Постанова

від 27.02.2023 по справі 761/6539/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27лютого 2023 року

м. Київ

справа № 761/6539/20

провадження № 61-11016св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - асоціація «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «Укрсвіфт»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги асоціації «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «Укрсвіфт» на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 червня 2022 року в складі судді Притули Н. Г. та постанови Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року в складі колегії суддів: Олійника В. І., Сушко Л. П., Суханової Є. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до асоціації «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «Укрсвіфт» про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він працював на посаді першого заступника виконавчого директора асоціації «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «Укрсвіфт» та звільнився із займаної посади 31 грудня 2019 року за згодою сторін, про що було внесено запис до трудової книжки.

Однак, 10 лютого 2020 року у мережі Інтернет, на офіційному сайті відповідача у розділі «Новини» було розміщене офіційне повідомлення такого змісту: «… ОСОБА_1 звільнений з посади першого заступника виконавчого директора УкрСвіфт 1 січня 2020 року. Фактична причина звільнення: шахрайство, непрофесіоналізм та зловживання службовим становищем. ОСОБА_1 вчинив дії з спробою привласнення майна асоціації УкрСВІФТ, а також використовував у власних цілях свої повноваження з метою отримання для себе неправомірної вигоди, відповідальність за що передбачено ч.1 ст.364-1 Кримінального Кодексу України…».

Вказана інформація, на його переконання, є недостовірною, негативною, а також завдає шкоди його честі, гідності та діловій репутації. Внаслідок поширення недостовірної інформації йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінив у розмірі 100 000 грн.

Враховуючи зазначене, позивач просив суд визнати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію вказану інформацію; зобов`язати асоціацію «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «Укрсвіфт» в особі виконавчого директора ОСОБА_2 протягом п`яти календарних днів з моменту набрання чинності судовим рішенням у даній справі спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом оприлюднення на сайті http://www.ukrswift.org/ у розділі «Новини» офіційного повідомлення про її спростування та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену в «Офіційному повідомленні УкрСВІФТ банківській спільноті України» асоціації «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «Укрсвіфт» від 10 лютого 2020 року, що була оприлюднена у мережі Інтернет.

Зобов`язано асоціацію «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «Укрсвіфт» протягом п`яти календарних днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію щодо ОСОБА_1 поширену в «Офіційному повідомленні УкрСВІФТ банківській спільноті України» асоціації «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «Укрсвіфт» від 10 лютого 2020 року, що була оприлюднена у мережі Інтернет.

Стягнуто з асоціації «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «Укрсвіфт» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 681,60 грн. В задоволенні позову ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскаржувана інформація є недостовірною, та такою, що порушує особисті немайнові права позивача, а тому підлягає спростуванню.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 03 червня 2022 рок стягнуто з асоціації «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «Укрсвіфт» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 500 грн.

З врахуванням доведення вартості наданих позивачу послуг адвоката на суму 40 250 грн, часткового задоволення позову (дві з трьох позовних вимог), суд дійшов висновку про обґрунтованість розміру стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 25 500 грн.

Вирішуючи подану представником відповідача заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлений відповідачем розрахунок судових витрат на суму 54 000 грн є недоведеним, оскільки він документально підтвердив такі витрати лише на суму 27 000 грн, надавши відповідне платіжне доручення.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, а також доведеності вартості послуг, що були надані відповідачу, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 9 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Врахувавши зазначене, а також положення частини десятої статті 141 ЦПК України, суд вважав за можливе зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні та стягнув з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 16 500 грн.

Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року залишено без змін рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2021 року.

Стягнуто з асоціації «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «Укрсвіфт» на користь ОСОБА_1 19 000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова апеляційного суду мотивована доведеністю факту поширення відповідачем відносно позивача недостовірної інформації, що призвело до порушення особистих немайнових прав останнього, та зобов`язання відповідача спростувати таку інформацію.

Стягуючи з відповідача на користь позивача 19 000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд виходив із доведеності понесених позивачем цих витрат, враховував критерії реальності адвокатських витрат, розумність їх розміру та обставини справи.

Постановою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року залишено без змін додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 червня 2022 року.

Переглядаючи законність та обґрунтованість додаткового рішення, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, доведеності вартості послуг, що були надані адвокатами сторонам, а також положення частини десятої статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в сумі 16 500 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У листопаді 2022 року на електронну адресу Верховного Суду надійшли касаційні скарги асоціації «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «Укрсвіфт» на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 червня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року.

У касаційній скарзі на постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року заявник просить її скасувати в частині стягнення з неї на користь ОСОБА_1 19 000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні цих витрат.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не надав до апеляційного суду суду належних доказів оплати витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 19 000 грн, що на переконання заявника є підставою для відмови у стягненні цих витрат.

У касаційній скарзі на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року заявник просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на її користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 54 000 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що розмір витрат на правничу допомогу, понесений відповідачем, доводиться виключно наданим ним платіжним дорученням на суму 27 000 грн, не врахувавши, що норми процесуального закону передбачають можливість не тільки судових витрат, які вже фактично понесені стороною, а й судових витрат, що мають бути сплачені у майбутньому за умови підтвердження розміру таких витрат належними доказами.

Підставами касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду: від 08 квітня 2020 року справа № 922/2685/19, від 20 липня 2021 року справа № 922/2604/20, від 03 жовтня 2019 року справа № 922/445/19, тощо.

Підставами касаційного оскарження додаткового рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 червня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа № 755/9215/15-ц, від 16 квітня 2020 року справа № 727/4597/19, від 17 лютого 2021 року справа № 753/1203/18, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відзиви на касаційні скарги не надійшли.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

06 жовтня 2021 року представник позивача звернулась до суду із заявою про стягнення з відповідача на користь позивача 47 250 грн витрат на професійну правничу допомогу та надала розрахунок обсягу наданої професійної правничої допомоги.

В обґрунтування заявлених вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надала суду договір про надання професійної правничої допомоги № 24/02/20 від 24 лютого 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та АО «Закон Перемоги» в особі керуючого партнера ОСОБА_3, а також додаткову угоду до нього.

01 березня 2021 року позивач та АО «Закон Перемоги» в особі керуючого партнера ОСОБА_3 підписали акт № 01-01/03/21 приймання-передачі допомоги, згідно із яким вартість наданої Адвокатським об`єднанням Клієнту професійної правничої допомоги у супроводженні справи №761/6539/20 (Шевченківський районний суд міста Києва) станом на дату підписання сторонами цього Акту складає 40 000 грн без ПДВ.

06 жовтня 2021 року між адвокатом та позивачем підписано акт № 01-06/10/21 приймання-передачі допомоги, згідно якого вартість наданої адвокатським об`єднанням клієнту професійної правничої допомоги у супроводженні справи № 761/6539/20 станом на дату підписання сторонами цього Акта складає 7 250 грн, на підтвердження якої надано звіт № 2 про надану професійну правничу допомогу.

На підтвердження оплати ОСОБА_1 послуг на професійну правничу допомогу він надав квитанції на загальну суму 40 250 грн.

Матеріали справи містять довідку секретаря судового засідання ОСОБА_4 від 25 травня 2020 року, з якої вбачається, що сторони у судове засідання, яке відбулось 25 травня 2020 року, не з'явилися.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала заяву, в якій просила стягнути з відповідача асоціації «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «Укрсвіфт» на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 000 грн.

Водночас представник позивача надала докази на підтвердження цих витрат, а саме: копію договору № 24/02/20 про надання професійної правничої допомоги від 24 лютого 2022 року, копію додаткової угоди № 1 від 24 лютого 2020 року, копію додаткової угоди № 3 від 30 грудня 2020 року, копію додаткової угоди № 4 від 30 грудня 2021 року, копію акта № 01-05/10/22 приймання-передачі допомоги від 05 жовтня 2022 року, копію звіту про надану професійну правничу допомогу у супроводженні справи № 761/6539/20 (Київський апеляційний суд) від 05 жовтня 2022 року, копію рахунку-фактури № 051022 від 05 жовтня 2022 року.

Згідно із звітом про надану професійну правничу допомогу у супроводженні справи №761/6539/20 (Київський апеляційний суд) АО «Закон Перемоги» надав ОСОБА_1 наступні послуги:

- послуги з ознайомлення з апеляційною скаргою представника асоціації «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «Укрсвіфт» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року та формування правової позиції для представництва інтересів клієнта у справі, тривалістю 1 година та вартістю 2 500 грн;

- послуги з підготовки письмових пояснень щодо апеляційної скарги відповідача на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року, тривалістю 4 години, вартістю 10 000 грн;

- підготовка заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, тривалістю 1 година, вартістю 2 500 грн;

- послугу представництва інтересів клієнта в Київському апеляційному суді (участь у судовому засіданні), тривалістю 1 година, вартістю 4 000 грн, а всього - 19 000 грн.

Матеріали справи містять рахунок-фактуру № 051022 від 02 жовтня 2022 року на сплату ОСОБА_1 АО «Закон Перемоги» 19 000 грн за надання професійної правничої допомоги.

На обґрунтування заявлених вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав суду договір № 13/07 про надання правничої (адвокатської) допомоги від 13 липня 2020 року, укладений між асоціацією «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «Укрсвіфт» та адвокатським бюро «Кравець» в особі керуючого бюро ОСОБА_5

13 липня 2020 року між відповідачем та адвокатським бюро «Кравець» в особі керуючого Бюро ОСОБА_5 було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 13/07 про надання правничої (адвокатської) допомоги, відповідно до умов якої сторони домовились доповнити пункт 3.1 договору другим абзацом наступного змісту: Клієнт зобов`язується оплатити послуги Бюро в такому порядку та таких розмірах: 1. Попередня оплата послуг адвоката по даній справі становить 27 000 грн; 2. Остаточна оплата послуг адвоката по даній справі становить 27 000 грн.

07 жовтня 2021 року сторони підписали акт приймання-передачі послуг № 1, відповідно до якого вартість наданої адвокатським бюро «Кравець» відповідачу професійної правничої допомоги склала 54 000 грн.

На підтвердження оплати цих послуг відповідач надав суду платіжне доручення від 16 липня 2020 року № 154 на суму 27 000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача був присутнім у трьох судових засіданнях в суді першої інстанції, в той час як згідно із звітом № 1 про надання послуги представник відповідача просив стягнути по 3 000 грн за участь у чотирьох судових засіданнях загальною вартістю 12 000 грн.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Щодо касаційної скарги на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року

Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої

статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження заявлених вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу сторона позивача надала суду договір про надання професійної правничої допомоги № 24/02/20 від 24 лютого 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та АО «Закон Перемоги» в особі керуючого партнера ОСОБА_3, а також додаткову угоду до нього; акти приймання-передачі допомоги від 01 березня 2021 року та 06 жовтня 2021 року, а також квитанції про оплату позивачем наданих йому послуг за надання такої допомоги на суму 40 250 грн.

Водночас позивач заявляв про відшкодування йому таких витрат на суму 47 250 грн.

На обґрунтування заявлених вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав суду договір № 13/07 про надання правничої (адвокатської) допомоги від 13 липня 2020 року, укладений між асоціацією «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «Укрсвіфт» та адвокатським бюро «Кравець» в особі керуючого бюро ОСОБА_5; додаткову угоду № 1 до договору № 13/07 про надання правничої (адвокатської) допомоги; акт приймання-передачі послуг № 1 на суму 54 000 грн та платіжне доручення від 16 липня 2020 року № 154 на суму 27 000 грн.

Відповідач заявляв про відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу в сумі 54 000 грн.

З врахуванням доведення вартості наданих сторонам послуг на правову допомогу у визначеному судами обсязі, часткового задоволення позову, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість розміру понесених сторонами цих витрат та їх співмірність складності справи та виконаним адвокатами обсягу роботи, часу, виплаченого гонорару.

З огляду на вказане, а також положення частини десятої статті 141 ЦПК України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, підставно зобов`язав сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні та стягнув з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 16 500 грн.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19).

Враховуючи зазначене, хоча суди попередніх інстанцій і дійшли помилкового висновку про те, що розмір витрат на правничу допомогу, понесений відповідачем, доводиться виключно наданим ним платіжним дорученням на суму 27 000 грн, проте в цілому правильно визначили розмір стягуваних витрат на таку допомогу з огляду на їх доведеність, співмірність складності справи та виконаним адвокатами обсягу роботам, часу, виплаченого гонорару.

Щодо касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала заяву, в якій просила стягнути з відповідача асоціації «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «Укрсвіфт» на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 000 грн.

Водночас представник позивача надала докази на підтвердження цих витрат, а саме: копію договору № 24/02/20 про надання професійної правничої допомоги від 24 лютого 2022 року, копію додаткової угоди № 1 від 24 лютого 2020 року, копію додаткової угоди № 3 від 30 грудня 2020 року, копію додаткової угоди № 4 від 30 грудня 2021 року, копію акта № 01-05/10/22 приймання-передачі допомоги від 05 жовтня 2022 року, копію звіту про надану професійну правничу допомогу у супроводженні справи № 761/6539/20 (Київський апеляційний суд) від 05 жовтня 2022 року, копію рахунку-фактури № 051022 від 05 жовтня 2022 року.

Стягуючи з відповідача на користь позивача 19 000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції правильно виходив із доведеності понесення позивачем цих витрат та підставно врахував критерії реальності адвокатських витрат, розумність їх розміру та обставини справи.

При цьому колегія суддів з огляду на зазначену вище судову практику, яка є незмінною, відхиляє аргументи касаційної скарги, які зводяться до того, що суду не було надано належних доказів оплати витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 19 000 грн, що на переконання заявника є підставою для відмови у стягненні цих витрат.

Зазначена позиція заявника суперечить його доводам, викладеним у касаційній скарзі на інші судові рішення, ухвалені у цій справі, про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Водночас не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частини другої статті 410 ЦПК України).

Не заслуговують на увагу також доводи касаційної скарги про помилковість стягнення судом апеляційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 19 000 грн, оскільки ці доводи не містять відповідного правового обґрунтування і фактично зводяться до незгоди із оцінкою судами доказів, наданих стороною позивача на підтвердження понесених нею витрат.

При цьому суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону, не здійснює оцінку доказів, у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Із урахуванням того, що інші доводи касаційних скарг є ідентичними доводам заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги асоціації «Українська національна група членів та користувачів СВІФТ «Укрсвіфт» залишити без задоволення, а додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 червня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара