Ухвала

від 19.10.2022 по справі 761/20061/21

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 жовтня 2022 року

м. Київ

Справа № 761/20061/21

Провадження № 14-90цс22

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ткачука О. С.,

суддів: Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В.,Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Штелик С. П.

перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сальвілайн Транс Груп»</a>, третя особа - Державна реєстраційна служба України, про припинення трудових відносин, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сальвілайн Транс Груп»</a> (далі - ТОВ «Сальвілайн Транс Груп», товариство) в якому просив суд визнати припиненими трудові відносини між ТОВ «Сальвілайн Транс Груп» та директором ОСОБА_1 на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням з 15 квітня 2021 року з внесенням відповідних даних до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позов обґрунтований тим, що відповідно до протоколу зборів засновників ТОВ «Сальвілайн Транс Груп» від 31 березня 2010 року та наказу про призначення від 16 квітня 2010 року, його було призначено на посаду директора ТОВ «Сальвілайн Транс Груп».

21 березня 2021 року позивач направив засновникам ТОВ «Сальвілайн Транс Груп» заяву про звільнення з посади директора в порядку статті 38 КЗпП України та повідомлення про звільнення директора і скликання позачергових зборів учасників товариства. У повідомленні зазначалися дата, час та місце проведення зборів. На визначену дату на загальні збори учасників товариства прибули лише два засновники із загальною кількістю голосів 50 %.

ОСОБА_2 , одна з засновників товариства, яка володіє 50% голосів, на збори не з`явилася та не повідомила про причини неявки.

У зв`язку з відсутністю кворуму на загальних зборах товариства питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора не було вирішено.

Тому позивач просив у судовому порядку вирішити його вимоги про припинення трудових відносин з товариством.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року, відмовлено у відкритті провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що цей позов підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки стосується безпосередньо реалізації учасником товариства його корпоративних прав.

14 червня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 07 липня 2021 року у справі № 910/10446/21 йому вже було відмовлено у відкритті провадження у справі за його позовом до ТОВ «Сальвілайн Транс Груп», третя особа - Державна реєстраційна служба України, про припинення трудових відносин, з тих підстав, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Крім того, визначаючи належність спору до юрисдикції господарського суду, суди не враховали правової позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18, у якій зазначено, що особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

21 вересня 2022 року колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду своєю ухвалою передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину третю статті 403 ЦПК України вбачаючи підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 911/719/21. Зокрема, суд послався на те, що Касаційний господарський суд розглядаючи справу № 911/719/21 за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Київ Град» про визнання трудових відносин припиненими дійшов висновку про можливість розгляду такої позовної заяви в порядку господарського судочинства.

При цьому Касаційний господарський суд вказав наступне.

Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 910/7164/19).

Згідно зі статтею 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Частиною першою статті 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (частина перша статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Відповідно до частин першої - третьої статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Отже, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган попередивши власника письмово за два тижні. Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18).

З урахуванням викладеного вірним є висновок судів, що позивач як директор товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питання про своє звільнення з посади директора.

Відповідно до частин другої, третьої статті 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі №758/1861/18).

Таким чином, Касаційний господарський суд у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 911/719/21 фактично висловився про підсудність подібних справ господарським судам.

Касаційний цивільний суд вважав, що наявні підстави для відступу від такого висновку й зазначення, що спір керівника товариства про припинення трудових відносин за відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про його звільнення підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Перевіривши підстави для передачі справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що підстав для прийняття справи до розгляду немає виходячи із наступного.

Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступлення від правового висновку, наведеного у цій справі немає, виходячи із того, що Велика Палата Верховного Суду вже вирішувала спори за подібних правовідносин і визначала юрисдикцію спорів між директором (головою правління) товариства та самим товариством, зокрема у постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 361/17/15-ц (провадження № 14-423цс19), від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц (провадження № 14-113цс20), від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17 (провадження № 14-115цс20).

При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що правові висновки, наведені у цих постановах є достатньо чіткими, однозначними.

Практика Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикційності розгляду таких справ в порядку господарського судочинства є сталою і не потребує відступлення від таких правових висновків.

Указана вище правова позиція підлягає застосуванню і у даній справі, оскільки предметом спору у ній є звільнення позивача з посади директора товариства.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутні підстави для прийняття справи до свого розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 404 ЦПК України, якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

За наведених обставин Велика Палата Верховного Суду повертає справу на розгляд колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Керуючись статтями 403 та 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Справу № 761/20061/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сальвілайн Транс Груп»</a>, третя особа - Державна реєстраційна служба України, про припинення трудових відносин, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року повернути на розгляд колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Ткачук

Судді: В. В. Британчук В. С. Князєв Ю. Л. Власов Г.Р. Крет І. В. Григор`єва Л. М. Лобойко Д. А. Гудима К. М. Пільков Ж. М. Єленіна О. Б. Прокопенко І. В. Желєзний О. М. Ситнік О. С. Золотніков І. В. Ткач Л. Й. Катеринчук С. П. Штелик