Постанова

від 26.10.2022 по справі 620/16036/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/16036/21 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Ключкович В.Ю.

Парінов А.Б.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Держпраці у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лісопереробна фабрика» до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування припису, -

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська лісопереробна фабрика» звернулося з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області, у якому просило суд визнати протиправним та скасувати:

- припис відповідача про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 17.09.2021 №25-01-084/0760-0443;

- постанову відповідача від 29.10.2021 №25-01-084/0760/116 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 60 000,00 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що перевірка позивача проведена із дотриманням процедури, визначеної Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю. Також судом безпідставно не взяті до уваги належні та допустимі докази порушення позивачем частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Управлінням Держпраці у Чернігівській області на підставі наказу від 07.09.2021 №1456-Н видано направлення від 07.09.2021 №86 на проведення контрольного заходу у Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лісопереробна фабрика», посадовими особами: головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю та аналітичного забезпечення Управління Держпраці у Чернігівській області Рубан Є.Ф., начальник відділу з питань додержання законодавства про працю та аналітичного забезпечення Управління Держпраці у Чернігівській області Дудар Л.М. та заступник начальника відділу з питань додержання законодавства про працю та аналітичного забезпечення Управління Держпраці у Чернігівській області Козлов Д.В.

Строк проведення перевірки додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин відповідно до пп.3 п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 визначено з 07.09.2021 по 17.09.2021.

На підставі даного направлення, зазначеними вище посадовими особами Відповідача у визначений період проведено інспекційне відвідування позивача за адресою: 15530, Чернігівська обл., Чернігівський р-н. с. Киселівка, вул. Заводська, буд. 1А, - за результатами якого складено акт від 17.09.2021 №25-01-084/0760 та винесено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 17.09.2021 №25-01-084/0760-0443 з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» від 21.08.2019 №823.

В ході інспекційного відвідування встановлено, що громадянина ОСОБА_1 допущено до роботи без укладення трудового договору (контракту), видання наказу або розпорядження, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття на роботу.

29.10.2021 заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Хоменко 1.1., розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акту від 17.09.2021 №25-01-084/0760 щодо порушень ТОВ «Українська лісопереробна фабрика» законодавства про працю, встановлено, що працівника ОСОБА_1 фактично допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу (ч.1 ст.21, ч.4 ст.24 КЗпП України) та винесено постанову №25-01-084/0760/116, якою на позивача на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 60 000,00 грн.

З винесеним приписом та постановою позивач не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, внаслідок чого звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив зокрема з того, що з огляду на предмет укладеного цивільно-правового договору та поняття трудового договору, аргументи відповідача, що відносини між позивачем та ОСОБА_1 є трудовими, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи. Судом не встановлено факту щодо організації процесу трудової діяльності (внутрішнього розпорядку, оплати заробітної плати, забезпечення умов праці) між позивачем та ОСОБА_1 .

Окрім того, суд вказував, що складення цивільно-правового договору не може бути розцінене як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, оскільки відповідна фізична особа не є працівником в розумінні трудового законодавства, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України.

Надаючи правову оцінку встановленим судом першої інстанції обставинам та фактам, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст. 2 Закону України від 5 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі- Закон № 877-V) передбачено, що заходи контролю здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, державного контролю за додержанням законодавства у сфері моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4-1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону.

Колегія суддів звертає увагу на те, що безпосередньо вказаними приписами органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами зобов`язані забезпечити дотримання вимог ч. 1 і ч. 2 ст. 6 Закону № 877-V (підстави для здійснення позапланових заходів).

Особливості здійснення заходів контролю органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення визначено, зокрема, Кодексом законів про працю України.

Статтею 259 Кодексу законів про працю України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.

Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють професійні спілки та їх об`єднання.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Відповідно до 1 і 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 (далі Порядок № 823), у редакції, чинній на момент прийняття наказу від 07.09.2021 №1456-Н, передбачено, що цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон).

Відповідно до п.5 Порядку №823 підставами для здійснення інспекційних відвідувань є: 1) звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;2) звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; 4) рішення суду; 5) повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин; 6) інформація: ДПС та її територіальних органів про: - невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; - факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень; - факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: - роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; - роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилася на 20 і більше відсотків; - фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; - роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів; - роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; 7) інформація профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлені у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю; 8) доручення Прем`єр-міністра України; 9) звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; 10) запит народного депутата України; 11) невиконання вимог припису інспектора праці.

Пунктом 8 Порядку №823 визначено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності).

За результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю. (п.16 Порядку №823).

У відповідності до пунктів 20 та 21 Порядку, припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування.

Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

Пунктом 22 Порядку визначено, що стан виконання припису перевіряється після закінчення зазначеного в ньому строку виконання. Якщо об`єкт відвідування не надав відповіді або надав її в обсязі, недостатньому для підтвердження факту виконання припису, проводиться інспекційне відвідування з підстави, наведеної у підпункті 11 пункту 5 цього Порядку.

За змістом статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Характерними ознаками трудових відносин є:

- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК003:2010"Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327;

- обов`язок роботодавця надати робоче місце;

- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Взаємовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому, сторони цивільно-правової угоди укладають договір згідно з вимогами Цивільного кодексу України.

Норми Цивільного кодексу України регламентують принципи свободи договору.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України. Так вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже юридична особа та фізична особа як сторони відповідних договорів вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Відповідно частин першої та другої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За правилами положень статей 902-903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов`язується на свій ризик, виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Аналізуючи вищевказані норми, слід зазначити, що основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини, що виникли на підставі договору, від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація з дотриманням правил внутрішнього трудового розпорядку, де власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, сам організовує і виконує свою роботу її на власний ризик; не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17; від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а; від 13.06.2019 у справах № 815/954/18, №1840/2507/18, №824/896/18-а та від 03.03.2020 у справі №1540/3913/18.

З матеріалів справи вбачається, та це не спростовано відповідачем, що 06.09.2021 між позивачем та ОСОБА_1 було укладено цивільно-правовий договір № 2 відповідно до якого виконавець зобов`язувався надати замовнику послуги з відкидання та складання відходів деревообробки (горбиків) 60 м.куб.

Зі змісту даного договору також вбачається, що виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, сам організовує процес надання послуг, в тому числі під час надання послуг використовує власні засоби та матеріали. Вартість послуг за даним Договором становить 75.00 грн. за 1 м.куб. наданих послуг, а оплата здійснюється за Актом здачі-прийняття наданих послуг. Також, про виконання цивільно-правового договору, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 , свідчить Акт здачі-прийняття наданих послуг б/н від 30.09.2021 та платіжне доручення №973 від 11.10.2021 про проведення розрахунків з ОСОБА_1 за послуги, які фактично були ним надані згідно укладеного договору.

Крім того, даний цивільно-правовий договір був відображений в бухгалтерському обліку позивача, в т.ч. з коштів виплачених ОСОБА_1 було сплачено в порядку передбаченому законодавством України податки та збори, дані обставини підтверджуються: податковим розрахунком сум доходу нарахованого (сплаченого) на корить платників податків-фізичних осіб сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску ТОВ «Українська лісопереробна фабрика» за 3-й квартал 2021 року, в якому в т.ч. значиться і ОСОБА_1 ; платіжне доручення №975 від 11.10.2021 про сплату податку з доходів фізичних осіб; платіжне доручення №974 від 11.10.2021 про сплату військового збору та платіжне доручення №976 від 11.10.2021 про сплату єдиного соціального внеску.

Відповідно до положень ст.204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Цивільно-правовий договір, який укладений між позивачем та ОСОБА_1 , не визнаний судом недійсним та його недійсність прямо не встановлена законом, у зв`язку з чим існує презумпція правомірності вказаного правочину, а також наявність взаємних прав та обов`язків у сторін за таким договором.

Наразі, чинне законодавство України не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, отже сторони вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

Крім того, судом першої інстанції правильно підкреслено, що зобов`язати підприємство та фізичну особу укласти трудовий договір, коли між ними фактично існують відносини іншого характеру, або ж визнати існуючий між ними договір недійсним не входить до компетенції органів Держпраці.

Також, як вбачається зі змісту акту від 17.09.2021 №25-01-084/0760 та письмових пояснень ОСОБА_1 , жодних відомостей щодо не погодження фізичної особи з укладенням цивільно-правового договору не зазначено.

З огляду на викладені вище обставини, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 надавав позивачу послуги, а не здійснював трудову функцію, оскільки предметом угоди, яка укладена між позивачем та ОСОБА_1 , є надання певних послуг за винагороду, які були оплачені на підставі акту приймання-передачі виконаних робіт, тобто праця за цією угодою з боку ОСОБА_1 є юридично самостійною, а також вказана фізична особа не підпорядковувалась певному внутрішньому трудовому розпорядку.

Договором не передбачено систематичного виконанням трудових функцій в межах діяльності позивача, а обумовлено лише надання послуг з встановлення фурнітури у металопластикові конструкції (вікна) протягом певного строку.

Отже, оскільки чинним цивільним законодавством не визначено обов`язкових випадків укладання трудових договорів при отриманні послуг такого характеру, який мали ті, що надані позивачу фізичною особою ОСОБА_1 , а також не містить норм щодо недопустимості отримання таких послуг за цивільно-правовими договорами, тому сторони договору (замовник та виконавець) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення своїх відносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

На підставі наведеного, факт допущення позивачем до роботи без належного оформлення трудових відносин ОСОБА_1 не підтверджується належними та допустимими доказами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача зазначені в приписі про усунення виявлених порушень законодавства про пращо від 17.09.2021 25-01-084/0760-0443 та у постанові про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 29.10.2021 №25-01-084/0760/116, що працівника ОСОБА_1 фактично допущено до роботи без укладення трудового договору, чим порушено ч.1 ст.21, ч.4 ст.24 КЗпП України, є безпідставними.

Щодо посилань відповідача на письмові пояснення гр. ОСОБА_1 (а.с.69), колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки ці пояснення не відповідають вимогам до письмового доказу, не містять ідентифікаційних даних особи, що їх надавала, відсутнє попередження про кримінальну відповідальність тощо. В судовому засіданні не ініціювалося питання допиту вказаної особи як свідка. Укладена між позивачем та ОСОБА_1 цивільно-правова угода останнім не оспорювалася та не визнавалася недійсною.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 р. у справі №640/17424/19, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 р., визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 823 від 21.08.2019 року «Про порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю».

У відповідності до частини другою статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Враховуючи зазначене вище, норми постанови Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019 року «Про порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю» підлягають застосуванню виключно до 14.09.2021 р.

Як вбачається з акту від 17.09.2021 №25-01-084/0760 (який став підставою для винесення оскаржуваного припису та постанови), припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 17.09.2021 №25-01-084/0760-0443 та відповіді від 01.10.2021 №02-04/084/357/А про розгляд зауважень на акт, відповідач посилається на положення Порядку №823, який на час проведення контрольного заходу втратив чинність.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування, мало місце поза межами правового регулювання, що є достатньою і самостійною підставою для визнання протиправними та скасування рішень контролюючого органу, прийняті за наслідками такого відвідування.

Щодо рішення суду першої інстанції в частині задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правову допомогу, то апеляційна скарга жодних заперечень не містить.

Інші доводи апеляційної скарги до уваги не приймаються, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Чернігівській області залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді В.Ю. Ключкович

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 26.10.2022р.)