зазначила, що не бажає ділити спірну квартиру порівну та вважає, що квартира була придбана нею з ОСОБА_3 за час проживання однією сім`єю у період з 2010 по 28.01.2017 рік.

30.12.2021 року в судовому засіданні були допитані свідки з боку Позивача, а саме ОСОБА_4 , зазначила, що є рідною сестрою позивачки, повідомила, що з відповідачкою ОСОБА_3 не спілкувалася, зокрема зазначала, що Позивачка разом з ОСОБА_3 проживала на орендованих квартирах по АДРЕСА_3 та СКД, проживали з 2012 року. Зазначила, що договір про придбання спірної квартири був оформлений на Позивачку.

Свідок ОСОБА_5 , зазначив, що працював разом з ОСОБА_3 , повідомив суду, що у відрядження ОСОБА_3 приїздив разом з Позивачкою. Зазначив, що був вдома у ОСОБА_3 у квартирі на АДРЕСА_3 та повідомляв, що з ним проживала Позивачка у період з 2010 по 2013 рік.

22.06.2022 року в судовому засіданні були допитані свідки з боку Позивача, а саме свідок ОСОБА_6 , зазначила, що Позивачка є її тіткою та її син приїздив на канікули до Позивачки та ОСОБА_3 . Повідомила, що разом з чоловіком давала в борг Позивачці кошти у сумі приблизно 100000 гривень, про що отримала розписку, повідомила, що розписка була не цільова, коли їй повернули кошти, вона точно не пам`ятає, але їй здається, що у 2014 році. Додатково зазначила, що померлому надавала грошові кошти в борг у сумі 6000 доларів США для погашення заборгованості по заробітній платі на підприємстві, що належало ОСОБА_3 , на що оформляла на своє ім`я нотаріальний договір з заставою свого автомобіля.

Свідок ОСОБА_7 , зазначила, що ОСОБА_3 є її братом. Повідомила, що її брат у 2014 році придбав квартиру, додатково зазначила, що не володіє інформацією стовно того, за чиї кошти вона придбана. Зазначила, що Позивачка з померлим познайомилась у 2010 році. Чому не реєстрували шлюб протягом 7 років повідомити нічого не змогла.

Суд, вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Стаття 15 ЦК України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України встановлюється, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а саме припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до роз`яснень, п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11, при застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Пунктом 6 Рішення Конституційного суду України від 03.06.1999 року №5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п..

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц зазначила, що вирішуючи спір про поділ майна, необхідно як установити обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

Слід зазначити, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі №524/10054/16.

На підтвердження своїх позовних вимог в частині встановлення факту проживання однією сім`єю стороною позивача було надано спільні фотознімки позивача та померлого. В судовому засіданні позивач та представник відповідача не заперечували, що на вказаних фотознімках зображені позивач та відповідач, а тому згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України вказані обставини не підлягають доказуванню.

Дані фотознімки свідчать про спільний відпочинок сторін та святкування різноманітних подій. Однак, на думку суду, даний факт сам по собі без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю. Це кореспондується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 серпня 2019 року у справі № 588/350/15-ц.

Окрім цього з наданих позивачем копій фотокарток на яких зафіксовані сторони, також не можливо встановити період за який вони були здійснені та святкування яких саме подій на них засвідчені.

Судом також встановлений, факт того, що сторони були зареєстровані за різними адресами, це свідчить про визначення ними окремих місць їх постійного проживання, а квартира померлого за адресою: АДРЕСА_1 , не була постійним місцем проживання позивачки.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , з витребуваної з Управління «Центр надання адміністративних послуг у місті Суми» реєстраційної справи №394884759101 вбачається, що документи на реєстрацію права власності на вище зазначену квартиру були оформлені на ім`я померлого та подані для реєстрації права власності ним особисто, а тому суд не сприймає як належний доказ копію договору купівлі - продажу квартири (а.с. 25 т.1), що була надана стороною Позивача по справі.

Суд критично відноситься до поданих письмових доказів Позивача, зокрема гарантійних талонів (а.с. 75, 82 т.1), товарних чеків (а.с. 80, 81 т.1), виписки з медичної картки стаціонарного хворого (а.с.83 т.1), оскільки дані письмові докази жодним чином не підтверджують факти їх спільних придбань. В зв`язку із цим суд повністю відхиляє їх.

На підтвердження своїх позицій стороною позивача було заявлено клопотання про виклик свідків. Аналізуючи зміст показань допитаних в судовому засіданні свідків, зокрема ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд відхиляє їх та не бере до уваги, так як зазначені особи являються знайомими та родичами позивачки, з якими позивач знаходиться у приязних стосунках, окрім цього покази цих осіб не узгоджуються з іншими матеріалами у справі, зокрема аналізуючи надану копію боргової розписки, що була складена Позивачем (а.с.118т.1) та вислухавши пояснення свідка, зокрема ОСОБА_6 , виникають розбіжності у сумі коштів, що ніби-то бралась в борг Позивачем, зокрема свідок зазначив, що розписка була не цільова, проте розписка, що знаходиться в матеріалах справи є цільовою та грошові кошти надавались в борг для придбання квартири. Також факт того, що розписка є не цільовою підтвердила і Позивачка на судових засіданнях. Окрім того свідок підтвердив факт виконання боргового зобов`язання Позивачем та померлим, що не узгоджується з позицією Верховного суду від 18.07.2018 року, постанова по справі 143/280/17, в якій суд зазначив, що факт виконання зобов`язання за договором позики не може доводитися поясненнями сторони та показаннями свідка. Тому суд як неналежний доказ по справі відхиляє і копію наданої розписки, що знаходиться в матеріалах справи.

Досліджуючи надану Пенсійним фондом довідку за формою ОК5, зокрема щодо відомостей про застраховану особу позивачку, судом встановлено, що вона з 2006 року по 2021 рік працювала в «Національному інституті раку», що знаходиться в місті Києві, що також може свідчити про те, що Позивачка та ОСОБА_3 не проживали разом постійно, оскільки померлий працював у місті Суми, а Позивачка у місті Києві, дана обставина дає додаткові підстави критично ставитись до показань свідків, заоремо ОСОБА_5 , котрий стверджував, що Позивачка постійно перебувала у відрядженнях з ОСОБА_3 , термін яких був по кілька місяців, що суперечить страховому стажу відповідачки у спірний період, котрий жодного разу не переривався.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В контексті визначення можливих доказів, їх оцінки як достатніх, слід також відзначити, що згідно усталеної судової практики самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2019 року по справі № 466/3769/16-ц).

Інших доказів на підтвердження факту спільного проживання сторін однією сім`єю позивачем суду не надано.

Отже системний аналіз наведеного, дає суду підстави для висновку, що позивачем не було доведено у судовому засіданні наявність між Позивачем та ОСОБА_3 усталених відносин притаманних подружжю в період з грудня 2010 року по 28 січня 2017 року, а саме не надано доказів про спільне проживання, ведення спільного господарства, спільного бюджету, не надано доказів своєї участі у набутті спільно з ОСОБА_3 спірного майна.

За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені статтею 74 СК України вважати майно таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, оскільки вимога про поділ майна є похідною та ґрунтуються на позовній вимозі про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, яка, як було зазначено вище, не була доведена стороною позивача.

Тому, суд не знаходячи підстав для задоволення вимоги пов`язаної із встановлення факту проживання позивача та відповідача однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу з грудня 2010 року по 28 січня 2017 року приходить до висновку стосовно відмови у позовних вимогах що стосуються визнання права власності на частину сумісно придбаного майна.

Положеннями ЦПК України визначено, що є доказами у цивільній справі, зокрема доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частини 1, 2 статті 76 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, суд покладає судові витрати на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 3, 21, 36, 74 Сімейного кодексу України, ст. ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення виготовлено 24 жовтня 2022 року.

СУДДЯ А.Я. КЛИМЕНКО