Постанова від 27.10.2022 по справі 380/16074/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/16074/21 пров. № А/857/12858/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.суддів -Носа С. П.за участю секретаря судового засідання Шинкар Т. І. Кушик Ю.Т.розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства фірма "Грин" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року у справі № 380/16074/21 за адміністративним позовом Приватного підприємства фірма "Грин" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд-

місце ухвалення судового рішення м. ЛьвівРозгляд справи здійснено за правиламизагального позовного провадженнясуддя у І інстанціїСакалош В.М.дата складання повного тексту рішення18.07.2022

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

22.09.2021 року ПП фірма «Грин» звернулася адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 18.06.2021р:

-№14672/13-01-07-01, яким збільшено суму нашого грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт, послуг (14060100 ) у сумі 92275,00 гри., в тому числі у сумі 73820,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 18455,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

-№14670/13-01-07-01 яким зменшено наше від`ємне значення суми податку на додану вартість за липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2021 р. на 201381,00 грн.;

-№14676/13-01-07-01 яким збільшено суму нашого грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у сумі 25461,00 грн.;

-№14667/13-01-07-1601 яким збільшено суму нашого грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 35272,76 грн.;

-№14668/13-01-07-1601 яким збільшено суму нашого грошового зобов`язання за платежем військовий збір у сумі 2515,56 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року у справі № 380/16074/21 у задоволенні позову ПП фірми «Грін» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення-рішення - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 18.06.2021р:

-№14672/13-01-07-01 у частині застосування штрафної санкції у сумі 10623 грн.;

-№14676/13-01-07-01, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у сумі 25461,00 грн.;

-№14667/13-01-07-1601, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 35272,76 грн.;

-№14668/13-01-07-1601, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у сумі 2515,56 грн.

На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що не оскаржує податкові повідомлення рішення: № 14672/13-01-07-01 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем ПДВ у розмірі 92275,00 грн, в тому числі частині 73820 грн за податковим зобов`язанням;14670/13-01-07-01 про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість за липень грудень 2020 року на суму 201381 грн, позаяк визнає обставини з приводу допущеної помилки під час подання уточненої звітності за період з липня по грудень 2020 року. Зміст якої полягав в тому, що незареєстровані податкові накладні було включено до розділу 1 таблиці «операції на митній території України, що оподатковуються податком на додану вартість за основною ставкою та ставкою 7%, крім ввезення товарів на митну територію України» додатку до податкової декларації з ПДВ №5 «розшифровка податкового зобов`язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів», при цьому суми ПДВ за незареєстрованими податковими накладними позивач повинен був також додатково включити до таблиці 1.1 «Про включені суми ПДВ, що вказані в податкових накладних, не зареєстрованих у ЄДРПН» на дату подання податкової декларації, однак вказаних дій не здійснив. При цьому, позивач вказує, що наявність такої помилки не впливає на правильність відображення сум податкового зобов`язання з ПДВ у поданих ним деклараціях, позаяк ПДВ сплачено позивачем в повному обсязі за вказані періоди. У зв`язку із чим стверджує, про відсутність підстав для застосуванням штрафної санкції, визначеної п. 123.2 ст. 123 ПКУ за податковим повідомленням- рішенням № 14672/13-01-07-01 у розмірі 25%, позаяк у діях позивача відсутній умисел на заниження та несплату сум податкових зобов`язань з ПДВ у повному обсязі. Внаслідок внесення уточнень до раніше поданих декларацій позивач помилково не відобразив відомостей про суми ПДВ щодо незареєстрованих податкових накладних у таблиці 1.1 «Про включені суми ПДВ, що вказані в податкових накладних, не зареєстрованих у ЄДРПН» на дату подання податкової декларації, однак виявлена контролюючим органом помилка у заповненні додатків не призвела до ненадходження до бюджету сум ПДВ в повному обсязі. Отож вважає, що підставним було б застосуванням штрафної санкції у розмірі 10% згідно п. 123 ст.123 ПК України.

Окрім зазначеного позивач вказує, що категорично не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо заниження податку на прибуток у розмірі 25461 за 2020 рік, донарахуванням податку на доходи фізичних осіб за грудень 2020 року на суму 35272,26 грн та військового збору у сумі 2515,56 грн.

Вказує, що висновок про наявну суму протермінованої кредиторської заборгованості у розмірі 141459 грн є безпідставним та є таким, що не базується на первинних документах. Обставини того, що в бухгалтерському обліку помилково бухгалтер не відобразила списання сум кредиторської та дебіторської заборгованості не може свідчити, що ці суми не залучено до оподаткування. Стверджує, що відповідно до наданих суду первинних документів на час перевірки кредиторська та дебіторська заборгованість з ФОП ОСОБА_1 у розмірі 133949,92 грн була відсутньою відповідно до угоди про погашення боргу №1 від 31.08.2017 року та накладної №30/08-1 від 30.09.2017року.

Також стверджує, що термін позовної давності до договору з ПП «Правовий центр Професіонал плюс» не завершився, оскільки термін здійснення оплати визначено кредитора за вимогою, строк подання якої визначено терміном не більше 15 років з часу укладення договору. Окрім того, зазначає, що з метою не відображення наявних фактичних збитків позивача ним, зайво було задекларовано доходів на суму 480 000грн, яка в свою чергу покриває суму господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_1 та ПП «Правовий центр Професіонал плюс».

Також позивач стверджує, що у відповідача не було правових підстав здійснювати нарахування податку із доходів фізичних осіб, військового збору по помилково невідкоригованій та списаній кредиторській заборгованості фізичних осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_1 , позаяк відповідач не встановив терміну виникнення заборгованості та терміну позовної давності за первинними документами та не з`ясував обставини щодо залучення їх до оподаткування у попередніх звітних періодах, які охоплені перевірками, відповідач не урахував, строків давності для нарахування податкових зобов`язань у 1095 днів. Заперечує позивач і висновки суду стосовно того, що він є податковим агентом за простроченою заборгованістю фізичних осіб в тому числі і підприємців перед ним.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені у встановленому законом порядку.

В судовому засіданні представник позивача Гордієнко О.Ю. надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги. Представник відповідача Дорош А.Б. в судовому засіданні надала пояснення та заперечила проти доводів апеляційної скарги.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зібраними у справі доказами підтверджується порушення позивачем:

-п.п.14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п.п.134.1.1 п.134,1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-У1 (із змінами і доповненнями) та вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996- XIV (із змінами та доповненнями), внаслідок чого має місце заниження інших операційних доходів за період з 01.07.2017 по 31.12.2020 на загальну суму 141 450 грн., в тому числі 2020рік у сумі 141 450 гривень:

-п.п. 14.1.11, п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14, "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, п.п, 168.1.1 п. 168.1 ст, 168. Податкового Кодексу України, суть якого полягає у не утриманні та не перерахованні податку з доходів фізичних осіб за грудень 2020 рік в сумі 35272,26 грн.;

-пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України з урахуванням змін внесених Законом України від 31 липня 2014 року № 1621 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів» у зв`язку із чим не нараховано та не сплачено до бюджету військового збору за грудень 2020 року у розмірі 2515,56 грн;

-пункту 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, яка виразилась у не складанні податкової накладної за операціями з реалізації товарів фізичним особам у липні-грудні 2020 року та не реєстрації їх у Єдиному реєстрі податкових накладних.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ГУ ДПС у Львівській області проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2017 року по 31.12.2010 року, про що складено акт від 31.05.2021 року № 11783/13-01-07-01/ НОМЕР_1 .

09.06.2021 року позивачем подано заперечення до акту перевірки (а.с 41).

Листом ГУ ДПС у Львівській області від 17.06.2021 року №17274/8/13-01-07-01 поінформовано позивача про розгляд поданих заперечень та відсутності підстав для задоволення заперечень.

18.06.2021 року ГУ ДПС у Львівській області на підставі висновків акту перевірки від 31.05.2021 року № 11783/13-01-07-01/ НОМЕР_1 прийнято податкові повідомлення- рішення:

№ 14676/13-01-07-01, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток у сумі 25491,00 грн.;

№ 14667/13-01-07-01, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 35272,760 грн.;

№ 14672/13-01- 07-01, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 92275,00 грн.;

№ 14668/13-01-07-16, яким визначено грошове зобов`язання із військового збору у сумі 2515,56 грн.;

№ 14670/13-01-07-01, яким визначено завищення від`ємного значення з ПДВ у сумі 201381,00 грн.

Рішенням від 28.08.2021року ДПС України відмовлено у задоволенні скарги позивача, поданої на обумовлені вище податкові повідомлення рішення.

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п.20.1.4 п.20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.п.61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Також, підпунктом 62.1.3 п.62.1 статті 62 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

У пункті 75.1 ст.75 ПК України вказано, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги щодо безпідставного застосування до позивача штрафної санкції, визначеної у розмірі 25% на підставі п. 123.2 ст. 123 ПК України згідно податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області №14672/13-01-07-01 від 18.06.2021р у сумі 10623 грн, то колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що податковим повідомленням рішенням №14672/13-01- 07-01, позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 92275,00 грн., з якої 73820 грн основний платіж та 18455грн штрафна санкція.

Відповідно до п. 123.2 ст. 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Дослідивши акт перевірки, який слугував підставою для визначення штрафної санкції у вказаному розмірі та доводи відповідача, колегією суддів установлено, що відповідачем при ухваленні вказаного податкового повідомлення -рішення не встановлено обставин наявності у позивача умислу на заниження і несплату до бюджету податкового зобов`язання з ПДВ в тому числі і за податковими накладними, які не були позивачем зареєстровані у ЄДРПН.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що у складі податкових декларацій за період липень грудень 2020 року позивачем задекларовано податкове зобов`язання з ПДВ, (в тому рахунку і за податковими накладними, які не були ним зареєстровані у ЄДРПН). За вказаними деклараціями ПДВ сплачено позивачем до державного бюджету в повному обсязі (ДОКАЗИ). В подальшому в наслідок подання позивачем уточнень до вказаних податкових декларацій, позивач незареєстровані податкові накладні включив до розділу 1 таблиці «операції на митній території України, що оподатковуються податком на додану вартість за основною ставкою та ставкою 7%, крім ввезення товарів на митну територію України» додатку до податкової декларації з ПДВ №5 «розшифровка податкового зобов`язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та помилково не відобразив суми ПДВ за незареєстрованими податковими накладними у таблиці 1.1 «про включені суми ПДВ, що вказані в податкових накладних, не зареєстрованих у ЄДРПН» на дату подання податкової декларації.

При цьому, як слідує з матеріалів справи наявність такої помилки не впливає на правильність відображення сум податкового зобов`язання з ПДВ у поданих ним деклараціях, позаяк ПДВ сплачено позивачем в повному обсязі за вказані періоди.

Як наслідок колегія суддів приходить до переконання, що зібраними у справі доказами не підтверджується факт наявності у позивача умислу направленого на заниження і несплату податкових зобов`язань з ПДВ та відповідного заниження від`ємного значення.

Згідно п. 123.1 ст. 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як наслідок, суд погоджується з доводами позивача про безпідставність застосування до нього штрафної санкції визначеної у розмірі 25% на підставі п. 123.2 ст. 123 ПК України та наявності підстав для застосування штрафної санкції у розмірі 10% на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги позивача у названій частині та наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 18.06.2021р №14672/13-01-07-01 у частині застосування до позивача штрафної санкції у сумі 10623 грн.

Стосовно доводів апеляційної скарги, які стосуються помилковості висновків податкового органу щодо необхідності включення до складу доходів, які підлягають оподаткуванню податком на прибуток протермінованої кредиторської заборгованості, яка наявна у бухгалтерському обліку позивача, то колегія суддів зазначає наступне.

Документальною плановою виїзною перевіркою СП «Київ-Захід» у формі ТзОВ встановлено порушення вимог підпункту 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, п.6, п.7, п.9 п.18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, підприємством в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 25 461 грн., в тому числі за 2020 рік на суму 25 261 грн.

Згідно з п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, безнадійна заборгованість - це заборгованість, яка відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість, яка не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; г) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс- мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦКУ і позовна давність - скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною дії -1 встановлюватися законом для окремих видів вимог (ст. 258 ЦКУ).

Стаття 261 ЦК України уточнює, що перебіг строку позовної давності починається:

від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила;

за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання; за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Порядок розрахунку об`єкта оподаткування з податку на прибуток викладено у статті 134 ПКУ, згідно якої оподатковується прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІ ПКУ (підприємства у яких річний дохід від будь-якої діяльності за останній річний звітний період не перевищує двадцять мільйонів гривень мають право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату).

Відповідно п.п.134.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.1 ст.135, п. 137.1 ст.137 ПКУ базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 Податкового кодексу, а податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 Податкового кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 Податкового кодексу.

Згідно з пунктом 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» від 07.02.2013 року №73 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 року за №336/22868, зобов`язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Пунктом 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку від 29.11.99 року № 290, визначено, що доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню.

Відповідно до п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (далі - П(С)БО 15) дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в П(С) БО 15, застосовуються окремо до кожної операції. Проте, ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття, тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від не операційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов`язання та її розкриття у фінансовій звітності викладені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку №11 «Зобов`язання», затвердженому наказом Міністерства фінансів України Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання" від 31.01.2000 року №20 (далі - П(С)БО №11).

Відповідно до вимог пункту 5 П(С)БО №11, якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

З метою ведення бухгалтерського обліку зобов`язання поділяються на: довгострокові та поточні (пункт 6 П(С)БО №11).

Поточні зобов`язання включають в тому числі поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями, за товари, роботи, послуги, за розрахунками з бюджетом, у тому числі з податку на прибуток, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; короткострокові векселі видані (пункт 11 П(С)БО№11).

Тобто, списання з балансу кредиторської заборгованості відбувається одночасно з визнанням цього зобов`язання іншим операційним доходом того періоду, в якому зобов`язання визнано таким, що не підлягає погашенню, з відображенням у рядку 2120 Звіту про фінансові результати (форма №2). Показник цього рядка враховується при визначенні фінансового результату до оподаткування та впливає таким чином на об`єкт оподаткування податком на прибуток.

Розділом ІІІ «Податок на прибуток підприємств» ПК України не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці на суму списання безнадійної кредиторської заборгованості.

З урахуванням вищевикладеного, при списанні кредиторської заборгованості підприємство формує доходи на всю суму такої заборгованості без коригування фінансового результату до оподаткування в податковому обліку.

Для відображення визнаного доходу від списання кредиторської заборгованості, що виникла в ході операційного циклу, по закінченні строку позовної давності), згідно з Інструкцією № 291 використовується субрахунок 717.

Відповідно до даних акту перевірки щодо повноти визначення задекларованих позивачем показників у рядку декларацій «Дохід» від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений правилами бухгалтерського обліку за період з 01.07.2017 по 31.12.2020 встановлено їх на загальну суму 141 450 грн., в тому числі за 2020 рік на суму 141 450 грн.

З акту перевірки слідує, що відповідно до наданих для перевірки оборотно-сальдових відомостей та журналів-ордерів по бухгалтерському рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 01.07.2017, 01.01.2018. 01.01.2020 та 31.12.2020 року у ПП - ФІРМА «ГРИН» обліковується кредиторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності, по взаєморозрахункам з наступними контрагентами: ФОП ОСОБА_1 у сумі 133 950 грн., та ТОВ «Професіонал плюс» у сумі 7 500 грн. За висновками вказаного акту перевірки сума протермінованої кредиторської заборгованості на загальну суму 141 450 грн. по контрагентах ФОП ОСОБА_1 у сумі 133 950 грн., та ТОВ «Професіонал плюс» у сумі 7 500грн., вважається безнадійною кредиторською заборгованістю у звітному податковому періоді (2020 рік).

Заперечуючи приведені обставини щодо наявності протермінованої кредиторської заборгованості по ФОП ОСОБА_1 позивачем долучено до матеріалів справи копії: видаткової накладної від 01.08.17 №1531 на реалізацію товару позивачем для ФОП ОСОБА_1 на суму 133949,94 грн.; видаткової накладної від 30.08.17 №30/08-1 на повернення товару ФОП ОСОБА_1 для позивача на суму 133949,94 грн.; угоди №1 від 31.08.17 про взаємне погашення боргу позивачем та ФОП ОСОБА_1 на суму 133 949,92 грн; картку рахунку 36.11 за 4 кв.2017року (а.с.48-51).

З вказаних первинних документів, що надані позивачем суду першої інстанції слідує, що заборгованість яка виникла у ФОП ОСОБА_1 перед позивачем на суму 133949,94 грн. є погашеною 31.08.2017 року, шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог.

На підтвердження обставин щодо відсутності кредиторської заборгованості по ПП «Правовий центр Професіонал» позивачем долучено договір про правове обслуговування від 01.10.12 №10/12, акт виконаних робіт від 06.03.13 №10/12, договір про відступлення права вимоги від 01.03.21 року (а.с. 63-65).

Відповідно до пункту 3.2 договору про правове обслуговування №10/12 від 01.10.12 року оплата здійснюється шляхом перерахунку суми у розмірі 2500 грн у вигляді попередньої оплати, а решта суми у розмірі 7500 грн підлягає сплаті на вимогу виконавця (ПП «Правовий центр Професіонал») у тридцяти денний термін з моменту пред`явлення вимоги замовнику (позивачу у цій справі) про таку оплату. Вимога може бути пред`явлена лише після завершення розгляду справи у суді першій та апеляційній інстанції. Термін подання вимоги про погашення боргу обмежується строком 15 років з моменту підписання даного договору.

Відповідно до акту виконаних робіт №10/12 послуги за приведеним договором надано позивачу 06.03.2013 року.

З урахуванням приведених положень п. 3.2 договору про правове обслуговування №10/12 від 01.10.12 року, строк оплати коштів у розмірі 7500 грн сплине по завершенню тридцяти днів термін з моменту пред`явлення вимоги ПП «Правовий центр Професіонал» , але не пізніше строку 15 років з моменту підписання даного договору, тобто (дата підписання договору -01.10.12 +15 років) 01.10.2027року.

Як наслідок, з приведених первинних документів наданих позивачем слідує, що строк для оплати позивачем кредиторської заборгованості у розмірі 7500 грн для ПП «Правовий центр Професіонал» не настав.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи за яких, на дату проведення перевірки за даними оборотно-сальдових відомостей та журналів-ордерів по бухгалтерському рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 01.07.2017, 01.01.2018. 01.01.2020 та 31.12.2020 року у ПП - ФІРМА «ГРИН» обліковувалася кредиторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності, по взаєморозрахункам з наступними контрагентами: ФОП ОСОБА_1 у сумі 133 950 грн., та ТОВ «Професіонал плюс» у сумі 7 500 грн, то колегія суддів зазначає наступне.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами (на час проведення відповідачем вищевказаної документальної планової перевірки податкового, валютного та іншого законодавства) визначався наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727 «Про затвердження, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за № 1300/27745 (далі по тексту постанови іменовано Порядок №727).

Відповідно до п. 5 розділу ІІ вказаного Порядку № 727 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.

Із змісту пп. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 ПК України та п. 83.1 ст. 83 ПК України слідує, що підставою для певних висновків посадових осіб контролюючих органів про порушення податкового законодавства є дані первинних документів.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-ХIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З наведеного слідує, що податковий облік - це система групування інформації для визначення податкової бази по податках на підставі первинних документів, згрупованих в відповідності з порядком, передбаченим діючим законодавством.

Порядок надання платниками документів контролюючим органам встановлено ст. 85 ПК України, відповідно до якої:

85.4. При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

85.6. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

85.7. Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

85.8. Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Отож колегія суддів приходить до висновку, що з`ясувавши обставини з приводу наявності у позивача тривалої кредиторської заборгованості за операціями з ФОП ОСОБА_1 у сумі 133 950 грн. та ТОВ «Професіонал плюс» у сумі 7 500 грн, яка відображена у оборотно- сальдових відомостях, відповідач зобов`язаний був затребувати від позивача первинні документи (на підставі, яких сформовано такі облікові) та встановити зміст договірних відносин, підстав виникнення такої заборгованості, строків розрахунку, дати з якої розпочався перебіг строку позовної давності для виконання зобов`язань за такими первинними документами та дати його закінчення.

Як наслідок, висновки відповідача про закінчення строків позовної давності за певними господарськими операціями позивача повинні ґрунтуватися не на припущенні стосовно тривалого строку обліку кредиторської заборгованості за даними облікових регістрів, а на аналізі положень національного законодавства з урахуванням змісту договірних відносин сторін, відображеного у первинних документах, якими оформлені такі операції.

Згідно з п. 4 розділу ІІІ Порядку № 727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;

у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки.

Натомість з акту перевірки слідує, що відповідач в ході перевірки первинних документів за операціями позивача з ФОП ОСОБА_1 у сумі 133 950 грн. та ТОВ «Професіонал плюс» у сумі 7 500 грн у позивача не запитував, аналізу їх не проводив, відомостей щодо відсутності таких документів, або їх не надання позивачем на запит відповідача в установленому порядку в акті перевірки не відобразив, що в свою чергу вказує на те, що приведені відповідачем висновки щодо наявності протермінованої кредиторської заборгованості позивача за якою сплинув строк позовної давності, яка підлягала включенню до оподатковуваного доходу позивача у 2020 році є такими, що не відповідають п. 5 розділу ІІ та п. 4 розділу ІІІ вказаного Порядку № 727.

Як наслідок, колегія суддів з урахуванням наданих позивачем первинних документів за операціями позивача з ФОП ОСОБА_1 у сумі 133 950 грн. та ТОВ «Професіонал плюс» у сумі 7 500 грн приходить до висновку про відсутність підстав для включення обумовлених сум до оподатковуваного доходу позивача та відсутності правових підстав для винесення відповідачем податкового повідомлення рішення № 14676/13-01-07-01 від 18.06.2021 року, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток у сумі 25491,00 грн.

Враховуючи викладене апеляційна скарга позивача у названій частині підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає до скасування.

Досліджуючи доводи позивача, які стосуються донарахованого ПДФО та військового збору по кредиторській заборгованості із фізичними особами в тому числі суб`єктами підприємницької діяльності, то колегією суддів ураховано наступне.

Підставою для винесення податкових повідомлень рішень № 14667/13-01-07-01, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 35272,760 грн. та № 14668/13-01-07-16, яким визначено грошове зобов`язання із військового збору у сумі 2515,56 грн., стали висновки акту перевірки щодо порушення позивачем:

п.п. 14.1.11, п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14, "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб за грудень 2020 року в сумі 35272,26 грн;

пункту 16 -1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, із змінами запровадженими Законом України від 31 липня 2014 року № 1621 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів», в результаті чого донараховано військового збору за грудень 2020 року в сумі 2515,56 грн.

Згідно з п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, безнадійна заборгованість - це заборгованість, яка відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість, яка не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; г) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс- мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Відповідно до п 14.1.47 ст.14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до ст.163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є:

163.1.1. загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

163.1.2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

163.1.3. іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

163.2. Об`єктом оподаткування нерезидента є:

163.2.1. загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні;

163.2.2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Згідно пп. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Податкового кодексу), у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 % однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованного листа з повідомленням про вручення або шляхом укладання відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прошено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Згідно п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України під час нарахування (надання) доходів у будь-якій не грошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100- Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

Коефіцієнт К у 2017 році становить 1,21951.

Підпунктом 168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України установлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 цього кодексу.

Відповідно до п. 16- 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, встановленими Законом України від 31 липня 2014 року № 1621 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів», позивач з 01.08.2014 року є платником військового збору.

Платниками військового збору є установи визначені п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу п.п. 1.2. п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України.

Ставка збору становить 1,5% від об`єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 Податкового кодексу України за ставкою, визначеною п.п. 1.3 п.16- 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є організації, визначені у статті 171 Податкового кодексу (п.п.1.5 п.16- 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України).

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 Податкового кодексу (п.п.1.6 п.16- 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України).

З акту перевірки вбачається, що станом на 31.12.2020р. у позивача обліковується безнадійна дебіторська заборгованість (більше трьох років) по рахунках 36.11, 36.12, 36,13 за фізичними особами на загальну суму 167705,01 грн., а саме: по ОСОБА_7 в сумі 4126,20 грн., ФОП ОСОБА_3 в сумі 7000,00 грн., ФОП ОСОБА_1 в сумі 133949,94 грн., ФОП ОСОБА_4 в сумі 10306,20 грн., ФОП ОСОБА_5 в сумі 6978,36 грн., ФОП ОСОБА_6 в сумі 5344,31 грн. Підприємством не вжито жодних заходів щодо погашення суми боргу.

Враховуючи вищенаведене, відповідач дійшов висновку, що ПП Фірма «Грин» не оподатковано податком на доходи фізичних осіб суму анульованого боргу платників податку, а саме:

заборгованість фізичної особи ОСОБА_7 в сумі 4126,20 грн. без врахування 25% однієї мінімальної заробітної плати (1180,75 грн.) та з врахуванням коефіцієнта К становить 3593,45грн., сума податку на доходи фізичних осіб не утриманого та не перерахованого до бюджету становить 646,82 грн.;

заборгованість фізичної особи ОСОБА_3 в сумі 7000,00 грн. без врахування 25% однієї мінімальної заробітної плати (1180,75 грн.) та з врахуванням коефіцієнта К становить 7099,48 грн., сума податку на доходи фізичних осіб не утриманого та не перерахованого до бюджету становить 1277,90 грн.;

заборгованість фізичної особи ФОП ОСОБА_1 в сумі 133949,94грн без врахування 25% однієї мінімальної заробітної плати (1180,75 грн.) та з врахуванням коефіцієнта К становить 161978,41 грн., сума податку на доходи фізичних осіб не утриманого та не перерахованого до бюджету становить 29156,11 грн.;

заборгованість фізичної особи ОСОБА_4 в сумі 10306,20 грн без врахування 25% однієї мінімальної заробітної плати (1180,75 грн.) та з врахуванням коефіцієнта К становить 11133,05 грн., сума податку на доходи фізичних осіб не утриманого та не перерахованого до бюджету становить 2003,95 грн.;

заборгованість фізичної особи ОСОБА_5 в сумі 6978,36 грн. без врахування 25% однієї мінімальної заробітної плати (1180,75 грн.) та з врахуванням коефіцієнта К становить 7073,08 грн., сума податку на доходи фізичних осіб не утриманого та не перерахованого до бюджету становить 1273,15 грн.;

заборгованість фізичної особи ОСОБА_6 в сумі 5344,31 грн.. без врахування 25% однієї мінімальної заробітної плати (1 180,75 грн.) та з врахуванням коефіцієнта К становить 5079,54грн., сума податку на доходи фізичних осіб не утриманого та не перерахованого до бюджету становить 914,32 грн.

Загальна сума безнадійної дебіторської заборгованості без врахування 25% однієї мінімальної заробітної плати (1180,75 грн.) та з врахуванням коефіцієнта К становить 195957,01 грн. Сума несплаченого податку з доходів фізичних осіб 35272,26 грн.

Відповідно до п. 2.2 довідки перевірки, позивачем надано додаткове благо у вигляді дебіторської заборгованості фізичним особам, по якій минув термін позовної давності.

Сума дебіторської заборгованості станом на 31.12.2020 року становить 167705,01 грн. Сума не нарахованого військового збору становить 2515,56 грн.

Заперечуючи приведені обставини щодо наявності протермінованої кредиторської заборгованості по ФОП ОСОБА_1 позивачем долучено до матеріалів справи копії: видаткової накладної від 01.08.17 №1531 на реалізацію товару позивачем для ФОП ОСОБА_1 на суму 133949,94 грн.; видаткової накладної від 30.08.17 №30/08-1 на повернення товару ФОП ОСОБА_1 для позивача на суму 133949,94 грн.; угоди №1 від 31.08.17 про взаємне погашення боргу позивачем та ФОП ОСОБА_1 на суму 133 949,92 грн; картку рахунку 36.11 за 4 кв.2017року (а.с.48-51).

З вказаних первинних документів, що надані позивачем суду першої інстанції слідує, що заборгованість яка виникла у ФОП ОСОБА_1 перед позивачем на суму 133949,94 грн. є погашеною 31.08.2017 року, шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог.

Як наслідок, суд апеляційної інстанції даючи правову оцінку правомірності включення вказаної суми до оподатковуваного доходу позивача дійшов висновку, що заборгованість у сумі позивача у сумі 133 949,92 грн за операцією позивача та ФОП ОСОБА_1 є відсутньою, а відповідно відсутні підстави для визнання такої заборгованості додатковим благом, з якого відповідачу як податковому агенту слід було нарахувати та сплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

За приведених обставин справи, колегія суддів вважає протиправним визначення позивачу грошового зобов`язання згідно податкового повідомлення рішення №14667/13-01-07-1601 за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 29156,11 грн. та грошового зобов`язання згідно податкового повідомлення рішення №14668/13-01-07-1601 за платежем військовий збір у розмірі 2429,68 грн (оподатковуваний дохід визначений відповідачем у розмірі 161978,41 грн х 1,5%) за операціями позивача та ФОП ОСОБА_1 на суму 133949,94 грн. Відтак, апеляційна скарга позивача у названій частині підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням постанови про задоволення вказаної вимоги.

Відносно ж решти грошових зобов`язань, визначених згідно податкового повідомлення рішення №14667/13-01-07-1601 за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 6116,65 грн (35272,76 29156,11) та згідно податкового повідомлення рішення №14668/13-01-07-1601 за платежем військовий збір у розмірі 85,88 грн (2515,56-2429,68), то колегія суддів зазначає наступне.

В підтвердження обставин щодо відсутності кредиторської заборгованості по ФОП позивачем долучено картку рахунку 36.11 за 4 кв.2017, за 4 кв. 2020 року по ФОП ОСОБА_4 , рах. 36.11 за 4 кв.2017, за 4 кв. 2002 року по ФОП ОСОБА_7 , pax. 36.11 за 4 кв.2006 по ФОП ОСОБА_8 , рах. 36.11 за 4 кв.2017 по ФОП ОСОБА_5 , рах. 36.11 за 4 кв.2010, за 4 кв. 2011 року по ФОП ОСОБА_6 .

В той час, як ході проведеної перевірки позивачем надано картку рахунку 36.11 за 4 кв.2020 року, з якої вбачається наявність дебетового сальда по даних ФО., згідно яких у бухгалтерському обліку станом на кінець перевіряємого періоду обліковується дебіторська заборгованість по ФОП ОСОБА_7 в сумі 4126,20 грн., ФОП ОСОБА_3 в сумі 7000.00 грн., ФОП ОСОБА_4 в сумі 10306,20 грн., ФОП ОСОБА_5 в сумі 6978,36 грн., ФОП ОСОБА_6 в сумі 5344,31 грн.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам сторін, колегія суддів зазначає, що приведені дані бухгалтерського обліку є зведеними обліковими даними, які не містять інформації з приводу змісту договірних відносин, підстав виникнення такої заборгованості, строків розрахунку, дати з якої розпочався перебіг строку позовної давності для виконання зобов`язань за такими первинними документами та дати його закінчення.

Як наслідок, висновки відповідача про закінчення строків позовної давності за певними господарськими операціями позивача повинні ґрунтуватися не на припущенні стосовно тривалого строку обліку кредиторської заборгованості за даними облікових регістрів бухгалтерського обліку, а на підставі аналізу положень національного законодавства з урахуванням змісту договірних відносин сторін, відображеного у первинних документах, якими оформлені такі операції.

Натомість, відповідач в ході перевірки первинних документів за операціями з переліченими контрагентами ФОП ОСОБА_7 в сумі 4126,20 грн., ФОП ОСОБА_3 в сумі 7000.00 грн., ФОП ОСОБА_4 в сумі 10306,20 грн., ФОП ОСОБА_5 в сумі 6978,36 грн., ФОП ОСОБА_6 в сумі 5344,31 грн. у позивача не запитував, аналізу їх не проводив, відомостей щодо відсутності таких документів, або їх не надання позивачем на запит відповідача в установленому порядку в акті перевірки не відобразив, що в свою чергу вказує на те, що приведені відповідачем висновки щодо наявності протермінованої кредиторської заборгованості позивача за якою самеу грудні 2020 року сплинув строк позовної давності є такими, що не відповідають п. 5 розділу ІІ та п. 4 розділу ІІІ вказаного Порядку № 727.

Також колегія суддів зазначає, що відповідач не урахував положень п. 11.1 ст. 114 ПК України, відповідно до якого грошове зобов`язання контролюючим органом може бути визначено у межах 1095 календарних днів з дня коли у платника виник обов`язок щодо нарахування такого податку. Визначаючи грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, відповідач не з`ясовував обставин з приводу того, на який із звітних податкових періодів припадає сплив строків позовної давності та у який із податкових періодів несплачена сума заборгованості набула статусу додаткового блага, отримання якого супроводжується необхідністю нарахування та сплати відповідних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Як наслідок, колегія суддів вважає безпідставними та такими що не ґрунтуються на належних доказах висновки відповідача з приводу того, що за операціями з переліченими контрагентами додаткове благо, як об`єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором виникло саме у звітному періоді грудень 2020 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

При цьому, колегією суддів ураховано, що відповідно до ч.5 ст. 77 КАС України суд не може витребовувати у позивача докази в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Як наслідок, суд не вправі усувати виявлені недоліки акту перевірки шляхом перебирання на себе повноважень, які притаманні контролюючому органу з приводу з`ясування названих вище обставин за операціями які, були об`єктом контролю та які в свою чергу в установленому порядку не були досліджені відповідачем в ході проведеної документальної перевірки, шляхом витребування та аналізу первинних документів, якими оформлені господарські операції позивача з переліченими суб`єктами господарювання.

Як наслідок позовні вимоги в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

З урахуванням фактичних обставин справи щодо перегляду справи в суді апеляційної інстанції та задоволення апеляційної скарги, суд у відповідності до п.п. б) та в) ч.4 ст. 322, ст. 139 КАС України здійснює відповідних розподіл витрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5353,58 грн при поданні позовної заяви та 3721,50 грн при поданні апеляційної скарги.

За наслідками апеляційного розгляду, позовні вимоги позивача задоволенні частково на суму 73 872,32 грн, що становить 20,69% від розміру заявлених позовних вимог, а відтак на користь позивача за рахунок бюджетного фінансування відповідача підлягає присудженню сума судового збору у розмірі 1877, 63 грн.

Відповідно до д п.6 ч.6 ст. 12 КАС України до справ незначної складності належать справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із п. 24 ч.1 ст. 4 КАС України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений Законом «Про Державний бюджет України на 2021 рік», становив 2270 грн.

Відтак, рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує суму 227200 грн (2270х100) є таким, що відноситься до справ незначної складності.

З матеріалів справи вбачається, що жодне із оскаржуваних податкових повідомлень рішень вказаної суми- ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не перевищує, а відтак вказана справа є справою незначної складності на неї поширюються приписи частини п`ятої статті 328 КАС України.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства фірма "Грин" задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року у справі № 380/16074/21 скасувати у частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Львівській області від 18.06.2021р:

-№14672/13-01-07-01 у частині застосування штрафної санкції у сумі 10623 грн.;

-№14676/13-01-07-01 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у сумі 25461,00 грн.;

-№14667/13-01-07-1601 про збільшення суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 35272,76 грн.;

-№14668/13-01-07-1601 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір у сумі 2515,56 грн.

Ухвалити у вказаній частині постанову, якою визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 18.06.2021р:

-№14672/13-01-07-01 у частині застосування штрафної санкції у сумі 10623 грн.;

-№14676/13-01-07-01 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у сумі 25461,00 грн.;

-№14667/13-01-07-1601 про збільшення суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 35272,76 грн.;

-№14668/13-01-07-1601 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір у сумі 2515,56 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області ( Код ЄДРПОУ 43143039, адреса: м. Львів вул. Стрийська,35) на користь Приватного підприємства фірма "Грин" (КОД ЄДРПОУ 20838679, адреса: м.Львів, вул. Навроцького,4) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1877,63 грн (однієї тисячі вісімсот сімдесят сім гривень 63 коп).

У решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді С. П. Нос Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 27 жовтня 2022 року