Постанова

від 24.10.2022 по справі 916/2868/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/2868/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Колоколова С.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання, за дорученням головуючого судді: Іванов І.В.

за участю представників сторін:

від Споживчого кооперативу Автостоянка Кольцо, м. Одеса Назаренко І.М., за ордером;

від Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, м. Одеса Ярошенко Г.Ю., на умовах самопредставництва ;

від Одеської міської ради, м. Одеса Вербаногло Г.А., на умовах самопредставництва.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Споживчого кооперативу Автостоянка Кольцо, м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2022 року, м. Одеса, суддя Шаратов Ю.А., повний текст рішення складено та підписано 29.07.2022 року

у справі: №916/2868/21

за позовом: Одеської міської ради, м. Одеса

до відповідача: Споживчого кооперативу Автостоянка Кольцо, м. Одеса

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, м. Одеса

про стягнення заборгованості в розмірі 524 231 грн. 51 коп.,-

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У вересні 2021 року Одеська міська рада, м. Одеса звернулась до Господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Споживчого кооперативу Автостоянка Кольцо, м. Одеса, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради, м. Одеса, якими просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 450378 грн. 53 коп., інфляційні втрати у розмірі 46378 грн. 53 коп., 3% річних у розмірі 19 801 грн. 45 коп., пені 7618 грн. 64 коп. а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 7863 грн. 47 коп.

Позовні вимоги, зокрема, обґрунтовано тим, що відповідачем, всупереч умовам укладеного договору оренди земельної ділянки від 14.01.2004 року, розташованої за адресою: м. Одеса, просп. Небесної сотні, 10-А, загальною площею 4047 кв.м., який зареєстровано в Одеському міському управлінні Одеської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» від 18.02.2004 року №040450500043, неналежно виконуються його господарські зобов`язання щодо сплати орендної плати, у зв`язку із чим у останнього утворилася заявлена до стягнення сума заборгованості.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.07.2022 року у справі №916/2868/21 позовні вимоги Одеської міської ради, м. Одеса задоволено, стягнуто з Споживчого кооперативу автостоянка Кольцо, Одеса на користь Одеської міської ради, м. Одеса, 450 378 грн. 53 коп. основного боргу, 19 801 грн. 45 коп. 3 % річних, 46 378 грн. 53 коп. інфляційних втрат, 7 618 грн. 64 коп. пені, вирішено питання про відшкодування судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність у відповідача вказаної вище заборгованості за договором оренди земельної ділянки у зв`язку із неналежним виконанням його умов щодо сплати орендної плати у встановленому розмірі, з огляду на що суми нарахованих за прострочку виконання цих зобов`язань Одеською міською радою, м. Одеса пені, 3% річних, інфляційних втрат є також обґрунтованими.

Щодо вирішення питання про застосування у даному випадку строку позовної давності, місцевий господарський суд дійшов висновку, що заява відповідача про застосування такого строку не має підстав для задоволення, оскільки на строк дії карантину, запровадженого на території України, продовжено строки позовної давності, яка на момент подачі позову не спливла.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Споживчий кооператив Автостоянка Кольцо, м. Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив суд рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2022 року у справі №916/2868/21 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Одеської міської ради, м. Одеса про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 524 231 грн. 51 коп. відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, процесуальних норм та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник, посилаючись на обставини, визначені у відзиві на позовну заяву, зазначив, що Господарський суд Одеської областi протиправно не прийняв до розгляду заперечення вiдповiдача, що позивачем не доведено факт сповiщення Споживчого кооперативу Автостоянка Кольцо, м. Одеса про змiну нормативної грошовоi оцінки земельної ділянки та пiдвищення розмiру орендної плати протягом дiї договору. Крім того, скаржник також зауважив, що Одеська міська рада, м. Одеса з моменту затвердження нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки з 01 сiчня 2017 року не вживала заходiв щодо iнiцiювання змiни розмiру орендноi плати, а відповідач не отримував витягу з нової нормативної оцінки земельної дiлянки.

З огляду на вказане, та те, що позивач, на думку скаржника, до 2020 року не звертався до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з вимогою про отримання нормативної грошової оцінки земельної ділянки, апелянт вважає висновок суду першої інстанції про стягнення з нього орендної плати за 2018-2020 роки у розмірі 450378 грн. 53 коп. протиправним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. У зв`язку із наведеним, апелянт також вважає, що висновок суду першої інстанції щодо нарахування штрафних санкцій у даному випадку є передчасним.

Також, відповідач за доводами апеляційної скарги наголошує на тому, що місцевим господарським судом протиправно відхилено твердження останнього про порушення позивачем строку звернення до суду з позовною заявою, оскільки Одеська міська рада могла з 2017 року повідомити відповідача про підвищення орендної плати у зв`язку зі зміною розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а також не клопотала перед судом щодо поновлення строку на подання позову.

Крім того, апелянт зазначив, що місцевим господарським судом не враховано, що вiдповiдно до п. 52-4 пiдроздiлу 10 роздiлу ХХ Податкового кодексу України не нараховується та не сплачується за перiод з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельнi дiлянки державної та комунальної власностi) за земельнi ділянки, що перебувають у власностi або користуваннi, у тому числi на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності. З огляду на зазначене вище, на думку апелянта, розмір орендної плати, інфляційні втрати, 3% річних мають бути скориговані.

Наведені обставини, на переконання скаржника є підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог Одеської міської ради, м. Одеса.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Споживчого кооперативу Автостоянка Кольцо, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2022 року у справі №916/2868/21, справу призначено до судового розгляду.

04.10.2022 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Одеської міської ради, м. Одеса, надійшов відзив (вх. №1335/22/Д2), у якому позивач просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Споживчого кооперативу Автостоянка Кольцо, м. Одеса залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції 19.07.2022 року у справі №916/2868/21 без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів справи.

У відзиві, Одеська міська рада, м. Одеса, зокрема, зазначила, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі такими, що не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Так, позивач, посилаючись на низку правових позицій Верховного Суду, вважає, що у даному випадку укладення вiдповiдних додаткових угод щодо зміни розміру орендної плати законодавством та умовами спірного договору оренди не вимагається. Тобто, саме Одеська міська рада змiнює розмiр орендної плати у разi змiни нормативної грошової оцнки земельної ділянки, а отже, твердження апелянта про невiрне визначення Одеською мiською радою розмiру орендної плати та застосування у даному випадку для такого обрахунку Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, є необrрунтованим та безпiдставним.

Також Рада у відзиві наголосила, що спiрнi правовiдносини мiж Одеською мiською радою та Споживчим кооперативом Автостоянка «Кольцо» у данiй справi є приватноправовими, договiрними, адже повнiстю врегульованi положениями укладеного договору. При цьому, Одеська мiська рада у даному випадку не є контролюючим органом, не здійснює жодних публічно-владних управлiнських функцiй у спiрних правовiдносинах, а тому виключно у межах, передбачених договором, є рiвною у правах i обов`язках з орендарем.

Щодо твердження скаржника про пропуск позивачем строку позовної давності, Одеська міська рада зазначила, що такі доводи є необґрунтованими, оскільки, враховуючи вимоги чинного законодавства, яким встановлено, що строки, визначенi ст. 257 Цивiльного кодексу України продовжуються на строк дiї карантину, пiдстави для застосування iнституту позовної давностi до позовних вимог Одеської мiської ради, м. Одеса про стягнення заборгованості відсутні.

06.10.2022 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, м. Одеса надійшов відзив (вх. №1335/22/Д4), у якому третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача просила суд апеляційної інстанції апеляцiйну скаргу Споживчого кооперативу Автостоянка «Кольцо», м. Одеса на рiшення Господарського суду Одеської областi вiд 19.07.2022 року у справi № 916/2868/21 залишити без задоволення, рiшення Господарського суду Одеської областi вiд 19.07.2022 року у справi № 916/2868/21 залишити без змiн. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Зокрема, у відзиві Департамент, посилаючись на обставини справи, зазначив, що не погоджуєтъся з посиланням апелянта на те, що Одеською мiською радою не доведено факт сповiщення Споживчого кооперативу Автостоянка «Кольцо» про змiну нормативної грошової оцінки земельної дiлянки та пiдвищення розмiру орендної плати протягом дiї договору, з огляду на те, що нормативна грошова оцiнка землi проводиться в обов`язковому порядку для визначення розмiру орендної плати за землi комунальної та державної форм власностi. При цьому, Технiчна документацiя з нормативної грошової оцінки земельних дiлянок, розташованих у межах населених пунктiв, затверджується рiшенням відповідної сіьської, селищної чи міської ради.

Так, як зазначено у відзиві Департаментом, рiшенням Одеської міської ради вiд 29.06.2016 року № 756-VП «Про затвердження технiчної документації з нормативної грошової оцінки земель мiста Одеси затверджено технiчну документацiю з нормативної грошової оцiнки земель мiста Одеси», розроблену Державним підприємством Українським державним науково-дослiдним iнститутом проектування мiст Днiпромiст iм. Ю.М. Бiлоконя, станом на 01.01.2016 року, та встановлено, що нормативна грошова оцiнка, зазначена в пункті 1 цього рiшення, застосовуєтъся з 01.01.2017 року. Відтак, на думку третьої особи, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розмiру орендної плати для земель державної i комунальної власностi, а змiна нормативної грошової оцiнки земельної дiлянки є пiдставою для перегляду розмiру орендної плати.

В цей же день, 06.10.2022 року від відповідача у справі до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла письмова заява з додатковими письмовими поясненнями (вх. №1335/22/Д3), у яких Споживчий кооператив Автостоянка «Кольцо», м.Одеса зазначив, що висновок суду про стягнення з відповідача орендної плати за 2018 2019 роки є протиправним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, є порушенням норм матеріального права, оскільки Одеська міська рада має право на стягнення з останнього суми заборгованості по орендній платі тільки за період з 01.01.2020 року по 04.03.2021 року у розмірі 180816 грн. 87 коп. з огляду на те, що позивач звернувся по розрахунок нормативної грошової оцінки землі лише в листопаді 2020 року.

Пояснення колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.

Представник скаржника в судове засідання з`явився, підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, викладені письмово. Просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Одеської міської ради залишити без задоволення.

В судове засідання представник позивача з`явився, проти доводів, викладених скаржником в апеляційній скарзі заперечував з мотивів, викладених письмово у відзиві, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник третьої особи також з`явився в судове засідання на розгляд справи, підтримав свої доводи та заперечення проти вимог апеляційної скарги викладені письмово у відзиві, просив суд апеляційної інстанції також відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення сторін, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Споживчого кооперативу Автостоянка Кольцо, м. Одеса не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2022 року у справі №916/2868/21 не потребує скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.03.2016 року земельна ділянка з кадастровим номером 5110136900:15:003:0012 площею 0,4047 га належить до комунальної власності та знаходиться за адресою: Одеська область, м. Одеса, проспект Жукова маршала (Небесної сотні), земельна ділянка 10-А, власником цієї земельної ділянки є територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради.

14.01.2004 року між Одеською міською радою, м. Одеса (орендодавець) та Споживчим кооперативом Автостоянка Кольцо, м. Одеса (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами п. 1.1 якого сторони погодили, що орендодавець на підставі Земельного кодексу України «Про оренду землі» та рішення Одеської міської ради № 1464-ХХІV від 11.07.2003 року надає, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування земельну ділянку, площею 4047 кв.м., що знаходиться у місті Одесі, Київському районі, пр-кт Маршала Жукова, 10-а, згідно плану земельної ділянки (Додаток № 1), який є невід`ємною частиною договору.

Зазначена земельна ділянка площею 4047 кв.м. надається у володіння, користування орендаря терміном на 5 років для експлуатації тимчасової відкритої автостоянки на 154 машино-місць (п. 1.2 договору).

Згідно із п. 2.1. договору за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцеві орендну плату.

За вимогами п. 2.2 договору сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, слідуючих за останнім календарним днем звітного місяця, у розмірі: за земельну ділянку площею 4047 кв.м. 335,90 грн. на рік (0,083 Х 4047 = 335,90 грн. на рік). Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель».

Пунктом 2.5. договору погоджено, що орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його діяльності.

Вказаний договір підписано сторонами та скріплено їх печатками без заперечень та зауважень.

Рішенням Одеської міської ради від 10.06.2015 року №6761-V1 «Про проведення нормативної грошової оцінки земель міста Одеси» вирішено провести нормативну грошову оцінку земель міста Одеси.

04.03.2016 року між позивачем та відповідачем укладено Додатковий договір про поновлення договору оренди земельної ділянки, укладеного 14.01.2004 року, зареєстрованого у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №040450500043 від 18.02.2004 року, на підставі Закону України «Про оренду землі», рішень Одеської міської ради від 29.10.2014 року, від 16.12.2015 року, сторони дійшли до згоди щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, укладеного між Одеською міською радою, м. Одеса та Споживчим кооперативом Автостоянкою «Кольцо», м. Одеса та викласти його у новій редакції, зокрема:

«пункт 1.1 Орендодавець на підставі Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV від 06.10.1998 та рішень Одеської міської ради № 5720-VI від 29.10.2014 та № 104-VІІ від 16.12.2015 передав, а Орендар прийняв у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку, площею 0,4047 га, що знаходиться за адресою: місто Одеса, проспект Жукова маршала, земельна ділянка 10-а (десять-а) кадастровий номер 5110136900:15:003:0012. Вид використання: для експлуатації тимчасової відкритої автостоянки на 154 машино-місць; цільове призначення: землі громадської забудови (землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування);

пункт 2.3 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що є предметом цього договору, становить 3 363 323,00 грн. (три мільйона триста шістдесят три тисячі триста двадцять три гривні 00 коп.) (з урахуванням індексації за 2014 рік 1,249 та за 2015 рік 1,433), згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси № 254/К від 01.04.2013, складеного управлінням Держземагентства у м.Одесі Одеської області Головного управління Держземагентства в Одеській області Держземагентства України;

пункт 3.1 договір укладено терміном на 5 (п`ять років, до початку реалізації планувальних рішень району, для експлуатації тимчасової відкритої автостоянки на 154 машино-місць);

пункт 4.1 Орендна плата за земельну ділянку, площею 0,4047 га, розрахована у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає: 100 899,69 грн. на рік (з урахуванням індексації за 2014 рік 1,249 та 2015 рік 1,433). Оплата вноситься Орендарем у грошовій безготівковій формі;

пункт 4.2 Розмір орендної плати встановлюється за домовленістю сторін згідно рішень Одеської міської ради у відповідності до розрахунку розміру орендної плати та може збільшуватися Одеською міською радою в межах, передбачених законодавством;

пункт 4.3 Орендна плата вноситься Орендарем рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем, податкового (звітного) місяця на Банк ГУДКСУ в Одеській області МФО 828011, код ЄДРПОУ 38016923 на рахунок Одержувача УДКСУ у м. Одесі Одеської області, місцевий бюджет Київського району №33213812700005, код бюджетної класифікації 18010600. Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до чинного законодавства;

пункт 4.5 Розмір орендної плати переглядається у разі: зміни розміру земельного податку, відповідно до чинного законодавства України; введення в дію нової нормативної «Грошової оцінки земель м. Одеси», яка затверджується рішеннями Одеської міської ради; зміни функціонального призначення будівлі або її частини; в інших випадках, передбачених чинним законодавством. У цих випадках розмір орендної плати змінюється за ініціативою Орендодавця;

пункт 4.7 У разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня, розмір якої визначається Податковим кодексом України;

пункт 7.1 Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому він її одержав в оренду;

підпункт 9.4.2 пункту 9.4 Орендар зобов`язаний самостійно, щороку обчислювати суму орендної плати станом на 01 січня, з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки і до 20 лютого поточного року подавати до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, визначеному Податковим Кодексом України».

Зазначений додатковий договір підписано уповноваженими особами сторін, скріплено печатками та посвідчено Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю.

В подальшому, 29.06.2016 року рішенням Одеської міської ради №756-VІІ «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси», затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси, розроблену Державним підприємством Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст «Діпромісто» ім.. Ю.М. Білоконя, станом на 01.01.2016 року; встановлено, що нормативна грошова оцінка, зазначена в даному рішенні, застосовується з 01.01.2017 року.

Згідно із Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 02.11.2020 року № 1713, виданим відділом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у м. Одесі, щодо земельної ділянки площею 4047 кв.м. з кадастровим номером 5110136900:15:003:0012 за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Жукова, 10-а, нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки складає 8 512 730 грн. 82 коп.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача за орендною платою з урахуванням індексації, за період з квітня 2018 року по травень 2021 року вбачається, що така заборгованість складає 496811 грн. 42 коп.; з 3% річних 19801 грн. 45 коп.; пені 7618 грн. 64 коп.

18.03.2021 року на адресу відповідача позивачем було скеровано претензію №01-13/1186, у якій Одеська міська рада, м. Одеса зазначила про неналежне виконання Споживчим кооперативом Автостоянкою «Кольцо», м. Одеса своїх господарських зобов`язань за договором оренди землі та просила сплатити заборгованість по орендній платі, яка станом на 28.02.2021 рік становила 458832 грн. Про направлення вказаної претензії на адресу відповідача свідчить наявна у матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення та довідка про повернення поштового відправлення від 21.04.2021 року у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Також у матеріалах справи наявна виписка по рахунку відповідача за період з 01.01.2021 року по 18.11.2021 року, з якої вбачається, що останній сплачував орендну плату наступним чином: 04.01.2021 року у розмірі 5500 грн. за листопад 2020 року; 03.02.2021 року 3600 грн. за грудень 2020 року; 18.02.2021 року 6000 грн. за грудень 2020 року; 04.03.2021 року 8700 за січень 2021 року; 18.03.2021 року 8923 грн. за лютий 2021 року; 23.04.2021 року 2500 грн. за березень 2021 року; 18.05.2021 року 6900 грн. за квітень 2021 року; 21.05.2021 року 2000 грн. за квітень 2021 року; 22.06.2021 року 7000 грн. за квітень 2021 року; 01.07.2021 року - 4700 грн. за травень 2021 року; 16.09.2021 року - 590 грн. за 2021 рік; 29.09.2021 року 3800 грн. за 2021 рік.

З платіжних доручень від 22.11.2021 року №265 на суму 4300 грн.; від 20.11.2021 року №264 на суму 3800 грн.; від 12.01.2022 року №278 на суму 18000 грн.; від 31.12.2021 року №277 на суму 7200 грн.; від 02.02.2022 року №289 на суму 5400 грн.; від 22.02.2022 року №293 на суму 13700 грн.; від 05.04.2022 року №304 на суму 3000 грн.; від 07.04.2022 року №305 на суму 7000 грн., від 21.03.2022 року №299 на суму 2400 грн.; від 21.03.2022 року №297 на суму 3000 грн., відповідно, вбачається, що відповідач сплачував на рахунок позивача орендну плату за користування спірною земельною ділянкою за період також з листопада 2021 року по квітень 2022 року, що також підтверджується листом Департаменту земельних ресурсів від 18.02.2022 року №01-19/31Д.

Також вказаним вище листом підтверджено, що відповідач звернувся до Одеської міської ради, м. Одеса з клопотанням про поновлення договору оренди земельної ділянки від 14.01.2004 року на спірну земельну ділянку, орендар продовжує нею користуватись, станом на 17.02.2022 року рішення органом місцевого самоврядування щодо поновлення вказаного договору не приймалось.

Інших матеріалів, зокрема доказів оплати заборгованості відповідача по орендній платі, матеріали справи не містять.

Предметом спору у даному випадку є наявність або відсутність підстав для стягнення зі Споживчого кооперативу Автостоянка Кольцо, м. Одеса, на користь Одеської міської ради, м. Одеса заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 450378 грн. 53 коп., інфляційних втрат у розмірі 46378 грн. 53 коп., 3% річних у розмірі 19 801 грн. 45 коп., пені 7618 грн. 64 коп., а також вирішення питання щодо відсутності або наявності підстав для застосування до спірних правовідносин строку позовної давності у відповідності до вимог ст. 257 Цивільного кодексу України.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Згідно з ст. 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права власності на землю є, серед інших, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 та п. а ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Частиною 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції

У відповідності до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

В свою чергу згідно з п. а та в ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з вимогами ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст. 80 Земельного Кодексу України, суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

За вимогами ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

У відповідності до ст. 8 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно та в порядку, визначеному Земельним кодексом України.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч. 3 ст. 792 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 1 та 9 ст. 93 Земельного кодексу України).

Поняття договору оренди землі визначено ст. 13 Закону України "Про оренду землі", за приписами якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі»).

При цьому, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

В даному випадку з матеріалів справи вбачаєься та сторонами не оспорюється, що між позивачем та відповідачем існують тривалі правовідносини у галузі оренди землі.

Так, 14.01.2004 року між Одеською міською радою, м. Одеса (орендодавець) та Споживчим кооперативом Автостоянка Кольцо, м. Одеса (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, який у подальшому, 04.03.2016 року між сторонами було укладено належним чином додатковий договір про поновлення договору оренди земельної ділянки в добровільному порядку, без заперечень та зауважень з боку орендаря. Він підписаний уповноваженими особами, скріплений печатками та засвідчений нотаріально.

За цим додатковим договором оренди сторони домовились, що орендна плата за земельну ділянку, площею 0,4047 га, розрахована у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає: 100 899,69 грн. на рік (з урахуванням індексації за 2014 рік 1,249 та 2015 рік 1,433). Оплата вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі. При цьому, розмір орендної плати встановлюється за домовленістю сторін згідно рішень Одеської міської ради у відповідності до розрахунку розміру орендної плати та може збільшуватися Одеською міською радою в межах, передбачених законодавством.

Тобто, у даному випадку, додатковим договором до основного договору оренди землі від 2004 року сторони домовились, що саме Одеська міська рада, м. Одеса, як орендодавець, може збільшувати орендну плату за спірним договором.

Також, як вбачається зі змісту додаткового договору, п. 4.5 його визначає, що розмір орендної плати переглядається у разі: зміни розміру земельного податку, відповідно до чинного законодавства України; введення в дію нової нормативної «Грошової оцінки земель м. Одеси», яка затверджується рішеннями Одеської міської ради; зміни функціонального призначення будівлі або її частини; в інших випадках, передбачених чинним законодавством. У цих випадках розмір орендної плати змінюється за ініціативою орендодавця.

Статтею 6 і 627 Цивільного кодексу України передбачено свободу договору, що полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Необхідно зазначити, що свобода договору передбачає не лише право сторін вільно виявляти волю на вступ у договірні відносини, але включає також можливість визначати зміст договору, у тому числі і визначати способи забезпечення договірних зобов`язань та гарантії прав сторін. Саме така свобода обмежується рамками чинних нормативних актів, звичаїв ділового обороту, а дії сторін повинні відповідати вимогам розумності, добросовісності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України зазначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: - вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; - примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; - договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Тобто Господарський кодекс України також передбачає широку свободу сторін при укладенні господарських договорів, з урахуванням того, що суб`єкти господарювання є рівними за своїм правовим статусом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). При цьому, законодавець передбачив, що спрямування сторін договору має презюмувати безперечне виконання договірних зобов`язань.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно із Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 02.11.2020 року № 1713, виданим відділом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у м. Одесі, щодо земельної ділянки площею 4047 кв.м. з кадастровим номером 5110136900:15:003:0012 за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Жукова, 10-а, нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки складає 8 512 730 грн. 82 коп.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно з пп. 14.1.125 ст. 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно із ч. 5 ст. 5 Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Частинами 1, 2 ст. 20 Закону визначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація; дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Порядок затвердження технічної документації з оцінки земель визначений ст. 23 Закону № 1378-IV. Згідно із ч. 1 цієї статті технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою; протягом місяця з дня надходження технічної документації відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Відповідно до ч. 3 цієї статті витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Частиною 4 вказаної статті врегульовано, що рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України.

Раніше, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням Одеської міської ради від 10.06.2015 року №6761-V1 «Про проведення нормативної грошової оцінки земель міста Одеси» вирішено провести нормативну грошову оцінку земель міста Одеси.

29.06.2016 року рішенням Одеської міської ради №756-VІІ «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси», затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси, розроблену Державним підприємством Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст «Діпромісто» ім.. Ю.М. Білоконя, станом на 01.01.2016 року; встановлено, що нормативна грошова оцінка, зазначена в даному рішенні, застосовується з 01.01.2017 року.

Тобто, фактично, з 01.01.2017 року нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки складала 8 512 730 грн. 82 коп.

Колегія суддів зазначає, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднює відповідний орган місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період) (п. 271.2 Податкового кодексу України). В іншому разі норми відповідних рішень застосовують не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Водночас ч. 5 ст. 59 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що акти органів і посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами й організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (ч. 1 ст. 73 Закону).

Отже, рішення органу місцевого самоврядування щодо нової нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яке є оприлюдненим, є обов`язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами й організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території з урахуванням строків, визначених цим рішенням.

З огляду на вказане, та на умови пп. 9.4.2 пункту 9.4 додаткового договору до договору оренди, орендар повинен був зобов`язаний самостійно, щороку обчислювати суму орендної плати станом на 01 січня, з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки і до 20 лютого поточного року подавати до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку визначеному Податковим Кодексом України, та, відповідно сплачувати обчислену орендну плату з урахуванням індексації орендарю.

Таким чином, зважаючи на вказане, колегія суддів зазначає, що позивач з відповідачем, укладаючи договір оренди землі, в добровільному порядку дійшли згоди в тому, що розмір орендної плати може змінюватися лише за ініціативою Одеської міської ради, м. Одеса. Тобто ініціативи орендодавця, чи то взаємної згоди сторін на зміну розміру орендної плати, спірний договір не передбачає, як і не передбачає умов щодо повідомлення відповідача про зміну умов договору в частині оплати орендної плати, оскільки за вимогами п.4.2 додаткового договору розмір орендної плати може збільшуватися Одеською міською радою в межах, передбачених законодавством.

Тобто, у даному випадку, зміна розміру орендної плати відбувається без укладення відповідних додаткових угод до спірного договору оренди землі, про що свідчить усталена судова практика, зокрема правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 27.09.2022 року у справі № 916/1738/21, від 16.11.2021 року у справі №916/3312/20 тощо.

З огляду на вказане, колегія суддів відхиляє твердження скаржника щодо відсутності належного повідомлення позивачем відповідача про зміну розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, як підстави для нарахування суми орендних платежів, оскільки саме відповідач мав в період з 2017 по 2021 роки цікавитися таким розміром у зв`язку із наявністю у нього обов`язку щодо самостійного розрахунку орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, якою він користується.

Проте, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції скаржником жодним чином не підтверджено належними та допустимими доказами, що останній звертався до органу місцевого самоврядування з вимогою надання актуальної нормативної грошової оцінки земельної ділянки для реалізації господарського зобов`язання по сплаті орендної плати, що свідчить про свідому бездіяльність останнього у цьому питанні.

При цьому, доводи апелянта, що позивач не звертався до уповноваженого органу із заявою про отримання грошової оцінки не приймаються колегією суддів як належні, оскільки матеріалами справи такі доводи спростовуються.

З огляду на вказане, колегія суддів зазначає, що з викладених скаржником у апеляційній скарзі обставин, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача нарахованих позивачем сум заборгованості за договором оренди та штрафних санкцій, інфляційних втрат скасуванню не підлягає, оскільки є законним та обґрунтованим. А доводи скаржника в цій частині фактично зводяться до незгоди із оскаржуваним судовим рішенням.

Щодо доводів скаржника про звільнення його від сплати орендної плати з 01.03.2020 року по 31.03.2020 року, у зв`язку з чим останній наполягає на тому, що розрахунок позивача та суду першої інстанції щодо його заборгованості з оплати орендної плати та штрафних санкцій є невірним, колегія суддів зазначає таке.

Так, 18.03.2020 року набрав чинності Закон від 17.03.2020 року №533-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби».

Відповідно до п. 52 - 4 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не нараховується та не сплачується за період з 01 березня по 30 квітня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

При цьому, платники плати за землю (крім фізичних осіб), які відповідно до пп. 286.2 Податкового кодексу України подали податкову декларацію, для зменшення податкових зобов`язань з плати за землю за березень-квітень 2020 року зобов`язані були подати уточнюючу податкову декларацію, в якій мали відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за відповідні місяці.

Проте, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції скаржником доказів змін податкового зобов`язання надано не було. При цьому, колегія суддів також зазначає, що між позивачем та відповідачем існують господарські зобов`язання з огляду на принципи свободи договору, визначені діючим законодавством, а тому, таке зменшення зобов`язань з боку орендаря у вигляді відсутності оплати за користування земельною ділянкою за певний період повинно було бути узгоджене з орендодавцем, чого відповідачем зроблено не було.

Отже, підстав для перегляду арифметично вірного розрахунку заборгованості з орендної плати та штрафних санкцій, у даному випадку колегія суддів не вбачає.

Щодо доводів скаржника про наявність підстав у даному випадку для застосування строків позовної давності щодо заявленого позивачем позову, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до вимог ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення ЄСПЛ у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; рішення ЄСПЛ у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Відповідно до ст.263 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року № 540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 року № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України. Постановою КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 року № 1236 «з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 28 лютого 2021 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та наступними постановами КМУ з цього ж питання. В подальшому, карантин також продовжено відповідними постановами Кабінету Міністрів України станом на день перегляду даної справи

Оскільки карантин в Україні було встановлено з 12.03.2020 року, з цього періоду продовжено і строки позовної давності, встановлені зазначеними вище нормами Цивільного кодексу України. При цьому, як вбачається, позивач звернувся до місцевого господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості 22.09.2021 року.

З огляду на зазначені обставини, позовна давність на момент подачі позовної заяви не спливла, оскільки встановлення карантину на всій території України є загальновідомою обставиною, яка не потребує доказування, тобто, строк позовної давності за вимогами Одеської міської ради, м. Одеса почався з квітня 2018 року та є продовженим на строк дії карантину (з 12.03.2020 року до сьогодні) відповідно до ч. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з позовом у межах строків позовної давності, що продовжують свій перебіг на час дії такого карантину.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, а твердження скаржника з цього питання не має обґрунтованого правового підґрунтя.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов`язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, доводи Споживчого кооперативу Автостоянка Кольцо, м.Одеса, наведені в апеляційній скарзі, є такими, що не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а, відтак, підстави для скасування чи зміни судового рішення у даному випадку відсутні, також і з огляду на те, що позивачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належними та допустимими доказами по даній справі не доведено протилежного.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Споживчого кооперативу Автостоянка Кольцо, м. Одеса не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2022 року у справі №916/2868/21 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно західний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Споживчого кооперативу Автостоянка Кольцо, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2022 року у справі №916/2868/21 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2022 року у справі №916/2868/21 залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 24.10.2022 року.

Повний текст постанови складено та підписано 25 жовтня 2022 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська С.І. Колоколов