Постанова

від 11.04.2023 по справі 523/10422/15-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4253/23

Справа № 523/10422/15-ц

Головуючий у першій інстанції Мурманова І.М.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді Лозко Ю.П., Коновалова В.А.,

за участю секретаря судового засідання Сінько А.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі - Державний комерційний центр «Пріоритет», Служба у справах дітей Одеської міської ради, Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, Одеська міська рада, ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворівського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2022 року, ухвалене у складі судді Мурманової І.М., у приміщенні того ж суду

за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного комерційного центру «Пріоритет», Служба у справах дітей Одеської міської ради, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання нечинним рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів міста Одеси Одеської області від 31 травня 1993 року № 456 щодо надання згоди на відчуження частини однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 ,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовної заяви

ОСОБА_1 07.07.2015 року звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовними вимогами, (які в процесі розгляду справи були уточнені) до ДКЦ «Пріоритет», Служби у справах дітей ОМР, Суворовської райадміністрації ОМР, Одеської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання незаконним та скасування розпорядження про приватизацію, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, визнання нечинним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання права проживання та реєстрації у житловому приміщенні.

В обґрунтування позовну позивачем зазначено, що в 2015 році він з метою отримання квартири звернувся до квартирної служби та йому було роз`яснено про необхідність надання довідки щодо відсутності приватизації нерухомого майна. КП «Міським агентством з приватизації житла» позивачу було повідомлено про те, що він використав своє право на приватизацію житла у травні 1993 року. Позивач зазначає, що на день приватизації йому було лише 13 років, обставини проведення приватизації йому невідомі, а наявність даних обставин наразі перешкоджають йому стати на квартирний облік. У зв`язку з викладеним просив задовольнити його вимоги в повному обсязі.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Суворівського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного комерційного центру «Пріоритет», Служба у справах дітей Одеської міської ради, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання нечинним рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів міста Одеси Одеської області від 31 травня 1993 року № 456 щодо надання згоди на відчуження частини однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 залишено без задоволення .

Обґрунтовуючи своєрішення судпершої інстанціївиходив зтого,що звертаючисьз позовомпро визнаннярішення нечиннимпозивач зазначив,що пропорушене праводізнався лишев 2015році,також продані обставинизазначено взаяві пропоновлення строкуна зверненняз позовом.При цьому,матеріали справине містятьв собідоказів щодопідтвердження даногофакту,тобто позивачемдо позовуне наданолиста щодовідмови уздійсненні правана приватизаціюз зазначеннямпричин такої,тому неможливо встановитинаявність абовідсутність прощеннястроку назвернення досуду. У зв`язку з цим, суд першої інстанції не застосовував наслідки спливу позовної давності (відмова у позові), оскільки при розгляді справи встановлено, що у позивача відсутнє суб`єктивне право, про захист якого він просить та воно не порушувалось відповідачем, зокрема, щодо позивача особисто, а тому суд відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_1 - за безпідставністю матеріально-правової вимоги. Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною позивача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають, судові витрати понесені позивачем до відшкодування також не підлягають.

Рух провадження у справі

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2018 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ДКЦ «Пріоритет», Служби у справах дітей Одеської міської ради, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в частині вимог про визнання нечинним рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів міста Одеси Одеської області від 31 травня 1993 року № 456 щодо надання згоди на відчуження частини однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 закрито. Роз`яснено позивачу про його право на звернення із даною вимогою в порядку передбаченому КАС України.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 28 березня 2019 року позов ОСОБА_1 до ДКЦ «Пріоритет», Служби у справах дітей ОМР, Суворовської райадміністрації ОМР, Одеської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання незаконним та скасування розпорядження про приватизацію, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання права проживання та реєстрації у житловому приміщенні залишено без розгляду.

Постановою Одеського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 про скасування ухвали суду про залишення позову без розгляду залишено без задоволення. Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 28.03.2019 року залишено без змін.

Постановою Одеського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 про скасування ухвали суду від 28.11.2018 року якою було закрито провадження у справі, задоволено частково. Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2018 року в частині позовних вимог про визнання нечинним рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів міста Одеси Одеської області від 31 травня 1993 року № 456 щодо надання згоди на відчуження частини однокімнатної квартири, що належала на праві власності неповнолітньому ОСОБА_1 , скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.243-247 том № 3).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 01.09.2020 року цивільну справу прийнято до провадження, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Сторонам надіслано копію ухвали суду, відповідачам роз`яснено про право на подання відзиву на позовну заяву, зустрічного позову, третім особам роз`яснено про право на подання пояснень щодо позову.

В подальшому, матеріали цивільної справи, на запит Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 16.10.2020 року, направлено до Верховного Суду для розгляду касаційної скарги (а.с.68). Згідно поштового конверту, матеріали справи в лютому 2021 року направлено до Суворовського районного суду м. Одеси для продовження розгляду справи.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В поданій апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтуванняапеляційної скарги,скаржник зазначив,що предметом позовних вимог ОСОБА_1 вважав - визнання нечинним рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів міста Одеси Одеської області від 31 травня 1993 року № 456 щодо надання згоди на відчуження частини однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 (далі - рішення № 456). Суворовський районний суд м. Одеси зробив висновок, що я не є тією особою, відносно якої було винесено оспорюване рішення № 456. Роблячи такий хибний висновок, суд послався як на преюдицію на цивільну справу № 2-2188/90, розглянуту Малиновським районним судом м. Одеси, рішенням у якій від 25 грудня 1990 року відносно мене були позбавлені батьківських прав мої батьки: ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , та вирішено питання про стягнення аліментів (далі - справа № 2-2188/90). Так, матеріали справи № 2-2188/90 (a.c. № 20) містять копію свідоцтва про народження дитини - ОСОБА_8 народився: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце народження: м.Одеса;актовий запис про народження складено 04.04.1981 року № 446; батьки: ОСОБА_9 та ОСОБА_6 ; місце реєстрації: Малиновський відділ ЗАЦС м.Одеси; дата видачі: 04.04.1981 року; серія НОМЕР_1 . Позивач у справі № 2-2188/90 виконавчий комітет Малиновської районної ради народних депутатів м. Одеси при подання позову повністю пересвідчився у тому, що ОСОБА_7 є батьком ОСОБА_8 , тобто, мене. Малиновський районний суд м. Одеси не побачив протирічь у тому, що моїм батьком у Свідоцтві про народження вказаний « ОСОБА_9 », а справа № 2-2188/90 розглядається відносно ОСОБА_7 . Відповідач ОСОБА_7 особисто приймав участь у судовому засіданні 25 грудня 1990 року та надавав пояснення, що зафіксовано у протоколі судового засідання у справі № 2-2188/90 (a.c. № 40 - 43), він не заперечував, що дійсно є моїм батьком. Мої батьки розірвали шлюб 05 квітня 1983 року, під час чого батько змінив своє прізвище на своє власне дошлюбне « ОСОБА_10 ». Розірвання шлюбу було зареєстровано Малиновським відділом ЗАЦС м. Одеси в книзі запису актів про розірвання шлюбу 05 квітня 1983 року, запис № 219. Вбачається, що на час мого народження мій батько мав прізвище « ОСОБА_11 », а на час розгляду справи у справі № 2-2188/90 він вже змінив своє прізвище на « ОСОБА_10 ». Зміна прізвища мого батька з « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_10 » не викликала сумніву та не заперечувалася сторонами, тому не потребувала окремого дослідження та доведення у Малиновському районному суді м. Одеси при розгляді справи № 2-2188/90. За невідомих обставин ОСОБА_1 , резолютивна частина рішення № 2-2188/90 містить описку, а саме: дата мого народження вказана (мовою оригіналу) «10 октября1980г.», що суперечить відомостям у копії свідоцтва про моє народження. Стосовно виправлення цієї описки ОСОБА_1 подана відповідна заява до Малиновського районного суду м. Одеси. При поданні позовної заяви, яка розглядалася Суворовським районним судом м. Одеси у цивільній справі №523/10422/15-ц, ним була подана копія Свідоцтва про народження, виданого повторно (а.с.21 том №1), де зазначено: ОСОБА_8 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про народження № 446, складений 04 жовтня 1981 року. Батьками зазначені: ОСОБА_9 та ОСОБА_6 . Місце реєстрації: Перший Малиновський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції. Згідно Свідоцтва про зміну імені ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінив прізвище на ОСОБА_1 , про що 21 листопада 2014 року складено актовий запис № 104 (а.с.20 том № 1). Суворовським районним судом м.Одеси під час розгляду цивільної справи № 523/10422/15-були досліджені документи, що стали підставою для винесення оспорюваного рішення виконавчим комітетом Суворовської районної ради народних депутатів міста Одеси Одеської області від 31 травня 1993 року № 456 «Про надання дозволу продажу долі квартири, належної неповнолітньому ОСОБА_8 , 1980 року народження». У рішенні № 465 зазначено, що розглянувши заяву громадянки ОСОБА_6 , матері неповнолітнього сина, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , з проханням надати дозвіл на продаж долі приватизованої квартири від імені її сина, виконком Суворовської ради народних депутатів встановив наступне: гр. ОСОБА_6 є матерію неповнолітнього сина ОСОБА_8 , 1980 року народження, з яким виїжджає на постійне місце проживання в АДРЕСА_2 . Виходячи з викладеного, орган опіки та піклування не заперечує з приводу продажу долі квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить неповнолітньому, та надав дозвіл ОСОБА_6 на продаж долі у вищевказаній квартирі. Грошові кошти, що належать неповнолітньому, покласти на рахунок в Ощадному банку (а.с.92 том № 1). Згідно свідоцтва про право власності на житло від 21 травня 1993 року, виданого Комерційним центром «Пріорітет», квартира АДРЕСА_3 на праві спільної власності в рівних частках належить: ОСОБА_6 та ОСОБА_8 . Свідоцтво видане згідно розпорядження від 10 травня 1993 року № 15 та зареєстровано і записано у реєстрову книгу № 7 (a.c.55,96 том №1). Далі суд в оскаржуваному рішенні у цивільній справі № 523/10422/15-ц посилається на заяву, нібито власноруч мною написану та підписану: «Згідно заяви ОСОБА_8 голові Суворовського виконкому остання написана ОСОБА_8 проживаючим за адресою: АДРЕСА_1 який просить надати згоду на продаж долі в квартирі. Заява підписана 15.05.1993 року (а.с.95 том № l).» Вказану заяву від 15 травня 1993 року ОСОБА_1 ніколи не складав, не підписував та не подавав, оскільки за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25 грудня 1990 року у цивільній справі № 2-2188/90 ОСОБА_1 був переданий на піклування органу опіки та піклування та на час складання сфабрикованої заяви (15 травня 1993 року) останній перебував у навчальному закладі - в Одеській загальноосвітній школі-інтернаті № 4 I-III ступенів Одеської міської ради Одеської області з 30 березня 1992 року по 14 червня 1996 року (а.с.148 том № 1). Просив суд взяти до уваги, що 15 травня 1993 року є дата складання сфабрикованої заяви) припадало на суботу (вихідний день), яка навряд чи була прийомним днем у виконкомі Суворовської районної ради народних депутатів міста Одеси Одеської області. Окремо просив суд звернути увагу на сумнівний документ, що був покладений в основу оспорюваного рішення № 456, а саме: рукописна копія свідоцтва про народження ОСОБА_8 , згідно якого зазначено: ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Актовий запис про народження № 61 складений 05 (або 03 - нечітко) січня 1981 року. Батьки: ОСОБА_12 та ОСОБА_6 . Місце реєстрації (мовою документу): «Бюро ЗАГС Киевского райисполкома гор.Одессы». Свідоцтво про народження видане 05 (або 03 - нечітко) січня 1981 року (а.с.97 т. 1). При цьому, рукописну копію склав та засвідчив генеральний директор малого приватного підприемства «Салют» на прізвище Загоруйко, ініціали якого не вказані, так само відсутня дата засвідчення копії. У керівника приватного підприємства відсутні повноваження для засвідчення копій документів особистого характеру, що належать стороннім фізичним особам, тому суд мав критично поставитися до вказаної «копії Свідоцтва про народження». Більш того, згідно до відомостей, розміщених в інтернет-мережі за адресою: https://opendatabot.ua/c/19199725 мале приватне підприємство «Салют», код ЄДРПОУ 19199725, було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 ; дата заснування: 18 грудня 1992 року; основний вид діяльності: 51.31.0 Оптова торгівля фруктами та овочами; директор ОСОБА_3 ; засновник ОСОБА_4 . Вбачається, що засновник та директор МПП «Салют» - треті особи по даній цивільній справі № 523/10422/15-ц: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Прошу Одеський апеляційний суд взяти до уваги, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , була відчужена за договором купівлі-продажу квартири від 08 червня 1993 року, укладеним між продавцями ОСОБА_6 та ОСОБА_8 з одного боку (від імені яких за довіреністю діяв ОСОБА_3 ) та покупцем ОСОБА_4 ; договір був посвідчений нотаріально старшим державним нотаріусом Восьмої Одеської державної нотаріальної контори Лазаревою Л.А. та зареєстрований у реєстрі за № 1-1700. В подальшому квартира 7 разів відчужувалася, перебуваючи у власності кожного наступного власника 1,5-2 місяці, за останнім договором купівлі-продажу, укладеним на Одеські товарній біржі 29 травня 1996 року за № 14601, квартира була продана ОСОБА_5 і придбана ОСОБА_2 . Вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були прямо зацікавлені у придбанні квартири, тому для подання до органу опіки та піклування була виготовлена сумнівна рукописна копія Свідоцтва про народження за допомогою посадової особи МПП «Салют» (підприємство перебувало у власності та під управлінням Краснових). Також прошу суд взяти до уваги, що не існує такого органу реєстрації цивільного стану як «Бюро ЗАГС Киевского райисполкома гор. Одессы», оскільки органи реєстрації цивільного стану не відносилися до районних виконавчих комітетів. Вбачається, що сумнівна рукописна копія свідоцтва про народження ОСОБА_13 містить численні розбіжності із фактичними даними про моє народження, тому що копія не була зроблена з оригінального документу Відтак, не є дивною помилка у патронімі мого батька - « ОСОБА_14 » замість вірного « ОСОБА_15 », а відомості про дату, місце реєстрації та номер запису про реєстрацію мого народження - взагалі були взяті «зі стелі». Однак, сумнівна рукописна копія свідоцтва про народження позивача не була критично сприйнята Суворовським районним судом м. Одеси: ані рукописний спосіб виготовлення копії, ані засвідчення копії невідомою посадовою особою малого приватного підприємства «Салют» без будь-яких повноважень на такі засвідчувальні дії. Навпаки, Суворовський районний суд м. Одеси взяв за основу сумнівну копію Свідоцтва про моє народження, хоча й отримав відомості, згідно яких актовий запис про народження № 61 від 05.01.1981 року складений Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за даними архіву - не виявлено (а.с. 144-146, том № 4). Незважаючи на відсутність архівного запису, суд лише за рукописною копією свідоцтва про народження зробив наступний висновок (виділено мною): «Отже, з огляду на досліджені документи судом вбачається, що рішення суду про позбавлення батьківських прав та оскаржуване позивачем рішення про надання дозволу на продаж долі в квартирі - винесені щодо різних осіб, оскільки у вказаних документах не збігаються актові записи про народження, а саме: Ло 446 та 61, відомості щодо батька а саме, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , крім іншого, рішенням суду позбавлено батьківських прав « ОСОБА_10 », та дати складених актових записів, а саме: 05.01.1981 року та 04.04.1981 роки. Крім іншого, в матеріалах справи про позбавлення батьківських прав зазначено, що встановлено низкою документів, що сім?я ОСОБА_11 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується тим, що позов про позбавлення батьківських прав було розглянуто Малиновським районним судом м. Одеси. » Щодо вказаного місця мого проживання та реєстрації вважав за необхідне пояснити наступне. Я народився у 1980 році, тому мені невідомі обставини та підстави перереєстрації місця мого проживання з квартири за адресою: АДРЕСА_6 , у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . У будь-якому разі, перереєстрація місця мого проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , - зберігала моє право на проживання у житлі, тобто, моє право як неповнолітньої дитини на забезпечення житлом не було порушено вказаною перереєстрацією. Проте, подальші дії: відчуження житла на підставі оспорюваного рішення № 456-повністю порушили моє право як малолітньої дитини на забезпечення житлом. Окремо прошу суд взяти до уваги, що Суворовським районним судом м. Одеси наголошено на відсутність у матеріалах справи відомостей щодо місця мого знаходження чи перебування, починаючи з 1990 року по 1992 рік. За сім років розгляду цивільної справи № 523/10422/15-ц ніхто у суді не питав про цей період, він передує даті прийняття оспорювання рішення № 456 - 31 травня 1993 року. Суд некритично поставився до оцінки документів, покладених в основу оспорюваного рішення № 456, наслідком чого став вищенаведений хибний висновок суду про те, що рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25грудня 1990 року у цивільній справі № 2-2188/90про позбавлення батьківських прав та оспорюване мною рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів міста Одеси Одеської області від 31 травня 1993 року № 456 щодо надання згоди на відчуження частини квартири - винесені щодо різних осіб. Суд зробив такий висновок лише за сумнівною рукописною копію Свідоцтва про народження з актовим записом № 61, складеним 05 (або 03 - нечітко) січня 1981 року, хоча жодні інші докази проведення такої реєстрації - відсутні, архівні записи не виявлені. У подальшому суд першої інстанції зробив висновок про безпідставність позову, з чим категорично позивач не згодний. Оскільки рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25 грудня 1990 року у цивільній справі № 2-21 88/90 про позбавлення батьківських прав припинено родинні зв?язки між мною та моїм батьком ОСОБА_7 , то позивач не може самостійно отримати та надати суду відомості про зміну його прізвища. Тому вимушений просити Одеський апеляційний суд витребувати відомості про зміну прізвища ОСОБА_18 під час розірвання шлюбу з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 ; розірвання шлюбу зареєстровано Малиновським відділом ЗАЦС м. Одеси в книзі запису актів про розірвання шлюбу 05 квітня 1983 року, запис № 219.

Заперечення на апеляційну скаргу

Не погоджуючись з апеляційною скаргою представник ОСОБА_2 звернувся з відзивом на апеляційну скаргу. В обгрунтування заперечень зазначено: проаналізувавши досліджену цивільну справу, щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 та ОСОБА_19 , відносно сина ОСОБА_8 , судом першої інстанції встановлено, що родина, яка рахувалась як не благополучна проживала за адресою: АДРЕСА_6 . Також, матеріалами справи встановлено, що позбавлення батьківських прав відбулось щодо дитини - ОСОБА_8 , актовий запис про народження № 446 від 04.04.1981 року. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 82 ЦПК України). Згідно свідоцтва про народження виданого повторно (а.с.21 том №1) зазначено: ОСОБА_8 , народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис про народження № 446, складений 04.04.1981 року. Батьками зазначені: ОСОБА_9 та ОСОБА_6 . Місце реєстрації: Перший Малиновський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиці Згідно свідоцтва про зміну імені ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , змінив прізвище на ОСОБА_20 про, що 21.11.2014 року складено актовий запис №104 (a.c.20 том № 1). Судом першої інстанції досліджувались документи, що стали підставою для винесення оскаржуваного рішення «Про надання дозволу продажу долі квартири, належної неповнолітньому ОСОБА_8 , 1980 року народження» від 31.05.1993 року № 465. Згідно рішення від 31.05.1993 року № 465 «Про надання дозволу продажу долі квартири, належної неповнолітньому ОСОБА_8 , 1980 року народження» зазначено, що розглянувши заяву громадянки ОСОБА_6 , матері неповнолітнього сина проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 з проханням надати дозвіл на продаж долі приватизованої квартири від імені її сина, виконавчий комітет Суворовської ради народних депутатів встановив наступне: гр. ОСОБА_6 є матерію неповнолітнього сина ОСОБА_8 , 1980 року народження, з яким виїжджає на постійне місце проживання в АДРЕСА_2 . Виходячи з викладеного орган опіки та піклування не заперечує з приводу продажу долі квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та надав дозвіл ОСОБА_6 на продаж долі у вищевказаній квартирі. Грошові кошти, що належать неповнолітньому покласти на рахунок в Ощадному банку (а.с.92 том № 1) Так, згідно свідоцтва про право власності на житло від 21.05.1993 року виданого Комерційним центром «Пріорітет» квартира АДРЕСА_3 , на праві спільної власності в рівних частках належить: ОСОБА_6 та ОСОБА_8 . Свідоцтво видане згідно розпорядження від 10.05.1993 року № 15, та зареєстровано і записано у реєстрову книгу N° 7 (a.c.55,96 том №1) Згідно довідки форми № 9 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженка м. Одеси (т. 1, а.с.94). Згідно заяви ОСОБА_8 голові Суворовського виконкому остання написана ОСОБА_8 проживаючим за адресою: АДРЕСА_1 , який просить надати згоду на продаж долі в квартирі. Заява підписана 15.05.1993 року (а.с.95 том №1). Також, до документів з приводу надання дозволу на продаж долі в квартирі надано копію свідоцтва про народження ОСОБА_8 , згідно якого зазначено: народився ІНФОРМАЦІЯ_5 .. Актовий запис про народження № 61 складений 05.01.1981 року. Батьки: ОСОБА_12 та ОСОБА_6 . Свідоцтво про народження видане 05.01.1981 року (т. 1 а.с.97). Отже, з огляду на досліджені документи судом вбачається, що рішення суду про позбавлення батьківських прав та оскаржуване позивачем рішення про надання дозволу на продаж долі в квартирі винесені щодо різних осіб, оскільки у вказаних документах не збігаються актові записи про народжения, а саме: Ло 446 та 61, відомості щодо батька а саме, ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , крім іншого, рішенням суду позбавлено батьківських прав « ОСОБА_19 », та дати складених актових записів, а саме: 05.01.1981 року та 04.04.1981 роки. Крім іншого, в матеріалах справи про позбавлення батьківських прав зазначено, що встановлено низкою документів, що сім?я ОСОБА_6 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , що підтверджується тим, що позов про позбавлення батьківських прав було розглянуто Малиновським районним судом м. Одеси. Згідно довідки Одеської загальноосвітньої школи інтернат I-II ступенів Одеської міської ради Одеської області від 20.01.2015 року № 54 зазначено, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 дійсно навчався в 030 інтернат N° 4 I-III ступенів з 30.03.1992 року по 14.06.1996 року (наказ про відрахування № 77 від 14.06. 1996 року) (а.с. 148 том № 1). Відповідно до довідки Одеської спеціалізованої школи-інтернат № 2 I-II ступенів з поглибленим вивченням англійської мови ОМР Одеської області зазначено, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дійсно навчався в Одеської школі-інтернат № 2 з 01.09.1997 року по 15.06.1999 року. Закінчив 11 класів та отримав атестат про середньо освіту серії PB № 007557 16.06. 1999 року (а.с. 149 том № 1). Згідно листа Одеської загальноосвітньої школи-інтернат № 5 I-II ступенів ОМР Одеської області від 26.08.2016 року № 480 зазначено, в архівних документах особової справи ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , документи, які надають дозвіл на відлучення квартири за адресою: АДРЕСА_1 яка перебувала у спільній частковій власності малолітнього ОСОБА_8 , в період з 10.05.1993 року по 08.06. 1993 року не виявлені (а.с. 150 том № 1). Судом першої інстанції досліджувались документи щодо видачі паспорта громадянина України ОСОБА_8 в подальшому ОСОБА_1 надані суду на запит від 25.09.2017 року № 18000 (a.c.43-54 том № 2). Так, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся з заявою про видачу паспорта у зв?язку з досягненням 18 річного віку. В картці зазначено: батько: ОСОБА_9 , мати: ОСОБА_6 . Місце проживання: АДРЕСА_7 . Заява на видачу паспорта підписана 16.07.1997 року. Паспорт отримано 18.07.1997 року серія НОМЕР_2 . Згідно заяви про видачу паспорта ОСОБА_1 , від 05.12.2014 року Підставами зазначено: видача паспорту у зв?язку з зміною прізвища. Паспорт серії НОМЕР_3 , видано 12. 12.2014 року (а.с.45 том № 2). В матеріалах справи міститься копія паспорта серії НОМЕР_3 виданого на ім?я ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_8 ( т. 2 а с 50) Також, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 , згідно архівної довідки Міністерства оборони України проходив військову службу у військовій частині з 29. 12.2000 року по 06.09.2001 року у військовому званні «рядовий», на посадах «стрілець комендантського взводу», «такелажник». Місце дислокації В/Ч НОМЕР_4 з січня 2001 року по березень 2005 року н. п. Хестінгс н. п. Лунгі (Сьерра-Леоне) виконував завдання у складі миротворчого контингенту місії ООН (а.с. 153 том №l). Таким чином, матеріалами справи встановлено, що позивач у справі ОСОБА_1 до 2014 року ОСОБА_8 після закінчення школи-інтернат проходив військову службу та звернувшись до квартирної служби отримав відмову з підстав прийняття участі в приватизації житла у 1993 році Разом з цим, слід зазначити, що матеріали справи не містять в собі листа відмови в наданні або не наданні дозволу на приватизацію з зазначенням причин такої. Також, матеріалами справи встановлено, що копія свідоцтва про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис № 446 від 04.04.1981 року. Батьки: ОСОБА_9 та ОСОБА_6 (а.с.21 том № 1) відповідає даним про народження дитини, питання щодо позбавлення батьківських прав якої вирішувалось Малиновським районним судом м. Одеси. При цьому, повністю не відповідає даним, щодо дитини, яка приймала участь в приватизації квартири, а саме: ОСОБА_8 , актовий запис №61 від 05.01.1981 року, батьки: ОСОБА_12 та ОСОБА_6 (a.c.97 том № 1). На думку представника відповідача судом не встановлено, матеріалами справи не доведено, що при винесені оскаржуваного рішення відбулось порушення прав позивача, оскільки з досліджених судом документів очевидно, що оскаржуване позивачем рішення «Про надання дозволу на продаж долі в квартирі» винесено щодо іншої особи, дані про народження та батька якої не співпадають з даними про народження та батька дитини щодо якої розглянуто питання. Позивачем не доведено наявності порушень та підстав для скасування оскаржуваного рішення. 3 огляду на досліджені докази, судом встановлено, що позивачем не доведено факту порушення його прав, що відбулось внаслідок приватизації квартири АДРЕСА_3 , а відтак, підстав для скасування рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів від 31.05.1993 року N° 456 «Про надання дозволу на продаж долі в квартирі належної неповнолітньому ОСОБА_8 , 1980 року народження» не має. Крім іншого, судом встановлено, що й підтверджено матеріалами справи, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25.12.1990 року ОСОБА_8 позбавлений батьківського піклування, а згідно довідки школи-інтернат (a.c. 148 том № 1) ОСОБА_8 , приступив до навчання 30.03.1992 року де навчався до 14.06.1996 року. Матеріали справи не містять в собі відомостей щодо містять знаходження/перебування неповнолітньої дитини починаючи з 1990 року по 1992 рік, позивачем, представником позивача клопотань щодо витребування відповідних доказів суду не подано. Таким чином, позивачем не доведено, що саме його права порушені рішенням виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів від 31.05.1993 року № 456.». Отже, враховуючи вищевказані обставини встановлені судом першої інстанції у рішенні на підставі досліджених доказів, апеляційна скарга позивача, а саме аргументи та доводи в ній не витримують критики, та не спростовують встановлених судом обставин у рішенні.

Явка сторін

Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду. Від позивача надійшла заява про слухання справи без його участі, апеляційну скаргу підтримує. Позивач надав суду до суду заяву про подання до суду письмових доказів у якій просив суд приєднати до матеріалів справи Рішення Малиновського районного суду від 10 березня 2023 року про виправлення описки в рішення Малиновського районного суду від 23 грудня 1990 року яким внесно дату народження ІНФОРМАЦІЯ_3 . Судова колегія враховуючи позицію представника відповідача який не заперечував щодо приєднання до матеріалів справи відповідного рішення , звернення позивача до суду ще до винесення оскаржуваного судового рішення та інвалідність позивача, категорію справи про захист дитинства, судова колегія ухвалила приєднати до справи відповідний доказ.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідпача, оцінивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України,- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судовою колегією встановлено, предметом позовних вимог є: визнання нечинним рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів міста Одеси Одеської області від 31 травня 1993 року № 456 щодо надання згоди на відчуження частини однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 64 ).

Позивач зазначив, що в лютому 2015 року йому стало відомо, що він нібито приймав участь в приватизації квартири АДРЕСА_3 , однак, йому на день проведення приватизації було 13 років, в нього відсутні примірники документів щодо приватизації, а тому приватизація житла та видача Свідоцтва про право власності на житло були проведені незаконно у зв`язку з цим підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що в квартирі АДРЕСА_3 були зареєстровані: ОСОБА_6 та він ОСОБА_1 , прізвище на той час ОСОБА_11 . Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23 грудня 1990 року у справі № 2-2188/1990 року батьки: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були позбавлені батьківських прав. На підставі викладеного ОСОБА_6 не могла бути представником неповнолітнього щодо приватизації житла, оскільки була позбавленою батьківських прав, що відповідно свідчить про незаконність дозволу органу опіки та піклування на приватизацію житла.

Відповідно матеріалів цивільної справи 2-2188/90 за позовом виконкому Малиновської районної ради народних депутатів м. Одеси до ОСОБА_6 , 1961 року народження, ОСОБА_21 про позбавлення батьківських прав відносно ОСОБА_8 , 1980 року народження та стягнення аліментів.

Так, згідно матеріалів справи, в позові зазначено, що за адресою: АДРЕСА_6 , проживає неблагополучна родина громадянки ОСОБА_6 , у якої є син ОСОБА_8 , 1980 року народження, який часто не відвідує школу № 20 та залишений на повторний курс в 2-му класі. Батько дитини ОСОБА_21 , має другу родину та сина 1986 року народження, сином від першого шлюбу не цікавиться, не піклується його життям.

Згідно виписки з рішення виконкому Малиновської районної ради народних депутатів № 229-А, від. 25.05.1990 року пункт 3 містить наступне: Квартирній групі квартиру за адресою: АДРЕСА_6 взяти на контроль, не допускати жодних операцій з квартирою до досягнення дитиною ОСОБА_22 повноліття.

Матеріали справи містять в собі низку документів, довідок та характеризуючи матеріалів щодо матері та дитини.

Згідно копії свідоцтва про народження дитини ОСОБА_8 народився: ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місце народження: м. Одеса. Актовий запис про народження складено 04.04.1981 року №446.Батьки: ОСОБА_9 та ОСОБА_6 . Місце реєстрації: Малиновський ЗАГС м. Одеси. Дата видачі: 04.04.1981 року.

Так, згідно довідки від 16.04.1990 року виданої начальником ЖКС № 6 Корубко зазначено, що ОСОБА_6 зареєстрована та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_6 і займає 1 кімнатну квартиру на 4-му поверсі 9-ти поверхового будинку. Особовий рахунок відкрито на ОСОБА_23 , 1931 року народження, яка померла 1988 року. В квартирі проживають: ОСОБА_6 - дочка, 1961 року народження, та ОСОБА_8 внук, 1980 року народження.

Так, рішенням Малиновського районного суду від 23.12.1990 року позов задоволено, позбавлено батьківських прав ОСОБА_6 та ОСОБА_7 батьківських прав відносно сина ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Передано ОСОБА_8 на опіку до органу опіки та піклування.

Отже, з аналізу дослідженої цивільної справи щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 , відносно сина ОСОБА_8 , судом встановлено, що родина, яка рахувалась як не благополучна проживала за адресою: АДРЕСА_6 . Також, матеріалами справи встановлено, що позбавлення батьківських прав відбулось щодо дитини- ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис про народження № 446 від 04.04.1981 року.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 82 ЦПК України).

Згідно свідоцтва про народження виданого повторно (а.с.21 том № 1) зазначено: ОСОБА_8 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис про народження № 446, складений 04.04.1981 року. Батьками зазначені: ОСОБА_9 та ОСОБА_6 . Місце реєстрації: Перший Малиновський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції.

Згідно свідоцтва про зміну імені ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , змінив прізвище на ОСОБА_1 про, що 21.11.2014 року складено актовий запис № 104 (а.с.20 том № 1).

Судом досліджуються документи, що стали підставою для винесення оскаржуваного рішення «Про надання дозволу продажу долі квартири, належної неповнолітньому ОСОБА_8 , 1980 року народження» від 31.05.1993 року № 465.

Згідно рішення від 31.05.1993 року № 465 «Про надання дозволу продажу долі квартири, належної неповнолітньому ОСОБА_8 , 1980 року народження» зазначено, що розглянувши заяву громадянки ОСОБА_6 , матері неповнолітнього сина проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 з проханням надати дозвіл на продаж долі приватизованої квартири від імені її сина, виконавчий комітет Суворовської ради народних депутатів встановив наступне: гр. ОСОБА_6 є матерію неповнолітнього сина ОСОБА_8 , 1980 року народження, з яким виїзжає на постійне місце проживання в АДРЕСА_2 .

Виходячи з викладеного орган опіки та піклування не заперечує з приводу продажу долі квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та надав дозвіл ОСОБА_6 на продаж долі у вищевказаній квартирі. Грошові кошти, що належать неповнолітньому покласти на рахунок в Ощадному банку (а.с.92 том № 1).

Так, згідно свідоцтва про право власності на житло від 21.05.1993 року виданого Комерційним центром «Пріорітет» квартира АДРЕСА_3 на праві спільної власності в рівних частках належить: ОСОБА_6 та ОСОБА_8 . Свідоцтво видане згідно розпорядження від 10.05.1993 року № 15, та зареєстровано і записано у реєстрову книгу № 7 (а.с.55,96 том №1).

Згідно довідки форми № 9 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженка м. Одеси (т. 1, а.с.94).

Згідно заяви ОСОБА_8 голові Суворовського виконкому остання написана ОСОБА_8 проживаючим за адресою: АДРЕСА_1 який просить надати згоду на продаж долі в квартирі. Заява підписана 15.05.1993 року (а.с.95 том №1).

Також, до документів з приводу надання дозволу на продаж долі в квартирі надано копію свідоцтва про народження ОСОБА_8 , згідно якого зазначено: ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Актовий запис про народження №61 складений 05.01.1981року. Батьки: ОСОБА_12 та ОСОБА_6 . Свідоцтво про народження видане 05.01.1981 року (т.1 а.с.97).

Отже, з огляду на досліджені документи судом вбачається, що рішення суду про позбавлення батьківських прав та оскаржуване позивачем рішення про надання дозволу на продаж долі в квартирі винесені щодо різних осіб, оскільки у вказаних документах не збігаються актові записи про народження, а саме: № 446 та 61, відомості щодо батька а саме, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , крім іншого, рішенням суду позбавлено батьківських прав « ОСОБА_10 », та дати складених актових записів, а саме: 05.01.1981 року та 04.04.1981 роки. Крім іншого, в матеріалах справи про позбавлення батьківських прав зазначено, що встановлено низкою документів, що сім`я ОСОБА_11 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується тим, що позов про позбавлення батьківських прав було розглянуто Малиновським районним судом м. Одеси.

Згідно довідки Одеської загальноосвітньої школи інтернат І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області від 20.01.2015 року № 54 зазначено, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дійсно навчався в ОЗО інтернат № 4 І-ІІІ ступенів з 30.03.1992 року по 14.06.1996 року (наказ про відрахування № 77 від 14.06.1996 року) (а.с.148 том № 1).

Відповідно до довідки Одеської спеціалізованої школиінтернат № 2 І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови ОМР Одеської області зазначено, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дійсно навчався в Одеської школі-інтернат № 2 з 01.09.1997 року по 15.06.1999 року. Закінчив 11 класів та отримав атестат про середньо освіту серії НОМЕР_5 16.06.1999 року (а.с.149 том № 1).

Згідно листа Одеської загальноосвітньої школи-інтернат № 5 І-ІІІ ступенів ОМР Одеської області від 26.08.2016 року № 480 зазначено, зо в архівних документах особової справи ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , документи, які надають дозвіл на відлучення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебувала у спільній частковій власності малолітнього ОСОБА_8 , в період з 10.05.1993 року по 08.06.1993 року не виявлені (а.с.150 том № 1).

Судом досліджуються документи щодо видачі паспорта громадянина України ОСОБА_11 в подальшому ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 надані суду на запит від 25.09.2017 року № 18000 (а.с.43-54 том № 2).

Так, ОСОБА_8 , 10.12.1980 року звернувся з заявою про видачу паспорта у зв`язку з досягненням 18 річного віку. В картці зазначено: батько: ОСОБА_9 , мати: ОСОБА_6 . Місце проживання: АДРЕСА_9 . Заява на видачу паспорта підписана 16.07.1997 року. Паспорт отримано 18.07.1997 року серія НОМЕР_2 .

Згідно заява про видачу паспорта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , від 05.12.2014 року Підставами зазначено: видача паспорту у зв`язку з зміною прізвища. Паспорт серії НОМЕР_3 , видано 12.12.2014 року (а.с.45 том № 2).

В матеріалах справи міститься копія паспорта серії НОМЕР_3 виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_8 ( т. 2 а.с.50).

Також, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 , згідно архівної довідки Міністерства оборони України проходив військову службу у військовій частині з 29.12.2000 року по 06.09.2001 року у військовому званні «рядовий», на посадах «стрілець комендантського взводу», «такелажник». Місце дислокації В/Ч НОМЕР_4 з січня 2001 року по березень 2005 року (н.п. Сьерра Леоне) виконував завдання у складі миротворчого контингенту місії ООН (а.с.153 том №1).

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що позивач у справі ОСОБА_1 до 2014 року ОСОБА_8 після закінчення школи-інтернат проходив військову службу та звернувшись до квартирної служби отримав відмову з підстав прийняття участі в приватизації житла у 1993 році.

Разом з цим, слід зазначити, що матеріали справи не містять в собі листа відмови в наданні або не наданні дозволу на приватизацію з зазначенням причин такої.

Також, матеріалами справи встановлено, що копія свідоцтва про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис № 446 від 04.04.1981 року. Батьки: ОСОБА_9 та ОСОБА_6 (а.с.21 том № 1) відповідає даним про народження дитини, питання щодо позбавлення батьківських прав якої вирішувалось Малиновським районним судом м. Одеси.

При цьому, повністю не відповідає даним, щодо дитини, яка приймала участь в приватизації квартири, а саме: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис № 61 від 05.01.1981 року, батьки: ОСОБА_12 та ОСОБА_6 (а.с.97 том № 1).

Нормами Сімейного кодексу України, зокрема ст. 177 передбачені підстави та умови управління майном дитини. за ч. 1 цієї статті - батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов`язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.

Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси.

2. Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав:укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, щодо майна, власником (співвласником) та/або користувачем якого є дитина;видавати письмові зобов`язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини.

3. Батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною правочинів, передбачених частиною другою цієї статті, лише з дозволу органу опіки та піклування.

4. Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

Судом не встановлено, матеріалами справи не доведено, що при винесені оскаржуваного рішення відбулось порушення прав позивача, оскільки з досліджених судом документів очевидно, що оскаржуване позивачем рішення «Про надання дозволу на продаж долі в квартирі» винесено щодо іншої особи, дані про народження та батька якої не співпадають з даними про народження та батька дитини щодо якої розглянуто питання.

Позивачем не доведено наявності порушень та підстав для скасування оскаржуваного рішення.

З огляду на досліджені докази, судом встановлено, що позивачем не доведено факту порушення його прав, що відбулось внаслідок приватизації квартири АДРЕСА_3 , а відтак, підстав для скасування рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів від 31.05.1993 року № 456 «Про надання дозволу на продаж долі в квартирі належної неповнолітньому ОСОБА_8 , 1980 року народження» не має.

Крім іншого, судом встановлено, що й підтверджено матеріалами справи, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25.12.1990 року ОСОБА_8 позбавлений батьківського піклування, а згідно довідки школи-інтернат (а.с.148 том № 1) ОСОБА_8 , приступив до навчання 30.03.1992 року де навчався до 14.06.1996 року.

Матеріали справи не містять в собі відомостей щодо місця знаходження/перебування неповнолітньої дитини починаючи з 1990 року по 1992 рік, позивачем, представником позивача клопотань щодо витребування відповідних доказів суду не подано.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Згідно п.27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Таким чином, позивачем не доведено, що саме його права порушені рішенням виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів від 31.05.1993 року № 456.

Щодо заяви про застосування строку позовної давності від 18.05.2021 року (вх.№14256). Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Кудрявцев Ігор Анатолійович звернувся до суду з даною заявою в якій зазначив, що позивачем заявлено вимогу про визнання нечинним рішення від 1993 року, з позовною заявою позивач звернувся до суду у вересні 2016 року, що свідчить проте, що позовна заява подана до суду з пропущенням строку позовної давності (а.с.96-97 том № 4).

Разом з цим, на адресу суду 30.06.2021 року (вх. № 4992) надійшла заява за підписом представника позивача адвоката Мацієвського Олександра Миколайовича про поновлення строку подання зави. Заява обґрунтована тим, що позивач про порушення свого права дізнався лише в лютому 2015 року, а обставини, що оскаржуються виникли в 1993 році, коли позивачу було 13 років, та про них йому не було відомо (а.с.101-102, том № 4).

Вирішуючи питання щодо застосування строку позовної давності та його поновленні суд виходить з наступного.

Так, згідно ч.1 ст. 15 ЦК України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Розділом V ЦК України передбачені строки та терміни позовної давності.

Згідно положення ст. 251 ЦПК України - строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦПК України).

Звертаючись з позовом про визнання рішення нечинним позивач зазначив, що про порушене право дізнався лише в 2015 році, також про дані обставини зазначено в заяві про поновлення строку на звернення з позовом.

При цьому, як вже зазначалось судом, матеріали справи не містять в собі доказів щодо підтвердження даного факту, тобто позивачем до позову не надано листа щодо відмови у здійсненні права на приватизацію з зазначенням причин такої, тому не можливо встановити наявність або відсутність прощення строку на звернення до суду.

Судова колегія погоджується з висновками до яких прийшов суд першої інстанції та зазначає, що суд першої інстанції не застосовав наслідки спливу позовної давності (відмова у позові), оскільки при розгляді справи встановлено, що у позивача відсутнє суб`єктивне право, про захист якого він просить та воно не порушувалось відповідачем, зокрема, щодо позивача особисто, а тому суд відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_1 - за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Доводи апелянта стосовно того , що суд некритично поставився до оцінки документів, покладених в основу оспорюваного рішення № 456, наслідком чого став вищенаведений хибний висновок суду про те, що рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25грудня 1990 року у цивільній справі № 2-2188/90 про позбавлення батьківських прав та оспорюване апелянтом рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів міста Одеси Одеської області від 31 травня 1993 року № 456 щодо надання згоди на відчуження частини квартири - винесені щодо різних осіб, не є слушними, так як матеріалами справи встановлено, що копія свідоцтва про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис № 446 від 04.04.1981 року. Батьки: ОСОБА_9 та ОСОБА_6 (а.с.21 том № 1) відповідає даним про народження дитини, питання щодо позбавлення батьківських прав якої вирішувалось Малиновським районним судом м. Одеси. При цьому, частково не відповідає даним, щодо дитини, яка приймала участь в приватизації квартири, а саме: ОСОБА_8 , актовий запис про народження №61 від 05.01.1981 року, батьки: ОСОБА_12 та ОСОБА_6 (a.c.97 том № 1). Рішенням Малиновського районного суду від 10 березня 2023 року про виправлення описки в рішення Малиновського районного суду від 23 грудня 1990 року внесно дату народження позивача 10.12.1980 року та змінено резолютивну частину рішення Малиновського районного суду від 23 грудня 1990 року, однак зазначеним рішенням не усунуто розбіжностей з актовими записами стосовно особи яка приймала участь в приватизації квартири.

Доводи апелянта про те, що заяву від 15 травня 1993 року ОСОБА_1 ніколи не складав, не підписував та не подавав, оскільки за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25 грудня 1990 року у цивільній справі № 2-2188/90 ОСОБА_1 був переданий на піклування органу опіки та піклування та на час складання сфабрикованої заяви (15 травня 1993 року)., не є слушними так як не підтверджені належними доказами.

Доводи апелянта у своїй більшості не є критикою оскаржуваного рішення а є спробою особистого аналізу обставин справи.

Статтею ст.263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною позивача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають, судові витрати понесені позивачем до відшкодування також не підлягають.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Такє рішення суду не позбавляє позивача в подальшому права на звернення за судовим захистом , однак для такого звернення необхідно усунути розбіжності встановлені судовими рішеннями у справі.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Суворівського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 квітня 2023 року.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді Ю.П. Лозко

В.А. Коновалова