Рішення

від 13.10.2022 по справі 927/352/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

13 жовтня 2022 року м. Чернігів справа № 927/352/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Репех О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви

за позовом керівника Ніжинської окружної прокуратури (16600, м. Ніжин Чернігівської області, вул. Овдіївська, 2 (nizhin.prok@gmail.com) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, 50 (kyiv_region@spfu.gov.ua); адреса для листування: 14000, м. Чернігів, проспект Миру,43 (chernigiv@spfu.gov.ua)) та Державного навчального закладу «Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області»

16604, м. Ніжин Чернігівської області, вул. Незалежності, 5-а (Npal2004@ukr.net)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс»

16600, м. Ніжин Чернігівської області, вул. Незалежності, 42 (юридична адреса)

16600, м. Ніжин Чернігівської області, вул. Шевченка, 113 (адреса місцезнаходження)

16600, м. Ніжин Чернігівської області, вул. Незалежності, 21, копус 1, кв. 9 (адреса для листування) (sam_ag@ukr.net)

про визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії

за участю представників сторін:

від позивачів: Руденко Н.В. - предст. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (в порядку самопредставництва) Єлізаров Ю.П. - директор Державного навчального закладу «Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області» (наказ від 21.06.2022 № 47-к) (в судовому засіданні 13.09.2022)

від відповідача: не з`явився

В судовому засіданні прийняла участь прокурор відділу Чернігівської обласної прокуратури Сидоренко Ю.К.

Рішення виноситься після перерви, оголошеної в судових засіданнях з 13.09.2022 по 29.09.2022 та з 29.09.2022 по 13.10.2022, на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 13.10.2022, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

24 червня 2022 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (позивач-1) та Державного навчального закладу «Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області» (позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс» про визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії, якою прокурор просить:

визнати недійсним договір оренди № 06-19 нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.02.2019, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області (код 14243893), що в подальшому реорганізоване в Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (код 43173325) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс» (код 14219908) (з урахуванням нової редакції договору оренди № 06-19 нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.02.2019 (нова редакція), укладеного 21.02.2022 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (код 43173325) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс» (код 14219908));

зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс» (код 14219908) звільнити нежитлові приміщення площею 442,7 м2 першого поверху будівлі гуртожитку, розташованої за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Шевченка, 113, що обліковується на балансі Державного навчального закладу «Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області», переданого на підставі договору оренди № 06-19 нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.02.2019.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що на його думку, спірний договір є таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства України (ст. 19, 53 Конституції України, ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту», ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна»), оскільки його предметом є об`єкт нерухомості - нежитлові приміщення першого поверху будівлі гуртожитку, належний Державному навчальному закладу «Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області», який є закладом освіти державної власності та фінансується за рахунок бюджетних коштів, який використовується для здійснення діяльності, не пов`язаної з цільовим призначенням освітнього закладу, для провадження видів діяльності, непередбачених спеціальними законами, а також без мети надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Враховуючи наведене вище, прокурор вважає, що існують підстави для визнання відповідного договору недійсним на підставі ст. 203, 215 Цивільного кодексу України; як наслідок - предмет спірного договору підлягає звільненню відповідачем та поверненню орендодавцю - позивачу-1.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.06.2022:

прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі;

постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження;

призначено розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 26 липня 2022 року;

встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

викликано для участі в судовому засіданні представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс» в якості відповідача з одночасним повідомленням останнього про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою від 30.06.2022 за підписом в.о. керівника апарату Господарського суду Чернігівської області, вказана вище ухвала суду від 29.06.2022, зокрема відповідачу засобами поштового зв`язку в паперовій формі не направлялась, проте 30.06.2022 була направлена на його електронну пошту з проханням повідомити про її отримання (відповідна інформація до суду не надходила).

25.07.2022 до Господарського суду Чернігівської області надійшли пояснення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 15.07.2022 № 52.04.03-00567 на позовну заяву зі змісту яких вбачається, що позивач не підтримує позовні вимоги прокурора та просить відмовити в їх задоволенні

В обґрунтування своїх заперечень позивач-1 зазначає, що на його думку, в силу вимог Закону України «Про оренду державного і комунального майна», враховуючи позицію власника майна - держави в особі Міністерства освіти та науки України про можливість укладення договору оренди, принцип мовчазної згоди останнього щодо продовження такого договору, згоду Балансоутримувача державного майна (Державного навчального закладу «Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області») та безпосереднє невикористання майна в освітньому процесі протягом 3 років, спірний договір є правомірним, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

26.07.2022 на електронну пошту Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив від 25.07.2022 на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що товариство заперечує проти позову, вважаючи його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що чинне законодавство України дозволяє передачу в оренду окремого індивідуально визначеного майна, що входить до складу об`єкта освіти як цілісного майнового комплексу, а саме: приміщень, споруд та обладнання навчальних закладів, що тимчасово не використовуються у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності за умови, якщо це не погіршує соціально-побутових умов колективу відповідного навчального закладу.

При цьому, відповідач вказує, що передане в оренду товариству індивідуально визначене нерухоме майно, що перебуває на балансі навчального закладу, останнім як балансоутримувачем фактично не використовується, а тому його використання відповідачем не впливає та не перешкоджає учасникам навчально-виховного процесу.

Також товариство зауважує, що на його думку, прокурором не надано доказів того, що приміщення, яке орендується відповідачем на підставі спірного договору оренди, використовувалось або може використовуватись у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності позивача-2, як закладу освіти (як і доказів того, що орендоване відповідачем приміщення технологічно пов`язано з навчальним та науковим процесом, а також що використання орендованого майна погіршує соціально-побутові умови навчального колективу).

На думку відповідача, орендоване відповідачем приміщення є лише складовою частиною позивача-2, а не самим об`єктом освіти, використання спірного орендованого приміщення не перешкоджає здійсненню навчально-виховного процесу та не погіршує соціально-побутових умов учнів, слухачів та трудового колективу навчального закладу, натомість, сприяє додатковому фінансуванню відповідного об`єкта освіти.

Також відповідач зазначає, що з 2019 року під час дії спірного Договору він належним чином виконував обов`язки, передбачені його умовами, зокрема щодо внесення орендної плати, а тому вважає, що він дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання у користування нерухомого майна, тобто, може вважатись таким, що набув права «правомірного очікування».

Подаючи відзив на позовну заяву, відповідач одночасно просить продовжити процесуальний строк, встановлений судом на його подання.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.07.2022 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс» про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву залишено без задоволення. При цьому, постановляючи відповідну ухвалу, суд звернув увагу відповідача на те, що він не позбавлений права подати до суду клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 26.07.2022 підготовчому засіданні відповідач не скористався.

До початку підготовчого засідання 26.07.2022 на електронну пошту Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 25.07.2022 відповідача про відкладення розгляду справи.

Присутні в підготовчому засіданні повноважні представники позивача та прокурор не заперечили проти даного клопотання відповідача.

26 липня 2022 року господарський суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 11 серпня 2022 року; повідомлено відповідача про призначення судового засідання, а також про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою від 26.07.2022 за підписом керівника апарату Господарського суду Чернігівської області, вказана вище ухвала суду від 26.07.2022 відповідачу засобами поштового зв`язку в паперовій формі не направлялась, проте 27.07.2022 була направлена на його електронну пошту з проханням повідомити про її отримання (відповідна інформація до суду не надходила).

08.08.2022 до Господарського суду Чернігівської області надійшла відповідь керівника Ніжинської окружної прокуратури від 03.08.2022 № 2808вих-22 на відзив, зі змісту якої вбачається, що прокурор не погоджується з твердженнями відповідача.

В обґрунтування своєї думки прокурор зазначає, що аналіз діючого законодавства України (Закон України «Про приватизацію державного та комунального майна», Закон України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору), Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Закон України «Про загальну середню освіту», Закон України «Про освіту») свідчить про заборону приватизації чи використання не за освітнім призначенням об`єктів та майна державних і комунальних закладів освіти.

Водночас, як вбачається з умов оспорюваного договору, майно навчального закладу передається в оренду відповідачу з метою виробництва технічних засобів комплексів безпеки тощо, тобто для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до офіційних даних, розміщених на сайті Міністерства освіти і науки України в реєстрі суб`єктів освітньої діяльності не містяться будь-які відомості про здійснення освітньої діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс».

Вказане свідчить про те, що відповідач як орендар в розумінні положень Закону України «Про освіту» не є суб`єктом освітнього процесу, не надає освітні послуги, не с учасником освітнього процесу в закладі професійно-технічної освіти.

Таким чином, відповідач не використовує орендоване ним нежитлове приміщення в розрізі завдань, визначених Законом України «Про освіту» та законодавством про освіту, оскільки не надає освітніх послуг, пов`язаних з навчально-виховним процесом в орендованому ним приміщенні.

Аналіз змісту зазначених норм Закону в їх сукупності дає підстави для висновку про можливість передачі в оренду приміщень навчальних закладів, однак лише у випадках надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу,

При цьому, невикористання навчальним закладом спірного приміщення для навчального процесу не с підставою для визнання правомірним договору, оскільки заборона використання такого приміщення з іншою метою встановлена на законодавчому рівні.

Таким чином, оскільки відповідач не здійснює освітню діяльність, не має ліцензії на надання освітніх послуг, а його господарська діяльність не пов`язана із забезпеченням освітнього процесу чи обслуговуванням учасників освітнього процесу, то Договір оренди № 06-19 від 01.02.2019 не відповідає вимогам ст. 80 Закону України «Про освіту».

Також прокурор не погоджується з доводами відповідача стосовно того, що орендоване приміщення є лише складовою частиною позивача-2, а не самим об`єктом освіти, використання спірного орендованого приміщення не перешкоджає здійсненню навчально-виховного процесу та не погіршує соціально-побутових умов учнів, слухачів та трудового колективу навчального закладу.

Таке заперечення прокурор обґрунтовує тим, що позивач-2 належить до системи професійної (професійно-технічної) освіти, є державним закладом другого (базового) рівня професійної (професійно-технічної) освіти, підпорядкованим Міністерству освіти і науки України, яке закріплює за професійним ліцеєм майно з метою забезпечення права громадян України на професійну (професійно-технічну) освіту відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей з метою задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих і конкурентоспроможних на ринку праці робітників.

Вищевикладене свідчить про те, що об`єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти, а тому передача будь-яких приміщень шкільних навчальних закладів у оренду суб`єктам господарювання для проведення господарської діяльності не пов`язаної з наданням освітніх послуг, прямо заборонена законом.

Отже, орендовані відповідачем нежитлові приміщення, шо обліковується на балансі позивача-2, у відповідності до вимог законодавства, відносяться до об`єктів освіти, а тому можуть бути передані в оренду лише за умови дотримання вимог ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» щодо заборони використання об`єктів освіти і науки не за призначенням.

Також прокурор не погоджується з доводами позивача-1 стосовно того, що сторони договору вправі визначати будь-які його умови, які прямо не заборонені законом та іншими актами законодавства, що на думку РВ ФДМУ, і було здійснено при укладені спірного договору.

Однак за змістом абз. 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також .у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Разом з тим, при укладенні спірного договору не було дотримано вимог законодавства у сфері освіти, яким передбачено можливість використання об`єктів освіти лише за цільовим призначенням, тому сторони договору при його укладенні мають дотримуватися вимог Закону України «Про освіту», який є спеціальним у даних правовідносинах.

З огляду на те, що предмет спірного договору орендується з метою здійснення господарської діяльності, тобто використовується для господарської діяльності, не пов`язаної з наданням послуг (освітніх), які не можуть бути забезпечені безпосередньо навчальним закладом, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників цього процесу, такий договір підлягає визнанню на підставі невідповідності його змісту положенням законодавства (ст. 203, 215 Цивільного кодексу України).

До початку підготовчого засідання 11.08.2022 на електронну пошту Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 11.08.2022 відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву.

В обґрунтування даного клопотання відповідач зазначає, що на час отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі він фактично не здійснював господарську діяльність у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні та не мав в своєму штаті посади юрисконсульта; лише 20.07.2022 товариство уклало з адвокатом Аніщенком Олексієм Григоровичем договір про надання правової (правничої) допомоги; як наслідок - відповідач не мав об`єктивної можливості своєчасного подання відповідної заяви по суті справи.

Присутні в підготовчому засіданні 11.08.2022 повноважні представники учасників справи вирішення даного клопотання відповідача віднесли на розсуд суду.

Розглянувши дане клопотання, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та можливість задоволення.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 11.08.2022 підготовчому засіданні відповідач не скористався.

До початку підготовчого засідання 11.08.2022 на електронну пошту Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 11.08.2022 відповідача про проведення даного підготовчого засідання за відсутності його повноважного представника; одночасно відповідач зазначив, що позовні вимоги ним не визнаються.

Процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву позивач-2 не скористався; присутній в підготовчому засіданні 11.08.2022 повноважний представник позивача-2 заперечив проти позовних вимог, посилаючись на відсутність, на його думку, будь-яких порушень інтересів держави під час укладення спірного договору.

В підготовчому засіданні 11.08.2022, дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, суд підтвердив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, виходячи з наступного:

як вбачається зі змісту позовної заяви, даний позов поданий прокурором в порядку ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»; підставою реалізації прокурором представницьких функцій в даному випадку стала бездіяльність компетентного органу - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, а також бездіяльність Державного навчального закладу «Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області», яка полягає у невжитті останніми протягом розумного строку жодних заходів, спрямованих на усунення порушення інтересів держави, захисту суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання майна закладу освіти, недопущення його незаконної передачі третім особам для цілей, не пов`язаних з освітньою діяльністю та навчально-виховним освітнім процесом.

Листом від 20.05.2022 № 1421ВИХ-22 прокурор звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях з повідомленням про виявлення факту укладення між ним та відповідачем договору, який за своїм змістом суперечить вимогам діючого законодавства України; при цьому, прокурор просив фонд повідомити, зокрема про вжиття (вжиття у майбутньому) заходів для усунення виявлених порушень, про намір звернення до суду з позовною заявою про визнання недійсним договору оренди (із запитом аналогічного змісту (від 07.06.2022 № 1965ВИХ-22) прокурор звертався і до позивача-2).

З листа від 30.05.2022 № 51-04.03-00409 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях вбачається, що останнє не вважає спірний договір оренди таким, що укладений з порушенням приписів чинного законодавства України.

На вищезгаданий запит прокурора позивач-2 повідомив (лист від 17.06.2022 № 436/01) про те, що, на його думку, розірвання спірного договору призведе до неефективного використання майна та до фінансових втрат як з боку держави, так і з боку закладу освіти, а також до погіршення матеріально-технічного забезпечення освітнього процесу у ліцеї, що в своїй сукупності не відповідатиме інтересам держави та навчальному закладу.

Наведене вище свідчить про невжиття позивачами заходів для усунення порушень законодавства та інтересів держави, зокрема останні не звертались і не мають наміру звернення до суду з відповідним позовом, що призводить до порушення інтересів держави в освітній сфері щодо захисту прав громадян на отримання освіти у навчальному закладі зі створення відповідних умов для їх функціонування і розвитку, зокрема їх матеріальної бази, а також забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання.

Повідомленням від 16.06.2022 №1882ВИХ-22 прокурор довів до відома позивачів про намір звернення до Господарського суду Чернігівської області з позовом про визнання договору недійсним та зобов`язання звільнити нежитлове приміщення.

Статтею 1311 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.08.2022:

продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів;

закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 13 вересня 2022 року;

викликано для участі в судовому засіданні представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс» в якості відповідача з одночасним повідомленням останнього про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи;

встановлено процесуальний строк для подання відповідачем заперечення - до 19.08.2022 включно.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою від 11.08.2022 за підписом керівника апарату Господарського суду Чернігівської області, вказана вище ухвала суду від 11.08.2022, зокрема відповідачу засобами поштового зв`язку в паперовій формі не направлялась, проте 12.08.2022 була направлена на його електронну пошту з проханням повідомити про її отримання (відповідна інформація до суду не надходила).

Процесуальним правом на участь в призначеному на 13.09.2022 судовому засіданні відповідач не скористався.

До початку судового засідання 13.09.2022 на електронну пошту Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 13.09.2022 відповідача про розгляд справи за відсутності його повноважного представника; одночасно відповідач повідомив, що позовні вимоги ним не визнаються та просив залишити їх без задоволення.

Процесуальним правом на подання заперечення відповідач не скористався.

В судовому засіданні 13.09.2022, на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 29.09.2022; повідомлено відповідача про призначення судового засідання, а також про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою від 13.09.2022 за підписом керівника апарату Господарського суду Чернігівської області, вказана вище ухвала суду від 13.09.2022, зокрема відповідачу засобами поштового зв`язку в паперовій формі не направлялась, проте 14.09.2022 була направлена на його електронну пошту з проханням повідомити про її отримання (відповідна інформація до суду не надходила).

Процесуальним правом на участь в призначеному на 29.09.2022 судовому засіданні відповідач не скористався.

Повноважний представник позивача - Державного навчального закладу «Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області» під розписку був повідомлений про дату, час та місце проведення даного судового засідання; крім того, 14.09.2022 на електронну пошту Господарського суду Чернігівської області надійшло повідомлення від 14.09.2022 № 655/01 навчального закладу про отримання ним вищезгаданої ухвали суду від 13.09.2022.

Однак після перерви 29.09.2022 повноважний представник позивача до суду не з`явився.

В судовому засіданні 29.09.2022, на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 13.10.2022; одночасно:

повідомлено позивача (Державний навчальний заклад «Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області») про призначення судового засідання, а також про те, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору;

повідомлено відповідача про призначення судового засідання, а також про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою від 29.09.2022 за підписом керівника апарату Господарського суду Чернігівської області, вказана вище ухвала суду від 29.09.2022 позивач-2 та відповідачу засобами поштового зв`язку в паперовій формі не направлялась, проте 30.09.2022 була направлена на їх електронну пошту з проханням повідомити про її отримання (відповідна інформація від відповідача до суду не надходила).

03.10.2022 на електронну пошту Господарського суду Чернігівської області надійшло повідомлення (лист від 03.10.2022 № 709/01) позивача-2 про отримання ним ухвали суду від 29.09.2022.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 13.10.2022 судовому засіданні позивач-2 та відповідач не скористались.

11.10.2022 на електронну пошту Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 10.10.2022 № 747/01 позивача-2 про проведення призначеного на 13.10.2022 судового засідання за відсутності його повноважного представника.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення прокурора та повноважних представників позивача, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях зареєстровано 14.08.2019, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 10681340000056289.

Згідно п. 1, 3-5 Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 12.08.2019 № 810, останнє є територіальним органом Фонду державного майна України (далі - Фонд), що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у т.ч. корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - регіональне відділення) є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області.

Завданням регіонального відділення є реалізація повноважень Фонду, зокрема державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у т.ч. корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Основним завдання регіонального відділення є, зокрема здійснення повноважень орендодавця державного майна.

У сфері оренди державного майна регіональне відділення, зокрема виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло у процесі приватизації (корпоратизації) до статутного капіталу господарських товариств, що перебувають у державній власності.

Державний навчальний заклад «Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області» зареєстрований 19.12.2002, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 10631200000000579; основним видом діяльності значиться 85.32 професійно-технічна освіта.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс» зареєстроване в якості суб`єкта господарювання 09.09.2002, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 10631200000000165.

Як вбачається з матеріалів справи (Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформована 16.06.2022), в оперативному управлінні Державного навчального закладу «Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області» перебуває наступний об`єкт нерухомості:

Актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна

Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1160132374104

Об`єкт нерухомого майна: гуртожиток, об`єкт житлової нерухомості: Ні

Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 13474

Адреса: Чернігівська обл., м. Ніжин, вулиця Шевченка, будинок 113

Відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна

Складова частина об`єкта нерухомого майна: будівля гуртожиток, А

Опис складової частини: Загальна площа (кв.м): 3170.1

Складова частина об`єкта нерухомого майна: підвал, Пд

Опис складової частини: Загальна площа (кв.м): 637.9

Складова частина об`єкта нерухомого майна: ганок, а

Складова частина об`єкта нерухомого майна: ганок, а1

Складова частина об`єкта нерухомого майна: ганок, а2

Складова частина об`єкта нерухомого майна: ганок, а3

Складова частина об`єкта нерухомого майна: вхід в підвал, а4

Складова частина об`єкта нерухомого майна: вхід в підвал, а5

Актуальна інформація про право власності

Номер запису про право власності/довірчої власності: 18789858

Тип права власності: Право власності

Дата, час державної реєстрації: 26.01.2017 10:06:29

Державний реєстратор: Кірсанова Світлана Євгеніївна, Виконавчий комітет Ніжинської міської ради Чернігівської області, Чернігівська обл.

Підстава для державної реєстрації: свідоцтво про право власності, серія та номер: б/н, виданий 02.09.2011, видавник: Виконавчий комітет Ніжинської міської ради

Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 33645172 від 31.01.2017 15:32:39, Кірсанова Світлана Євгеніївна, Виконавчий комітет Ніжинської міської ради Чернігівської області, Чернігівська обл.

Форма власності: державна

Розмір частки: 1/1

Власники: Держава в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України в оперативному управлінні Ніжинського професійного ліцею побуту та сервісу Чернігівської області, код ЄДРПОУ: 02548877, країна реєстрації: Україна

Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права

Номер запису про інше речове право: 41272925

Дата, час державної реєстрації: 29.03.2021 12:58:55

Державний реєстратор: Кірсанова Світлана Євгеніївна, Виконавчий комітет Ніжинської міської ради Чернігівської області, Чернігівська обл.

Підстава для державної реєстрації: наказ, серія та номер: 403, виданий 27.03.2019, видавник: Міністерства освіти і науки України

Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57399227 від 31.01.2021 15:17:12, Кірсанова Світлана Євгеніївна, Виконавчий комітет Ніжинської міської ради Чернігівської області, Чернігівська обл.

Вид іншого речового права: право оперативного управління

Відомості про суб`єкта іншого речового права: право оперативного управління: Державний навчальний заклад «Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області», код ЄДРПОУ: 02548794, країна реєстрації: Україна

Опис об`єкта іншого речового права: Загальна площа об`єкта нерухомого майна 13474 кв.м.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173-175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач звертався до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області із заявою (від 27.09.2018 № 58) про надання в оренду нерухомого державного майна - нежитлового приміщення загальною площею 442,7 кв.м, розташованого в м. Ніжин по вул. Шевченка, 113, що обліковується на балансі Державного навчального закладу «Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області» для виробничої діяльності (для виробництва технічних засобів комплексів безпеки тощо).

Листом від 27.09.2018 № 681/08 Державний навчальний заклад «Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області» повідомив Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області про те, що він не заперечує надати в оренду ТОВ «Інженерний центр «Імпульс» нерухоме майно, частину гуртожитку, 1-ий поверх, площею 442,7 м2, що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Шевченка, 113 та перебуває на балансі ліцею відповідно наказу МОНУ від 14.06.2018 № 647 «про реорганізацію закладів професійної (професійно-технічної) освіти Чернігівської області». Додатково навчальний заклад зазначив, що надання в оренду майна не вплине на навчально-виховний процес, а також те, що на даний час не має заборгованості перед бюджетом і податкової застави.

У відповідь на звернення (від 05.10.2018 № 07-04-03497) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області Міністерство освіти і науки України (лист від 10.12.2018 № 1/11-13917) надало дозвіл на передачу в оренду приміщення 1-го поверху гуртожитку площею 442,7 кв. м, розташованого за адресою: м. Ніжин, вул. Шевченка, 113, з метою здійснення виробничої діяльності, відповідно до законодавства терміном до 3-х років, за умовами врахування пропозицій орендаря щодо орендної плати, яка визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку в сумі від 11 850,00 грн. і застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах. У подальшому продовження строку дії договору оренди може бути здійснено за умови погодження з МОН.

01.02.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області (Орендодавець) в особі першого заступника начальника регіонального відділення Дудкова Юрія Олексійовича та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс» (Орендар) в особі директора Репешка Бориса Олександровича був укладений договір оренди № 06-19 нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі - Договір № 06-19), за умовами якого (1.1-1.3, 2.1-2.3, 6.1, 7.1, 10.1, 10.14, 12) Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування без права передачі у суборенду та приватизації державне нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 442,7 м2 першого поверху будівлі гуртожитку (далі - Майно), розташованої за адресою: Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Шевченка, 113, що обліковується на балансі ДНЗ «Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області» (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість оцінки на 31.10.2018 і становить за незалежною оцінкою 1 484 347,06 грн. (без ПДВ).

Майно передається в оренду для виробництва технічних засобів комплексів безпеки тощо.

Стан Майна на момент укладення договору визначається в акті приймання-передачі.

Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання-передачі Майна.

Передача Майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це Майно. Власником Майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі покладається на Орендодавця.

Орендар має право, зокрема використовувати орендоване Майно відповідно до його призначення та умов цього Договору.

Орендодавець зобов`язався, зокрема передати Орендарю в оренду Майно згідно з цим Договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим Договором.

Цей Договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 01 лютого 2019 року до 30 січня 2022 року включно.

Цей Договір укладено в 3 (трьох) примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу:

1 - Орендодавцю, 1 - Орендарю, 1 - Балансоутримувачу.

Додатки до цього Договору є його невід`ємною і складовою частиною.

До цього Договору додаються:

-розрахунок орендної плати;

-звіт про оцінку майна, що передається в оренду;

-акт приймання-передачі орендованого Майна.

01.02.2019 між Орендодавцем та Орендарем (за погодженням з Балансоутримувачем) був складений, підписаний та скріплений печатками акт приймання-передачі, на підставі якого останній прийняв у строкове платне користування без права передачі у суборенду та приватизації державне нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 442,7 м2 першого поверху будівлі гуртожитку (далі - Майно), розташованої за адресою: Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Шевченка, 113, що обліковується на балансі ДНЗ «Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області» (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість оцінки на 31.10.2018 і становить за незалежною оцінкою 1 484 347,06 грн. (без ПДВ).

Стан Майна на момент укладення договору визначений в акті обстеження від 26.12.2018 і за узгодженим висновком Орендаря та Балансоутримувача задовільний, але потребує поточного ремонту.

Акт складений у трьох примірниках на одному аркуші кожний, що мають однакову юридичну силу і є невід`ємною частиною Договору оренди № 06-19 від 01.02.2019:

1 Орендодавцю

1 Орендарю

1 Балансоутримувачу

Додаток: Акт обстеження орендованого майна.

27.12.2019 набрав чинності Закон України від 03.10.2019 157-IX «Про оренду державного та комунального майна», ст. 9 якого передбачено, що строк договору оренди не може становити менше п`яти років, крім випадків, визначених Порядком передачі майна в оренду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до позивача-1 із заявою від 22.10.2021 № 232 щодо внесення змін до Договору № 06-19 з метою приведення строку оренди нерухомості у відповідність з мінімальним строком оренди (до 5 років), визначеним ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

На підставі наказу позивача-1 від 25.10.2021 № 13/750 «Про внесення змін до договору оренди» вказана вище заява відповідача була надіслана до Міністерства освіти і науки України для погодження внесення змін до Договору.

Листом від 05.01.2022 № 1/91-22 Міністерство освіти і науки України надало дозвіл на внесення змін до Договору № 06-19 в частині збільшення строку дії до 5 років.

На підставі наказу позивача-2 від 14.02.2022 № 13/94 «Про задоволення заяви орендаря щодо збільшення строку оренди з метою приведення строку дії договору у відповідність із визначеним законодавством мінімальним строком» прийнято рішення про задоволення заяви орендаря Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс» (код ЄДРПОУ 14219908) щодо збільшення строку оренди нерухомого державного майна - нежитлових приміщень площею 442,7 м2 першого поверху будівлі гуртожитку, розташованої за адресою: Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Шевченка, 113, що обліковується на балансі ДНЗ «Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області», шляхом внесення змін до договору оренди № 06-19 від 01.02.2019 з метою приведення його у відповідність із визначеним законодавством мінімальним строком.

21.02.2022 позивач-1 та відповідач погодили умови Договору № 06-19 в новій редакції, визначивши, зокрема наступні його умови:

цільове призначення майна - для здійснення навчального процесу з підготовки та перепідготовки водіїв автотранспортних засобів;

строк договору - цей договір діє з 01 лютого 2019 року до 30 січня 2024 року включно.

Інші умови Договору № 06-19 залишились незмінними.

В подальшому відповідач звернувся до позивача-1 із заявою від 29.06.2022 № 11 щодо внесення змін до Договору № 06-19 в частині визначення мети використання об`єкту нерухомості, а саме внести зміни до п. 7.1 та визначити цільове призначення майна як виробництво технічних засобів комплексів безпеки тощо.

Відповідні зміни до Договору № 06-19 оформлені Додатковою угодою № 1 від 21.02.2022 (за погодженням з Балансоутримувачем (позивачем-2)).

Ухвалюючи дане рішення господарський суд виходить з наступного:

за змістом ст. 53 Конституції України, кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулюються Законом України «Про освіту».

Згідно з ч. 1, 2 ст. 5, ст. 6, 10, 15 Закону України «Про освіту», освіта є державним пріоритетом, що забезпечує інноваційний, соціально-економічний і культурний розвиток суспільства. Фінансування освіти є інвестицією в людський потенціал, сталий розвиток суспільства і держави. Державну політику у сфері освіти визначає Верховна Рада України, а реалізують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Засадами державної політики у сфері освіти та принципами освітньої діяльності є, зокрема людиноцентризм; верховенство права; забезпечення якості освіти та якості освітньої діяльності; доступність для кожного громадянина всіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою.

Невід`ємним складником системи освіти є, зокрема професійна (професійно-технічна) освіта.

Метою професійної (професійно-технічної) освіти є формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності і перспектив кар`єрного зростання впродовж життя.

За змістом ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній станом на 01.02.2019), об`єктами оренди за цим Законом є, зокрема нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Не можуть бути об`єктами оренди, зокрема об`єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» (втратив чинність на підставі Закону № 2269-VIII від 18.01.2018).

Статтею 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (в редакції, чинній станом на 01.02.2019) передбачено, що до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.

Крім передбачених частиною третьою цієї статті випадків, приватизації не підлягають казенні підприємства та об`єкти, необхідні для виконання державою своїх основних функцій, для забезпечення обороноздатності держави, та об`єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема:

заклади освіти, що фінансуються з державного бюджету;

державні заклади освіти, у тому числі приміщення, в яких розміщуються державні заклади освіти.

У разі якщо майно органів державної влади та органів місцевого самоврядування, майно державних підприємств, що належать до сфери управління органів державної влади та органів місцевого самоврядування, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, сил цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної кримінально-виконавчої служби України, правоохоронних органів та органів доходів і зборів безпосередньо не забезпечує виконання зазначеними органами встановлених законодавством завдань, таке майно є об`єктами, що підлягають приватизації.

Майно, яке перебуває на балансах державних підприємств, установ, організацій, що не підлягають приватизації, та яке не входить до складу єдиних майнових комплексів, що забезпечують основні види діяльності таких підприємств або більше трьох років не використовуються у виробничій діяльності і подальше їх використання не планується, належить до об`єктів, що підлягають приватизації.

Статтею 80 Закону України «Про освіту» (в редакції станом на 01.02.2019) передбачено, що до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством. Об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Аналіз наведених вище приписів ст. 80 Закону України «Про освіту» свідчить про те, що об`єкт освіти це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти, а тому передача будь-яких приміщень навчальних закладів в оренду суб`єктам господарювання для проведення господарської діяльності не пов`язаної з наданням освітніх послуг, а також послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, прямо заборонена законом; дана норма є імперативною та прямо встановлює заборону на використання об`єктів освіти не за призначенням.

І хоча за змістом абз. 6 ч. 1 ст. 79 Закону України «Про освіту» (в редакції станом на 01.02.2019) джерелом фінансування суб`єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути, зокрема доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання, використання такого майна має переслідувати мету, спрямовану на надання освітніх послуг.

Натомість, як вже було вказано вище цільовим призначенням Майна сторонами визначено виробництво технічних засобів комплексів безпеки тощо, тобто здійснення товариством в орендованому приміщенні виробничої діяльності.

Згідно наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації основним видом діяльності відповідача значиться: 33.20 установлення та монтаж машин і устаткування; додаткові: 26.30 Виробництво обладнання зв`язку, 26.51 Виробництво інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації, 27.12 Виробництво електророзподільчої та контрольної апаратури, 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук.

Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності регулюються Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Статтею 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» встановлено, що ліцензуванню підлягає, зокрема освітня діяльність, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених спеціальними законами у сфері освіти.

Як зазначає в позовній заяві прокурор, відповідно до офіційних даних, розміщених на сайті Міністерства освіти і науки України, в реєстрі суб`єктів освітньої діяльності не містяться будь-які відомості про здійснення відповідачем освітньої діяльності.

Наведені вище обставини свідчать про те, що відповідач як Орендар не є суб`єктом освітньої діяльності, не надає освітні послуги, не є учасником освітнього процесу в закладі професійно-технічної освіти; як наслідок - використання товариством спірного об`єкту нерухомості є таким, що не пов`язане з наданням освітніх послуг, забезпеченням освітнього процесу чи обслуговуванням освітнього процесу, тобто нежитлове приміщення використовується всупереч нормам спеціального законодавства, що регулює суспільні відносини в галузі освіти.

Головним завданням неухильного дотримання вимог ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» законодавець визначає можливість надання майна освітнього закладу в оренду у разі пов`язаності із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Аналіз змісту зазначених норм Закону в їх сукупності дає підстави для висновку про можливість передачі в оренду приміщень навчальних закладів, однак лише у випадках надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

При цьому, невикористання навчальним закладом спірного приміщення для навчального процесу не є підставою для визнання правомірним договору, оскільки заборона використання такого приміщення з іншою метою встановлена на законодавчому рівні.

Таким чином, оскільки відповідач не здійснює освітню діяльність, не має ліцензії на надання освітніх послуг, а його господарська діяльність не пов`язана із забезпеченням освітнього процесу чи обслуговуванням учасників освітнього процесу, то Договір № 06-19 не відповідає вимогам ст. 80 Закону України «Про освіту».

Аналогічні за змістом висновки наведені в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного суду від 28.11.2018 у справі № 909/313/17 та від 15.06.2018 у справі № 906/164/17.

За змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вже було вказано вище, прокурор звертався до позивача-1 з приводу виявлених порушень законодавства України під час укладення спірного договору (лист від 20.05.2022 № 1421ВИХ-22).

У відповідь на таке звернення позивач-1 повідомив прокурора (лист від 30.05.2022 № 51-04.03-00409) про те, що згідно п. 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням такі об`єкти оренди, зокрема як майно закладів освіти.

Такі об`єкти оренди можуть використовуватися лише для розміщення відповідних закладів або лише із збереженням профілю діяльності за конкретним цільовим призначенням, встановленим рішенням відповідного представницького органу місцевого самоврядування, крім випадків, що передбачають використання частини такого майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо такими закладами, пов`язаних із забезпеченням чи обслуговуванням діяльності таких закладів, їх працівників та відвідувачів. Зазначені об`єкти можуть також використовуватися для проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів.

При цьому, позивач-1 зазначив, що відповідні обмеження не застосовуються щодо використання майна закладів освіти не поширюються на оренду будівель, споруд, окремих приміщень та їх частин, іншого нерухомого майна, що перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів та об`єктів протягом трьох років (для об`єктів площею менш як 500 м2) або п`яти років (для об`єктів площею менш як 500 м2).

Однак, згідно з ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» (в редакції станом на 21.02.2022) об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про освіту» визначено, що спеціальні закони - закони України "Про дошкільну освіту", "Про повну загальну середню освіту", "Про позашкільну освіту", "Про професійно-технічну освіту", "Про вищу освіту".

Правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи професійної (професійно-технічної) освіти, створення умов для професійної самореалізації особистості та забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих робітниках визначені Законом України «Про професійну (професійно-технічну) освіту».

Відповідно до ст. 3, 4, 17, 49 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України. Професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання - складова професійної (професійно-технічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання передбачає формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності, перспектив її кар`єрного зростання впродовж життя. Професійна (професійно-технічна) освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, а також допрофесійну підготовку, перепідготовку, підвищення їх кваліфікації.

Система професійної (професійно-технічної) освіти складається з закладів професійної (професійно-технічної) освіти незалежно від форм власності та підпорядкування, що проводять діяльність у галузі професійної (професійно-технічної) освіти, навчально-методичних, науково-методичних, наукових, навчально-виробничих, навчально-комерційних, видавничо-поліграфічних, культурно-освітніх, фізкультурно-оздоровчих, обчислювальних та інших підприємств, установ, організацій та органів управління ними, що здійснюють або забезпечують підготовку кваліфікованих робітників.

Заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

Засновник закріплює за закладами професійної (професійно-технічної) освіти державної або комунальної форми власності та установами професійної (професійно-технічної) освіти об`єкти права власності, які належать засновнику на праві власності або орендовані ним у інших власників. Об`єкти права власності закріплюються засновником за закладом професійної (професійно-технічної) освіти державної або комунальної форми власності або установою професійної (професійно-технічної) освіти на праві оперативного управління.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства освіти і науки України від 13.11.2018 № 1238 «Про затвердження Статуту Державного навчального закладу «Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області» затверджено Статут Державного навчального закладу «Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області» (нова редакція), погоджений на загальних зборах колективу 4 жовтня 2018 року (протокол № 3) (надалі - Статут).

Пунктами Статуту 1.1, 2.2, 7.1, 7.4, визначено, що Державний навчальний заклад «Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області» (надалі - професійний ліцей) є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України державним закладом другого (базового) рівня професійної (професійно-технічної) освіти, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття робітничих кваліфікацій та профільної середньої освіти.

Професійний ліцей здійснює первинну професійну підготовку кваліфікованих робітників з числа випускників закладів загальної середньої освіти на основі базової чи профільної середньої освіти, загальноосвітню підготовку, професійне (професійно-технічне) навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації працюючих робітників і незайнятого населення.

Професійний ліцей може здійснювати допрофесійну підготовку учнів закладів загальної середньої освіти, впроваджувати діяльність щодо розвитку здібностей молоді та поглиблення знань з окремих навчальних предметів професійного спрямування.

Організаційно-правова форма: державна організація (установа, заклад).

Професійний ліцей є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби, штамп, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.

Порядок фінансування та матеріально-технічного забезпечення професійного ліцею визначаються Бюджетним кодексом України, Законами України «Про освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про загальну середню освіту», іншими нормативно-правовими актами.

Додатковими джерелами фінансування є, зокрема доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання в установленому законодавством порядку.

Майно професійного ліцею, у т.ч.: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі, та споруди, гуртожиток, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інші об`єкти є об`єктами державної власності, що закріплюються за професійним ліцеєм на праві оперативного управління.

Функції управління майном, яке закріплюється за професійним ліцеєм, здійснює Міністерство освіти і науки України.

Майно та земельні ділянки, що закріплюються за професійним ліцеєм, не можуть бути предметом застави, а також не підлягають перепрофілюванню, використанню не за цільовим призначенням, вилученню або передачі у власність, оренду юридичним і фізичним особам без згоди Міністерства освіти і науки України, крім передбачених законодавством випадків.

Як вже було вказано вище, основним видом діяльності навчального закладу є професійно-технічна освіта; в оперативному управлінні ліцею перебуває спірний об`єкт нерухомості, що підтверджується вищезгаданою Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформована 16.06.2022, власником якого є держава в особі Міністерства освіти і науки України.

Отже, позивач-2 належить до системи професійної (професійно-технічної) освіти, є державним закладом другого (базового) рівня професійної (професійно-технічної) освіти, підпорядкованим Міністерству освіти і науки України, яке закріплює за професійним ліцеєм майно з метою забезпечення права громадян України на професійну (професійно-технічну) освіту відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей з метою задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих і конкурентоспроможних на ринку праці робітників.

В свою чергу, вказана вище постанова Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 є підзаконним актом і має застосовуватися лише в контексті відповідності нормам Закону України «Про освіту», який має вищу юридичну силу, тобто за умови дотримання імперативних вимог ч. 4 ст. 80 цього Закону щодо заборони використання об`єктів освіти і науки не за освітнім призначенням (не для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами), крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Крім того, п. 29 згаданої постанови встановлено, що не можуть також використовуватися за будь-яким цільовим призначенням об`єкти оренди, щодо яких укладено договір оренди до набрання чинності Законом та відповідно до якого встановлено обов`язок орендаря використовувати майно за визначеним цільовим призначенням.

Таким чином, за змістом положень частин 1, 4 статті 80 Закону України "Про освіту" нежитлові приміщення, які становлять матеріально-технічну базу об`єктів освіти, не можуть використовуватися не за освітнім призначенням, а можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, пов`язаної з навчально-виховним чи навчально-виробничим процесом. Виняток лише становлять випадки надання в оренду майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. При цьому саме по собі невикористання навчальним закладом спірних приміщень не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з освітньою діяльністю самого навчального закладу, а недостатнє фінансування державного чи комунального навчального закладу також не є підставою для використання об`єктів освіти для цілей, не пов`язаних з освітньою діяльністю.

Відповідний висновок наведений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 906/1551/20.

Також, правові засади використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, мета та принципи оренди визначені ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції станом на 21.02.2022): законодавство України про оренду державного та комунального майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, складається з цього Закону, інших законодавчих актів. Оренда здійснюється на основі, зокрема принципів врахування особливостей об`єктів державної та комунальної форм власності; повного, своєчасного, достовірного інформування про об`єкти оренди та порядок передачі їх в оренду. Галузеві особливості оренди державного та комунального майна можуть встановлюватися виключно законами. Відносини оренди рухомого та нерухомого майна, що належить закладам загальної середньої освіти, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про освіту" та Законом України "Про повну загальну середню освіту".

Статтею 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що об`єктами оренди за цим Законом є, зокрема нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення, а також їх окремі частини). Не можуть бути об`єктами оренди, зокрема єдині майнові комплекси діючих закладів освіти, що фінансуються з державного бюджету. Нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно із складу єдиного майнового комплексу, забороненого до оренди, може бути об`єктом оренди, якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.

Як вже неодноразово зазначалось вище, в оперативному управлінні позивача-2 перебуває гуртожиток, який є державною власністю, має 5 поверхів, з яких 3-5 поверхи використовуються для проживання працівників закладу освіти, їх сімей та інших осіб на підставі укладених договорів, на 1-2 поверхах розміщені навчальні класи, частина з яких передана в оренду відповідачу, який займається виготовленням технічних засобів комплексів безпеки.

Виходячи зі змісту вказаних вище положень ст. 2, 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», спірне об`єкт нерухомості є єдиним майновим комплексом діючого закладу освіти, що фінансується з державного бюджету, а тому не може бути об`єктом оренди.

Отже, враховуючи наведене вище, а також відповідні висновки Верховного Суду, передача в оренду нежитлових приміщень першого поверху будівлі гуртожитку, що перебуває в оперативному управлінні позивача-2, який є закладом освіти державної власності та фінансується з державного бюджету, для здійснення діяльності не пов`язаної із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства, суперечить вимогам чинного законодавства та порушує інтереси держави.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В частині другій статті 16 ЦК України та в частині другій статті 20 Господарського кодексу України визначено способи захисту особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 914/346/20 (914/564/21).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

У розумінні приписів наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 913/204/18.

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі № 905/1227/17).

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 906/1551/20.

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Істотними умовами договору є, зокрема умови про предмет договору (абз. 2 ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Як вже неодноразово зазначалось вище, сторони предметом Договору № 06-19 визначили майно, яке не підлягає використанню не за освітнім призначенням, що суперечить положенням ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту», ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Отже, з урахуванням наведених вище обставин, приписів законодавства України та висновків Верховного Суду, Договір № 06-19 за своїм змістом є таким, що не відповідає вимогам законодавства, а тому підлягають визнанню недійсним з підстави, встановленої ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Умовами Договору № 06-19 (п. 10.6, 10.10) передбачено, що чинність цього Договору припиняється, зокрема достроково за взаємною згодою Сторін або за рішенням суду.

У разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом трьох робочих днів Орендар повертає Балансоутримувачу (або юридичній особі, яку вкаже Орендодавець).

Договором № 06-16 (в редакції від 21.02.2022) (п. 4.1, 4.3, 12.12) також передбачено, що у разі припинення договору Орендар зобов`язався, зокрема звільнити протягом трьох робочих днів орендоване Майно від належних Орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого Майна в тому стані, в якому Майно перебувало на момент передачі його оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Балансоутримувач складає акт повернення з оренди орендованого Майна у трьох оригінальних примірниках і надає підписані Балансоутримувачем примірники Орендарю.

Орендар зобов`язався підписати три примірники акта повернення з оренди орендованого Майна не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з моменту їх отримання від Балансоутримувача і одночасно повернути Балансоутримувачу два примірники підписаних Орендарем актів разом із ключами від об`єкта оренди (у разі, коли доступ до об`єкта оренди забезпечується ключами); звільнити Майно одночасно із повернення підписаних Орендарем актів.

Майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання Балансоутримувачем та Орендарем акта повернення з оренди орендованого Майна.

У разі припинення договору Майно вважається поверненим Орендодавцю/Балансоутримувачу з моменту підписання Балансоутримувачем та Орендарем акта повернення з оренди орендованого Майна.

Статтею 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції станом на 21.02.2022, яка співпадає з редакцією, чинною на день ухвалення даного рішення) встановлено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди. У разі припинення договору оренди єдиного майнового комплексу уповноважений орган управління або його правонаступник зобов`язаний прийняти рішення про балансоутримувача єдиного майнового комплексу, повідомити про це орендодавця та забезпечити прийняття єдиного майнового комплексу на баланс протягом трьох місяців з дати отримання рішення про припинення договору оренди згідно з Порядком повернення орендованих єдиних майнових комплексів після припинення або розірвання договору оренди, встановленим Кабінетом Міністрів України. Орендар зобов`язаний передати єдиний майновий комплекс підприємству, визначеному уповноваженим органом управління або його правонаступником, а балансоутримувач та уповноважений орган управління зобов`язані прийняти єдиний майновий комплекс згідно з Порядком повернення орендованих єдиних майнових комплексів після припинення або розірвання договору оренди, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи встановлення господарським судом факту наявності підстав для визнання Договору № 06-19 недійсним, правомірною є вимога про застосування наслідків такої недійсності шляхом зобов`язання відповідача звільнити орендоване приміщення.

Згідно ст. 2, 13, 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Звертаючись з даним позовом прокурор належними засобами доказування довів факт вчинення позивачем-1 та відповідачем правочину, який за своїм змістом суперечить актам законодавства, факт існування підстав для визнання його недійсним і як наслідок - факт існування підстав для застосування правових наслідків недійсності правочину шляхом зобов`язання товариства звільнити орендоване приміщення.

Частиною 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Усталена практика Європейського суду з прав людини відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишаються поза увагою як такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання до суду даної позовної заяви прокурором було сплачено 4 962,00 грн. судового збору, який за результатами вирішення даного спору в повному обсязі покладається на відповідача.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Державного навчального закладу «Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс» про визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати недійсним Договір оренди № 06-19 нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений 01.02.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області (код 14243893) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс» (код 14219908), з урахуванням нової редакції договору оренди № 06-19 нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.02.2019 (нова редакція), укладеного 21.02.2022 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (код 43173325) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс» (код 14219908).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс» (16600, м. Ніжин Чернігівської області, вул. Незалежності, 42; код 14219908) звільнити нежитлові приміщення площею 442,7 м2 першого поверху будівлі гуртожитку, розташованої за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Шевченка, 113, що обліковується на балансі Державного навчального закладу «Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області», передані в користування на підставі Договору оренди № 06-19 нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.02.2019.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс» (16600, м. Ніжин Чернігівської області, вул. Незалежності, 42; код 14219908) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9; код 02910114) 4 962 грн. 00 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 24.10.2022.

Суддя А.С.Сидоренко