Постанова

від 26.10.2022 по справі 640/3770/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2022 року

м. Київ

справа №640/3770/21

адміністративне провадження № К/990/18739/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В. М.,

суддів: Стрелець Т. Г., Стеценка С. Г.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2022 (у складі колегії суддів: Кучми А. Ю. (суддя-доповідач), Аліменка В. О., Безименної Н. В.) у справі №640/3770/21 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "УНІВЕРСАМ № 8" до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог, обставин справи та судового рішення апеляційної інстанцій

Товариство з додатковою відповідальністю "УНІВЕРСАМ № 8" (далі - позивач) звернулося до суду із позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач, Департамент містобудування та архітектури), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 187 від 01.02.2021 про відмову позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень для "Реконструкції нежитлового будинку - універсаму з новим будівництвом двоповерхової адміністративної будівлі по вул. Героїв Дніпра, 31, в м. Київ", кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:78:041:0013 від 19.01.2021;

- зобов`язати відповідача видати позивачу містобудівні умови та обмеження на підставі заяви про видачу містобудівних умов та обмежень для "Реконструкції нежитлового будинку - універсаму з новим будівництвом двоповерхової адміністративної будівлі по вул. Героїв Дніпра, 31, в м. Київ", кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:78:041:0013 від 19.01.2021.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2021 позов задоволено.

Не погодившись із таким судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2022 апеляційну скаргу відповідача на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2021 залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання до суду апеляційної інстанції: заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням обґрунтованих причин пропуску такого строку та документа, що підтверджує сплату судового збору за подання апеляційної скарги. Також роз`яснено апелянту, що у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору, відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга буде повернута скаржнику, а у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги в частині пропуску строку на подання апеляційної скарги у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2022 відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Постановляючи ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення і зазначені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, оскільки вони не пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк, подання апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2022 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду справи по суті.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що судом апеляціної інстанції допущено порушення норм процесуального права. Вважає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не враховано, що вперше з апеляційною скаргою звернувся 16.06.2021 в межах встановленого КАС України строку на апеляційне оскарження, проте ухвалою Шостого апеляційного суду від 05.07.2021 його апеляційну скаргу повернуто. Зазначає, що ухвалу апеляційного суду від 05.07.2021 про повернення апеляційної скарги не отримував, а про її існування дізнався лише 31.01.2022 з Єдиного державного реєстру судових рішень у зв`язку із чим вважає, що має право на поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Вказує, що відповідач був позбавлений можливості вчасно звернутися до суду апеляційної інстанції, оскільки ухвала суду апеляційної інстанції від 05.07.2021 про повернення вперше поданої апеляційної скарги йому не надходила. На думку скаржника, вказана обставина є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.

Позивачем поданий відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні вимог касаційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Окрім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими з огляду на наступне.

Статтею 295 КАС України передбачено строки апеляційного оскарження.

Частиною 1 вказаної статті 295 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із частиною 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частини 1 статті 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 420/5137/18.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити заявник).

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте 27.04.2021 та отримано апелянтом 17.05.2021.

Апеляційна скарга (вперше) подана до суду апеляційної інстанції 16.06.2021.

Ухвалою від 05.07.2021 Шостий апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу на підставі пункту 1 частини 4 статті 298 КАС України.

Апеляційна скарга вдруге подана до апеляційного суду 01.02.2022, тобто, з пропуском строку на її подання.

Звертаючись повторно з апеляційною скаргою, відповідач заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивовано тим, що пропуск строку апеляційного оскарження мав місце з поважних причин, оскільки відповідач не отримав ухвалу апеляційного суду від 05.07.2021 про повернення апеляційної скарги.

Шостий апеляційний адміністративний суд, постановляючи ухвалу від 15.04.2022 про залишення апеляційної скарги Департаменту містобудування та архітектури без руху, дійшов висновку, що заявлені відповідачем причини пропуску строку апеляційного оскарження не можна вважати поважними, оскільки вказана ухвала направлена на адресу апелянта 08.07.2021, що підтверджується супровідним листом з відповідною відміткою (т.1 а.с.249). Окрім того, скаржником не доведено обставини неможливості подання апеляційної скарги в більш коротший термін, оскільки її подано через 10 місяців після винесення оскаржуваного рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Таким чином, повернення апеляційної скарги не позбавляє особу права на звернення з цією скаргою повторно, але в порядку, встановленому законом.

Строк на апеляційне оскарження передбачений статтею 295 КАС України, і цей строк не зупиняється у зв`язку із залишенням без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги.

Наведене, може, за фактичних обставин, які доведені заявником та свідчать про дійсно об`єктивні причини, що унеможливлювали подати апеляційну скаргу у строк, передбачений статтею 295 КАС України, слугувати підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку, передбаченому частиною 3 статті 295 КАС України (з інших поважних причин).

Як слідує з матеріалів справи, на виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху від 15.04.2022, заявником подано до суду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке обґрунтоване наявністю у нього конституційного права на оскарження судового рішення та неотриманням копії ухвали про повернення поданої вперше апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність таких доводів, оскільки та обставина, що апелянт звернувся з первинною апеляційною скаргою своєчасно (яку було повернуто у зв`язку з тим, що копія довіреності представника скаржника не засвідчена) у строк, не є підставою вважати пропуск строку поважним, позаяк не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень. Окрім того зазначив, що вперше з апеляційною скаргою відповідач звернувся 16.06.2021, однак до моменту повторного звернення з апеляційною скаргою скаржником не було вчинено жодних дій щодо прояву зацікавленості розглядом його апеляційної скарги чи її подальшим рухом.

Пунктами 6, 7 частини 5 статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

Верховний Суд враховує, що апеляційним судом для заявника були забезпечені умови, за яких відповідач як суб`єкт владних повноважень не тільки мав можливість, а й процесуальний обов`язок вжити всі можливі заходи задля доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом апеляційної інстанції.

Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в заяві про поновлення строку та з урахуванням яких суд апеляційної інстанції надав оцінку поважності причин пропуску строку.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не виправдовують безпідставність порушення суб`єктом владних повноважень процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення (процесуальна поведінка), та не свідчить про поважність причин пропуску цього строку.

Доказів існування інших непереборних обставини, які перешкоджали відповідачу скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою - не наведено.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду приходить до висновку, що ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2022 є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2022 у справі №640/3770/21- залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Судді В. М. Шарапа

Т. Г. Стрелець

С. Г. Стеценко