Постанова

від 25.10.2022 по справі 748/1335/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

25 жовтня 2022 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/1335/20

Головуючий у першій інстанції Хоменко Л. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/53/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Висоцької Н.В., Скрипки А.А.

секретар: Позняк О.М., Патук А.А.

Позивач: Чернігівська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації

Відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_1

Особа, яка подала апеляційну скаргу: Чернігівська обласна прокуратура

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25 листопада 2020 року у справі за позовом Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу та скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, (суддя Хоменко Л.В.), ухвалене о 10 год. 56 хв. у м.Чернігів, повний текст рішення складено 3 грудня 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

Чернігівська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_1 , у якому просить визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 13 вересня 2016 року № 25-14403/14-16-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» щодо передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га кадастровий номер 7425585700:04:000:8464 для індивідуального садівництва із державної власності Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку, здійснену 14 вересня 2016 року державним реєстратором Чернігівської РДА Пінчуком І.Ю. та запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер 16455496, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 13 вересня 2016 року №25-14403/14-16-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га (кадастровий номер 7425585700:04:000:8464), розташованої на території Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області за межами населеного пункту та передано її у власність для ведення садівництва. На підставі вказаного наказу ОСОБА_1 14 вересня 2016 року за № 16455496 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7425585700:04:000:8464 для ведення садівництва. Передача у власність ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки відбулася за рахунок земель державної власності історико-культурного призначення без погодження із спеціально уповноваженим органом у сфері охорони культурної спадщини, що суперечить вимогам чинного законодавства та порушує інтереси держави, оскільки спірна земельна ділянка розміщена в межах пам`ятки культурної спадщини місцевого значення «Улянівка-1» ( ОСОБА_2 ) і ґрунтовий могильник ХУ-ХІ, УІІ-ІІІ ст. до н.е., ІУ-У ст. до н.е.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25 листопада 2020 року у задоволенні позовних вимог Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу та скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на час прийняття наказу Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області про передачу земельноюї ділянки ОСОБА_1 станом на 13 вересня 2016 року не існувало жодних обмежень та не було підстав вважати, що ця земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення. Прокурором не доведено, що земельна ділянка площею 0,12 га, надана у власність ОСОБА_1 , накладається на межі поселення «Улянівка-1» ( ОСОБА_2 ) і грунтового могильника 15-11, 7-3 ст. до н.е., 4-5 ст. до н.е.. Клопотань про призначення відповідних експертиз у справі прокурор не заявляв. Акт від 26 грудня 2019 року, згідно якого детальне вивчення Публічної кадастрової карти України та її співставлення з генеральним планом пам`ятки археології місцевого значення поселення "Улянівка- 1" ( ОСОБА_2 ) і грунтового могильника поблизу с. Вознесенське Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області показало, що 9 земельних ділянок, зокрема земельна ділянка з кадастровим номером 7425585700:04:000:8464, повністю міститься у межах цієї пам`ятки, не є належний доказом для підтвердження оспорюваних вимог. Крім того, не надано доказів, що Чернігівською обласною державною адміністрацією приймалося рішення про зміну категорії земель у Чернігівському районі із земель сільськогосподарського призначення на землі історико-культурного призначення та не надано будь-якої землевпорядної документації на земельну ділянку під поселенням «Улянівка-1» ( ОСОБА_2 ) і грунтовий могильник. За таких обставин, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог прокурора про визнання недісним наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 13 вересня 2016 року №25-14403/14-16-сг, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 7425585700:04:000:8464 для індивідуального садівництва із земель державної власності Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області. А відтак, відсутні і підстави для скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,12 га кадастровий номер 7425585700:04:000:8464 для індивідуального садівництвана на території Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, здійснену 14 вересня 2016 року держаним реєстратором Чернігівської РДА Пінчуком І.Ю. та запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер 16455496. Вирішуючи питання щодо повноважень прокурора на звернення до суду з даним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись до суду з позовом, прокурор мотивував наявність підстав для такого звернення тим, що Департамент культури і туризму, національностей і релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, який є органом державної влади та інтереси якого мають захищатись у разі порушення встановленого порядку відчуження земельних ділянок історико - культурного призначення, незважаючи на сплив тривалого часу з моменту відчуження земельної ділянки, відповідних заходів спрямованих на повернення земельної ділянки у власність держави не вжив, що свідчить про його бездіяльність. Таким чином нездійснення Департаментом культури і туризму, у даному випадку, належного захисту державних інтересів належить до "виключного випадку", коли прокурор набуває самостійне право осадження рішення в суді з метою захисту інтересів держави. ). З матеріалів справи вбачається, що Чернігівська місцева прокуратура про вказані порушення вимог земельного законодавства дізналась з листа Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігіської обласної державної адміністрації від 15 червня 2018 року. За таких обставин суд прийшов до висновку, що Чернігівська місцева прокуратура звернулась до суду з позовом в межах загального строку позовної давності

В апеляційній скарзі Чернігівська місцева прокуратура просить суд скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що невнесення на даний час пам`ятки до Державного реєстру не суперечить чинному законодавству, оскільки за ч. 1 ст. 1 Закону України « Про охорону культурної спадщини» пам`ятка культурної спадщини це об`єкт культурної спадщини, який зокрема взято на облік відповідно до законодавства що діяло до набрання чинності цим Законом. За позицією позивача , судом у порушення вимог ст. ст. 77-80,110, 263 ЦПК України не надано належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, але взято до уваги лише наказ Міністерства культури України № 154 від 03.03. 2017 року, яким поселення «Улянівка-1» ( ОСОБА_2 ) і грунтовий могильник занесено до реєстру пам`яток археології місцевого значення. Водночас, прийняття наказу Міністерства культури України № 154 від 03.03.2017 року після надання ГУ Держгеокадастром у Чернігівській області земельної ділянки у власність ОСОБА_1 жодним чином не спростовує факту розташування на спірній земельній діянці пам`ятки археології. Факт відсутності проекту землеустрою пам`ятки археології місцевого значення поселення «Улянівка-1» ( ОСОБА_2 ) і грунтовий могильник 15-11, 7-3 ст. до н.е., 4-5 ст. до н.е. за наявності висновків про проведення археологічних розвідок у 1994-1999 роках, якими установленно наявність культурного шару на цій земельній ділянці, не може свідчити, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами земель історико-культурного призначення. Крім того, судом першої інстанції взагалі не надано оцінки тому, що документація із землеустрою з органом охорони культурної спадщини не погоджувалась, відповідний висновок ОСОБА_1 не видавався.

У січні 2021 року від ОСОБА_1 до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що суд, установивши, що на момент прийняття оспорюваного рішення про передачу земельної ділянки у власність відповідача спірна земельна ділянка обліковувалась як землі сільськогосподарського призначення, зробив правильний висновок про те, що позивачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами про накладення її меж на земельну ділянку на якій розташовано пам`ятки археології місцевого значення поселення «Улянівка-1» ( ОСОБА_2 ) та грунтовий могильник 15-11, 7-3 ст. до н.е., 4-5 ст. до н.е. Наданий на підтвердження позовних вимог прокурора акт від 26.12.2019 року , складений спеціалістами Департаменту культури і туризму, національностей і релігій Чернігівської ОДА про встановлення факту порушень пам`яток охоронного законодавства не може бути належним доказом накладення меж земельної ділянки виділеної відповідачу та меж розташування пам`ятки археології місцевого значення поселення «Улянівка-1» ( ОСОБА_2 ) та грунтовий могильник 15-11, 7-3 ст. до н.е., 4-5 ст. до н.е., оскільки в акті не зазначено з чого саме виходили спеціалісти та яким чином прийшли до такого висновку.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області просить суд залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області зазначає, що земельна ділянка історико-культурного ризначення на якій розміщена пам`ятка археології місцевого значення «Улянівка-1» ( ОСОБА_2 ) та грунтовий могильник не сформована, межі не встановлені, а отже відомості не внесені до Державного земельного кадастру. Також, матеріали позовної заяви не містять доказів того, що межі земельної ділянки площею 0,1200 га, кадастровий номер 7425585700:04:000:8464 накладаються на межі поселення «Улянівка-1» ( ОСОБА_2 ) та грунтовий могильник є тільки лист Департаменту культури і туризму, національностей і релігій Чернігівської ОДА. Крім того, судом на підставі належних доказів вірно встановлено відсутність перетину земельних ділянок з кадастровими номерами 7425585700:04:000:8464 та 7425585700:04:000:8603. Крім того, позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушених, оспорюваних прав виходячи з практики розгляду аналогічних справ Верховним судом. Також відповідно до абзацу першого частини 3 статті 26 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ( в редакції закону № 340 від 05.12.2019 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та вилученню.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону частково не відповідає судове рішення суду першої інстанції.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 13 вересня 2016 року № 25-14403/14-16-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га (кадастровий номер 7425585700:04:000:8464), розташованої на території Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області за межами населеного пункту та передано її у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності (а.с.13).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що за ОСОБА_1 14 вересня 2016 року за № 16455496 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7425585700:04:000:8464 для індивідуального садівництва (а.с.14).

З копії Паспорта пам`ятників історії та культури СРСР вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 паспортизована пам`ятка "Селище Улянівка - 1 ( ОСОБА_2 )"- пам`ятка археології місцевого значення поселення «Улянівка-1» ( ОСОБА_2 ) і ґрунтовий могильник ХV-ХІ, VII-III ст. до н.е., IV-V ст. до н.е. (№ 1868 Чр), яка розташована за 0,2 - 1,3 км на північний захід від с. Вознесенське, в урочищі Микитин Рів, Чернігівського району Чернігівської області (а.с.18-23).

Рішенням виконкому Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 17 листопада 1980 року № 551 пам`ятки археології, історії та культури, розташовані на території Чернігівської області, в тому числі Курганний могильник та селище Улянівка -1 ( ОСОБА_2 ) взято на державний облік та під охорону держави. (а.с.24-25).

Після оновлення облікової документації, наказом Міністерства культури України № 154 від 03 березня 2017 року поселення «Уляніка-1» ( ОСОБА_2 ) і ґрунтовий могильник занесено до реєстру пам`яток археології місцевого значення (а.с.35-36).

Згідно Акту від 26 грудня 2019 року складеного працівниками: управління туризму та охорони культурної спадщини Департаменту культури і туризму, національностей і релігій Чернігівської облдержадміністрації комунального закладу " Організаційно- методичний центр" контролю та технічного нагляду закладів культури і туризму" Чернігівської обласної ради та співробітниками відділу охорони пам`яток історії, археології та монументального мистецва КЗ " ОМЦ контролю та технагляду закладів культури і туризму" Чернігівської обласної ради, за повідомленням Інституту археології НАН України від 17 квітня 2018 року № 125/01-9-317, про те, що у 2016-2017 роках 9 земельних ділянок, в тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 7425585700:04:000:8464, була передана у приватну власність громадянам під індивідуальне садівництво або будівництво і обслуговування житлових та господарських будівель і споруд. Детальне вивчення Публічної кадастрової карти України та її співставлення з генеральним планом пам`ятки археології місцевого значення поселення "Улянівка- 1" ( ОСОБА_2 ) і грунтового могильника поблизу с. Вознесенське Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області показало, що 9 земельних ділянок, зокрема земельна ділянка з кадастровим номером 7425585700:04:000:8464, повністю міститься у межах цієї пам`ятки (а.с.38).

Згідно проекту роздержавлення земель колективного сільськогосподарського підприємства " Урожай" земельна ділянка з кадастровим номером 7425585700:04:000:8464 не належить до земель історико - культурного призначення, що підтверджується викопіюванням з проекту роздержавлення земель ксп " ОСОБА_3 ( а.с. 66, 67).

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 7425585700:04:000:8603 площею 12,8677 га належить до земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням землі запасу, щодо якого встановлено обмеження у використанні - охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини ( а.с. 140-144).

Згідно довідки 6- зем земельна ділянка площею 0. 12 г а, що виділяється ОСОБА_1 належить до земель запасу ( а.с. 84).

За інформацією відділу в Ріпкинському та Чернігівському районах Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області за даними НКС перетину між земельними ділянками з кадастровими номерами 7425585700:04:000:8464 та 7425585700:04:000:8603 не існує.( а.с. 138)

З витягу про земельні діляки з публічної кадастрової карти вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 7425585700:04:000:8464 та 7425585700:04:000:8603 це самостійні земельні ділянки, 0,12 га для індивідуального садівництва та 12,8677 га землі запасу відповідно.

За клопотанням позивача Чернігівської місцевої прокуратури була проведена судово-земельно-технічна експертиза, за висновком № 10-21 від 8 серпня 2022 року встановлено:

- у зв`язку з тим, що у обліковій карті на об`єкт культурної спадщини « Поселення « Улянівка -1» ( Микитин-Рів) та грунтовий могильник складеною 26.07.2016 року, у короткій історичній довідці на пам`ятку археології ( дата складання не вказана) Поселення « Улянівка -1» ( Микитин-Рів) та грунтовий могильник поблизу с. Вознесенське Вознесенської сільради Чернігівського району Чернігівської області, у акті № 1868-Чр технічного огляду археологічної пам`ятки від 24 липня 2015 року зазначено, що граничні межі території поселення не визначені, дослідити чи має місце факт накладання чи перетину земельної ділянки кадастрового номеру 7425585700:04:000:8464, площею 0,12 га, яка передана у власність ОСОБА_1 , з земельною ділянкою на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Поселення « Улянівка -1» ( Микитин-Рів) та грунтовий могильник поблизу с. Вознесенське Вознесенської сільради Чернігівського району Чернігівської області, технічно не можливо;

- при зіставленні графічних метеріалів проекту роздержавлення земель колективного сільськогосподарського підприємства « Урожай» з земельною ділянкою кадастрового номеру 7425585700:04:000:8464, площею 0,12 га, яка передана у власність ОСОБА_1 , встановлено, що земельна ділянка кадастрового номеру 7425585700:04:000:8464 не розташована на землях, які позначені жовтим кольором заштрифовані чорною штриховою лінією з нахилом зліва на право, що згідно умовних знаків зазначені як землі історико-культурного призначення ( додаток № 1);

- При зіставленні даних про земельну ділянку кадастрового номеру 7425585700:04:000:8464, площею 0,12 га для індивідуального садівництва, яка передана у власність ОСОБА_1 , з земельною ділянкою кадастрового номеру 7425585700:04:000:8603, площею 12,8677 га, яка згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7418741752020 від 01.10.2020 має обмеження, як охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини, встановлено що земельна ділянка кадастрового номеру 7425585700:04:000:8464, площею 0,12 га, не перетинається.

Відповідно до частин перших статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другій статті 16 ЦК України. Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України). Залежно від обставин справи вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 22 червня 2022 року в справі № 676/1795/20 (провадження № 61-21233св21) зазначено, що: «рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. […] cуд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення. […] Апеляційний суд зробив правильний висновок про те, що ефективним способом захисту порушеного права держави є саме вимога про повернення земельної ділянки. У той же час оспорення розпорядження органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади про передачу такої земельної ділянки у власність фізичної особи не є необхідним, оскільки суд у будь-якому випадку зобов`язаний надати йому оцінку в мотивувальній частині судового рішення, що й було зроблено судом апеляційної інстанції в цій справі. За таких обставин пред`явлення прокурором окремої позовної вимоги про скасування розпорядження голови Кам`янець-Подільської РДА від 25 липня 2006 року №616/2006 «Про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1» не відповідає критерію ефективності способу захисту порушеного права».

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, провадження № 12-148гс19, власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна (пункт 34). Схожі за змістом правові висновки містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16, провадження № 14-2цс21 (пункти 148-150.

Крім того, відповідно до вимог абзацу 2 ч.3 ст. 26 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

З огляду на викладене в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними й скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та рішень реєстраційної служби Чернігівської РДА про реєстацію права власності слід відмовити внаслідок обрання позивачем неефективного способу захисту порушених та оспорюваних прав.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення, суду першої інстанції змінити, виклавши мотивувальну частину оскаржуваного рішення в редакції цієї постанови.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, ч.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Чернігівської місцевої прокуратури задовольнити частково.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25 листопада 2020 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді: