Постанова

від 28.09.2022 по справі 280/9989/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2022 року м. Дніпросправа № 280/9989/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Олефіренко Н.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2022 року в адміністративній справі №280/9989/21 (суддя у 1 інстанції Татаринова Д.В.) за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області , треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області та Заводський районний суд м. Запоріжжя про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної судової адміністрації України в Запорізькій області , треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області та Заводський районний суд м. Запоріжжя, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області в частині невиплати позивачу щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 22 січня 2016 року по 02 грудня 2016 року включно;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області нарахувати та виплатити позивачу щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 22 січня 2016 року по 02 грудня 2016 року включно з урахуванням індексації;

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застуванням обмеження, визначеного статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області провести перерахунок суддівської винагороди позивачу за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та виплатити недоотриману її частину.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2022 року позов задоволено частково. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області в частині невиплати ОСОБА_1 , щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 22 січня 2016 року по 02 грудня 2016 року включно. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 22 січня 2016 року по 02 грудня 2016 року включно. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застуванням обмеження, визначеного статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 , за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та виплатити недоотриману її частину.В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Територіальне управління Державної судової адміністрації України подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування та недоведеність обставин справи, невідповідність висновків обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не встановив право позивача на отримання доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період 22.01.2016 року по 02.12.2016 року. Зазначено, що право на доплату за вислугу років у 15 відсотків мають судді з наявності стажу роботи більше 3 років. Разом з тим, у зв`язку із перериванням відпустки по догляду за дитиною, позивач 22.01.2016 року втратила право на отримання вказаної доплати. Також зазначено, що Закон України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік набрав чинності 18.04.2020 року. Тобто, з 18.04.2020 року нарахована заробітна плата, грошове забезпечення працівників, суддівська винагорода були обмежені максимальним розміром 47230,00 грн. на місяць. Таким чином, з 18.04.2020 року ТУ ДСА України в Запорізькій області, як орган державної влади, було зобов`язане безумовно виконувати положення Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік. Дія ч.1, ч.3 ст.29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 14.11.2019 року за №294-ІХ зі змінами та абзацу дев`ятого п.2 розділу II Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 13.04.2020 року за №553-ІХ припинилася з 28.08.2020 року. Рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 року за №10-р/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Справа судом розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що указом Президента України «Про призначення суддів» № 620/2013 від 07 листопада 2013 року позивача призначено на посаду судді Пологівського районного суду Запорізької області строком на п`ять років.

Наказом голови Пологівського районного суду Запорізької області №51 від 03 грудня 2013 року позивача призначено на посаду судді Пологівського районного суду Запорізької області строком на п`ять років з 03 грудня 2013 року.

На підставі цього наказом начальника ТУ ДСА України в Запорізькій області з 03 грудня 2013 року позивачу встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу за стаж роботи до п`яти років.

Наказом голови Пологівського районного суду Запорізької області від 02 квітня 2015 року № 04-ос, з 14 квітня 2015 року позивачу надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Під час перебування у вказаній відпустці, 30 березня 2015 року наказом начальника ТУ ДСА України в Запорізькій області змінено розмір доплати за вислугу років, у тому числі позивачу затверджено стаж роботи на посаді судді станом на 28 березня 2015 року у кількості 01 року 03 місяців 25 днів. З урахуванням цього, 20 липня 2015 року виконуючим обов`язки голови Пологівського районного суду Запорізької області видано наказ «Про зміну розміру доплати за вислугу років суддів Пологівського районного суду», яким позивачу затверджено стаж роботи на посаді судді станом на 28 березня 2015 року у кількості 01 року 03 місяців 25 днів.

Указом Президента України «Про переведення суддів» № 564/2015 від 26 вересня 2015 року позивача в межах п`ятирічного строку переведено на роботу на посаді судді Заводського районного суду міста Запоріжжя.

Наказом голови Заводського районного суду м. Запоріжжя № 10-К від 16 жовтня 2015 року позивача зараховано до складу Заводського районного суду м. Запоріжжя.

Наказом голови Заводського районного суду м. Запоріжжя № 11 -К від 16 жовтня 2015 року позивачу затверджено стаж роботи на посаді судді станом на 16 жовтня 2015 року у кількості 01 року 10 місяців 13 днів. Наказом № 27-В від 16 жовтня 2015 року позивачу надано відпустку по догляду за дитиною.

Наказом голови Заводського районного суду м. Запоріжжя №1-К від 22 січня 2016 року «Про початок роботи», на підставі заяви позивача, перервано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та позивачка приступила до роботи на умовах повного робочого часу з 22 січня 2016 року.

З 03 грудня 2016 року, на підставі наказу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2016 року №9-К-К «Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років ОСОБА_1 », позивачу встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу.

Проте, листом ТУ ДСА України в Запорізькій області № 08- 04/948 від 01 березня 2020 року вищевказаний наказ голови Заводського районного суду м. Запоріжжя повернуто без виконання.

Також 10 листопада 2020 року позивачем до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області надано заяву про проведення перерахунку суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року.

25 листопада 2020 року відповідачем надано відповідь за № Б-173/08-04/3746, якою відмовлено у проведені перерахунку. Надано довідку №08-02/1328 від 25 листопада 2020 року про нараховану та фактично виплачену суддівську винагороду судді ОСОБА_1 за період з 01 січня 2020 року по 31 серпня 2020 року. Відповідно до вказаної довідки встановлено загальну суму обмеження за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, з урахуванням перерахунку у розмірі 79831,32 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

28 березня 2015 року набув чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» № 192-VIII від 12 лютого 2015 року, яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладено у новій редакції розмір суддівської винагороди, її складові, а також визначення стажу роботи судді, у тому числі посади, робота на яких зараховується до стажу роботи на посаді судді, врегульовані статтями 133 і 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Частиною 1 статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно з абзацом першим частини 5 статті 133 Закону, суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

На час призначення позивача на посаду судді діяла редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка передбачала виплату суддям щомісячної доплати за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу (частина 5 статті 129).

Відповідно до положень частини другої статті 127 Конституції України та статті 53 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обмеженням щодо реалізації особою, яка є суддею, гарантованих Конституцією України прав, є зокрема відсутність права обіймати будь-які інші, крім посади судді, оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Також, суддя не має права поєднувати свою діяльність із підприємницькою або адвокатською, не може належати до політичної партії чи професійної спілки, виявляти прихильність до них, брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках. Відповідно держава встановлює для суддів компенсаційні трудові гарантії, а також гарантує достатній рівень, соціального забезпечення.

Враховуючи зазначене, частиною 5 статті 129 Закону України № 2453-VI від 07 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів» було, зокрема встановлено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 15 відсотків - за наявності стажу роботи до 5 років.

Верховною Радою України 12 лютого 2015 року прийнято Закон України N 192- VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», який набрав чинності 28 березня 2015 року. Вказаним Законом було встановлено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 15 відсотків лише за наявності стажу роботи на посаді судді більше 3 років.

Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» № 192-VIII від 12 лютого 2015 року, не містять положення стосовно збереження за суддями, які на момент набрання ним чинності мали стаж роботи на посаді судді менше 3 років, щомісячної доплати за вислугу років, яку вони отримували відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності Законом (Закон N 192-VIII).

Відсутність такої норми є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією і законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може були звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства. Отже судді, стаж роботи яких на посаді судді, на момент набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» складав менше 3 років, але які отримували щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків, із набуттям чинності вказаним законом, право на отримання такої щомісячної доплати не втрачають, та мають право її отримувати до набуття ними стажу роботи на посаді судді до 3-х років.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату позивачу надбавки за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу, встановленому наказом Заводського районного суду м. Запоріжжя, який не скасовано та не змінено, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимого щодо нарахування та виплаті суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, слід зазначити наступне.

Так, за змістом частини другої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини третьої наведеної статті (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11.03.2020 року діє в редакції Закону №1774-VIII) базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Встановлені обставини справи, які фактично і стали підставою для звернення позивача із цим позовом до суду, свідчать про те, що відповідачем з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року здійснювалося нарахування та виплата позивачеві суддівської винагороди у розмірі меншому, ніж те, що визначено статтею 135 Закону №1402-VIII.

Така ситуація зумовлена набранням 18 квітня 2020 року чинності Законом №553-ІХ, яким Закон №294-ІХ доповнено, зокрема, статтею 29 такого змісту в редакції, яка діяла до ухвалення Рішення Конституційного Суду України № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року): установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки (частина перша).

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина друга).

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті; частина третя).

Отже, вказаним Законом було визначено розмір суддівської винагороди на період дії карантину, при цьому такий розмір суддівської винагороди не узгоджувався із положеннями статті 135 Закону № 1402-VIII.

Водночас, Рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення частин першої, третьої статті 29 Закону №294-ІХ.

Конституційним Судом України визнано, що скасування чи зміни законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд першої інстанції правильно виходив з того, що розмір винагороди судді встановлений Законом № 1402-VIII та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Так, у відповідності до статті 130 Конституції України, розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Закон № 1402-VIII, з огляду на свою назву та сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні статті 130 Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що зміни до наведеного Закону в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період не вносилися.

Стосовно посилань відповідача на набрання чинності Законом № 553-ІХ (яким Закон № 294-ІХ доповнено статтею 29) як на правову підставу для обмеження виплати суддівської винагороди, то суд апеляційної інстанції зазначає, що цей Закон не є законом про судоустрій та ним не вносилися зміни до Закону № 1402-VIII (стосовно розміру суддівської винагороди).

Суд зауважує, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402-VIII, які попри те, що в часі цей закон прийнятий раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону № 294-ІХ (у редакції Закону № 553-ІХ).

Отже, за такого правового регулювання, суд апеляційної погоджується з висновками суду першої інстанції, що під час нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди у спірному періоді відповідач мав керуватися виключно нормами статті 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до спірних правовідносин застосовуватися не можуть.

Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 03 березня 2021 року у справі №340/1916/20 за якою розбіжність між нормами (різних) законів щодо регулювання одних правовідносин (розміру суддівської винагороди), яка виникла у зв`язку з набранням чинності Законом № 553-ІХ, має вирішуватися на користь Закону № 1402-VIII.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі, як підставу необґрунтованості судового рішення, про не розгляд судом першої інстанції клопотання про залучення Державної судової адміністрації України у якості співвідповідача, колегія суддів відхиляє, оскільки з заявлених позовних вимог слідує, що належним відповідачем у цій справі є саме - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2022 року в адміністративній справі №280/9989/21 - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2022 року в адміністративній справі №280/9989/21- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяВ.А. Шальєва

суддяН.А. Олефіренко