Постанова

від 08.02.2023 по справі 910/4340/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2023 р. Справа№ 910/4340/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю секретаря судового засідання: Рибчич А.В.

учасники справи:

від позивача: Заторська О.А.

від відповідача: Кривошия Н.В.

від відповідача: Островська Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем-Інжиніринг"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2022 (повний текст складено та підписано 27.10.2022)

у справі №910/4340/22 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем-Інжиніринг"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомпроектінжиніринг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 797988,47 грн

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ютем-Інжиніринг" звернулось в Господарський суд міста Києва із позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомпроектінжиніринг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 1647988,79 грн, з яких 1184864,41 грн основного боргу, 302140,43 грн штрафних санкцій, 34572,07 грн 3% річних та 126411,88 грн інфляційних втрат.

В подальшому позивачем було зменшено позовні вимоги, шляхом подання відповідної заяви до місцевого господарського суду, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 334864,09 грн, штрафні санкції у розмірі 302140,43 грн, 3% річних у розмірі 34572,07 грн та інфляційні втрати у розмірі 126411,88 грн, що разом становить 797988,47 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2022 у справі №910/4340/22 позов задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомпроектінжиніринг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" суми основного боргу у розмірі 334864,09 грн. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомпроектінжиніринг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем-Інжиніринг" пеню у розмірі 8891 грн 35 коп., штраф у розмірі 8294 грн 02 коп., 3% річних у розмірі 34572 грн 07 коп., інфляційні втрати у розмірі 126411 грн 88 коп. та судовий збір у розмірі 4992 грн 57 коп. В іншій частині позову відмовлено. Повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем-Інжиніринг" судовий збір у розмірі 17772 грн 96 коп.

Рішення мотивоване тим, що відповідач заборгованість за виконані позивачем роботи за Договором №810-20/30-146-01-19-00112 на виконання робіт від 03.05.2019 погасив в повному обсязі. З огляду на всі фактичні обставини справи та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, беручи до уваги, що сума основного боргу сплачена відповідачем у повному обсязі, суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру пені та штрафу, що підлягають стягненню з відповідача, до 10% від обґрунтованих сум.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ютем-Інжиніринг" подало апеляційну скаргу, у якій просило суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2022 у справі №910/4340/22. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2022 у справі №910/4340/22 в частині зменшення розміру пені та штрафу, що підлягають стягненню з відповідача до 10% від обґрунтованих сум. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомпроектінжиніринг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем-Інжиніринг" 88 913,52 грн пені та 82 940,02 грн штрафу, загалом 171 853,54 грн. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2022 у справі №910/4340/22 залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача.

Апеляційна скарга обґрунтована зокрема наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було зменшено до 90% розміри штрафу та пені, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем обов`язку з оплати вартості виконаних позивачем робіт за Договором №810-20/30-146-01-19-00112 на виконання робіт від 03.05.2019.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з огляду на її необґрунтованість.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.01.2023 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем-Інжиніринг" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2022 у справі №910/4340/22 задоволено, поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2022 у справі №910/4340/22, відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем-Інжиніринг" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2022 у справі №910/4340/22, розгляд справи призначено на 08.02.2023.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 03.05.2019 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ютем-Інжиніринг" (підрядник) укладено Договір №810-20/30-146-01-19-00112 на виконання робіт, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується виконати роботи із збирання, проведення транспортно-технологічних операцій, підключення обладнання до систем енергоблоку АЕС для забезпечення виконання пусконалагоджувальних робіт обладнання ЦСВЯП на ВП РАЕС, ВП ХАЕС та ВП ЮУАЕС, а замовник бере на себе зобов`язання прийняти виконані роботи і оплатити їх.

Перелік робіт, технічні, економічні та інші вимоги до робіт, які є предметом даного договору, визначаються Технічним завданням (Додаток №1), що є невід`ємною частиною договору (п. 1.2 Договору №810-20/30-146-01-19-00112 на виконання робіт від 03.05.2019).

Відповідно до п. 3.1 Договору №810-20/30-146-01-19-00112 на виконання робіт від 03.05.2019 ціна договору відповідно до Протоколу узгодження договірної ціни (Додаток №3) становить 12555348,00 грн.

Додатковою угодою №1 від 23.03.2020 сторони дійшли згоди, що ціна договору становить 12514342,90 грн.

Згідно з п. 3.6 Договору №810-20/30-146-01-19-00112 на виконання робіт від 03.05.2019 оплата роботи здійснюється замовником за фактом виконання робіт протягом 45 календарних днів після підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі виконаних робіт та/або актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в і довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3.

Згідно з п. 8.1 Договору №810-20/30-146-01-19-00112 на виконання робіт від 03.05.2019 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Спір у даній справі виник у зв`язку із тим, що за твердженням позивача відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №810-20/30-146-01-19-00112 на виконання робіт від 03.05.2019 не у повному обсязі здійснив оплату за виконані позивачем роботи, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1184864,41 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 219199,92 грн, штраф у розмірі 82940,51 грн, 3% річних у розмірі 34572,07 грн та інфляційні втрати у розмірі 126411,88 грн.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір №810-20/30-146-01-19-00112 на виконання робіт від 03.05.2019 є договором підряду.

Відповідно до положень статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ст. 854 Цивільного кодексу України).

Позивач на виконання умов Договору №810-20/30-146-01-19-00112 на виконання робіт від 03.05.2019 виконав роботи на загальну суму 12514342,88 грн, що підтверджується актами виконаних робіт, копії яких додані до матеріалів справи.

Згідно з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як погоджено сторонами у п. 3.6 Договору №810-20/30-146-01-19-00112 на виконання робіт від 03.05.2019, оплата роботи здійснюється замовником за фактом виконання робіт протягом 45 календарних днів після підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі виконаних робіт та/або актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в і довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3.

Отже, відповідач повинен був оплачувати виконані позивачем роботи протягом 45-ти календарних днів після підписання сторонами відповідного акту виконаних робіт.

Судом установлено, що відповідач сплатив позивачу грошові кошти на загальну суму 11329478,47 грн.

Таким чином станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду у відповідача виникла заборгованість з оплати вартості виконаних позивачем робіт за Актом №19 від 19.01.2021 на суму 1184864,41 грн, строк оплати яких настав 05.03.2021.

Як убачається з матеріалів справи, під час розгляду даної справи місцевим господарським судом відповідачем було перераховано на користь позивача 850000, 32 грн заборгованості, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

При цьому, позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду, у зв`язку з чим суд здійснює розгляд справи з наступними позовними вимогами - стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 334864,09 грн, пені у розмірі 219199,92 грн, штрафу у розмірі 82940,51 грн, 3% річних у розмірі 34572,07 грн та інфляційних втрат у розмірі 126411,88 грн.

При цьому представник позивача підтвердив факт погашення відповідачем заборгованості за Актом №19 від 19.01.2021 (за Договором №810-20/30-146-01-19-00112 на виконання робіт від 03.05.2019) у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що провадження у справі №910/4340/22 в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 334864,09 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (у зв`язку з відсутністю предмета спору).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем обов`язку щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт за Актом №19 від 19.01.2021, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 219199,92 грн за період з 06.03.2021 по 06.09.2021.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В силу п. 7.4 Договору №810-20/30-146-01-19-00112 на виконання робіт від 03.05.2019 за прострочення оплати робіт замовник сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості несплачених в строк робіт за кожен день прострочення. За порушення строків оплати понад 30 календарних днів замовник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно оплачених робіт.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заявлений позивачем розмір пені складений із порушенням вимог ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", згідно із якою розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, обґрунтованим розміром пені за простроченням виконання відповідачем обов`язку щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт за Актом №19 від 19.01.2021 є 88913,52 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача штраф у розмірі 82940,51 грн, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Оскільки відповідачем було прострочено оплату вартості виконаних позивачем робіт за Актом №19 від 19.01.2021 понад 30 календарних днів, обґрунтованим є нарахування позивачем штрафу на підставі п. 7.4 Договору №810-20/30-146-01-19-00112 на виконання робіт від 03.05.2019.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 82940,15 грн є обґрунтованими.

На підставі ст. 625 ЦКУ позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 34572,07 грн за період з 06.03.2021 по 23.02.2022 та інфляційні втрати у розмірі 126411,88 грн за період з березня 2021 року по лютий 2022 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова ураховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом, відповідачем було подано клопотання про зменшення на 90% нарахованих пеня, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 ГК України).

Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що суд наділений правом, а не обов`язком щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Для застосування вищевказаних правових норм щодо зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач повинен довести наявність тих обставин, з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення.

Відповідач зазначив, що він не ухилявся від сплати заборгованості, а став лише заручником обставин, викликаних кризою неплатежів в Україні.

Так, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" є державним підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво електричної енергії.

При цьому електрична енергія є специфічним товаром, який відчужується, (відпускається в енергетичну систему України) одразу після його виробництва, його відпуск не може бути припинений у разі неоплати або прострочення оплати, він не може бути відправлений на зберігання до поновлення оплати, що ставить ДП "НАЕК "Енергоатом" у вразливе становище порівняно з іншими суб`єктами господарювання та позбавляє його можливості застосувати інші способи захисту порушених прав, ніж звернення до суду з позовами про стягнення заборгованості.

Компанія перебуває у складному фінансовому становищі з 2020 року, що виникло у зв`язку зі змінами, що склалися на енергетичному ринку. В умовах функціонування нового ринку електроенергії ДП "НАЕК "Енергоатом" не отримало біля 11 млрд гривень. Вказане призвело до формування кризового стану електричної галузі, який з часом лише загострився.

ДП "НАЕК "Енергоатом" вживає визначених чинним законодавством заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості за відпущену електроенергію.

Крім цього, в умовах триваючої широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України, різко зменшився рівень розрахунків за електричну енергію та різко знизилося споживання електроенергії в країні більше ніж на 33,5%. Компанія недоотримала вигоду через скорочення обсягів виробництва електричної енергії на суму близько 34,4 млрд гривень.

За таких умов ДП "НАЕК "Енергоатом" продовжує виконувати спеціальні обов`язки із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, покладені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії".

Також, ДП "НАЕК "Енергоатом" є оператором ядерних установок, на якого Віденською конвенцією про цивільну відповідальність за ядерну шкоду 1963 року покладено обов`язок щодо відшкодування ядерної шкоди, в зв`язку з чим постановою КМУ від 04.03.2015 № 83 включено до Переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Відповідно до ст. 5 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" основними принципами державної політики у сфері використання ядерної енергії та радіаційного захисту є, зокрема, пріоритет захисту людини та навколишнього природного середовища від впливу іонізуючою випромінювання та забезпечення безпеки під час використання ядерної енергії, в зв`язку з чим ДП "НАЕК "Енергоатом" зобов`язано в пріоритетному порядку забезпечити фінансування заходів із підтримання та підвищення безпеки АЕС.

Незважаючи на надскладне фінансове становище, як зазначив відповідач, він виконує взяті на себе зобов`язання, заборгованість за виконані позивачем роботи за Договором №810-20/30-146-01-19-00112 на виконання робіт від 03.05.2019 погашено в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу, що підлягають стягненню з відповідача, до 10% від обґрунтованих сум.

Таким чином, з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомпроектінжиніринг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем-Інжиніринг" підлягають стягненню пеня у розмірі 8891,35 грн та штраф у розмірі 8294,02 грн.

Із положень статей 230, 233 Господарського кодексу України та статей 549, 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за простроченяня грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18. Отже, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних.

При цьому, під час вирішення заяви відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат суд не враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, оскільки, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 висновок був сформований у справі, в якій загальна сума правомірно нарахованих штрафу, пені та 3% річних перевищувала в два рази суму простроченої заборгованості.

За таких обставин місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено у зменшенні сум 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані позивачем та підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ютем-Інжиніринг", в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2022 у справі №910/4340/22, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2022 у справі №910/4340/22 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем-Інжиніринг" на рішення Господарського суду м. Києва від 19.10.2022 у справі №910/4340/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 19.10.2022 у справі №910/4340/22 залишити без змін.

Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2022 у справі №910/4340/22.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ютем-Інжиніринг".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 13.02.2023.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран