Рішення

від 12.10.2022 по справі 761/18616/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/18616/20

Провадження № 2/761/2396/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Яницькій О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця Пишного Артема Володимировича, Державного підприємства «СЕТАМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕК ГАММА», треті особи: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», Приватний нотаріус Русанюк Золтан Золтанович про визнання недійсними електронних торгів, протоколу про проведення електронних торгів, акту про реалізацію предмета іпотеки; визнання недійсним та скасування державної реєстрації,

в с т а н о в и в :

У червні 2020р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суд м. Києва з позовом до відповідачів: Приватного виконавця Пишного А.В. (далі по тексту - відповідач 1), ДП «СЕТАМ» (далі по тексту - відповідач 2), ТОВ «РЕК ГАММА» (далі по тексту - відповідач 3), треті особи: ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (далі по тексту - третя особа 1), Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З. (далі по тексту - третя особа 2), в якому просила суд:

-визнати недійсними електронні торги ДП «СЕТАМ» від 08 жовтня 2018р. за лотом № 302525 (далі по тексту - вимога № 1);

-визнати недійсним протокол ДП «СЕТАМ» № 361321 про проведення електронних торгів до лоту № 302525 (далі по тексту - вимога № 2);

-визнати недійсним акт Приватного виконавця Пишного А.В. про реалізацію предмета іпотеки від 16 жовтня 2018р. (далі по тексту - вимога № 3);

-визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію, проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З., обєкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 на ТОВ «РЕК ГАММА» (далі по тексту - вимога № 4);

-застосувати реституцію і повернути позивачці об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 (далі по тексту - вимога № 5).

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала ти, що 08 жовтня 2018р. у межах виконавчого провадження № 57101949 відбулися електронні торги на яких було реалізовано вище зазначену квартиру, яка належить на праві власності позивачці. На думку сторони позивача торги були проведенні з грубим порушенням законодавства, переможцем торгів було визнано відповідача 3, який в подальшому зареєстрував за собою право власності. Оскільки в досудовому порядку вирішити спір неможливо, позивачка вимушена була звернутись до суд з вказаним позовом для захисту своїх прав.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 червня 2020р. відкрито провадження у справі та призначено справу в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання на 16 листопада 2020р.

09 листопада 2020р. до суду надійшли пояснення від третьої особи1, в яких третя особа просила відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що передача майна на реалізацію за ціною визначеному у рішенні суду відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 41, 43 Закону України «Про іпотеку» та п. 21 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень; поданий позивачем звіт про оцінку майна не містить достовірної інформації щодо об`єктивної ринкової вартості майна. Третя особа також посилалася, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 листопада 2018р. у справі № 761/4494/13-ц, яка набрала законної сили, було відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанови приватного виконавця Пишного А.В. у виконавчому провадження № 57101949, було встановлено правомірність дій приватного виконавця, а також факт повідомлення й обізнаності ОСОБА_1 про ціну предмета іпотеки та його подальшу реалізацію. Сам факт недійсності звіту про оцінку не може бути безумовною підставою для визнання електронних торгів недійсними без доведеності порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, тобто позивача.

16 листопада 2020р. на адресу суду надійшов відзив від відповідача 3, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, вважає їх безпідставними та надуманими зважаючи на те, що дії приватного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний порядок та спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання результатів прилюдних торгів недійсними; безпідставним вважає твердження позивачки про відсутність повідомлень про проведення торгів у місцевих засобах масової інформації з продажу арештованого майна; не доведено порушення прав чи інтересів позивачки під час підготовки та проведення електронних торгів. Разом із відзивом, відповідачем також було подано заяву про застосування строків позовної давності, яка обґрунтована тим, що позивачка звернулось з вказаним позовом до суду лише 23 червня 2020р. із пропуском спеціального строку визначеного ст. 48 Закону України «Про іпотеку», оскільки перебіг тримісячного строку розпочався для позивачки 22 жовтня 2018р. після отримання постанови про закінчення виконавчого провадження № 57101949, в якому вона є боржником.

16 листопада 2020р. до суду надійшов відзив відповідача 2, в якому останній просив суд застосувати строки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив ДП «СЕТАМ» обґрунтований тим, що електронні торги проведені з дотриманням положень відповідного Порядку, Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про іпотеку». Також зазначає, що порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» має місце тільки на стадії підготовки та передачі майна на реалізацію, обов`язки з виконання яких покладено на приватного виконавця дії якого мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними; стороною позивача не надано до суду доказів на підтвердження порушення Порядку в ході проведення електронних торгів, що ці порушення вплинули на результат торгів, та що під час торгів були порушені права позивача.

Відповідач 1 та третя особа 2, відзив на позов не подавали.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2021р. закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.

У судове засідання 12 жовтня 2022р., сторони, треті особи не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, своїх представників до суду не направили.

Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки один з представників сторони позивача не в змозі прийняти участь в засіданні. Решта учасників процесу не повідомили поважності причин неявки.

Суд, визнає неявку учасників процес без поважних причин, і в силу положень ч. 3 ст. 211, ч. 1 ст. 223 ЦК України, вважає, за можливе продовжити розгляд справи у відсутність учасників процесу.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 14 вересня 2017р. Шевченківським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист № 761/4494/13-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 24 грудня 2007р. у сумі 540810,65 дол. США, що еквівалентно згідно курсу НБУ 4319995,47 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження; встановити початкову ціну предмета іпотеки в розмірі 4038742,0 грн., для його подальшої реалізації.

20 вересня 2017р. старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Красноштан І.Л. було відкрито виконавче провадження № 54738155 за виконавчим листом № 761/4494/13-ц від 14 вересня 2017р. та 27 серпня 2018р. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

21 вересня 2018р., згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження та Єдиного реєстру боржників позивачці стало відомо про відкриття відповідачем 1 виконавчого провадження № 57101949 від 29 серпня 2018р.

Також стороні позивача стало відомо, що 29 вересня 2018р., відповідач 1 відкрив виконавче провадження за заявою третьої особи 1, а також виніс постанову про опис та арешт майна.

28 вересня 2018р. до Шевченківського районного суду м. Києва позивачкою було подано до суду скаргу на дії відповідача 1, з підстав порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» в частині відкриття виконавчого провадження та ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 листопада 2018р. у задоволенні скарги відмовлено.

Відповідно до відомостей електронного сайту ДП «СЕТАМ» об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 з 07 вересня 2018р. був виставлений на аукціон за номером лоту 3025250, а 8 жовтня 2018р. реалізований за стартовою ціною 4038742,0 грн. Протоколом електронних торгів № 361321 від 08 жовтня 2018р. переможцем за публічними торгами за лотом № 302525 визнано відповідача 3.

22 жовтня 2018р. від відповідача 1 позивачкою отримано постанову про закінчення виконавчого провадження № 57101949, якою встановлено, що приватним виконавцем у межах процедури виконавчого провадження описано та передано на реалізацію квартиру боржника за адресою: АДРЕСА_1 ; у відповідності до протоколу № 361321 від 08 жовтня 2018р. вищевказана квартира продана через електронні торги за ціною 4038742,0 грн., відповідачем 1 видано акт про реалізацію предмета іпотеки від 16 жовтня 2018р. для подальшого оформлення права власності на квартиру; коштів отриманих від реалізації квартири недостатньо для задоволення вимог кредитора відповідно до виконавчого провадження.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, сторона позивача зазначала, що електронні торги відбулись з порушенням відповідачем 1 вимог Закону України «Про виконавче провадження» під час підготовки документів для передачі арештованого майна на реалізацію; у матеріалах виконавчого провадження № 571019499 відсутні будь-які відомості про повідомлення її про відкриття виконавчого провадження, опис та арешт майна і направлення заяви про реалізацію арештованого майна, а також вона не була повідомлена про дату, час та місце проведення прилюдних торгів та початкову ціну реалізації майна; на момент передачі майна на реалізацію звіт про оцінку втратив чинність, а визначена вартість в розмірі 4038742,00 грн. є заниженою; позивачка не знайшла жодного повідомлення про проведення торгів у місцевих засобах масової інформації.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. ( ч. 2 ст. 15 ЦК України )

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України від 01 грудня 2004р. № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009р. у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France, ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом, у провадженні відповідача 1 перебувало виконавче провадження № 57101949 з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва № 761/4494/13 від 14 вересня 2017р. на виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 15 серпня 2017р., відповідно до якого вирішено у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 24 грудня 2007р. у сумі 540810,65 дол. США, що еквівалентно згідно курсу НБУ 4319995,47 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Встановити початкову ціну предмета іпотеки в розмірі 4 038 742 грн. 00 коп., для його подальшої реалізації.

Частиною 7 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до пункту 2 розділу VII Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом МЮ України № 2831/5 від 29 вересня 2016р., реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України «Про іпотеку».

Частиною 1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на момент проведення спірних торгів) визначено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Згідно із ч. 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу відповідно до закону, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Відповідно до ч. 1 розділу І Порядку, веб-сайт реалізації майна (далі - Веб-сайт) - електронний торговий майданчик організатора електронних торгів, торгів за фіксованою ціною чи партнера організатора електронних торгів, через який прямо або опосередковано відображаються технічні процеси центральної бази даних системи електронних торгів арештованим майном, а саме: розміщення організаційно-методичних матеріалів, інформаційних повідомлень про електронні торги (торги за фіксованою ціною), результатів їх проведення, здійснення реєстрації користувачів, подання заяв на участь в електронних торгах (торгах за фіксованою ціною), забезпечення доступу спостерігачів та проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною). Веб-сайт функціонує у цілодобовому режимі та є доступним усім користувачам мережі Інтернет.

Реалізація майна здійснюється шляхом проведення Організатором електронних торгів або торгів за фіксованою ціною (ч. 2 розділу І Порядку).

05 вересня 2018р. відповідачем 1 направлено заявку № 1298 на адресу відповідача 2 на реалізацію арештованого майна з електронних торгів, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за початковою ціною в розмірі 4038742,0 грн., яка визначена рішенням суду.

07 вересня 2018р. на Інтернет-сайті відповідача 2 розміщено повідомлення про проведення 08 жовтня 2018р. торгів з продажу нерухомого арештованого майна по лоту № 302525 за стартовою ціною 4038742,00 грн.

Відповідно до ч. 2 Порядку, реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» організатор прилюдних торгів не пізніше ніж за 15 робочих днів до дня початку прилюдних торгів публікує в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки, а у разі проведення електронних торгів - також на веб-сайті проведення електронних торгів, повідомлення про проведення таких торгів. У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та іншу необхідну інформацію.

Судом встановлено, що у друкованих засобах масової інформації в газеті «Метро» від 17 вересня 2018р. № 72 та в газеті «Улюблена газета» від 20 серпня 2018р. № 354 було опубліковано оголошення про продаж квартири АДРЕСА_1 із- зазначенням датою торгів 08 жовтня 2018р. о 09:00 год.

Листом № 9044/18-18-18 від 14 вересня 2018р. відповідач 2 повідомив відповідача 1, третю особу 1 та позивачку про реалізацію предмета іпотеки на електронних торгах, що призначені на 08 жовтня 2018р.

08 жовтня 2018р. відбулись електронні торги по лоту № 302525 з реалізації арештованого нерухомого майна та відповідно до протоколу № 361321 про проведення електронних торгів оформленого відповідачем 2 переможцем став учасник № 5 - відповідач 3, надавши цінову пропозицію в розмірі 4038742,00 грн.

За змістом ст. 650 ЦК України, особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Керуючись частиною першою статті 650, частиною першою статті 655 та частиною четвертою статті 656 ЦК України, суд робить висновок , що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець.

Виходячи з правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Відповідні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018р. у справі № 725/3212/16-ц, провадження № 14-3цс18, від 15 травня 2019р. у справі № 678/301/12, провадження № 14-624цс18.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

16 жовтня 2018р. відповідачем 1 складено Акт про реалізацію предмета іпотеки.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 3 цієї статті, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку.

Враховуючи те, що відчуження майна з електронних торгів належить до договорів купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу).

В постановах Верховного Суду України від 06 квітня 2016р. у справі № 3-242гс16, від 13 квітня 2016р. у справі № 6-2988цс15 та від 29 листопада 2017р. у справі № 668/5633/14-ц, де зазначено, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Аналогічні висновки містяться і в постанові Верховного Суду по справі № 404/1561/16-ц від 29 травня 2019р.

Тобто для визнання судом електронних торгів недійсним необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Підставою для пред`явлення позову про визнання торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Позивачка, обґрунтовуючи порушення власних прав та законних інтересів посилалась на те, що приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 57101949 з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та неправомірно проведено опис та арешт майна і безпідставно передано арештоване майно на реалізацію, у зв`язку з чим оскаржувала дії приватного виконавця в судовому порядку та просила у скарзі, зокрема, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про опис та арешт винесених приватним виконавцем Пишним А.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 листопада 2018р. у справі № 761/4494/13, яка набрала законної сили, скаргу позивачки про визнання дій приватного виконавця Пишного А.В. незаконними та скасування постанов залишено без задоволення.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що позивачка раніше вже зверталась з аналогічним позовом до суду та 14 листопада 2018р. ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва було відкрито провадження у справі № 761/43310/18. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 грудня 2019р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача.

Доводи позивача про те, що у матеріалах виконавчого провадження № 57101949 відсутні будь-які відомості про повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, опис та арешт майна і направлення заяви про реалізації арештованого майна мають самостійний спосіб оскарження.

Дії приватного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний порядок та спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання результатів прилюдних торгів недійсними.

Такі ж правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2015р. у справі №6 -1749цс15, з якими погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018р. у справі № 1421/5229/12 (провадження № 14-194цс18), а також у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019р. у справі № 725/5237/16-ц та від 10 вересня 2021р. у справі № 761/26187/19.

У матеріалах справи відсутні та відповідні відомості не вказані у позовній заяві про наявність інших судових рішень якими визнано неправомірними рішення чи дії приватного виконавця Пишного А.В. в ході виконавчого провадження № 57101949.

Суд відхиляє доводи позивача про недійсність звіту про оцінку майна від 09 березня 2017р. на момент проведення торгів як безпідставні, оскільки початкова ціна продажу предмета іпотеки була визначена у рішенні Апеляційного суду м. Києва від 15 серпня 2017р., у відповідності до ч. 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку».

Щодо посилання позивачки на неотримання нею від відповідача 2 повідомлення про дату, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна суд зазначає, що листом № 9044/18-18-18 від 14 вересня 2018р. відповідачем 2 (ДП «СЕТАМ») було направлено на адресу позивачки повідомлення про реалізацію предмета іпотеки на електронних торгах із зазначенням реєстраційного номеру лота, відомостей про предмет іпотеки, день та час проведення електронних торгів та початкову ціну продажу майна.

Так, у постанові від 18 листопада 2015р. у справі № 6-1884цс15 Верховний Суд України зазначив, що дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину. Проте сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, - це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні торгів, повинно бути встановлене порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Такої самої позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 10 липня 2019р. у справі № 462/2232/16.

Спростованими суд вважає доводи сторони позивача про те, що вона не знайшла публікацій у засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки про проведення торгів, оскільки такі публікації містяться в газеті «Метро» від 17 вересня 2018р. № 72 та в газеті «Улюблена газета» від 20 серпня 2018р. № 354.

З наявних у справі доказів, з урахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку, що оголошення у вказаних газетах були розміщені своєчасно, і ці газети розповсюджуються на території м. Києва. Відтак, відповідачем 2 було дотримано вимоги закону щодо публікації в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки про проведення електронних торгів.

Суд звертає увагу, що позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права або охоронюваного законом інтересу особи (якщо таке право чи інтерес не порушені - суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості, а не через сплив позовної давності, про який заявили відповідачі 2, 3 (ДП «СЕТАМ» та ТОВ «РЕК ГАММА»), тому сплив позовної давності для відмови у задоволенні позову у цій справі, як того просять відповідачі 2, 3, не застосовується, не дивлячись, що такий строк був пропущений стороною позивача без поважних причин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021р. у справі № 904/3405/19 (провадження № 12-50гс20) вказано, що «суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. […] позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин».

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що стороною позивача не доведено належними та допустимими доказами заявлені вимоги № 1 і № 2, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог № 1 і № 2.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні вимог № 1 і № 2, то не підлягають задоволенню, і похідні вимоги № 3- № 5.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то з відповідачів 1-3 не підлягає стягненню на користь позивачки понесені нею судові витрати.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. 15, 16, 203, 215, 216 ЦК України; ст. ст. 41, 43, 45, 48 Закону України «Про іпотеку», суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Приватного виконавця Пишного Артема Володимировича (місцезнаходження: м. Київ, вул. Мазепи Івана, буд. 3, оф. 174), Державного підприємства «СЕТАМ» (код ЄДРПОУ 39958500, місцезнаходження: м. Київ, вул. Стрілецька, буд. 4-6), Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕК ГАММА» (код ЄДРПОУ 37636007, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кутузова, буд. 4-А, літ. А), треті особи: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 14305909, місцезнаходження: м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9), Приватний нотаріус Русанюк Золтан Золтанович (місцезнаходження: м. Київ, вул. Михайла Драгомирова, буд. 20, прим. 320) про визнання недійсними електронних торгів, протоколу про проведення електронних торгів, акту про реалізацію предмета іпотеки; визнання недійсним та скасування державної реєстрації - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 21 жовтня 2022р.

Суддя: