Ухвала

від 23.02.2023 по справі 748/1335/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

23 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 748/1335/20

провадження № 61-11516св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Чернігівська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області, ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області в складі судді Хоменко Л. В. від 25 листопада 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду в складі колегії суддів: Онищенко О. І., Висоцької Н. В., Скрипки А. А. від 25 жовтня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року Чернігівська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_1 , у якому просить визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 13 вересня 2016 року № 25-14403/14-16-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» щодо передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га, кадастровий номер 7425585700:04:000:8464 для індивідуального садівництва із державної власності Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку, здійснену 14 вересня 2016 року державним реєстратором Чернігівської РДА Пінчуком І. Ю. та запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 16455496, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 13 вересня 2016 року № 25-14403/14-16-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га (кадастровий номер 7425585700:04:000:8464), розташованої на території Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області за межами населеного пункту та передано її у власність для ведення садівництва. На підставі вказаного наказу ОСОБА_1 14 вересня 2016 року за № 16455496 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7425585700:04:000:8464 для ведення садівництва. Передача у власність ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки відбулася за рахунок земель державної власності історико-культурного призначення без погодження із спеціально уповноваженим органом у сфері охорони культурної спадщини, що суперечить вимогам чинного законодавства та порушує інтереси держави, оскільки спірна земельна ділянка розміщена в межах пам`ятки культурної спадщини місцевого значення «Улянівка-1) ( Микитин Рів ) і ґрунтовий могильник ХУ-ХІ, УІІ-ІІІ ст. до н.е., ІУ-У ст. до н.е.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25 листопада 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог, зокрема, стосовно факту незаконного затвердження Головним управлінням Держгеокадастру в Чернігівській області наказу про затвердження документації із землеустрою щодо передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га, кадастровий номер 7425585700:04:000:8464.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року апеляційну скаргу Чернігівської місцевої прокуратури задоволено частково. Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25 листопада 2020 року змінено в частині мотивів відмови в задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що пред`явлені прокурором вимоги про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про затвердження документації із землеустрою щодо передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га кадастровий номер 7425585700:04:000:8464 для індивідуального садівництва із державної власності Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку - не відповідають належному способу захисту.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У листопаді 2022 року Чернігівська обласна прокуратура звернулася через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25 листопада 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року в справі № 734/537/15-ц, від 13 листопада 2019 року в справі № 728/1905/16-ц, від 22 травня 2019 року в справі № 751/1776/17, від 15 січня 2019 року в справі № 522/14444/15-а, від 31 липня 2019 року в справі № 813/4701/16, від 23 вересня 2020 року в справі № 734/535/15-ц, від 22 червня 2022 року в справі № 676/1795/20 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року в справі № 914/582/17, від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 26 червня 2019 року в справі № 587/430/16-ц, від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17, від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц, від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У грудні 2022 року Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області через засоби поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із відзивом на касаційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури, в якому просить відмовити в задоволенні зазначеної касаційної скарги з підстав ненадання прокурором достатніх та допустимих доказів розташування спірної земельної ділянки у межах земель історико-культурного призначення, обрання прокурором неефективного способу захисту.

Узагальнені доводи відповіді на відзив

У грудні 2022 року Чернігівська обласна прокуратура через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду відповідь на відзив Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області. Зазначає, що доводи Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, які зазначені ним у відзиві на касаційну скаргу, не спростовують обставин, наведених прокурором у позовній заяві, та доказів, долучених до позову, є безпідставними та необґрунтованими.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У грудні 2022 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури, у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що на час передачі йому спірної земельної ділянки пам`ятка археології місцевого значення поселення «Улянівка-1» ( Микитин Ров ) і ґрунтовий могильник не була занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Передана йому у власність земельна ділянка як у 2016 році, так і на сьогоднішній день відноситься до земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням землі запасу.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 748/1335/20 з Чернігівського районного суду Чернігівської області.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2023 року зазначену справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 13 вересня 2016 року № 25-14403/14-16-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га (кадастровий номер 7425585700:04:000:8464), розташованої на території Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області за межами населеного пункту та передано її у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що за ОСОБА_1 14 вересня 2016 року за № 16455496 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7425585700:04:000:8464 для індивідуального садівництва.

З копії Паспорта пам`ятників історії та культури СРСР вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 паспортизована пам`ятка « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - пам`ятка археології місцевого значення поселення «Улянівка - 1» ( Микитин Рів ) і ґрунтовий могильник ХV-ХІ, VІІ-ІІІ ст. до н.е. (№ 1868 Чр), яка розташована за 0,2 - 1,3 км на північний захід від с. Вознесенське, в урочищі Микитин Рів, Чернігівського району Чернігівської області.

Рішенням виконкому Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 17 листопада 1980 року № 551 пам`ятки археології, історії та культури, розташовані на території Чернігівської області, в тому числі Курганний могильник та селище Улянівка - 1 ( Микитин Рів ) взято на державний облік під охорону держави.

Після оновлення облікової документації, наказом Міністерства культури України № 154 від 03 березня 2017 року поселення «Улянівка-1» ( Микитин Рів ) і ґрунтовий могильник занесено до реєстру пам`яток археології місцевого значення.

Згідно акту від 26 грудня 2019 року складеного працівниками управління туризму та охорони культурної спадщини Департаменту культури і туризму, національностей і релігій Чернігівської обладміністрації комунального закладу «Організаційно- методичний центр» контролю та технічного нагляду закладів культури і туризму» Чернігівської обласної ради та співробітниками відділу охорони пам`яток історії, археології та монументального мистецтва КЗ «ОМЦ контролю та технагляду закладів культури і туризму» Чернігівської обласної ради, за повідомленням Інституту археології НАН України від 17 квітня 2018 року № 125/01-9-317 у 2016-2917 роках 9 земельних ділянок, в тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 74255857000:04:000:8464, була передана у приватну власність громадян під індивідуальне садівництво або будівництво і обслуговування житлових та господарських будівель і споруд. Детальне вивчення Публічної кадастрової кари України та її співставлення з генеральним планом пам`ятки археології місцевого значення поселення «Улянівка-1» ( Микитин Рів ) і ґрунтового могильника поблизу с. Вознесенське Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області показало, що 9 земельних ділянок, зокрема земельна ділянка з кадастровим номером 7425585700:04:000:8464, повністю міститься у межах цієї пам`ятки.

Згідно проекту роздержавлення земель колективного сільськогосподарського підприємства «Урожай» земельна ділянка з кадастровим номером 7425585700:04:000:8464 не належить до земель історико-культурного призначення.

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 7425585700:04:000:8603 площею 12,8677 га належить до земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням землі запасу, щодо якого встановлено обмеження у використанні - охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини.

Згідно довідки 6 - зем земельна ділянка площею 0,12 га, що виділяється ОСОБА_1 належить до земель запасу.

За інформацією відділу в Ріпкинському та Чернігівському районах Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області за даними НКС перетину між земельними ділянками з кадастровими номерами 7425585700:04:000:8464 та 7425585700:04:000:8603 не існує.

З витягу про земельні ділянки з публічної кадастрової карти вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 7425585700:04:000:8464 та 7425585700:04:000:8603 це самостійні земельні ділянки 0,12 га для індивідуального садівництва, та 12,8677 га землі запасу відповідно.

За клопотанням позивача Чернігівської місцевої прокуратури була проведена судово-земельно-технічна експертиза, за висновком № 10-21 від 08 серпня 2022 року встановлено:

-у зв`язку з тим, що у обліковій картці на об`єкт культурної спадщини «Поселення «Улянівка -1» (Микитин-Рів) та ґрунтовий могильник складено 26 липня 2016 року, у короткій історичній довідці на пам`ятку археології (дата складання не вказана) Поселення «Улянівка-1» ( Микитин Рів ) та ґрунтовий могильник поблизу с. Вознесенське Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, у акті № 1868-Чр технічного огляду археологічної пам`ятки від 24 липня 2015 року зазначено, що граничні межі території поселення не визначені, дослідити чи має місце факт накладення чи перетину земельної ділянки кадастрового номеру 7425585700:04:000:8464, площею 0,12 га, яка передана у власність ОСОБА_1 , з земельною ділянкою на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Поселення «Улянівка - 1» ( Микитин Рів ) та ґрунтовий могильник поблизу с. Вознесенське Вознесенської сільради Чернігівського району Чернігівської області, технічно не можливо;

- при зіставленні даних про земельну ділянку кадастрового номеру 7425585700:04:000:8464, площею 0,12 га для індивідуального садівництва, яка передана у власність ОСОБА_1 , з земельною ділянкою кадастрового номеру 7425585700:04:000:8603, площею 12.8677 га, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7418741752020 від 01 жовтня 2020 року має обмеження, як охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини, встановлено, що земельна ділянка кадастрового номеру 7425585700:04:000:8464, площею 0,12 га, не перетинається.

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор указував про те, що передача у власність ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки відбулася за рахунок земель державної власності історико-культурного призначення без погодження із спеціально уповноваженим органом у сфері охорони культурної спадщини, що суперечить вимогам чинного законодавства та порушує інтереси держави, оскільки спірна земельна ділянка розміщена в межах пам`ятки культурної спадщини місцевого значення «Улянівка-1» (Микитин Рів) і грантовий могильник ХУ-ХІ, УІІ-ІІІ ст. до н.е, ІУ-У ст. до н.е.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з таких мотивів.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики (частина п`ята статті 403 ЦПК України).

Виключна правова проблема як така має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників. Кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з врахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити наступні обставини: з касаційної скарги вбачається, що судами були допущені істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; судами була допущена помилка у застосуванні норм процесуального права, в тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою потрібен із метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанцій таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.

При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів.

У справі, що переглядається, апеляційний суд відмовляючи в позові виходив із того, що пред`явлення прокурором окремої позовної вимоги про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 13 вересня 2016 року № 25-14403/14-16-сг щодо передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га, кадастровий номер 7425585700:04:000:8464 для індивідуального садівництва із державної власності Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області не відповідає критерію ефективності способу захисту порушеного права.

Щодо способу захисту порушеного права

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Частиною другою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

У справі, що переглядається, прокурор оспорює законність передання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,12 га (кадастровий номер 7425585700:04:000:8464), розташованої на території Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області за межами населеного пункту, з тих підстав, що спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності історико-культурного призначення на якій розміщена пам`ятка археології місцевого значення, та не може перебувати у приватній власності громадян.

До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби (стаття 53 ЗК України).

За змістом частини першої статті 54 ЗК України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до пункту г) частини четвертої статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об`єктами природно-заповідального фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частинами першою-другою, шостою статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології , в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню до державної частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку, визначеному законодавством. Землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на яких розташовані пам`ятки археології (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим. Розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця. Відтак зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Власник земельної ділянки на якій розташовані пам`ятки археології може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування та вимагаючи повернути таку ділянку.

При цьому колегія суддів наголошує на тому, що отримання громадянами та юридичними особами у власність земельної ділянки історико-культурного значення, на якій розташована пам`ятка археології суперечить вимогам законодавства. Заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на яких розташовані пам`ятки археології (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим. Розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця.

Землі історико-культурного значення, на яких розташовані пам`ятки археології віднесено до категорії особливо цінних земель, а тому повернення земельної ділянки історико-культурного значення фонду державі, на думку колегії суддів, слід розглядати як негаторний, а не віндикаційний позов, який можна заявити впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.

З урахуванням зазначеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що вимогу про повернення земельної ділянки історико-культурного значення на користь держави слід розглядати як негаторний, який можна заявити впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки, а не віндикаційний позов, на який поширюється загальний строк позовної давності.

Аналогічний висновок, який стосується незаконної передачі у приватну власність земель історико-культурного значення, на яких розміщено пам`ятку археології, викладено у постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду № 557/303/21 (провадження № 61-3305св22) від 05 жовтня 2022 року.

В той же час в судовій практиці спостерігається неоднаковий підхід для вирішення питання щодо відновлення права власності держави, а саме, що ефективним способом захисту права власності є вимога про витребування земельної ділянки, на якій розташовані пам`ятки археології у порядку статті 387 ЦК України. Такий підхід застосований у постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду № 737/240/20 (провадження № 61-9919св21) від 30 листопада 2022 року, та постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду № 748/1536/20 (провадження № 61-989св22).

У свою чергу віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власника усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

На віндикаційні позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності.

Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 23 листопада 2021 року у справі 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21)розмежувала способи захисту у позовах стосовно земель водного та лісового фонду. Проте питання щодо способу захисту порушеного права держави на повернення у державну власність земельної ділянки історико-культурного значення, на якій розміщена пам`ятка археології, є невирішеним. Колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду за наведених мотивів вважає, що справа містить виключну правову проблему.

Судове рішення Великої Палати Верховного Суду необхідне для подальшого розвитку права та забезпечення єдності судової практики, оскільки справа має принципове значення, так як йдеться про правове питання, яке потребує пояснення та стосується земельних ділянок, які віднесено до категорії особливо цінних земель.

Колегія суддів вважає, що передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики з урахуванням справ, які перебувають на розгляді не тільки у суді касаційної інстанції, але й у судах апеляційної та першої інстанцій, а також можуть виникнути у майбутньому.

Висновки Верховного Суду

Відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Ураховуючи необхідність формування єдиної правозастосовчої практики у спірних правовідносинах, значний суспільний інтерес у цій категорії справ, і їх вирішення необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у склад колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу №748/1335/20 (провадження № 61-11516св22) за позовом Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_1 , про визнання недійсним наказу та скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за касаційною скаргою Чернігівської обласної прокуратури на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25 листопада 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. М. Русинчук М. Ю. Тітов