Ухвала

від 19.10.2022 по справі 910/10774/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

м. Київ

19.10.2022Справа № 910/10774/22

За заявою Товариства з обмежено відповідальністю «ДЕЛІКС ПЛЮС»

Про забезпечення позову

У справі №910/10774/22

За позовом Товариства з обмежено відповідальністю «ДЕЛІКС ПЛЮС» (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАФТ БІЗ» (02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 71)

Про стягнення 319 257, 76 грн

Суддя Бондренко-Легких Г. П.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ДЕЛІКС ПЛЮС» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ «КРАФТ БІЗ» (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 319 257, 76 грн за Договором поставки №3006/21-01 від 30.06.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача, як постачальником, зобов`язань передбачених Договором поставки №3006/21-01 від 30.06.2021 з поставки товару у розмірі, 265 238, 84 грн, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу, а також інфляційні втрати у розмірі 47 740, 39 грн, 3 % річних у розмірі 6 278, 53 грн.

Разом з поданням позову, позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належить ТОВ «КРАФТ БІЗ» в межах ціни позову, що становить 319 257, 76 грн, які знаходяться на банківських рахунках відповідача.

Заявник вважає, що грошові кошти, які належать відповідачу, можуть бути витрачені на власний розсуд, а на момент виконання рішення суду будуть взагалі відсутні.

Таким чином, заявник вважає, що невжиття заходів щодо накладення арешту на майно боржника в межах ціни позову може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання рішення господарського суду.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, дослідивши додані до неї докази, суд вважає, що вказана заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст. 136 ГПК України, а саме:

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення (подібний висновок викладено у пункті 3.5 постанови Верховного Суду від 13.04.2021 у справі N 910/19506/20).

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено способи забезпечення позову, серед яких передбачено накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Суд зазначає, що інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Разом з тим, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі N 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі N 910/1200/20.

Забезпечення позову є вжиттям заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду (аналогічний висновок міститься у п. 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі N 914/1570/20). При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Суд вказує, що у пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.11.2020 у справі №910/7596/20 зазначено, що при цьому достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Вказаний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 у справі №908/2382/21.

Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.ст. 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, які передбачають обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заявник вказує на те, що відповідач є юридичною особою із статутним капіталом 500 грн та у відповідача відсутнє будь-яке інше нерухоме майно та рухоме майно, за рахунок якого буде можливим примусове виконання потенційного рішення суду, а отже застосування заходу забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів, які перебувають на банківських рахунках відповідача, на думку позивача, є виправданим.

Натомість, заявник не наводить жодних достовірних відомостей щодо наявності чи відсутності на рахунках відповідача грошових коштів у розмірі ціни позову, а також не вказує про вчинення відповідачем дій, які дають достатні підстави стверджувати про намір боржника ухилятись від виконання рішення суду (приховання грошових коштів, тощо) та не надає суду відповідних доказів на підтвердження вказаного, в тому числі заявник не подає до суду сформовану інформаційну довідку з державних реєстрів з якої б вбачалось відсутність у відповідача нерухомого/рухомого майна.

Суд, в тому числі, з огляду на мету заходів забезпечення позову не враховує доводи заявника щодо того, що у відповідача вже наявні спори з третіми особами щодо стягнення заборгованостей, оскільки, суд не вправі втручатись у наявні зобов`язання відповідача перед третіми особами, діями яких не було порушено майнових прав заявника.

За таких обставин, твердження заявника про існування ймовірності ускладнення виконання рішення суду ґрунтується виключно на припущеннях.

Частиною 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно з п. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Таким чином, заява Товариства з обмежено відповідальністю «ДЕЛІКС ПЛЮС» про вжиття заходів забезпечення позову у справі №910/10774/22 не обґрунтована, тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмежено відповідальністю «ДЕЛІКС ПЛЮС» про вжиття заходів забезпечення позову у справі №910/10774/22.

2. Згідно з частиною 2 статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких