Постанова

від 21.10.2022 по справі 160/18903/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 жовтня 2022 року м. Дніпросправа № 160/18903/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

судді - доповідача Чумака С.Ю.,

суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворіжстройбетон»

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року в адміністративній справі №160/18903/21 (суддя І інстанції Верба І.О.)

за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворіжстройбетон» про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворіжстройбетон» (код ЄДРПОУ 39302917) у розмірі 190482,74 грн шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року позов задоволений повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що підставою для визначення та узгодження платником податків податкового зобов`язання з орендної плати за землю в порядку пункту 54.1 ст. 54 ПК України є договір оренди земельної ділянки. Ані норми ЗК України, ані норми Закону України «Про оренду землі», ані норми ПК України не зобов`язують платника податків визначати та узгоджувати податкове зобов`язання, зокрема з орендної плати за землю при відсутності правової підстави для її сплати договору оренди та при фактичному користуванні земельною ділянкою. Жодна норма ПК України не зобов`язує платника податків сплачувати узгоджене податкове зобов`язання при відсутності передбачених законом підстав для його визначення та узгодження. Особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України. Наголошує про відсутність податкового обов`язку зі сплати орендної плати за земельні ділянки з огляду на норму ч. 1 ст. 1212 ЦК України та наявності помилки у її податковому узгодженні.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИЗНАЧЕНІ ВІДПОВІДНО ДО НИХ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Криворіжстройбетон» (код ЄДРПОУ 39302917) зареєстроване як юридична особа 15.07.2014 запис № 12271020000015949. Юридична адреса: 50042, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пр. 200-річчя Кривого Рогу, б. 3 кв. 110, перебуває на обліку платників податків у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області. (а.с. 11-13)

З 12.06.2015 по теперішній час відповідач є фактичним користувачем земельних ділянок комунальної власності загальною площею 0,2156 га кадастровий номер 1211000000:07:001:0021, загальною площею 0,8080 га кадастровий номер 1211000000:07:001:0022 (ділянка № 2).

Право фактично користування виникло внаслідок придбання у власність розташованої на них нерухомості. (а.с. 45-52) Право оренди цих земельних ділянок не оформлене належним чином.

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.12.2021 № НВ-0008248332021 та № НВ-0008248442021 орендарем земельних ділянок із кадастровими номерами 1211000000:07:001:0021 загальною площею 0,2156 га та 1211000000:07:001:0022 (ділянка № 2) загальною площею 0,8080 га за місцем розташування: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Черкасова, 58/1, відповідно є ТОВ «Стройбетон» (код ЄДРПОУ 31735675). Його речове право на зазначені ділянки - право оренди строком дії 5 років виникло з 02.08.2011, однак припинилося 12.06.2015 внаслідок укладення із ТОВ «Криворіжстройбетон» договору купівлі-продажу нерухомості. (а.с. 45-52, 53-59, 60-69)

Згідно з відомостями інтегрованої картки платника податків за відповідачем обліковується податковий боргу в загальному розмірі 190482,74 грн. Зазначена сума податкового бору з орендної плати з юридичних осіб виникла на підставі поданих платником податків податкових розрахунків (а.с. 5-6, 7-8, 9-10):

- уточнюючого звіту від 04.05.2020 № 9095305568, термін сплати 01.02.2021, в сумі 9317,08 грн, з урахуванням переплати 0,85 грн, сума боргу 9316,23 грн;

- від 19.02.2021 № 9029997629 по терміну сплати: 02.03.2021 в сумі 25880,93 грн, 30.03.2021 в сумі 25880,93 грн, 30.04.2021 в сумі 25880,93 грн, 31.05.2021 в сумі 25880,93 грн, 30.06.2021 в сумі 25880,93 грн, 30.07.2021 в сумі 25880,93 грн, 30.08.2021 в сумі 25880,93 грн.

02.03.2021 на виконання положень ст. 59 Податкового кодексу України відповідачу виставлена податкова вимога форми «Ю» № 66414-13/87 на суму податкового боргу станом на 01.03.2021 у розмірі 35197,16 грн за основним платежем, яка направлена засобами поштового зв`язку на юридичну адресу підприємства, проте конверт повернувся на адресу податкового органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання». (а.с. 3)

Доказів уточнення (коригування) уточнюючих звітів відповідачем до матеріалів справи не надано.

На момент вирішення спору в суді докази сплати суми заборгованості відсутні.

Оскільки податковий борг у добровільному порядку відповідачем не сплачений, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені до стягнення суми податкових зобов`язань визначені самостійно платником податків у поданій до податкового органу податковій звітності. Направлена податкова вимога також вважається врученою згідно статей 42 та 58 ПК України. Заявлені до стягнення нараховані суми грошових зобов`язань є узгодженими та несплаченими, що є порушенням обов`язку платника податків. Наявність податкового боргу, сплата якого не здійснена на час розгляду справи, є підставою для задоволення позову.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, статтею 36 Податкового кодексу України (далі ПК) встановлений обов`язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податковий обов`язок платника податків виникає за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (п. 15.1 ст. 15 ПК).

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу, така сума грошового зобов`язання є узгодженою.

В силу пункту 56.11 статті 56 ПК України грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає.

Згідно абзацу 1 пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 269.1.1.1-269.1.1.2 статті 269 ПК України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.

Пунктом 286.1 статті 286 ПК України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

В силу приписів пункту 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з п. 14.1.175 ст. 14 ПК податковим боргом вважається сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За приписами пункту 59.5 статті 59 Податкового Кодексу України, в разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилась, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно з положеннями ст. 56 ПК рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Разом з тим, у силу пункту 56.11 статті 56 ПК України грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає.

Відповідно до п. 95.2 стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Позивачем направлялись податкова вимога форми «Ю» від 02.03.2021 № 66414-13/87 на суму податкового боргу станом на 01.03.2021 у розмірі 35197,16 грн, яка надіслана засобами поштового зв`язку на адресу платника та повернута у зв`язку зі спливом строку зберігання. (а.с. 3) Відправлення здійснювались за юридичною адресою: 50042, пр. 200-річчя Кривого Рогу, б. 3 оф. 110, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

Відповідно до пп. 42.1-42.2 ст. 42 ПК податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з абз. 2 п.42.5 ст. 42 ПК У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Вимога про стягнення податкового боргу, надсилались у встановленому законодавством порядку і в розумінні статті 42 ПК України вважається врученою відповідачу, податковий борг узгодженим.

Посилання апелянта на неузгодженість грошових зобов`язань є безпідставними, оскільки відповідач самостійно визначив грошове зобов`язання, доказів коригування чи оскарження уточнюючих звітів щодо земельного податку відповідачем не надано. Отже визначені відповідачем грошові зобов`язання є чинними та узгодженими, а тому мають статус податкового боргу.

Згідно з пп. 20.1.34. п. 20.1 ст. 20 ПК контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, сума грошового зобов`язання є узгодженою, у відповідача дійсно наявний податковий борг в сумі 190482,74 грн, а у контролюючого органу наявні, передбачені статтею 95 Податкового кодексу України підстави, для звернення до суду із позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків. Враховуючи відсутність доказів сплати податкового боргу за узгодженим податковим зобов`язанням, наявні підстави для його стягнення в примусовому порядку, як правильно встановив суд першої інстанції.

ВИСНОВОК АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Оскільки податковий борг є узгодженим і не сплаченим, а податкова вимога вважається врученою відповідачу, такий податковий борг підлягає стягненню з відповідача, як правильного висновку дійшов і суд першої інстанції.

З огляду на вказане апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.

Оскільки справа відповідно до п. 7 ч. 6 ст. 12 КАС України відноситься до категорії незначних, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворіжстройбетон» залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року в адміністративній справі №160/18903/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя - доповідачС.Ю. Чумак

суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко