Рішення

від 20.10.2022 по справі 260/1840/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2022 року м. Ужгород№ 260/1840/22 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Плеханова З.Б. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Закарпатській області , Головного управління ПФУ у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

25 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

26 травня 2022 року ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження у адміністративній справі та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надати суду всі матеріали, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення.

10 червня 2022 року відповідач подав клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідача ГУ ПФУ у Львівській області, яке і приймало оскаржуване рішення.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року залучено до участі в справі в якості співвідповідача Головне управління ПФУ у Львівській області, яке було судом зобовязано надати оскаржуване рішення та відмовну пенсійну справу позивача.

13 липня 2022 року на виконання ухвали суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області направлено на адресу суду матеріали відмовної пенсійної справи за заявою ОСОБА_1 .

1. Позиції сторін

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що маючи необхідний стаж роботи для призначення пенсії за віком, позивач звернувся 08 квітня 2022 року до Головного управління пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою № 3138 та відповідними документами на призначення пенсії за віком. Однак, відповідач рішенням № 071750007412 від 12.04.2022 р. відмовив у призначенні пенсії. У своєму Рішенні Відповідач проінформував позивача, що до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі «Вперед» з 12.04.1986 р. по 01.09.1987 р. у зв`язку з відсутністю даних про кількість відпрацьованих трудоднів, членство у колгоспі та встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві, період роботи кочегаром МТФ с.Гайдош в радгосп-заводі «Червона Зірка» з 05.10.1987 р. по 15.04.1988 р., оскільки запис про звільнення завірений слабким відтиском печатки, що унеможливлює ідентифікувати підприємство. Також не було враховано період роботи в Приватному акціонерному товаристві «Лігобуд» Код ЄДРПОУ 25273532.

Позивач не погоджується із рішенням відповідача про відмову у призначені пенсії, оскільки зазначає, що відповідач неправомірно не врахував відомості, що містяться в трудовій книжці позивача період роботи в колгоспі «Вперед» з 12.04.1986 р. по 01.09.1987 р. та період роботи кочегаром МТФ с. Гайдош в радгосп-заводі «Червона Зірка» з 05.10.1987 р. по 15,04.1988 р.

10 червня 2022 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надійшов відзив на позов, де заперечує позовні вимоги і зазначає, що на підставі повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви від 08 квітня 2022р. та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області (структурний підрозділ, що розглядав вказану заяву за принципом екстериторіальності) відмовлено у призначенні пенсії за віком, про що винесено рішення №071750007412 від 12.04.2022 року, а Головне управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області лише листом № 0700-0201-8/14680 від 22.04.2022р. повідомлено про відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки, страховий стаж роботи становить 26 років 6 місяців 2 дні, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до п. 1-3 ст. 26 Закону №1058-ІУ та надано роз`яснення про причини відмови, порядок їх усунення, а також надіслано розпорядження та протокол страхового стажу взятого для розрахунку. Отже, підсумовуючи вищевикладене, зазначає, що вимоги позивача про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 с безпідставними, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

12 липня 2022 року від Головного управління ПФУ у Львівській області надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач не погоджується з її вимогами, вважає безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню з наступних причин. Зазначає, що згідно поданої 08.04.2022 року заяви за № 3138, до якої долучено документи про стаж відсутні підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки страховий стаж його становить 26 років 6 місяців 2 дні, замість 29 років, оскільки позивачу не враховано період його роботи в колгоспі «Вперед» з 12.04.1986 р. по 01.09.1987 р., оскільки не було додано трудову книжку колгоспника, не була надана довідка про відпрацьовані вихододні в колгоспі " Вперед" , період роботи кочегаром МТФ с. Гайдош в радгосп-заводі «Червона Зірка» з 05.10.1987 р. по 15.04.1988 р., оскільки в трудовій книжці запис про звільнення завірений слабим відтиском печатки.

Право на пенсійну виплату позивач набуде після досягнення 63-річного віку, з 11.01.2025. Відтак, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

2. Обставини, встановлені судом.

Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області через веб-портал із заявою від 08.04.2022 (встановленого взірця) про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону № 1058 звернувся ОСОБА_1 , додавши пакет документів, зокрема: трудову книжку, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт, військовий квиток, диплом, довідка про стаж.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області (структурний підрозділ, що розглядав вказану заяву за принципом екстериторіальності) відмовлено у призначенні пенсії за віком, про що винесено рішення №071750007412 від 12.04.2022 року.

Зазначило, що до страхового стажу не зарахованоперіоди роботи:

- в колгоспі "Вперед" з 12.04.1986- 01.09.1987, у зв`язку з відсутністю даних про кількість відпрацьованих вихододнів, членство у колгоспі та встановлений мінімум трудової участі у громадському господарстві;

- з 05.10.1987 року по 15.04.1988 року, оскільки запис про звільнення завірений слабким відтиском печатки,

Головне управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області листом № 0700-0201-8/14680 від 22.04.2022р. повідомлено позивача про відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки, страховий стаж роботи становить 26 років 6 місяців 2 дні, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до п. 1-3 ст. 26 Закону №1058-ІУ .

Відповідно до записів в трудовій книжці ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 :

- № 15 , 12.04.1986 року - прийнятий в колгосп "Вперед" каменщиком в будівельну бригаду 4 розр.Наказ № 5 від 07.12.86

-№ 16, 01.09.1987 року- звільнений у звязку з закінченням строку трудового договору п. 2 ст. 29 КЗпП РСФСР. Наказ № 12 від 01.09.87

-№ 17, 17.05.10.1987 Совхоз "Червона зірка" .Прийнятий кочегаром МТФ с. Гайдош. Наказ № 277 від 05.10.87

-№ 18, 15.04.1988.Звільнений з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗПпУССР.Наказ № 55від 15.04.88

- № 25, 01 жовтня 2008 року прийнятий на посаду арматурника - бетоняра 3- го розряду ПАТ «Лігобуд». Наказ № 346-к від 30.09.08

- № 28, 01.06.2013 року звільнений за згодою сторін п.1 ст. 36 КЗпП України. Наказ № 43-к від 03.06.2013.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 06.02.2015 року по справі № 308/5599/14ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Лігобуд». про стягнення невиплаченої зарплати та середнього заробітку, було вирішено стягнути з Приватного акціонерного товариства «Лігобуд» (Код ЄДРПОУ 25273532, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, будинок 60А) на користь позивача нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 1717,63 грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Лігобуд» (Код ЄДРПОУ 25273532, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, будинок 60А) на користь позивача 20 286,12 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно довідки № 83/1 від 10.05.2006 року, виданої Корпорацією «ЗАКАРПАТВИНПРОМ» Ужгородське районне агропромислове об єднання радгосп - завод «Червона-Зірка» підтверджується факт того, що позивач дійсно працював в радгосп - заводі «Червона-зірка» з 05.10.1987 р., наказ №227 від 05.10.1987 р. по 15.04.1988 р., наказ №55 від 15.04.1988 р. кочегаром МТФ с. Гайдош,

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-ІУ (далі - Закон України №1058-ІУ).

За приписами статті 8 Закону N 1058-ІУ право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до п. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ( в редакції змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-УІІІ від 03.10.2017 починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсій за віком мають особи після досягнення 60 років та при наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Відповідно до п.1 4.1 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу першого ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-ІУ страховий стаж обчислюється територіальним органом Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом.

Частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 56 Закону 1788-ХПдо стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Разом з тим, Порядок ведення трудових книжок був урегульований Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року № 162 (далі - Інструкція №162 та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція 58), що були чинними на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з п. 2 З Інструкції № 162. всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Аналогічна норма міститься також в пункті 2.4 Інструкції № 58, відповідно до якої усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній". Пунктом З даного Порядку, визначено, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стаж/ приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 18 зазначеного Порядку ( 637-93-п) передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установі, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Виходячи зі змісту вказаних норм, що для надання документів на підтвердження наявного трудового стажу законодавцем встановлений алгоритм дій, що йдуть у певній послідовності. Зокрема, основним документом, що підтверджує трудовий стаж, визначено трудову книжку. За її відсутності черговим елементом для підтвердження стажу виступають: дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За неможливості підтвердити наявний трудовий стаж будь-якими документами, законодавцем передбачено останній по черговості спосіб, а саме: встановлення трудового стажу на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 розділу IV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначенні пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Пунктом 4.2 розділу IV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість при видачі; видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу IV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно пункту четвертого постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» №301 від 27.04.1993. відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Отже, недотримання правил ведення трудової книжки повинно мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи щодо якої такі порушення було вчинено.

Частиною третьою статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено право відповідача на проведення перевірки. У відповідності до пункту 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою Правління ПФУ від 07.07.2014 №13-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Перевіряючи вказані доводи відповідача, суд враховує, що згідно із ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).

Пунктом 1.1 цієї Інструкції також передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 Інструкції № 58 при влаштуванні на роботу працівники зобов`язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Суд звертає увагу на те, що порядок заповнення трудових книжок визначається розділом 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Так, пунктом 2.4 Інструкції передбачено, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до пункту 2.6 Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Згідно з пунктом 2.9 Інструкції виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Пунктом 4.1 Інструкції визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Водночас суд вважає, що у даному випадку період між датою заповнення трудової книжки та записом про прийняття на роботу, що перевищує тижневий термін., є помилкою лише з боку роботодавця.

Суд враховує, що в силу приписів чинного законодавства заповнення трудової книжки працівника здійснюється роботодавцем, а не працівником, і саме підприємство-роботодавець є відповідальним за організацію обліку трудових книжок працівників, в тому числі правильність внесення записів до них.

Також суд зауважує, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 25.04.2019 в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 в справі № 638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.

Крім того, на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення досліджуваного документу, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства. Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

Наведене додатково підтверджується тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а тому й не може впливати на його особисті права. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.

Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи особи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Суд встановив, що хоча в трудовій книжці міститься запис про роботу період роботи ПАТ "Лігодуб" з 01 жовтня 2008 по 01.06.2013 року , однак відповідачем даний період не зарахований у страховий стаж , а мотиви незарахування оскаржуване рішення взагалі не містить.

З огляду на викладене суд доходить до висновку, що відповідач неправомірно не зарахував до страхового стажу позивача періоди його роботи в колгоспі "Вперед" з 12.04.1986 р. по 01.09.1987 р, період роботи кочегаром МТФ с. Гайдош в радгоспі-заводі "Червона Зірка" з 05.10.1987 р. по 15.04.1988 р. період роботи ПАТ "Лігодуб" з 01 жовтня 2008 по 01.06.2013 року .

Враховуючи наведене суд доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача вказаних періодів.

Тому, беручи до уваги встановлені обставини справи , суд вважає підставними позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача зарахувати періоди його роботи в колгоспі "Вперед" з 12.04.1986 р. по 01.09.1987 р, період роботи кочегаром МТФ с. Гайдош в радгоспі-заводі "Червона Зірка" з 05.10.1987 р. по 15.04.1988 р. період роботи ПАТ "Лігодуб" з 01 жовтня 2008 по 01.06.2013 року та повторно розглянути його заяву про призначення пенсії за віком

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54 ) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Водночас суд не може перебирати на себе дискреційне повноваження суб`єкта владних повноважень , в даному випадку - пенсійного органу - щодо призначення пенсії, однак відповідач зобов`язаний повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з врахуванням даного рішення суду.

Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді розтлумачили, що "дискреційні повноваження" означають повноваження, що залишає адміністративному органу деяку міру свободи що стосується рішення, яке буде прийнято, що дозволяє йому вибрати з кількох юридично допустимих рішень, те, яке знаходить найбільш підходящим.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню частково, з врахуванням чого у відповідності до ст. 139 КАСУ з відповідача підлягає стягненню на користь позивача половина сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород, Закарпатська область,88008, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління ПФУ у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, м. Львів, вул. Митрополита Андрея,10) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії. про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ у Львівській області про відмову у призначенні пенсії № 071750007412 від 12.04.2022 .

3. Зобов`язати Головне управління ПФУ у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) м. Львів, вул. Митрополита Андрея,10 врахувати страховий стаж ОСОБА_1 за період роботи в колгоспі "Вперед" з 12.04.1986 р. по 01.09.1987 р, період роботи кочегаром МТФ с. Гайдош в радгоспі-заводі "Червона Зірка" з 05.10.1987 р. по 15.04.1988 р. період роботи ПАТ "Лігодуб" з 01 жовтня 2008 по 01.06.2013 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.04.2022 року.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) судові витрати у розмірі 992,40 ( дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп. ) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його виготовлення в повному обсязі.

СуддяЗ.Б.Плеханова

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27 жовтня 2022 року