Постанова

від 20.10.2022 по справі 916/496/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/496/20м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І.,

Колоколова С.І.,

секретар судового засідання Бебик А.М.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Бойко С.В., за ордером; Бойко О.І. у порядку самопредставництва;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області

від 18 січня 2022 року (повний текст складено 20.01.2022)

по справі № 916/496/20

за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк"

за участю у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Славутич-95"

про: визнання договору поруки недійсним,-

колегія суддів суду першої інстанції: головуючий суддя Д`яченко Т.Г., судді - Погребна К.Ф., Смелянець Г.Є.,

час та місце винесення рішення: 18.01.2022, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 20.10.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 ОСОБА_1 (також - позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (також відповідач, АТ «ПУМБ», Банк) про визнання недійсним договору поруки від 06.08.2008 №7.6-39/П-1, укладеного між Закритим акціонерним товариством „Перший Український Міжнародний Банк" (правонаступником якого є Акціонерне товариство „Перший Український Міжнародний Банк") та ОСОБА_1 , з моменту його вчинення.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що не мала наміру поручатись за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою „Славутич-95" взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором від 06.08.2008, а тому, спірного Договору поруки від 06.08.2008 №7.6- 39/П-1 не укладала та не підписувала останній, у зв`язку із чим вважає, що наявні правові підстави для визнання такого Договору поруки недійсним.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.01.2022 у справі №916/496/20 (головуючий суддя Д`яченко Т.Г., судді Погребна К.Ф., Смелянець Г.Є.) у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк" відмовлено. Крім того, вказаним рішенням стягнуто з позивача на користь АТ «ПУМБ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. та судові витрати на правничу допомогу у розмірі 15 200,00 грн.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції встановив неодноразове звернення ОСОБА_1 до різних судів щодо оскарження Договору поруки від 06.08.2008 №7.6- 39/П-1 з різних підстав, однак, в жодному позові ОСОБА_1 не посилалась на фактичне не підписання нею спірної угоди. У зв`язку з цим, місцевий господарський суд врахував доводи Банку щодо обізнаності позивача про існування Договору та його укладення позивачем. Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази, на підтвердження обставин, що були визначені ним у позові у даній справі №916/496/20, не містять достатньої доказової цінності факту неукладення з боку ОСОБА_1 спірного Договору поруки.

Також, суд зазначив, що ним не приймається як допустимий доказ висновок почеркознавчої експертизи, складений 14.02.2020 спеціалістом у галузі почеркознавства ОСОБА_2 , оскільки такий висновок проведено по електрографічній копії спірного договору поруки, що не відповідає положенням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (зі змінами).

Разом з цим, суд першої інстанції встановив та врахував те, що в межах розгляду справи №2-1262/11 ОСОБА_1 відмовилась від свого клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, що унеможливило надати оцінку доводам позивача щодо не підписання Договору поруки від 06.08.2008 №7.6- 39/П-1, визнання недійсним якого є предметом розгляду цієї справи - №916/496/20.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2022 у справі №916/496/20 та ухвалити нове рішення, якім позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом не з`ясовані обставини, що мають значення для справи та недосліджені докази, наявні у матеріалах справи, у зв`язку з чим місцевим господарським судом винесено незаконне рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Так, позивач вказує, що враховуючи предмет спору у даній справі та твердження ОСОБА_1 , що остання не підписувала спірний договір поруки, суд першої інстанції повинен був дослідити висновок почеркознавчого дослідження від 14.02.2020, виконаного спеціалістом Косигіною Н.А., (а.с. 90-91, т. 1), у відповідності до якого підпис від імені поручителя ОСОБА_1 , якій міститься у спірному Договорі поруки від 06.08.2008 №7.6- 39/П-І виконаний не самою ОСОБА_1 , а іншою особою. Проте, суд першої інстанції безпідставно не прийняв в якості допустимого доказу вищевказаного висновку почеркознавчої експертизи, оскільки такий висновок проведено по електрографічній копії спірного договору поруки, що не відповідає положенням інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (зі змінами).

Однак, скаржник зауважує, що місцевим господарським судом не враховано, що у рамках розгляду даної справи не відбулась призначена судом почеркознавча експертиза, у зв`язку із ненаданням АТ „ПУМБ" оригіналу спірного Договору поруки. Тобто, за твердженням ОСОБА_1 , відповідач приховує оригінал Договору від 06.08.2008 №7.6- 39/П-1, що унеможливлює проведення почеркознавчої експертизи саме оригіналу вказаного Договору.

На думку ОСОБА_1 , у даному випадку суд повинен був дослідити безпосередньо предмет спірних правовідносин - Договір поруки від 06.08.2008 №7.6- 39/П-1 (копію), проте, місцевим господарським судом цього зроблено не було, а при винесенні оскаржуваного рішення, суд опирався лише на доводи відповідача, про нібито неможливість надати оригінал документу «з об`єктивних та поважних причин».

Водночас, з огляду на докази, надані відповідачем, в рамках клопотання останнього щодо пропуску строку позовної давності, апелянт наполягає на тому, що за період з 2007 року по теперішній час, оригінал Договору поруки від 06.08.2008 №7.6- 39/П-1 жодного разу, незважаючи на численне витребування оригіналу вказаного документу, Банком не надавався під різними приводами. Позивач вказує, що представник відповідача також не бачив оригіналу спірного Договору, про що заявив у суді першої інстанції. Більш того, 17.12.2021 в судове засідання викликався та був допитаний у якості свідка представник ЗАТ «ПУМБ», який підписав Договір поруки від 06.08.2008 №7.6- 39/П-1, - ОСОБА_3 та який надав пояснення, що з ОСОБА_1 , як стороною договорів, що укладались Банком, він не знайомий, і не знає чи укладав Договір саме з ОСОБА_1 , чи підписувала спірний Договір остання; не пам`ятає, де укладався Договір, хто із осіб був присутній при укладанні та підписанні Договору. Крім того, ОСОБА_3 не зміг пояснити, чому та яким чином договори (щодо спірних правовідносин з одними і тими ж учасниками) підписувались одночасно в один і той же день, один - в Києві, а інший - в Одесі.

Одначе, незважаючи на вказане, суд першої інстанції не тільки не надав правової оцінки вказаним доказам, але навіть не зазначив про це в своєму рішенні, як і не звернув уваги на те, що оригіналу вищенаведеного документу жодний суд, жодна сторона у даній справі, та навіть самі представники відповідача, ніколи не бачили.

Проте, місцевий господарський суд, не беручи до уваги вищевказане, відмовив в задоволенні позову.

Разом з тим, апелянт зазначає, що суд першої інстанції, оцінюючи один і той же доказ, а саме: копію договору поруки, визнає останній недопустимим доказом та, відповідно, не приймає висновок почеркознавчої експертизи, складений 14.02.2020 спеціалістом у галузі почеркознавства ОСОБА_2 , оскільки такий висновок проведено по електрографічній копії спірного Договору поруки. Водночас, при відмові у задоволенні позову, суд прийняв копію Договору як належний доказ.

На думку позивача, така непослідовність суду при оцінці одних і тих же обставин свідчить про абсолютну незаконність вказаних висновків.

Водночас, апелянт наполягає на тому, що наданий ним висновок почеркознавчого дослідження від 14.02.2020, виконаний спеціалістом Косигіною Н.А., стороною відповідача не оспорений, є належним та допустимим доказом, та свідчить, що у спірних правовідносинах підтверджується відсутність волевиявлення позивача, як учасника правочину, яке б відповідало її внутрішній волі, яка мала бути спрямована на реальне настання певних правових наслідків, що обумовлені спірним Договором поруки.

Зазначаючи, що єдиним належним доказом, який може спростувати наведений висновок почеркознавчого дослідження, є Висновок експерта почеркознавця, проведеного по оригіналу договору поруки, який відповідач навмисно приховує. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 просить апеляційний господарський суд витребувати у Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» оригінал Договору поруки від 06.08.2008 №7.6-39/П-1 та призначити у справі №916/496/20 судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання: чи підписаний Договір поруки №7.6-39/П-1 від 06.08.2008 саме ОСОБА_1 , або іншою особою.

Окремо, апелянт зазначає, що ним не пропущений строк позовної давності, оскільки, на думку позивача, такий строк починається з моменту його ознайомлення з оригіналом Договору поруки, але, оригінал вказаного Договору ОСОБА_1 не бачила, не укладала та не підписувала, що є підставою для поновлення строку позовної давності.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2022 у справі №916/496/20. Крім того, враховуючи існування в Україні воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, вказаною було визначено, провести розгляд справи №916/496/20 поза межами встановленого ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану; запропоновано учасникам справи подати до суду письмову згоду на розгляд даної справи без їх участі на підставі наявних документів; роз`яснено учасникам справи, що у випадку відсутності письмової згоди всіх учасників справи на розгляд даної справи без їх участі, про дату, час та місце проведення судового засідання, буде повідомлено додатково, після закінчення строку, на який в Україні введено воєнний стан та/або усунення обставин, що зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду. Також, учасникам справи було запропоновано надати відзив на апеляційну скаргу.

05.07.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк» на дійшов відзив на апеляційну скаргу, яким відповідач не погоджується з доводами останньої та просить відмовити у її задоволенні з мотивів, викладених у зазначеному відзиві, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Крім того, також 05.07.2022, від представника Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до суду надійшло клопотання про забезпечення судових витрат шляхом зобов`язання ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок Південно-західного апеляційного господарського суду попередньо визначену грошову суму для забезпечення відшкодування судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу, пов`язаних з апеляційним переглядом справи №916/496/20 в розмірі 8 800,00 грн.

З огляду на те, що учасниками справи не надано клопотань про розгляд апеляційної скарги за їх відсутності та враховуючи, що у м. Одесі відсутні бойові дії, а судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, ухвалою суду апеляційної інстанції від 07.07.2022 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2022 у справі №916/496/20 призначено на 01.09.2022 о 10:30 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

01.08.2022 від АТ "Перший український міжнародний банк" до суду вдруге надійшло клопотання про зобов`язання ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок суду апеляційної інстанції попередньо визначену суму судових витрат.

У задоволенні вказаного клопотання судом було знов відмовлено, про що винесена відповідна ухвала від 11.08.2022.

29.08.2022 інформація щодо дати, часу та місця розгляду апеляційної скарги у справі « 916/496/20 була додатково розміщена на офіційному веб-сайті суду на веб-порталі „Судова влада України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 відкладено розгляд справи №916/496/20 на 20.10.2022 о 14:00 год.

З метою належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, 14.10.2022 на веб-сайті Південно-західного апеляційного господарського суду на веб-порталі «Судова влада України» додатково було розміщено оголошення про дату та час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Представники АТ „ПУМБ", виклавши правову позицію по справі, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

ОСОБА_1 або її представник, а також представник ТОВ Фірма „Славутич-95" у судове засідання не з`явились. Про дату час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, їх явка обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача та третьої особи, за наявними у справі доказами.

У судовому засіданні 20.10.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.08.2008 між Закритим акціонерним товариством „Перший Український Міжнародний Банк, правонаступником якого є Акціонерне товариство Перший Український Міжнародний Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма „Славутич-95 був укладений Кредитний договір №7.6-39 з додатковими угодами до нього від 09.09.2008 №1, від 25.09.2008 №2 та від 03.11.2008 №3.

Згідно з умовами вказаного Кредитного договору, ЗАТ „Перший Український Міжнародний Банк зобов`язався надати ТОВ Фірмі „Славутич-95 кредит в розмірі 2600000 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути його у строк до 06.08.2010 (поетапно, починаючи з 06.05.2010 до 06.08.2010), та щомісячно сплачувати проценти із розрахунку 13,2% річних, а у разі невиконання чи неналежного виконання окремих зобов`язань зі збільшеннями на 2% річних.

У цей же день, у забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма „Славутич-95 зобов`язань за Кредитним договором, між ЗАТ „Перший Український Міжнародний Банк та ОСОБА_1 був підписаний Договір поруки від 06.08.2008 №7.6-39/П-1, за яким остання поручилась перед Банком за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма „Славутич-95 усіх його зобов`язань за Кредитним договором в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, відсотків, комісій, неустойки (п. 1.2 Договору).

У матеріалах справи міститься копія Висновку почеркознавчого дослідження від 14.02.2020, виконаного спеціалістом Косигіною П.А., в якому зазначено, що підпис від імені ОСОБА_1 , зображення якого є у наданій на дослідження електрографічній копії Договору поруки №7.6-39/П-1 від 06.08.2008, виконаний не самою ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису (підписами) ОСОБА_1 .

Вказаний Висновок ОСОБА_1 вважає належним доказом на підтвердження того, що вона не підписувала Договір поруки від 06.08.2008, оскільки взагалі не мала наміру укладати його з Банком та поручатись за виконання ТОВ Фірма „Славутич-95 взятих на себе зобов`язань, за Кредитним договором від 06.08.2008. При цьому, за твердженням позивача, факт підписання ОСОБА_1 вищевказаного Договору поруки остання особисто заперечувала, з початку виникнення спору щодо повернення кредитних коштів.

Однак, місцевим господарським судом було встановлено, що ОСОБА_1 протягом тривалого строку, з моменту укладення між АТ «ПУМБ» та нею спірного Договору, неодноразово зверталась до різних судових інстанцій з позовними заявами з різних підстав про визнання недійсним Договору поруки від 06.08.2008 №7.6-39/П-1. При цьому, ОСОБА_1 не заперечувала факту особистого підписання оспорюваного Договору.

Так, у матеріалах справи наявна низка судових справ, якими встановлено наступне:

- у 2011 році ОСОБА_1 зверталась до Приморського районного суду м. Одеси (справа №2/1522/12352/11) з позовом про визнання недійсними договорів поруки та іпотеки, посилаючись на те, що підписуючи вказані договори, вона знаходилась в стані дістресу. Обставини підписання ОСОБА_1 зазначених договорів вивчалися Приморським районним судом м. Одеси, з проведенням відповідної експертизи, викликом свідків та інш. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06.12.2012, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13.03.2013, позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені. Проте, рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.06.2013 зазначені рішення були скасовані і у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

- також у 2011 році, звертаючись з позовом до Приморського районного суду м. Одеси (цивільна справа № 2/1522/12806/11) з позовною заявою про визнання виконавчого напису нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Морозова Є.В. таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 зазначала, що між нею та ЗАТ „ПУМБ було укладено договори поруки, в тому числі і Договір поруки від 06.08.2008 № 7.6-39/П-1.

- у 2013 році ОСОБА_1 зверталась до Київського районного суду м.Одеси (цивільна справа №520/9510/13-ц) з позовом до ПАТ „ПУМБ про визнання недійсним Договору іпотеки від 06.08.2008 та Договору поруки від 06.08.2008 №7.6- 39/П-1, з підстав укладення зазначених договорів без дозволу органу опіки та піклування. В тексті позовної заяви від 23.07.2013 та уточненої позовної заяви від 01.10.2013, підписаної безпосередньо ОСОБА_1 , на першій сторінці в першому та другому абзаці остання зазначає наступне: 06 серпня 2008 року мною, ОСОБА_1 було оформлено договір поруки №7.6-39/П-1 із закритим акціонерним товариством „ПУМБ, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство „ПУМБ. За договором поруки №7.6-39/П-1 від 06 серпня 2008 року, я виступила майновим поручителем, у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.... На другій сторінці в другому та третьому абзаці уточненої позовної заяви позивач зазначає: „Про підвищення процентної ставки я, ОСОБА_1 , належним чином не сповіщалась.... „Між мною та відповідачем не укладалось додаткових угод до Договору поруки №7.6-39/П-1 від 06 серпня 2008 року, в яких я погодилась на підвищення процентної ставки за основним зобов`язанням кредитора.

При цьому, під час розгляду вказаної справи ОСОБА_1 заявила клопотання про витребування доказів. На виконання ухвали суду від 28.10.2013 Банком було надано у тому числі і належним чином засвідчену копію Договору поруки від 06.08.2008 №7.6-39/П-1, укладеного між АТ „ПУМБ та ОСОБА_1 , яка була долучена до матеріалів справи. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 12.03.2014 у справі №520/9510/13-ц, яка ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13.05.2014 залишена без змін, позовна заява ОСОБА_1 була залишена без розгляду, у зв`язку з неодноразовою неявкою позивача та її представників у судові засідання.

- в адміністративній справі №815/7394/13-а ОСОБА_1 зазначала, що підписувала договори, укладені між ОСОБА_1 та АТ „ПУМБ, а саме: Договір іпотеки від 06.08.2008 №7.6-39/1 та Договір поруки №7.6- 39/П-1 від 06.08.2008.

- також, в 2013 році ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м.Одеси (цивільна справа № 520/3876/13-ц) з позовною заявою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, з підстав порушення порядку вчинення виконавчого напису, яка також підписана та подана нею, і в якій вона також зазначала, що між нею та АТ „ПУМБ були укладені зазначені договори і з метою забезпечення повного виконання зобов`язань за кредитним договором, нею, передано в іпотеку домоволодіння та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16.04.2013 позовна заява ОСОБА_1 до АТ „ПУМБ, третя особа - приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу - Морозов Є.В. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, була задоволена та ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19.06.2013 залишено без змін. Проте, АТ „ПУМБ були оскаржені вказані рішення, справа повернута до апеляційного суду Одеської області, який рішенням від 25.06.2014 відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.

- в подальшому, у 2014 році у позові, підписаним безпосередньо ОСОБА_1 (цивільна справа №520/9366/14-ц) про визнання недійсним Договору іпотеки №7.6-39/1 та Договору поруки №7.6-39/П-1 від 06.08.2008, остання зазначала: „І договір поруки, і договір іпотеки я підписала внаслідок зловживання довірою моїм колишнім чоловіком..., Вказані договори були підписані мною за наступних обставин… (абз. 6 на сторінці 4 позовної заяви). Провадження у цієї справі залишене Київським районним судом м. Одеси без розгляду за заявою ОСОБА_1

- при зверненні до Малиновського районного суду м. Одеси (цивільна справа №521/13085/14-ц) з позовною заявою про визнання недійсним Договору поруки №7.6-39/П-1 від 06.08.2008, з підстав укладення договору без згоди органу опіки та піклування, ОСОБА_1 також зазначала, що 06.08.2008 вона оформила Договір поруки №7.6-39/П-1 із ЗАТ ПУМБ. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 04.08.2014 було відкрито провадження у цивільній справі №521/13085/14-ц, проте, ухвалою від 25.09.2014 провадження було закрите у зв`язку з тим, що Київським районним судом м. Одеси розглядається справа між тими самими сторонами, про той же предмет та з тих же підстав.

- аналогічні твердження ОСОБА_1 про укладення між нею та ЗАТ ПУМБ спірного Договору поруки від 06.08.2008 №7.6-39/П-1 містяться у судових рішеннях у справі №520/3543/14-ц за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсним, зокрема, Договору поруки №7.6-39/П-1 від 06.08.2008, з підстав укладення договорів без дозволу органу опіки і піклування (ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 06.08.2014 року задоволена заява представника ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду); у справі №520/1919/15-ц за позовом до АТ ПУМБ про визнання правочинів недійсними, з підстав надання нотаріусу недостовірної інформації (рішення Київського районного суду м. Одеси від 15.10.2015 в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено; вказане рішення залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14.06.2017; ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2017 рішення Київського районного суду м. Одеси від 15.10.2015 та ухвала апеляційного суду Одеської області від 14.06.2017 залишені в силі.

- Приморським районним судом м. Одеси, за результатом розгляду справи №2/1522/12352/11, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними договору поруки №7.6-39/П-1 від 06.08.2008 та іпотечного договору №7.6-39/1 від 06.08.2008 задоволені. Визнано недійсним Договір поруки №7.6-39/П-1 від 06.08.2008 та іпотечний договір №7.6-39/1 від 06.08.2008; вирішено виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про Іпотеку та заборону відчуження предмета іпотеки. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13.03.2013 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.12.2012 залишено без змін, апеляційну скаргу Банку залишено без задоволення. Судами вивчались обставини, які передували укладенню зазначених договорів, які безпосередньо вплинули на волевиявлення ОСОБА_1 . Крім того, на підставі клопотання ОСОБА_1 від 02.04.2012 судом призначалась та проводилась судово-психологічна експертиза, якою встановлювався її психологічний стан в момент підписання нею оскаржуваних угод. У рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.06.2013 №2/1522/12352/11 було встановлено факт того, що ОСОБА_1 виступила поручителем не за будь-кого, а за підприємство, яким володів її чоловік.

Однак, рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.06.2013 у справі №6-12653св13 скасовані вищенаведені рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.12.2012 і ухвала апеляційного суду Одеської області від 13.03.2013 та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено. Обґрунтовуючи своє рішення, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій щодо неспроможності позивачки в повній мірі вільно і свідомо приймати рішення, адекватне ситуації, не узгоджуються з фактичними обставинами справи, так як перед укладенням зазначених договорів, ОСОБА_1 з КП Одеське міське БТІ та РОН отриманий витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно для передачі його в Іпотеку банку, з ПП Примула -Р укладений договір на проведення робіт з оцінки земельної ділянки для передачі в заставу, з суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 укладений договір на проведення незалежної експертної оцінки майна для визначення ринкової вартості об`єкта для подальшої передачі в заставу.

Матеріали даної справи - №916/496/20 свідчать, що в процесі її розгляду місцевим господарським судом, з метою повного та всебічного розгляду справи, було задоволено клопотання позивача та призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої було доручено Національному науковому центру „Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса». На вирішення судової почеркознавчої експертизи було поставлено наступне питання: «Чи виконаний підпис у Договорі поруки №7.6-39/П-1 від 06.08.2008, укладеному між ЗАТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 , від імені поручителя особисто чи іншою особою?». Однак, відповідне експертне дослідження проведено не було, а до суду надійшло повідомлення судового експерта В.Г. Абросимової №10664 про неможливість надання висновку експерта за господарською справою №916/496/20, оскільки 9т. 5, а.с.159 зв. стор.):

- не надано оригіналу досліджуваного документу Договору поруки №7.6-39/П-1 від 06.08.2008,

- не надані вільні зразки почерку ОСОБА_1 до ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса»,

- вільні зразки підпису ОСОБА_1 надані в обмеженій кількості.

При цьому, судом першої інстанції у АТ „ПУМБ було витребувано оригінал спірного Договору, проте, виконати вимоги суду та надати оригінал Договору поруки №7.6-39/П-1 від 06.08.2008 у відповідача не було можливості з об`єктивних та поважних причин, що було досліджено та встановлено місцевим господарським судом та про що досить докладно наведено у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Разом з цим, судом першої інстанції було враховано, що під час перегляду Одеським апеляційним судом справи №2-1262/11 (за позовом ПАТ "ПУМБ" до, зокрема, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами поруки) було визнано неспроможним довід апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не підписувала договір поруки з огляду на те, що даний довід жодним чином не підтверджений; більш того, представник ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції відмовилась від розгляду поданого клопотання про призначення судової-почеркознавчої експертизи. Вказане викладене у постанові суду від 30.09.2021.

В контексті наведеного, судова колегія зазначає, що станом на дату розгляду цієї господарської справи - №916/496/20 Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду була розглянута касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.11.2015 та постанову Одеського апеляційного суду від 30.09.2021 у вищенаведеній справі №2-1262/11.

Судова колегія звертає увагу на те, що касаційна скарга ОСОБА_1 у вказаній справі була подана до суду 24.01.2022, тобто за два тижні до подачі апеляційної скарги у справі №916/496/20. При цьому, у касаційній скарзі скаржниця наголошувала на тому, що порука ОСОБА_1 була припинена в силу вимог ч.ч. 1 та 4 ст. 559 Цивільного кодексу України та стверджувала про необґрунтовану відмову суду попередньої інстанції у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

За результатами розгляду, судом касаційної інстанції 29.06.2022 була винесена постанова, якою підтверджено, зокрема, забезпечення порукою ОСОБА_1 кредитних зобов`язань ТОВ Фірми «Славутич-95», відповідно до укладеного між Банком та поручителем Договору від 06.08.2008 №7.6-39/П-1.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність, передбачених ч.ч. 1 та 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, підстав вважати, що порука ОСОБА_1 за Договором від 06.08.2008 №7.6-39/П-1 припинилась.

Також, Верховний Суд відхилив доводи касаційної скарги щодо відмови апеляційним судом у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи з огляду на те, що в судовому засіданні 30.09.2021 року в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 Шкодіна Л. В. повідомила про відсутність необхідності вирішення цього клопотання.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 неодноразово зверталась до різних судових інстанцій з позовними заявами з різних підстав про визнання недійсним Договору поруки від 06.08.2008 №7.6-39/11-1, в яких не заперечувала факту особистого підписання цього Договору. Більш того, при розгляді справи №2-1262/11, у судовому засіданні 30.09.2021 представником ОСОБА_1 було зазначено про відсутність необхідності розгляду клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, якою повинно було бути вирішено питання, яке знов ставиться ОСОБА_1 у даній справі - №916/496/20. Відтак, судова колегія звертає увагу на те, що апелянтом одночасно було подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи підпису на спірному Договорі поруки до Одеського апеляційного суду у справі №2-1262/11 та до Господарського суду Одеської області у справі №916/496/20.

Більш того, колегія суддів зауважує, що оскільки у справі №2-1262/11 Одеський апеляційний суд розглядав справу про стягнення з поручителя коштів, то ОСОБА_1 мала захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність у неї боргу, зокрема, через не підписання оскаржуваного Договору поруки.

Отже, твердження апелянта, що судом 1 інстанції не з`ясовані обставини, що мають значення для даної справи, є безпідставними. Також, вищенаведеним спростовуються доводи позивача щодо не укладення з її боку спірного Договору поруки.

Крім того, апеляційна колегія критично ставиться до доводів ОСОБА_1 стосовно того, що призначена судова почеркознавча експертиза у даній справі не відбулась виключно на підставі ненадання Банком оригіналу спірного Договору поруки, оскільки з повідомлення судового експерта про неможливість надання експертного висновку у справі №916/496/20 вбачається, що саме позивачка не надала експерту вільні зразки почерку та в достатній кількості вільних зразків підпису.

Таким чином, місцевий господарський суд сприяв у вирішенні відповідного питання, призначивши експертизу на вимогу позивача, але, з об`єктивних причин експерт не зміг провести призначену експертизу, у тому числі, з огляду на суперечливу позицію заявника. Так, з погляду зацікавленості у вирішенні питання, що ставиться у клопотанні ОСОБА_1 про призначення почеркознавчої експертизи, поведінка позивача має бути однозначною, однак, у даній справі заявник не виконує вимоги експерта; у справах, що були згадані вище, відмовляється від своїх аналогічних клопотань, що дає підстави для існування сумнівів у добросовісному здійсненні позивачем його процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що клопотання про витребування оригіналу Договору поруки від 06.08.2008 №7.6-39/П-1 у АТ «ПУМБ» та призначення судової почеркознавчої експертизи вже було судом розглянуто та з огляду на те, що суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження, що узгоджується з положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року та практикою Європейського суду з прав людини, апеляційна колегія не вважає за доцільне знов призначати у справі №916/496/20 судову почеркознавчу експертизу. Також, при вирішенні даного питання, колегією суддів враховано неможливість АТ «ПУМБ» надати експертам оригінал спірного Договору поруки від 06.08.2008 №7.6-39/П-1, що було досліджено та встановлено місцевим господарським судом.

Щодо неприйняття судом першої інстанції в якості допустимого доказу висновку почеркознавчого дослідження від 14.02.2020, виконаного спеціалістом Косигіною Н.А., апеляційний суд зазначає наступне.

З огляду на матеріали справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до господарського суду з позовом про визнання недійсним Договору поруки від 06.08.2008 №7.6-39/П-1 саме з підстав його не підписання лише через 12 років після укладення відповідного Договору. При цьому, на підтвердження своїх позовних вимог позивач надав до суду лише один доказ - Висновок почеркознавчого дослідження від 14.02.2020 року, виконаного спеціалістом Косигіною Н.А. (а.с. 19, т.1).

Однак, експерт проводив дослідження підпису ОСОБА_1 , використовуючи електрофотографічну копію спірного Договору поруки, що унеможливлює прийняти як допустимий доказ вищенаведений висновок експерта від 14.02.2020, оскільки згідно з положеннями пункту 1.1 глави 1 розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (зі змінами), для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються виключно оригінали документів.

Крім того, відповідно до п.4.11 розділу IV вказаної Інструкції, документальні матеріали, які були об`єктом дослідження, а також надані для порівняльного дослідження зразки позначаються відповідними штампами і після проведення експертизи (дослідження) повертаються органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

Однак, копія Договору поруки від 06.08.2008 №7.6-39/П-1, яка додана до позовної заяви та знаходиться в матеріалах справи №916/496/20, не містить штампу спеціаліста ОСОБА_2 , а тому, неможливо встановити яку копію Договору поруки від 06.08.2008 №7.6- 39/П-1 досліджувала експерт.

Крім того, до Висновку почеркознавчого дослідження від 14.02.2020 не додано заяву ОСОБА_1 про проведення почеркознавчого дослідження, не додані копії документів, що досліджувались експертом, вільних та умовно-вільних зразків почерку та підпису які досліджувались та самої копії досліджуваного Договору.

Відтак, твердження апелянта про те, що наданий ним висновок почеркознавчого дослідження від 14.02.2020, виконаний спеціалістом ОСОБА_2 , є належним та допустимим доказом, та свідчить, що у спірних правовідносинах підтверджується відсутність волевиявлення позивача, як учасника правочину, яке б відповідало її внутрішній волі, яка мала бути спрямована на реальне настання певних правових наслідків, що обумовлені спірним Договором поруки, є хибним.

Вказане додатково підтверджується обставинами, які досліджувались у справі №2/1522/12352/11 за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів поруки та іпотеки з огляду на те, що підписуючи вказані договори, позивачка знаходилась в стані ді-стресу. Так, обґрунтовуючи свою позовну заяву ОСОБА_1 посилалась на те, що в період підписання договорів поруки та іпотеки, стан здоров`я дитини позивача погіршився до критичного, у зв`язку з чим чоловік позивачки, скориставшись психічним станом останньої, наполіг на підписанні нею відповідних договорів. ОСОБА_1 зазначала, що договори поруки та іпотеки від 06.08.2008, були укладені нею у момент, коли остання не усвідомлювала значення своїх дій та не могла ними керувати. Тому, судами вивчались обставини, які передували укладенню спірних договорів та безпосередньо вплинули на волевиявлення ОСОБА_1 ; призначалась та проводилась судово-психологічна експертиза, якою встановлювався психологічний стан позивача в момент підписання нею оспорюваних угод; висновок від 04.09.2012 №3802 судово-психологічної експертизи, проведеної судовим експертом-психологом ОСОБА_5 , було враховано судами першої та апеляційної інстанцій, які дійшли висновку про неспроможність позивачки в повній мірі вільно і свідомо приймати рішення, адекватне ситуації.

Однак, у справі №6-12653св13, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.12.2012 і ухвала апеляційного суду Одеської області від 13.03.2013 були скасовані, у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено. При цьому, Вищім спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ (рішення від 12.06.2013) було зауважено, що перед укладенням Договору поруки від 06.08.2008 №7.6- 39/П-1 ОСОБА_1 здійснювала свідомі дії, направлені на подальше укладення спірних Договорів. Так, ОСОБА_1 з КП Одеське міське БТІ та РОН було отримано витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно для передачі його в Іпотеку банку; з ПП Примула-Р був укладений договір на проведення робіт з оцінки земельної ділянки для передачі в заставу; із суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 був укладений договір на проведення незалежної експертної оцінки майна для визначення ринкової вартості об`єкта для подальшої передачі в заставу.

Отже, твердження апелянта щодо її неспроможності в повній мірі вільно і свідомо приймати рішення, адекватне ситуації, що на її думку підтверджується Висновком почеркознавчого дослідження від 14.02.2020, не узгоджуються з обставинами, які встановлені апеляційним судом у даній справі - №916/496/20.

Вищенаведене також спростовує доводи апелянта стосовно того, що місцевий господарський суд не вирішив спір по суті та не зробив висновків про те, чи підписаний оспорюваний Договір позивачем, або вказаний підпис є підробленим.

Щодо пояснень представника АТ «ПУМБ» - Анопрієнко С.О.

Як зазначає апелянт, місцевим господарським судом був викликаний та допитаний у якості свідка представник АТ «ПУМБ» ОСОБА_6 , якій підписав оспорюваний Договір поруки. За твердженням ОСОБА_1 , останній (мовою оригіналу) «показав, що зі мною, як стороною договорів, які укладались банком, він не знайомий, чи укладав договір саме зі мною не знає, чи підписувала договір що оскаржується, саме ОСОБА_1 не знає, де укладався договір не пам`ятає, хто із осіб був присутній при укладанні та підписанні договору, що оскаржується не пам`ятає, чому та як договори, щодо спірних правовідносин з одними і тими ж учасниками, що підписувалися одночасно в один і той же день, один в Києві, а інший в Одесі - пояснити не зміг».

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії Договору поруки від 06.08.2008 №7.6-39/П-1, він був підписаний з однієї сторони ОСОБА_1 , а зі сторони Банку його представником гр. ОСОБА_6 .

Судова колегія наголошує, що у матеріалах справи міститься нотаріально засвідчена заяву свідка від 06.11.2020, яка зареєстрована в реєстрі за №549 (т.3, а.с. 244) та в якій зазначено, що ОСОБА_6 в період з 2005 по 2010 працював в ЗАТ «ПУМБ» на посаді начальника управління корпоративного фінансування ЗАТ «ПУМБ». ОСОБА_6 вказав, що в межах трудових обов`язків ним був підписаний Договір поруки від 06.08.2008 №7.6-39/П-1, укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ «ПУМБ». Також, згідно зі вказаною заявою свідка, ОСОБА_6 підтверджено, що підпис на Договорі поруки від 06.08.2008 №7.6-39/П-1 вчинена ним особисто; при підписанні вказаного Договору були дотримані вимоги діючого законодавства та процедур Банку, зокрема, щодо підписання Договору іншою стороною в присутності ОСОБА_6 ; підтверджено факт особистого підписання 06.08.2008 ОСОБА_6 , як представником ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк», так і підписання ОСОБА_1 , як поручителем, Договору поруки №7.6-39/П-1 від 06.08.2008 року. ОСОБА_6 підтверджено обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань.

Аналогічні пояснення свідок ОСОБА_6 надав у судовому засіданні 17.12.2021.

При цьому, з пояснень ОСОБА_6 вбачається, що він не був представником Банку, якій підписував Договір іпотеки, тому і пояснення щодо обставин та місця підписання цього Договору він не міг надавати.

Отже, вищезазначені твердження апелянта про те, що, зокрема, свідок не підтвердив того, що укладав договір саме з ОСОБА_1 , а учасники, які підписували спірні Договори є одні і ті ж особи, не відповідають дійсності. Навпаки, свідок підтвердив, що підписував договір саме в присутності підписанта договору ОСОБА_1 , перевіряв її паспорт, однак у зв`язку зі значним спливом часу (12 років) конкретних деталей укладення Договору поруки він не пам`ятає.

Вказаним також спростовуються твердження позивача про те, що оригіналу спірного Договору поруки жодна сторона у даній справі, та навіть самі представники відповідача, ніколи не бачили.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є такими, що спростовуються наявними матеріалами справи та висновками суду, а тому, апеляційна колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що ОСОБА_1 не доведено факт не підписання та не укладення нею спірного Договору поруки від 06.08.2008 №7.6-39/П-1, що унеможливлює задоволення вимог позивача про визнання вказаного Договору недійсним.

Інші наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006р. ).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, надав вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а тому, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2022 у справі №916/496/20 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складено та підписано 25.10.2022.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяДіброва Г.І.

СуддяКолоколов С.І.