Постанова

від 05.10.2022 по справі 761/6539/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №761/6539/20 Головуючий у 1 інстанції: Притула Н.Г.

провадження №22-ц/824/8422/2022 Головуючий суддя: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 жовтня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Сушко Л.П., Суханової Є.М.,

при секретарі: Панчошній К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - представника Асоціації «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «Укрсвіфт» на додаткове рішення Шевченківського районного суду

м. Києва від 03 червня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Асоціації «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «Укрсвіфт» про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

В провадженні суду перебувала справа за позовом ОСОБА_2 до Асоціації «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «Укрсвіфт» про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

06 жовтня 2021 року представником позивача ОСОБА_1 була подана заява про стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу, в якій вона просила стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 47 250 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, поширену в «Офіційному повідомленні УкрСВІФТ банківській спільноті України» Асоціації «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «УКРСВІФТ» від 10 лютого 2020 року, що була оприлюднена у мережі Інтернет, а саме: на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 у розділі «Новини» такого змісту: «…Фактична причина звільнення: шахрайство, непрофесіоналізм та зловживання службовим становищем. ОСОБА_2 вчинив дії з спробою привласнення майна асоціації УкрСВІФТ, а також використовував у власних цілях свої повноваження з метою отримання для себе неправомірної вигоди, відповідальність за що передбачено ч.1 ст.364-1 Кримінального Кодексу України…».

Зобов`язано Асоціацію «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «Укрсвіфт» протягом п`яти календарних днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію щодо ОСОБА_2 поширену в «Офіційному повідомленні УкрСВІФТ банківській спільноті України» Асоціації «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «УКРСВІФТ» від 10 лютого 2020 року, що була оприлюднена у мережі Інтернет, а саме: на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 у розділі «Новини» шляхом оприлюднення на вказаному сайті офіційного повідомлення про стростування недостовірної інформації щодо ОСОБА_2 інформації, поширеної в «Офіційному повідомленні УкрСВІФТ банківській спільноті України» Асоціації «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «УКРСВІФТ» від 10 лютого 2020 року.

Стягнуто з Асоціації «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «Укрсвіфт» на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1 681 грн 60 коп.

В позові ОСОБА_2 в частині відшкодування моральної шкоди відмовлено.

11 жовтня 2021 року представником позивача ОСОБА_1 подано заяву, в якій вона просить прийняти докази, що підтверджують розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та постановити додаткове рішення у справі №761/6539/20, яким розподілити витрати на професійну правничу допомогу, і стягнути з Асоціації «Українська національна група членів та користувачів Свіфт «Укрсвіфт» витрати ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу у розмірі 47 250 грн.

20 жовтня 2021 року представник відповідача ОСОБА_4 подав до суду заяву про стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу, в якій він просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 54 000 грн.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 червня 2022 року заяву представника відповідача Асоціації «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «Укрсвіфт» - ОСОБА_3 про стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу та заяву представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з Асоціації «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «Укрсвіфт» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 500 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 - представника Асоціації «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «Укрсвіфт» з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь Асоціації «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «УКРСВІФТ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 54 000 грн.

Скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції при стягненні з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 9 000 грн, зокрема вказав, що суду не надано доказів сплати відповідачем суми 54 000 грн, а тому суд першої інстанції для подальшого розрахунку брав за основу суму в розмірі 27 000 грн, яка була сплачена.

Вважає, що такі висновки суду першої інстанції суперечать положенням матеріального права і положенням процесуального права, та судом не було враховано актуальні правові позиції Верховного Суду з цього питання, про які зокрема також було зазначено в поданій заяві, а тому додаткове рішення суду підлягає скасуванню.

Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи у справі додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з врахуванням вимог чинного законодавства до стягнення підлягають витрати на правову допомогу у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовими засіданнями, під час ознайомлення з матеріалами справи в суді та підготовки клопотань, з урахуванням вартості послуг, які були надані позивачу, згідно акту виконаних робіт в сумі 54 000 грн, а також вартості виду робіт, які не були надані у сумі 3 000 грн, з урахуванням часткового задоволення позову позивачу відмовлено в задоволені однієї вимоги з трьох), і тому суд вважав за можливе стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 9 000 грн, що становить 1/3 понесених витрат на правову допомогу та з урахуванням положень ч.10 ст.141 ЦПК України зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні.

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що 26 лютого 2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Асоціації «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «Укрсвіфт» про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

В позовних вимогах позивач просив:

- визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, поширену в «Офіційному повідомленні УкрСВІФТ банківській спільноті України» Асоціації «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «УКРСВІФТ» від 10 лютого 2020 року, що була оприлюднена у мережі Інтернет, а саме: на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 у розділі «Новини» такого змісту: «… ОСОБА_2 звільнений з посади першого заступника виконавчого директора УкрСвіфт 1 січня 2020 року. Фактична причина звільнення: шахрайство, непрофесіоналізм та зловживання службовим становищем. ОСОБА_2 вчинив дії з спробою привласнення майна асоціації УкрСВІФТ, а також використовував у власних цілях свої повноваження з метою отримання для себе неправомірної вигоди, відповідальність за що передбачено ч.1 ст.364-1 Кримінального Кодексу України…»;

- зобов`язати Асоціацію «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «Укрсвіфт» в особі виконавчого директора ОСОБА_5 протягом п`яти календарних днів з моменту набрання чинності судовим рішенням у даній справі спростувати недостовірну інформацію щодо ОСОБА_2 , оприлюднену в «Офіційному повідомленні УкрСВІФТ банківській спільноті України» Асоціації «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «УКРСВІФТ» від 10 лютого 2020 року, у мережі Інтернет, а саме: на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 у розділі «Новини» шляхом оприлюднення на вказаному сайті офіційного повідомлення про спростування недостовірної інформації щодо ОСОБА_2 , оприлюдненої в «Офіційному повідомленні УкрСВІФТ банківській спільноті України» Асоціації «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «УКРСВІФТ» від 10 лютого 2020 року;

- стягнути з Асоціації «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «Укрсвіфт» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06.10.2021 року було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 , визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, поширену в «Офіційному повідомленні УкрСВІФТ банківській спільноті України» Асоціації «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «УКРСВІФТ» від 10 лютого 2020 року, що була оприлюднена у мережі Інтернет, а саме: на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 у розділі «Новини» такого змісту: «…Фактична причина звільнення: шахрайство, непрофесіоналізм та зловживання службовим становищем. ОСОБА_2 вчинив дії з спробою привласнення майна асоціації УкрСВІФТ, а також використовував у власних цілях свої повноваження з метою отримання для себе неправомірної вигоди, відповідальність за що передбачено ч.1 ст. 364-1 Кримінального Кодексу України…», зобов`язано Асоціацію «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «Укрсвіфт» протягом п`яти календарних днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію щодо ОСОБА_2 поширену в «Офіційному повідомленні УкрСВІФТ банківській спільноті України» Асоціації «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «УКРСВІФТ» від 10 лютого 2020 року, що була оприлюднена у мережі Інтернет, а саме: на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 у розділі «Новини» шляхом оприлюднення на вказаному сайті офіційного повідомлення про стростування недостовірної інформації щодо ОСОБА_2 інформації, поширеної в «Офіційному повідомленні УкрСВІФТ банківській спільноті України» Асоціації «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «УКРСВІФТ» від 10 лютого 2020 року, стягнуто з Асоціації «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «Укрсвіфт» на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1 681,60 грн. В позові ОСОБА_2 в частині відшкодування моральної шкоди - відмовлено.

Як вбачається зі змісту рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 січня 2021 року, судом не вирішувалось питання щодо стягнення витрат на правову допомогу, а тому суд вважав за необхідне вирішити зазначене питання в додатковому рішенні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Так, ст.141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Частиною 1 ст.137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Також, ч.4 ст.137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Як вбачається з копії позовної заяви, позивач повідомив суд, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу становитиме 40 000 грн та попередив, що такий розмір буде уточнюватись.

Судом встановлено, що 06 жовтня 2021 року представник позивача звернулась до суду із заявою про стягнення з відповідача на користь позивача 47 250 грн витрат на професійну правничу допомогу.

До заяви представник позивача надала розрахунок обсягу наданої професійної правничої допомоги.

В обґрунтування заявлених вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надала суду Договір про надання професійної правничої допомоги №24/02/20 від 24.02.2020 року, укладений між ОСОБА_2 (Клієнт) та АО «Закон Перемоги» в особі Керуючого партнера ОСОБА_1

За з п.1.1 Договору Клієнт згідно з Договором доручає Адвокатському об`єднанню надавати професійну правничу допомогу, пов`язану із захистом прав Клієнта в позасудовому та/або судовому порядку щодо захисту честі, гідності, ділової репутації та спростування оприлюдненої про Клієнта інформації як недостовірної, яку Клієнт зобов`язаний прийняти та оплатити її вартість Адвокатському об`єднанню у розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.

Згідно з п.2.1 даного Договору умови про вартість Допомоги Адвокатського об`єднання, визначеної у п.1.1 даного Договору, (гонорар) та порядок розрахунків визначаються Сторонами у додатковій угоді до цього Договору.

Відповідно до п.2.3 Договору, за результатами надання Допомоги (або окремих етапів) складається Акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В Акті вказується обсяг наданої Адвокатським об`єднанням Допомоги і її вартість.

За п.п.2.5, 2.6 даного Договору рахунки Адвокатського об`єднання за Допомогу, надану за цим Договором, виставляються до 10 числа місяця, наступного за звітним та сплачуються Клієнтом на зазначений Адвокатським об`єднанням банківський рахунок, у гривнях, протягом 3-х робочих днів з дати виставлення рахунка Адвокатським об`єднанням.

Між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Закон Перемоги» в особі Керуючого партнера ОСОБА_1 24.02.2020 року було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №24/02/20 про надання професійної правничої допомоги від 24.02.2020 року (далі - Угода), відповідно до умов якої Сторони згідно п.2.1 Договору визначили вартість професійної правничої допомоги за Договором.

Між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Закон Перемоги» в особі Керуючого партнера ОСОБА_1 01.03.2021 року було підписано Акт №01-01/03/21 приймання-передачі допомоги.

Згідно з п.4 зазначеного Акту вартість наданої Адвокатським об`єднанням Клієнту професійної правничої допомоги у супроводженні справи №761/6539/20 (Шевченківський районний суд міста Києва) станом на дату підписання сторонами цього Акту складає 40 000 грн без ПДВ.

За звітом №1 про надану професійну правничу допомогу у супроводженні справи №761/6539/20 згідно Договору №24/02/20 про надання професійної правничої допомоги від 24.02.2020 року вартість наданих послуг складає 40 000 грн.

Акт та звіт підписаний адвокатом та позивачем.

06 жовтня 2021 року між адвокатом та позивачем підписано Акт №01-06/10/21 приймання-передачі допомоги, згідно якого вартість наданої Адвокатським об`єднанням Клієнту професійної правничої допомоги у супроводженні справи №761/6539/20 станом на дату підписання сторонами цього Акта складає 7 250 грн, на підтвердження якої надано звіт №2 про надану професійну правничу допомогу.

Оплата ОСОБА_2 послуг на професійну правничу допомогу підтверджується квитанціями від 03.03.2020 року, 27.04.2021 року та 06.05.2021 року на суму 11 000 грн, 14 500 грн та 14 750 грн, а загальною сумою - 40 250 грн.

Позивач не довів сплату витрат на професійну правничу допомогу заявлену в заяві в сумі 47 250 грн.

Представник відповідача не направив до суду заперечень щодо заяви позивача та не звертався із заявою про зменшення витрат позивача на правничу допомогу.

Проте, як вбачається зі Звіту №1 від 01.03.2021 року та Звіту №2 від 06.10.2021 року про надану професійну правничу допомогу у супроводженні справи №761/6539/20, останні містять витрати в сумі 2 000 грн за представництво інтересів позивача в судовому засіданні 25.05.2020 року. Однак матеріали справи містять довідку секретаря судового засідання Бондар О.Д. від 25.05.2020 року з якої вбачається, що сторони у судове засідання, яке відбулось 25.05.2020 року об 11:00 год., не з`явилися.

Таким чином, оскільки з врахуванням вимог чинного законодавства, до стягнення підлягають витрати на правову допомогу у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовими засіданнями, під час ознайомлення з матеріалами справи в суді та підготовки клопотань, з урахуванням вартості послуг, які були надані позивачу, згідно Звіту №1 від 01.03.2021 року та Звіту №2 від 06.10.2021 року в сумі 47 250 грн., з яких суду надано підтвердження про сплату 40 250 грн., а також вартості виду робіт, які не були надані у сумі 2 000 грн., з врахуванням факту часткового задоволення позову, суд першої інстанції вірно вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 25 500 грн, що становить 2/3 понесених витрат, з врахуванням що заявлено позивачем три вимоги, дві з яких задоволено рішенням суду.

Щодо заяви представника відповідача про стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу по справі №761/6539/20 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Разом з першою заявою відповідача по суті позовних вимог (відзив на позов) представник відповідача повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи становить 54 000 грн.

Як вбачається, в обґрунтування заявлених вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідач надав суду Договір №13/07 про надання правничої (адвокатської) допомоги від 13.07.2020 року (далі - Договір), укладений між Асоціацією «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «Укрсвіфт» (Клієнт) та Адвокатським бюро «Кравець» в особі Керуючого бюро ОСОБА_3.

Як сторони домовились та зазначили в п.1.1 Договору, Бюро взяло на себе зобов`язання надавати Клієнту правову допомогу щодо представництва його інтересів у справі за позовом ОСОБА_2 до Асоціації «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «Укрсвіфт» про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

Згідно з п.2.1 даного Договору для надання правової допомоги Клієнту Адвокат має право: надавати правові послуги будь-якого виду та роду за вибором Клієнта; здійснювати всі дії, які необхідні для досудового врегулювання спору; здійснювати всі необхідні та можливі дії в усіх органах, які необхідні для вирішення даної справи; здійснювати всі без виключень процесуальні дії в судах всіх інстанції, в усіх органах досудового розслідування, органах поліції, інших правоохоронних органах, у всіх органах виконавчої служби; представляти інтереси Клієнта в усіх судах усіх юрисдикцій та в усіх державних та недержавних органах, установах, організаціях, перед експертами, спеціалістами, перекладачами, в органах виконавчої служби, перед іншими фізичними та юридичними особами незалежно від організаційно-правової форми з усіма відповідними та необхідними правами з будь-яких питань, пов`язаних з даною справою; підписувати, подавати та отримувати будь-які документи (позовні заяви, заперечення, заяви, листи, скарги, клопотання, апеляційні, касаційні скарги, відповіді на претензії та інші документи); здійснювати інші необхідні та доцільні дії, необхідні для ефективного захисту прав клієнта.

За п.5.4 Договору надання послуг підтверджуються проміжними Звітами про надання послуг та Актами приймання-передачі наданих послуг тощо.

Відповідно до п 7.4 Договору додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами та скріплені їх печатками.

Умовами договору не передбачено порядок визначення суми гонорару адвоката.

Проте, 13.07.2020 року між відповідачем та Адвокатським бюро «Кравець» в особі керуючого Бюро ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №13/07 про надання правничої (адвокатської) допомоги, відповідно до умов якої Сторони домовились доповнити п. 3.1 Договору другим абзацом наступного змісту:

Клієнт зобов`язується оплатити послуги Бюро в такому порядку та таких розмірах:

1.Попередня оплата послуг адвоката по даній справі становить 27 000 грн;

2.Остаточна оплата послуг адвоката по даній справі становить 27 000 грн.

Обсяг послуг адвоката, його дії, витрачений час, опис робіт, тощо викладається у звіті адвоката та акті приймання-передачі послуг.

Інші умови договору залишалися без змін.

Згідно зі Звітом №1 про надані послуги від 07.10.2021 року за Договором №13/07 від 13 липня 2020 року, Додатковою угодою №1 від 13.07.2020 року згідно з п.2.1 Договору сторонами визначено вартість наданої професійної правничої допомоги за Договором.

07.10.2021 року Сторони підписали Акт приймання-передачі послуг №1, відповідно до якого вартість наданої Адвокатським бюро «Кравець» Клієнту професійної правничої допомоги склала 54 000 грн.

Оплата даних послуг на професійну правничу допомогу підтверджується платіжним дорученням №154 від 16.07.2020 року на суму 27 000 грн.

Суду не надано доказів сплати відповідачем суми 54 000 грн.

Разом з тим, як вбачається зі Звіту №1 від 07.10.2021 року та акта приймання-передачі послуг №1 від 07.10.2021 року щодо надання правничої допомоги відповідачу, останні містять види робіт на фактичність виконання щодо яких суду не надано жодних належних та допустимих доказів, зокрема, з матеріалів справи вбачається, що представник відповідача був присутнім у трьох судових засіданнях, в той час як згідно Звіту №1 про надання послуги представник відповідача просить стягнути по 3000 грн за участь у 4-х судових засіданнях загальною вартістю 12 000 грн.

Таким чином, так як з врахуванням вимог чинного законодавства, до стягнення підлягають витрати на правову допомогу у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовими засіданнями, під час ознайомлення з матеріалами справи в суді та підготовки клопотань, з урахуванням вартості послуг, які були надані позивачу, згідно акта виконаних робіт в сумі 54 000 грн, а також вартості виду робіт, які не були надані у сумі 3 000 грн, з урахуванням часткового задоволення позову позивачу відмовлено в задоволенні однієї вимоги з трьох, то суд вірно вважав за можливе стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 9 000 грн., що становить 1/3 понесених витрат на правову допомогу.

Керуючись положенням ч.10 ст.141 ЦПК України суд вірно вважав за можливе зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні.

Так як судом вирішено стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 25 500 грн, а з позивача на користь відповідача 9 000 грн, тому враховуючи положення ч.10 ст.141 ЦПК України суд вірно вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 16 500 грн.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - представника Асоціації «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «Укрсвіфт» залишити без задоволення.

Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 25 жовтня 2022 року.

Головуючий:

Судді: