Постанова

від 14.03.2023 по справі 916/2868/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2868/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Колоколова С.І., Разюк Г.П.

секретар судового засідання Кияшко Р.О.

за участю представників:

від Одеської міської ради: Садардінова І.В.

від Споживчого кооперативу автостоянка Кольцо: не з`явився

від Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Одеської міської ради

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 року, суддя І інстанції Шаратов Ю.А., повний текст якого складено 21.12.2022 в. м. Одесі про відстрочення виконання рішення

у справі: №916/2868/21

за позовом: Одеської міської ради

до відповідача: Споживчого кооперативу автостоянка Кольцо

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради

про стягнення 524 231,51 грн

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Споживчого кооперативу Автостоянка Кольцо, в якому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 450 378,53 грн, інфляційні втрати у розмірі 46 378,53 грн, 3% річних у розмірі 19 801,45 грн, пені 7618,64 грн, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 7863,47 грн.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 12.10.2021 відкрито провадження у справі №916/2868/21 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.07.2022 у справі №916/2868/21, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2022, позов задоволено; стягнуто з Споживчого кооперативу автостоянка Кольцо на користь Одеської міської ради заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 450 378,53 грн, інфляційні втрати у розмірі 46 378,53 грн, 3% річних у розмірі 19 801,45 грн, пені 7618,64 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 7863,47 грн.

04.01.2023 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2022 у справі №916/2868/21 місцевим господарським судом було видано накази про його примусове виконання.

08.11.2022 на адресу суду надійшла заява Споживчого кооперативу Автостоянка Кольцо про відстрочення виконання судового рішення б/н та б/д (вх.№2-1037/22 від 08.11.2022), в якій останній просить відстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2022 у справі №916/2868/21 щодо сплати Споживчим кооперативом автостоянка Кольцо на користь Одеської міської ради заборгованості за Договором оренди земельної ділянки від 14.01.2004 в розмірі 524 231,51 грн, а також судовий збір за подання позову у розмірі 7 863,47 грн, разом 532 094,98 грн.

Зазначена заява обґрунтована тим, що у зв`язку із широкомасштабною військовою агресією проти України та введенням на території держави воєнного стану з 24.02.2022 у Споживчого кооперативу автостоянка Кольцо відсутня можливість одномоментної сплати всієї суми боргу за рішенням суду у даній справі, оскільки на рахунку відповідача недостатньо коштів для виконання судового рішення, при цьому залишок коштів на рахунку використовується для розрахунку із найманими працівниками, окрім того, кооператив витрачав на електроенергію, оплату оренди земельної ділянки, охорону, прибирання території.

Також боржник зазначає, у зв`язку із підвищенням розміру мінімальної заробітної плати з 1 січня 2023 р. щомісячний членський внесок з члена кооперативу буде становити 600 грн. З огляду на 155 членів кооперативу станом на 31.10.2022 до кооперативу повинно поступити 85 250 грн на утримання та експлуатацію майна автостоянки. Проте, станом на 31.10.2022 заборгованість членів кооперативу по членським внескам становить 47 210 грн, що підтверджується відомістю заборгованості по членським внескам кооперативу.

При цьому, відповідач вказує, що єдиною можливістю для кооперативу виконати рішення Господарського суду Одеської області є проведення зборів учасників кооперативу та запровадження одноразового цільового внеску члена кооперативу у розмірі 3 433 грн (532 094,98 : 155 = 3 433), між тим, СК Автостоянка Кольцо зазначає, що протоколом правління № 2 від 1 березня 2022р. для членів кооперативу, які поїхали у зв`язку з військовою агресією за кордон або втратили місце роботи встановлено членський внесок зі знижкою 50%.

На думку боржника, всі вищенаведені обставини вказують, що Кооператив має об`єктивні обставини непереборної сили, які суттєво ускладнюють та впливають на виконання законного рішення суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 у справі №916/2868/21 заяву Споживчого кооперативу автостоянка Кольцо про відстрочення виконання судового рішення б/н та б/д (вх.№2-1037/22 від 08.11.2022) задоволено; відстрочено виконання рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2022 у справі №916/2868/21 щодо стягнення з Споживчого кооперативу автостоянки Кольцо на користь Одеської міської ради 450378,53 грн суми основного боргу, 19 801,45 грн 3 % річних, 46 378,53 грн інфляційних втрат, 7 618,64 грн пені, а також судового збору за подання позову у розмірі 7 863,47 грн - до 19.07.2023.

Дана ухвала суду мотивована наявністю правових підстав для розстрочення Споживчому кооперативу автостоянка Кольцо виконання рішення Господарського суду Одеської області від 05.11.2021 у справі №916/2478/20 з огляду на доведеність заявником наявності обставин, що утруднюють одномоментне виконання судового рішення, а також те, що в умовах воєнного стану за відсутності частини членів кооперативу, які були вимушені тимчасово виїхати з місця постійного проживання, є неможливим термінове проведення загальних зборів членів автостоянки для встановлення одноразового цільового внеску для погашення заборгованості, що стягнута за рішенням суду. Враховує незадовільний фінансовий стан боржника, а саме наявність заборгованості за членськими внесками в розмірі 47 210,00 грн, а також наявність на розрахунковому рахунку боржника залишку грошових коштів станом на 26.11.2022 в розмірі 4 890,17 грн. Суд також враховув й інтереси сторін, зокрема, надмірність додаткових витрат для боржника у зв`язку з можливим примусовим виконанням рішення суду, а також інтереси Одеської міської ради щодо повного добровільного погашення заборгованості з боку боржника, тому вбачив можливість відстрочити виконання даного рішення на 1 рік з дня його ухвалення, а саме, до 19.07.2023.

Не погодившись з постановленою ухвалою, Одеська міська рада звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 у справі №916/2868/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Споживчому кооперативу автостоянка Кольцо у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2022 у справі №916/2868/21 повністю.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що судом при вирішенні питання щодо можливості відстрочення виконання судового рішення, повинні бути враховані інтереси та фінансовий стан обох сторін, зокрема стягувача - Одеської міської ради, адже метою звернення Одеської міської ради до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за договором оренди землі є, безпосередньо, наповнення місцевого бюджету міста Одеси. Одеська міська рада зазначає, що в умовах військової агресії російської федерації проти України через необхідність нагального вирішення найбільш актуальних для територіальної громади питань шляхом фінансування за рахунок бюджетних коштів, Стягувач не перебуває в кращому становищі порівняно з Боржником, з огляду на що, запровадження на території України воєнного стану має негативні наслідки для обох сторін договору. Отже, на думку скаржника, виконання ухвали про відстрочення виконання судового рішення у порядку ст. 331 ГПК України у справі №916/2868/21 стане правовою підставою для перерозподілу видатків місцевого бюджету за рахунок зменшення видатків на фінансування життєво необхідних потреб жителів територіальних громад у період дії воєнного стану.

Таким чином, надання відстрочки виконання вказаного рішення судом не стимулює процедуру погашення заборгованості, а сприяє Боржнику і в подальшому порушувати свої зобов?язання, оскільки надана відстрочка буде істотно порушувати майнові інтереси Стягувача, внаслідок тривалого перенесення терміну виконання зобов?язання Відповідача у спірних правовідносинах, в тому числі, враховуючи стрімкі інфляційні процеси в державі.

Споживчий кооператив автостоянка Кольцо та Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради своїми правами не скористалося, відзиву на апеляційну скаргу не надали, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 у справі №916/2868/22 та призначено розгляд даної справи на 14.03.2023 об 11:00.

В судовому засіданні 14.03.2023 приймав участь представник позивача, представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача не з`явився, при цьому повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням про вручення поштової кореспонденції, відповідач в судове засідання не з`явився.

Відповідно до частин третьої, сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом, для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3 - 5 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За матеріалами справи вбачається, що ухвали суду апеляційної інстанції були надіслані відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, зокрема на його юридичну адресу, однак були повернуті до суду і згідно штемпеля Споживчого кооперативу автостоянка Кольцо причини повернення поштових відправлень - "за закінченням терміну зберігання".

За таких обставин факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою апеляційний суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Колегія суддів зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 04.03.2021 у справі № 910/6835/20).

Крім того, колегія суддів також зазначає, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом (стаття 2 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із частинами першою, третьою статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Ухвала суду апеляційної інстанції у даній справі була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, також неодноразово розмішувалось оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України» про розгляд даної справи, а тому колегія суддів дійшла висновку про належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, однак останній не скористався своїм правом.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

В силу статті 1291 КонституціїУкраїни суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За умовами частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25.04.2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело як джерело права.

За умовами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішення по справі "Деркач та Палек проти України" Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, даний пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 Конвенції як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії").

У рішенні по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

В силу частин першої, п`ятої статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Частинами третьою, четвертою статті 331 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, надання відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є процесуальною дією суду, яка вчиняється останнім за встановлення обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

При цьому колегією суддів враховується, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, вказана норма процесуального закону не вимагає.

Законодавцем визначено чіткі критерії для застосування відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення, обмежено строк надання такого відстрочення (розстрочення) виконання, визначено можливість вжиття заходів забезпечення на період дії відстрочки (розстрочення) та не передбачено можливості настання наслідків щодо порушення конституційного принципу обов`язковості виконання судового рішення.

Аналогічну правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладено в постанові від 16.10.2020 у справі №905/2912/15.

На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява №6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява №60858/00).

Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

Відстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача.

Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 03.09.2020 у справі №905/30/16, від 14.07.2020 у справі №908/1884/19 та від 16.01.2020 у справі №910/1820/19.

Водночас чинним законодавством України не передбачено вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки, натомість встановлено лише критерії для визначення таких обставин. Зокрема, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочення виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан; стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення; щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Крім того, обставини, за яких виконання рішення неможливе, повинні існувати насправді, в реальності, та безпосередньо перешкоджати його виконанню в строки, в обсязі та в порядку, визначені у рішенні, а тому не є підставами для надання відстрочки або розстрочення виконання рішення обставини, які зумовлені суб`єктивним фактором і неправомірною поведінкою самого боржника.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів зауважує на тому, що відстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.

Дослідивши докази, надані відповідачем на обґрунтування своєї позиції щодо можливості відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2022 у справі №916/2868/21, зокрема, виписки по рахунку за період з 01.01.2021 по 31.01.2021, а також з 01.01.2022 по 26.10.2022, фінансовий звіт підприємства за 2021 та за 9 місяців 2022, відомості про нарахування заробітної плати застрахованим особам за 1 квартал 2022, податковий розрахунок доходу за 3 квартал 2022, якими підтверджено недостатність коштів на його рахунку для погашення боргу перед Одеською міською радою, суд апеляційної інстанції зазначає, що майновий стан Споживчого кооперативу автостоянка Кольцо є тією обставиною, яка утруднює саме одномоментне виконання ним вищенаведеного судового рішення, оскільки на розрахунковому рахунку боржника залишок грошових коштів станом на 26.11.2022 становить 4 890,17 грн.

При цьому місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваної ухвали було обґрунтовано враховано в якості надзвичайної події загальновідому обставину військової агресії проти України, а саме те, що в умовах воєнного стану за відсутності частини членів кооперативу, які були вимушені тимчасово виїхати з місця постійного проживання, є неможливим термінове проведення загальних зборів членів автостоянки для встановлення одноразового цільового внеску для погашення заборгованості, що стягнута за рішенням суду.

Разом з тим відповідач зазначає про можливість виконати рішення Господарського суду Одеської області проведенням зборів учасників кооперативу та запровадження одноразового цільового внеску члена кооперативу у розмірі 3 433,00 грн. (532 094,98 : 155 = 3 433,00) що підтверджує наявність можливого джерела погашення заборгованості перед Одеською міською радою та подальшу можливість боржника та його прагнення здійснити добровільне погашення такої заборгованості.

Крім того, апеляційний господарський суд наголошує на тому, що відстрочення виконання рішення жодним чином не зменшує суму грошових коштів, яка має бути сплачена боржником на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2022 у справі №916/2868/21, натомість таке відстрочення забезпечить реальне виконання останнім цього рішення без накопичення боргів з заробітної плати, тобто дозволить досягти мети виконання судового рішення з дотриманням балансу інтересів обох сторін (співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора), тим більше, що тривалість відповідного відстрчення не є надмірною, оскільки судом першої інстанції встановлено строк для погашення заборгованості до 19.07.2023.

За таких обставин, враховуючи відсутність жодного доказу на підтвердження погіршення фінансового стану позивача, виникнення ускладнень у здійсненні його діяльності чи завдання останньому збитків в результаті розстрочення виконання судового рішення у даній справі, з огляду на зумовлені об`єктивними та надзвичайними обставинами (широкомасштабною військовою агресією проти України) перешкоди у повноцінному відновленні діяльності відповідача та недостатність у нього коштів для одномоментного погашення боргу перед Одеською міською радою, що підтверджується наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції, користуючись правом, наданим положеннями чинного законодавства, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви Споживчого кооперативу автостоянка Кольцо про відстрочення виконання судового рішення б/н та б/д (вх.№2-1037/22 від 08.11.2022) щодо стягнення з Споживчого кооперативу автостоянки Кольцо на користь Одеської міської ради 450378,53 грн суми основного боргу, 19 801,45 грн 3% річних, 46 378,53 грн інфляційних втрат, 7 618,64 грн пені, а також судового збору за подання позову у розмірі 7 863,47 грн - до 19.07.2023, що є адекватним проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами законодавства, яке регулює порядок виконання судових рішень, у тому числі і можливість розстрочення їх виконання.

З огляду на те, що питання розстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду, який, у свою чергу, навів належні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про відстрочення виконання рішення суду у цій справі до 19.07.2023, то в даному випадку не вбачається, що суд першої інстанції використав свої повноваження з порушенням вимог чинного законодавства або з недотриманням "справедливого балансу" між сторонами, а доводи скаржника стосовно порушення Господарським судом Одеської області норм права при постановленні оскаржуваної ухвали від 08.12.2022 у справі №916/2868/21 не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта колегія суддів не вбачає.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 у справі №916/2868/21 без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти наОдеську міську раду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.03.2023.

Головуючий суддяА.І. Ярош

суддіС.І. Колоколов

Г.П. Разюк