Постанова

від 18.10.2022 по справі 916/3705/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/3705/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.,

суддів: Аленіна О.Ю., Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Чеголя Є.О.

за участю представників учасників процесу:

Представника ОСОБА_1 - адвоката Хомко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.07.2022 (про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність).

по справі №916/3705/21

за заявою боржника: ОСОБА_1

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

суддя суду першої інстанції Грабован Л.І.

місце винесення ухвали: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області.

Повний текст ухвали складено та підписано: 29.07.2022.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи.

У грудні 2021 року Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, посилаючись на заборгованість перед кредитором у сумі 2 000 000 грн. та положення Кодексу України з процедур банкрутства.

В обґрунтування заяви заявник посилався на те, що розмір прострочених зобов`язань боржника перед кредитором становить 2 000 000 грн., що перевищує 30 розмірів мінімальної заробітної плати, що є підставою для звернення до Господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.12.2021р. (суддя Антощук С.І.) прийнято до розгляду заяву боржника фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.12.2021р. відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2022р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.12.2021р. про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність по справі №916/3705/21 задоволено; ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.12.2021р. про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність по справі №916/3705/21 скасовано; справу №916/3705/21 направлено до Господарського суду Одеської області для розгляду заяви фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.07.2022р. суддею Грабован Л.І. прийнято заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до свого провадження та призначено до розгляду у підготовчому засіданні господарського суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.07.2022 відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

В мотивах прийнятої ухвали, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , оскільки наявність боргу не підтверджено належними та допустимими доказами для звернення із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Щодо неможливості виконати після настання встановленого строку грошове зобов`язання перед ОСОБА_2 у той самий спосіб, який зазначений і у плані реструктуризації боргів, а саме продажу належного боржнику нерухомого майна та майнових прав, у позасудовому порядку, тобто без застосування процедур, суд першої інстанції зазначив, що передбачених цим Кодексом, ОСОБА_1 не зазначалось та доказів не надавалось. Крім того, суд вказав, що у виконанні плану реструктуризації боргів, тобто продажу належного боржнику майна, не передбачено і участь керуючого реструктуризацією боргів. Тобто боржник не відчуває необхідності і у професійній допомозі арбітражного керуючого щодо організації відповідних заходів, а має готовність здійснювати їх самостійно, що свідчить про таку можливість без застосування процедури неплатоспроможності.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати Ухвалу Господарського суду Одеської області про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність №16/3705/21 від 27.07.2022 та справу №16/3705/21 направити до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для відкриття провадження у справі, оскільки наявність боргу не підтверджено належними та допустимими доказами.

Зокрема, судом першої інстанції встановлено, що в підтвердження наявності заборгованості боржником до заяви додано копію розписки, без надання відповідного договору позики; матеріали справи не містять й доказів наявності судового провадження про стягнення грошових коштів за вказаною розпискою, що противорече дійсності.

Так, 15.05.2021 р. між ОСОБА_1 (позичальник) та ОСОБА_2 (позикодавець) було укладено безвідсотковий договір позики на суму 2 ООО ООО грн. строком на 3 місяці, тобто до 15.05.2021 року. На підтвердження укладання вказаного договору позики ОСОБА_1 було надано боргову розписку від 15.05.2021.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі №6-63цс13 викладено правовий висновок про те, що

«письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов 'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ;ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.»,

У постанові Верховного Суду від 14.07.2022 по справі №204/4341/17 суд вказав, що судова практика у спірних правовідносинах є усталеною, а тому підстав для ініціювання відступу від зазначеного правового висновку Верховного Суду У країни немає.

Отже, на думку скаржника, надана ОСОБА_1 до заяви про відкриття провадження у справі копія боргової розписки про отримання коштів є належним доказом укладення договору позики, оскільки надає можливість суду встановити із її змісту умови цього договору, а також підтверджує факт отримання коштів у борг.

Зазначеного суд першої інстанції неврахував, а отже суд в оскаржуваній ухвалі дійшов помилкового висновку, що сама по собі розписка, без укладення договору позики не може вважатися належним та допустимим доказам у розмінні ст.ст. 77-79 ГПК України факту наявності заборгованості.

Таким чином, скаржник вказує, що боржник належним чином довів існування підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що передбачена пунктом 1 ч. 2 ст. 115 КУзПБ (розмір прострочених зобов`язань боржника перед кредиторами становить більше 30 розмірів мінімальної заробітної плати).

Також, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що судом не в повній мірі з`ясовано обставини справи, що призвело до помилкового висновку про відсутність загрози неплатоспроможності боржника.

Зокрема, висновок суду, що боржник може погасити заборгованість без застосування процедур передбачених Кодексом, оскільки наданий боржником до заяви проект плану реструктуризації передбачає продаж майна та не передбачає участь арбітражного керуючого. Тобто боржник не відчуває необхідності і у професійній допомозі арбітражного керуючого щодо організації відповідних заходів, а має готовність здійснювати їх самостійно є таким, що було зроблено помилково, з огляду на наступне.

По-перше, відчуття боржником необхідності у професійній допомозі арбітражного керуючого не входить до вичерпного переліку підстав для відмови у відкритті провадження.

По-друге, боржник на виконання вимог ч. 4 ст. 116 КУзПБ подає проект плану реструктуризації - пропозиції щодо реструктуризації.

Зазначеного суд першої інстанції під час винесення оскаржуваної ухвали не врахував, що і призвело до ухвалення необгрунтованної та незаконної ухвали суду.

Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Філінюка І.Г., суддів: Аленіна О.Ю., Богатир К.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2022.

На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/3705/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно західного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 доручено господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/3705/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.07.2022 (про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність) по справі

11.08.2022 матеріали справи №916/3705/21 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно західного апеляційного господарського суду від 29.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.07.2022 у справі №916/3705/21.

Призначено справу № 916/3705/21 до розгляду на 18.10.2022 о 14:00 год.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Фактичні обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі п.1 ч.2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки розмір прострочених зобов`язань боржника перед кредитором становить 2 000 000 грн., що перевищує 30 розмірів мінімальної заробітної плати.

В обґрунтування поданої заяви, фізична особа ОСОБА_1 зазначає, що заборгованість у розмірі 2 000 000 підтверджується розпискою, відповідно до якої 15.05.2021 р. він одержав у борг від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 2 000 000 грн., які зобов`язувався повернути в повному обсязі до 15.08.2021р., однак у зв`язку із погіршенням фінансового стану заявника, відсутністю доходу від підприємницької діяльності, на даний час боржник не має можливості виконати грошове зобов`язання.

Також, у поданій заяві ОСОБА_1 вказує, що у нього наявне майно, за рахунок якого можливо погасити наявний борг, про що надано відповідний план реструктуризації боргів.

Позиція суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За приписами ч. 1 ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Згідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.

Грошове зобов`язанням це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загально-обов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Неплатоспроможність це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про неплатоспроможність боржника-фізичної особи або фізичної особи-підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.

Відповідно до ч. 2 цієї норми боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:

1) розмір прострочених зобов`язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;

2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців;

3) ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення;

4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства загроза неплатоспроможності це обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі.

В силу приписів ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства обов`язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, лежить на заявнику.

Згідно з п. 14 ч. 3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, серед іншого, й інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 Кодексу України з процедур банкрутства.

Як зазначалося вище, в підтвердження наявності заборгованості боржником до заяви додано копію розписки.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст.1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Відповідно до правових висновків викладених у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 р. по справі №369/3340/16-ц та від 14.07.2022р. по справі №204/4341/17: «за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

При цьому, факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.».

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що в підтвердження наявності заборгованості боржником до заяви додано копію розписки, без надання відповідного договору позики.

Також матеріали справи не містять й доказів наявності судового провадження про стягнення грошових коштів за вказаною розпискою.

Таким чином, що сама по собі розписка, без укладення договору позики не може вважатися належним та допустимим доказам на підтвердження факту наявності заборгованості у розмінні ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи також не містять доказів виконання після настання встановленого строку грошового зобов`язання перед Черніговим І.В. у той самий спосіб, який зазначений і у плані реструктуризації боргів, а саме продажу належного боржнику нерухомого майна та майнових прав, у позасудовому порядку, тобто без застосування процедур, передбачених цим Кодексом України з процедур банкрутства.

Разом з тим, колегія суддів зауважує на тому, що із введенням в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, фізичної особи-підприємця та не тотожний за метою і механізмом реалізації до інституту банкрутства юридичних осіб.

Як вбачається з пояснювальної записки до проєкту Кодексу України з процедур банкрутства метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації не з їх вини та потребують допомоги з боку держави.

Тому, призначенням цих норм законодавець визначив забезпечення допомоги чесним боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а у разі неможливості у майбутньому погасити борги - заслужити їх списання.

У преамбулі КУзПБ закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої КУзПБ - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами обох судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Отже, застосовуючи ці норми, слід враховувати, що на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб КУзПБ не встановлена.

За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.

Верховний Суд зауважує, що таким чином КУзПБ запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що не є обов`язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.

За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов`язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.

Частиною другою статті 6 КУзПБ визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.

Згідно з частиною п`ятою статті 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.

Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).

Отже, ця судова процедура є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).

Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки:

- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо;

- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;

- подати проєкт плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);

- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);

- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).

Також, КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема передбачає:

- відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п`яти років (пункти 3, 4 частини четвертої статті 119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених частиною сьомою статті 123 КУзПБ;

- закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ);

- відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов`язковій сплаті згідно з частиною третьою статті 125 КУзПБ або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 частини восьмої статті 126 КУзПБ);

- дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (частина одинадцята статті 126 КУзПБ).

Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 р. по справі № 903/806/20.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Висновки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків місцевого господарського суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.07.2022 по справі №916/3705/21 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано: 24.10.2022.

Головуючий суддя Філінюк І.Г.

Суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.