Рішення

від 13.10.2022 по справі 523/10422/15-ц

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/10422/15-ц

Провадження №2/523/640/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2022 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючої судді Мурманової І.М.,

за участю секретаря судового засідання Бєлік Л.В.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного комерційного центру «Пріоритет», Служба у справах дітей Одеської міської ради, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання нечинним рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів міста Одеси Одеської області від 31 травня 1993 року № 456 щодо надання згоди на відчуження частини однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 07.07.2015 року звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовними вимогами, (які в процесі розгляду справи були уточнені) до ДКЦ «Пріоритет», Служби у справах дітей ОМР, Суворовської райадміністрації ОМР, Одеської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання незаконним та скасування розпорядження про приватизацію, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, визнання нечинним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання права проживання та реєстрації у житловому приміщенні.

В обґрунтування позовну позивачем зазначено, що в 2015 році він з метою отримання квартири звернувся до квартирної служби та йому було роз`яснено про необхідність надання довідки щодо відсутності приватизації нерухомого майна. КП «Міським агентством з приватизації житла» позивачу було повідомлено про те, що він використав своє право на приватизацію житла у травні 1993 року. Позивач зазначає, що на день приватизації йому було лише 13 років, обставини проведення приватизації йому невідомі, а наявність даних обставин наразі перешкоджають йому стати на квартирний облік. У зв`язку з викладеним просив задовольнити його вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2018 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ДКЦ «Пріоритет», Служби у справах дітей Одеської міської ради, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в частині вимог про визнання нечинним рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів міста Одеси Одеської області від 31 травня 1993 року № 456 щодо надання згоди на відчуження частини однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 закрито. Роз`яснено позивачу про його право на звернення із даною вимогою в порядку передбаченому КАС України.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 28 березня 2019 року позов ОСОБА_1 до ДКЦ «Пріоритет», Служби у справах дітей ОМР, Суворовської райадміністрації ОМР, Одеської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання незаконним та скасування розпорядження про приватизацію, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання права проживання та реєстрації у житловому приміщенні залишено без розгляду.

Постановою Одеського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 про скасування ухвали суду про залишення позову без розгляду залишено без задоволення. Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 28.03.2019 року залишено без змін.

Постановою Одеського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 про скасування ухвали суду від 28.11.2018 року якою було закрито провадження у справі, задоволено частково. Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2018 року в частині позовних вимог про визнання нечинним рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів міста Одеси Одеської області від 31 травня 1993 року № 456 щодо надання згоди на відчуження частини однокімнатної квартири, що належала на праві власності неповнолітньому ОСОБА_1 , скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.243-247 том № 3).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 01.09.2020 року цивільну справу прийнято до провадження, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Сторонам надіслано копію ухвали суду, відповідачам роз`яснено про право на подання відзиву на позовну заяву, зустрічного позову, третім особам роз`яснено про право на подання пояснень щодо позову.

В подальшому, матеріали цивільної справи, на запит Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 16.10.2020 року, направлено до Верховного Суду для розгляду касаційної скарги (а.с.68). Згідно поштового конверту, матеріали справи в лютому 2021 року направлено до Суворовського районного суду м. Одеси для продовження розгляду справи.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 14.12.2021 року задоволено клопотання представника відповідача адвоката Кудрявцева І.О., витребувано з Малиновського районного суду м. Одеси матеріали цивільної справи за № 2-2188/90 (а.с.130 том № 4).

Також, ухвалою суду від 27.01.2022 року задоволено клопотання представника відповідача адвоката Кудрявцева І.О., витребувано низку відомостей щодо актових записів про народження, відомостей щодо інвентаризаційної справи, та відомості щодо контролю за квартирою, за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.138-139 том № 4).

На виконання ухвали суду про витребування доказів, на адресу суду, 22.02.2022 (вх.№ 4938) надійшла відповідь Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, згідно якої адміністрація зазначила, що відомості з приводу контролю за квартирою АДРЕСА_3 відсутні (а.с.142 том № 4)

Також, на виконання ухвали суду про витребування доказів, 22.02.2022 року (вх. № 4969) надійшли листи-відповіді щодо актових записів, згідно відповіді атів запис про народження № 61 від 05.01.1981 року складений Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за даними архіву - не виявлено (а.с.144-146, том № 4).

Крім іншого, 28.03.2022 року (вх. № 6018) надано відповідь на ухвалу суду з КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради на 9-ти аркушах. Згідно наданої інформації зазначено, що Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_4 видано 24.05.1999 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради на ім`я ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Свідоцтво про право власності видано на підставі розпорядження від 24.03.1999 року № 135306. В подальшому, згідно копії договору купівлі-продажу квартири від 02.06.2005 року ОСОБА_7 , та ОСОБА_6 , продали, а ОСОБА_8 , купила вище вказану квартиру (а.с.156-166, том № 4).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 17 травня 2022 року підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.182-183, том № 4).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Мацієвський Олександр Миколайович не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлялись у встановленому законом порядку, разом з цим, в матеріалах справи наявна заява представника позивача щодо можливості розгляду справи за відсутності сторони позивача, згідно якої представник просив розгляд справи призначений на 15.05.2022 року та подальший розгляд справи проводити у відсутність представника. Також, в заяві зазначено щодо підтримки позовних вимог (а.с.176, том № 4).

Відповідач ОСОБА_2 , та представник відповідача адвокат Кудрявцев І.А., до суду також не з`явились, при цьому, 17.05.2022 року (вх. № 3157) адвокат відповідача звернувся на адресу суду з клопотанням щодо можливості розгляду справи за його відсутності, в якому зазначив, що позовні вимоги відповідач не визнає, та просить відмовити у задоволенні позову (т. 4, а.с.179).

Представник відповідача Одеської міської ради про час та місце слухання справи повідомлений (т. 4, а.с.205), до суду не з`явився, про причини не явки суду не повідомив.

Представник відповідача: Суворовської районної адміністрація Одеської міської ради Білик Н., завернулась на адресу суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності Суворовської районної адміністрації (т.4, а.с.207).

Представник Служби у справах дітей ОМР, про час та місце слухання справи повідомлявся, до суду не з`явились, про причини не явки суд не повідомили (т. 4, а.с.174).

Представник відповідача, Державного комерційного центру «Пріоритет» про слухання справи повідомлявся, на адресу суду повернувся поштовий конверт з відміткою працівника поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 4, а.с.198-199).

Треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до суду також не з`явились, на адресу суду надійшла заява за підписом ОСОБА_3 , щодо не визнання позовних вимог та відсутності підстав щодо задоволення позову (т. 4, а.с.180, 196).

З урахуванням зазначеного, та враховуючи заяву представників позивача та відповідача щодо можливості розгляду справи за їх відсутності, заяви третіх осіб, та наявність повідомлень про сповіщення інших учасників провадження, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази надані на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Так, предметом позовних вимог є: визнання нечинним рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів міста Одеси Одеської області від 31 травня 1993 року № 456 щодо надання згоди на відчуження частини однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 64 ).

Позивач зазначив, що в лютому 2015 року йому стало відомо, що він нібито приймав участь в приватизації квартири АДРЕСА_5 , однак, йому на день проведення приватизації було 13 років, в нього відсутні примірники документів щодо приватизації, а тому приватизація житла та видача Свідоцтва про право власності на житло були проведені незаконно у зв`язку з цим підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що в квартирі АДРЕСА_5 були зареєстровані: ОСОБА_9 та він ОСОБА_1 , прізвище на той час ОСОБА_10 . Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23 грудня 1990 року у справі № 2-2188/1990 року батьки: ОСОБА_9 та ОСОБА_11 були позбавлені батьківських прав. На підставі викладеного ОСОБА_9 не могла бути представником неповнолітнього щодо приватизації житла, оскільки була позбавленою батьківських прав, що відповідно свідчить про незаконність дозволу органу опіки та піклування на приватизацію житла.

Відповідно до положення ст. 18 ЗУ «Про охорону дитинства» - держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Вирішуючи позовні вимоги судом досліджуються наступні документи.

Судом досліджуються матеріали цивільної справи 2-2188/90 за позовом виконкому Малиновської районної ради народних депутатів м. Одеси до ОСОБА_9 , 1961 року народження, ОСОБА_12 про позбавлення батьківських прав відносно ОСОБА_13 , 1980 року народження та стягнення аліментів.

Так, згідно матеріалів справи, в позові зазначено, що за адресою: АДРЕСА_2 , проживає неблагополучна родина громадянки ОСОБА_9 , у якої є син ОСОБА_13 , 1980 року народження, який часто не відвідує школу № 20 та залишений на повторний курс в 2-му класі. Батько дитини ОСОБА_12 , має другу родину та сина 1986 року народження, сином від першого шлюбу не цікавиться, не піклується його життям.

Згідно виписки з рішення виконкому Малиновської районної ради народних депутатів № 229-А, від. 25.05.1990 року пункт 3 містить наступне: Квартирній групі квартиру за адресою: АДРЕСА_2 взяти на контроль, не допускати жодних операцій з квартирою до досягнення дитиною ОСОБА_14 повноліття.

Матеріали справи містять в собі низку документів, довідок та характеризуючи матеріалів щодо матері та дитини.

Згідно копії свідоцтва про народження дитини ОСОБА_13 народився: ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місце народження: м. Одеса. Актовий запис про народження складено 04.04.1981 року № 446. Батьки: ОСОБА_15 та ОСОБА_9 . Місце реєстрації: Малиновський ЗАГС м. Одеси. Дата видачі: 04.04.1981 року.

Так, згідно довідки від 16.04.1990 року виданої начальником ЖКС № 6 Корубко зазначено, що ОСОБА_9 зареєстрована та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 і займає 1 кімнатну квартиру на 4-му поверсі 9-ти поверхового будинку. Особовий рахунок відкрито на ОСОБА_16 , 1931 року народження, яка померла 1988 року. В квартирі проживають: ОСОБА_9 - дочка, 1961 року народження, та ОСОБА_13 внук, 1980 року народження.

Так, рішенням Малиновського районного суду від 23.12.1990 року позов задоволено, позбавлено батьківських прав ОСОБА_9 та ОСОБА_11 батьківських прав відносно сина ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Передано ОСОБА_13 на опіку до органу опіки та піклування.

Отже, з аналізу дослідженої цивільної справи щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_9 , та ОСОБА_11 , відносно сина ОСОБА_13 , судом встановлено, що родина, яка рахувалась як не благополучна проживала за адресою: АДРЕСА_2 . Також, матеріалами справи встановлено, що позбавлення батьківських прав відбулось щодо дитини- ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис про народження № 446 від 04.04.1981 року.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 82 ЦПК України).

Згідно свідоцтва про народження виданого повторно (а.с.21 том № 1) зазначено: ОСОБА_13 , народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис про народження № 446, складений 04.04.1981 року. Батьками зазначені: ОСОБА_15 та ОСОБА_9 . Місце реєстрації: Перший Малиновський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції.

Згідно свідоцтва про зміну імені ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , змінив прізвище на ОСОБА_1 про, що 21.11.2014 року складено актовий запис № 104 (а.с.20 том № 1).

Судом досліджуються документи, що стали підставою для винесення оскаржуваного рішення «Про надання дозволу продажу долі квартири, належної неповнолітньому ОСОБА_13 , 1980 року народження» від 31.05.1993 року № 465.

Згідно рішення від 31.05.1993 року № 465 «Про надання дозволу продажу долі квартири, належної неповнолітньому ОСОБА_13 , 1980 року народження» зазначено, що розглянувши заяву громадянки ОСОБА_9 , матері неповнолітнього сина проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 з проханням надати дозвіл на продаж долі приватизованої квартири від імені її сина, виконавчий комітет Суворовської ради народних депутатів встановив наступне: гр. ОСОБА_9 є матерію неповнолітнього сина ОСОБА_13 , 1980 року народження, з яким виїзжає на постійне місце проживання в АДРЕСА_6 .

Виходячи з викладеного орган опіки та піклування не заперечує з приводу продажу долі квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та надав дозвіл ОСОБА_9 на продаж долі у вищевказаній квартирі. Грошові кошти, що належать неповнолітньому покласти на рахунок в Ощадному банку (а.с.92 том № 1).

Так, згідно свідоцтва про право власності на житло від 21.05.1993 року виданого Комерційним центром «Пріорітет» квартира АДРЕСА_5 на праві спільної власності в рівних частках належить: ОСОБА_9 та ОСОБА_13 . Свідоцтво видане згідно розпорядження від 10.05.1993 року № 15, та зареєстровано і записано у реєстрову книгу № 7 (а.с.55,96 том №1).

Згідно довідки форми № 9 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка м. Одеси (т. 1, а.с.94).

Згідно заяви ОСОБА_13 голові Суворовського виконкому остання написана ОСОБА_13 проживаючим за адресою: АДРЕСА_1 який просить надати згоду на продаж долі в квартирі. Заява підписана 15.05.1993 року (а.с.95 том №1).

Також, до документів з приводу надання дозволу на продаж долі в квартирі надано копію свідоцтва про народження ОСОБА_13 , згідно якого зазначено: ОСОБА_13 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 . Актовий запис про народження № 61складений 05.01.1981 року. Батьки: ОСОБА_18 та ОСОБА_9 . Свідоцтво про народження видане 05.01.1981 року (т.1 а.с.97).

Отже, з огляду на досліджені документи судом вбачається, що рішення суду про позбавлення батьківських прав та оскаржуване позивачем рішення про надання дозволу на продаж долі в квартирі винесені щодо різних осіб, оскільки у вказаних документах не збігаються актові записи про народження, а саме: № 446 та 61, відомості щодо батька а саме, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , крім іншого, рішенням суду позбавлено батьківських прав « ОСОБА_21 », та дати складених актових записів, а саме: 05.01.1981 року та 04.04.1981 роки. Крім іншого, в матеріалах справи про позбавлення батьківських прав зазначено, що встановлено низкою документів, що сім`я ОСОБА_10 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 , що підтверджується тим, що позов про позбавлення батьківських прав було розглянуто Малиновським районним судом м. Одеси.

Згідно довідки Одеської загальноосвітньої школи інтернат І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області від 20.01.2015 року № 54 зазначено, що ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно навчався в ОЗО інтернат № 4 І-ІІІ ступенів з 30.03.1992 року по 14.06.1996 року (наказ про відрахування № 77 від 14.06.1996 року) (а.с.148 том № 1).

Відповідно до довідки Одеської спеціалізованої школиінтернат № 2 І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови ОМР Одеської області зазначено, що ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно навчався в Одеської школі-інтернат № 2 з 01.09.1997 року по 15.06.1999 року. Закінчив 11 класів та отримав атестат про середньо освіту серії НОМЕР_1 16.06.1999 року (а.с.149 том № 1).

Згідно листа Одеської загальноосвітньої школи-інтернат № 5 І-ІІІ ступенів ОМР Одеської області від 26.08.2016 року № 480 зазначено, зо в архівних документах особової справи ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , документи, які надають дозвіл на відлучення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебувала у спільній частковій власності малолітнього ОСОБА_13 , в період з 10.05.1993 року по 08.06.1993 року не виявлені (а.с.150 том № 1).

Судом досліджуються документи щодо видачі паспорта громадянина України ОСОБА_10 в подальшому ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 надані суду на запит від 25.09.2017 року № 18000 (а.с.43-54 том № 2).

Так, ОСОБА_13 , 10.12.1980 року звернувся з заявою про видачу паспорта у зв`язку з досягненням 18 річного віку. В картці зазначено: батько: ОСОБА_15 , мати: ОСОБА_9 . Місце проживання: АДРЕСА_8 . Заява на видачу паспорта підписана 16.07.1997 року. Паспорт отримано 18.07.1997 року серія НОМЕР_2 .

Згідно заява про видачу паспорта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 05.12.2014 року Підставами зазначено: видача паспорту у зв`язку з зміною прізвища. Паспорт серії НОМЕР_3 , видано 12.12.2014 року (а.с.45 том № 2).

В матеріалах справи міститься копія паспорта серії НОМЕР_3 виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_9 ( т. 2 а.с.50).

Також, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_13 , згідно архівної довідки Міністерства оборони України проходив військову службу у військовій частині з 29.12.2000 року по 06.09.2001 року у військовому званні «рядовий», на посадах «стрілець комендантського взводу», «такелажник». Місце дислокації В/Ч НОМЕР_4 з січня 2001 року по березень 2005 року (н.п. Сьерра Леоне) виконував завдання у складі миротворчого контингенту місії ООН (а.с.153 том №1).

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що позивач у справі ОСОБА_1 до 2014 року ОСОБА_13 після закінчення школи-інтернат проходив військову службу та звернувшись до квартирної служби отримав відмову з підстав прийняття участі в приватизації житла у 1993 році.

Разом з цим, слід зазначити, що матеріали справи не містять в собі листа відмови в наданні або не наданні дозволу на приватизацію з зазначенням причин такої.

Також, матеріалами справи встановлено, що копія свідоцтва про народження ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 446 від 04.04.1981 року. Батьки: ОСОБА_15 та ОСОБА_9 (а.с.21 том № 1) відповідає даним про народження дитини, питання щодо позбавлення батьківських прав якої вирішувалось Малиновським районним судом м. Одеси.

При цьому, повністю не відповідає даним, щодо дитини, яка приймала участь в приватизації квартири, а саме: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 61 від 05.01.1981 року, батьки: ОСОБА_18 та ОСОБА_9 (а.с.97 том № 1).

Нормами Сімейного кодексу України, зокрема ст. 177 передбачені підстави та умови управління майном дитини. за ч. 1 цієї статті - батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов`язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.

Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси.

2.Батьки малолітньоїдитини немають правабез дозволуоргану опікита піклуваннявчиняти такіправочини щодоїї майновихправ: укладатидоговори,які підлягаютьнотаріальному посвідченнюта (або)державній реєстрації,щодо майна,власником (співвласником)та/абокористувачем якогоє дитина; видавати письмовізобов`язаннявід іменідитини; відмовлятися від майнових прав дитини.

3. Батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною правочинів, передбачених частиною другою цієї статті, лише з дозволу органу опіки та піклування.

4. Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

Судом не встановлено, матеріалами справи не доведено, що при винесені оскаржуваного рішення відбулось порушення прав позивача, оскільки з досліджених судом документів очевидно, що оскаржуване позивачем рішення «Про надання дозволу на продаж долі в квартирі» винесено щодо іншої особи, дані про народження та батька якої не співпадають з даними про народження та батька дитини щодо якої розглянуто питання.

Позивачем не доведено наявності порушень та підстав для скасування оскаржуваного рішення.

З огляду на досліджені докази, судом встановлено, що позивачем не доведено факту порушення його прав, що відбулось внаслідок приватизації квартири АДРЕСА_5 , а відтак, підстав для скасування рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів від 31.05.1993 року № 456 «Про надання дозволу на продаж долі в квартирі належної неповнолітньому ОСОБА_13 , 1980 року народження» не має.

Крім іншого, судом встановлено, що й підтверджено матеріалами справи, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25.12.1990 року ОСОБА_13 позбавлений батьківського піклування, а згідно довідки школи-інтернат (а.с.148 том № 1) ОСОБА_13 , приступив до навчання 30.03.1992 року де навчався до 14.06.1996 року.

Матеріали справи не містять в собі відомостей щодо місця знаходження/перебування неповнолітньої дитини починаючи з 1990 року по 1992 рік, позивачем, представником позивача клопотань щодо витребування відповідних доказів суду не подано.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Згідно п.27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Таким чином, позивачем не доведено, що саме його права порушені рішенням виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів від 31.05.1993 року № 456.

Щодо заяви про застосування строку позовної давності від 18.05.2021 року (вх.№14256). Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Кудрявцев Ігор Анатолійович звернувся до суду з даною заявою в якій зазначив, що позивачем заявлено вимогу про визнання нечинним рішення від 1993 року, з позовною заявою позивач звернувся до суду у вересні 2016 року, що свідчить проте, що позовна заява подана до суду з пропущенням строку позовної давності (а.с.96-97 том № 4).

Разом з цим, на адресу суду 30.06.2021 року (вх. № 4992) надійшла заява за підписом представника позивача адвоката Мацієвського Олександра Миколайовича про поновлення строку подання зави. Заява обґрунтована тим, що позивач про порушення свого права дізнався лише в лютому 2015 року, а обставини, що оскаржуються виникли в 1993 році, коли позивачу було 13 років, та про них йому не було відомо (а.с.101-102, том № 4).

Вирішуючи питання щодо застосування строку позовної давності та його поновленні суд виходить з наступного.

Так, згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Розділом V ЦК України передбачені строки та терміни позовної давності.

Згідно положенняст.251ЦПК України-строком єпевний періоду часі,зі спливомякого пов`язанадія чиподія,яка маєюридичне значення. Терміномє певниймомент учасі,з настаннямякого пов`язанадія чиподія,яка маєюридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦПК України).

Звертаючись з позовом про визнання рішення нечинним позивач зазначив, що про порушене право дізнався лише в 2015 році, також про дані обставини зазначено в заяві про поновлення строку на звернення з позовом.

При цьому, як вже зазначалось судом, матеріали справи не містять в собі доказів щодо підтвердження даного факту, тобто позивачем до позову не надано листа щодо відмови у здійсненні права на приватизацію з зазначенням причин такої, тому не можливо встановити наявність або відсутність прощення строку на звернення до суду.

У зв`язку з цим, суд не застосовує наслідки спливу позовної давності (відмова у позові), оскільки при розгляді справи встановлено, що у позивача відсутнє суб`єктивне право, про захист якого він просить та воно не порушувалось відповідачем, зокрема, щодо позивача особисто, а тому суд відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_1 - за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Статтею ст.263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Аналізуючи в сукупності досліджені докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною позивача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають, судові витрати понесені позивачем до відшкодування також не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. 15, 251 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76-81, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354 ЦПК України, ЗУ «Про охорону дитинства», СК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного комерційного центру «Пріоритет», Служба у справах дітей Одеської міської ради, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання нечинним рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів міста Одеси Одеської області від 31 травня 1993 року № 456 щодо надання згоди на відчуження частини однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 21.10.2022 р.

Суддя: