Постанова

від 10.11.2020 по справі 826/13170/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13170/17 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Федотова І.В., Сорочка Є.О.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська-транспортно-машинобудівельна компанія" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українська-транспортно-машинобудівельна компанія" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська-транспортно-машинобудівельна компанія" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.07.2017 року, а саме форми Р №1742615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 2 473 752,50 грн. та форми Р №175215147, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств створених за участю іноземних інвесторів на 2 338 066,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ "Українська-транспортно-машинобудівельна компанія" подало апеляційну скаргу, в якій позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року продовжено строк розгляду справи № 826/13170/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українська-транспортно-машинобудівельна компанія" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на п`ятнадцять днів.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у м. Києві у зв`язку з надходженням ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Карабань В.М. у справі №757/14486/17-к від 22.03.2017 року, винесеної за клопотанням прокурора групи прокурорів Генеральної прокуратури України Іванова Д.В., в межах кримінального провадження від 01.01.2016 року №42016000000000345 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.1 ст. 205, ч.3 ст.212, ч.3 ст. 365, ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Українська транспортно-машинобудівельна компанія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 22.03.2017 року.

Результати перевірки оформлені Актом перевірки №90/26-15-14-07-01-10/39284872 від 13.06.2017 року, в якому зафіксовано, зокрема, порушення Товариством:

- п. 44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.135.1 ст. 135, п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Українська транспортно-машинобудівельна компанія" занижено податок на прибуток за перевіряємий період, всього на загальну суму 2 098 323,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ Українська транспортно-машинобудівельна компанія" занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 979 002,00 грн.;

- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Українська транспортно-машинобудівельна компанія" порушено граничний термін реєстрації податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 668 463,64 грн.;

- п. 51.1 ст. 51, пп. 176.2 "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в розрахунку за формою №-1ДФ за ІІІ кв. 2016 невірно зазначено ознаку виплаченого доходу.

14.07.2017 року відповідачем на підстави висновків Акту перевірки було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №1742615177, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2 473 752,50 грн.;

- №1752615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 2 338 066,50 грн.

Не погодившись з рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з позовом.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом першої інстанції встановлено, що за перевіряємий період відбулися господарські відносини між позивачем та його контрагентами, а саме: ТОВ Культекс , ТОВ Кіт- Трейд , ТОВ ТБС і К , ТОВ Нью Моушен , ТОВ Кристал-Інвест , ТОВ СК Оптторгкомплект .

Так, позивач, як замовник, уклав з підприємствами - агентами наступні договори: агентський договір №10-14/А від 02.02.2015 року з ТОВ Культекс , агентський договір № 39-15/1 від 10.06.2015 року з ТОВ Кіт- Трейд , агентський договір № 99-15/1 від 11.12.2015 року з ТОВ ТБС і К , агентський договір №13-16/2 від 16.04.2016 року з ТОВ Нью Моушен , договір про надання інформаційно-консалтингових послуг від 01.06.2016 року з ТОВ Кристал-Інвест , договір про виконання робіт і надання послуг від 04.04.2016 року з ТОВ СК Оптторгкомплект .

За умовами зазначених договорів агент зобов`язується надати довірителю послуги щодо вивчення ринку України та СНД,

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 вказаних договорів агент у якості представника вчиняє наступні дії від імені замовника: вивчення ринку України та СНД щодо потенційних покупців та виробників, моніторинг цін на ринку, пошук та вивчення оголошених тендерів щодо закупівель, допомога у підготовці до участі в тендерах, участь у договірній роботі, що проводилась по клієнтам, консультування, тощо.

Так, позивачем, на підтвердження реальності проведення вказаних вище господарських операцій було надано до суду Акти прийому-передачі наданих послуг та виписки з банківського рахунку.

Разом з тим, суд звертає увагу, що надані позивачем документи по взаємовідносинам із ТОВ Культекс , ТОВ Кіт- Трейд , ТОВ ТБС і К , ТОВ Нью Моушен , ТОВ Кристал-Інвест , ТОВ СК Оптторгкомплект не підтверджують фактичне здійснення таких послуг.

Зокрема, надані матеріали не містять доказів, які б надали можливість встановити;

- виконавців послуг;

- детальний опис послуг, які надавались контрагентами позивача, та їх зміст;

- необхідність в їх придбанні;

- перелік осіб, які приймали участь в виставках, конференціях, презентаціях, місця їх проведення;

- реальність використання-застосування цих послуг на підприємстві;

- фактичний перелік виграних тендерів, найдених ринків збуту, постачальників та покупців, що допомогло позивачу розширити ринки збуту.

З наданих апелянтом актів вбачається, що в них вказано лише загальне найменування робіт та відсутня інформація щодо того, що саме було зроблено, в які строки, яким способом тощо.

Верховний Суд у постанові від 27.03.2019 року (справа № 0870/3891/12) зазначив, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ти чи інші господарські операцій. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. А відтак, на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з оплатою спірних послуг позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання постачальниками конкретних видів послуг та про результат виконання кожної послуги окремо у вигляді звіту, висновку тощо.

Необхідно враховувати, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

В даному випадку судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача послуг, придбаних у ТОВ Культекс , ТОВ Кіт- Трейд , ТОВ ТБС і К , ТОВ Нью Моушен , ТОВ Кристал-Інвест , ТОВ СК Оптторгкомплект , що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям, як це вірно визначено в оскаржуваному рішенні.

Крім того, при дослідженні реквізитів Агентських договорів судом встановлено наступне:

- у Агентському договорі від 02.02.2015 року №10-14/А з ТОВ Культекс значиться номер поточного рахунку підприємства, відкритого лише 26.02.2015 року;

- поточний рахунок ТОВ Кіт-Трейд , зазначений у договорі від 10.06.2015 року №39-15/1, відкрито 14.07.2015 року;

- поточний рахунок ТОВ Нью Моушен , зазначений у договорі від 16.04.2016 року №13- 16/2, відкрито 18.04.2016 року;

- поточний рахунок ТОВ СК ОПТТОРГКОМПЛЕКТ , зазначений у договорі від 01.04.2016 року №13-16/2, відкрито 30.05.2016 року.

Вказані обставини свідчать про те, що дані договори укладено виключно для здійснення вигляду господарської операції.

Вказану позицію підтримано Вищим адміністративним судом України, в ухвалі від 21.01.2016 у справі № 826/11928/15, де зазначено, що платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагентів як добросовісних партнерів, що гарантують виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників . Доводи позивача про те, що процедурна помилка щодо внесення банківських реквізитів до договору після його підписання не дає можливості визнати угоду недійсною та не може бути доказом фальшування, суд першої інстанції правильно визнав необґрунтованими, оскільки, по-перше позивачем не подано будь-яких доказів на спростування зазначеного факту; по-друге Товариством не надано пояснень, яким чином були налагоджені господарські зв`язки з названими вище контрагентами, з ким саме контактував позивач під час виконання спірних операцій, яким чином ним було перевірено повноваження осіб, які діяли від імені контрагентів, не представлено ділової переписки, оформлених відряджень та інших документів на підтвердження фактичного перебування позивачем у ділових стосунках зі спірними контрагентами.

Судом першої інстанції також додатково було проаналізовано ланцюг постачання товарів (робіт, послуг) відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних, в результаті чого встановлено неможливість відстеження ланцюга постачання до імпортера/виробника, нереальність фактичного здійснення операцій, щодо надання відповідних послуг на адресу ТОВ УТМК від контрагентів.

Також під час перевірки було встановлено, що податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ), звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів ТОВ Культекс , ТОВ Кіт- Трейд , ТОВ ТБС і К , ТОВ Нью Моушен , ТОВ Кристал-Інвест , ТОВ СК Оптторгкомплект не подавали.

Вказані обставини не дають можливості встановити наявність у перевіряємому періоді на підприємствах працюючих, їх кількість, що має суттєве значення для оцінки можливості виконання суб`єктами господарювання будь-яких операцій.

Крім того, під час перевірки було встановлено наявність стосовно контрагентів позивача, а саме ТОВ ТБС і К та ТОВ Кристал-Інвест вироків.

Так, у матеріалах справи наявний протокол допиту керівника ТОВ ТБС І К ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження за №42016000000000345 від 01.02.2016 року, в якому ОСОБА_1 зазначив про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, а також формальне підписання невідомих йому документів.

Вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.05.2017 року у справі №331/2945/17 (провадження №1-кп/331/281/2017) затверджено угоду про визнання винуватості від 27 квітня 2017 року, що укладена у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №2017000000000038 укладену між прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України, радником юстиції Жупіною О.С. та обвинуваченим ОСОБА_1 , згідно якого ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.205, ст. 205 ч.2, 205-1 ч. 2 Кримінального кодексу України (в редакції 10.10.2013).

Вказані обставини також відображені у вироку Хортинського районного суду м. Запоріжжя від 26.04.2017 року у справі №337/1391/17, в якому зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , діючи відповідно до розробленого ними плану злочинних дій у другій половині вересня 2015 року, з корисливих мотивів, переслідуючи мету надання необмеженому колу осіб протиправних послуг за грошову винагороду, запропонували своєму раніше знайомому - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого засуджено вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.05.2017 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, а саме за вчинення фіктивного підприємництва, шляхом придбання суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ ТБС і К , за грошову винагороду у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень - 3 000 (три тисячі) гривень за місяць, використовуючи свої персональні дані та особисті документи, вчинити дії відповідно до вказівок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , результатом яких мало стати придбання суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності організаторів злочину.

Також у матеріалах справи наявний вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.05.2017 року у справі №331/2945/17 (провадження №1-кп/331/281/2017), яким затверджено угоду про визнання винуватості від 27.04.2017 року, що укладена у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №2017000000000038 укладену між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_4 (засновник та керівник ТОВ КРИСТАЛ-ІНВЕСТ ), згідно якого ОСОБА_4 визнано винною у скоєнні злочинів, передбачених передбачених ст. 205 ч.1, 205-1 ч. 2 Кримінального кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 ст. 205 КК України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Відповідно до пункту 201.11 ст. 201 ПК платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

За змістом вказаної правової норми, податкова накладна, виписана від імені платника податку - постачальника товарів (послуг) особою, яка не уповноважена здійснювати господарську діяльність, не має значення звітного податкового документу як підстави для декларування платником податків - покупцем товарів (послуг) суми податкового кредиту та витрат відповідних податкових періодів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.01.2016 року у справі за позовом ПАТ МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Колегія суддів вказує, що згідно правового висновку Верховного суду України, податкові накладні, виписані від імені осіб, яких визнано винними у скоєнні злочинів, передбачених передбачених ст. 205 ч.1, 205-1 ч. 2 Кримінального кодексу України, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами.

Крім цього, про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Враховуючи вище викладене у сукупності, колегія суддів вважає, що відповідач при винесені спірних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно та своєчасно, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що не підлягають скасуванню.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у позовній заяві та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивача не містить.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська-транспортно-машинобудівельна компанія" - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: І.В. Федотов

Є.О.Сорочко