Постанова
Іменем України
12 жовтня 2022 року
місто Київ
справа № 214/1894/16
провадження № 61-798св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2020 року, постановлене суддею Поповим В. В., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»
(далі - ТОВ «Порше Мобіліті», товариство, компанія) у травні 2018 року звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 02 грудня 2013 року № 50010536 у розмірі 1 329 241, 40 грн.
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що 02 грудня 2013 року ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 50010536 з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки «Audi», модель «Q7», кузов № НОМЕР_1 , 2013 року випуску, згідно з умовами якого позичальник отримав кредит у сумі 469 668, 18 грн, що еквівалентно 56 964, 00 дол. США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою.
Також ОСОБА_1 товариство надало додатковий кредит у сумі 217 612, 75 грн, що еквівалентно сумі 26 393, 30 дол. США на день укладення кредитного договору, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою, з цільовим призначенням - для сплати страхових платежів згідно з договором страхування, укладеним на виконання умов кредитного договору.
05 грудня 2013 року сторони уклали договір застави транспортного засобу № 50010536, згідно з умовами якого ОСОБА_1 на забезпечення виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором та додатковим кредитом передав позивачу у заставу автомобіль марки «Audi», модель «Q7», кузов № НОМЕР_1 , 2013 року випуску.
Позичальник свої обов`язки зі своєчасного погашення кредиту та зі сплати відсотків належно не виконував, у результаті чого станом на 10 березня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 1 329 241, 40 грн, яка складається із: заборгованість за несплаченими платежами - 74 461, 73 грн, заборгованість за кредитом (за виключенням заборгованості за щомісячними платежами) - 1 000 912, 23 грн, відсотки за користування кредитними коштами - 23 121, 07 грн, збитки - 26 411, 81 грн, штрафні санкції - 97 704, 12 грн, пеня за кредитним договором - 3 592, 67 грн, пеня за додатковим кредитом - 1 646, 09 грн, 3 % річних за кредитним договором - 7 988, 21 грн, 3 % річних за додатковим кредитом - 493, 83 грн, інфляційні втрати за кредитним договором - 18 672, 47 грн, інфляційні втрати за додатковим кредитом - 1 287, 43 грн, яку товариство просило суд стягнути з відповідача на свою користь.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 25 листопада 2020 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області частково задовольнив позов ТОВ «Порше Мобіліті».
Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованість за кредитним договором у розмірі 323 628, 30 грн, відсотки за користування кредитними коштами - 23 121, 07 грн, на відшкодування
збитків - 26 411, 81 грн, разом - 373 161, 18 грн.
Здійснив розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи позов товариства, суд першої інстанції встановив неналежне виконання позичальником взятих на себе зобов`язань відповідно до умов укладеного кредитного договору та додаткової угоди. Визначаючи належний до стягнення розмір заборгованості, суд першої інстанції врахував висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 08 липня 2019 року № 21-18, призначеної ухвалою суду від 22 лютого 2018 року. Суд першої інстанції зазначив, що сторони не заперечували проти такого експертного висновку.
Постановою від 19 жовтня 2021 року Дніпровський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ТОВ «Порше Мобіліті», рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2020 року- без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд погодився з судом першої інстанції, додатково зазначив, що висновки експерта не спростовано, клопотань щодо проведення додаткової експертизи заявлено не було.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ТОВ «Порше Мобіліті» 13 січня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначив як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 204/2217/16-ц (провадження № 61-47244св18), від 30 жовтня 2019 року у справі № 758/6565/16-ц (провадження № 61-19365св18).
Відповідно до цих висновків процесуальним обов`язком суду є дослідження поданого стороною доказу, а саме розрахунку заборгованості, його перевірка, оцінка в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у разі незгоди з ним повністю чи частково - потреба зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок. Розмір кредитної заборгованості має визначатись відповідно до наданих доказів, вимог закону та умов договору.
На переконання заявника, оскаржувані судові рішення не відповідають цим правовим висновкам.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_1 надав відзив на касаційну скаргу, просив відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Відповідач зазначає, що розрахунок заборгованості за кредитним договором був предметом експертного дослідження, висновок за результатами якого і врахували суди першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення рішень у справі.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 12 травня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Порше Мобіліті», а ухвалою від 27 вересня 2022 року справу призначив до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 02 грудня 2013 року ОСОБА_1 та ТОВ «Порше Мобіліті» уклали кредитний договір № 50010536, згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 469 668, 18 грн, що еквівалентно 56 964, 00 дол. США на дату укладення кредитного договору, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою, з цільовим призначенням - для придбання автомобіля марки «Audi», модель «Q7», кузов № НОМЕР_1 , 2013 року випуску, та зобов`язався своєчасно та повністю повернути отримані в кредит грошові кошти та сплачувати відсотки.
Також позичальник отримав додатковий кредит у сумі 217 612, 75 грн, що еквівалентно 26 393, 30 дол. США на дату укладення кредитного договору, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою, з цільовим призначенням - для сплати страхових платежів згідно з договором страхування, укладеним на виконання умов кредитного договору.
За змістом підпункту 1.10.1 додаткової угоди надання додаткового кредиту здійснюється, починаючи з дати укладення цієї додаткової угоди, додатковий кредит надається рівними частинами щомісячно.
Відповідно до умов додаткової угоди до кредитного договору сторони домовилися підписати графік погашення кредиту, що є невід`ємною частиною кредитного договору, та внести відповідні зміни в договір застави транспортного засобу протягом 10 днів з дня укладення додаткової угоди.
За умовами підпункту 1.3.1 Загальних умов кредитування розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником за кредитом та додатковим кредитом, визначено в еквіваленті іноземної валюти на день укладення кредитного договору у графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору. У подальшому позичальник сплачує платежі за кредитом та додатковим кредитом відповідно до виставлених компанією рахунків у гривнях; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинному на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеному у кредитному договорі.
Згідно з підпунктом 1.4.3 статті 1 Загальних умов кредитування до 10 числа кожного місяця компанія надсилає позичальнику відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до графіка погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті у строк відповідно до графіка погашення кредиту. У разі якщо позичальник не отримав рахунок для сплати чергового платежу, позичальник не пізніше ніж за 3 (три) робочі дні до настання відповідного строку сплати платежу за кредитом звертається до компанії за рахунком, в якому визначається розмір платежів за кредитом.
Нарахування процентів відбувається щомісячно, 15 числа поточного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом «30/360» (для цілей розрахунку один календарний місяць складається із 30 днів, при цьому умовно в році 360 днів), відповідно до графіка погашення кредиту. Проценти нараховуються на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до графіка погашення кредиту (пункт 2.4 Загальних умов кредитування).
У підпункті 3.2.1 Загальних умов кредитування передбачено право товариства достроково вимагати повернення кредиту у випадку порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) відповідно до графіка повернення кредиту та/або сплати за користування кредитом на строк щонайменше 1 (один) календарний місяць.
Позичальник зобов`язаний повернути компанії повністю суму кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення позичальником розраховується компанією і зазначається у повідомленні) протягом 30-ти календарних днів з дати одержання позичальником повідомлення про таку вимогу. Якщо з будь-яких причин повідомлення не буде отримано, перебіг такого строку починається з дати відправлення цього повідомлення (підпункт 3.3 Загальних умов кредитування).
У зв`язку з систематичним невиконанням умов договору 19 листопада 2015 року за вих. № 50010536 товариство направило боржнику вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором з вимогою повернення кредитних коштів.
Зазначена вимога повернулася на адресу кредитора за закінченням терміну зберігання у поштовому відділенні.
Згідно з пунктом 8.1 Загальних умов кредитування у разі порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту відповідно до графіка погашення кредиту позичальник сплачує компанії пеню у розмірі 10 % річних від суми заборгованості за кожен день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за фактичний термін користування кредитом.
Пунктом 8.2 Загальних умов кредитування передбачено, що у разі порушення позичальником терміну повернення кредиту, визначеного у пункті 3.3, за винятком умови порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту відповідно до графіка погашення кредиту, передбаченого у підпункті 3.2.1, позичальник сплачує компанії штраф у розмірі 20 % від суми кредиту.
Згідно з пунктом 8.3 Загальних умов кредитування за кожен випадок порушення позичальником пунктів 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 8.2 позичальник сплачує компанії штраф в українських гривнях у розмірі еквівалента 15, 00 євро чи 20, 00 дол. США відповідно до еквівалента суми кредиту у кредитному договорі за обмінним курсом банку, зазначеним у кредитному договорі, на момент направлення компанією першого листа щодо сплати.
05 грудня 2013 року ОСОБА_1 та ТОВ «Порше Мобіліті» уклали договір застави транспортного засобу № 50010536, згідно з умовами якого ОСОБА_1 передав у заставу ТОВ «Порше Мобіліті» автомобіль марки «Audi», модель «Q7», кузов № НОМЕР_1 , 2013 року випуску, заставною вартістю 782 780, 30 грн.
28 грудня 2015 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенова Г. В. вчинила виконавчий напис про стягнення із заставодавця ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» предмета застави - автомобіля марки «Audi», модель «Q7», кузов № НОМЕР_1 , 2013 року випуску, кошти, отримані від реалізації заставного майна, направити на погашення штрафних санкцій за період з 02 грудня 2013 року до 05 жовтня 2015 року у сумі 1 097 069, 14 грн.
Умови укладеного кредитного договору та додаткової до угоди нього, свої зобов`язання за цими договорами позичальник належно не виконував, у зв`язку з чим станом на 10 березня 2016 року за розрахунком товариства утворилася заборгованість у розмірі 1 329 241, 40 грн, яка складається з: заборгованість за несплаченими платежами - 74 461, 73 грн, заборгованість за кредитом (за виключенням заборгованості за щомісячними платежами) - 1 000 912, 23 грн, відсотки за користування кредитними коштами - 23 121, 07 грн, збитки - 26 411, 81 грн, штрафні санкції - 97 704, 12 грн, пеня за кредитним договором - 3 592, 67 грн, пеня за додатковим кредитом - 1 646, 09 грн, 3 % річних за кредитним договором - 7 988, 21 грн, 3 % річних за додатковим кредитом - 493, 83 грн, інфляційні втрати за кредитним договором - 18 672, 47 грн, інфляційні втрати за додатковим кредитом у розмірі 1 287, 43 грн.
Згідно з висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 08 липня 2019 року № 21-18 у обсязі наданих на дослідження документів станом на 10 березня 2016 року розмір заборгованості ОСОБА_1 , визначений товариством, не відповідає умовам кредитного договору та розрахунковим документам щодо видачі й погашення кредиту за цим договором.
За даними дослідження без урахування здійсненої ОСОБА_1 переплати за поточними платежами: 1) розмір заборгованості зі сплати кредиту за кредитним договором, що позичальник станом на 10 березня 2016 року повинен сплатити товариству, складає 323 628, 30 грн; 2) розмір заборгованості позичальника зі сплати процентів за користування кредитом за кредитним договором за період з 18 грудня 2015 року до 10 березня 2016 року у сумі 23 121, 07 грн станом на 10 березня 2016 року, визначений товариством за кредитним договором, відповідає умовам кредитного договору та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором; 3) станом на 10 березня 2016 року позичальник здійснив переплату за кредитним договором за поточними платежами зі сплати кредиту та додаткового кредиту, процентів за користування кредитом та додатковим кредитом за період з 01 січня 2014 року до 31 березня 2016 року, разом у сумі 54 156, 98 грн; 4) не стало можливим для експерта визначити, яким чином грошові кошти у розмірі 59 098, 01 грн, що надійшли від АТ «СК «АХА Страхування», як страхове відшкодування відповідачу згідно з актами №№ VESKO23333/2015, VESKO23640/2015, розподілені та використані позивачем.
Розмір заборгованості відповідача зі сплати збитків, понесених товариством у розмірі 26 411, 81 грн, станом на 10 березня 2016 року визначений позивачем за кредитним договором, документально не обґрунтовано; за наданими на дослідження документами товариство понесло інші витрати, які згідно з пунктом 8.5 статті 8 Загальних умов кредитування до кредитного договору, відповідач повинен відшкодувати позивачу у повному обсязі у розмірі 14 411, 91 грн.
Згідно з дослідженням судово-економічної експертизи від 08 липня 2019 року № 21-18 за наданими на дослідження первинними документами, відповідно до вимог кредитного договору від 02 грудня 2013 року № 50010536: ТОВ «Порше Мобіліті» надано позичальнику ОСОБА_1 кредит у розмірі 469 668, 18 грн, ТОВ «Порше Мобіліті» нарахувало ОСОБА_1 суми з погашення кредиту за період з 01 січня 2014 року до 31 жовтня 2015 року разом у сумі 146 039, 88 грн.
Заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Порше Мобіліті» зі сплати кредиту станом на 31 жовтня 2015 року складає 323 628, 30 грн (469 668, 18 грн - 146 039, 88 грн).
Щодо нарахування процентів за користування кредитом за даними графіка погашення кредиту за кредитним договором від 02 грудня 2013 року № 50010536 залишок кредиту станом на 31 жовтня 2015 року в еквіваленті до доларів США складає суму в 39 251, 46 дол. США.
За даними ТОВ «Порше Мобіліті» кількість днів прострочення сплати суми кредиту становить 84 дні (з 18 грудня 2015 року до 10 березня 2016 року).
За змістом листа ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» від 06 квітня 2016 року щодо курсу купівлі долара США та євро за гривні клієнтами ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» для здійснення розрахунків за безготівковими операціями курс долара США 10 березня 2016 року склав 25, 50 грн за 1 дол. США.
Тож розмір процентів за користування кредитом станом на 10 березня 2016 року становить 23 121, 07 грн (39 251, 46 дол. США * 25, 50 грн * 9, 9 % * 84 дня/360 днів).
Стосовно нарахування поточних платежів зі сплати додаткового кредиту за період січень 2014 року - березень 2016 року, сума наданого додаткового кредиту у розмірі 209 811, 35 грн не відповідає сумі додаткового кредиту, зазначеній у кредитному договорі від 02 грудня 2013 року № 50010536 у гривневому еквіваленті (відповідно до графіка погашення кредиту розмір додаткового кредиту, що надається позичальнику за період з 01 січня 2014 року до 10 червня 2016 року, складає 97 926, 11 грн).
Різниця між сумою додаткового кредиту, наданого за період з 01 січня 2014 року до 10 червня 2016 року позичальнику ОСОБА_1 за наданими на дослідження документами та з урахуванням вимог кредитного договору від 02 грудня 2013 року № 50010536, та сумою додаткового кредиту, що відповідно до графіка погашення кредиту надається позичальнику за період з 01 січня 2014 року до 10 червня 2016 року, складає 111 885, 24 грн.
Відповідно до наданих на дослідження рахунків-фактур ТОВ «Порше Мобіліті» за період з 01 січня 2014 року до 10 березня 2016 року товариство нарахувало до сплати ОСОБА_1 за кредитним договором від 02 грудня 2013 року № 50010536 поточних платежів зі сплати додаткового кредиту за період з 01 січня 2014 року до 10 березня 2016 року загалом у розмірі 99 973, 72 грн. Сума додаткового кредиту у розмірі 99 973, 72 грн не відповідає сумі додаткового кредиту, зазначеній в кредитному договорі від 02 грудня 2013 року № 50010536 у гривневому еквіваленті, різниця складає 2 047, 62 грн.
Стосовно нарахування поточних платежів зі сплати процентів за користування кредитом за період з 01 січня 2014 року до 31 жовтня 2015 року ТОВ «Порше Мобіліті» здійснювало нарахування процентів за користування кредитом за кредитним договором від 02 грудня 2013 року № 50010536 за період з 01 січня 2014 року до 31 жовтня 2015 року за процентною ставкою вищою ніж 9, 90 % річних, завищено розмір нарахованих процентів за користування кредитом за кредитним договором від 02 грудня 2013 року № 50010536 за період з 01 січня 2014 року до 31 жовтня 2015 року, загалом у розмірі 142 991, 17 грн.
За наданими на дослідження первинними документами за період з 01 січня 2014 року до 31 жовтня 2015 року ТОВ «Порше Мобіліті» повинно бути нараховано процентів за користування кредитом позичальником ОСОБА_1 за кредитним договором від 02 грудня 2013 року № 50010536 загалом у розмірі 140 085, 33 грн.
Стосовно нарахування поточних платежів зі сплати процентів за користування додатковим кредитом за період з 01 січня 2014 року до 31 березня 2016 року ТОВ «Порше Мобіліті» повинно бути нараховано процентів за користування додатковим кредитом позичальником ОСОБА_1 за кредитним договором від 02 грудня 2013 року № 50010536, загалом у розмірі 1 743, 45 грн.
Право, застосоване судом
Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків (пункти 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України).
За правилом частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині другій статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За правилом частини другої статті 533 ЦК України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За статтею 599 ЦПК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Оцінка аргументів касаційної скарги
Частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті», суди першої та апеляційної інстанцій взяли за основу розрахунку заборгованості висновок експертного дослідження, проведеного у справі, яка переглядається Верховним Судом.
Товариство, не погоджуючись із такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, зазначило, що суди повинні були досліджувати наявні у матеріалах справи письмові докази та враховувати умови договору, укладеного між сторонами.
Верховний Суд в оцінці цих доводів касаційної скарги врахував таке.
Згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
У постановах від 03 липня 2019 року у справі № 204/2217/16-ц
(провадження № 61-47244св18) та від 30 жовтня 2019 року у справі № 758/6565/16-ц (провадження № 61-19365св18) Верховний Суд зазначив, що «належним чином дослідити поданий стороною доказ (у даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - є процесуальним обов`язком суду. Застосування норм права, оцінка доказів є прерогативою лише суду, а не експерта. У цій категорії справ розмір кредитної заборгованості має визначатися відповідно до наданих доказів, вимог закону та умов договору, а не лише виключно експертним шляхом».
Оскільки з`ясування зазначених питань і встановлення відповідних обставин є обов`язковими складовими належного розгляду справи, тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову ТОВ «Порше Мобіліті» є передчасними.
Усупереч правилам статей 89, 263-264, 382 ЦПК України суди першої та апеляційної інстанцій у достатньому обсязі не визначили характер спірних правовідносин та правові норми, що підлягають застосуванню до них, не надали належної правової оцінки доводам і доказам сторін, тому зробили передчасний висновок про часткове задоволення позову товариства, стягнення суми заборгованості у розмірі, визначеному у висновку експертного дослідження.
Суди повинні були надати оцінку тому, чи відповідає висновок експертного дослідження умовам договору та фактичним обставинам справи і лише після системного дослідження усіх доказів та наданої їм оцінки визначити дійсний розмір заборгованості за кредитом на підставі усіх наявних у справі доказів.
При цьому суди мають враховувати, що сторони у договорі передбачили валютне застереження - грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Така умова договору істотно впливає на визначення розміру кожного платежу та розміру заборгованості за кредитним договором.
Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 755/9348/15-ц (провадження № 61-30272св18) зазначив, що «тлумачення частини другої статті 524 та частини другої статті 533 ЦК України дозволяє зробити висновок, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Отже, ЦК України надає сторонам договору можливість встановити «валютне застереження» у вигляді грошового еквівалента в іноземній валюті при укладенні договору. При цьому грошовий еквівалент в іноземній валюті буде виступати складовим елементом ціни в договорі.
За загальним правилом, при наявності «валютного застереження», тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Інші правила визначення суми платежу можуть встановлюватися, зважаючи на прямий припис в частині другій статті 533 ЦК України, тільки договором, законом чи іншими нормативно-правовими актами».
У постанові від 15 квітня 2021 року у справі № 369/3441/16-ц
(провадження № 61-12336св20) Верховний Суд зазначив, що: «Підписуючи кредитний договір, графік погашення і Загальні умови кредитування, ОСОБА_1 без будь-яких зауважень чи застережень надала свою згоду на вираження еквівалента свого грошового зобов`язання в іноземній валюті (доларах США), складання графіку погашення кредиту в іноземній валюті та на застосування формули визначення кінцевого розміру належного до сплати платежу з урахуванням відповідного обмінного курсу, встановленого на дату виставлення відповідачем рахунку про сплату чергового щомісячного платежу. Тобто на етапі підписання договору заявник знав про те, що зазначені у графіку погашення заборгованості суми у доларах США при їх обрахунку за обмінним курсом національної валюти можуть змінюватися, що обумовлено погодженим при підписанні договору характером розрахунків».
Наведеного суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, погоджуючись з висновком експерта, не перевірили, чи узгоджується він з умовами договору, зокрема, чи врахував експерт валютне застереження під час визначення розміру заборгованості, не надали іншим письмовим доказам оцінку, а саме розрахунку заборгованості, рахункам-фактурам, листам та вимогам ТОВ «Порше Мобіліті», а тому дійшли передчасних висновків про дійсний розмір заборгованості позичальника перед товариством.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини
(далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі
«Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).
Суди першої та апеляційної інстанцій не надали оцінки та не мотивували відхилення письмових доказів у справі, отже висновки судів ґрунтуються на припущеннях.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Оцінюючи доводи касаційної скарги та заперечення, Верховний Суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, скасування постанови суду апеляційної інстанції із направленням справи на новий судовий розгляд. Як рішення суду першої інстанції, так і постанова апеляційного суду не містять висновків щодо дослідження й оцінки усіх наявних доказів у справі, не наведено висновків щодо перевірки та оцінки розрахунку заборгованості на відповідність умовам кредитного договору щодо порядку та обґрунтованості нарахування платежів, що дає підстави встановити порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права із неправильним застосуванням норм матеріального права, які призвели до передчасних висновків про часткове задоволення позову.
Підсумовуючи, Верховний Суд наголошує на тому, що мотиви, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а саме невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 03 липня 2019 року у справі № 204/2217/16-ц (провадження № 61-47244св18), від 30 жовтня 2019 року у справі № 758/6565/16-ц (провадження № 61-19365св18), підтвердилися. За результатами перегляду справи у касаційному порядку встановлено, що під час ухвалення оскаржуваних судових рішень усупереч положенням частини четвертої статті 263 ЦПК України не враховані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, зокрема, про процесуальний обов`язок суду належним чином дослідити поданий стороною доказ, а саме розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок.
Водночас, Верховний Суд врахував тривалий розгляд справи судами (позов у цій справі подано у 2016 році), принцип процесуальної економії та наявність у апеляційного суду повноважень на дослідження доказів у справі та надання їм відповідної правової оцінки, а тому дійшов висновку про доцільність направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених
пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Враховуючи, що Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1частини другої статті 389 ЦПК України, то існують правові підстави для направлення справи на новий судовий розгляд у зв`язку з нездійсненням дослідження доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» задовольнити частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 12.10.2022 |
Оприлюднено | 28.10.2022 |
Номер документу | 106988704 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них страхування, з них позики, кредиту, банківського вкладу, з них |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Погрібний Сергій Олексійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні