Рішення

від 18.10.2022 по справі 914/1377/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2022 справа № 914/1377/22

Суддя Юркевич М.В., за участю секретаря Кравчук І.В., розглянувши матеріали

позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА», м. Мостиська, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКА МАНУФАКТУРА НОВИН», с. Лопушанка-Хомина, Львівська область

про: захист ділової репутації

за участю представників сторін:

за участю представників сторін:

від позивача: Штендер М.В. представник

від відповідача: Калиновський В.В. - представник

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКА МАНУФАКТУРА НОВИН» про захист ділової репутації.

Ухвалою суду від 06.07.2022р. відкрито провадження у справі №914/1377/22 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 02.08.2022р. Відповідачу встановлено строк на подачу відзиву на позов до 25.07.2022р.

Ухвалою суду від 02.08.2022 р. відкладено розгляд справи в межах підготовчого провадження на 23.08.2022р. Продовжено відповідачу процесуальний строк для подачі відзиву на позовну заяву до 12.08.2022 включно.

12.08.2022р. через канцелярію суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

19.08.2022р. через канцелярію суду представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 23.08.2022р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Розгляд справи в межах підготовчого провадження відкладено на 06.09.2022р.

01.09.2022р. до канцелярії суду представником відповідача подано письмові заперечення на відповідь на відзив.

В судове засідання 06.09.2022р. з`явилися представники сторін та заявили про виконання судом завдань підготовчого провадження, передбачених ст. 177 ГПК України та готовність переходу до розгляду справи по суті в судовому засіданні 06.09.2022р.

В судовому засіданні 06.09.2022р. судом було розпочато розгляд справи по суті, в ході якого сторони виступили зі вступними словами та на стадії дослідження доказів і обставин справи, після чого судом було оголошено перерву в засіданні до до 18.10.2022р.

В судове засідання 18.10.2022р сторони уточнили свої правові позиції на стадії дослідження обставин справи та поданих доказів, а також виступили в судових дебатах.

В ході розгляду справи по суті судом було встановлено наступне:

10.04.2022р. на інтернет-ресурсі веб-сайту www.lmn.in.ua, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівська мануфактура новин» (відповідачу), була опублікована стаття під назвою «На Львівщині працює агрокомпанія, яка має зв`язки з рф».

У вказаній статті міститься інформація про Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокультура Мостиська» (позивача).

За твердженням позивача, опублікована у статті інформація про компанію є недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію ТОВ «Агрокультура Мостиська».

Зокрема, позивач не погоджується з наступною інформацією:

1.«група компаній «Агрокультура» (до якої входить ТОВ «Агрокультура Мостиська».

2.«Аналіз інформації з відкритих джерел показує явний зв`язок між ТОВ «Агрокультура Мостиська» та російськими грошима».

3.«Фактичним засновником підприємства є Микола Фартушняк».

4.«у 2021 році засновник ТОВ «Агрокультура Мостиська» вочевидь, щоб приховати будь-які зв`язки з країною-окупантом, змінює керівника, призначаючи на цю посаду львів`янку ОСОБА_1 ».

5.«всі девіденди від прибутку йдуть в Сінгапур, а звідти виплачуються кінцевому власнику, з великою ймовірністю у рф».

6.«згідно з результатами перевірки сервісу youcontrol.com.ua зазначено, що підприємство «Агрокультура Мостиська» потребує особливої уваги та додаткових перевірок на наявність зв`язків з рф».

Позиція позивача.

Обгрунтовуючи недостовірність наведеної вище зі статті інформації, позивач наголошував на наступному:

Єдиним учасником ТОВ «Агрокультура Мостиська» з 24 листопада 2021 року, є приватна компанія з обмеженою відповідальністю «АРНО ЛІМІТЕД», яка володіє часткою в розмірі 100% від статутного капіталу товариства. Дані відомості містяться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується відповідним витягом з вищевказаного реєстру, який додано до позовної заяви.

Єдиним акціонером (власником) приватної компанії з обмеженою відповідальністю «АРНО ЛІМІТЕД» є приватна компанія з обмеженою відповідальністю «ТВІНВЕСТ ЛІМІТЕД», що володіє 100% акцій підприємства, що підтверджується відомостями про компанію «АРНО ЛІМІТЕД». Єдиним акціонером (власником) приватної компанії з обмеженою відповідальністю «ТВІНВЕСТ ЛІМІТЕД» є ВІКЛЕР ЖОРЖ ФЕЛІКС, який володіє 100% акцій підприємства, що підтверджується відомостями про компанію «ТВІНВЕСТ ЛІМІТЕД».

Таким чином, за твердженням позивача, в структурі власності позивача не має групи компаній «Агрокультура», а це підтверджує недостовірність інформації, що ТОВ «Агрокультура Мостиська» входить до групи компаній «Агрокультура».

Також позивач наголошував на тому, що не розуміє формулювання, яке використане в оспорюваній статті: «є явний зв`язок між ТОВ «Агрокультура Мостиська» та російськими грошима» та заперечує такий факт.

Щодо інформації про фактичного засновника позивача в особі ОСОБА_2 , то позивач з такими твердженнями не погоджується та зазначив наступне.

Рішення про створення ТОВ «Агрокультура Мостиська» було прийнято 16 липня 2008 року, що підтверджується протоколом №1 загальних зборів учасників про створення і діяльність товариства (копія протоколу в додатках. Оригінал знаходиться у Позивача). Державна реєстрація товариства була проведена 23 липня 2008 року.

Засновником ТОВ «Агрокультура Мостиська» була ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, паспорт: серія НОМЕР_1 виданий Личаківським ЛМУ УМВС України у Львівській області 10 червня 2003 року, дані факти підтверджуються редакцією статуту товариства 2008 року, а єдиним учасником товариства, який володіє часткою в розмірі 100% від статутного капіталу, є приватна компанія з обмеженою відповідальністю «АРНО ЛІМІТЕД», кінцевим бенефіціарним власником якого є ВІКЛЕР ЖОРЖ ФЕЛІКС, громадянин Люксембургу.

Відтак, за твердженням позивача, ОСОБА_4 не був засновником товариства, не є учасником чи кінцевим бенефіціарним власником, а тому така інформація не відповідає дійсності та потребує спростування.

Позивач також не погоджувався з тезою статті про те, що «у 2021 році засновник ТОВ «Агрокультура Мостиська», щоб приховати будь-які зв`язки з країною-окупантом, змінює керівника, призначаючи на цю посаду львів`янку ОСОБА_1 ». Зокрема, змінюючи директора юридичної особи не можна приховати відомості про учасників чи кінцевих бенефіціарних власників відповідної юридичної особи. Крім того, відсутні будь-які докази того, що позивач має будь-які зв`язки з країною-окупантом рф.

Щодо інформації про те, що «з великою ймовірністю девіденди, які виплачуються позивачем своїх учасникам йдуть в Сінгапур, а звідти осідають у рф», то позивач вважає таку інформацію неправдивою, оскільки стверджує, що ТОВ «Агрокультура Мостиська» з часу свого існування 2008 року жодного разу не виплачувала девідендів своїм учасникам. Більше того, навіть у випадку виплати девідендів, єдиним вигодонабувачем, на думку позивача, був би одноосібний власник та учасник товариства - ВІКЛЕР ЖОРЖ ФЕЛІКС, громадянин Великого Герцогства Люксембург.

Позивач заперечує і той факт, що «згідно з результатами перевірки сервісу youcontrol.com.ua зазначено, що підприємство «Агрокультура Мостиська» потребує особливої уваги та додаткових перевірок на наявність зв`язків з рф», оскільки вважає, що формулювання: «потребує особливої уваги та додаткових перевірок» стосується діяльності товариства в частині обмеження повноважень керівників або підписантів позивача на укладення окремих видів договорів від імені товариства. Тобто, теза про необхідність додаткової перевірки не пов`язана із наявністю зав`язків з рф, а має інше значення.

Крім того, у відповіді на відзив позивач також покликався на те, що опублікована на сайті відповідача спірна стаття вже спричинила для нього негативні наслідки, оскільки обслуговуючий позивача банк АТ «ОТП Банк», в якому наявні рахунки ТОВ «Агрокультура Мостиська», на підставі цієї інформації розпочав додаткову перевірку та просив позивача підтвердити чи спростувати інформацію, що міститься у цій статті.

Враховуючи наведене, позивач просив суд визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію ТОВ «Агрокультура Мостиська» вищенаведену викладену в статті інформацію, а також зобовязати відповідача її спростувати в такий самий спосіб, як інформацію було опубліковано, а саме на сайті lmn.in.ua.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву та своїх письмових запереченнях відповідач позовні вимоги заперечував в повному обсязі. Зокрема, стосовно згаданих вище тез оспорюваної статті, з якими позивач не погоджувався, відповідач зазначив наступне:

1. «група компаній «Агрокультура» (до якої входить ТОВ «Агрокультура Мостиська».

Позиція відповідача.

Дана теза є оціночним судженням, оскільки не наводить чіткого переліку підприємств, які можуть становити «групу компаній» та є вирваною із контексту, оскільки у тексті статті вказується наступне: «Згідно з інформацією сайту Bloomberg, група компаній «Агрокультура» (до якої входить ТОВ «Агрокультура Мостиська») працює як міжнародна інвестиційна компанія. Крім того аналогічне твердження про групу «Агрокультура» наведено у статті веб-видання Юридична газета online від 12 червня 2015р. (посилання на статтю: https://yur-gazeta.com/golovna/avellum-partners-konsultuvala/mhp-sa-u-zvyazku-z-ugodoyu-z-obminu-yiyi-aktiviv-.html) у якій ідеться про: «Юридична фірма Авеллум Партнерс виступила провідним юридичним радником агрохолдингу MHP S.A. у зв`язку з обмінами активів з вирощування зерна групи компаній «Воронеж Агро Холдинг» у Воронезькій області РФ на активи групи «Агрокультура» у Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській областях України.».

2.«Аналіз інформації з відкритих джерел показує явний зв`язок між ТОВ «Агрокультура Мостиська» та російськими грошима».

Позиція відповідача.

Дана теза є оціночним судженням, яке зроблено на підставі інформації, яка розміщена у відкритому доступі. Зокрема, під визначенням «російські гроші» у даній статті мається на увазі комплексний підхід до фінансових операцій позивача, який не є обмежений у часі та стосується фінансових потоків, які за час існування Позивача могли надходити від інших фізичних або юридичних осіб, або були спрямовані таким особам, які разом із позивачем вважаються пов`язаними особами. До пов`язаних осіб позивача належали особи, місце проживанням яких була росія, а отже виплата дивідендів або залучення нових інвестицій, вочевидь, могло відбуватися із росії.

3.«Фактичним засновником підприємства є ОСОБА_4 ».

Позиція відповідача.

Під час написання статті, яка стала причиною для подання позивачем проти відповідача позовної заяви, бралося до уваги чимало джерел інформації.

Відтак, 24 лютого 2021 року на веб-сайті chas.news розмішено статтю «Не поза політикою. Як «Спортмастер» потрапив під санкції. І до чого тут Крим, Донбас, конкуренти та паралімпійці» у тексті якої зазначено: ««Спортмастер» є російським бізнесом з міжнародною пропискою. Діяльність компанія розпочала 1996 року, а в 2012 році змінила місце реєстрації з Росії на Сингапур та отримала назву Sportmaster Operation Pte Ltd. Згідно з даними відкритих реєстрів, ані компанія, ані її власники не пов`язані з ОСОБА_5 чи його оточенням. Власниками Sportmaster Operation Pte Ltd. є брати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Інформація про зв`язок ОСОБА_2 та позивача також випливає із статті від 05.07.2021р., яка розміщена на веб-сайті zahid.espreso.tv із назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_2 » згідно якої ідеться, що у відповідь на запит «Еспресо.Захід» департамент агропромислового розвитку Львівської ОДА надав перелік с/г підприємств, які орендують найбільші площі на Львівщині. У цій категорії опинилося ТОВ «Агрокультура Мостиська», основним видом діяльності компанії теж є вирощування зернових. Бобових і насіння олійних культур. Кінцевий бенефіціар громадянин Швейцарії ОСОБА_4 , який також вказаний як бенефіціар « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та « ОСОБА_10 ».

З огляду на це, а також беручи до уваги, що вищезгадані статті не були видалені їх авторами, відповідач вважає за можливе на підставі цих статей скласти своє власне оціночне судження щодо позивача.

4.«всі девіденди від прибутку йдуть в Сінгапур, а звідти виплачуються кінцевому власнику, з великою ймовірністю у рф».

Позиція відповідача.

Як було наведено вище, у опублікованих статтях інших інтернет-видань, а також про що частково підтвердив сам позивач, кінцевим бенефіціарним власником позивача зазначено громадянина Великого ОСОБА_11 , який володіє юридичною особою зареєстрованою в Україні опосередковано через ще дві юридичні особи, які зареєстровані в Республіці Сінгапур.

Отже, на думку відповідача, твердження, що «дивіденди від прибутку йдуть в Сінгапур» підтверджується, оскільки за ланцюжком подій, такі спершу проходять через фактичні рахунки засновників компанії в Республіці Сінгапур, а лише тоді кінцевому бенефіціарному власнику у Великому Герцогстві Люксембург. Крім того, позивачем не доведено із наданням підтверджуючих документів факту виплати чи невиплати дивідендів своїм засновникам, а тому саме заперечення з даного приводу не може бути взяте до уваги.

5.«згідно з результатами перевірки сервісу youcontrol.com.ua зазначено, що підприємство «Агрокультура Мостиська» потребує особливої уваги та додаткових перевірок на наявність зв`язків з рф».

Позиція відповідача.

На веб-сторінці сервісу youcontrol.com.ua в розділі «Історія» наявна «Додаткова інформація про засновників (учасників) юридичної особи». Серед переліку таких засновників (учасників) є інформація «АГРОКУЛЬТУРА АБ» Розмір внеску в статутний фонд: 58 552 947 грн.».

Так як, на підставі описаних вище статей в різних інтернет-виданнях, зазначено, що позивач має «російське коріння», зроблено оціночне судження про зв`язки із рф, а відтак висновок про «потребу особливої уваги та додаткових перевірок на наявність зв`язків з рф».

З огляду на наведене, відповідач вважає, що зміст опублікованої ним статті під назвою: «На Львівщині працює агрокомпанія, яка має зв`язки з рф» складається з оціночних суджень про позивача та структуру його компанії, виходячи із вже відомої та наявної в мережі інтернет інформації на різних медіа ресурсах, а тому за вже опубліковану та неспростовану з боку позивача інформацію відповідач нести відповідальність не може.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 1 Закону України "Про інформацію" інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно приписів ст. 5 Закону України "Про інформацію" кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Відповідно до приписів частини 1 статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

При розгляді справ зазначеної категорії спорів, підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Негативною є інформація, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач не погоджується зі змістом опублікованої відповідачем статті, яка стосується господарської діяльності ТОВ «Агрокультура Мостиська» під назвою: «На Львівщині працює агрокомпанія, яка має зв`язки з рф», вважає висвітлену в статті інформацію недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію відповідача.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Водночас, під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

При цьому, згідно з положеннями ст. 277 Цивільного кодексу України і ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Разом з тим, відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).

В даному випадку суд наголошує на тому, що предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria), § 46).

У контексті викладеного, слід відзначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Тома проти Люксембургу" заява № 38432/97 від 29 березня 2001 року суд зазначив, що для обмеження поширення інформації, що вже була оприлюднена та широко обговорюється, повинні існувати переконливі підстави; покарання журналіста за те, що він допомагав поширювати твердження, зроблені іншою особою, … серйозно перешкоджатиме участі преси у обговоренні проблем, які становлять громадський інтерес, і його не слід передбачати, хіба що за наявності особливо переконливих підстав для того, що це зробити (п.58 рішення).

На підставі наданих сторонами доказів, а також враховуючи національне законодавче та міжнародне регулювання питання поширення інформації про особу, в тому числі критерії за якими інформація відноситься до такої, що принижує ділову репутацію юридичної особи, суд прийшов до висновку, що спірна опублікована відповідачем стаття містить оціночні судження про позивача, його господарську діяльність та структуру управлінських органів, його керівників та пов`язаних з ними осіб. При цьому, суд виходить з наступного:

По-перше, твердження про те, що «група компаній «Агрокультура» (до якої входить ТОВ «Агрокультура Мостиська»), було вжито відповідачем у спірній статті з покликанням на вже опубліковану раніше на інтернет ресурсі юридичної газети інформацію про товариство позивача (посилання на статтю: https://yur-gazeta.com/golovna/avellum-partners-konsultuvala/mhp-sa-u-zvyazku-z-ugodoyu-z-obminu-yiyi-aktiviv-.html). Крім того, як зазначив відповідач у своєму відзиві, з яким погоджується і суд, вжиття терміну «група компаній» в даному випадку означало не пов`язаність певних юридичних осіб спільними учасниками, власниками чи керівниками, а існуванням між ними правовідносин (зв`язків) у виді їх діяльності агробізнесі.

По-друге, щодо тези статті: «Аналіз інформації з відкритих джерел показує явний зв`язок між ТОВ «Агрокультура Мостиська» та російськими грошима», то суд наголошує на тому, що відповідач висвітлюючи таку інформацію покликався на ряд інформаційних джерел, в яких ще до опублікування спірної статті містилася такого роду інформація. Фактично, в даному випадку жодних нових тверджень чи встановлених фактів пов`язаних з позивачем відповідач на навів, а лише описав взяту з інших джерел опубліковану публічно інформацію. Зокрема, відповідач покликався на такі інформаційні ресурси як: infoindustria.com.ua, goloskarpat.info, chas.news. Суд також наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутні докази оскарження позивачем достовірності опублікованої раніше у вищенаведених джерелах інформації.

По-третє, що стосується твердження про те, що «Фактичним засновником підприємства є Микола Фартушняк», суд звертає увагу наступному:

Як вбачається з долучених до матеріалів справи доказів, а саме роздруківки з витягу про вчинення реєстраційних дій щодо товариства позивача, ОСОБА_12 було виведено з переліку бенефіціарів та засновників ТОВ «Агрокультура Мостиська», натомість одночасно єдиним бенефіціарним власником позивача було зазначено ОСОБА_13 . Тобто судом встановлено, що на певному етапі господарської діяльності ОСОБА_12 мав безпосередній зв`язок до ТОВ «Агрокультура Мостиська».

Водночас, про зв`язок ОСОБА_2 та позивача зазначалося 05.07.2021р. на веб-сайті zahid.espreso.tv у статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а також у статті на веб-сайті leopolis.news від 27.10.2021р. Як встановлено судом, зазначена вище інформація була опублікована ще задовго до написання спірної статті відповідача, а тому суд прийшов до висновку, що відповідач в даному випадку на підставі аналізу альтернативних джерел інформації зробив оціночне судження про структуру власності позивача.

По-четверте, щодо інформації про «виплату позивачем девідендів від прибутку товариства у Сінгапур, а звідти з великою ймовірністю р рф», то суд також вважає такі твердження відповідача оціночними, виходячи із сукупності інформації про ТОВ «Агрокультура Мостиська», яка була опублікована у вищезгаданих джерелах. Більше того, висновок про можливу виплату девідендів в Сінгапур відповідач зробив на підставі того, що на час публікації статті ТОВ «Твінвест Лімітед», яке є власником позивача у справі, зареєстроване саме в Сінгапурі, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ, який міститься в матеріалах справи. Суд звертає увагу на те, що у зазначеній тезі статті відповідач не стверджує якихось встановлених ним фактів, а на підставі відкритої інформації лише припускає про ймовірність надходження коштів позивача до рф через пов`язаних осіб, що є його оціночним судженням, які не підкріпляються якимись доказами.

По-п`яте, як зазначалося відповідачем у відзиві, оспорюване позивачем твердження у статті про те, що «згідно з результатами перевірки сервісу youcontrol.com.ua зазначено, що підприємство «Агрокультура Мостиська» потребує особливої уваги та додаткових перевірок на наявність зв`язків з рф», то таке судження було здійснено ним на підставі описаних вище статей у різних інтернет-виданнях, де зазначалося про російське коріння позивача. В даному випадку суд погоджується з відповідачем про те, що таке судження є оціночним та не містить будь-якого наклепу чи встановлених фактичних даних щодо позивача, яке принижує чи може принизити його ділову репутацію, а є лише особистим висновком зробленим на підставі інших згаданих вище джерел інформації.

Відтак, з огляду на викладене вище, суд погоджується з доводами відповідача, стосовно того, що позивачем не було доведено порушення внаслідок поширення спірної інформації його особистих немайнових прав, свободи чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Крім того, за наведених обставин, суд дійшов висновку, що висловлювання, які були "покладені" в основу спірної статті, є оціночним судженням подій, щодо яких вже висвітлювалась журналістська діяльність на інших медіа ресурсах. Крім того, дані висловлювання не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, та відсутня можливість здійснити перевірку такого судження на предмет його його дійсності, вони по суті є риторичними та окреслюють позицію автора внаслідок аналізу вже відомої та опублікованої інформації про позивача.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що підставою для задоволення позову у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи є сукупність усіх обставин юридичного складу правопорушення, а саме:

- поширення інформації, тобто, доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб;

- поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто, позивача;

- поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності;

- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

За відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Частиною 1 статті 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Водночас, ділова репутація набувається юридичною особою не з моменту створення останньої, а у процесі здійснення нею професіональної чи підприємницької діяльності, внаслідок чого формується позитивна громадська оцінка або широко розповсюджена думка відносно ділових якостей юридичної особи, іміджу, престижу та довіри до його діяльності.

Отже, в силу того, що ділова репутація юридичною особою набувається з часом, юридична особа повинна довести, що поширена відносно неї недостовірна інформація вплинула на сформовану і широко розповсюджену позитивну думку відносно її діяльності.

Так, позивачем не надано жодного документа, з якого б вбачалися ознаки зниження його ділової активності після появи оскаржуваної інформації на веб-сайті відповідача. Покликання ж позивача на те, що внаслідок опублікованої спірної статті йому вже спричинені негативні наслідки, оскільки обслуговуючий банк позивача АТ «ОТП Банк» розпочав перевірку клієнта на предмет достовірності фактів, викладених у даній статті, суд зазначає наступне:

Зі змісту наданого позивачем листа від банку про надання інформації щодо структури власності ТОВ «Агрокультура Мостиська» не вбачається, що перевірка банком розпочалася через публікацію спірної статті. Більше, того, із аналізу листа встановлено, що банк проаналізував Опитувальний лист та Структуру власності, який було надано позивачем, та встановив, що кінцевим беніфіціарним власником товариства залишається ОСОБА_12 . Також банком, як підставу перевірки клієнта, було зазначено необхідність виконання вимог чинного законодавства, зокрема, ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Щодо спірної статті, то у листі банку до позивача лише містилося прохання підтвердити чи спростувати інформацію, що міститься в публічних джерелах у тому числі в мережі Інтернет.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності суд прийшов до висновку, що відомості зазначені відповідачем у спірній статті є оціночними судженнями і не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, втім, враховуючи також й те, що позивачем не було представлено суду беззаперечних доказів, щоб свідчили, що така інформація є недостовірною, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача та відповідно відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА" - відмовити.

2. Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26.10.2022р.

Суддя Юркевич М.В.