Постанова

від 27.10.2022 по справі 640/19561/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 640/19561/18

адміністративне провадження № К/9901/18657/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 640/19561/18

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Профешинал Клас» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Бужак Н. П., Костюк Л. О., Кобаля М. І.) від 07 липня 2020 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Профешинал Клас» (далі - ТОВ «ВКФ «Профешинал Клас») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 серпня 2018 року № 00009871402.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення відповідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки господарські операції за участю ТОВ «Аккорда» та ТОВ «Сарса» є реальними та підтверджуються всіма необхідними первинними документами, що подавалися під час податкової перевірки, однак безпідставно не були враховані контролюючим органом. Також позивач наголошує, що вказані контрагенти на момент виникнення спірних правовідносин були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ

Крім того, позивач наполягає на необґрунтованості висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, щодо ймовірності порушення позивачем податкового законодавства за ланцюгом постачання між його контрагентами та іншими суб`єктами господарювання, оскільки він не несе та не може нести відповідальності за порушення податкового законодавства підприємствами по ланцюгу постачання, і саме лише той факт, що ТОВ «Сарса» є фігурантом кримінального провадження не спростовує товарності спірних операцій. Також, позивач зазначає, що висновки акта перевірки засновані на припущеннях, що контролюючим органом не було належним чином досліджено сутність та зміст операцій з вищевказаними контрагентами, зокрема порядок доставки товару та подані ним транспортні документи.

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року та прийнято нове рішення, яким позов ТОВ «ВКФ «Профешинал Клас» задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16 серпня 2018 року № 00009871402, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві стосовно ТОВ «ВКФ «Профешинал Клас».

Стягнуто з Головного управління ДПС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «ВКФ «Профешинал Клас» судовий збір у розмірі 63 008,91 грн.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 29 липня 2020 року Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «ВКФ «Профешинал Клас» в задоволенні позову.

6. 29 липня 2020 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_1 - головуючий суддя, Гімон М. М., Усенко Є. А.).

7. Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року, після усунення недоліків, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

8. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 1760/0/78-21 від 20 вересня 2021 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 07 вересня 2021 року № 1942/0/15-21 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку».

9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 вересня 2021 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

10. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

11. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «ВКФ «Профешинал Клас» (код ЄДРПОУ 35316486) зареєстровано як юридична особа, перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС у м. Києві та є платником податку на додану вартість (далі - ПДВ).

13. Зареєстрованими видами діяльності позивача за КВЕД є: 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.33 оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; неспеціалізована оптова торгівля; 68.10 купівля та продаж власного нерухомого майна; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель.

14. У період з 27 червня 2018 року по 19 липня 2018 року відповідачем проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ «ВКФ «Профешинал Клас» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2018 року та законодавства зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за вказаний період.

15. За результатами перевірки складено акт від 26 липня 2018 року № 497/26-15-14-02-04/35316486.

16. У вказаному акті перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем, зокрема пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, що призвело до заниження ПДВ, яке підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 1 678 875 грн, у т.ч. за квітень-грудень 2016 року та за січень 2017 року.

Зазначені висновки контролюючого органу обґрунтовані тим, що:

- операції позивача з ТОВ «Аккорда» і з ТОВ «Сарса» є безтоварними та документально оформлені для незаконного отримання податкових вигод;

- контрагент позивача ТОВ «Сарса» та його контрагент за ланцюгом постачання ТОВ «Турріс-Інвест-Груп» є фігурантами кримінальних проваджень, порушених за фактом привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (стаття 191 Кримінального кодексу України) та здійснення фіктивного підприємництва (статті 205 Кримінального кодексу України);

- у відношенні директора контрагента позивача ТОВ «Аккорда» (перейменовано в ТОВ «Компанія Рестайл») ОСОБА_2 Вишгородським районним судом Київської області постановлено вирок від 06 квітня 2018 року, яким, зокрема, установлено факт реєстрації вказаного підприємства для здійснення незаконної діяльності без мети ведення господарської діяльності, а також здійснення ним незаконних операцій.

17. На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 серпня 2018 року № 00009871402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 2 098 594 грн, у тому числі 1 678 875 грн - за основним зобов`язанням та на 419 719 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

18. 02 серпня 2018 року позивачем подано до відповідача заперечення на акт перевірки від 26 липня 2018 року № 497/26-15-14-02-04/35316486, які за результатами розгляду залишено без змін.

19. 27 серпня 2018 року позивачем було подано до ДФС України скаргу на вказане податкове повідомлення-рішення від 16 серпня 2018 року № 00009871402.

20. За результатами розгляду вказаної скарги ДФС України прийнято рішення від 10 жовтня 2018 року № 33217/6/99-99-11-01-01-25, яким зазначену скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 16 серпня 2018 року № 00009871402 - без змін.

21. Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

22. Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову, оскільки первинні документи, які стали підставою для формування показників відповідної податкової звітності позивача, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, а отже такі документи не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами, які посвідчують факт реалізації товарів. Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що основним видом діяльності ТОВ «Сарса» є оптова торгівля фруктами та овочами, а не виконання ремонтно-будівельних робіт, а також воно не має жодних засобів для ведення господарської діяльності та відповідного штату працівників.

23. З огляду на вказане, за висновками суду першої інстанції, позивачем не доведено наявності господарської мети здійснення відповідних операцій та використання їх результатів у його господарській діяльності з отриманням певного економічного ефекту.

24. Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позовних вимог виходив з того, що між ТОВ «Аккорда» та позивачем дійсно склалися реальні господарсько-правові відносини, результатом яких став реальний рух активів, зміна майнового стану сторін, товар використано у господарській діяльності позивача, що підтверджується належно складеними первинними бухгалтерськими документами, до яких претензій у податкового органу не має, та отримано позитивний фінансовий результат від даної операції.

Позивачем доведено факт укладення договору оренди та суборенди, що свідчить про наявність у позивача права на користування даним майном , у т.ч. і щодо користування на правах оренди та проведення в них ремонтно-будівельних робіт, тобто використання приміщень у власній господарській діяльності шляхом передачі в подальшому в оренду ДП «Рітейл Центр».

25. При цьому апеляційний суд зауважив, що наявність вироку Вишгородського районного суду Київської області від 06 квітня 2018 року у справі № 363/4995/17, на який посилався відповідач, як на підставу донарахування позивачу податкових зобов`язань, зазначених висновків не спростовує, оскільки вказаний вирок не містить жодних відомостей, які б відображали обставин фінансово-господарської діяльності ТОВ «Акорда», як юридичної особи, та позивача у 2016 році, про відсутність ознак реальності якої, зазначає відповідач в акті перевірки.

26. Також суд апеляційної інстанції вказав про необґрунтованість тверджень контролюючого органу про фіктивність фінансово-господарських відносин позивача з ТОВ «Сарса», оскільки наданими позивачем доказами підтверджується, що спірна господарська операція є реальною, відповідає дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами.

27. При цьому апеляційний суд зауважив, що сам факт порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб ТОВ «Сарса» чи його контрагентів та отримання свідчень таких осіб в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентом відповідно до укладеного договору.

28. Водночас апеляційний суд відхилив посилання відповідача на податкову інформацію щодо діяльності ТОВ «Сарса»», оскільки інформація з таких баз не може бути беззаперечним доказом відсутності реальності спірних господарських операцій, так як оцінюванню при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Платних несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

29. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

30. Підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

31. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права у подібних правовідносинах, без урахування висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 28 листопада 2019 року по справі № 120/4208/18-а та від 23 січня 2018 року по справі № 826/7047/13-а.

32. Також скаржник наголошує, що судом апеляційної інстанції не було надано належної оцінки доводам контролюючого органу стосовно нереальності спірної господарської операції, а також вироку Вишгородського районного суду Київської області від 06 квітня 2018 року у справі № 363/4995/17, яким встановлено фіктивність ТОВ «Акорда».

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

33. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

34. В частині другій статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

35. Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

36. Відповідно до пункту 14.1.36 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

37. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків обов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, то визначені абзацом першим цього пункту.

38. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.

39. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

40. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

41. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

42. Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в ЄРПН.

43. За приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

44. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV).

45. Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

46. Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

47. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового обліку наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

48. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

49. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

50. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

51. Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків неправомірно сформував податковий кредит, на підставі документів, які містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

52. Як свідчать матеріали справи, в основу визначення суми спірних податкових донарахувань згідно з оскаржуваним у цій справі податковим повідомленням-рішенням покладено висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Акорда» та ТОВ «Сарса».

53. У справі, яка розглядається, судами встановлено, що ТОВ «ВКФ» Профешинал Клас» та ТОВ «Форум-Мененджмент Груп» укладено договір суборенди № ОТ 994 від 26 грудня 2013 року відповідно до умов якого ТОВ «Форум-мененджмент Груп» передало в оренду позивачу нежитлові приміщення площею 3307,30 кв.м у м. Києві по вул. Героїв Космосу, 4 строком дії з 01 січня 2014 року по 26 грудня 2016 року.

54. Відповідно до договору про внесення змін до договору суборенди від 26 грудня 2013 року (про заміну сторони у зобов`язанні) від 31 жовтня 2014 року сторони погодили замінити ТОВ «Форум-Мененджмент Груп» на ТОВ «Аккорда» з 01 листопада 2014 року.

55. Також судами встановлено, що між ТОВ «ВКФ «Профешинал Клас» та ПАТ «Завод «Ленінська кузня» укладено договір оренди нерухомого майна № 257-15 від 09 липня 2015 року відповідно до умов якого ПАТ «Завод «Ленінська кузня» передано в оренду позивачу нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Жилянська,107, площею 6 162,40 кв.м. Строк дії договору з 01 листопада 2015 року по 29 жовтня 2018 року.

56. На підставі договору суборенди нерухомого майна № 10-ПК від 09 липня 2015 року, укладеного між ТОВ «ВКФ «Профешинал Клас» та ДП «Рітейл Центр», позивач передав вищезазначені нежитлові приміщення в суборенду ДП «Рітейл Центр» зі строком дії з 01 листопада 2015 року по 29 жовтня 2018 року.

57. Відповідно до договору суборенди нерухомого майна № 278-18 від 17 квітням 2018 року, укладеного між ПАТ «Завод «Ленінська кузня» та позивачем, ПАТ «Завод «Ленінська кузня» передало в оренду позивачу нежитлові приміщення, розташовані у м. Києві, вул. Жилянська, 107 строком дії договору з 17 квітня 2018 року по 30 квітня 2019 року.

58. В подальшому позивач на підставі договору суборенди нерухомого майна № 60-ПК від 01 листопада 2018 року, укладеного між ним та ДП «Рітейл Центр», передало вказані вище нежитлові приміщення, розташовані у м. Києві, по вул. Жилянська 107, в суборенду ДП «Рітейл Центр зі строком дії з 01 листопада 2018 року по 30 квітня 2019 року.

59. Факт передачі зазначених приміщень у суборенду на підставі договору № 994 підтверджується актами про надання/приймання послуг оренди, комунальних послуг від 30 квітня 2016 року, від 31 травня 2016 року, від 30 червня 2016 року, від 31 липня 2016 року, від 31 серпня 2016 року, від 30 вересня 2016 року, від 31 жовтня 2016 року, від 30 листопада 2016 року, від 26 грудня 2016 року.

60. Відповідно до договору суборенди № ОНТ від 26 грудня 2016 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Аккорда», ТОВ «Аккорда» передало в оренду позивачу нежитлові приміщення площею 3307,30 кв.м у м. Києві, вул. Героїв Космосу, 4 строком дії з 27 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року.

61. Факт передання/приймання послуг оренди, комунальних послуг по договору суборенди від 26 грудня 2016 року підтверджується актами від 31 грудня 2016 року № 6080 та від 31 грудня 2016 року № 6081.

62. На підставі договору суборенди від 31 грудня 2013 року, укладеного між позивачем та ДП «Фуршет Центр» (суборендар),товариство передало вищевказані нежитлові приміщення площею 3307,30 кв.м. у м. Києві, вул. Героїв Космосу, 4 в суборенду ДП «Фуршет Центр» строком дії з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року.

63. 29 грудня 2016 року між позивачем та ТОВ «Форум Груп Україна» (орендар) укладено договір суборенди № ОНТ 70 від 29 грудня 2016 року відповідно до умов якого, ТОВ «Форум Груп Україна» передало в оренду позивачу нежитлові приміщення площею 3307,30 кв.м у м. Києві, вул. Героїв Космосу, 4 строком дії з 01 січня 2017 року по 31 січня 2017 року.

64. На підставі договору суборенди № 45-ПК від 01 січня 2017 року, укладеного між ТОВ «ВФК «Профешинал Клас» та ДП «Рітейл ІСТ» позивач передав вказані вище приміщення , що розташовані у м. Києві, по вул. Героїв Космосу,4 в суборенду ДП «Рітейл ІСТ» строком дії з 01 січня 2017 року по 31 січня 2017 року.

65. На підставі укладеного між ТОВ «Форум Груп Україна» та позивачем договору суборенди № ОНТ 71 від 01 лютого 2017 року, ТОВ «Форум Груп Україна» передало в оренду позивачу нежитлові приміщення площею 3307,30 кв.м по вул. Героїв Космосу, 4 у м. Києві строком дії з 01 лютого 2017 року по 31 січня 2018 року.

66. Відповідно до договору суборенди № 45-ПК від 01 лютого 2017 року позивач передав у суборенду ТОВ «Рітейл ІСТ» зазначені приміщення строком дії з 01 лютого 2017 року по 31 січня 2018 року.

67. Оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність ТОВ «ВФК «Профешинал Клас», суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем доведено факт укладення вищезазначених договір оренди та суборенди, що свідчить про наявність у позивача права на користування даним майном , у т.ч. і щодо користування на правах оренди та проведення в них ремонтно-будівельних робіт, тобто використання приміщень у власній господарській діяльності шляхом передачі в подальшому в оренду ДП «Рітейл Центр».

68. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив посилання контролюючого органу на вирок Вишгородського районною суду Київської області від 06 квітня 2018 року у справі № 363/4995/17 (кримінальне проваджений № 42015000000002519 від 16 листопада 2015 року), відповідно до якого ОСОБА_2 (керівника ТОВ «Аккорда») було визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України, а саме в пособництві у підробленні документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи-підприємця, тобто внесення в документи, що відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи чи фізичної особи-підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисному поданні для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості.

69. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 Кримінального кодексу України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати безумовну преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

70. Зазначені вище обставини з огляду на положення статті 90 КАС України підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

71. Водночас як свідчать матеріали справи та вірно було встановлено судом апеляційної інстанції даний вирок не стосується обставин укладення правочинів між позивачем з його контрагентом, оскільки такі обставини не досліджувались під час розгляду справи по обвинуваченню винних у вчиненні кримінального правопорушення.

72. Варто зазначити і про те, що вказаним вироком суду керівника ТОВ «Аккорда» було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців), а не статтею 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона).

73. За наведених обставин, суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що вирок Вишгородського районною суду Київської області від 06 квітня 2018 року у кримінальній справі № 363/4995/17 не є належним доказом в межах цієї справи недійсності правочину.

74. Крім того судами встановлено, що згідно договору генерального підряду № 19-089/2016, укладеного між ТОВ «ВКФ «Профешинал Клас» та ТОВ «Сарса», ТОВ «Сарса» виконано ремонтно-будівельні роботи на об`єкті, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 107 на даний час Старовокзальна, 230) та знаходиться у довгостроковому користуванні позивача на підставі договору оренди нерухомого майна № 257-15 від 09 липня 2015 року, укладеного позивачем з ПАТ «Завод «Ленінська кузня» строком дії з 01 листопада 2015 року по 29 жовтня 2018 року.

75. Умовами вказаного договору встановлена договірна ціна та узгоджено документи, що визначають, кваліфікують і супроводжують безпосереднє виконання ремонтних робіт, які складені ТОВ «Сарса» за допомогою програмного комплексу АВК-5, який призначений для автоматизованого визначення вартості будівництва, що здійснюється в Україні і орієнтований на реалізацію положень ДСТУ, в т.ч. при оформленні звітної виробничої документації.

76. На виконання умов договору було складено дефектний акт на ремонтно-будівельні роботи торгівельного центру від 15 серпня 2016 року з узгодженнями об`ємами робіт; локальний кошторис на ремонтно-будівельні роботи, складений в поточних цінах станом на 15 серпня 2016 року з розрахунками № 1 та № 2; підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису на ремонтно-будівельні роботи; довідка про вартість виконаних робіт (форма КВ-3а) за серпень-вересень 2016 року до акту виконаних робіт від 30 вересня 2016 року № 101.

77. За результатами виконаних робіт ТОВ «Сарса» складено та надано позивачу акт приймання-передачі ремонтно-будівельних робіт (форма КБ-2) від 30 вересня 2016 року № 101 на суму 3 212 728,79 грн, в т.ч. ПДВ 535 454,80 грн.

78. Оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність ТОВ «ВКФ «Профешинал Клас», суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що факт належного документального підтвердження надання послуг (виконання ремонтних робіт), підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг спірних операцій, не мають ознак дефектності.

79. Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

80. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

81. Оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку, то у разі підтвердження факту отримання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи (постанови Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі № 813/4931/13-а).

82. Верховний Суд також зазначає, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Відтак посилання контролюючого органу на можливі порушення вимог податкового законодавства контрагентами позивача не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними з ними договорами.

83. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року (провадження № К/9901/873/18).

84. Разом із цим, Верховний Суд зважає на те, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

85. З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно дотримання позивачем вимог щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій з ТОВ «Сарса» первинними документами відповідно до вимог пункту 44.1 статті 44 ПК України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які свідчать про реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися та є економічно виправданими.

86. Водночас, Верховний Суд звертає увагу на те, що посилання контролюючого органу на наявність кримінального провадження також об`єктивно не прийнято до уваги апеляційним судом, оскільки відповідно до положень частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 КАС України, такого доказу як вирок надано не було.

87. Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого в статті 74 КАС України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

88. Сам факт наявності кримінального провадження не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Під час проведення господарських операцій платник податку може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності свого постачальника (в тому числі по ланцюгу постачання) і реально отримати від нього товари/роботи/послуги, незважаючи на те, що контрагент можливо і має намір щодо порушення податкового законодавства.

89. Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 09 липня 2020 року у справі № 826/9561/17, від 04 вересня 2020 року у справі № 1640/2783/18, від 25 вересня 2019 року у справі № 817/992/15.

90. Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

91. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із позицією суду апеляційної інстанції у цій справі з посиланням при цьому на обставини справи, з урахуванням яких судомами надано оцінку. Такі доводи не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

92. Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач посилається на неврахування судом апеляційної інстанції практики Верховного Суду, викладеної у постановах від 28 листопада 2019 року по справі № 120/4208/18-а та від 23 січня 2018 року по справі № 826/7047/13-а.

93. Суд зазначає, що подібність правовідносин визначається їх змістом (правами і обов`язками суб`єктів правовідносин). У свою чергу, зміст правовідносин визначається юридичним фактом (юридичним складом) або подією, які в силу закону, породжують права та обов`язки особи (суб`єкта правовідношення).

94. Посилання скаржника в касаційній скарзі на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28 листопада 2019 року по справі № 120/4208/18-а та від 23 січня 2018 року по справі № 826/7047/13-а, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки обставини у цій справі є відмінними зі спірними. Суд зазначає, що позиція Суду не стосується порядку застосування певних норм права, а є висновком за результатом оцінки наданих учасниками справи доказів та установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

95. Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів не спростовують, натомість зводяться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

96. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року у справі № 640/19561/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов