Рішення

від 17.10.2022 по справі 756/12183/21

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

17.10.2022 Справа № 756/12183/21

Справа №756/12183/21

Провадження №2/756/1167/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2022 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Тихої О.О.,

за участі секретаря судового засідання Кренджеляк А.М.,

представника позивача Яцюк М.В. ,

представника відповідача Степанова О.Л. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів.

В обґрунтування позову зазначив, що з 22.10.2010 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають дитину - доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17.04.2015 шлюб між сторонами розірвано.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10.02.2016 з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 26.10.2015 і до досягнення дитиною повноліття.

13.04.2016 додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_4 додаткові витрати на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожного року до 10 липня в сумі 5 000 грн. на оздоровлення доньки, починаючи стягнення з 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі вказаних рішень були відкриті виконавчі провадження, в межах яких щомісячне нарахування аліментів до сплати здійснювалось, виходячи із середньої заробітної плати працівника по м. Києву, оскільки він не був офіційно працевлаштований. У зв`язку з щомісячним нарахуванням позивачу аліментів у розмірі, який позивач не міг сплачувати, у нього утворилась заборгованість зі сплати аліментів, яку в подальшому було погашено.

28.10.2015 позивач зареєстрував шлюб із ОСОБА_6 , від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_7 , у зв`язку з чим його сімейний та матеріальний стан змінився. Крім того, позивач також має матір похилого віку - ОСОБА_8 , яка також потребує його матеріальної допомоги, а у травні 2021 позивач звільнився, тому залишився без стабільного джерела доходу, на даний час займається пошуком роботи. До цього у період часу з 20.11.2020 по 31.05.2021 працював у ФОП ОСОБА_9 на посаді адміністратора.

У зв`язку з наведеним позивач не має фінансової можливості сплачувати аліменти на утримання доньки у розмірі, визначеному рішенням суду.

На підставі викладеного, позивач просив зменшити розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києві від 10.02.2016 з 1/3 частини на 1/4, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою судді від 07.09.2021 відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

21.10.2021 відповідач ОСОБА_4 подала до суду відзив, у якому просила відмовити у задоволенні позовної заяви з наступних підстав. Зазначила, що обставини, викладені у позові, не відповідають дійсності, оскільки позивач з травня 2015 року працює, обіймає посаду директора з регулярних питань ТОВ «Люфтроніка», проте приховує цей факт. З 2015 року позивач сплачував аліменти та додаткові витрати на дитину з запізненням, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів.

26.10.2021 представник позивача - адвокат Яцюк М.В. подала до суду відповідь на відзив, у якій зазначила, що позивач є механіком та інструктором на добровільних засадах та не має стабільного доходу, при цьому заробіток має мінливий характер, який залежить від обсягів виконаної роботи. Позивач, усвідомлюючи свій обов`язок по утриманню доньки, добросовісно виконує його та жодні його дії не вказують на зворотнє. При цьому зі сторони відповідача здійснюються обмеження щодо участі батька у вільному спілкуванні та вихованні власної дитини. Сторона позивача вважає, що довідка-розрахунок по аліментах, на яку посилається відповідач, не може бути прийнята судом до уваги, оскільки є неналежним та недопустимим доказам, оскільки дані, викладені у вказаній довідці, не відповідають дійсним обставинам справи, зокрема: маються розбіжності у датах, відсутній підпис державного виконавця, а також печатка виконавчої служби, тощо. Просила суд урахувати те, що позивач не звертається до суду з вимогою про зменшення розміру аліментів на утримання доньки у розмірі меншому, ніж передбачено чинним законодавством. При цьому, вимога щодо зменшення аліментів на утримання дитини пов`язана зі зміною сімейного та матеріального стану позивача, що пов`язано з народженням ще однієї дитини, а також тим, що на утриманні ОСОБА_3 крім того знаходиться його дружина ОСОБА_6 , яка на сьогоднішній день не працює, а також мати-пенсіонер.

10.11.2021 відповідач ОСОБА_4 надала до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначила, що позивачем не спростовані відомості щодо його працевлаштування у ТОВ «Люфтроніка», при цьому, протягом п`яти років реальні доходи позивача залишались невідомими, а нарахування аліментів здійснювалось з урахуванням середньої заробітної плати по м. Києву. Незважаючи на посилання позивача про погіршення його майнового стану, останній має можливість двічі на рік відпочивати за кордоном. Щодо довідки-розрахунку по аліментах, то вказаний документ має інформаційний характер.

Ухвалою суду від 29.11.2021 витребувано з ТОВ «Люфтроніка» (ЄДРПОУ 41030136) інформацію щодо працевлаштування ОСОБА_3 та закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача - адвокат Яцюк М.В. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача - адвокат Степанов О.Л. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, зазначив, що позивачем та його представником не надано доказів погіршення майнового стану ОСОБА_3 , при цьому народження дитини від іншого шлюбу не є підставою для зменшення розміру аліментів. На думку відповідача, позивач отримує достатній дохід для того, щоб сплачувати аліменти, які стягуються за рішенням Оболонського районного суду м. Києва 10.02.2016, та одночасно забезпечувати відповідний рівень життя позивача та його нової родини, у тому числі мати можливість відпочивати за кордоном.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши обставини в їх сукупності, надавши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Зі змісту статті 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що сторони з 22.10.2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого народилась донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 04.05.2012, актовий запис №1031.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17.04.2015 шлюб між сторонами розірвано.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10.02.2016 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 26.10.2015 року і до досягнення дитиною повноліття.

13.04.2016 додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 стягнуто додаткові витрати на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожного року до 10 липня в сумі 5 000 грн. на оздоровлення доньки, починаючи стягнення з 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.

28.10.2015 року позивач ОСОБА_3 зареєстрував шлюб із ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 28.10.2015, актовий запис №717 та відповідною відміткою у паспорті позивача серії НОМЕР_3 , виданого 14.11.1996 Мінським РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Від вказаного шлюбу у позивача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 07.02.2020, актовий запис №199.

На підтвердження того що позивач ОСОБА_3 має матір, яка знаходиться на пенсії та потребує матеріальної допомоги з його боку, позивачем надано пенсійне посвідчення серії НОМЕР_5 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Так, судом було встановлено, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10.02.2016 з позивача на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_5 у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 26.10.2015 року і до досягнення дитиною повноліття.

Під час розгляду даної справи відповідач ОСОБА_3 позов визнав та погодився на стягнення з нього аліментів на утримання доньки у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно.

На підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10.02.2016 видано виконавчий лист № 2/756/1241/16 від 23.03.2016 та державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження ВП №51078141.

Згідно з довідкою-розрахунком по аліментах від 12.08.2021, здійсненим старшим державним виконавцем Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Києва) Яровим О.В. в рамках виконавчого впровадження ВП №51078141, вбачається, що у 2020 році позивачем було сплачено аліменти у сумі 193683,02 грн., в результаті чого заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.08.2021 відсутня, наявна переплата у сумі 13042,93 грн.

Відповідачем вказаний розрахунок заборгованості не спростовано.

При цьому, суд не приймає у якості належного та допустимого доказу довідку-розрахунок по аліментах від 10.10.2019, оскільки вказаний документ не містить підпису старшого державного виконавця Оболонського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Києва) Ярового О.В. та печатки державного органу. Крім того, вказана довідка датована 10.10.2019, у той час, як у ній містяться відомості за 2020 та 2021 роки, що викликає у суду обґрунтовані сумніви щодо достовірності інформації, яка у ній міститься.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що його сімейний стан змінився, у зв`язку з одруженням та народженням ще однієї дитини, що, у свою чергу, призвело до погіршення його майнового становища, пов`язаного з необхідністю додатково утримувати дружину та другу дитину, а також допомагати матері, яка є пенсіонеркою.

Крім того, позивачем зазначено про те, що він з травня 2021 року не працює, не має постійного доходу.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано довідку №0000-000005 від 16.07.2021, видану фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 , відповідно до якої ОСОБА_3 з 20.11.2020 по 31.05.2021 працював на посаді адміністратора та за вказаний період його сукупний дохід склав 41 318,33 грн., та копію трудової книжки серії НОМЕР_6 від 01.04.2015.

Відповідно до довідки ТОВ «Люфтроніка» від 05.01.2022 вих № 05/01, наданої на виконання ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 29.11.2021 про витребування доказів, товариство підтверджує, що ОСОБА_3 не перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Люфтроніка» та не отримує заробітну плату.

При цьому, суд не приймає до уваги роздруківки з сайту Linkedln з інформацією щодо працевлаштування позивача ОСОБА_3 у ТОВ «Люфтроніка» та фото, долучені до відзиву на позовну заяву, оскільки неможливо встановити, коли і де зроблені ці світлини, а сайт Linkedln не є офіційним джерелом підтвердження працевлаштування позивача.

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача - адвокат Степанов О.Л., звертався із запитами до Оболонського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про надання письмової виписки доходів боржника ОСОБА_3 , разом з тим, листами №51078141/11 від 27.01.2022 та 09.08.2022 заявника повідомлено про те, що відділ державної виконавчої служби не є утримувачем відповідної інформації, а запитувана інформація відноситься до компетенції Державної податкової служби України.

Під час розгляду справи сторона відповідача до Державної податкової служби України з запитами щодо отриманих позивачем доходів та сплачених податків не зверталася, клопотання про витребування такої інформації судом не заявляла.

Таким чином, стороною відповідача не спростовано доводів позивача про те, що з травня 2021 року останній не працює та не має офіційного джерела доходу.

Зважаючи на відсутність даних щодо працевлаштування позивача ОСОБА_3 державним виконавцем щомісяця нараховуються аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 відповідно до вимог ч. 2 ст.195 СК України, тобто, виходячи із середньої заробітної плати працівника по м. Києву.

Вказані обставини підтверджуються довідкою-розрахунком заборгованості по аліментам від 12.08.2021 та не заперечуються сторонами.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Надаючи оцінку встановленим під час розгляду справи обставинам суд приходить до висновку про те, що позивачем не надано доказів того, що з народженням другої дитини у новому шлюбі в нього значно погіршився майновий стан порівняно з тим, який був у нього на час ухвалення Оболонським районним судом м. Києва рішенням у лютому 2016 року, яким з позивача стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно.

При цьому суд виходить з того, що на час ухвалення даного судового рішення позивач також не працював, разом з тим позов визнав та не заперечував сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої доньки саме у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно. Тож, як на час стягнення з нього аліментів позивач не працював, так і не працював на час ініціювання питання щодо зменшення розміру стягуваних з нього аліментів та на час розгляду даної справи.

Крім того, вже маючи другу дитину, яка народилася у новому шлюбі, позивач у кінці 2020 року погасив заборгованість по аліментам на утримання доньки від першого шлюбу, навіть, згідно з довідкою державного виконавця, станом на серпень 2021 року мав певну переплату.

Тож вказане, на думку суду, не свідчить про значне погіршення майнового стану позивача у зв`язку з народженням другої дитини порівняно з 2016 роком, оскільки наявність у платника аліментів на утриманні другої дитини без доведення погіршення його майнового становища не може бути підставою для зменшення розміру стягуваних з нього аліментів.

Доказів того, що мати позивача, яка є пенсіонеркою за віком, перебуває на утриманні позивача судом також не встановлено.

Зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні сина та в нього є мати пенсійного віку, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з ОСОБА_4 - дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та суперечитиме її інтересам.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20) та від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21).

Таким чином, суд, встановивши всі фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 .

Керуючись ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного судового рішення - 17.10.2022.

Суддя О.О. Тиха