Рішення

від 12.10.2022 по справі 205/6278/21

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

12.10.2022 Єдиний унікальний номер 205/6278/21

Єдиний унікальний номер 205/6278/21

Провадження № 2/205/1473/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2022 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Обслуговуючий кооператив «Гаражний кооператив «Копер» про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про право власності та внесення запису про право власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 22 липня 2021 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа ОК «ГК «Копер» про витребування майна з чужого незаконного володіння скасування запису про право власності та внесення запису про право власності.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2021 року позовну заяву було залишено без руху і запропоновано позивачеві усунути недоліки з дотриманням вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких позивачем 16 серпня 2021 року було надано квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2021 року позов було прийнято до розгляду суду та відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову було задоволено частково.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2021 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів було задоволено частково.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2022 року заяву ОСОБА_1 про витребування доказів було задоволено.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2022 року підготовче провадження було закрито і призначено справу до судового розгляду.

ОСОБА_1 у своєму позові та відповіді на відзив посилався на те, що на підставі рішення виконкому Ленінської районної ради № 58/8 від 15 лютого 2002 року було переоформлено гараж в гаражному кооперативі «Копер» з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 , та з 15 лютого 2002 року він був власником гаражу 2-90 в кооперативі ОК «ГК «Копер». У лютому 2019 року він виявив, що замки на гаражі змінені, та він позбавлений можливості користуватися гаражним боксом. У вересні 2019 року йому стало відомо, що рішенням загальних зборів від 18 жовтня 2014 року його виключено зі складу членів гаражного кооперативу, а гаражний бокс переданий у власність особі, яка сплатила його борг. 12 листопада 2018 року відомості про право власності внесено в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. З матеріалів кримінального провадження № 12019040690001107 йому стало відомо, що відповідач зареєстрував право власності на належний йому гаражний бокс. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2021 року рішення загальних зборів ОК «ГК «Копер» в частині виключення ОСОБА_4 з членів кооперативу було визнано протиправним та скасовано. Таким чином, правову підставу для реєстрації права власності за відповідачем скасовано. Просив суд витребувати від ОСОБА_2 на свою користь гаражний бокс № НОМЕР_1 , який знаходиться в ГК «Копер», що розташований за адресою: м. Дніпро, пров. Тюменський, буд. 23-К, скасувати запис про право власності ОСОБА_2 на гаражний бокс № НОМЕР_1 та внести відомості про право власності ОСОБА_1 на гаражний бокс № НОМЕР_1 , який знаходиться в ГК «Копер», що розташований за адресою: м. Дніпро, пров. Тюменський, буд. 23-К, а також стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 у своєму відзиві, ході судового розгляду, а його представник у ході судового розгляду посилалися на те, що близько 5 років тому він у письмовій формі звернувся до третьої особи, йому надали відповідь, що є гаражний бокс, за який не сплачено визначені платежі понад 7-8 років. Після сплати пайового внеску та боргів, він здійснив ремонт гаражного боксу № НОМЕР_1 : перекрив дах, вивіз сміття, встановив електричний лічильник. На момент набуття права власності відомості про те, хто будував гараж, було невідомо. Попереднього користувача спірним гаражним боксом було виключено з членів кооперативу, оскільки він багато років не сплачував внески. Після отримання документів відповідач зареєстрував право власності на спірний гараж. Відомостей про зареєстроване право власності в Державному реєстрі не було. Позивачем жодним чином не доведено його право власності саме на спірний гараж. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник третьої особи ОК «ГК «Копер» у письмових поясненнях та ході судового розгляду проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що на момент набуття відповідачем права власності на спірний гаражний бокс, він не перебував у власності інших осіб, тому ОСОБА_2 набув право власності на об`єкт нерухомого майна вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень і він є добросовісним набувачем. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд приходить до такого висновку за наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів № 553/1 від 13 грудня 1991 року затверджено склад ініціативної групи філіалу ГК «Комунар» по проектуванню гаражних кооперативів по пров. Тюменському у м. Дніпропетровську (а.с. 10-12).

На підставі рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради № 58/8 від 15 лютого 2002 року було вирішено переоформити гараж в ГК «Копер» з ОСОБА_5 на ОСОБА_1 (а.с. 9).

Протоколом № 2 загальних зборів членів ОК ГК «Копер» від 18 жовтня 2014 року ОСОБА_1 виключено з членів ОК «ГК «Копер» (а.с. 14-18).

Рішенням господарськогосуду Дніпропетровськоїобласті від22квітня 2021року (а.с.22-30),ухвалою Центральногоапеляційного господарськогосуду від18квітня 2022року апеляційне провадження було закрито, визнано протиправним з 18 жовтня 2014 року та скасовано рішення загальних зборів членів ОК ГК «Копер» від 18 жовтня 2014 року в частині виключення ОСОБА_1 із членів кооперативу і передачі його гаража новому власникові.

Згідно з відомостями КП «ДМБТІ» № 16136 від 30 жовтня 2018 року станом на 31 грудня 2012 року відсутні відомості про реєстрацію права власності за адресою: АДРЕСА_1 , ОК «ГК «Копер», гараж № НОМЕР_1 (підлягає узаконенню та вводу в експлуатацію) (а.с. 150).

На підставі довідки ОК «ГК «Копер» Кічук С.В. є членом кооперативу з 07 липня 2018 року на підставі рішення самоуправління кооперативу.

Відповідно до матеріалів реєстраційної справи № 1691118812101 про реєстрацію речових прав за адресою: м. Дніпро, ОК «ГК «Копер», гараж № НОМЕР_1 , станом на 07 листопада 2018 року ОСОБА_2 є членом кооперативу (а.с. 178), пайовий внесок сплачений повністю, заборгованості по сплату членських внесків немає (а.с. 177).

Відповідно до ч. 1 ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини 2 статті 78ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 81 ЦПК України, саме сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з приписами ч. 1, 2 ст.77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статей 316, 319, 321 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Позивачем заявлено вимоги про витребування від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 спірного об`єкта нерухомого майна, скасування у Державному реєстрі речових прав запис про право власності ОСОБА_2 на гаражний бокс та внесення до Державного реєстру речових прав запис про право власності ОСОБА_1 на гаражний бокс.

Вимоги про витребування від ОСОБА_2 на свою користь гаражного боксу № НОМЕР_1 , який знаходиться в ОК «ГК «Копер», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , позивач обґрунтовує тим, що з його власності вибув об`єкт нерухомого майна поза його волею, а рішення загальних зборів членів ОК ГК «Копер» від 18 жовтня 2014 року в частині виключення ОСОБА_1 із членів кооперативу скасовано.

Відповідно до змісту ст.ст. 11, 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Статтею 15 ЗУ «Про власність», який діяв на момент прийняття ОСОБА_1 в члени кооперативу, передбачалось, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Згідно із ст. 19-1 ЗУ «Про кооперацію» член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Позивач стверджує, що ним було сплачено пайовий внесок у повному обсязі та він набув право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 в ОК «ГК «Копер», проте, всупереч цьому доказів зазначеного не надає.

Так, до матеріалів справи долучено копію розрахункової книжки члена ГК «Копер», з якої вбачається, що ОСОБА_1 у період з 2008 року по 2011 рік вносилася плата. Встановити, що це були пайові або членські внески неможливо, доказів сплати ним пайового внеску до матеріалів справи надано не було.

Твердження позивача про те, що він набув статус члена ГК «Копер» та йому на підставі рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради № 58/8 від 15 лютого 2002 року було оформлено гаражний бокс № НОМЕР_1 , є хибним, зважаючи на те, що зазначене рішення не містить посилання на конкретний гаражний бокс, який було виділено у користування позивачеві, зазначення ОСОБА_1 про оформлення гаражного боксу зводиться до переоцінки ним фактів.

Посилання як на підставу своїх позовних вимог на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2021 року, яким визнано протиправним з 18 жовтня 2014 року та скасовано рішення загальних зборів членів ОК ГК «Копер» від 18 жовтня 2014 року в частині виключення ОСОБА_1 із членів кооперативу і передачі його гаража новому власникові, не може мати преюдиційне значення для вирішення даного спору, оскільки вказаним судовим рішенням питання про визнання права власності за позивачем не було предметом спору, а само оскаржуване рішення загальних зборів членів кооперативу не містить положень про прийняття відповідача в члени кооперативу і передачу йому гаражного боксу № НОМЕР_1 .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц зробила висновок про те, що обставини справи це життєві факти, які мають значення для вирішення спору, такі як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності (статті 77-80 ЦПК України) суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення в мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Висновок суду в справі № 904/6714/20 в частині судження ОСОБА_1 про набуття ним права власності не є обставиною справи, чи висновком, зробленим судом на підставі встановлених ним обставин справи в межах розгляду господарської справи.

Якщо суд дійде висновку, що обставини спору протилежні чи колізійні визначеним під час слухання іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу слід вирішити відповідно до тих обставин, які безпосередньо встановлені судом, котрий її розглядає. Сторона у справі може заперечувати преюдиціальні факти належними та допустимим доказами й суд повинен ці заперечення розглядати й оцінювати (постанова Верховного Суду від 11 серпня 2020 року у справі № 225/1649/17).

За таких обставин, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що ним було набуто право власності на спірний гаражний бокс № НОМЕР_1 в ОК «ГК «Копер», що саме цей гаражний бокс він набув у користування при набутті членства в гаражному кооперативі на підставі рішення виконкому Ленінської районної ради від 15 лютого 2002 року, оскільки жодних доказів, що дають підстави встановити, що ОСОБА_2 було порушено право позивача у зв`язку із реєстрацією за собою права власності на спірний об`єкт не рухомого майна, судові стороною позивача надано не було.

Статтею 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на майно не є необхідним для ефективного відновлення його права та виступає неналежним способом захисту порушеного права.

Суд робить такий висновок із положень ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», де унормовано, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Саме такі правові висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 06 квітня 2021 року у справі № 910/1001/19, від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про право власності та внесення запису про право власності слід відмовити в повному обсязі.

На підставі ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови у позові покладаються на позивача.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, понесені ним судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ч.ч. 1-3 ст. 13, ст. 76-81, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 141 ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ), третя особа Обслуговуючий кооператив «Гаражний кооператив «Копер» (ЄДРПОУ 20305380, місцезнаходження за адресою: 49072, м. Дніпро, пров. Тюменський, буд. 23-К) про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про право власності та внесення запису про право власності відмовити.

Судові витрати по справі, понесені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: