Постанова

від 25.10.2022 по справі 440/15952/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: О.В. Гіглава

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2022 р. Справа № 440/15952/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Промпостач" на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2021, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 29.11.21 по справі № 440/15952/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Промпостач"

до Управління Держпраці у Полтавській області

про визнання протиправними дії, визнаня протиправними та скасування направлення і припису,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Промпостач" (далі - позивач , ТОВ "Будівельна компанія Промпостач") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Полтавській області (далі - відповідач, Управління Держпраці у Полтавській обл.), в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати направлення Управлінням Держпраці в Полтавській обл. на проведення заходу державного контролю від 14.09.2021 1143 на предмет додержання вимог законодавства про працю ТОВ "Будівельна компанія Промпостач", акт за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства праці ТОВ "Будівельна компанія Промпостач" від 20.09.2021 ПЛ4180/1427/АВ, складений Управлінням Держпраці в Полтавській обл.;

- визнати протиправними дії Управління Держпраці в Полтавській обл. з проведення в період з 14.09.2021 по 20.09.2021 заходів державного контролю ТОВ "Будівельна компанія Промпостач" відповідно направлення від 14.09.2021 1143 на предмет додержання вимог законодавства про працю ТОВ "Будівельна компанія Промпостач" та складання акту за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства праці ТОВ "Будівельна компанія Промпостач" від 20.09.2021 ПЛ4180/1427/АВ;

- визнати протиправним та скасувати припис головного державного інспектора Управління Держпраці у Полтавській обл. Лазарєва І.М. про усунення виявлених порушень законодавства про працю ПЛ4180/1427/АВ/П від 29.09.2021, винесеного ТОВ "Будівельна компанія Промпостач".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/15952/21 за позовом ТОВ "Будівельна компанія Промпостач" до Управління Держпраці у Полтавській обл. про визнання протиправними та скасування направлення, акту та припису, визнання протиправними дій.

Разом з позовною заявою до суду від ТОВ "Будівельна компанія Промпостач" надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії припису головного державного інспектора Управління Держпраці у Полтавській обл. Лазарєва І.М. про усунення виявлених порушень законодавства про працю ПЛ4180/1427/АВ/П від 29.09.2021, внесеного ТОВ "Будівельна компанія Промпостач", до набрання чинності рішенням у адміністративній справі за позовом ТОВ "Будівельна компанія Промпостач" до Управління Держпраці в Полтавській обл.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 заяву ТОВ "Будівельна компанія Промпостач" про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом ТОВ "Будівельна компанія Промпостач" до Управління Держпраці у Полтавській обл. про визнання протиправними та скасування направлення, акту та припису, визнання протиправними дій - залишено без задоволення.

Не погодившись із вказаною ухвалою позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права та просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нову, якою клопотання про забезпечення позову задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що невжиття заходу забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваного припису істотно ускладнить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також завдасть йому шкоди через невиконання вимог припису.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Від представника позивача надійшла до суду заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи ( в порядку письмового провадження) за наявними в справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на час вирішення заяви не надано до суду обґрунтованих доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, що не дає можливості встановити існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачів до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, у відповідності з ч. 1,2,4 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Види забезпечення позову визначає ст. 151 КАС України, за змістом частини першої якої позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Вимоги щодо змісту і форми заяви про забезпечення позову встановлює стаття 152 КАС України, у відповідності до частини першої якої така заява, серед іншого, повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Отже, наведеними положеннями процесуального закону передбачено конкретні умови і підстави для застосування судом заходів забезпечення позову, при цьому, суд, вирішуючи це питання, повинен враховувати інтереси усіх учасників справи, а також оцінити можливі наслідки і їх вплив на права заінтересованих осіб.

Водночас, заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов`язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана в порядку вказаних статей КАС України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.

Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача та ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Між тим, позивачем не наведено та не надано жодних доказів, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Зупинення дії, зокрема, індивідуального акта є винятковим заходом забезпечення позову виключно у випадку очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Поряд із цим, стаття 152 КАС України встановлює невичерпний перелік реквізитів і змістовних вимог до такої заяви, в тому числі, спеціальні (предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову).

Тобто законодавець встановив обов`язок особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, навести обґрунтування необхідності застосування такого заходу й зазначити усі необхідні відомості для цього з поданням відповідних доказів, з яких би суд мав змогу достовірно встановити доцільність реалізації вказаного процесуального повноваження.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

В заяві про забезпечення позову, позивач посилається на те, що невжиття заходу забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваного припису істотно ускладнить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також завдасть йому шкоди.

Між тим, жодних доказів в підтвердження існування реальної загрози інтересам та правам позивача у разі не скасування оскаржуваного припису, останнім не надано.

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного припису відповідача й з цього приводу зазначає таке.

З матеріалів справи встановлено, що за результатом проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства праці ТОВ "Будівельна компанія Промпостач", Управлінням Держпраці в Полтавській обл. було винесено оскаржуваний припис ПЛ4180/1427/АВ/П від 29.09.2021, який є предметом розгляду даної справи, а тому законність або протиправність вказаної вимоги може бути встановлено лише під час розгляду даної справи по суті, у зв`язку із чим, твердження позивача щодо очевидної протиправності оскаржуваного рішення є передчасним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вирішуючи питання про забезпечення позову, потрібно врахувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із можливими негативними наслідками, пов`язаними із вжиттям заходів забезпечення позову.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зупинення дії оскаржуваного припису є вирішенням по суті даної справи до винесення рішення у справі та без належного судового розгляду, що суперечить вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.

Посилання апелянта на необхідність забезпечення позову шляхом зупинення дії припису головного державного інспектора Управління Держпраці у Полтавській області про усунення виявлених порушень законодавства про працю задля відновлення порушених прав та інтересів товариства, колегія суддів вважає такими, що не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції, оскільки апелянтом не наведено обґрунтованих підстав, що вказували б на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Наведені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 21.08.2019 справа 826/17117/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Статтею 316 КАС Українивстановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, переглянувши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд правильно застосував норми процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Промпостач" - залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 по справі №440/15952/21 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін