Постанова

від 26.10.2022 по справі 826/13170/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 826/13170/17

адміністративне провадження № К/9901/34216/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська-транспортно-машинобудівельна компанія» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2020 року у складі судді Добрянської Я.І. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Чаку Є.В. (головуючого), Федотова І.В., Сорочка Є.О. у справі №826/13170/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська-транспортно-машинобудівельна компанія» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська транспортно-машинобудівельна компанія" (далі - позивач, ТОВ «УТМК») звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач), у якому просить суд: визнати протиправними та скасувати винесені 14.07.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві податкові повідомлення-рішення: форми «Р» №1742615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 2 473 752,50 грн, у т.ч. за податковим зобов`язанням на 1 979 002, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 494 750, 50 грн та форми «Р» №175215147, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств створених за участю іноземних інвесторів на 2 338 066, 00 грн, у т. ч. за податковим зобов`язанням збільшено на 2 098 323,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 239 743, 00 грн; стягнути судові витрати в сумі 72 177, 27 грн на користь ТОВ "Українська транспортно-машинобудівельна компанія" (код ЄДРПОУ 39284872) шляхом їх безспірного списання з рахунків Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2020 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року, в позові відмовлено.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, у зв`язку з надходженням ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Карабань В.М. у справі №757/14486/17-к від 22.03.2017, винесеної за клопотанням прокурора групи прокурорів Генеральної прокуратури України Іванова Д.В., в межах кримінального провадження від 01.01.2016 №42016000000000345 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.1 ст. 205, ч.3 ст.212, ч.3 ст. 365, ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Українська транспортно-машинобудівельна компанія" (код ЄДРПОУ 39284872) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 22.03.2017.

За результатами перевірки відповідачем складений Акт №90/26-15-14-07-01-10/39284872 від 13.06.2017, у якому встановлено порушення позивачем:

1) п. 44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.135.1 ст. 135, п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Українська транспортно-машинобудівельна компанія" занижено податок на прибуток за перевіряємий період, всього на загальну суму 2 098 323,00 грн, у тому числі за 2015 рік на суму 1 139 351,00 грн, за 2016 рік на суму 958 972,00 грн, у тому числі за І півріччя 2016 року на суму 958 972,00 грн;

2) п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Українська транспортно-машинобудівельна компанія" занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 979 002,00 грн, у тому числі: за лютий 2015 на суму 73 489,00 грн; за березень 2015 на суму 86 840,00 грн; за квітень 2015 на суму 51 453,00 грн; за червень 2015 на суму 53 076,00 грн; за липень 2015 на суму 58 484,00 грн; за серпень 2015 на суму 53 303,00 грн; за вересень 2015 на суму 287 178,00 грн; за жовтень 2015 на суму 3 047,00 грн; за листопад 2015 на суму 274 985,00 грн; за грудень 2015 на суму 188 180,00 грн; за січень 2016 на суму 260 742,00 грн; за лютий 2016 на суму 180 464,00 грн; за квітень 2016 на суму 354 961,00 грн; за червень 2016 на суму 8 987,00 грн; за липень 2016 на суму 43 813,00 грн.

3) п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Українська транспортно-машинобудівельна компанія" порушено граничний термін реєстрації податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 668 463,64 грн;

4) п. 51.1 ст. 51, пп. 176.2 «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в розрахунку за формою №-1ДФ за ІІІ кв. 2016 року невірно зазначено ознаку виплаченого доходу.

Перевіркою встановлено, що відповідно до бухгалтерських рахунків 644 та 631, позивачем було оприбутковано від третіх осіб за 2015 та 2016 роки, послуг (посередницьких, інформаційно-консалтингових) на загальну суму 11 874 005,00 грн, а саме: за 2015 рік на суму 5 780 201,00 грн та за 2016 рік на суму 5 093 804,00 грн.

Як установлено судами зі змісту акту перевірки, в порушення норми п. 5 та 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи» (далі - (П(С)БО 15)), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, яким регулюється порядок формування доходів в бухгалтерського обліку, позивачем не віднесено до інших доходів безоплатно отримані від третіх осіб послуги в сумі 11 874 005,00 грн, що призвело до заниження доходів ТОВ «УТМК», що враховуються при обчисленні фінансового результату до оподаткування за період з 01.01.2015 по 22.03.2017 на загальну суму 11 874 005,00 грн, а саме: за 2015 на суму 6 780 201,00 грн; за 2016 на суму 5 093 804,00 грн, в тому числі за І півріччя 2016 на суму 5 093 804,00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки №90/26-15-14-07-01-10/39284872 від 13.06.2017, позивач 26.06.2017 у порядку п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, звернувся до відповідача із запереченням №957-17 на названий Акт перевірки.

Відповідач 10.07.2017 розглянув заперечення позивача, за участю представників ТОВ «УТМК». Як убачається із матеріалів справи, позивач 10.07.2017 за вих.№1008-17 надав відповідачу пояснення та документи, на підтвердження та обґрунтування своєї позиції, викладеної в запереченнях №957-17 від 26.06.2017.

За результатами розгляду вищевказаного заперечення позивача, відповідач листом від 11.07.2017 №20905/10/26-15-14-07-01-15 повідомив позивача, що висновки Акту перевірки №90/26-15-14-07-01-10/39284872 від 13.06.2017 залишені без змін, а заперечення позивача - без задоволення.

На підставі вказаного Акту від 13.06.2017 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2017 №1742615177, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2 473 752,50 грн, з них за основним платежем - 1 979 002,00 грн, штрафні санкції - 494 750,50 грн та податкове повідомлення-рішення №1752615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 2 338 066,50 грн, з них за основним платежем - 2 098 323,00 грн, штрафні санкції - 239 743,00 грн.

28 липня 2017 року за вих.№ 1097-17 позивач подав до Державної фіскальної служби України скаргу на повідомлення-рішення від 14.07.2017 №1742615177 та податкове повідомлення-рішення №1752615147.

За результатами розгляду скарги позивача №1097-17 від 28.07.2017, ДФС України 29.09.2017 рішенням №21797/6/99-99-1101-0225 залишила податкові повідомлення-рішення від 14.07.2017 №1742615177 та №1752615147 без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Позивачем подано касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в якій скаржник просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скарги аргументовано неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 квітня 2019 року (справа №826/1392/17), від 12 лютого 2020 року (справа №813/3577/13-а), від 20 березня 2020 року (справа №560/3956/18), від 2 липня 2020 року (справа №560/711/19), від 2 квітня 2020 року (справа №160/93/19), від 05.09.2019 №814/3742/14 (№К/9901/19465/18), від 10.11.2020 №812/113/16 (№К/9901/36504/18), від 21.02.2018 у справі № 804/7470/16, від 07.03.2018 у справі №820/7065/16, від 10.11.2020 №2812/113/16 (№К/9901/36504/18), від 20.03.2020 №2520/399/19 (№ К/9901/19485/19), від 30.06.2020 №2 440/426/19 (К/9901/27000/19); від 31.07.2020 №2120/1589/19-а (№К/9901/480/20), від 26.03.2020 №2815/3054/15.

Скаржник зазначає, що господарські відносини між позивачем та його контрагентами, а саме: ТОВ «Культекс», ТОВ «Кіт-Трейд», ТОВ «ТБС і К», ТОВ «Нью Моушен», ТОВ «Кристал-Інвест», ТОВ «СК Оптторгкомплект» підтвердженні первинними документами та мають реальний характер. Натомість суди першої та апеляційної інстанцій на порушення норм процесуального права (ст. 90 КАС України) неправильно дали оцінку доказам, безпідставно врахували неналежні докази відповідача, при цьому не з`ясували обставини, які містять предмет доказування, (ч. 4 ст. 9 КАС України), що, у свою чергу, призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, як такі, що є законними та обгрунтованими.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Так, судами попередніх інстанцій зазначено, що податковим органом під час проведення перевірки було встановлено, що позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, у складі податкового кредиту відображав суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «КУЛЬТЕКС» (код ЄДРПОУ 39566927), ТОВ «КІТ-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 39823463), ТОВ «ТБС І К» (код ЄДРПОУ 35113434), ТОВ «НЬЮ МОУШЕН» (код ЄДРПОУ 40330921), ТОВ «КРИСТАЛ-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 40178760), ТОВ «СК ОПТТОРГКОМПЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 39939822). При цьому, перевіркою встановлено відсутність у зазначених контрагентів трудових ресурсів, виробничого обладнання, устаткування тощо, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності та те, що господарські взаємовідносини носять характер фіктивності, створені без мети настання правових наслідків.

Відповідачем указано, що наявність у покупця належно оформлених первинних документів та податкових накладних, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснення господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судами враховано також наявність вироків, які набрали законної сили, відповідно до яких встановлено об`єктивну сторону складу злочину посадових осіб контрагента позивача, дії якого не були спрямовані на реальне настання наслідків, а лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій.

За таких обставин, суди дійшли висновків, що надані позивачем документи на підтвердження господарських правовідносин з такими контрагентами, не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають встановленим п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та частини другої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування показників податкової звітності.

Водночас, у касаційній скарзі позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій при розгляді цієї справи не дослідили відповідні первинні документи та не врахували доказів, які вказують на реальність господарських операцій з вищевказаними контрагентами.

Колегія суддів наголошує, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які сукупно з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 24.05.2019 у справі № 816/4537/14.

Як убачається із матеріалів справи по взаємовідносинам позивача з ТОВ «КУЛЬТЕКС» (код ЄДРПОУ 39566927) перевіркою встановлено, що позивачем віднесено у 2015 до складу «Інші операційні витрати» рядок 2180 звіту про фінансові результати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, суму 1 324 289,00 грн по взаємовідносинах із ТОВ «КУЛЬТЕКС».

Відповідачем зазначено, що позивачем було включено до складу податкового кредиту податкові декларації з ПДВ за відповідні періоди суми податку на додану вартість в розмірі 264 837,89 грн, по виписаним ТОВ «КУЛЬТЕКС» податковим накладним на загальну суму 1 589 147,34 грн, у тому числі ПДВ 264 837,89 грн.

На підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «КУЛЬТЕКС» позивач надав відповідачу агентський договір від 02.02.2015 №10-14/А, укладений між ТОВ «УТМК» (далі - Замовник) та ТОВ «КУЛЬТЕКС» (далі - Агент) з метою збільшення об`ємів продажу, утримання та завоювання ринкових позицій Замовника, оскільки це приведе до збільшення доходів Замовника та є невід`ємною частиною господарської діяльності Замовника. Агент зобов`язується надати не ексклюзивні агентські послуги на користь Замовника за винагороду, а Замовник зобов`язується приймати здійснені Агентом в інтересах Замовника угоди та сплачувати податки.

Судами зазначено, що позивачем не надано до перевірки звітів та інших матеріалів, що надавали б змогу ідентифікувати ким фактично зазначені послуги надавались для ТОВ «УТМК» від ТОВ «КУЛЬТЕКС», в якому обсязі, в чому полягав їх зміст, необхідність в їх придбанні, перелік осіб, які приймали участь в виставках, конференціях, презентаціях, місця їх проведення.

Натомість, відповідно до аргуметів касаційної скарги, судами не було надано оцінки актам прийому-передачі наданих послуг: №№1-3 від 27.02.2015; №4 від 27.03.2015; №5 від 30.03.2015; №6 від 31.03.2015; №№7-9 від 30.04.2015; №№10-12 від 30.05.2015; банківським випискам. Також, на підтвердження наданих послуг ТОВ «УТМК» надано роздруківку додатків з зазначенням результатів агентських послуг, які були надані ТОВ «КУЛЬТЕКС» ТОВ «УТМК» в електронному вигляді.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «КІТ-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 39823463) судами установлено, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «УТМК» та ТОВ «КІТ-ТРЕЙД» здійснювались на підставі Агентських договорів від 10.06.2015 №39-15/1 та від 28.07.2015 №56-15/1, за результатами виконання яких складено акти прийому-передачі наданих послуг: вивчення ринку України та СНГ щодо потенційних покупців та виробників (постачальників), моніторинг цін на ринку металопрокату, запчастин, матеріалів тощо для залізниць, машинобудування та ін.; пошук та вивчення оголошення тендерів щодо закупівель; допомога у підготовці до участі в тендерах, обраних Замовником для участі; аналіз проведення тендерів на закупівлі у галузі (а також в суміжних, потенційно цікавих Замовнику), аналіз результатів, учасників, переможців тощо (в тому числі по тендерах, які не обрані Замовником до участі); консультування щодо організації оптимальних шляхів виконання прийнятих зобов`язань щодо доставки товарів до покупця (організація логістики поставок); участь у договірній роботі, що проводилась по клієнтам; інформування про проведення тематичних заходів (виставки, конференції, презентації тощо).

При цьому, як зазначено судами, ТОВ «УТМК» не надано до перевірки звітів та інших матеріалів, що надавали б змогу ідентифікувати ким фактично зазначені послуги надавались для ТОВ «УТМК» від ТОВ «КІТ-ТРЕЙД», в якому обсязі, в чому полягав їх зміст, необхідність в їх придбанні, перелік осіб, які приймали участь у виставках, конференціях, презентаціях, місця їх проведення. Разом з тим, перевіркою не встановлено як фактичних виконавців послуг, так і не підтверджено реальність їх виконання та реальність використання-застосування цих послуг на підприємстві, фактичний перелік виграних тендерів, знайдених ринків збуту, постачальників та покупців, що допомогло позивачу розширити ринки збуту.

Водночас, судами не було досліджено актів прийому-передачі наданих послуг: №№1-4 від 31.01.2016; №№5-6 від 29.02.2016; банківських виписок, які вказують на оплати за надані послуги. Також на підтвердження наданих послуг ТОВ «УТМК» до суду надано роздруківку додатків з зазначенням результатів агентських послуг, які були надані ТОВ «ТБС І К»» ТОВ «УТМК» в електронному вигляді.

Щодо відносин позивача з ТОВ «НЬЮ МОУШЕН» (код ЄДРПОУ 40330921) судом зазначено, що позивачем віднесено у І півріччі 2016 до складу «Інші операційні витрати» рядок 1180 звіту про фінансові результати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, суму 1 774 805,00 грн, по взаємовідносинах із ТОВ «НЬЮ МОУШЕН» (код 40330921).

ТОВ «УТМК» включено до складу податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ за ііхповідні періоди суми податку на додану вартість в розмірі 354 961,11 грн, по виписаним ТОВ «НЬЮ МОУШЕН» податковим накладним на загальну суму 2 129 766,66 грн, у тому числі ПДВ 354 961,11 грн.

На підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «НЬЮ МОУШЕН», позивач надав до перевірки Агентський договір від 16.04.2016 №13-16/2. Однак, позивачем не надано до перевірки звітів та інших матеріалів, що надавали б змогу ідентифікувати ким фактично надавались ТОВ «УТМК», послуги з розширення ринку збуту продукції, збільшення об`ємів продажу, аналізу ринку збуту, від ТОВ «НЬЮ МОУШЕН», в якому обсязі, в чому полягав їх зміст.

При цьому, судами залишено поза увагою акти прийому-передачі наданих послуг: №№1-3 від 16.04.2016; №№4-5 від 23.04.2016; та не враховано факт оплати за надані послуги, що підтверджується наданими банківськими виписками. Також, на підтвердження наданих послуг ТОВ «УТМК» до суду надано роздруківку додатків з зазначенням результатів агентських послуг, які були надані ТОВ «НЬЮ МОУШЕН» ТОВ «УТМК» в електронному вигляді.

Щодо відносин позивача з ТОВ «КРИСТАЛ-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 40178760) суд зазначив, що позивачем віднесено у І півріччі 2016 до складу «Інші операційні витрати» рядок 2180 звіту про фінансові результати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, суму 125 000,00 грн, по взаємовідносинах із ТОВ «КРИСТАЛ-ІНВЕСТ» (код 40178760).

Позивачем включено до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за відповідний період суму податку на додану вартість в розмірі 25 000,00 грн, по виписаній ТОВ «КРИСТАЛ-ІНВЕСТ» податковій накладній на суму загальну 150 000,0 грн у тому числі ПДВ 25 000,00 грн.

На підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «КРИСТАЛ-НВЕСТ», позивач надав до перевірки Договір про надання інформаційно- консалтингових послуг від 01.06.2016 б/н. При цьому, позивачем до перевірки не надано заявок, звітів та інших матеріалів, що надавали б змогу ідентифікувати ким фактично надавались ТОВ «УТМК», консультаційні послуги по веденню документообігу, ділової кореспонденції, розробки та впровадження регламенту погодження та підпису договорів, від ТОВ «КРИСТАЛ-ІНВЕСТ», в якому обсязі, в чому полягав їх зміст.

Водночас, судами не враховано актів здачі-прийняття наданих послуг від 30.06.2016; банківської виписки від 14.07.2016 на суму 150 000,0 грн щодо оплати послуг. Додатково ТОВ «УТМК» до суду надало Додаток №1 до договору «Регламент погодження договорів (додаткових угод, додатків) Додаток №93.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «СК ОПТТОРГКОМПЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 39939822) судами зазначено наступне. Позивачем віднесено у І півріччі 2016 до складу «Інші операційні витрати» рядок 2180 звіту про фінансові результати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, 166800,00 грн, по взаємовідносинах із ТОВ «СК ОПТТОРГКОМПЛЕКТ».

На підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «СК ОРГКОМПЛЕКТ», позивач надав до перевірки Договір про виконання робіт і надання послуг від 01.04.2016 б/н.

Позивачем включено до складу податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди суми податку на додану вартість в розмірі 27 800,00 грн, по виписаним ТОВ «СК ОПТТОРГКОМПЛЕКТ» податковим накладним на загальну суму 166 800,00 грн, в тому числі ПДВ 27 800,00 гривень.

Відповідно до бази даних АІС «Податковий блок», у ТОВ «УТМК» наявне завищення податкового кредиту у розшифровках податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) по податку на додану вартість у розмірі 27 800,00 грн за червень 2016 по ТОВ «СК ОПТТОРГКОМПЛЕКТ».

Позивачем до перевірки не надано заявок на створення (розробку) веб-сайту та логотипу компанії, затверджених технічних завдань, дизайну, макетів, шаблонів, програмних дулів, звітів та інших матеріалів, що надавали б змогу ідентифікувати ким фактично конувались та надавались ТОВ «УТМК», зазначені роботи, послуги, від ТОВ «СК ІТТОРГКОМПЛЕКТ», в якому обсязі, в чому полягав їх зміст.

Відповідачем під час перевірки не встановлено як фактичних виконавців робіт, послуг, так і не підтверджено реальність їх виконання ТОВ «СК ОПТТОРГКОМПЛЕКТ».

Натомість, судами не враховано, що послуги з розробки веб-сайту та фірмового логотипу, були прийняті за Актами прийому-передачі наданих послуг №1 та №2 від 30.06.2016. Підтвердженням оплати послуг є банківська виписка від 14.07.2016 на суму 166 800,0 грн. Додатково на підтвердження надання послуг, ТОВ «УТМК» до суду надано ескізи з розробки логотипу ТОВ «УТМК» (Додатки №№99-108), з розробки веб- сайту (Додатки №№109-112); а також, скриншоти веб-сайту ТОВ «УТМК» на підтвердження його існування та функціонування (Додатки №№113-116) та скриншоти переписки по обговоренню робочих моментів з розробки веб-сайту та логотипу ТОВ «УТМК» (Додатки №№117-120).

Крім цього, судами залишено поза увагою, що по всіх операціях з ТОВ «Культекс», ТОВ «Кіт-Трейд», ТОВ «ТБС і К», ТОВ «Нью Моушен», ТОВ «Кристал-Інвест», ТОВ «СК Оптторгкомплект» зареєстровані податкові накладні, що дає позивачу право на податковий кредит з ПДВ, а також підписані акти наданих послуг, які дають позивачу право сформувати витрати з податку на прибуток.

Відповідно до пп. 134.1.1 пункту 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пп. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими статті 201 цього Кодексу.

Так, п. 201.10 ПК України передбачено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Натомість недослідження судами доказів здійснення господарських операцій з подальшим відображенням їх результату позивачем в бухгалтерському та податковому обліку, вказує на передчасність висновків судів попередніх інстанцій про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Поряд цим, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у подібних відносинах.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що у актах приймання-передачі послуг відсутня детальна інформація щодо того, що саме було зроблено, в які строки, яким способом тощо, що вказує на нереальність операцій.

Натомість, відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 19 квітня 2019 року (справа №826/1392/17), від 12 лютого 2020 року (справа №813/3577/13-а), від 20 березня 2020 року (справа №560/3956/18), від 2 липня 2020 року (справа №560/711/19), від 2 квітня 2020 року (справа №160/93/19), ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг, а так само відтворення в актах виконаних робіт (наданих послуг) такого ж самого переліку послуг, що й зазначені в специфікаціях, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

Також, Верховний Суд, у постановах від 05.09.2019 №814/3742/14 (№К/9901/19465/18), від 10.11.2020 №812/113/16 (№К/9901/36504/18) зазначив, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що також під час перевірки згідно з податкових баз даних було встановлено, що податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ), звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів ТОВ «Культекс», ТОВ «Кіт- Трейд», ТОВ «ТБС і К», ТОВ «Нью Моушен», ТОВ «Кристал-Інвест», ТОВ «СК Оптторгкомплект» не подавали. Вказані обставини не дають можливості встановити наявність у перевіряємому періоді на підприємствах працюючих, їх кількість, що має суттєве значення для оцінки можливості виконання суб`єктами господарювання будь-яких операцій.

Проте, відповідно до висновків Верховного Суду, висвітлених у постановах від 21.02.2018 у справі № 804/7470/16, від 07.03.2018 у справі № 820/7065/16, від 10.11.2020 №812/113/16 (№К/9901/36504/18), посилання контролюючого органу на інформацію з баз даних, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимими та достовірними доказом в розумінні процесуального Закону.

Поряд з цим, відповідно до правових висновків Верховного Суду, наприклад, у постанові від 20.03.2020 №520/399/19 (№К/9901/19485/19), факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, дійсно не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, проте підлягає врахуванню у сукупності із дослідженням усіх складових господарських операцій. При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Також, відповідно до висновків Верховного Суду, наприклад, у постановах від 30.06.2020 № 440/426/19 (К/9901/27000/19); від 31.07.2020 №120/1589/19-а (№К/9901/480/20); зазначено, що доводи контролюючого органу про безтоварність операцій внаслідок того, що контрагент позивача фігурує у кримінальних провадженнях, порушених за фактом реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій позивача та цим контрагентом. Такий висновок кореспондується з нормою ч.6 ст. 78 КАС України, згідно з якою вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише у питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Колегія суддів зауважує також, що відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Крім того, відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки, залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд зазначає також, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Указані обставини залишились поза увагою судів попередніх інстанцій, при цьому колегія суддів уважає, що оцінка таким доводам відповідача та наявним у справі доказам є необхідним та першочерговим для вирішення справи. Крім того, з урахуванням такого висновку залежить висновок щодо правильності дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права.

За змістом частини 2 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на обмежений обсяг процесуальних повноважень Верховного Суду та на те, що суди попередніх інстанцій не дослідивши зібрані у справі докази, допустили порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування ухвалених судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд зазначає, що вимоги щодо витрат на оплату правової допомоги не можуть бути розглянуті судом касаційної інстанції, позаяк вони є взаємопов`язаними з вимогами щодо скасування рішень суб`єкта владних повноважень, оскільки їх розрахунок здійснюється, в тому числі, виходячи з обсягу задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська-транспортно-машинобудівельна компанія» - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року - скасувати, справу №826/13170/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська-транспортно-машинобудівельна компанія» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко