Постанова

від 17.05.2023 по справі 748/1335/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 травня 2023 року

м. Київ

справа № 748/1335/20

провадження № 61-11516св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Чернігівська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області Приходько Юрій Володимирович,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області в складі судді Хоменко Л. В. від 25 листопада 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду в складі колегії суддів: Онищенко О. І., Висоцької Н. В., Скрипки А. А. від 25 жовтня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст заяви

У червні 2020 року Чернігівська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - ГУ Держгеокадастру) від 13 вересня 2016 року № 25-14403/14-16-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га (кадастровий номер 7425585700:04:000:8464), розташованої на території Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області за межами населеного пункту та передано її у власність для ведення садівництва.

На підставі вказаного наказу ОСОБА_1 14 вересня 2016 року зареєстрував за № 16455469 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7425585700:04:000:8464 для ведення садівництва.

Вважала, що передача у власність ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки відбулася за рахунок земель державної власності історико-культурного призначення без погодження зі спеціально уповноваженим органом у сфері охорони культурної спадщини, що суперечить вимогам чинного законодавства та порушує інтереси держави, оскільки спірна земельна ділянка розміщена в межах пам`ятки культурної спадщини місцевого значення «Улянівка-1» ( Микитин Рів ) і ґрунтовий могильник XV-XI, VIII-ІІІ ст. до н. е., ІV - V ст. до н. е.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру від 13 вересня 2016 року № 25-14403/14-16-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» щодо передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га (кадастровий номер 7425585700:04:000:8464) для індивідуального садівництва з державної власності Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку, здійснену 14 вересня 2016 року державним реєстратором Чернігівської районної державної реєстрації Пінчуком І. Ю. та запис про право власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 16455496.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25 листопада 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Чернігівська місцева прокуратура не надала належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, зокрема: 1) прокурором не доведено, що земельна ділянка площею 0,12 га, надана у власність ОСОБА_1 , накладається на межі поселення «Улянівка-1» ( Микитин Рів ) і ґрунтового могильника XV-XI, VIII-ІІІ ст. до н. е., ІV - V ст. до н. е.; 2) Чернігівською обласною державною адміністрацією не приймалося рішення про зміну категорії земель у Чернігівському районі із земель сільськогосподарського призначення на землі історико-культурного призначення та не надано будь-якої землевпорядної документації на земельну ділянку під поселенням «Улянівка-1» ( Микитин Рів ) і ґрунтовий могильник; 3) наказ Міністерства культури України від 03 березня 2017 року № 154 про занесення поселення «Улянівка-1» ( Микитин Рів ) і ґрунтового могильника до реєстру пам`яток археології місцевого значення виданий після того, як земельна ділянка з кадастровим номером 7425585700:04:000:8464 була передана у власність ОСОБА_1 .

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року апеляційну скаргу Чернігівської місцевої прокуратури задоволено частково. Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25 листопада 2020 року змінено в частині мотивів відмови в задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. Отже, позовні вимоги про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області про затвердження документації із землеустрою щодо передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га кадастровий номер 7425585700:04:000:8464 для індивідуального садівництва із державної власності Вознесенської сільської ради та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку не відповідають належному способу захисту.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У листопаді 2022 року Чернігівська обласна прокуратура звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25 листопада 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, зокрема у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), а також Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 22 червня 2022 року в справі № 676/1795/20 (провадження № 61-21233св21), що під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова в позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її в мотивувальній частині судового рішення.

Чернігівський апеляційний суд вказав на неналежно обраний прокурором спосіб захисту, водночас не вказав чому такий спосіб є неефективним та унеможливлює реальне поновлення порушених прав.

Віднесення спірної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення підтверджено тим, що пам`ятка археології місцевого значення поселення «улянівка-1» ( Микитин Рів ) і ґрунтовий могильник XV-XI, VIII-ІІІ ст. до н. е., ІV - V ст. до н. е. розташовані за 0,2 - 1,3 км на північний захід від с. Вознесенське в урочищі Микитин Рів Чернігівської області (паспортизовано 03 січня 1977 року ).

Згідно із актом від 26 грудня 2019 року, складеним заступником начальника управління туризму та охорони культурної спадщини Департаменту культури і туризму, національностей і релігій Чернігівської облдержадміністрації Замай Л. М., заступником директора Комунального закладу «Організаційно-методичний центр контролю та технічного нагляду закладів культури і туризму» Чернігівської обласної ради Коваленко І. О., старшим науковим співробітником відділу охорони пам`яток історії, археології та монументального мистецтва ОСОБА_3 , за повідомленням Інституту археології НАН України від 17 квітня 2018 року № 125/01-9-317, дев`ять земельних ділянок, у тому числі спірна земельна ділянка, розташовані у межах цієї пам`ятки.

Прийняття наказу Міністерства культури України від 03 березня 2017 року № 154 після надання ГУ Держгеокадастром спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 не спростовує факту її розташування на території земель історико-культурного призначення.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У грудні 2022 року ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області через засоби поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із відзивом на касаційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури, в якому просить відмовити в задоволенні зазначеної касаційної скарги з підстав ненадання прокурором достатніх та допустимих доказів розташування спірної земельної ділянки у межах земель історико-культурного призначення, обрання прокурором неефективного способу захисту.

Узагальнені доводи відповіді на відзив

У грудні 2022 року Чернігівська обласна прокуратура через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду відповідь на відзив ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області. Зазначає, що доводи ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області, які зазначені ним у відзиві на касаційну скаргу не спростовують обставин, наведених прокурором у позові, та доказів, долучених до позову.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У грудні 2022 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області, у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що на час передачі йому спірної земельної ділянки пам`ятки археології місцевого значення поселення «Улянівка-1» ( Микитин Ров ) і ґрунтовий могильник не була занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Передана йому у власність земельна ділянка як у 2016 році, так і на сьогоднішній день відноситься до земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням землі запасу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

01 грудня 2022 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

31 січня 2023 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу призначено до судового розгляду.

23 лютого 2023 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину п`яту статті 403 ЦПК України, якою передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 29 березня 2023 року зазначену цивільну справу повернуто на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 13 вересня 2016 року № 25-14493/14-16-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га (кадастровий номер 7425585700:04:000:8464), розташованої на території Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області а межами населеного пункту та передано її у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що за ОСОБА_5 14 вересня 2016 року за № 16455496 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7425585700:04:000:8464 для індивідуального садівництва.

З копії Паспорта пам`ятників історії та культури СРСР вбачається, що 03 січня 1977 року паспортизована пам`ятка «Селище Улянівка-1» ( Микитин Рів )» - пам`ятка археології місцевого значення поселення «Улянівка-1» ( Микитин Рів ) і ґрунтовий могильник XV-XI, VIII-ІІІ ст. до н. е. (№ 1868 Чр), яка розташована за 0,2 - 1,3 км на північний захід від с. Вознесенське, в урочищі Микитин Рів, Чернігівського району Чернігівської області.

Рішенням виконкому Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 17 листопада 1980 року № 551 пам`ятки археології, історії та культури, розташовані на території Чернігівської області, в тому числі Курганний могильник та селище Улянівка - 1 ( Микитин Рів ) взято на державний облік під охорону держави.

Після оновлення облікової документації, наказом Міністерства культури України № 154 від 03 березня 2017 року поселення «Улянівка-2» ( Микитин Рів ) і ґрунтовий могильник занесено до реєстру пам`яток археології місцевого значення.

Згідно акту від 26 грудня 2019 року складеного працівниками: управління туризму та охорони культурної спадщини Департаменту культури і туризму, національностей і релігій Чернігівської облдержадміністрації комунального закладу «Організаційно-методичний центр» контролю та технічного нагляду закладів культури і туризму» Чернігівської обласної ради та співробітниками відділу охорони пам`яток історії, археології та монументального мистецтва КЗ «ОМЦ контролю та технагляду закладів культури і туризму» Чернігівської обласної ради, за повідомленням Інституту археології НАН України від 17 квітня 2018 року № 125/01-9-317, про те, що у 2016-2017 роках 9 земельних ділянок, в тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 74255857000:04:000:8464, була передана у приватну власність громадян під індивідуальне садівництво або будівництво і обслуговування житлових та господарських будівель і споруд. Детальне вивчення Публічної кадастрової карти України та її співставлення з генеральним планом пам`ятки археології місцевого значення поселення «Улянівка-1» ( Микитин Рів ) і ґрунтового могильника поблизу с. Вознесенське Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області показало, що 9 земельних ділянок, зокрема земельна ділянка з кадастровим номером 7425585700:04:000:8464, повністю міститься у межах цієї пам`ятки.

Згідно із висновком судово-земельно-технічної експертизи від 08 серпня 2022 року встановлено, у зв`язку з тим, що у обліковій карті на об`єкт культурної спадщини «Поселення «Улянівка-1» ( Микитин Рів ) та ґрунтовий могильник складеною 26липня 2016 року, у короткій історичній довідці на пам`ятку археології (дата складання не вказана) Поселення «Улянівка-1» ( Микитин Рів ) та ґрунтовий могильник поблизу с. Вознесенське Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, у акті № 1868-Чр технічного огляду археологічної пам`ятки від 24 липня 2015 року зазначено, що граничні межі території поселення не визначені, дослідити чи має місце факт накладання чи перетину земельної ділянки кадастрового номеру 7425585700:04:000:8464, площею 0,12 га, яка передана у власність ОСОБА_1 , з земельною ділянкою на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Поселення «Улянівка-1» ( Микитин Рів ) та ґрунтовий могильник поблизу с. Вознесенське Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, технічно не можливо; при зіставленні графічних матеріалів проекту роздержавлення земель колективного сільськогосподарського підприємства «Урожай» з земельною ділянкою кадастрового номеру 7425585700:04:000:8464, площею 0,12 га, яка передана у власність ОСОБА_1 , встановлено, що земельна ділянка кадастрового номеру 7425585700:04:000:8464 не розташована на землях, які позначені жовтим кольором заштрифовані чорною штрихованою лінією з нахилом зліва на право, що згідно умовних знаків зазначені як землі історико-культурного призначення (додаток № 1); при зіставленні даних про земельну ділянку кадастрового номеру 7425585700:04:000:8464, площею 0,12 га для індивідуального садівництва, яка передана у власність ОСОБА_1 , з земельною ділянкою кадастрового номеру 7425585700:04:000:8603, площею 12,8677 га, яка згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7418741752020 від 01 жовтня 2020 року має обмеження, як охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини, встановлено що земельна ділянка кадастрового номеру 7425585700:04:000:8464, площею 0,12 га, не перетинається,

Звертаючись до суду із цим позовом, прокурор указував про те, що передача у власність ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки відбулася за рахунок земель державної власності історико-культурного призначення без погодження із спеціально уповноваженим органом у сфері охорони культурної спадщини, що суперечить вимогам чинного законодавства та порушує інтереси держави, оскільки спірна земельна ділянка розміщена в межах пам`ятки культурної спадщини місцевого значення «Улянівка-1» ( Микитин Рів ) і ґрунтовий могильник XV-XI, VIII-ІІІ ст. до н. е., ІV - V ст. до н. е.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Частиною другою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Апеляційний суд, ухвалюючи рішення про відмову в позові зазначив про те, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. Отже, позовні вимоги про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області про затвердження документації із землеустрою щодо передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га кадастровий номер 7425585700:04:000:8464 для індивідуального садівництва із державної власності Вознесенської сільської ради та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку не відповідають належному способу захисту.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майно, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби (стаття 53 ЗК України).

За змістом частини першої статті 54 ЗК України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до пункту г) частини четвертої статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об`єктами природно-заповідального фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частинами першою-другою, шостою статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології , в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню до державної частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку, визначеному законодавством. Землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на яких розташовані пам`ятки археології (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим. Розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця. Відтак зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на якій розташовані пам`ятки археології може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, вимагаючи повернути таку ділянку.

При цьому колегія суддів наголошує на тому, що отримання громадянами та юридичними особами у власність земельної ділянки історико-культурного значення, на якій розташована пам`ятка археології суперечить вимогам законодавства. Заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на яких розташовані пам`ятки археології (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим. Розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця.

Землі історико-культурного значення, на яких розташовані пам`ятки археології віднесено до категорії особливо цінних земель, а тому повернення земельної ділянки історико-культурного значення фонду державі, на думку колегії суддів, слід розглядати як негаторний, а не віндикаційний позов, який можна заявити впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.

Аналогічний висновок, який стосується незаконної передачі у приватну власність земель історико-культурного значення, на яких розміщено пам`ятку археології, викладено у постанові № 557/303/21 (провадження № 61-3305св22) від 05 жовтня 2022 року.

Апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог, проте помилився щодо мотивів такої відмови, в зв`язку з чим постанова підлягає зміні з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. М. Русинчук М. Ю. Тітов