Постанова

від 26.10.2022 по справі 688/3545/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2022 року

м. Хмельницький

Справа № 688/3545/21

Провадження № 22-ц/4820/1621/22

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), Грох Л.М., Талалай О.І., секретар судового засідання Цугель А.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідачки ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №688/3545/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 липня 2022 року (суддя Стаднічук Н.Л.) у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині та застосування наслідків недійсності правочину.

Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_3 вказував, що 12 березня 2021 року між ним та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу Ѕ частки земельної ділянки з розташованими на ній житловим будинком з належними до нього господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Іншу Ѕ частину земельної ділянки за цим же договором відчужив на користь ОСОБА_4 брат позивача ОСОБА_5 . Позивач посилається на те, що відповідачка провела повний розрахунок лише з ОСОБА_5 , тоді як йому сплатила лише 1500 доларів США, а на решту суми 12.03.2021 написала розписку про отримання позики у позивача в сумі 4500 доларів США та про сплату цієї суми протягом 18 місяців щомісячно по 250 доларів США. ОСОБА_3 вказує, що на час укладення спірного договору перебував у край важкому матеріальному стані і потребував термінової дороговартісної операції, і через потребу в коштах піддався на вмовляння відповідачки та уклав угоду на вкрай невигідних для себе умовах: на заниженій ціні вартості земельної ділянки та житлового будинку і в розстрочку. Позивач вказує, що розраховуючи на порядність ОСОБА_4 він взяв на лікування та оперативне втручання кредит у розмірі 80000 грн та думав, що зможе його погашати, якщо відповідачка буде вчасно виплачувати йому кошти по розписці.

ОСОБА_3 вважає, що відповідачка скористалась його тяжкими життєвими обставинами, пов`язаними із потребою проведення термінової операції та не мала наміру розраховуватися за будинок і земельну ділянку, внаслідок чого він не отримав того, на що розраховував отримати при укладення спірної угоди. Позивач вказує, що якби не потреба у терміновому оперуванні, він би не погодився на такі умови правочину, адже ціна за будинок була занижена і взагалі не продавав би майно, оскільки сам з сім`єю потребує житла.

Зважаючи на викладене, уточнивши вимоги ОСОБА_3 просив суд визнати частково недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з розташованим на ній житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ним, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 12 березня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу Мартиненко А.М. зареєстрованого в реєстрі під №382, в частині що стосується відчуження належної позивачу Ѕ частки майна та застосувати наслідки недійсності правочину у порядку ст. 216 ЦК України і зобов`язати відповідачку повернути позивачу у натурі Ѕ частину земельної ділянки з розташованою на ній Ѕ частиною житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області в задоволені позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу в сумі 8700 грн.

Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначає, що якщо продавець в результаті продажу майна коштів не отримав, цей факт вже свідчить про невигідність правочину для продавця. Невідповідність умов договору щодо проведеної оплати фактичним обставинам, відсутність фактичного розрахунку, зміна ціни продажу чи способу розрахунку під тиском з боку покупця після підписання договору теж свідчить про збіг тяжких обставин у продавця, що вплинуло на його волевиявлення: змусило погодитись на погіршення, порушення своїх прав і умов правочину.

Апелянт зазначає, що ОСОБА_4 написала розписку про те, що в день укладання договору передає йому готівкою 1500 доларів США, а решту 4500 доларів США - протягом 18 місяців щомісячно по 250 доларів США. Проте, така умова є вкрай невигідною для продавця та прикладом істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду інтересів продавця і породжує можливості для покупця взагалі не сплачувати ціну продажу, оскільки ці платежі не були забезпечені передбаченими правовими механізмами забезпечення виконання зобов`язань (заставою, іпотекою, порукою, гарантією) і право власності переходило до покупця в момент підписання угоди, чим в подальшому і скористалась відповідачка тa відмовилась сплатити решту вартості предмету продажу.

Однак, як вказує апелянт, він прийняв запропоновані умови розрахунку ОСОБА_4 під впливом тяжкої обставини, оскільки потребував кошти на термінову дороговартісну операцію. Також, ОСОБА_3 посилається на те, що позику ОСОБА_4 надавати він не міг, адже сам перебував у вкрай важкому матеріальному стані і потребував коштів на лікування.

На думку апелянта, висновок суду першої інстанції про те, що відсутні докази укладення спірного правочину на вкрай невигідних умовах є помилковим і такий висновок не відповідає обставинам справи.

Тому, ОСОБА_3 просить скасувати оскаржуване рішення, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідачки на користь позивача понесені судові витрати.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 погоджується із висновками суду першої інстанції та просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Так, на думку відповідачки доводи апелянта спростовуються розпискою та вимогою від 22.10.2022 про дострокове повернення частини позики. І відповідно до цієї розписки, в ній не зазначено, що вона є невід`ємною частиною договору купівлі-продажу і встановлює порядок його оплати. Також, ОСОБА_4 вказує, що свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не брали участі в укладені оскаржуваного правочину, не були безпосередньо присутні при його укладені і надають свої свідчення зі слів позивача, а тому їх покази не можуть бути належними доказами у справі. Крім того, відповідачка посилається на те, що суперечливими є твердження апелянта щодо необхідності проведення термінової операції, як обґрунтування перебування у важкому становищі, оскільки, як вказує сам позивач, він оформив кредит для оплати лікування і мав намір погасити його за рахунок отриманих від відповідачки коштів. З огляду на викладене, доводи позивача про начебто невиконання чи неналежне виконання договору позики, на думку ОСОБА_4 , не можуть слугувати умовою для визнання договору купівлі-продажу недійсним. Також, ОСОБА_4 просить вирішити питання про стягнення з позивача витрат на правову допомогу.

Представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з підстав у ній наведених.

Представник відповідачки ОСОБА_9 ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просить оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Позивач ОСОБА_3 , відповідачка ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 до суду не з`явилися, хоча про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та думку представників учасників справи вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 12 березня 2021 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з розташованим на ній житловим будинком, що посвідчений приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу Мартиненко А.М., зареєстрований в реєстрі під №382, згідно якого ОСОБА_3 та ОСОБА_5 продали ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 0,0585 га в межах згідно з планом кадастровий номер 6810700000:01:001:0227, з розташованим на ній житловим будинком з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 66,8 кв.м та житловою площею 47,6 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с.13-15).

Згідно п.п.2.1 - 2.3 Договору продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчинено за 237723 грн, які отримані продавцями від покупця до оформлення цього договору. Своїми підписами на цьому договорі сторони стверджують факт проведення повного безготівкового розрахунку за цим договором. Ринкова вартість земельної ділянки, що є предметом цього договору, згідно звіту про оцінку майна, складеного суб`єктом оціночної діяльності та внесеному до єдиної бази даних звітів про оцінку 29 січня 2021 року становить 28700 грн. Ринкова вартість житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що є предметом цього договору, згідно звіту про оцінку майна, складеного суб`єктом оціночної діяльності та внесеному до єдиної бази даних звітів про оцінку 29 січня 2021 року становить 209023 грн.

Відповідно до розписки від 12.03.2021 слідує, що ОСОБА_4 є позичальником і цією розпискою підтверджує, що ОСОБА_3 є позикодавцем і надає їй кошти в якості позики в сумі 4500 доларів США в день складення цієї розписки на термін 18 місяців з 12.04.2021 по 12.09.2022. І передача позики здійснюється в готівковій формі щомісяця у зазначений період по 250 доларів США. (а.с.16).

22.10.2021 ОСОБА_3 направив ОСОБА_4 вимогу про дострокове повернення частини позики, що залишилася (3450 доларів США) в строк до 01.11.2021 (а.с.17).

Згідно консультативного висновку Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1 філії «Центр охорони здоров`я» ПАТ «Українська залізниця» від 20.09.2018 та довідки «Інституту травматології та ортопедії НАМН України» від 16.04.2018 ОСОБА_3 діагностовано асептичний некроз голівки правої стегнової кістки та рекомендовано тотальне безцементне ендопротезування правого кульшового суглоба (а.с.19).

06.05.2021 ОСОБА_3 переніс оперативне втручання - тотальне безцементне ендопротезування правого кульшового суглоба системою Ббраун (а.с.20).

22.09.2021 ОСОБА_3 довічно встановлено третю групу інвалідності (загальне захворювання) у зв`язку із ураженням опорно-рухового апарату (а.с.22).

В зв`язку з оперативним втручанням позивачем понесено витрати на придбання протезу суглобу та ліків на загальну суму 88263,69 грн, що підтверджується квитанціями, наявними в матеріалах справи (а.с.24, 27- 29, 31).

05.05.2021 ОСОБА_3 було отримано кредит в АТ «Акцент-банк» в сумі 75706,50 грн зі сплатою комісії 3028,26 грн (а.с.34).

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що наявність важкої хвороби у позивача є тяжкою обставиною, однак останнім не доведено належними та допустимими доказами того, що спірний договір було укладено на вкрай невигідних для нього умовах внаслідок збігу тяжких обставин та з метою усунення їх наслідків, адже оплату операції ОСОБА_3 планував здійснювати за рахунок кредитних коштів, а сплачувати кредит - за рахунок коштів, отриманих від продажу своєї частки у праві власності на земельну ділянку та житлового будинку з надвірними будівлями. І, крім того, будинок із земельною ділянкою був виставлений на продаж більше ніж за рік до дати укладення спірного договору дружиною ОСОБА_5 , а зниження ціни під час торгу не може бути доказом укладення угоди на вкрай невигідних умовах та ціна продажу майна позивача влаштовує, однак він має претензії щодо несплати ОСОБА_4 боргу за договором позики.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Так, згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

За правилом ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Вказаний правовий висновок узгоджуються з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17 (провадження № 12-112гс18).

Відповідно до ч.1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Правочин, який оспорюється на підставі ст. 233 ЦК України, характеризується тим, що особа вчиняє його добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена вчинити правочин через тяжкі для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.

Підставами визнання правочину недійсним на підставі ст. 233 ЦК України та предметом доказування у справі є: 1) наявність тяжкої обставини, в якій перебувала особа, що змусила її вчинити правочин; 2) правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах.

Тобто для визнання правочину недійсним на підставі ч.1 ст. 233 ЦК України, необхідна сукупність вказаних умов. Такий висновок підтверджується вживанням законодавцем в ч. 1 ст. 233 ЦК України сполучника «і», за допомогою якого відбувається поєднання вказаних умов. Встановлена ст. 233 ЦК України підстава недійсності правочину є сукупністю цих двох елементів - відсутність хоча б одного з них є ознакою знаходження відповідних правовідносин за межами сфери регулювання ч.1 ст. 233 ЦК України.

Наявність тяжкої обставини, що змусила особу вчинити правочин, має довести сторона, яка такий правочин оспорює. Предметом доказування також є той факт, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було би вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Тяжкі обставини мають вплинути на особу таким чином, що спонукають її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Умови мають бути очевидно невигідними для особи, яка уклала цей правочин, і бути наявними саме в момент вчинення правочину. Тяжкими обставинами можуть бути, зокрема, тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства особи, учасника правочину, та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Такі правочини мають дефекти волі і здійснюються за обставин, коли особа змушена вчинити правочин на вкрай невигідних для себе умовах.

Виходячи із системного аналізу наведених норм, визнання правочину недійсним на підставі ст. 233 ЦК України пов`язане із доведеністю наявності чи відсутності власного волевиявлення в особи на його вчинення на тих умовах, за яких був укладений правочин.

Зазначені висновки узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.03.2021 у справі №369/13272/18 та у постанові від 22.12.2020 у справі №502/130/17, які в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягають врахуванню судом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції на підставі зібраних у справі доказів, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання на підставі ст. 233 ЦК України недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з розташованим на ній житловим будинком в частині, що належала ОСОБА_3 , оскільки позивачем хоч і доведено наявність тяжкої для нього обставини у вигляді хвороби, проте в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що оспорюваний договір укладений на вкрай невигідних для нього умовах та, що за відсутності тяжкої обставини (хвороби) правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Аргументи апеляційної скарги на незастосування судом першої інстанції закону, який підлягає застосовування є голослівними, адже суд при вирішенні позову ОСОБА_3 керувався положеннями ст. ст. 203, 215, 233, 626, 655 ЦК України, ст. ст. 12, 76-81 ЦПК України.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем доведено наявність тяжкої хвороби та необхідність термінового дороговартісного лікування, а також те, що висновок суду першої інстанції про відсутність доказів укладення спірного правочину на вкрай невигідних (несправедливих, оскільки всупереч принципу добросовісності його наслідком є дисбаланс прав та обов`язків на шкоду продавцю) умовах є помилковим не заслуговують на увагу.

Апеляційний суд зазначає, що при встановленні вкрай невигідних умов слід враховувати таке. По-перше, ці невигідні умови безпосередньо мають бути пов`язані з обставинами вчинення правочину. Тобто внаслідок вчинення такого правочину особа отримує можливість вирішити ту проблему (усунути тяжку обставину), яка змусила її це зробити. По-друге, умови правочину повинні бути не просто невигідними, а вкрай невигідними. Тобто такі умови мають бути явно кабальними для особи. Для доведення вкрай невигідних умов вчинення правочину особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Тяжка обставина є оціночною категорією і має визнаватися судом з урахуванням всіх обставин справи

Встановивши обставини справи та оцінивши у відповідності із вимогами ст. 89 ЦПК України надані учасниками справи докази, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про недоведеність позивачем існування при укладенні спірного договору вкрай невигідних умов, адже наявність у ОСОБА_3 тяжкого захворювання (асептичний некроз голівки правої стегнової кістки, діагноз встановлений 20.09.2018), проведення 06.05.2021 оперативного втручання і укладення 12.03.2021 з ОСОБА_4 договору позики, відповідно до якого остання отримала у ОСОБА_3 в позику 4500 доларів США на термін 18 місяців із зобов`язаннями їх щомісячного повернення по 250 доларів США не є беззаперечним підтвердження укладення ОСОБА_3 спірного правочину саме на вкрай невигідних для нього умовах. Адже, як встановлено в суді першої інстанції та підтверджено представником позивача в суді апеляційної інстанції, позивача влаштовує ціна предмету продажу (12000 доларів США - по 6000 доларів США ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ), однак його претензії зводяться до несплати ОСОБА_4 боргу за договором позики.

Разом з тим, як слідує із матеріалів справи (а.с.16-17) ОСОБА_4 з квітня по серпень 2021 року частково виконувала свої зобов`язання про щомісячне повернення позики і станом на 12.05.2021 ( ОСОБА_3 05.05.2021 оформлено кредит та 06.05.2021 йому проведено оперативне втручання) відповідачка сплатила позивачу обумовлені договором позики від 12.03.2021 400 доларів США (150 та 250 доларів США). Так як неповернута частина позики станом на 22.10.2021 становить 3450 доларів США, що підтверджується вимогою ОСОБА_3 від 22.10.2021 про дострокове повернення частини позики, тому апеляційний суд констатує, що позивач отримав за відчужене майно 1500 доларів США в день укладення оспорюваного договору, 400 доларів США станом на 12.05.2021, а всього - 2550 доларів США на дату звернення із позовом до суду. І не проведення ОСОБА_4 розрахунку у визначені дати не є підтвердженням вчинення оспорюваного в частині правочину на вкрай невигідних для позивача умовах, і не є підставою для визнання оспорюваного в частині правочину недійсним.

Крім того, як вбачається із оспорюваного в частині договору, продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчинено за 237723 грн, тоді як ринкова вартість земельної ділянки, що є предметом цього договору, згідно звіту про оцінку майна становить 28700 грн, а житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами - 209 023 грн, що також не підтверджує укладення спірного правочину на вкрай невигідних умовах. Доказів на спростування зазначених обставин стороною позивача надано не було.

Не можуть бути прийняті колегією суддів і доводи апеляційної скарги про те, що позивач, якби не мав такої тяжкої обставини, як хвороба, не продавав би будинок, оскільки його сім`я потребує поліпшення житлових умов і залишив би нерухомість для власного проживання.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відчужена ОСОБА_3 Ѕ частина будинку не є його єдиним житлом, оскільки 23.12.2019 державним нотаріусом Шепетівської міської державної нотаріальної контори Камфорович О.А. позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яка складається з житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями АДРЕСА_2 . І 23.12.2019 ОСОБА_3 зареєстровано право власності на цей будинок, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.105,106).

Крім того, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував висновки, викладених у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 2-259/07 та Верховного Суду України, викладених в постановах від 06 квітня 2016 року у справі № 6-551цс16 та від 21 грудня 2016 у справі №6-2766цс16, оскільки висновки викладені у оскаржуваному рішенні не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах Верховного Суду.

За наведених обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, як і не підтверджують належними доказами їх неправомірність.

Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не допущено.

Рішення суду ґрунтуються на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

При вирішення клопотання представника відповідачки щодо розподілу судових витрат, апеляційний суд виходить наступного.

Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (стаття 133 ЦПК України). Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи відповідно до пункту 2 частини першої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до частини восьмої зазначеної статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Встановлено, що в суді апеляційної інстанції правову допомогу відповідачці надавав адвокат Руденка Д.В., що підтверджується ордером на надання правничої допомоги серії ВК №1035965.

Як вбачається із матеріалів справи 24.12.2021 між ОСОБА_4 та АО «РО ЛЕКС» в особі заступника голови об`єднання Руденка Д.В. укладено договір про надання правової допомоги №24/12-2021.

15 вересня 2022 року між ОСОБА_4 та АО «РО ЛЕКС» в особі заступника голови об`єднання Руденка Д.В. укладено Додаткову угоду №2 до Договору про надання правової допомоги №24/12-2021 від 24.12.2021

Відповідно до п. 3.1 Договору правова допомог надається шляхом: надання усних та письмових довідок та консультацій щодо положень законодавства, рекомендацій та роз`яснень щодо суті та юридичних наслідків дій правочинів Клієнта;

звернення з адвокатськими запитами до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб, збирання відомостей про факти, що можуть бути використані як докази, здійснення в установленому законом порядку запитів, отримання і вилучення речей, документів, їх копій, ознайомлення з ними та опитування осіб за їх згодою;складання заяв, звернень, позовних заяв, пояснень, скарг (включаючи апеляційні та касаційні) та інших документів правового характеру; участі адвоката та/або осіб, які є його помічниками а також інших залучених осіб, у вчиненні дій за місцем виконання доручення; забезпечення захисту прав та охоронюваних законом інтересів Клієнта під час розгляду цивільних, господарських, адміністративних та інших справ у судах загальної юрисдикції, спеціалізованих, третейських та інших судах України створених відповідно до законодавства; забезпечення захисту прав та охоронюваних законом інтересів Клієнта під час процедур адміністративного оскарження рішень суб`єктів владних повноважень в органах всіх рівнів; представництва інтересів Клієнта у правовідносинах з третіми особами, зокрема, але не обмежуючись, фізичними особами, підприємствами. установами, організаціями, правоохоронними органами, органами державної влади та управління, місцевого самоврядування, судами, страховими компаніями. Моторним (транспортним) страховим бюро України; надання правової допомоги та здійснення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта у кримінальному провадженні та під час розгляду справ про адміністративні правопорушення; надання правової допомоги та здійснення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта як учасника (сторони) виконавчого провадження; надання інших видів правової допомоги, якщо це необхідно для забезпечення виконання доручення Клієнта (а.с. 62).

Згідно п.п. 1.1-1.3, 1.5 додаткової угоди №2 Клієнт зобов`язується: сплатити Адвокатському об`єднанню гонорар (винагороду) за виконану роботу з розрахунку 800 грн за годину роботи, наданих Клієнту юридичних послуг уповноваженими особами Адвокатського об`єднання. Окремо від гонорару (винагороди) передбачених Клієнт зобов`язуєтеся сплатити Адвокатському об`єднанню гонорар (винагороду) за участь уповноважених осіб (адвоката) Адвокатського об`єднання у судовому засіданні з розрахунку 4 000 грн за одне судове засідання в незалежності від його тривалості (ціна включає в себе витрати на прибуття до приміщення суду). Сплатити Адвокатському об`єднанню додаткову винагороду (гонорар успіху) в розмірі 3 000 грн, якщо буде досягнуто мету представництва щодо порушених/оспорюваних прав Клієнта. Гонорар (винагороду) передбачений п.п. 1.1-1.3 Додаткової угоди Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню не пізніше 5-ти днів з дня набрання законної сили рішення суду чи будь-якого іншого компетентного органу, яке буде прийнято за результатами надання правової допомоги Адвокатським об`єднанням/його представниками Клієнту з метою захисту його порушених/оспорюваних прав (а.с. 210).

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 вказував про орієнтований (попередній) розрахунок судових витрат (а.с.211) і такий складе 10 700 грн. До відзиву було додано копію Договору про надання правової допомоги №24/12-2021 від 24.12.2021, Додаткова угода №2 від 15.09.2022 до Договору про надання правової допомоги №24/12-2021 від 24.12.2021, орієнтований (попередній) розрахунок наданих послуг за Договором про надання правової допомоги №24/12-2021 від 24.12.2021, копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю та копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 12 січня 2022 року.

Враховуючи відсутність заперечень позивача щодо розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами та зважаючи на конкретні обставини справи, принцип змагальності сторін, критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу: дійсність, необхідність та розумність їх розміру, ураховуючи складність справи, підготовку та подання представником ОСОБА_4 відзиву на апеляційну скаргу і його участь у судовому засіданні 26.10.2022, апеляційний суд вважає, що наявні законні підстави для стягнення із позивача на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 10700 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 липня 2022 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) 10 700 (десять тисяч сімсот) грн витрат на правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 жовтня 2022 року.

Судді А.П. Корніюк

Л.М. Грох

О.І. Талалай