Постанова

від 21.07.2022 по справі 911/1341/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2022 р. м.Київ Справа№ 911/1341/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Салій І.О.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 21.07.2022:

від позивача: Зайцев В.С.

від відповідача: Голуб В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Білоцерківської міської ради

на рішення Господарського суду Київської області

від 06.09.2021 (повний текст складено і підписано 13.09.2021)

у справі № 911/1341/21 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Нестеренка Віталія Євгеновича

до Білоцерківської міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення № 464-10-VIII від 25.02.2021 р. і зобов`язання повторно розглянути заяву щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа-підприємець Нестеренко Віталій Євгенович (далі - ФОП Нестеренко В.Є., позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Білоцерківської міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення № 464-10-VIII від 25.02.2021 р. і зобов`язання повторно розглянути заяву щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що рішенням Білоцерківської міської ради від 25.02.2021 р.№ 464-10-VІІІ "Про розгляд заяви щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту фізичній особі-підприємцю Нестеренку Віталію Євгеновичу" позивачеві на підставі ст.ст. 12, 79-1, 98-102, 122, 123 Земельного кодексу України, ст. 55-1 Закону України "Про землеустрій", Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", підзаконних нормативно-правових актів, враховуючи подання постійної комісії з питань земельних відносин та земельного кадастру, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища Білоцерківської міської ради № 166/02-17 від 11.02.2021 р., протокол постійної комісії з питань земельних відносин та земельного кадастру, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища Білоцерківської міської ради № 7 від 05.02.2021 р. було відмовлено позивачеві у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, для експлуатації та обслуговування тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності площею 0,0030 га від загальної площі 0,8314 га з кадастровим номером 3210300000:07:002:0104 за адресою: вул. Леваневського, в районі будинку № 26 за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква.

ФОП Нестеренко В.Є. вважає рішення Білоцерківської міської ради, а також протоколи комісій Білоцерківської міської ради, покладені в основу такого рішення, незаконними, прийнятими відповідачем з порушеннями норм матеріального права та процедури ухвалення (порушення строків розгляду заяви позивача), без наведення достатніх нормативних підстав та юридичного обґрунтування, спрямованими на порушення прав та законних інтересів позивача у сфері зайняття підприємницькою діяльністю та на створення йому штучних перешкод у користуванні земельною ділянкою, на якій розташовано належний йому павільйон, що є підставою для скасування такого рішення в судовому порядку, у зв`язку з чим позивач просить суд про визнання протиправним та скасування рішення № 464-10-VIII від 25.02.2021 р. і зобов`язання повторно розглянути заяву позивача щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, а також судові витрати покласти на відповідача.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував повністю, посилаючись на те, що у земельний сервітут позивачеві передавалась земельна ділянка під розміщення павільйону, який є тимчасовою спорудою відповідно до законодавства України. Проте, як стало відомо відповідачу, під даною тимчасовою спорудою позивача наявний фундамент, який встановлено без дозвільних документів. З огляду на таке, Білоцерківська міська рада вважає, що позивач відхилився від проекту під час встановлення тимчасової споруди та здійснив самочинне будівництво в порушення норм чинного законодавства, що унеможливлює встановлення останньому земельного сервітуту.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.09.2021 у справі № 911/1341/21позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Нестеренка Віталія Євгеновича до Білоцерківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення № 464-10-VIII від 25.02.2021 р. і зобов`язання повторно розглянути заяву щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту - задоволено повністю, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення Білоцерківської міської ради від 25.02.2021 р. № 464-10-VІІІ "Про розгляд заяви щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту Фізичній особі-підприємцю Нестеренку Віталію Євгеновичу";

- зобов`язано Білоцерківську міську раду повторно розглянути заяву Фізичної особи-підприємця Нестеренка Віталія Євгеновича щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту для експлуатації та обслуговування тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності площею 0,0030 га за адресою: вул. Леваневського, в районі будинку № 26 (реєстраційний номер Білоцерківської міської ради № 15.1-07/5743 від 17.12.2020 р.).

Рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Нестеренка Віталія Євгеновича та скасування рішення Білоцерківської міської ради від 25.02.2021 р. № 464-10-VІІІ "Про розгляд заяви щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту Фізичній особі-підприємцю Нестеренку Віталію Євгеновичу", мотивовано тим, що рішення прийняте з порушенням строків розгляду заяви позивача, так і без наведення підстав відмови у наданні дозволу, що є підставою щодо зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення технічної документації.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим у справі рішенням, Білоцерківська міська рада (01.10.2021 згідно з поштовим трекером на конверті) звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 06.09.2021 у справі № 911/1341/21 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.

Скаржник в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що:

- позивачем було допущено порушення підпункту 4.4.5. договору про встановлення особистого строкового сервітуту від 16 вересня 2015 року №81;

- судом першої інстанції не взято до уваи, що позивачем не дотримано норм чинного законодавства під час попереднього оформлення документації щодо встановлення особистого сервітуту;

- правовідносини між позивачем та Білоцерківською міською радою по договору № 81 про встановлення особистого строкового сервістуту не виникли, адже не було проведено державну реєстрацію земельного сервітуту, а тому відсутні обставини, які б свідчили про порушення прав та охоронюваних законом інтересв позивача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10..2021, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючий суддя - Станік С.Р., судді - Тищенко О.В., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/1341/21 за апеляційною скаргою Білоцерківської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 06.09.2021, розгляд справи призначено на 25.11.2021.

Згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 19.10.2021, суддю Північного апеляційного господарського суду Дикунську С.Я., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, звільнено у відставку.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021, у зв`язку із рішенням Вищої ради правосуддя від 19.10.2021 про звільнення судді Дикунської С.Я., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/1341/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 02.11.2021, для розгляду справи № 911/1341/21 сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю., яка прийняла вказану справу до свого провадження.

03.11.2021 згідно протоколу передачі судової справи (заяви) раніше визначеному головуючому судді (складу суду) заява про забезпечення позову, яка 02.11.2021 надійшла від позивача (Фізичної особи-підприємця Нестеренка Віталія Євгеновича), передана на розгляд колегії суддів складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2021 у задоволенні заяви щодо забезпечення позову Фізичної особи-підприємця Нестеренка Віталія Євгеновича у справі № 911/1341/21 шляхом накладення заборони Білоцерківській міській раді Київської області (податковий номер 26376300), її виконавчому органу, структурним підрозділам, посадовим, службовим та будь-яким уповноваженим нею особам, підпорядкованим підприємствам/установам/організаціям приймати будь-які рішення та/або вживати будь-які заходи щодо примусового демонтажу, знесення або пошкодження будь-яким іншим чином тимчасової споруди (павільйону) ФОП Нестеренка В.Є. розташованої за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, гул. Леваневського в районі будинку № 26 на частині земельної ділянки із кадастровим номером 3210300000:07:002:0104 площею 0,0030 га, до моменту набрання судовим рішенням у справі законної сили, та шляхом накладення заборони Білоцерківській міській раді Київської області (податковий номер 26376300), її виконавчому органу, структурним підрозділам, посадовим, службовим та будь-яким уповноваженим нею особам, підпорядкованим підприємствам/установам/організаціям приймати будь-які рішення та/або вживати будь-які заходи щодо притягнення ФОП Нестеренка В.Є. (податковий номер НОМЕР_1 ) до юридичної відповідальності за невиконання в добровільному порядку будь-яких рішень перерахованих вище суб`єктів по проведенню демонтажу тимчасової споруди (павільйону) ФОП Нестеренка В.Є., розташованої за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, гул. Леваневського в районі будинку № 26 на частині земельної ділянки із кадастровим номером 3210300000:07:002:0104 площею 0,0030 га, до моменту набрання судовим рішенням у справі законної сили - відмовлено повністю.

Ухвалою Півічного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 розгляд справи відкладено до 27.01.2022.

27.01.2022 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням судді з колегії суддів Шаптали Є.Ю. на лікарняному з 25.01.2022 по 04.02.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 розгляд справи відкладено до 17.03.2022.

17.03.2022 розгляд справи не відбувся, у зв`язку із введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" воєнного стану в Україні та загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, суддів і працівників апарату суду.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №259/2022 від 18 квітня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119- IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №341/2022 від 17 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119- IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Крім того, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10, 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статтями 2, 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022, враховуючи положення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", розпоряджень Ради оборони міста Києва, прийнятих відповідно до статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 №1 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" наказано тимчасово до усуненння обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 №11 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 11.04.2022 по 13.05.2022 включно, перебував у відпустці, а суддя з колегії суддів Тищенко О.В. перебувала у відпустці з 14.03.2022 по 12.04.2022, з 18.04.2022 по 29.04.2022, з 02.05.2022 по 27.05.2022 включно, а суддя Шаптала Є.Ю. перебував у відпустці з 04.04.2022 по 08.04.2022 включно і вирішення питання стосовно призначення справи здійснюється після виходу суддів з відпусток.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 розгляд справи відкладено до 21.07.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 задоволено клопотання Білоцерківської міської ради (представник Голуб В.О.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 09.1-21/1553/22 від 14.07.2022).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 21.07.2022 з`явились представники відповідача (скаржника), в режимі відеоконференції, який надав пояснення по справі та підтримав вимоги викладені у апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 21.07.2022 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення без змін, як таке, що постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи, фізична особа-підприємець Нестеренко Віталій Євгенович здійснює підприємницьку діяльність із надання страхових послуг у спеціалізованому павільйоні (тимчасовій споруді), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на частині земельної ділянки із кадастровим номером 3210300000:07:002:0104, яка має площу 0,0030 га.

Згідно із даними Державного земельного кадастру про право власності та речові права земельна ділянка із кадастровим номером 3210300000:07:002:0104 загальною площею 0,8314 га віднесена до земель житлової та громадської забудови (цільове призначення - 02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку), перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Біла Церква Київської області і розпорядження нею від імені власника здійснюється Білоцерківською міською радою.

З метою розміщення тимчасової споруди для зайняття підприємницькою діяльністю ФОП Нестеренко В.Є. укладав із Білоцерківською міською радою договори земельного сервітуту № 755 від 05.11.2012 р. на встановлення особистого строкового земельного сервітуту на земельну ділянку за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського в районі будинку № 26, на частині земельної ділянки площею 0,0030 га строком на 3 роки (дозвіл на укладення договору надано рішенням Білоцерківської міської ради № 714-29-VІ від 27.09.2012 р.), а також, у подальшому, договір № 81 від 16.09.2015 р. на встановлення особистого строкового земельного сервітуту на земельну ділянку за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського в районі будинку № 26 на частині земельної ділянки площею 0,0030 га під розміщення павільйону строком на 5 років (дозвіл на укладення договору надано рішенням Білоцерківської міської ради № 1537-78-VІ від 20.08.2015 р.).

Предметом останнього є особистий строковий сервітут, встановлений виключно "Сервітуарію" ФОП Нестеренку В.Є. на територію (об`єкт благоустрою) в м. Біла Церква, на якій буде розміщуватись та використовуватись для провадження підприємницької діяльності під розміщення павільйону площею 0,0030 га (п. 1.1 договору № 81 від 16.09.2015 р. (далі - договір)).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що об`єктом особистого строкового сервітуту за цим договором є територія (об`єкт благоустрою) в м. Біла Церква вулиці Леваневського, в районі будинку № 26, загальною площею 0,0030 га, розташування та межі якої зазначено в додатку до цього договору.

Відповідно до п. 1.3 договору, особистий строковий сервітут встановлено з Фізичною особою-підприємцем Нестеренком Віталієм Євгеновичем на умовах, зазначених в цьому договорі.

Строк дії договору - 5 (п`ять) років з моменту прийняття рішення Білоцерківською міською радою (п. 2.2 договору).

Згідно з п. 2.3 договору, після закінчення строку дії договору "Сервітуарій" має право на укладення на новий строк нового договору про встановлення особистого строкового сервітуту земельної ділянки у разі ухвалення Білоцерківською міською радою відповідного рішення щодо (продовження) укладення "Сервітуарієм" договору про встановлення особистого строкового сервітуту земельної ділянки.

Плата за користування особистим строковим сервітутом сплачується "Сервітуарієм" щомісячно рівними частками (1/12 від річної плати), не пізніше 30-го числа наступного місяця, що слідує за останнім календарним днем місяця, за який сплачується відповідна плата (п. 3.3 договору).

У відповідності з п. 3.4 договору, плата за договором здійснюється "Сервітуарієм" виключно в грошовій формі, у безготівковому порядку, з обов`язковим зазначенням у платіжному дорученні або квитанції номеру та дати договору, а також періоду (місяця та року), за який сплачується плата за користування особистим строковим сервітутом.

Після закінчення строку дії договору, "Сервітуарій" має право звернутися до "Власника" з клопотанням щодо укладення відповідного договору на новий строк. "Сервітуарій", який протягом строку дії договору не допускав порушення його умов, в т.ч. по оплаті має по відношенню до інших осіб пріоритетне право, після закінчення строку дії цього договору, на укладення з ним нового договору (пп. 4.3.2 п. 4.3 договору).

Умовами пп. 4.4.1 п. 4.1 договору встановлено, що "Сервітуарій" зобов`язаний дотримуватися умов цього договору; використовувати встановлений особистий строковий сервітут виключно з метою, в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі.

Відповідно до пп. 4.4.5 п. 4.1 договору "Сервітуарій" зобов`язаний не допускати будівництва будь-яких будівель, споруд або інших об`єктів на території благоустрою, на яку встановлено особистий строковий сервітут. Встановлений даним договором особистий строковий сервітут не надає "Сервітуарію" права на проведення будь-якого будівництва на території, наданій йому для розміщення павільйону, та території для забезпечення благоустрою (підтримання у санітарному стані).

Для розміщення тимчасової споруди на вказаній земельній ділянці Фізична особа-підприємець Нестеренко В.Є. отримав паспорт прив`язки тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності (павільйон по наданню послуг населенню по автострахуванню) № 6/13 від 19.03.2013 р. з терміном дії до 26.09.2015 р.

Термін дії паспорту Білоцерківською міською радою, за заявами ФОП Нестеренка В.Є. , неодноразово продовжувався.

Згідно з листом Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради № 976/05-08 від 03.09.2020 р. термін дії паспорту прив`язки № 6/13 за заявою позивача від 13.08.2020 р. востаннє було продовжено до 01.03.2021 р.

У зв`язку із завершенням строку дії договору № 81 від 16.09.2015, вичерпанням строку дії паспорту прив`язки, ФОП Нестеренко В.Є. подав Білоцерківському міському голові заяву № 15.1-07/3723 від 13.08.2020 р. про укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту під розміщення тимчасової споруди (павільйону автострахування) на земельній ділянці із кадастровим номером 3210300000:07:002:0104.

Однак, відповіді чи рішення з приводу результатів розгляду зазначеної вище заяви № 15.1-07/3732 від 13.08.2020 р. позивач не отримав.

Позивач звертався до Білоцерківської міської ради із заявою № 15.1-07/4339 від 15.09.2020 р. щодо надання відомостей про можливість розміщення тимчасової споруди на земельній ділянці із кадастровим номером 3210300000:07:002:0104.

Листом № 91048/05-08 від 28.09.2020 р. Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради повідомило ФОП Нестеренка В.Є., що наміри щодо місця розташування його тимчасової споруди (павільйону) для провадження підприємницької діяльності відповідають будівельним нормам і правилам.

Як слідує з позову, не отримавши відповіді Білоцерківської міської ради стосовно результатів розгляду заяви від 13.08.2020 про укладення договору сервітуту, позивач 17.12.2020 р. її відкликав.

Водночас, позивач подав до Білоцерківської міської ради заяву № 15.1-07/5743 від 17.12.2020 р. про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту для експлуатації та обслуговування тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності площею 0,0030 га за адресою: АДРЕСА_1 .

22.12.2020 позивач звернувся до Білоцерківської міської ради із повторною заявою № 15.1-07/5800 від 22.12.2020 про встановлення особистого строкового сервітуту для провадження підприємницької діяльності на частину земельної ділянки із кадастровим номером 3210300000:07:002:0104 площею 0,0030 га.

Рішенням Білоцерківської міської ради № 464-10-VIII від 25.02.2021 "Про розгляд заяви щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту фізичній особі-підприємцю Нестеренку Віталію Євгеновичу" позивачеві, на підставі ст.ст. 12, 79-1, 98-102, 122, 123 Земельного кодексу України, ст. 55-1 Закону України "Про землеустрій", Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", підзаконних нормативно-правових актів, враховуючи подання постійної комісії з питань земельних відносин та земельного кадастру, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища Білоцерківської міської ради № 166/02-17 від 11.02.2021 р., протокол постійної комісії з питань земельних відносин та земельного кадастру, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища Білоцерківської міської ради № 7 від 05.02.2021 р., було відмовлено у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, для експлуатації та обслуговування тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності площею 0,0030 га від загальної площі 0,8314 га з кадастровим номером 3210300000:07:002:0104 за адресою: вул. Леваневського, в районі будинку № 26, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква.

З витягу із протоколу засідання постійної комісії Білоцерківської міської ради № 7 від 05.02.2021 р. слідує, що підстави для відмови у наданні ФОП Нестеренку В.Є. дозволу на розробку запитуваної технічної документації доповідач даного питання (начальник Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Дорогань В.Л.) не навів. Комісія проголосувала п`ятьма голосами (при двох голосах "утримались") за відмову у наданні такого дозволу позивачу.

Згідно витягів із протоколів засідання комісій Білоцерківської міської ради № 218 від 20.08.2020 р. та № 219 від 26.08.2020 р., в останніх зазначалося про неможливість встановлення сервітуту за заявою ФОП Нестеренка В.Є. на частині земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:07:002:0104 площею 0,0030 га, оскільки така ділянка не сформована.

Позивач в обгрунтування позову наголошував , що рішення Білоцерківської міської ради № 464-10-VIII від 25.02.2021 - є незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального права та процедури ухвалення (порушення строків розгляду заяви позивача), без наведення достатніх нормативних підстав та юридичного обґрунтування, спрямованим на порушення прав та законних інтересів позивача у сфері зайняття підприємницькою діяльністю та на створення йому штучних перешкод у користуванні земельною ділянкою, на якій розташовано належний йому павільйон.

Відповідач в обгрунтування заперечень на позов посилався на те, що на підставі пункту 1.5 рішення Білоцерківської міської ради № 1537-78-VІ від 20.08.2015 р. "Про укладення договорів про встановлення особистих строкових сервітутів" було укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту № 81 від 16.09.2015 р. з Фізичною особою-підприємцем Нестеренком Віталієм Євгеновичем під розміщення павільйону в місті Біла Церква по вулиці Леваневського, в районі будинку № 26, загальною площею 0,0030 га, строком на 5 років, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

За змістом статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських селищних, міських рад у сфері земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Поряд з цим, згідно зі статтею 395 Цивільного кодексу України сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає в обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 401 Цивільного кодексу України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Частиною 1 ст. 402 Цивільного кодексу України визначені способи встановлення сервітуту. Так, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Відповідно до частини 1 та 2 ст. 402 Цивільного кодексу України, сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.

Згідно з положеннями статті 98 Земельного кодексу України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Статтею 99 Земельного кодексу України обумовлено, що власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення земельних сервітутів, зокрема, на право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм).

Згідно зі статтею 100 Земельного кодексу України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Частиною 3 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм дозволяє зробити висновок, що ст. 123 Земельного кодексу України передбачено вичерпний перелік підстав, за наявності яких відповідний орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади може відмовити у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, зокрема, невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів.

Поряд з цим, статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондують положенням статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Як зазначено в ч. 2 ст. 20 ГК України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 р., тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Як підтверджується умовами укладеного договору, в підпункті 4.4.5 п. 4.4 договору зазначено, що сервітуарій зобов`язаний не допускати будівництва будь-яких будівель, споруд або інших об`єктів на території об`єкту благоустрою, на яку встановлено особистий строковий сервітут. Встановлений цим договором особистий строковий сервітут не надає сервітуарію права на проведення будь-якого будівництва на території, наданій йому на розміщення павільйону, та території для забезпечення благоустрою (підтримання в санітарному стані).

Проте, в порушення умов договору, позивач здійснив будівництво фундаменту під тимчасовою спорудою (павільйоном), що є порушенням норм пункту 1.3 Порядку та порушенням підпункту 4.4.5 п. 4.4 договору.

Отже, під час розгляду заяви позивача № 15.1-07/5743 від 17.12.2020 щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, тобто фактичної пролонгації попереднього договору, було встановлено ряд порушень, що фактично і стали підставою для відмови у продовженні правовідносин.

Питання щодо вищевказаних порушень (наявність фундаменту, проведення будівельних робіт) вивчалося постійною комісією з питань земельних відносин та земельного кадастру, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища Білоцерківської міської ради.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що на засідання постійної комісії з питань земельних відносин та земельного кадастру, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища Білоцерківської міської ради, яке відбулося 05.02.2021 р., був запрошений начальник Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради Дорогань В.Л., який попередньо займався вивченням питання можливих порушень щодо наявності фундаменту під тимчасовою спорудою для здійснення підприємницької діяльності по вул. Леваневського, в районі житлового будинку № 26, Фізичної особи-підприємця Нестеренко Віталія Євгеновича, та який повідомив, що під вказаною тимчасовою спорудою наявний фундамент, який встановлений самочинно, без дозвільних документів, а також зазначив, що влаштування фундаменту відноситься до будівельних робіт, на які потрібно отримувати документ, який надає право їх виконувати. Окремо вивчалися проектні документи щодо влаштування тимчасової споруди, а саме - досліджувались ескізи нижньої частини тимчасової споруди, з яких вбачається, що ця споруда мала б розташовуватися не на фундаменті.

Таким чином, за твердженням відповідача, позивач відхилився від проекту під час встановлення тимчасової споруди та допустив самочинне будівництво в порушення норм чинного законодавства, у зв`язку з чим комісією було прийнято рішення врахувати зауваження начальника Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради Дороганя В.Л. щодо наявності фундаменту та допущених Фізичною особою-підприємцем Нестеренко Віталієм Євгеновичем порушень, та винести на розгляд сесії міської ради відмовний проект рішення міської ради.

На підставі відповідного проекту рішення міської ради за авторством постійної комісії з питань земельних відносин та земельного кадастру, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища Білоцерківської міської ради, сесією Білоцерківської міської ради було прийнято оскаржуване рішення № 464-10-VIII від 25.02.2021 р. "Про розгляд заяви щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту фізичній особі-підприємцю Нестеренку Віталію Євгеновичу".

При цьому, відповідач посилався на наявність фундаменту на частині земельної ділянки ФОП Нестеренка В.Є., на підтвердження чого до матеріалів справи було надано акт обстеження тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності відповідно до виданого паспорту прив`язки від 02.09.2020 р., в п. 5 якого зазначено "фундамент: ознаки", і вказаний акт приймається судом апеляційної інстанції як належний доказ в підтвердження даної обставини, в сукупносі з тим, що договір від 16.09.2015 містить умови, якими чітко передбачено, що предметом договору є особистий строковий сервітут під розміщення саме павільйону(п. 1.1), і сеервітуарій зобов`язаний не допускати будь-якого будівництва об`єктів на території благоустрію (п. 4.4.5).

Також, висновки доводи позивача про те, що оспорюване позивачем рішення прийняте з порушенням строків розгляду заяви позивача - судом апеляційної інстанції відхиляються саме як підстава для задоволення позову, адже порушення строку розгляду жодним чином не свідчить про незаконність прийнятого рішення.

Таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено порушення позивачем умов договору, оскільки позивач здійснив будівництво фундаменту під тимчасовою спорудою (павільйоном), що є порушенням норм пункту 1.3 Порядку та порушенням підпункту 4.4.5 п. 4.4 договору, а тому позивачем прийнято оскаржуване рішення у відповідності з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч. 2 ст. 19 , ч. 1 ст. 144 Конституції України, і підстави для його скасування в судовому порядку - відсутні.

При цьому, висновки суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення № 464-10-VIII від 25.02.2021 р. є таким, що не містить передбачених чинним законодавством підстав відмови у наданні дозволу на розроблення технічної документації щодо земельного сервітуту на частину земельної ділянки, на якій розташовано тимчасову споруду ФОП Нестеренка В.Є. - є помилковими та спростовуються наявними матеріалами справи, зокрема і змістом оскаржуваного рішення, яке містить посилання на те, що його прийнято за результатами розгляду подання постійної комісії з питань земельних відносин та земельного кадастру, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища Білоцерківської міської ради від 11.02.2021 № 166/02-17, протоколу постійної комісії з питань земельних відносин та земельного кадастру, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища від 05.02.2021

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції встановив, що із поданих до позовної заяви документів вбачається відсутність інформації про державну реєстрацію земельного сервітуту, тобто Фізична особа-підприємець Нестеренко Віталій Євгенович не набув права користування земельною ділянкою, так як державна реєстрація земельного сервітуту - не була проведена.

Ч. 2 та ч. 4 ст. 79-1 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Статтею 55-1 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) визначено, що встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, проводиться відповідно до

топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастровий план земельної ділянки із зазначенням меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) копії документів, що є підставою для виникнення прав суборенди, сервітуту.

При цьому, відповідач наголошував, що позивачем не було розроблено відповідної Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на як поширюється право сервітуту, чим допущено порушення ч. 2 та ч. 4 ст. 79-1 Земельного кодексу України, ст. 55-1 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення), і з доводами відповідача погоджується і суд апеляційної інстанції з урахуванням і того, що оскаржуване рішення № 464-10-VIII від 25.02.2021 р. є таким, що містить передбачені чинним законодавством підстави відмови у наданні дозволу на розроблення технічної документації щодо земельного сервітуту на частину земельної ділянки, на якій розташовано тимчасову споруду ФОП Нестеренка В.Є., адже у преамбул вказаного рішення зазначено і вищенаведені приписи закону, на які покликався відповідний орган, ухвалюючи оскаржуване рішення.

Також, абз.2 ч. 2 ст. 100 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) визначено, що земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення), право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення, підлягають державній реєстрації.

При цьому, відповідач наголошував, що позивачем не було долучено до матеріалів справи доказів в підтвердження виконання вимог абз.2 ч. 2 ст. 100 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення), що в сукупності свідчить про відсутність порушеного права позивача. Проте, суд апеляційної інстанції наголошує, що вказане твердження скаржника не впливає на вищенаведені обставини, які стосуються саме ухвалення оскаржуваного рішення, і державна реєстрація сервітуту жодним чином не впливає на оцінку рішення № 464-10-VIII від 25.02.2021.

Крім того, суд апеляційної інстанції наголошує, що вищенаведені обставини жодним чиномо не спростовують і не позбавляють позивача права звернутися до відповідача в установленому законом порядку для оформлення відповідних прав сервітуту, надавши визначений законом обсяг документів, який необхідний для розгляду відповідного питання.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи дійшов висновку, що позивачем прийнято оскаржуване рішення Білоцерківської міської ради від 25.02.2021 р. № 464-10-VІІІ "Про розгляд заяви щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту Фізичній особі-підприємцю Нестеренку Віталію Євгеновичу" у відповідності з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч. 2 ст. 19 , ч. 1 ст. 144 Конституції України, і підстави для його скасування в судовому порядку - відсутні, а отже, відсутні і обумовлені законом підстави для зобов`язання відповідача розглянути заяву Фізичної особи-підприємця Нестеренка Віталія Євгеновича щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту для експлуатації та обслуговування тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності площею 0,0030 га за адресою: вул. Леваневського, в районі будинку № 26 (реєстраційний номер Білоцерківської міської ради № 15.1-07/5743 від 17.12.2020 р.).

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача не є законними та обґрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому позов задоволенню не підлягає за наведених у дані постанові підстав, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позову повністю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд надав учасникам спору вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими (зокрема, щодо відсутності обгрунтувань підстав прийняття оспорюваного у справі рішення), з неправильним застосуванням норм матеріального права (ч. 2 та ч. 4 ст. 79-1 Земельного кодексу України, ст. 55-1 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення)) та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю за наведених у даній постанові підстав.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином:

- судовий збір за подачу позову залишається за позивачем;

- з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 6 810 грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Білоцерківської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 06.09.2021 у справі № 911/1341/21- задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 06.09.2021 у справі № 911/1341/21- скасувати.

3. Ухвалити нове рішення.

4. У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Нестеренко Віталія Євгеновича до Білоцерківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Білоцерківської міської ради № 464-10-VIII від 25.02.2021 "Про розгляд заяви щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту фізичній особі-підприємцю Нестеренку Віталію Євгеновичу" і зобов`язання повторно розглянути заяву щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту - відмовити повністю.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Нестеренка Віталія Євгеновича ( АДРЕСА_2 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Білоцерківської міської ради (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 15, код 26376300) 6 810 грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

6. Судовий збір за подачу позову залишити за Фізичною особою-підприємцем Нестеренком Віталієм Євгеновичем.

7. Матеріали справи № 911/1341/21 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання постанови: 18.10.2022.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

Є.Ю. Шаптала