Постанова

від 12.04.2023 по справі 620/16036/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/16036/21

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Ключкович В.Ю.

Парінов А.Б.

розглянув у порядку письмового провадження заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лісопереробна фабрика» про стягнення судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лісопереробна фабрика» до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування припису, -

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська лісопереробна фабрика» звернулося з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області, у якому просило суд визнати протиправним та скасувати:

- припис відповідача про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 17.09.2021 №25-01-084/0760-0443;

- постанову відповідача від 29.10.2021 №25-01-084/0760/116 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 60 000,00 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року апеляційну скаргу Управління Держпраці у Чернігівській області залишено без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року залишено без змін.

01.11.2022 надійшла заява від представника позивача, датована 28.10.2022, про відшкодування судових витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

Згідно ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши обґрунтування заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать також консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.В даному випадку, у заяві про розподіл судових витрат представник позивача просить стягнути на користь ТОВ «ТД Український Продукт» судові витрати у розмірі 19500 грн.

На підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги до заяви долучено: договір про надання правової допомоги б/н від 13.09.2022 року, ордер на надання правової допомоги від 14.09.2022 року, квитанцію №24 від 13.09.2022 року про сплату послуг адвокату, рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджених Рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 16.04.2021 року №99 та детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом згідно договору про надання правової допомоги б/н від 13.09.2022 року.

Так, у детальному описі робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом згідно договору про надання правової допомоги б/н від 13.09.2022 року зазначено, що адвокатом було надано позивачу наступну правову допомогу:

- надання консультації з вивченням документів - 1 год.;

- вивчення судової практики з даної категорії справ - 2 год.;

- підготовка відзиву на апеляційну скаргу та направлення його до суду - 5 год.;

- участь у судовому розгляді справи в разі необхідності (включаючи час очікування початку судових засідань) в Шостому апеляційному адміністративному суді - 2 год;

Вказані послуги позивачем оплачено в повному обсязі, а саме в сумі 8000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера (а.с.141).

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає розподілу в суді апеляційної інстанції не є обґрунтованим (8000 грн.) та підлягає зменшенню, виходячи з такого.

У постанові від 16.06.2020 року Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Вирішуючи питання обґрунтованості заявленої представником позивача суми витрат на правову допомогу, колегія суддів враховує те, що спір у цій справі не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів є не значними.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Колегія суддів, дослідивши надані до заяви докази, дійшла висновку про неспівмірність розміру витрат на оплату послуг, наданих представником позивача в суді апеляційної інстанції, оскільки відзив на апеляційну скаргу фактично дублює відповідь на відзивна відповідача на позовну заяву та не потребувала витрати часу в 5 годин, додаткового вивчання судової практики. Крім того, розгляд справи судом апеляційної інстанції здійснювався в порядку письмового провадження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що стягненню підлягають кошти у розмірі 4000 грн., що є співрозмірним з наданими адвокатом послугами.

Отже, проаналізувавши розрахунок та надані докази, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, колегія суддів приходить до висновку щодо необхідності розподілу судових витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, понесені при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, у загальному розмірі - 4000 грн.

Керуючись ст. 134, 252 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лісопереробна фабрика» про стягнення судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області (14000, м. Чернігів, вул. Пятницька, буд. 39 код ЄДРПОУ 39779238) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лісопереробна фабрика» (15530, Чернігівська обл., Чернігівський р-н., с. Киселівка, вул. Заводська, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 43701995) витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

В іншій частині заяви про стягнення витрат відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду.

Головуючий суддя: І.О. Грибан

Судді: В.Ю. Ключкович

А.Б. Парінов

(повний текст додаткової постанови складено 12.04.2023р.)