Постанова

від 25.10.2022 по справі 916/4076/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/4076/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання І.М. Станкова,

за участю представників сторін:

від позивача: Р.М. Добров

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2022 (суддя В.С. Петров, м.Одеса, повний текст складено 13.06.2022)

у справі № 916/4076/21

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до Українського Державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс»

про стягнення заборгованості в загальній сумі 442296,60 грн. та виселення з нежитлових приміщень,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

У грудні 2021 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради (надалі також Департамент) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Українського Державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» про:

-стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди № 56/37 від 11.12.2003 в сумі 18678,81 грн., пені за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 2529,33грн. та неустойки в сумі 421088,46 грн.;

-виселення відповідача з частини нежитлових приміщень першого та другого поверхів, загальною площею 324,7 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул.Дідріхсона, 3, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Позовні вимоги про виселення з нежитлових приміщень та стягнення неустойки за несвоєчасне повернення об`єкта оренди обґрунтовані приписами статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ, частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України та мотивовані неповерненням об`єкта оренди після припинення дії договору оренди нежитлового приміщення № 56/37 від 11.12.2003 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати та пені Департамент комунальної власності Одеської міської ради вказав, що у період дії договору оренди відповідачем не виконувались належним чином взяті на себе зобов`язання у частині повної та своєчасної сплати орендної плати, у зв`язку з чим у відповідача за період з 01.02.2021 по 20.03.2021 утворилась заборгованість у розмірі 18678,81 грн., на яку позивачем на підставі пункту 5.2 договору оренди та відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України, статті 549 Цивільного кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» нараховано пеню у розмірі 2529,33 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.06.2022 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати у розмірі 18678,81 грн., пеню в сумі 2529,33 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 318,12 грн. У задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, встановивши факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати орендної плати за спірний період, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення основного боргу у заявленому позивачем розмірі. Врахувавши, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов`язання за договором оренди щодо внесення орендної плати, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню на суму боргу зі сплати орендної плати у кожному місяці, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у розрахунковий період. Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені в розмірі 2529,33 грн., суд вказав на правильність його обрахунку та задовольнив позов в цій частині у повному обсязі. При цьому суд зазначив, що розмір спірної суми заборгованості по орендній платі і пені відповідач визнав під час розгляду справи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про виселення з нежитлових приміщень та стягнення неустойки, місцевий господарський суд виходив з того, що доводи позивача про припинення 20.03.2021 строку дії договору оренди нежитлового приміщення № 56/37 від 11.12.2003 є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджується продовження сторонами на підставі додаткового договору №9 від 22.10.2019 про внесення змін до договору оренди № 56/37 від 11.12.2003 строку дії такого договору до 22.09.2022. За наведених обставин господарський суд, пославшись на пункт 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ, відповідно до якого договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені, дійшов висновку, що договір оренди нежитлового приміщення № 56/37 від 11.12.2003 не припинив свою дію внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, зважаючи на що відсутні підстави для виселення відповідача з нежитлових приміщень та нарахування неустойки за несвоєчасне повернення об`єкта оренди.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виселення і стягнення неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2022 в цій частині скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги про виселення і стягнення неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник послався на те, що укладений між сторонами договір оренди не продовжувався в порядку, передбаченому Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ, а припинив свою дію 20.03.2021 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, як уповноваженим органом в сфері оренди об`єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м.Одеси, додатковий договір №9 від 22.10.2019 про внесення змін до договору оренди №56/37 від 11.12.2003 щодо продовження строку його дії до 22.09.2022 взагалі не укладався та відсутній в матеріалах орендної справи.

При цьому скаржник зазначив, що з наявних в матеріалах справи доказів, а саме, договору оренди та додаткових угод до нього вбачається, що станом на 22.10.2019 строк дії договору, який було встановлено додатковим договором №8 від 20.04.2018 (з 20.04.2018 до 20.03.2021) ще не сплинув, а, отже, умовами додаткового договору №9 від 22.10.2019 сторони не могли продовжити строк дії договору оренди до 22.09.2022, оскільки з урахуванням терміну дії договору, встановленого додатковим договором №8, договір оренди слід було б вважати таким, що укладений на 4 роки 5 місяців та 2 дні, у зв`язку з чим додатковий договір №9, наданий відповідачем, підлягав би обов`язковому нотаріальному посвідченню.

З урахуванням наведеного, апелянт звернув увагу на те, що судом першої інстанції не взято до уваги положення частини другої статті 215, частини першої статті 220, частини другої статті 793 Цивільного кодексу України та не враховано, що умови додаткового договору №9, наданого відповідачем, в частині встановлення строку дії договору є нікчемними та не створюють будь-яких юридичних наслідків.

Крім того, скаржник вважав за необхідне зазначити, що Господарським судом Одеської області в межах справи №916/528/22 розглядається позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання недійсним додаткового договору від 22.10.2019 №9 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 11.12.2003 №56/37, укладеного між Департаментом та Українським Державним підприємством по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс».

Позиція відповідача у справі щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу Українське Державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» просило оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач зазначив, що апелянт жодним чином не зазначав, що додатковий договір №9 від 22.10.2019 про внесення змін до договору оренди № 56/37 від 11.12.2003 щодо продовження строку його дії до 22.09.2022 був укладений зі сторони Департаменту комунальної власності Одеської міської ради неуповноваженою особою чи з перевищенням повноважень, а також не зазначав, чи звертався він до правоохоронних органів щодо можливої підробки додаткового договору №9 від 22.10.2019 чи ознак інших протиправних дій щодо його укладення, чи було зареєстроване кримінальне провадження, чи було постановлено обвинувальний вирок, яким би встановлено вчинення злочину. Відсутність в орендній справі додаткового договору №9 від 22.10.2019 є недоліком роботи апелянта та не може слугувати визнанню його недійсним.

В свою чергу, відповідач підтвердив, що додатковий договір №9 від 22.10.2019 сторонами укладався згідно із законодавством, яке діяло на час його укладення, підписаний уповноваженими представниками сторін та засвідчений печатками. Оригінал додаткового договору №9 від 22.10.2019 оглядався Господарським судом Одеської області в судовому засіданні та надавався для ознайомлення представнику позивача.

Таким чином, як зазначив відповідач, сторонами продовжено дію укладеного між ними договору оренди до 22.09.2022, відповідно, цей договір є діючим, у зв`язку з чим є обґрунтованим та правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для виселення відповідача з частини нежитлових приміщень та стягнення неустойки.

Окрім того, відповідач зазначив, що твердження скаржника про нікчемність додаткового договору №9 від 22.10.2019 є безпідставними та необґрунтованими, оскільки вказаним додатковим договором продовжено термін дії договору оренди №56/37 на 2 роки 11 місяців, що не потребувало нотаріального його посвідчення.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2022 у справі № 916/4076/21 залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 12879,50 грн. та доказів надсилання відповідачу копії апеляційної скарги і доданих до неї документів. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Роз`яснено скаржнику, що якщо не буде усунуто недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/4076/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

21.07.2022 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №916/4076/21.

В межах встановленого ухвалою суду від 13.07.2022 строку від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№1076/22/Д1 від 25.07.2022).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2022 у справі №916/4076/21; встановлено учасникам справи строк до 15.08.2022 для подання відзиву на апеляційну скаргу; роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи; попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду.

15.08.2022 відповідачем в підсистемі «Електронний суд» сформовано відзив на апеляційну скаргу (вх.№1076/22/Д2 від 16.08.2022).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 розгляд справи №916/4076/21 призначено на 27.09.2022 о 10:30 год.

В судове засідання, яке відбулось 27.09.2022, представник відповідача не з`явився, проте надав клопотання про розгляд справи №916/4076/21 без його участі.

Представник скаржника Курленко О.О. в судовому засіданні 27.09.2022 наполягала на тому, що укладений між сторонами договір оренди припинив свою дію 20.03.2021 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, тоді як Департаментом комунальної власності Одеської міської ради додатковий договір №9 від 22.10.2019 про внесення змін до договору оренди № 56/37 від 11.12.2003 щодо продовження строку його дії до 22.09.2022 взагалі не укладався та відсутній в матеріалах орендної справи.

Враховуючи посилання позивача на невчинення сторонами дій щодо укладення додаткового договору від 22.10.2019 №9 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 11.12.2003 №56/37, а також те, що в матеріалах справи є тільки копія зазначеного додаткового договору №9 від 22.10.2019, яка надана відповідачем, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 зобов`язано Українське Державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» надати у строк до 20.10.2022 оригінал додаткового договору від 22.10.2019 №9 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 11.12.2003 №56/37. Попереджено Українське Державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс», що у разі ненадання такого доказу суд може визнати обставину невчинення відповідної дії встановленою.

З огляду на необхідність дослідження судом апеляційної інстанції оригіналу додаткового договору від 22.10.2019 №9 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 11.12.2003 №56/37, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи в судовому засіданні протокольною ухвалою оголошено перерву до 25.10.2022 о 12:30 год.

Крім того, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 постановлено розглянути апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2022 у справі № 916/4076/21 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Повідомлено Українське Державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» про дату, час та місце наступного судового засідання.

Українське Державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» у заяві від 20.10.2022 (вх.№1076/22/Д4 від 21.10.2022) просило судове засідання, призначене на 25.10.2022, проводити без участі його представника. Також вказаною заявою відповідач надав для огляду суду апеляційної інстанції оригінал додаткового договору від 22.10.2019 №9 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 11.12.2003 №56/37, який просив повернути після прийняття рішення у справі.

24.10.2022 представником Українського Державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» сформовано заяву в підсистемі «Електронний суд» (вх.№1076/22/Д5 від 24.10.2022), в якій просив судове засідання 25.10.2022 проводити без участі представника відповідача.

Крім того, у вказаній заяві представник Українського Державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» повідомив суд апеляційної інстанції про те, що рішенням Господарського суду Одеської області від 28.09.022 у справі №916/528/22 відмовлено у задоволенні позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Українського Державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» про визнання недійсним додаткового договору від 22.10.2019 №9 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 11.12.2003 №56/37.

Оскільки матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також беручи до уваги клопотання відповідача про розгляд скарги без його участі, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника Українського Державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс».

Заслухавши представника скаржника, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

11.12.2003 між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (орендодавцем) та Одеським державним обласним навчально-курсовим комбінатом (орендарем) укладено договір оренди нежитлового приміщення №56/37 (надалі договір), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: вул.Дідріхсона, 3, поверх (цоколь, підвал) І, ІІ поверхів, загальною площею 510,4 кв.м., на підставі розпорядження міського голови від 19.11.2003.

За умовами зазначеного договору оренди:

-строк дії договору становить до 11.12.2008 (пункт 1.2.);

-орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та рішення сесії Одеської міської ради від 26.03.2003 №1054-ХХІV «Про оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси» (пункт 2.1.);

-за орендоване приміщення орендар зобов`язується оплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 1619,68 грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України (пункт 2.2.);

-до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат та плата за користування земельною ділянкою (пункт 2.3.);

-орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності (пункт 2.4.);

-за повідомленням орендодавця розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради з дня їх вступу у законну силу (пункт 2.5.);

-орендодавець зобов`язується передати орендарю в оренду приміщення згідно п. 1.1 договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами (пункт 3.4.);

-вказане у п. 1.1 приміщення орендодавцем передається орендарю виключно для використання під учбовий комбінат (пункт 4.1.);

-після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди (пункт 4.7.);

-у випадку припинення дії цього договору у зв`язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує орендну плату по день підписання акту приймання-передачі приміщення (пункт 4.10);

-за невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки у відповідності з чинним законодавством. Відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов договору (пункт 5.1);

-після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на його продовження, у разі належного виконання ним умов договору (пункт 7.7.);

-дія договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; продажу об`єкта оренди за участю орендаря; переходу права власності на об`єкт оренди за договорами відчуження; загибелі об`єкта оренди; достроково за згодою сторін або за рішенням арбітражного суду (суду); банкрутства або ліквідації орендаря; в інших випадках, передбачених чинним законодавством (пункт 7.9.);

-передача приміщення в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на це приміщення. Власником орендованого приміщення залишається територіальна громада міста Одеси (пункт 7.13.).

В подальшому сторонами до укладеного договору оренди нежитлового приміщення № 56/37 від 11.12.2003 неодноразово вносилися зміни шляхом укладення додаткових угод.

Так, додатковим погодженням від 01.07.2007 до договору внесено зміни у розрахунок орендної плати з 01.07.2007 у зв`язку із постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1846 «Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна»; з 01.07.2007 орендну плату встановлено у розмірі 6809,56 грн., з ПДВ.

Додатковим погодженням від 30.10.2008 продовжено строк дії договору до 30.04.2009.

Додатковим погодженням від 30.12.2008 змінено пункт 1.1. договору в частині збільшення площі орендованого приміщення з 510,4 кв.м. до 565,5 кв.м. на підставі технічного паспорту ОМБТІ від 10.10.2008; строк дії договору продовжено до 29.12.2011; внесено зміни у розрахунок орендної плати з 30.12.2008 у зв`язку із постановою Кабінету міністрів України від 27.12.2006 № 1846 «Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна»; з 30.12.2008 орендну плату встановлено у розмірі 22502,39 грн., з ПДВ.

Додатковим погодженням від 12.01.2012 у тексті договору назву орендодавця змінено на Департамент комунальної власності Одеської міської ради згідно з рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011 № 384-VІ «Про затвердження положень про виконавчі органи Одеської міської ради»; строк дії договору продовжено до 31.12.2014; внесено зміни у розрахунок орендної плати з 12.01.2012 у зв`язку із постановою Кабінету міністрів України від 27.12.2006 № 1846 «Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна»; з 12.01.2012 орендну плату встановлено у розмірі 18713,05 грн.

Додатковим договором №5 від 10.02.2014 про внесення змін до договору:

-у преамбулі та розділі 9 «Юридичні адреси сторін» договору назву орендаря змінено на «Українське Державне підприємство по обслугованою іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» в особі директора філії «Одеський державний обласний навчально-курсовий комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» Тарасюка М.К. на підставі наказів Міністерства інфраструктури України № 423 від 21.06.2013 та № 254 від 07.08.2013;

-внесено зміни до розділу 4 договору «Права і обов`язки орендаря», якими, серед іншого, передбачено, що вказані у пункті 1.1. приміщення орендодавцем передаються орендарю виключно для використання під розміщення філії «Одеський державний обласний навчально-курсовий комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс»;

Додатковим договором №6 від 01.12.2014 строк дії договору продовжено до 30.11.2017; внесено зміни у розрахунок орендної плати з 01.12.2014 відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (з наступними змінами від 14.09.2011 № 961); перший абзац пункту 2.2. розділу 2 «Порядок розрахунків» договору викладено в новій редакції, згідно із якою за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 01.12.2014, що розрахована на 01.11.2014 та становить за перший після підписання цього додаткового договору 17857,96 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Додатковим договором №7 від 01.12.2014 пункт 4.2. розділу 4 «Права і обов`язки орендаря» доповнено підпунктом «н», а також пункт 5.6 розділу 5 «Відповідальність сторін» доповнено підпунктом «н» пункту 4.2 цього договору.

Додатковим договором №8 від 20.04.2018 продовжено термін дії договору на 2 роки 11 місяців, а саме, з 20.04.2018 по 20.03.2021; внесено зміни у розрахунок орендної плати з 20.04.2018 відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (з наступними змінами); перший абзац пункту 2.2 розділу 2 «Порядок розрахунків» договору викладено в новій редакції, згідно із якою за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 20.04.2018, що становить 31791,67 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Окрім того, матеріали справи містять два додаткових договори за №9 про внесення змін до договору оренди, датовані різними датами (від 12.09.2018 та від 22.10.2019).

Згідно із додатковим договором №9 від 12.09.2018, копію якого надав позивач при поданні позовної заяви (а.с.27), до договору оренди нежитлового приміщення від 11.12.2003 №56/37 внесено наступні зміни:

-пункт 1.1. розділу 1 «Предмет договору» викладено в новій редакції: « 1.1.Орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування частину нежитлових приміщень першого та другого поверхів, загальною площею 324,7 кв.м (триста двадцять чотири цілих та сім десятих), що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дідріхсона, 3 (далі за текстом об`єкт оренди)»;

-сторонами внесені зміни у розрахунок орендної плати з 12.09.2018 відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (з наступними змінами);

-перший абзац пункту 2.2. розділу 2 «Порядок розрахунків» договору викладено в новій редакції, згідно із якою за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 12.09.2018, що становить 18272,46 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

При цьому, в той же день, 12.09.2018 комісією у складі представників Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (орендодавцем) та Українського Державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» (орендарем) був складений і підписаний акт прийому-передачі частини нежитлового приміщення за договором оренди № 56/37 від 11.12.2003 на підставі статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якого орендареві передано частину приміщень першого поверху, загальною площею 240,8 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дідріхсона, 3, за погодженням сторін та на підставі відмовного листа орендаря вх. № 01-14/3574 від 12.09.2018. При передачі приміщення комісією встановлено технічний стан приміщення, який є задовільним.

Також в матеріалах справи наявна копія додаткового договору № 9 від 22.10.2019, яку надав відповідач (а.с. 64), відповідно до умов якого сторонами до договору оренди нежитлового приміщення від 11.12.2003 №56/37 внесено наступні зміни:

-продовжено термін дії договору з 22.10.2019 до 22.09.2022;

-на підставі рішення Одеської міської ради від 30.01.2019 № 4214-VІІ «Про затвердження Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси» внесено зміни у розрахунок орендної плати з 22.10.2019;

-перший абзац пункту 2.2 розділу 2 «Порядок розрахунків» викладено в новій редакції, згідно із якою за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 22.10.2019, що становить 20782,56 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Повідомленням № 07-13/2322 від 24.05.2021 позивач проінформував відповідача про те, що строк дії договору оренди нежитлового приміщення № 56/37 від 11.12.2003 закінчився 20.03.2021, та, посилаючись на те, що відповідачем не було своєчасно подано заяву на продовження договору оренди, що призвело до порушення чинного законодавства, керуючись пунктом 4.7. договору, статтями 526, 785, частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції Закону від 01.02.2020), вимагав терміново здійснити фактичну передачу об`єкта комунальної власності частини нежитлових приміщень першого та другого поверхів, загальною площею 324,7 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дідріхсона, 3, співробітникам Департаменту за актом приймання-передачі. Також у вказаному повідомленні позивач зазначив, що у випадку неповернення приміщення ним буде нараховуватися неустойка у розмірі подвійної орендної плати за весь час прострочення.

Вказане повідомлення було отримане філією «Одеський державний обласний навчально-курсовий комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» 28.05.2021, що вбачається із наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Комісією у складі співробітників Департаменту комунальної власності Одеської міської ради здійснено обстеження спірного приміщення за адресою: м. Одеса, вул.Дідріхсона, 3, за результатами якого складено акт обстеження нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Дідріхсона, 3. Під час обстеження встановлено, що об`єкт оренди розташований в одноповерховій та двоповерховій будівлях, вхід на територію здійснюється з вулиці Дідріхсона через ворота; об`єкт оренди використовується під розміщення автошколи; технічний стан приміщення задовільний; заборгованість на теперішній час складає 243583,19 грн.; на території знаходяться приміщення загальною площею 240,8 кв.м., від яких 12.09.2018 орендар відмовився та які використовуються орендарем під розміщення складу. Вказаний акт обстеження нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Дідріхсона, 3, затверджено 06.12.2021 заступником директора Департаменту комунальної власності Одеської міської ради А.С. Зайцевим.

Позивач, посилаючись на те, що відповідачем не виконувались належним чином взяті на себе зобов`язання у частині повної та своєчасної сплати орендної плати, а також на несвоєчасне повернення об`єкта оренди після припинення 20.03.2021 дії договору оренди нежитлового приміщення № 56/37 від 11.12.2003 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, звернувся з даним позовом до суду.

Позиція суду апеляційної інстанції

Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, висновок Господарського суду Одеської області в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати у розмірі 18678,81 грн. та пені в сумі 2529,33 грн. не оспорює, проте не погоджується з висновком суду про відмову у задоволенні позовних вимог в частині виселення з нежитлових приміщень та стягнення неустойки за неповернення об`єкта оренди.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, оскільки рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2022 у даній справі позивачем фактично оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виселення з нежитлових приміщень та стягнення неустойки, а суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги при апеляційному перегляді справи, колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду в апеляційному порядку оскаржуване рішення в частині стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 18678,81 грн. та пені в сумі 2529,33 грн. не переглядається.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із частиною першою статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статей 626 - 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Аналогічні положення містяться у частині першій статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Приписами частини першої статті 284 Господарського кодексу України унормовано, що істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за договором №56/37 від 11.12.2003 між сторонами виникли орендні правовідносини.

Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Враховуючи те, що спірні правовідносини стосуються оренди комунального майна, то до них підлягають застосуванню положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею майна державної та комунальної власності в оренду та відносини між орендарем та орендодавцем.

На час укладення договору оренди нежитлового приміщення № 56/37 від 11.12.2003 діяли положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-XII.

03.10.2019 було прийнято Закон України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ. У розділі «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 лютого 2020 року (за виключенням окремих зазначених норм).

При цьому пунктом 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 157-IX визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про оренду державного та комунального майна» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 30, ст. 416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону.

Ураховуючи опублікування тексту Закону України № 157-ІХ в офіційному друкованому виданні «Голос України» 26.12.2019, останній набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, отже, з цієї дати підлягають застосуванню його норми (за винятком норм, наведених у розділі «Прикінцеві та перехідні положення»).

При цьому за загальним правилом, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті (частина перша статті 5 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Із наявної в матеріалах справи копії додаткового договору № 9 від 22.10.2019 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 56/37 від 11.12.2003 вбачається, що його продовжено до 22.09.2022.

Оригінал додаткового договору № 9 від 22.10.2019 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 56/37 від 11.12.2003 було оглянуто колегією суддів в судовому засіданні, яке відбулось 25.10.2022, та встановлено відповідність наявної в матеріалах справи копії означеного додаткового договору № 9 від 22.10.2019 його оригіналу.

Отже, є безпідставними посилання позивача на те, що ним, як уповноваженим органом в сфері оренди об`єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м.Одеси, додатковий договір №9 від 22.10.2019 про внесення змін до договору оренди № 56/37 від 11.12.2003 щодо продовження строку його дії до 22.09.2022 взагалі не укладався.

Твердження апелянта про те, що додатковий договір №9 від 22.10.2019 відсутній в матеріалах орендної справи, колегія суддів відхиляє, оскільки відсутність в орендній справі додаткового договору №9 від 22.10.2019 свідчить лише про недоліки роботи апелянта та не спростовує факт наявності цього договору.

Доводи апелянта про неможливість укладення додаткового договору від 22.10.2019 №9 через те, що на момент укладення останнього ще не сплинув строк, який був попередньо встановлений додатковим договором №8 від 20.04.2018 (з 20.04.2018 до 20.03.2021), колегія суддів не приймає до уваги з огляду на те, що сторони, керуючись передбаченим статтею 627 Цивільного кодексу України принципом свободи договору, станом на 22.10.2019 мали право на визначення нових умов договору від 11.12.2003 щодо строку його дії у будь-який час, зокрема, до моменту спливу строку, що раніше був встановлений додатковим договором №8 від 20.04.2018.

Відповідно до вимог частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У статті 76 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом статті 77 Господарського процесуального кодексу України, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до частин першої та другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, доводи скаржника про закінчення 20.03.2021 строку дії договору оренди нежитлового приміщення № 56/37 від 11.12.2003 спростовуються матеріалами справи, які містять належні докази продовження сторонами строку дії такого договору до 22.09.2022.

Із встановлених обставин справи вбачається, що на момент звернення позивача до господарського суду з позовними вимогами про виселення відповідача з нежитлових приміщень та стягнення неустойки договір оренди нежитлового приміщення № 56/37 від 11.12.2003 не припинив свою дію, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, зважаючи на що підстави для виселення Українського Державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» з частини нежитлових приміщень першого та другого поверхів, загальною площею 324,7 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дідріхсона, 3, відсутні.

З огляду на те, що спірний договір нежитлового приміщення № 56/37 від 11.12.2003 не припинив свою дію, у відповідача відсутній передбачений частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України обов`язок щодо повернення орендованих нежитлових приміщень, а відтак, відсутні підстави для нарахування неустойки на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України за невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення об`єкту оренди.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти щодо неприпинення дії договору оренди у зв`язку із закінченням строку, на який його укладено, та відсутністю у зв`язку з цим права у позивача вимагати від відповідача повернення майна, а також враховуючи, що позивач в установленому порядку обставини щодо припинення дії договору оренди нежитлового приміщення № 56/37 від 11.12.2003 не довів, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов в частині виселення та стягнення неустойки є необґрунтованим, у зв`язку з чим у його задоволенні в цій частині слід відмовити.

Висновки суду апеляційної інстанції

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову в частині виселення з нежитлових приміщень та стягнення неустойки.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2022 у справі №916/4076/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.10.2022.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран