Рішення

від 19.10.2022 по справі 910/4340/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.10.2022Справа № 910/4340/22

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютем-Інжиніринг»

до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомпроектінжиніринг» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 797988,47 грн.

Представники сторін:

від позивача: Заторська О.А.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09.06.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютем-Інжиніринг» з вимогами до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомпроектінжиніринг» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 1647988,79 грн, з яких 1184864,41 грн основного боргу, 302140,43 грн штрафних санкцій, 34572,07 грн 3% річних та 126411,88 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку з оплати вартості виконаних позивачем робіт за Договором №810-20/30-146-01-19-00112 на виконання робіт від 03.05.2019 (за Актом №19 від 19.01.2021).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютем-Інжиніринг» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 13.06.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2022 відкрито провадження у справі №910/4340/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.07.2022, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

У підготовчому засіданні 27.07.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 07.09.2022.

02.09.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на те, що він частково сплатив суму основного боргу.

06.09.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 334864,09 грн, штрафні санкції у розмірі 302140,43 грн, 3% річних у розмірі 34572,07 грн та інфляційні втрати у розмірі 126411,88 грн, що разом становить 797988,47 грн.

У підготовчому засіданні 07.09.2022 судом було прийнято до розгляду подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 28.09.2022.

08.09.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки на 90%.

28.09.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких відповідач зазначив, що ним у повному обсязі сплачена сума основного боргу. Крім того, позивачем заявлено клопотання про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат на 90%.

У підготовчому засіданні 28.09.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.10.2022.

13.10.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

18.10.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

Розглянувши у судовому засіданні 19.10.2022 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив в його задоволенні, зважаючи на наступні обставини.

Клопотання відповідача обґрунтовано тим, що 10.10.2022 внаслідок ракетного обстрілу було пошкоджено офісне приміщення відповідача. Майно відповідача було знищено, зокрема, комп`ютерна техніка, меблі, документація. Наразі у приміщенні частково відсутнє електропостачання та інтернет.

Суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Верховний Суд вже неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.

Та обставина, що відповідні повноваження суду є дискреційними не створює імунітету від перевірки належності застосування судом свого розсуду при розгляді справи на предмет відповідності такого цілям та завданням, які стоять перед судом, та в аспекті відповідності таких дій принципу верховенства права як стримуючого фактору.

При цьому будь-який законодавчий припис, що встановлює певні межі розсуду, повинен бути оцінений на предмет дотримання фундаментальних вимог верховенства права, зокрема щодо співмірності (пропорційності) тій меті, за якою законом передбачене відповідне обмеження, або яке відбулось унаслідок застосування розсуду суду.

Пропорційність є загальною умовою для вирішення всіх процесуальних питань у межах дискреційних повноважень і повинна належно застосовуватись на кожній стадії правозастосування.

Оцінюючи дотримання принципу пропорційності, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

При цьому, судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації. При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

За загальним правилом при вирішенні питання щодо можливості відкладення розгляду справи в період дії воєнного стану на підставі поданої учасниками судового процесу заяви суд залежно від інтенсивності бойових дій на певній території, загальної воєнної ситуації як в країні, так і в певному регіоні, де знаходиться суд, або учасник справи (його представник), поведінки суб`єктів владних повноважень, що мають компетенцію в сфері повідомлень щодо ризиків перебування на певній території (об`єкті нерухомості) та ін, має дотримуватися балансу між безпекою суддів, працівників апарату, учасників справи та дотриманням процесуальних прав учасників справи і засад судочинства. При цьому врахуванню підлягають попередня поведінка учасника справи, можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, можливість прибути у судове засідання та скористатися правом участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.07.2022 у справі №260/4504/20.

Оскільки сума основного боргу сплачена відповідачем під час розгляду судом даної справи, відповідачем подані клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, а про намір подати будь-які інші клопотання та докази відповідачем суду не повідомлено, враховуючи, що зібрані судом докази є достатніми для вирішення спору у даному судовому засіданні, суд відхилив клопотання відповідача про відкладення судового засідання.

При цьому, той рівень пошкоджень приміщень відповідача, які зафіксовані на долучених відповідачем фотознімках, не дає суду підстав вважати, що документи по справі знищені і представник відповідача не має можливості прийняти участь у судовому засіданні, хоча б в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 19.10.2022 судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.05.2019 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ютем-Інжиніринг» (підрядник) укладено Договір №810-20/30-146-01-19-00112 на виконання робіт, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується виконати роботи із збирання, проведення транспортно-технологічних операцій, підключення обладнання до систем енергоблоку АЕС для забезпечення виконання пусконалагоджувальних робіт обладнання ЦСВЯП на ВП РАЕС, ВП ХАЕС та ВП ЮУАЕС, а замовник бере на себе зобов`язання прийняти виконані роботи і оплатити їх.

Перелік робіт, технічні, економічні та інші вимоги до робіт, які є предметом даного договору, визначаються Технічним завданням (Додаток №1), що є невідємною частиною договору (п. 1.2 Договору №810-20/30-146-01-19-00112 на виконання робіт від 03.05.2019).

Відповідно до п. 3.1 Договору №810-20/30-146-01-19-00112 на виконання робіт від 03.05.2019 ціна договору відповідно до Протоколу узгодження договірної ціни (Додаток №3) становить 12555348,00 грн.

Додатковою угодою №1 від 23.03.2020 сторони дійшли згоди, що ціна договору становить 12514342,90 грн.

Згідно з п. 3.6 Договору №810-20/30-146-01-19-00112 на виконання робіт від 03.05.2019 оплата роботи здійснюється замовником за фактом виконання робіт протягом 45 календарних днів після підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі виконаних робіт та/або актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в і довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3.

Згідно з п. 8.1 Договору №810-20/30-146-01-19-00112 на виконання робіт від 03.05.2019 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №810-20/30-146-01-19-00112 на виконання робіт від 03.05.2019 не у повному обсязі здійснив оплату за виконані позивачем роботи, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1184864,41 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 219199,92 грн, штраф у розмірі 82940,51 грн, 3% річних у розмірі 34572,07 грн та інфляційні втрати у розмірі 126411,88 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір №810-20/30-146-01-19-00112 на виконання робіт від 03.05.2019 є договором підряду.

Відповідно до положень статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ст. 854 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач на виконання умов Договору №810-20/30-146-01-19-00112 на виконання робіт від 03.05.2019 виконав роботи на загальну суму 12514342,88 грн, що підтверджується актом виконаних робіт №1 від 11.06.2019 на суму 1020743,50 грн, актом виконаних робіт №2 від 11.06.2019 на суму 372874,79 грн, актом виконаних робіт №3 від 11.06.2019 на суму 185318,78 грн, актом виконаних робіт №4 від 11.06.2019 на суму 66576,00 грн, актом виконаних робіт №5 від 11.06.2019 на суму 1236051,50 грн, актом виконаних робіт №6 від 29.08.2019 на суму 66576,00 грн, актом виконаних робіт №7 від 21.08.2019 на суму 1184864,42 грн, актом виконаних робіт №8 від 06.09.2019 на суму 365256,00 грн, актом виконаних робіт №9 від 19.09.2019 на суму 66576,00 грн, актом виконаних робіт №10 від 18.09.2019 на суму 1184864,42 грн, актом виконаних робіт №11 від 22.10.2019 на суму 215688,00 грн, актом виконаних робіт №12 від 28.10.2019 на суму 1184864,42 грн, актом виконаних робіт №13 від 01.11.2019 на суму 66576,00 грн, актом виконаних робіт №14 від 12.12.2019 на суму 549889,48 грн, актом виконаних робіт №15 від 26.12.2019 на суму 1234305,43 грн, актом виконаних робіт №16 від 23.03.2020 на суму 209261,00 грн, актом виконаних робіт №17 від 23.03.2020 на суму 38640,00 грн, актом виконаних робіт №18 від 23.03.2020 на суму 2080822,73 грн, актом виконаних робіт №19 від 19.01.2021 на суму 1184864,41 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток юридичних осіб позивача і відповідача.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як погоджено сторонами у п. 3.6 Договору №810-20/30-146-01-19-00112 на виконання робіт від 03.05.2019, оплата роботи здійснюється замовником за фактом виконання робіт протягом 45 календарних днів після підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі виконаних робіт та/або актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в і довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3.

Отже, відповідач повинен був оплачувати виконані позивачем роботи протягом 45-ти календарних днів після підписання сторонами відповідного акту виконаних робіт.

Судом встановлено, що 19.07.2019 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у сумі 66576,00 грн, 29.07.2019 - грошові кошти у сумі 185318,78 грн, 29.07.2019 - грошові кошти у сумі 372874,79 грн, 29.07.2019 - грошові кошти у сумі 1020743,50 грн, 29.07.2019 - грошові кошти у сумі 1236051,50 грн, 19.09.2019 - грошові кошти у розмірі 66576,00 грн, 19.09.2019 - грошові кошти у розмірі 1184864,42 грн, 19.09.2019 - грошові кошти у розмірі 1184864,42 грн, 21.10.2019 - грошові кошти у розмірі 66576,00 грн, 21.10.2019 - грошові кошти у розмірі 365256,00 грн, 17.12.2019 - грошові кошти у розмірі 66576,00 грн, 17.12.2019 - грошові кошти у розмірі 215688,00 грн, 17.12.2019 - грошові кошти у розмірі 285161,19 грн, 17.12.2019 - грошові кошти у розмірі 549889,48 грн, 17.12.2019 - грошові кошти у розмірі 899703,23 грн, 28.01.2020 - грошові кошти у розмірі 1234305,43 грн, 25.05.2020 - грошові кошти у розмірі 38640,00 грн, 25.05.2020 - грошові кошти у розмірі 209261,00 грн та 25.05.2020 - грошові кошти у розмірі 2080822,73 грн, що підтверджується довідкою АТ «Укрсиббанк», копія якої долучена позивачем до позовної заяви.

Таким чином, зважаючи на те, що на виконання умов Договору №810-20/30-146-01-19-00112 на виконання робіт від 03.05.2019 позивачем були виконані роботи на загальну суму 12514342,88 грн, а відповідачем було сплачено на користь позивача грошову суму у загальному розмірі 11329478,47 грн, беручи до уваги чітке призначення платежу, яке вказував відповідач при здійсненні оплат, суд дійшов висновку, що станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду у відповідача виникла заборгованість з оплати вартості виконаних позивачем робіт за Актом №19 від19.01.2021 на суму 1184864,41 грн., строк оплати яких настав 05.03.2021.

Судом встановлено, що після звернення позивача з даним позовом до суду, а саме 30.06.2022 відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 50000,10 грн, 07.07.2022 - грошові кошти у розмірі 100000,08 грн, 25.07.2022 - грошові кошти у розмірі 100000,02 грн, 29.07.2022 - грошові кошти у розмірі 100000,02 грн, 04.08.2022 - грошові кошти у розмірі 100000,02 грн, 09.08.2022 - грошові кошти у розмірі 100000,02 грн, 23.08.2022 - грошові кошти у розмірі 100000,02 грн, 29.08.2022 - грошові кошти у розмірі 100000,02 грн, 05.09.2022 - грошові кошти у розмірі 100000,02 грн, що разом становить 850000,32 грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

При цьому, позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду, у зв`язку з чим суд здійснює розгляд справи з наступними позовними вимогами - стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 334864,09 грн, пені у розмірі 219199,92 грн, штрафу у розмірі 82940,51 грн, 3% річних у розмірі 34572,07 грн та інфляційних втрат у розмірі 126411,88 грн.

28.09.2022 відповідачем подані письмові пояснення, в яких відповідач зазначив, що ним у повному обсязі сплачена сума основного боргу. При цьому, відповідачем долучено довідку, з якої вбачається, що заборгованість за Актом №19 від 19.01.2021 відсутня.

У підготовчому засіданні 28.09.2022 представник позивача підтвердив факт погашення відповідачем заборгованості за Актом №19 від 19.01.2021 (за Договором №810-20/30-146-01-19-00112 на виконання робіт від 03.05.2019) у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Зважаючи на те, що у суду відсутні підстави вважати обставини погашення відповідачем суми основного боргу у повному обсязі (з урахуванням наданих у судовому засіданні пояснень позивача) недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом, обставини погашення відповідачем суми основного боргу у розмірі 334864,09 грн не потребують доказування (відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Таким чином, враховуючи, що предмет спору (стягнення суми основного борг у розмірі 334864,09 грн) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду, суд дійшов висновку закрити провадження у справі №910/4340/22 в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 334864,09 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (у зв`язку з відсутністю предмета спору).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем обов`язку щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт за Актом №19 від 19.01.2021, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 219199,92 грн за період з 06.03.2021 по 06.09.2021.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.4 Договору №810-20/30-146-01-19-00112 на виконання робіт від 03.05.2019 за прострочення оплати робіт замовник сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості несплачених в строк робіт за кожен день прострочення. За порушення строків оплати понад 30 календарних днів замовник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно оплачених робіт.

Перевіривши розрахунок пені, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, оскільки стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши розрахунок пені (з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ), суд дійшов висновку, що обґрунтованим розміром пені за простроченням виконання відповідачем обов`язку щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт за Актом №19 від 19.01.2021 є 88913,52 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 82940,51 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Оскільки відповідачем було прострочено оплату вартості виконаних позивачем робіт за Актом №19 від 19.01.2021 понад 30 календарних днів, обґрунтованим є нарахування позивачем штрафу на підставі п. 7.4 Договору №810-20/30-146-01-19-00112 на виконання робіт від 03.05.2019.

Розрахунок штрафу, викладений позивачем у позовній заяві, визнається судом обґрунтованим (на суму 82940,15 грн).

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 34572,07 грн за період з 06.03.2021 по 23.02.2022 та інфляційні втрати у розмірі 126411,88 грн за період з березня 2021 року по лютий 2022 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості.

Що стосується поданих відповідачем клопотань про зменшення на 90% нарахованих пеня, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 ГК України).

Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що суд наділений правом, а не обов`язком щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Для застосування вищевказаних правових норм щодо зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач повинен довести наявність тих обставин, з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення.

Відповідач зазначив, що він не ухилявся від сплати заборгованості, а став лише заручником обставин, викликаних кризою неплатежів в Україні.

Так, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» є державним підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво електричної енергії.

При цьому електрична енергія є специфічним товаром, який відчужується, (відпускається в енергетичну систему України) одразу після його виробництва, його відпуск не може бути припинений у разі неоплати або прострочення оплати, він не може бути відправлений на зберігання до поновлення оплати, що ставить ДП «НАЕК «Енергоатом» у вразливе становище порівняно з іншими суб`єктами господарювання та позбавляє його можливості застосувати інші способи захисту порушених прав, ніж звернення до суду з позовами про стягнення заборгованості.

Компанія перебуває у складному фінансовому становищі з 2020 року, що виникло у зв`язку зі змінами, що склалися на енергетичному ринку. В умовах функціонування нового ринку електроенергії ДП «НАЕК «Енергоатом» не отримало біля 11 млрд гривень. Вказане призвело до формування кризового стану електричної галузі, який з часом лише загострився.

ДП «НАЕК «Енергоатом» вживає визначених чинним законодавством заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості за відпущену електроенергію.

Крім цього, в умовах триваючої широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України, різко зменшився рівень розрахунків за електричну енергію та різко знизилося споживання електроенергії в країні більше ніж на 33,5%. Компанія недоотримала вигоду через скорочення обсягів виробництва електричної енергії на суму близько 34,4 млрд гривень.

За таких умов ДП «НАЕК «Енергоатом» продовжує виконувати спеціальні обов`язки із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, покладені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії».

Також, ДП «НАЕК «Енергоатом» є оператором ядерних установок, на якого Віденською конвенцією про цивільну відповідальність за ядерну шкоду 1963 року покладено обов`язок щодо відшкодування ядерної шкоди, в зв`язку з чим постановою КМУ від 04.03.2015 № 83 включено до Переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» основними принципами державної політики у сфері використання ядерної енергії та радіаційного захисту є, зокрема, пріоритет захисту людини та навколишнього природного середовища від впливу іонізуючою випромінювання та забезпечення безпеки під час використання ядерної енергії, в зв`язку з чим ДП «НАЕК «Енергоатом» зобов`язано в пріоритетному порядку забезпечити фінансування заходів із підтримання та підвищення безпеки АЕС.

Незважаючи на надскладне фінансове становище, як зазначив відповідач, він виконує взяті на себе зобов`язання, заборгованість за виконані позивачем роботи за Договором №810-20/30-146-01-19-00112 на виконання робіт від 03.05.2019 погашено в повному обсязі.

З огляду на всі фактичні обставини справи та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, беручи до уваги, що сума основного боргу сплачена відповідачем у повному обсязі, суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру пені та штрафу, що підлягають стягненню з відповідача, до 10% від обґрунтованих сум.

Таким чином, з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомпроектінжиніринг» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютем-Інжиніринг» підлягають стягненню пеня у розмірі 8891,35 грн та штраф у розмірі 8294,02 грн.

Із положень статей 230, 233 Господарського кодексу України та статей 549, 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за простроченяня грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18.Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних.

При цьому, під час вирішення заяви відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат суд не враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, оскільки, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 висновок був сформований у справі, в якій загальна сума правомірно нарахованих штрафу, пені та 3% річних перевищувала в два рази суму простроченої заборгованості.

За таких обставин суд не вбачає підстав для зменшення 3% річних та інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

За таких обставин, суд дійшов висновку повернути позивачу сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 5022,96 грн. (в частині позовних вимог, щодо яких суд дійшов висновку закрити провадження у справі).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Так як позивачем було зменшено розмір позовних вимог, суд дійшов висновку повернути з державного бюджету на користь позивача судовий збір у розмірі 12750,00 грн.

В іншій частині позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомпроектінжиніринг» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» суми основного боргу у розмірі 334864,09 грн.

3. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код: 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Атомпроектінжиніринг» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютем-Інжиніринг» (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Леха Качинського, буд. 3; ідентифікаційний код: 30568931) пеню у розмірі 8891 (вісім тисяч вісімсот дев`яносто одна) грн 35 коп., штраф у розмірі 8294 (вісім тисяч двісті дев`яносто чотири) грн 02 коп., 3% річних у розмірі 34572 (тридцять чотири тисячі п`ятсот сімдесят дві) грн 07 коп., інфляційні втрати у розмірі 126411 (сто двадцять шість тисяч чотириста одинадцять) грн 88 коп. та судовий збір у розмірі 4992 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дві) грн 57 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютем-Інжиніринг» (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Леха Качинського, буд. 3; ідентифікаційний код: 30568931) судовий збір у розмірі 17772 (сімнадцять тисяч сімсот сімдесят дві) грн 96 коп., сплачений за платіжним дорученням №2005268110 від 06.06.2022.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 27.10.2022.

Суддя О.М. Спичак