Рішення

від 13.04.2020 по справі 640/19561/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2020 року м. Київ № 640/19561/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Профешинал Клас доГоловного управління Державної фіскальної служби в м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, представники сторін: позивача - Спасибко А.В.;

відповідача - Макаренко Ю.С.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Профешинал Клас (далі - позивач або ТОВ ВКФ Профешинал Клас ) подало на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (далі - відповідач або ГУ ДФС в м. Києві), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.08.2018 № 00009871402.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній справі, призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

07.02.2019 розгляд справи відкладено на 19.03.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в день проведення підготовчого судового засідання.

19.03.2019 у справі оголошено перерву до 25.04.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2019 витребувано додаткові докази у справі.

25.04.2019 у справі оголошено перерву до 20.06.2019.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало невизнання товарності його операцій з контрагентами ТОВ Аккорда і з ТОВ Сарса . Однак, такі операції, за твердженням позивача, є реальними та підтверджуються всіма необхідними первинними документами, що подавалися під час податкової перевірки, однак безпідставно не були враховані контролюючим органом. Також позивач наголошує, що вказані контрагенти на момент виникнення спірних правовідносин були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ.

Крім того, позивач наполягає на необґрунтованості висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, щодо ймовірності порушення позивачем податкового законодавства за ланцюгом постачання між його контрагентами та іншими суб`єктами господарювання, оскільки він не несе та не може нести відповідальності за порушення податкового законодавства підприємствами по ланцюгу постачання, і саме лише той факт, що ТОВ Сарса є фігурантом кримінального провадження не спростовує товарності спірних операцій.

При цьому, в обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначає, що висновки акта перевірки засновані на припущеннях, що контролюючим органом не було належним чином досліджено сутність та зміст операцій з вищевказаними контрагентами, зокрема порядок доставки товару та подані ним транспортні документи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, та наполягає на тому, що позивачем було неправомірно занижено податок на додану вартість за період, який перевірявся.

При цьому, у своєму відзиві відповідач стверджує про безтоварність операцій позивача з ТОВ Сарса , посилаючись на ланцюг правовідносин вказаного товариства з іншими суб`єктами господарювання (з ТОВ Турріс-Інвест-Груп , а в наступному правовідносини ТОВ Турріс-Інвест-Груп з ТОВ НІКОЛЗ КОМПАНІ тощо), а також стверджуючи про безтоварність операцій позивача з ТОВ Аккорда , зазначаючи про наявність вироку суду, постановленого у відношенні директора даного товариства ОСОБА_2 (за ч. 1 ст. 205-1 КК України).

Крім того, від позивача та відповідача надійшли додаткові письмові пояснення.

Позивач у своїх письмових поясненнях наполягає на своїй правовій позиції, стверджує про товарність спірних операцій, належне оформлення первинними документами та правомірність формування ним відповідних показників податкової звітності, а також наводить відповідну судову практику.

Відповідач у своїх додаткових поясненнях наголошує на наявності вироку суду, постановленого у відношенні директора ТОВ Аккорда , і фіктивності спірних операцій позивача.

20.06.2019 суд, враховуючи клопотання представників позивача та відповідача, ухвалив перейти до стадії письмового провадження на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТОВ ВКФ Профешинал Клас (код ЄДРПОУ 35316486) зареєстровано як юридична особа, перебуває на обліку в ГУ ДФС у м. Києві та є платником податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Зареєстрованими видами діяльності позивача за КВЕД є: 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.33 оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; неспеціалізована оптова торгівля; 68.10 купівля та продаж власного нерухомого майна; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель.

1. Позивач стверджує, що між ним і ТОВ Аккорда (правонаступником є ТОВ Компанія Рестайл ) було укладено договір суборенди від 26.12.2013 № ОТ 994, предметом якого є передання позивачу в суборенду приміщень загальною площею 3307,30 кв.м., що розташовані на першому та другому поверхах будівлі за адресою: м. Київ, вул. Гороїв Космосу, 4, Лабораторний корпус (літ. Л).

Також позивач зазначає, що до вказаного договору суборенди сторонами укладено додаткові угоди від 16.06.2014, 13.08.2014 та договір про внесення змін від 31.10.2014.

Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 у справі № 363/4995/17, який набрав законної сили 08.08.2018, установлено факт реєстрації ОСОБА_2 на своє ім`я ТОВ Аккорда без мети здійснення господарської діяльності та для вчинення незаконних фінансово-господарських операцій.

2. Між ТОВ ВКФ Профешинал Клас і ТОВ Сарса (код ЄДРПОУ 40401803) укладено договір генерального підряду від 15.08.2016 № 19-09/2016 з додатком №№ 1, 2, 3, предметом якого є здійснення ремонтно-будівельних робіт на об`єкті за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 107, що перебуває у довготривалому користуванні позивача на підставі договору оренди від 09.07.2015 № 257-15, укладеному з ПАТ Ленінська кузня .

На підтвердження товарності операцій з вказаним контрагентом за наведеним договором позивачем надано акт приймання-передачі матеріалів від 08.09.2016, в якому визначено відповідні найменування матеріалів їх кількість, ціна за одиницю; підсумкову відомість ресурсів до локального кошторису ремонтно-будівельних робіт, дефектний акт, в якому визначено найменування робіт та витрат, договірну ціну на ремонтно-будівельні роботи, що є додатками до вищевказаного договору та доповненнями до них, а також, акт від 30.09.2016 № 101 про приймання-передачу виконаних робіт за період з 15.08.2016 по 30.09.2016, довідку про вартість виконаних робіт та витрати за серпень-вересень 2016 року, рахунок на оплату від 30.09.2016 № 101, акт надання послуг від 30.09.2016 № 101.

У період з 27.06.2018 по 19.07.2018 відповідачем проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ ВКФ Профешинал Клас з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2018 та законодавства зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за вказаний період, за результатами якої складено акт від 26.07.2018 № 497/26-15-14-02-04/35316486.

У зазначеному акті перевірки контролюючим органом установлено порушення позивачем, зокрема п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження ПДВ, яке підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 1 678 875,00 грн., у т.ч. за квітень-грудень 2016 року та за січень 2017 року.

Зазначені висновки контролюючого органу обґрунтовані тим, що:

- операції позивача з ТОВ Аккорда і з ТОВ Сарса є безтоварними та документально оформлені для незаконного отримання податкових вигід;

- контрагент позивача ТОВ Сарса та його контрагент за ланцюгом постачання ТОВ Турріс-Інвест-Груп є фігурантами кримінальних проваджень, порушених за фактом привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України) та здійснення фіктивного підприємництва (ст. 205 КК України);

- у відношенні директора контрагента позивача ТОВ Аккорда (перейменовано в ТОВ Компанія Рестайл ) ОСОБА_2 . Вишгородським районним судом Київської області постановлено вирок від 06.04.2018, яким, зокрема, установлено факт реєстрації вказаного підприємства для здійснення незаконної діяльності без мети ведення господарської діяльності, а також здійснення ним незаконних операцій.

На підставі висновків акта перевірки від 26.07.2018 № 497/26-15-14-02-04/35316486 ГУ ДФС у м. Києві прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 16.08.2018 № 00009871402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 2 098 594,00 грн., у тому числі 1 678 875,00 грн. - за основним зобов`язанням та на 419 719,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

02.08.2018 позивачем подано до ГУ ДФС у м. Києві заперечення на акт перевірки від 26.07.2018 № 497/26-15-14-02-04/35316486, які за результатами розгляду яких акт перевірки залишено без змін.

27.08.2018 позивачем було подано до ДФС України скаргу на вказане податкове повідомлення-рішення від 16.08.2018 № 00009871402.

За результатами розгляду вказаної скарги ДФС України прийнято рішення від 10.10.2018 № 33217/6/99-99-11-01-01-25, яким зазначену скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 16.08.2018 № 00009871402 - без змін.

Незгода з таким податковим повідомленням-рішенням обумовила звернення позивача до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд наголошує на такому.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з пп. 14.1.27, 14.1.36, 14.1.179, 14.1.181 п. 14.1. ст. 14 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У п. 44.1. ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України закріплено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу

Відповідно до п.п. 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У частинах першій та другій статті 9 Закону № 996-XIV закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що для встановлення правомірності визначення платником податків його податкових зобов`язань з ПДВ належить з`ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення відповідних господарських операцій, а також господарську мету укладання відповідних договорів, економічний результат вчинення за ними правочинів та застосування результатів послуг (робіт), наданих (виконаних) контрагентами суб`єкта господарювання за такими договорами в його господарській діяльності .

Перевіряючи доводи сторін та аналізуючи зібрані у справі докази, суд звертає увагу на наступне.

1. Щодо операцій позивача з ТОВ Аккорда (ТОВ Компанія Рестайл ).

Матеріали справи не підтверджується реальний рух активів та коштів між позивачем і вказаним контрагентом під час здійснення ними операцій за договором суборенди майна від 26.12.2013 № ОТ 994 (щодо передачі, як стверджує позивач, йому в оренду приміщень площею 3307,30 кв.м. у м. Києві по вул. Героїв Космосу, 4), позивачем не доведено наявності господарської мети здійснення відповідних операцій та використання їх результатів у його господарській діяльності з отриманням певного економічного ефекту, тобто не доведено, що таке приміщенні дійсно було суборендовано ним в ТОВ Аккорда та в наступному, як він стверджує, передано в подальшу суборенду (іншій невідомій особі), від якої отримано прибуток (докази якого відсутні, відповідні відомості у звітності не відображені).

Жодних доказів на підтвердження зазначених обставин суду не надано, так само як не надано й відповідних договорів суборенди, банківських виписок та/або інших розрахункових документів тощо.

Разом з тим, за матеріалами справи, позивач, стверджуючи про укладання з ТОВ Аккорда одного договору суборенди вказує кілька таких договорів за різними датами та номерами (від 26.12.2013 № ОТ 994 та від 26.12.2016 № ОНТ-69). Будь-якого з цих договорів суду не надано.

При цьому, суд зазначає, що регламентована частиною другою статті 77 КАС України презумпція винуватості суб`єкта владних повноважень - відповідача у справі не є абсолютною та не виключає обов`язку позивача, покладеного на нього згідно з приписами частини першої статті 77 КАС України, довести ті обставини, на які він посилається, та надати суду відповідні докази на їх підтвердження або навести поважні причини, з яких він не може їх надати.

Більш того, суд звертає увагу на те, що вироком Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 у справі № 363/4995/17, який набрав законної сили 08.08.2018, установлено факт реєстрації ОСОБА_2 на своє ім`я ТОВ Аккорда без мети здійснення господарської діяльності та для вчинення незаконних фінансово-господарських операцій.

Обставини, установлені вказаним вироком охоплюють періоди, за які позивачем задокументовано операції з ТОВ Аккорда .

Таким чином, первинні документи, які стали підставою для формування показників відповідної податкової звітності позивача, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, що набрав законної сили, а отже такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт реалізації товарів.

Крім того, суд зазначає, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту, є безпідставними.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №120/4208/18-а.

Доводи позивача про те, що він не може нести відповідальність за дії інших осіб, що вироком суду, на який посилається відповідач, не встановлено фіктивності операцій між позивачем і ТОВ Аккорда , що операції з цим контрагентом підтверджуються всіма необхідними первинними документами та є товарними, суд вважає необґрунтованими з підстав, наведених вище.

2. Щодо операцій позивача з ТОВ Сарса .

Суд звертає увагу на те, що первинними документами, які були надані позивачем на підтвердження операцій з вказаним контрагентом та зазначені судом вище, не підтверджується ані мета здійснення відповідних операцій, яка була б безпосередньо пов`язана з господарською діяльністю позивача та націлена на отримання певного економічного результату, ані використання результатів робіт, що були надані позивачу ТОВ Сарса на підставі укладеного між ними договору від 15.08.2016 № 19-09/2016, у його господарської діяльності (наприклад, використання ним відповідних приміщень, в який виконувалися ремонтно-будівельні роботи, для здійснення власної господарської діяльності). Зокрема, позивачем не надано суду жодних доказів, що він взагалі має певні права на об`єкт нерухомого майна, в якому ТОВ Сарса , відповідно до поданих суду документів, виконувало роботи.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до вищевикладених норм податкового законодавства, зокрема ст.ст. 14, 198, 201 ПК України, зазначені обставини є одними з основних кваліфікуючих складових для встановлення правомірності визначення платником податків його податкових зобов`язань з ПДВ.

Втім, як відзначалося вище, позивач у розумінні частини першої статті 77 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

У сукупності з викладеним, суд також приймає до уваги й те, що основним видом діяльності вказаного контрагента позивача є оптова торгівля фруктами та овочами , а не виконання ремонтно-будівельних робіт, а також, що він не має жодних засобів для ведення господарської діяльності та відповідного штату працівників.

Разом з тим, аналізуючи доводи відповідача про те, що ТОВ Сарса та його контрагент за ланцюгом правовідносин ТОВ Турріс-Інвест-Груп є фігурантами кримінальних проваджень, порушених за фактом привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України) та здійснення фіктивного підприємництва (ст. 205 КК України), суд зазначає, що відповідачем не надано вироку суду, яким би було встановлено фіктивність діяльності відповідних суб`єктів господарювання у період, що є спірним у цій справі, а тому такі обставини не є доказом безтоварності спірних операцій позивача та приймаються до уваги суду у контексті всіх вищевстановлених обставин цієї справи.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та докази у їх сукупності, суд вважає виваженими та обґрунтованими висновки податкового органу щодо неправомірності формування позивачем відповідних показників його звітності з ПДВ, а податкове повідомлення-рішення від 16.08.2018 № 00009871402 - правомірним.

На підставі викладеного, проаналізувавши доводи обох сторін, суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення даного позову.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Профешинал Клас - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко