Постанова

від 25.10.2022 по справі 916/3756/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/3756/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання І.М. Станкова,

за участю представників сторін:

від позивача: Н.С. Семененко

від відповідачів:

1)Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська»: А.О. Папуша

2)Товариства з обмеженою відповідальністю «Дністро-Гибрид»: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Французької фірми «УДІК» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 (суддя В.С. Петров, м.Одеса, повний текст складено 24.05.2022)

у справі № 916/3756/21

за позовом Французької фірми «УДІК» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю

до відповідачів:

1)Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська»;

2)Товариства з обмеженою відповідальністю «Дністро-Гибрид»

про солідарне стягнення заборгованості в загальному розмірі 106567,12 євро (еквівалент 3207339,95 грн.),

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

У грудні 2021 року Французька фірма «УДІК» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дністро-Гибрид» про солідарне стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу від 04.12.2013 у розмірі 106567,12 євро, що станом на 08.11.2021 становить 3207339,95 грн., що складається із оплати вартості придбаної частки за договором купівлі-продажу від 04.12.2013 р. у розмірі 100000,00 євро, що станом на 08.11.2021 становить 3009690,00 грн., та 3% річних у розмірі 6567,12 євро, що станом на 08.11.2021 становить 197649,95 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська» зобов`язань щодо сплати вартості частки у статутному капіталі Спільного українсько-французького підприємства з іноземною інвестицією в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Дністро-Гибрид» за договором купівлі-продажу від 04.12.2013, укладеним між Французькою фірмою «УДІК» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, яка є юридичною особою за законодавством Франції (продавцем), і Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська» (покупцем), з урахуванням договору про внесення змін від 14.05.2019.

Спрямовуючи позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дністро-Гибрид» позивач послався на невиконання останнім зобов`язань за договором про передоручення виконання, укладеним 04.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська» (стороною - 1), Спільним українсько-французьким підприємством з іноземною інвестицією в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Дністро-Гибрид» (стороною -2) та Французькою фірмою «УДІК» (кредитором), відповідно до умов якого сторона 1 (Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська») покладає, а сторона 2 (Спільне українсько-французьке підприємство з іноземною інвестицією в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Дністро-Гибрид») бере на себе зобов`язання виконати борг сторони-1 перед кредитором, що виникає з договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, укладеному між стороною-1 та кредитором 04.12.2013.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 у справі №916/3756/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська» на користь Французької фірми «УДІК» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю заборгованість за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі в розмірі 4471,65 євро, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 08.11.2021 еквівалентно 134582, 80 грн., 3% річних в сумі 293,66 євро, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 08.11.2021 еквівалентно 8838,26 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2160,62 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір у даній справі, встановив, що між сторонами виникли розбіжності стосовно розуміння пункту 3.1 договору від 04.12.2013, а саме: позивач наголошує на тому, що договором про внесення змін від 14.05.2019 до договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 04.12.2013 сторони, виклавши пункт 3.1 у новій редакції, регламентували правовідносини на майбутнє та встановили обов`язок покупця після укладення такого договору від 14.05.2019 сплатити 100000,00 євро до 31.08.2019; відповідачі наголошують на тому, що сторони, виклавши пункт 3.1 договору, змінили загальну вартість частки у статутному капіталі, погодивши її у розмірі 100000,00євро.

Дослідивши пункт 3.1 договору від 04.12.2013 (в редакції додаткового договору про внесення змін від 14.05.2019), суд дійшов висновку, що сторони чітко висловили своє волевиявлення щодо його ціни, а саме: погодили загальну ціну частки у розмірі 100000,00євро, при цьому сторони, викладаючи пункт 3.1 договору в новій редакції, не вказали, що вказана сума у розмірі еквіваленту 100000,00 євро є саме несплаченою Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська» частиною за придбану частку, а чітко зазначили, що вказана сума є за придбання частки у статутному капіталі.

Водночас, суд критично оцінив копію скріншоту електронного листа, а також копію скріншоту переписки у меседжері з «Романом адвокатом Днестровская», наданих позивачем на підтвердження того, що закріплена у договорі від 14.05.2019 сума у розмірі 100000,00євро є сумою, яка підлягає сплаті за придбану частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дністро-Гибрид» вже після укладання такого договору від 14.05.2019, оскільки ці скріншоти не підписані електронним цифровим підписом.

За наведених обставин місцевий господарський суд зазначив, що позивач не довів належними та допустимими доказами погодження сторонами в пункті 3.1 додаткового договору про внесення змін від 14.05.2019 не загальної вартості частки у статутному капіталі, а залишку у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська» заборгованості за придбану частку.

Також судом встановлено, що відповідач частково розрахувався за придбану частку на суму 95528,35 євро, у зв`язку з чим сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська» перед позивачем за придбану частку в статутному капіталі Спільного українсько-французького підприємства з іноземною інвестицією в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Дністро-Гибрид» становить 4471,65 євро (100000,00 євро вартість частки 95528,35 євро сплаченої відповідачем-1), що станом на 08.11.2021 (дату складання позовної заяви) становить 134582,80 грн.

Врахувавши порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська» термінів оплати вартості частки, суд вказав, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 6567,12 євро, що станом на 08.11.2021 становить 197649,95 грн., за період з 01.09.2019 по 08.11.2021, суд встановив помилковість здійсненого позивачем розрахунку, оскільки позивачем помилково здійснено нарахування 3% річних на суму боргу 100000,00 євро. Здійснивши перерахунок річних на суму боргу 4471,65 євро за період з 01.09.2019 по 08.11.2021, суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська» 293,66 євро, що станом на 08.11.2021 становить 8838,26 грн.

Стосовно спрямованих до другого відповідача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дністро-Гибрид» позовних вимог суд попередньої інстанції, прийнявши до уваги положення статей 527, 528, 543 Цивільного кодексу України, а також непогодження сторонами у спірних договорах купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 04.12.2013 та передоручення виконання від 04.12.2013 положень щодо солідарної відповідальності відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дністро-Гибрид», дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дністро-Гибрид» не є солідарним боржником за вказаним договором передоручення виконання від 04.12.2013. Врахувавши наведене та відсутність порушень прав позивача з боку відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дністро-Гибрид» в межах даної справи, суд відмовив у задоволенні позовних вимог Французької фірми «УДІК» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дністро-Гибрид».

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Французька фірма «УДІК» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю звернулася із апеляційною скаргою, в якій просила рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 у цій справі скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі в розмірі 95528,35 євро та 3% річних у розмірі 6273,46 євро; прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник послався на те, що договором від 14.05.2019 пункт 3.1. договору купівлі-продажу викладено у новій редакції, відповідно до якої покупець зобов`язується сплатити продавцю грошові кошти. Тобто, редакція пункту 3.1. регламентує правовідносини на майбутнє та встановлює обов`язок покупця у майбутньому після укладення договору від 14.05.2019 сплатити продавцю 100000 євро до 31.08.2019.

Пославшись на викладене, а також на приписи частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України, скаржник зазначив, що пункт 3.1. договору в редакції договору від 14.05.2019 не регламентує правовідносини сторін, які виникли до 14.05.2019, не стосується здійснених оплат, а застосовується виключно на майбутнє, оскільки до 14.05.2019 розмір вартості відчужуваної частки та порядок здійснення розрахунків за неї був врегульований сторонами та в силу приписів частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України сторони не можуть договором від 14.05.2019 змінити ті правовідносини, які виникли до моменту укладення даного договору.

Також апелянт звернув увагу на те, що договором від 04.12.2013 вартість частки у статутному капіталі була визначена у розмірі 390000,00 євро, в подальшому сторонами велись перемови щодо погашення заборгованості зі сплати вартості частки (294471,65 євро) та договір від 14.05.2019 став підсумком ведення перемов, відповідно до яких за сплату вартості частки Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська» має сплатити позивачу ще 100000,00 євро. Тобто, в результаті перемов було досягнуто домовленості щодо зниження вартості частки на 194471,65 євро, що повністю відповідає меті укладення договору від 14.05.2019 у зв`язку зі зміною кон`юнктури ринку.

На переконання скаржника, наведені вище обставини у сукупності свідчать про те, що змінюючи пункт 3.1. договору сторони погодили не нову вартість відчуженої частки, а саме розмір грошових коштів, який ще має бути сплачений покупцем на рахунок продавця.

Окрім того, апелянт не погодився з висновком суду першої інстанції, що передоручення не тягне за собою заміну боржника у зобов`язанні, боржник зберігає свій статус, покладаючи на третю особу тільки обов`язок виконати фактичні дії. Пославшись на умови договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 04.12.2013 та передоручення виконання від 04.12.2013, скаржник зазначив, що він має право пред`явити вимогу про погашення заборгованості до обох відповідачів, оскільки останні в силу договірних відносин мають обов`язок щодо погашення заборгованості перед позивачем.

Позиція відповідачів щодо апеляційної скарги

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська» у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№938/22/Д2 від 19.07.2022) просило оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач вказав, що на виконання умов основного договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська» було сплачено 30.12.2013 81746,68 євро та 31.07.2014 13781,67 євро, що визнається позивачем в позовній заяві. Також відповідач вказав, що 01.12.2014 прийнято постанову Правління Національного банку України № 758 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», відповідно до пп. 14 п. 6 якої запроваджено наступний захід щодо діяльності банків та фінансових установ: заборонено проведення операцій в іноземній валюті з повернення за кордон коштів, отриманих іноземними інвесторами за операціями щодо продажу корпоративних прав юридичних осіб, що не оформлені акціями. Надалі, 13.12.2016 прийнято постанову Правління Національного банку України № 410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», відповідно до пп. 17 п. 6 якої запроваджено наступний захід щодо діяльності банків та фінансових установ: заборонено проведення операцій в іноземній валюті з повернення за кордон коштів, отриманих іноземними інвесторами за операціями щодо продажу корпоративних прав юридичних осіб, що не оформлені акціями. При цьому відповідач зауважив, що 12.06.2017 вказаний мораторій було знято частково та дозволено проведення операцій в іноземній валюті з повернення за кордон коштів, отриманих іноземними інвесторами за операціями щодо продажу корпоративних прав юридичних осіб, що не оформлені акціями, однак з обмеженнями. У зв`язку із дією мораторію відповідачі були позбавлені можливості виконати умови договору щодо проведення розрахунків, а вже після зняття мораторію між уповноваженими представниками товариств та позивачем велись перемовини, оскільки у 2018 році на підприємстві повністю змінився перелік засновників та керівний склад підприємства. Окрім зазначеного, за час дії мораторію на проведення операцій в іноземній валюті з повернення за кордон коштів, отриманих іноземними інвесторами за операціями щодо продажу корпоративних прав юридичних осіб, значно змінилась кон`юнктура ринку, а також суттєво змінено валютний еквівалент євро до гривні за офіційним курсом НБУ (на час укладення договору купівлі - продажу (2013 року) 1 євро складало 10 грн. 60 коп., у 2018 році в середньому 1 євро складало 31 грн).

У зв`язку із зміною кон`юктури ринку, показників фінансово - господарської діяльності сторін та інших обставин, що мають істотне значення для виконання зобов`язань покупця за договором купівлі - продажу, сторони 14.05.2019 підписали договір про внесення змін до договору купівлі продажу від 04.12.2013. З умов договору про внесення змін чітко вбачається, що сторони договору дійшли згоди змінити вартість частки у статутному капіталі з 390000,00 євро на 100000,00 євро. Таким чином, за твердженнями відповідача, загальна вартість частки становить 100000,00 євро.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська» зауважило на тому, що правова позиція апелянта ґрунтується на невірному тлумаченні умов договору та вимог чинного законодавства. Виходячи зі змісту частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України, необхідною умовою застосування цієї норми є наявність неврегульованих договором відносин між сторонами, які мали місце до укладення договору, а не під час дії іншого договору або іншої редакції цього ж договору, а тому до даних правовідносин вказана норма закону не підлягає застосуванню.

Стосовно регламентування редакцією пункту 3.1 правовідносини на майбутнє, а саме, встановлення обов`язку покупця у майбутньому після укладення договору від 14.05.2019 сплатити продавцю 100000,00 євро до 31.08.2019, відповідач зазначив, що вказане взагалі немає ніякого правового підґрунтя, а є намаганням апелянта самовільного, нічим не обґрунтованого трактування чіткого та однозначно зрозумілого пункту 3.1 договору про внесення змін. За твердженням відповідача, сторони дійшли чіткої та взаємної згоди змінити вартість придбання корпоративних прав ТОВ «Дністро-Гибрид», оскільки за час дії мораторію на проведення операцій в іноземній валюті з повернення за кордон коштів, отриманих іноземними інвесторами за операціями щодо продажу корпоративних прав юридичних осіб значно змінилася кон`юктура ринку, а також суттєво змінено валютний еквівалент євро до гривні за офіційним курсом НБУ. Відтак, сторони досягли згоди, що загальна вартість корпоративних прав становить 100000,00 євро та однозначно чітко задекларували це у письмовому нотаріальному договорі про внесення змін до договору про купівлю-продаж корпоративних прав.

Окрім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська» заявлено про орієнтовний розрахунок суми витрат, які планує понести товариство у зв`язку із залученням у суді апеляційної інстанції адвоката Папуші А.О., який складає 20000,00грн., та у випадку перемоги у справі 27000 грн. це гонорар успіху.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дністро-Гибрид» у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№938/22/Д3 від 22.07.2022) просило оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Дністро-Гибрид» навело ті ж самі доводи, що і Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська», та додатково зазначило про правильність висновку суду першої інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дністро-Гибрид» не є солідарним боржником за договором про передоручення виконання від 04.12.2013.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.20221 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Французької фірми «УДІК» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 у справі № 916/3756/21 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду та отримання інформації про зарахування судового збору в іноземній валюті; доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/3756/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

23.06.2022 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №916/3756/21.

29.06.2022 до суду апеляційної інстанції надійшов лист Державної казначейської служби України від 21.06.2022 №14-06-2-10/7475, в якому казначейство підтвердило, що до Державного бюджету України 10.06.2022 на валютний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Укрексімбанк», зараховані кошти у сумі 2397,00 євро; курс гривні до валюти платежу, встановлений Національним банком України на 10.06.2022: 31,3934 грн. = 1 євро; гривневий еквівалент вказаних коштів, відповідно до курсу валют, у сумі 75249,98 грн. відображено у бухгалтерському обліку операцій державного бюджету за кодом класифікації доходів 22030101 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050».

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Французької фірми «УДІК» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 у справі № 916/3756/21. Встановлено учасникам справи строк до 22.07.2022 для подання відзиву на апеляційну скаргу. Роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду.

З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2022 вирішено розглянути апеляційну скаргу Французької фірми «УДІК» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 у справі № 916/3756/21 поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Розгляд справи № 916/3756/21 призначено на 20.09.2022 о 10:00год.

У зв`язку з відпусткою судді С.В. Таран з 19.09.2022 по 21.09.2022 включно, судове засідання, призначене на 20.09.2022, не відбулось, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

Враховуючи усунення обставин, які зумовили неможливість проведення 20.09.2022 судового засідання у справі, ухвалою суду апеляційної інстанції від 22.09.2022 розгляд справи №916/3756/21 призначено на 25.10.2022 о 10:00 год.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 25.10.2022 представник скаржника підтримала доводи, що викладені в апеляційній скарзі, та просила її задовольнити. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська» заперечувала проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, та, крім того, надала заяву про намір подати докази понесення витрат на правову допомогу протягом п`яти днів після ухвалення судом постанови у справі (вх.№938/22/Д5 від 25.10.2022).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дністро-Гибрид» про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлене належним чином, проте не скористалося своїм правом участі в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Заслухавши представника Французької фірми «УДІК» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська», дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.12.2013 між Французькою фірмою «УДІК» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, яка є юридичною особою за законодавством Франції (продавцем) та яка є учасником Спільного українсько-французького підприємства з іноземною інвестицією в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Дністро-Гибрид» (підприємство), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська» (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі (надалі договір купівлі-продажу), відповідно до пункту 1.1 якого продавець передає у власність покупцю свою частку у статутному капіталі Спільного українсько-французького підприємства з іноземною інвестицією в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Дністро-Гибрид» (підприємство), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цю частку.

У пункті 1.3 договору купівлі-продажу зазначено відомості про частку продавця, а саме: розмір частки в цілому складає 930620 грн. (дев`ятсот тридцять тисяч шістсот двадцять) гривень (підпункт 1.3.1); статутний капітал підприємства в цілому складає 1501000 (один мільйон п`ятсот одна тисяча) гривень, який сформований у повному обсязі (підпункт 1.3.2).

Відповідно до пункту 2.1 договору купівлі-продажу з моменту укладання цього договору на підставі права власності покупець володіє, користується та розпоряджається придбаною часткою у статутному капіталі підприємства, набуває права власності на корпоративні права, розпоряджається цією часткою за своїм розсудом та в своїх інтересах, приймає рішення за будь-якими питаннями діяльності підприємства.

Згідно із пунктом 3.1 договору купівлі-продажу за придбання частки у статутному капіталі покупець зобов`язується сплатити продавцю грошові кошти в розмірі 390000 (триста дев`яносто тисяч) євро, що за домовленістю сторін дорівнює (є еквівалентом) 4134000 (чотири мільйони сто тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок, що визначається за курсом 10 (десять) гривень 60 копійок за 1 (один) євро на день укладання цього договору.

У пункті 4.1 договору купівлі-продажу сторони домовились провести розрахунки частинами згідно наступного графіку: до 30.12.2013 81746,68 євро; до 30.01.2014 13781,67 євро; до 28.02.2014 13781,67 євро; до 30.03.2014 13781,67 євро; до 30.04.2014 13781,67 євро; до 30.05.2014 13781,67 євро; до 30.06.2014 13781,67 євро; до 30.07.2014 13781,67 євро; до 30.08.2014 99000,00 євро; до 30.09.2014 13781,67 євро; до 30.10.2014 99000,00 євро.

Розрахунки за цим договором здійснюються в євро шляхом прямого банківського переказу на банківський рахунок продавця належної частки платежу згідно встановленого графіку, за вирахуванням відповідних податків, що підлягають сплаті до бюджету України під час такої виплати (пункт 4.2. договору купівлі-продажу).

Пунктом 4.3 договору купівлі-продажу передбачено, що за домовленістю сторін, у відповідності до статті 528 Цивільного кодексу України, у випадку невнесення покупцем трьох належних з нього платежів підряд, виконання грошового зобов`язання у розмірі всього належного до сплати з покупця за цим договором, враховуючи як порушену частину, так і невиконану через ненастання термінів, покладається на саме підприємство. Умови передоручення виконання встановлюються договором, який укладається між продавцем, покупцем та підприємством та є невід`ємною частиною цього договору.

Суперечки та спори, що стосуються тлумачення, визнання недійсним чи невиконання умов договору між сторонами вирішуються у судовому порядку (пункт 7.1 договору купівлі-продажу).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (пункт 7.3. договору купівлі-продажу).

У пункті 7.6 договору купівлі-продажу сторони засвідчили, що вони розуміють значення та умови цього договору та його правові наслідки, підтверджують дійсність намірів при його укладенні, а також те, що договір не носить характеру удаваної угоди і не є угодою зловмисною.

Положеннями пункту 7.8 договору купівлі-продажу сторони визначили, що регулювання відносин сторін здійснюється на підставі діючого українського законодавства, наскільки воно не суперечить цьому договору.

Вказаний договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 04.12.2013 посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. та зареєстровано в реєстрі за № 2810, № 2811.

Крім того, 04.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська» (стороною-1), Спільним українсько-французьким підприємством з іноземною інвестицією в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Дністро-Гибрид» (стороною-2) та Французькою фірмою «УДІК» (кредитором) укладено договір про передоручення виконання (надалі договір передоручення), відповідно до пункту 1 якого сторона-1 покладає, а сторона-2 бере на себе зобов`язання виконати борг сторони-1 перед кредитором, що виникає з договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, укладеному між стороною-1 та кредитором 04.12.2013 (надалі за текстом - договір купівлі-продажу).

Згідно із пунктом 2 договору передоручення права та обов`язки сторони-2 за цим договором настають у випадку порушення стороною-1 її обов`язків щодо розрахунків перед кредитором за договором купівлі-продажу, а саме: невнесення стороною-1 трьох належних з неї платежів підряд - пункт 4.3 договору купівлі-продажу (правочин з відкладальною обставиною).

Відповідно пункту 3 договору передоручення сума, що підлягає сплаті стороною-2 на користь кредитора, становить в євро різницю між ціною договору купівлі-продажу і сумою виконаної стороною-1 частки грошових зобов`язань та, за домовленістю сторін, визначається (є еквівалентом) суми в гривні за курсом 10 (десять) гривень 60 копійок за 1 (один) євро.

При настанні обставини, вказаної в пункті 2 договору, обов`язки сторони-2 за цим договором виникають з моменту отримання письмового повідомлення з боку кредитора чи сторони-1 про необхідність виконати грошовий борг перед кредитором із обґрунтуванням суми боргу (пункт 4 договору передоручення).

Пунктом 5 договору передоручення передбачено, що сплата суми, вказаної в пункті 3 цього договору, здійснюється на умовах договору, не пізніше 10 банківських днів з моменту отримання стороною-2 повідомлення про необхідність виконати грошовий борг.

Умовами пункту 14 передоручення визначено, що останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська» частково розрахувалося за придбану частку в сумі 95528,35 євро, а саме: 30.12.2013 сплатило 81746,68 євро та 31.07.2014 13781,67 євро, що підтверджується копіями виписок по особовому рахунку позивача та зазначається сторонами у справі.

Листом від 16.09.2014 за вих. № 120 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська» звернулося до Французької фірми «УДІК» із проханням перенести остаточний розрахунок на 9 (дев`ять) календарних місяців.

Листом від 16.10.2018 Французька фірма «УДІК» звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська» із проханням надати новий графік оплат, який після його погодження сторонами буде оформлено належним чином як додаток до діючого договору в строк до 01.11.2018.

Листом від 13.03.2019 Французька фірма «УДІК» повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська» про намір звернення до судових органів з підстав невиконання останнім умов договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 04.12.2013 та недосягнення сторонами ніяких домовленостей.

В подальшому, 14.05.2019 між Французькою фірмою «УДІК» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, яка є юридичною особою за законодавством Франції, як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська», як покупцем, був укладений договір про внесення змін до договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 04.12.2013, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І., зареєстрованого в реєстрі за № 2810, відповідно до пункту 1.4 якого у зв`язку із зміною кон`юнктури ринку, показників фінансово-господарської діяльності сторін та інших обставин, що мають істотне значення для виконання зобов`язань покупця за договором купівлі-продажу, сторони підписанням даного договору дійшли згоди про внесення змін до наступних пунктів договору купівлі-продажу:

-пункт 3.1 викласти в наступній редакції: «За придбання частки у статутному капіталі покупець зобов`язується сплатити продавцю грошові кошти в розмірі 2942921,10 грн. (два мільйони дев`ятсот сорок дві тисячі дев`ятсот двадцять одна гривня 10 копійок), що за домовленістю сторін дорівнює (є еквівалентом) 100000,00 (сто тисяч) євро 00 євроцентів, що визначається за курсом 29,429211 гривень за 1 (один) євро на день укладання договору про внесення змін до договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 04.12.2013, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І., зареєстрованого в реєстрі за № 2810»;

-пункт 4.1 викласти в наступній редакції: «Розрахунки за договором з продавцем покупець зобов`язаний провести у повному обсязі в строк до тридцять першого серпня дві тисячі дев`ятнадцятого року»;

-пункт 4.2 викласти в наступній редакції: «Розрахунки за цим договором здійснюються в євро шляхом прямого банківського переказу на банківський рахунок продавця належної частки платежу згідно встановленого в пункті 4.1 строку, без вирахування відповідних податків, що підлягають сплаті покупцем до бюджету України під час такої виплати»;

-пункт 4.3 виключити.

Згідно із пунктом 1.5 договору про внесення змін від 14.05.2019 інші умови договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 04.12.2013, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І., зареєстрованого в реєстрі за № 2810, залишаються без змін.

Відповідно до пункту 1.6 договору про внесення змін від 14.05.2019 сторони свідчать, що волевиявлення на укладення вказаного договору про внесення змін відповідає їх внутрішній волі, сторони однаково розуміють умови цього договору, вказаний договір сторонами укладено добровільно, без будь-якого примусу, та із метою реального настання правових наслідків, обумовлених цим договором. Сторони підтверджують, що вказаний договір не носить характеру удаваного правочину та не є правочином, направленим на зловмисне заподіяння шкоди третім особам.

Пунктом 1.7 договору про внесення змін від 14.05.2019 передбачено, що до правовідносин, що виникають із договору купівлі-продажу та даного договору про внесення змін, застосовується законодавство України.

Договір є невід`ємною частиною договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 04.12.2013 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І., зареєстрованого в реєстрі за № 2810 та укладено в трьох примірниках, один з яких зберігається у справі приватного нотаріуса, а інші, що викладені на спеціальних бланках нотаріальних документів, та мають однакову юридичну силу, видаються сторонам договору (пункт 1.8 договору про внесення змін від 14.05.2019).

Вказаний договір про внесення змін до договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 04.12.2013 посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. та зареєстровано в реєстрі за № 642, № 643.

Також матеріали справи свідчать про те, що 28.09.2021 позивач звертався до відповідачів із претензіями про стягнення 100000,00 євро суми основного боргу за оплату вартості придбаної частки та 6222,00 євро 3% річних.

Позивач, посилаючись на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська» зобов`язань щодо сплати вартості частки у статутному капіталі Спільного українсько-французького підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Дністро-Гибрид» за договором купівлі-продажу від 04.12.2013, а також на невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Дністро-Гибрид» зобов`язань за договором про передоручення виконання від 04.12.2013, звернувся з даним позовом до господарського суду.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

При визначені правової природи договору суд враховує його умови, права та обов`язки сторін, а також предмет.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною другою статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Договір купівлі-продажу від 04.12.2013 за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, за яким товаром виступає частка у статутному капіталі Спільного українсько-французького підприємства з іноземною інвестицією в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Дністро-Гибрид», право власності на яку покупець - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська» за умовами договору набуває з моменту укладання вказаного договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 04.12.2013.

Будь-яких особливостей щодо договорів купівлі-продажу корпоративних прав чинне законодавство не встановлює, тому до таких договорів застосовуються загальні положення цивільного законодавства про купівлю-продаж.

В силу частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частини першої 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2)надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, є правильним висновок суду першої інстанції, що прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська» у власність від позивача частки у статутному капіталі Спільного українсько-французького підприємства з іноземною інвестицією в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Дністро-Гибрид» є підставою виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська» зобов`язання оплатити вказану частку відповідно до чинного законодавства та умов пунктів 3.1, 4.1 договору купівлі-продажу.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (частина перша статті 632 Цивільного кодексу України).

Відповідно частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За змістом частин першої та другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як правильно встановив суд першої інстанції, між сторонами виникли розбіжності стосовно розуміння пункту 3.1 договору від 04.12.2013, а саме: позивач наголошує на тому, що договором про внесення змін від 14.05.2019 до договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 04.12.2013 сторони, виклавши пункт 3.1 у новій редакції, регламентували правовідносини на майбутнє та встановили обов`язок покупця після укладення такого договору від 14.05.2019 сплатити ще 100000,00 євро до 31.08.2019; відповідачі, в свою чергу, наголошують на тому, що сторони, виклавши пункт 3.1 договору, змінили загальну вартість частки у статутному капіталі, погодивши її у розмірі 100000,00євро.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Частина перша статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В свою чергу, згідно із частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частин першої, третьої статі 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Так, під зміною умов договору слід розуміти чітко передбачену юридично-логічну послідовність дій, що виражається в різноманітних способах узгодження нових умов договору шляхом волевиявлення.

Зміна договору означає, що при збереженні його сили в цілому та чи інша умова або кілька з них, в тому числі ті, котрі пов`язані з виконанням договірних зобов`язань, формулюються по-новому порівняно з тим, як це було зафіксовано початково при укладенні первісного договору.

Зміна договору спрямована на зміну окремих його умов шляхом вчинення, як правило, обома сторонами відповідних юридичних дій, які фактично за своєю природою є правочином.

З огляду на викладене, умови, погоджені сторонами в договорі про внесення змін від 14.05.2019, змінили договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 04.12.2013 в частині розміру загальної вартості частки у статутному капіталі підприємства (100000,00євро), яка підлягала сплаті покупцем у визначений сторонами строк (до 31.08.2019).

Дослідивши пункт 3.1 договору від 04.12.2013 (в редакції додаткового договору про внесення змін від 14.05.2019), суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сторони чітко висловили своє волевиявлення щодо його ціни, а саме: погодили загальну ціну частки у розмірі 100000,00євро, при цьому сторони, викладаючи пункт 3.1 договору в новій редакції, не вказали, що вказана сума у розмірі еквіваленту 100000,00 євро є саме несплаченою Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська» частиною за придбану частку, а чітко зазначили, що вказана сума є ціною за придбання частки у статутному капіталі.

Таким чином, сторонами погоджена загальна вартість частки у розмірі 2942921,10грн., що за домовленістю сторін дорівнює (є еквівалентом) 100000,00 євро. Відтак, позивач, підписуючи додатковий договір про внесення змін від 14.05.2019 на вказаних умовах, повністю свідомо погодився з цими умовами та усвідомлював настання певних правових ризиків, пов`язаних з його виконанням.

Згідно із частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, за умовами пункту 4.1 договору (в редакції додаткового договору про внесення змін від 14.05.2019) розрахунки за договором з продавцем покупець зобов`язаний провести у повному обсязі в строк до 31.08.2019.

Проте Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська» частково розрахувалося за придбану частку в сумі 95528,35 євро, а саме: 30.12.2013 сплатило 81746,68 євро та 31.07.2014 13781,67 євро, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок по особовому рахунку позивача та зазначається сторонами по справі.

Відтак, сума заборгованості відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська» перед позивачем за придбану частку в статутному капіталі Спільного українсько-французького підприємства з іноземною інвестицією в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Дністро-Гибрид» становить 4471,65 євро (100000,00 євро вартість частки 95528,35 євро сплаченої відповідачем-1), що станом на 08.11.2021 (дату складання позовної заяви) становить 134582,80 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська» коштів за частку у статутному капіталі, у зв`язку з чим в спірних правовідносинах відповідачем порушено умови договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 04.12.2013 та положення вищенаведеного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків з позивачем.

Враховуючи викладене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що невиконання грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором є його порушення у розумінні статті 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні частини першої статті 612 цього Кодексу.

За таких обставин судом першої інстанції обґрунтовано та правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 4471,65 євро, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 08.11.2021 еквівалентно 134582, 80 грн.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Отже, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України нарахування мають компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також відсотків річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Враховуючи наведене та порушення відповідачем термінів сплати за укладеним між сторонами договором, є правомірним нарахування позивачем 3% річних на існуючу суму боргу.

Як вже було зазначено, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська» повинне було виконати зобов`язання зі сплати вартості частки до 31.08.2019, а тому починаючи з 01.09.2019 вказаний відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання.

Судом апеляційної інстанції було перевірено здійснений судом першої інстанції розрахунок заявлених до стягнення процентів річних, нарахованих на суму боргу 4471,65євро за період з 01.09.2019 по 08.11.2021, що складають 293,66 євро, що станом на 08.11.2021 становить 8838,26 грн. Вказані вище розрахунки є арифметично вірними та корегуванню не потребують.

Отже, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача 3% річних у вказаній сумі.

Щодо позовних вимог, спрямованих до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дністро-Гибрид», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір передоручення виконання від 04.12.2013 укладений у відповідності до статті 528 Цивільного кодексу України, яка передбачає можливість так званого передоручення виконання, тобто покладення виконання зобов`язання боржником на третю особу. Передоручення виконання є виключенням із загального принципу особистого виконання зобов`язання його сторонами, не тягне за собою заміну боржника у зобов`язанні, боржник зберігає свій правовий статус, покладаючи на третю особу тільки обов`язок виконати фактичні дії. Приймаючи до уваги положення статей 527, 528, 543 Цивільного кодексу України, а також непогодження сторонами у договорах купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 04.12.2013 та передоручення виконання від 04.12.2013 положень щодо солідарної відповідальності відповідачів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дністро-Гибрид» не є солідарним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська» боржником за договором передоручення виконання від 04.12.2013.

Тому саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська», а не Товариство з обмеженою відповідальністю «Дністро-Гибрид», є зобов`язаною особою перед позивачем і саме на нього може бути покладена відповідальність.

Врахувавши наведене та відсутність порушень прав позивача з боку відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дністро-Гибрид» в межах даної справи, суд попередньої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог Французької фірми «УДІК» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дністро-Гибрид».

Висновки суду апеляційної інстанції

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про часткове задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Французької фірми «УДІК» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 у справі №916/3756/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 27.10.2022.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран