Постанова

від 07.07.2020 по справі 640/19561/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19561/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Гайворонського В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Профешинал Клас" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року, суддя Пащенко К.С., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Профешинал Клас" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Профешинал Клас" звернулось до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.08.2018 року № 00009871402.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало невизнання товарності його операцій з контрагентами ТОВ "Аккорда" і з ТОВ "Сарса". Однак, такі операції, за твердженням позивача, є реальними та підтверджуються всіма необхідними первинними документами, що подавалися під час податкової перевірки, однак безпідставно не були враховані контролюючим органом. Також позивач наголошує, що вказані контрагенти на момент виникнення спірних правовідносин були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ.

Крім того, позивач наполягає на необґрунтованості висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, щодо ймовірності порушення позивачем податкового законодавства за ланцюгом постачання між його контрагентами та іншими суб`єктами господарювання, оскільки він не несе та не може нести відповідальності за порушення податкового законодавства підприємствами по ланцюгу постачання, і саме лише той факт, що ТОВ "Сарса" є фігурантом кримінального провадження не спростовує товарності спірних операцій. Також, позивач зазначає, що висновки акта перевірки засновані на припущеннях, що контролюючим органом не було належним чином досліджено сутність та зміст операцій з вищевказаними контрагентами, зокрема порядок доставки товару та подані ним транспортні документи.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Головного управління Державної податкової служби у м. Києві просив здійснити процесуальне правонаступництво замінивши відповідача Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, яке підтримав в ході апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1200 від 18.12.2018 року утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №682-р від 21.08.2019 року Кабінет Міністрів України погоджується з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінетів Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне замінити відповідача Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби ДПС у м. Києві.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Профешинал Клас" (код ЄДРПОУ 35316486) зареєстровано як юридична особа, перебуває на обліку в ГУ ДФС у м. Києві та є платником податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Зареєстрованими видами діяльності позивача за КВЕД є: 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.33 оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; неспеціалізована оптова торгівля; 68.10 купівля та продаж власного нерухомого майна; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель.

Позивач зазначає, що між ним та ТОВ "Аккорда" (правонаступником є ТОВ "Компанія Рестайл") було укладено договір суборенди від 26.12.2013 № ОТ 994, предметом якого є передання позивачу в суборенду приміщень загальною площею 3307,30 кв.м., що розташовані на першому та другому поверхах будівлі за адресою: м. Київ, вул. Гороїв Космосу, 4, Лабораторний корпус (літ. Л).

Також позивач зазначає, що до вказаного договору суборенди сторонами укладено додаткові угоди від 16.06.2014 року, 13.08.2014 року та договір про внесення змін від 31.10.2014 року.

Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 року у справі № 363/4995/17, який набрав законної сили 08.08.2018 року, встановлено факт реєстрації ОСОБА_1 на своє ім`я ТОВ "Аккорда" без мети здійснення господарської діяльності та для вчинення незаконних фінансово-господарських операцій.

Крім того, між ТОВ "ВКФ "Профешинал Клас" і ТОВ "Сарса" (код ЄДРПОУ 40401803) укладено договір генерального підряду від 15.08.2016 року № 19-09/2016 з додатком №№ 1, 2, 3, предметом якого є здійснення ремонтно-будівельних робіт на об`єкті за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 107, що перебуває у довготривалому користуванні позивача на підставі договору оренди від 09.07.2015 року № 257-15, укладеному з ПАТ "Ленінська кузня".

На підтвердження товарності операцій з вказаним контрагентом за наведеним договором позивачем надано акт приймання-передачі матеріалів від 08.09.2016 року, в якому визначено відповідні найменування матеріалів їх кількість, ціна за одиницю; підсумкову відомість ресурсів до локального кошторису ремонтно-будівельних робіт, дефектний акт, в якому визначено найменування робіт та витрат, договірну ціну на ремонтно-будівельні роботи, що є додатками до вищевказаного договору та доповненнями до них, а також, акт від 30.09.2016 року № 101 про приймання-передачу виконаних робіт за період з 15.08.2016 року по 30.09.2016 року, довідку про вартість виконаних робіт та витрати за серпень-вересень 2016 року, рахунок на оплату від 30.09.2016 року № 101, акт надання послуг від 30.09.2016 року № 101.

У період з 27.06.2018 року по 19.07.2018 року відповідачем проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ "ВКФ "Профешинал Клас" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2016 року по 31.03.2018 року та законодавства зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за вказаний період.

За результатами перевірки складено акт від 26.07.2018 року № 497/26-15-14-02-04/35316486.

У вказаному акті перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем, зокрема п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження ПДВ, яке підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 1 678 875,00 грн, у т.ч. за квітень-грудень 2016 року та за січень 2017 року.

Зазначені висновки контролюючого органу обґрунтовані тим, що:

- операції позивача з ТОВ "Аккорда" і з ТОВ "Сарса" є безтоварними та документально оформлені для незаконного отримання податкових вигід;

- контрагент позивача ТОВ "Сарса" та його контрагент за ланцюгом постачання ТОВ "Турріс-Інвест-Груп" є фігурантами кримінальних проваджень, порушених за фактом привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України) та здійснення фіктивного підприємництва (ст. 205 КК України);

- у відношенні директора контрагента позивача ТОВ "Аккорда" (перейменовано в ТОВ "Компанія Рестайл") ОСОБА_1 . Вишгородським районним судом Київської області постановлено вирок від 06.04.2018 року, яким, зокрема, установлено факт реєстрації вказаного підприємства для здійснення незаконної діяльності без мети ведення господарської діяльності, а також здійснення ним незаконних операцій.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.08.2018 року № 00009871402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 2 098 594,00 грн, у тому числі 1 678 875,00 грн - за основним зобов`язанням та на 419 719,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

02.08.2018 року позивачем подано до відповідача заперечення на акт перевірки від 26.07.2018 року № 497/26-15-14-02-04/35316486, які за результатами розгляду залишено без змін.

27.08.2018 року позивачем було подано до ДФС України скаргу на вказане податкове повідомлення-рішення від 16.08.2018 року № 00009871402.

За результатами розгляду вказаної скарги ДФС України прийнято рішення від 10.10.2018 року № 33217/6/99-99-11-01-01-25, яким зазначену скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 16.08.2018 року № 00009871402 - без змін.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його таким, що прийнято з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено поняття податкового боргу як сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних пс .ожень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписи п. 135.1 ст. 135 ПК України визначають, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За правилами п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІУ (надалі - Закон №996-ХІУ), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІУ, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІУ, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV).

Отже, з вищезазначеної норм закону слідує, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу п. 198.6 ст. 198 ПК).

За змістом п.200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.З ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Отже, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову, оскільки первинні документи, які стали підставою для формування показників відповідної податкової звітності позивача, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, а отже такі документи не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами, які посвідчують факт реалізації товарів. Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що основним видом діяльності ТОВ Сарса є оптова торгівля фруктами та овочами, а не виконання ремонтно-будівельних робіт, а також воно не має жодних засобів для ведення господарської діяльності та відповідного штату працівників.

Колегія суддів не може погодитись з такими доводами суду першої інстанції з огляду на наступне.

ТОВ ВКФ Профешинал Клас та ТОВ Форум-Мененджмент Груп укладено договір суборенди №ОТ 994 від 26.12.2013 року відповідно до умов якого ТОВ Форум - мененджмент Груп передало в оренду позивачу нежитлові приміщення площею 3307,30 кв.м у м. Києві по ву. Героїв Космосу,4 строком дії з 01.01.2014 року по 26.12.2016 року.

Відповідно до договору про внесення змін до договору суборенди від 26.12.2013 року (про заміну сторони у зобов`язанні) від 31.10.2014 року сторони погодили замінити ТОВ Форум - Мененджмент Груп на ТОВ Аккорда з 01.11.2014 року.

Також колегією суддів встановлено, що між ТОВ ВКФ Профешинал Клас та ПАТ Завод Ленінська кузня укладено договір оренди нерухомого майна №257-15 від 09.07.2015 року відповідно до умов якого ПАТ Завод Ленінська кузня передано в оренду позивачу нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Жилянська,107, площею 6 162,40 кв.м. Строк дії договору з 01.11.2015 року по 29.10.2018 року.

На підставі договору суборенди нерухомого майна №10-ПК від 09.07.2015 року, укладеного між ТОВ ВКФ Профешинал Клас та ДП Рітейл Центр , позивач передав вищезазначені нежитлові приміщення в суборенду ДП Рітейл Центр зі строком дії з 01.11.2015 року по 29.10.2018 року.

Відповідно до договору суборенди нерухомого майна №278-18 від 17.04.2018 року, укладеного між ПрАТ Завод Ленінська кузня та позивачем, ПрАТ Завод Ленінська кузня передало в оренду позивачу нежитлові приміщення, розташовані у м. Києві, вул. Жилянська, 107 строком дії договору з 17.04.2018 року по 30.04.2019 року.

В подальшому позивач на підставі договору суборенди нерухомого майна №60-ПК від 01.11.2018 року, укладеного між ним та ДП Рітейл Центр , передало вказані вище нежитлові приміщення, розташовані у м. Києві, по вул. Жилянська 107, в суборенду ДП Рітейл Центр зі строком дії з 01.11.2018 року по 30.04.2019 року.

Таким чином, позивачем доведено факт укладення вищезазначених договоір оренди та суборенди, що свідчить про наявність у позивача права на користування даним майном , у т.ч. і щодо користування на правах оренди та проведення в них ремонтно-будівельних робіт, тобто використання приміщень у власній господарській діяльності шляхом передачі в подальшому в оренду ДП Рітейл Центр .

Факт передачі зазначених приміщень у суборенду на підставі договору №994 підтверджується актами про надання/приймання послуг оренди, комунальних послуг від 30.04.2016 року, від 31.05.2016 року, від 30.06.2016 року, 31.07.2016 року, 31.08.2016 року, 30.09.2016 року, від 31.10.2016 року, від 30.11.2016 року, від 26.12.2016 року.

Відповідно до договору суборенди №ОНТ від 26.12.2016 року, укладеного між позивачем та ТОВ Аккорда , ТОВ Аккорда передало в оренду позивачу нежитлові приміщення площею 3307,30 кв.м у м. Києві, вул. Героїв Космосу, 4 строком дії з 27.12.2016 року по 31.12.2016 року.

Факт передання/приймання послуг оренди, комунальних послуг по договору суборенди від 26.12.2016 року підтверджується актами від 31.12.2016 року №6080 та від 31.12.2016 року № 6081.

На підставі договору суборенди від 31.12.2013 року, укладеного між позивачем та ДП Фуршет Центр (суборендар),товариство передало вищевказані нежитлові приміщення площею 3307,30 кв.м. у м. Києві, вул. Героїв Космосу, 4 в суборенду ДП Фуршет Центр строком дії з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

29.12.2016 року між позивачем та ТОВ Форум Груп Україна (орендар) укладено договір суборенди №ОНТ 70 від 29.12.2016 року відповідно до умов якого, ТОВ Форум Груп Україна передало в оренду позивачу нежитлові приміщення площею 3307,30 кв.м у м. Києві, вул. Героїв Космосу, 4 строком дії з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року.

На підставі договору суборенди №45-ПК від 01.01.2017 року, укладеного між ТОВ ВФК Профешинал Клас та ДП Рітейл ІСТ позивач передав вказані вище приміщення , що розташовані у м. Києві, по вул. Г.Космосу,4 в суборенду ДП Рітейл ІСТ строком дії з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року.

На підставі укладеного між ТОВ Форум Груп Україна та позивачем договору суборенди №ОНТ 71 від 01.02.2017 року, ТОВ Форум Груп Україна передало в оренду позивачу нежитлові приміщення площею 3307,30 кв.м по вул. Г.Космосу, 4 у м. Києві строком дії з 01.02.2017 ркоу по 31.01.2018 року.

Відповідно до договору суборенди №45-ПК від 01.02.2017 року позивач передав у суборенду ТОВ Рітейл ІСТ зазначені приміщення строком дії з 01.02.2017 року по 31.01.2018 року.

Всі вищезазначені договори та акти було надано позивачем до суду апеляційної інстанції, досліджено судом в ході апеляційного розгляду справи.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначені документи надавались позивачем під час перевірки представникам податкового органу.

Як убачається з акту перевірки, податковим органом виявлено наявність вироку Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 року відповідно до якого визнано винною у вчиненні кримінального правовпорушення , передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205-1 КК України ОСОБА_1 , керівника, головного бухгалтера ТОВ Аккорда , яка працювала у період з 02.03.2016 року по 03.04.2017 року. Оскільки від імені ТОВ Аккорда діяла особа, яка не мала законних повноважень на його представництво, на вчинення дій від імені товариства, так як не була наділена повноваженнями засновника/директора підприємства та не мала відношення до фінансово-господарської діяльності товариства, позивач не мав права використовувати докуменнти, підписані даною особою, а отже фактично здійснив безпідставне документальне оформлення господарських операцій, неправомірно відобразив у регістрах бухгалтерського олбліку по фінансовій звітності дані щодо господарських операцій.

Окрім того, в Акті перевірки зазначено, що протягом зазначеного часу директором останнього була не лишеОСОБА_1 , а й інші особи, які не визнавалися винними у вчиненні будь- яких злочинних діянь у сфері господарської діяльності.

У той же час, контролюючий орган, під час перевірки, підтвердив як факт здійснення позивачем своєї діяльності у вказаному приміщенні, так і факт реєстрації в ЄРПН податкових накладних, виписаних ТОВ Аккорда у 2016 році.

Колегією суддів досліджено вирок від 06.04.2018 у справі №363/4995/17 (а.с.82, т.2), на який посилався відповідач, як на підставу донарахування позивачу податкових зобов`язань, та зазначає наступне.

Відповідно до змісту вироку, ОСОБА_1 , що була директором ТОВ Акорда у 2016 році, було визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.1 ст.205-1 КК України, а саме в пособництві у підробленні документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи-підприємця, тобто внесення в документи, що відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи чи фізичної особи-підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисному поданні для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості.

При цьому, вказаний вирок не містить жодних відомостей, які б відображали обставин фінансово-господарської діяльності ТОВ Акорда , як юридичної особи, та позивача у 2016 році, про відсутність ознак реальності якої, зазначає відповідач в акті перевірки.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За вказаних обставин, у відповідності до приписів ст.73 КАС України, вказаний вирок є неналежним доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки він не містить інформацію щодо предмета доказування.

Водночас, колегія суддів приймає до як доказ копію нотаріальної заяви ОСОБА_1 (а.с. 27, т.2) від 23.09.2016 року, відповідно до якої остання стверджує факт підписання нею від імені ТОВ Аккорда , де ОСОБА_1 значиться підписантом, всіх документів та виконання договорів з метою створення правових наслідків, обумовлених ними.

Наведені у вказаному доказі обставини відповідачем під час розгляду справи не спростовані, жодної оцінки такій заяві у наданому вироку від 06.04.2018 року не відображено.

Інших доводів відсутності господарської операції за вищезазначеними договорами відповідач не навів. Не навела інших доводів в ході апеляційного розгляду справи і представник відповідача, фактично лише підтвердила доводи заперечень на позовну заяву та на викладені в акті доводи.

Колегія суддів бере до уваги практику Верховного Суду у постанові від 05 березня 2019 року у справі №814/569/16. Верховний Суд зазначив, що сам факт наявності вироку, ухваленого у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здіснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дії для реалізації конкретних господарськиїх операцій.

За таких обставин, з огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що між ТОВ Аккорда та позивачем дійсно склалися реальні господарсько-правові відносини, результатом яких став реальний рух активів, зміна майнового стану сторін, товар використано у господарській діяльності позивача, що підтверджується належно складеними первинними бухгалтерськими документами, до яких претензій у податкового органу не має, та отримано позитивний фінансовий результат від даної операції.

Колегія суддів бере до уваги, що за будь-яких умов оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Платних несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов`язковому порядку необхідно з`ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів.

Витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за вказаними договорами, узгодженості дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з можливими протиправними діями постачальників, а тому, твердження відповідача про відсутність реального характеру договорів, укладених між позивачем та його контрагентом, не є обґрунтованим та належним засобами доказування, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірних угод інтересам держави не підкріплена відповідними доказами чи судовими рішеннями.

Враховуючи зазначене та те, що судом, в межах розгляду цієї адміністративної справи не встановлено ознак фіктивності чи нереальності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, необґрунтованими є висновки, викладені відповідачем в акті перевірки від 26.07.2018 року №497/26-15-14-02-04/35316486 про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині, що стосується контрагента ТОВ Аккорда .

Як наслідок, неправомірними є оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача, що ґрунтується на зазначених висновках акту перевірки стосовно даного контрагента.

Щодо фінансово-госоподарських відносин з ТОВ Сарса колегія судідв зазначає наступне.

Згідно договору генерального підряду №19-089/2016, укладеного між ТОВ ВКФ Профешинал Клас та ТОВ Сарса , ТОВ Сарса виконано ремонтно-будівельні роботи на об`єкті, що розташований за адресою: м. Київ, в ул. Жилянська, 107 на даний час Старовокзальна, 230) та знаходиться у довгостроковому користуванні позивача на підставі договору оренди нерухомого майна № 257-15 від 09.07.2015 року, укладеного позивачем з ПАТ Ленінська кузня строком дії з 01.11.2015 року по 29 жовтня 2018 року.

Умовами договору встановлена договірна ціна та узгоджено документи, що визначають, кваліфікують і супроводжують безпосереднє виконання ремонтних робіт, які складені ТОВ Сарса за допомогою програмного комплексу АВК-5, який призначений для автоматизованого визначення вартості будівництва, що здійснюється в Україні і орієнтований на реалізацію положень ДСТУ, в т.ч. при оформленні звітної виробничої документації.

На виконання умов договору було складено дефектний акт на ремонтно-будівельні роботи торгівельного центру від 15.08.2016 року з узгодженнями об`ємами робіт; локальний кошторис на ремонтно-будівельні роботи, складений в поточних цінах станом на 15.08.2016 року з розрахунками №1 та №2; підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису на ремонтно-будівельні роботи; довідка про вартість виконаних робіт (форма КВ-3а) за серпень-вересень 2016 року до акту виконаних робіт від 30.09.2016 року №101.

За результатами виконаних робіт ТОВ Сарса складено та надано позивачу акт приймання-передачі ремонтно-будівельних робіт (форма КБ-2) від 30.09.2016 року №101 на суму 3 212 728,79 грн, в т.ч. ПДВ 535 454,80 грн.

Як убачається з акту перевірки, податковим органом не встановлено недоліків (дефектності) первинних документів бухгалтерського та податкового обліку при здійсненні господарських операцій.

Окрім того, колегія суддів враховує, що на час укладення договору, ТОВ Сарса було зареєстровано як юридична особа та платник податків, доказів зворотнього відповідач в ході розгляду справи не надав.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до частини 1 статті 3 Господарського кодексу під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За змістом підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що між відповідачем та ТОВ Сарса мали місце господаські відносини, які носили реальний характер.

Окрім того, колегія суддів вважає, що вищевказані судом договори оренди та суборенди беззаперечно підтверджують факт наявності у позивача права користування та права оренди на об`єкт нерухомого майна розташовоаного у м. Києві, вул. Жилянська, 107, в якому ТОВ Сарса виконувало роботи.

Сам факт порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб ТОВ Сарса чи його контрагентів та отрмання свідчень таких осіб в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним доказм, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентом відповідно до укладеного договору.

Заперечуючи факт господарських операцій позивача з ТОВ Сарса , відповідач послався на інформацію , що отримана з ІС Податковий блок та інших публічних джерел інформації та стосується контрагентів ТОВ Сарса .

Як зазначив у відзиві на апеляційну скаргу податковий орган, згідно ЄРПН з моменту діяльності підприємство отримувало податкові накладні з номенклатурою:UNI СКЕТЧ-КАРТА, мобільні телефони, солодощі, йогурти, засоби гігієни, тощо. Тобто загальна вартість ремонтно-будівельних робіт об`єкта по вул. Жилянська, 107 відповідно до виписаної накладної складає 0,07 грн. Окрім того, основним видом дільності контрагента є оптова торгівля фруктами та овочами, а не виконання ремонтно-будівельних робіт та у контрагента відсутні засоби для ведення господарської діяльності та відповідного штату працівників.

Проте, така інформація з таких баз не може бути беззаперечним доказом відсутності реальності спірних господарських операцій, оскільки контрагенти по ланцюгу постачання могли допустити порушення вимог законодавства щодо ведення своєї господарської діяльності, декларування доходів, сплати податків та зборів.

Колегія суддів бере до уваги, що за будь-яких умов оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Платних несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов`язковому порядку необхідно з`ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів.

Доказів обізнаності позивача про наявність в діях його контрагента та контрагентів контрагента порушень вимог чинного податкового законодавства відповідачем не надано.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частин першої та другої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з положеннями статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням вищевикладених доводів та встановлених у справі обставин, колегія суддів приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку із законністю і правомірностю прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, а тому рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Разом з тим, згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 цієї статті передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Профешинал Клас" було сплачено судовий збір при поданні адміністративного позову до суду першої інстанції в розмірі 31 487,91 грн, що підтверджується платіжним дорученням №101289754 від 14.11.2018 року, у сумі 31530,00 грн при поданні апеляційної скарги, що підтверджується платіжним дорученням №101580075 від 08.05.2020 року та у сумі 15 701,87 грн, що підтверджується платіжним дорученням №101580237 від 12.05.2020 року.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції чинній на момент звернення до суду з адміністративним позовом, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 3.1 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою розмір ставки судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 3.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", встановлено, що за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", чинного на момент звернення до суду з позовною заявою, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року встановлено у розмірі 1762 грн.

У відповідності до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", чинного на момент звернення до суду з апеляційною скаргою, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року встановлено у розмірі 2102 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Профешинал Клас" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 63 008,91 грн (2098594*1,5%/100%=31478,91; 2102*15=31530; 31478,91+31530=63 008,91) відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 139, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Профешинал Клас" задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року скасувати та ухвалити у справі постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Профешинал Клас" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.08.2018 року № 00009871402, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Профешинал Клас".

Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 43141267) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Профешинал Клас" (вул. Володимира Сосюри, будинок 6, корпус В, секція В 4.10.2, м. Київ, 02090, код ЄДРПОУ 35316486) судовий збір у розмірі 63 008,91 грн (шістдесят три тисячі вісім гривень дев`яносто одна копійка).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.

Повний текст виготовлено: 08 липня 2020 року.