Постанова

від 25.10.2022 по справі 175/59/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6289/22 Справа № 175/59/18 Суддя у 1-й інстанції - Бойко О. М. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Демченко Е.Л.

суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О.

при секретарі Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,треті особи приватнийнотаріус Дніпровськогоміського нотаріальногоокругу ШуваєваОлена Станіславівна,приватний нотаріусДніпровського міськогонотаріального округуЗлатова НаталіяАнатоліївна та ОСОБА_8 ,про скасуваннярішень продержавну реєстраціюправа власностіта визнанняправа власностів порядкуспадкування зазаконом,-

в с т а н о в и л а:

У січні2018року ОСОБА_1 звернулась досуду знеодноразово уточненимпозовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,третя особа ПНДМНО ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 ,про визнаннянедійсним правочинута визнанняправа власностів порядкуспадкування зазаконом, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_11 , спадкоємцями якого у рівних частках є вона, його батько ОСОБА_2 та його діти від першого шлюбу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . У визначений законом строк вони звернулись з відповідними заяви про прийняття спадщини.

Зазначала, що до спадкового майна після смерті ОСОБА_11 відноситься: житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 337,8 кв.м, житловою площею 73,2 кв.м; земельна ділянка, кадастровий номер 1221455400:01:012:0019, площею 0,15 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована у АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, кадастровий номер 1221455400:01:012:0020, площею 0,0524 га, для ведення особистого селянського господарства, розташована у АДРЕСА_1 ; садовий будинок, розташований у АДРЕСА_2 , загальною площею 63,6 кв.м, який знаходиться на земельній ділянці площею 1450 кв.м, вартістю 20 418,00 грн.; частка в статутному фонді ТОВ «Спецлит`є» у розмірі 51 відсоток, яке знаходиться у АДРЕСА_3 . Також до спадкового майна віднесено і борги спадкодавця.

23 листопада 2016 року вона подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_11 та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, яке їй було видане 19 вересня 2017 року, лише на 1/4 частку в статутному капіталі TOB «Завод Спецлит`є».

Вказувала, що іншу частку спадкової маси, зокрема, житловий будинок та земельні ділянки по АДРЕСА_1 їй оформити належним чином не вдалося, оскільки на вказане майно було здійснено стягнення як на іпотечне майно та зареєстровано право власності на третіх осіб.

Посилаючись на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки, яке здійснено у позасудовому порядку ПН ДМНО ОСОБА_9 , відбулося з порушенням законодавства, а тому, з врахуванням остаточної редакції позовних вимог, просила суд: скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на спадкове майно, що є предметом іпотеки, а саме: на житловий будинок АДРЕСА_1 за індексним номером рішення 36100578, прийняте у позасудовому порядку 11 липня 2017 року (дата державної реєстрації) та 12 липня 2017 року (дата внесення до реєстру) ПН ДМНО ОСОБА_9 ; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на спадкове майно, що є предметом іпотеки, а саме: на земельну ділянку, кадастровий номер 1221455400:01:012:0019, площею 0,15 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованих у АДРЕСА_1 , за індексним номером рішення 36101690, прийняте у позасудовому порядку 11 липня 2017 року (дата державної реєстрації) та 12 липня 2017 року (дата внесення до реєстру)ПН ДМНО ОСОБА_9 ; скасувати рішення про держану реєстрацію права власності ОСОБА_5 , на спадкове майно, що є предметом іпотеки, а саме: на земельну ділянку, кадастровий номер 1221455400:01:012:0020, площею 0,0524 га, для ведення особистого селянського господарства, розташовану у АДРЕСА_1 , за індексним номером рішення 36102645, прийняте у позасудовому порядку 11 липня 2017 року (дата державної реєстрації) та 12 липня 2017 року (дата внесення до реєстру) ПН ДМНО ОСОБА_9 ; визнати за нею право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_11 ; визнати за нею право власності на 1/4 частину земельної ділянки, кадастровий номер 1221455400:01:012:00 19, площею 0,15 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка; визнати за нею право власності на 1/4 частину земельної ділянки, кадастровий номер 1221455400:01:012:0020, площею 0,0524 га, для ведення особистого селянського господарства, розташовану в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на спадкове майно, а саме: на садовий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 63,6 кв.м, з господарськими будовами і спорудами, розташованими на земельній ділянці площею 1459 кв.м у садовому товаристві "Ізумруд" обслуговуючий кооператив, що знаходиться в селищній раді Обухівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області за індексним номером рішення 39826762, прийняте 23 лютого 2018 року ПН ДМНО Златовою Н.А.; визнати за нею право власності на 1/4 частину садового будинку, розташованого в АДРЕСА_2 , загальною площею 63,6 кв.м, з господарськими будовами і спорудами: А - садовий будинок, Б - лазня, В - вбиральня, 1-3 - огорожі, який знаходиться на земельній ділянці площею 1450 кв.м в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.

Апеляційна скаргамотивована тим,що судпершої інстанції не встановив дійсних обставин справи, безпідставно відмовив у задоволенні позову. Вказувала, що її вимоги є доведеними належними та допустимими доказами. Наголошувала на тому, що її права на спадкове майно порушені зверненням стягнення на майно у позасудовому порядку. Звертала увагу на те, що вимоги статті 35 Закону України Про іпотеку є дотриманими виключно у разі отримання відповідного повідомлення. Звертала увагу на те, що ОСОБА_5 взагалі не мав права укладати договір про відступлення права вимоги з ТОВ ФК Фінгруп Фактор та набувати права вимоги за кредитним договором та забезпечувальними договорами за ним.

20 вересня 2022 року відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надали відзив на апеляційну скаргу, в якому, зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Наголошували на тому, що вони фактично з 26 квітня 2005 року є власниками садового будинку та земельної ділянки, а тому це майно не може вважатися спадковим майном померлого ОСОБА_11

24 жовтня 2022 року ОСОБА_8 надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Звертала увагу на презумпцію правомірності правочину в силу вимог статті 204 ЦК України, а тому посилання позивачки на те, що ОСОБА_5 не мав права укладати договір про відступлення права вимоги з ТОВ ФК Фінгруп Фактор та набувати права вимоги за кредитним договором та забезпечувальними договорами за ним є хибними. Звертала увагу на те, що позивачці відомо про те, що наразі законним власником частини спірного майна, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 ,загальною площею337,8кв.м,житловою площею73,2кв.м;земельної ділянки,кадастровий номер1221455400:01:012:0019,площею 0,15га,для обслуговуванняжитлового будинку,господарських будівельі споруд(присадибнаділянка),розташованої в АДРЕСА_1 ;земельної ділянки,кадастровий номер1221455400:01:012:0020,площею 0,0524,га дляведення особистогоселянського господарства,розташованої в АДРЕСА_1 , є вона.

Інші учасники правом на надання відзиву не скористались.

Відповідно до положень статті 2 ЦПК України, одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність, визначення якого наведено у частині першій статті 13 цього Кодексу, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положення цього принципу мають вираження і у частині першій статті 367 ЦПК України, за змістом якої суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_11 .

Після смерті ОСОБА_11 відкрилася спадщина на наступне спадкове майно: житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 337,8 кв.м, житловою площею 73,2 кв.м; земельну ділянку, кадастровий номер 1221455400:01:012:0019, площею 0,15, га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану в АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, кадастровий номер 1221455400:01:012:0020, площею 0,0524, га для ведення особистого селянського господарства, розташовану в АДРЕСА_1 ; частку в статутному фонді ТОВ «Спецлит`є» у розмірі 51 відсоток, яке знаходиться в АДРЕСА_3 .

Згідно договорів купівлі-продажу від 26 квітня 2005 року садовий будинок та земельна ділянка, розташовані в АДРЕСА_2 , загальною площею 63,6 кв.м, та земельну ділянці площею 1450 кв.м за вказаною адресою, ОСОБА_11 продав ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (т.4 а.с.88-102). Отже, вказане майно вибуло із власності ОСОБА_11 у 2005 році на законних підставах, не вважається спадковим майном.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_11 є в рівних частках: його батько ОСОБА_2 , дружина ОСОБА_1 та його діти від першого шлюбу - син ОСОБА_3 і донька ОСОБА_4 . Інші спадкоємці першої черги, після смерті ОСОБА_11 , відсутні.

Усі спадкоємці своєчасно в порядку частини першої статті 1268 ЦК України, а саме у шестимісячний строк, подали заяву до приватного нотаріуса ДМНО Кудрявцевої Т.М. про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_11 .

Крім вищевказаного вище майна, до складу спадщини входять і борги спадкодавця ОСОБА_11

20 квітня 2017 року до ПН ДМНО Кудрявцевої Т.М. від ПАТ «Акціонерний банк «Радабанк» надійшла вимога до спадкоємців в порядку статті 1281 ЦК України, в якому доводиться до відома приватного нотаріуса про наявність заборгованості за кредитним договором №2815/ЮКР/0 від 18 червня 2015 року, за кредитним договором №6016ЛОКР/0 від 06 липня 2016 року, договором поруки №6016/ЮКР/0-П1 від 06 липня 2016 року, договором поруки №2815ЮКР/0-11 від 18 червня 2015 року та іпотечним договором №2815/ЮКР/0-1-1/02-1 (житлової нерухомості) від 18 червня 2015 року перед ПАТ «АБ «Радабанк» та необхідності сплати заборгованості.

У листі ПАТ «АБ «Радабанк» №2056/02 від 21 квітня 2017 року повідомляється, що заборгованість TOB «Завод «Спецлит`є» за кредитним договором №2815/ЮКР/0 від 18 червня 2015 року станом на 14 квітня 2017 року складає 764 663,62 грн.

У листі ПАТ «АБ «Радабанк» №2055/02 від 21 квітня 2017 року, посвідченого ПН Кудрявцевою Т.М., повідомляється, що заборгованість TOB «Завод «Спецлит`є» за кредитним договором №6016/ЮКР/0 від 06 липня 2016 року станом на 21 квітня 2017 року складає 1 568 782,76 грн.

Разом з тим, із повідомлення про заборгованість та додатків до неї, вбачається наступне: у забезпечення кредитного договору №2815/ЮКР/0 від 18 червня 2015 року був укладений іпотечний договір від 18 червня 2015 року №2815/ЮКР/О-1-1/02-1 (житлової нерухомості). У забезпечення кредитного договору №6016ЛОКР/0 від 06 липня 2016 року був укладений договір застави майна TOB «Завод «Спецлит`є» та договір поруки. Іпотечний договір у забезпечення кредитного договору №6016/ЮКР/0 не укладався.

04 травня 2017 року за договором відступлення права вимоги №13 ОСОБА_5 отримав права кредитора за кредитним договором №2815/ЮКР/0. Сума заборгованості на момент відступлення складала 711 658,84 грн. Одночасно з відступленням права вимоги за основним договором до ОСОБА_5 перейшли права іпотекодержателя.

Так, відповідно до договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором №2815/ЮКР/0-І-1/02-1 від 18 червня 2015 року, відповідач ОСОБА_5 отримав права іпотекодержателя на наступне майно: житловий будинок АДРЕСА_1 , а також земельні ділянки, кадастровий номер 1221455400:01:012:0019, площею 0,15 га, та кадастровий номер: 1221455400:01:012:0020, площею 0,0524 га, розташованих за вказаною адресою.

Як встановлено місцевим судом в судовому засіданні, у зв`язку з тим, що боржник TOB Завод «Спецлит`є» відмовилось повернути заборговані кошти за кредитним договором №2815/ЮКР/0 від 18 червня 2015 року, виконання за яким було забезпечено іпотечним договором №2815/ЮКР/0-І-1/02-1 від 18 червня 2015 року, то відповідачем ОСОБА_5 було повідомлено всіх спадкоємців про порушення умов кредитного договору боржником, надано строк для усунення порушення шляхом погашення заборгованості, попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки через надсилання відповідної вимоги спадкоємцям в порядку ст.35 Закону України «Про іпотеку». Крім того, іпотекодержателем було подано оголошення до офіційного видання газети «Вісті Придніпров`я», в якому ОСОБА_1 попереджалась про порушення боржником зобов`язань та можливість звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також судом встановлено, що спадкоємці ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повідомили ОСОБА_5 , що не мають грошових коштів на погашення боргових зобов`язань TOB Завод «Спецлит`є», а тому вони не заперечують проти задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки на вищевказані житловий будинок та відповідні земельні ділянки, розташовані по АДРЕСА_1 , про що 11 липня 2017 року ПН ДМНО ОСОБА_9 було посвідчено відповідні заяви, складені від імені спадкоємців.

Проте, позивачка ОСОБА_1 , як один із спадкоємців після померлого іпотекодавця, зволікала із отриманням надісланої вимоги іпотекодержателя, що у свою чергу затягувало процедуру врегулювання боргових зобов`язань та створювало пряму перешкоду для належного володіння іпотекодержателем предметом іпотеки.

Таким чином місцевим судом встановлено, що відповідач ОСОБА_5 , виконавши всі вимоги закону, зареєстрував 12 липня 2017 року право власності на житловий будинок та земельні ділянки на підставі застереження в іпотечному договорі №2815/ЮКР/0-І-1/02-1 від 18 червня 2015 року в рахунок погашення основної заборгованості.

26 вересня 2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 1500 кв.м, кадастровий номер 1221455400:01:012:0019, та договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1221455400:01:012:0020. Зазначені договори посвідчені та зареєстровані приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Міщенко М.В.

Тобто на час подання позовної заяви ОСОБА_1 та на час розгляду справи спірне майно вже належало ОСОБА_8 , яка є добросовісним набувачем на підставі вищевказаних договорів купівлі-продажу, які у свою чергу ніким не оспорювалися та нікчемними не визнавалися.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст.35Закону УкраїниПро іпотеку,у разіпорушення основногозобов`язаннята/абоумов іпотечногодоговору іпотекодержательнадсилає іпотекодавцюта боржнику,якщо вінє відміннимвід іпотекодавця,письмову вимогупро усуненняпорушення.В цьомудокументі зазначаєтьсястислий змістпорушених зобов`язань,вимога провиконання порушеногозобов`язанняу неменш ніжтридцятиденний строкта попередженняпро зверненнястягнення напредмет іпотекиу разіневиконання цієївимоги.Якщо протягомвстановленого строкувимога іпотекодержателязалишається беззадоволення,іпотекодержатель вправіприйняти рішенняпро зверненнястягнення напредмет іпотекишляхом позасудовоговрегулювання напідставі договору.Положення частинипершої цієїстатті неє перешкодоюдля реалізаціїправа іпотекодержателязвернутись убудь-якийчас зазахистом своїхпорушених правдо судуу встановленомузаконом порядку.Вимога,встановлена частиноюпершою цієїстатті,не перешкоджаєіпотекодержателю здійснюватисвої права,визначені статтею12цього Законубез попередньогоповідомлення іпотекодавця,якщо викликанатаким повідомленнямзатримка можеспричинити знищення,пошкодження чивтрату предметаіпотеки.Оскільки судомвстановлено,що відповідач ОСОБА_5 ,виконавши всівимоги закону,зареєстрував 12липня 2017року правовласності нажитловий будинокта земельніділянки напідставі застереженняв іпотечномудоговорі №2815/ЮКР/0-І-1/02-1від 18червня 2015року врахунок погашенняосновної заборгованості,а томувимоги вчастині скасування рішенняпро державнуреєстрацію прававласності ОСОБА_5 на спадковемайно,що єпредметом іпотеки,а саме:на житловийбудинок АДРЕСА_1 за індекснимномером рішення36100578,прийняте упозасудовому порядку11липня 2017року (датадержавної реєстрації)та 12липня 2017року (датавнесення дореєстру)ПН ДМНОШуваєвою О.С.;скасування рішення продержавну реєстраціюправа власності ОСОБА_5 на спадковемайно,що єпредметом іпотеки,а саме:на земельнуділянку,кадастровий номер1221455400:01:012:0019,площею 0,15га,для обслуговуванняжитлового будинку,господарських будівельі споруд(присадибнаділянка),розташованої в АДРЕСА_1 ,за індекснимномером рішення36101690,прийняте упозасудовому порядку11липня 2017року (датадержавної реєстрації)та 12липня 2017року (датавнесення дореєстру)ПНДМНО ШуваєвоюО.С.;скасування рішенняпро держануреєстрацію прававласності ОСОБА_5 ,на спадковемайно,що єпредметом іпотеки,а саме:на земельнуділянку,кадастровий номер1221455400:01:012:0020,площею 0,0524га,для веденняособистого селянськогогосподарства,розташовану в АДРЕСА_1 ,за індекснимномером рішення36102645,прийняте упозасудовому порядку11липня 2017року (датадержавної реєстрації)та 12липня 2017року (датавнесення дореєстру)ПН ДМНО ОСОБА_9 ,є необґрунтованими.Посилання позивачкина порушенняїї прав,оскільки кредиторзвернув стягненняна іпотечнемайно,що суттєвоперевищує заборгованістьза зобов`язанням,не підтверджуютьсябудь якиминалежними тадопустимими доказами,як іпосилання позивачкина ст.234ЦК України.Обґрунтованих підставдля застосуванняположень ст.1212ЦК України місцевим судом не встановлено. Вимоги про визнання за нею права власності на 1/4 частину садового будинку, розташованого в АДРЕСА_2 , загальною площею 63,6 кв.м, з господарськими будовами і спорудами: А - садовий будинок, Б - лазня, В - вбиральня, 1-3 - огорожі, який знаходиться на земельній ділянці площею 1450 кв.м, є необґрунтованими, оскільки вказане нерухоме майно не входило до спадкової маси майна її померлого чоловіка ОСОБА_11 .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним.

Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (частина перша статті 1282 ЦК України).

Отже, сам по собі факт наявності невиконаних зобов`язань за життя спадкодавця не породжує у кредитора права на спадкове майно, а є підставою пред`явити у передбаченому законом порядку вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину і претендувати на задоволення своїх вимог за рахунок майна, одержаного у спадщину.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.

Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, як зазначалося вище, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі №756/7022/18 (провадження №61-12207св21)

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців у межах вартості отриманої спадщини є справедливим щодо законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

18червні 2015року міжПАТ КБРадабанк таTOB«Завод Спецлит`є» було укладено кредитний договір №2815/ЮКР/0, належне виконання умов якого було забезпечено ОСОБА_11 , як майновим поручителем, шляхом передачі в іпотеку нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, кадастровий номер 1221455400:01:012:0019, площею 0,15 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої в АДРЕСА_1 , та земельної ділянки за кадастровим номером 1221455400:01:012:0020, площею 0,0524 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої в АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_11 , чоловік позивачки, який був майновим поручителем та іпотекодавцем.

20 квітня 2017 року до ПН ДМНО Кудрявцевої Т.М. від ПАТ «АБ «Радабанк» надійшла вимога до спадкоємців в порядку статті 1281 ЦК України, в якому доводиться до відома приватного нотаріуса про наявність заборгованості за кредитним договором №2815/ЮКР/0 від 18 червня 2015 року, за кредитним договором №6016ЛОКР/0 від 06 липня 2016 року, договором поруки №6016/ЮКР/0-П1 від 06 липня 2016 року, договором поруки №2815ЮКР/0-11 від 18 червня 2015 року та іпотечним договором №2815/ЮКР/0-1-1/02-1 (житлової нерухомості) від 18 червня 2015 року перед ПАТ «АБ «Радабанк» та необхідності сплати заборгованості.

У листі ПАТ «АБ «Радабанк» №2056/02 від 21 квітня 2017 року повідомлено, що заборгованість TOB «Завод «Спецлит`є» за кредитним договором №2815/ЮКР/0 від 18 червня 2015 року станом на 14 квітня 2017 року складає 764 663,62 грн. У листі ПАТ «АБ «Радабанк» №2055/02 від 21 квітня 2017 року, посвідченого ПН Кудрявцевою Т.М., повідомляється, що заборгованість TOB «Завод «Спецлит`є» за кредитним договором №6016/ЮКР/0 від 06 липня 2016 року станом на 21 квітня 2017 року складає 1 568 782,76 грн.

У забезпечення кредитного договору №2815/ЮКР/0 від 18 червня 2015 року був укладений іпотечний договір від 18 червня 2015 року №2815/ЮКР/О-1-1/02-1 (житлової нерухомості). У забезпечення кредитного договору №6016ЛОКР/0 від 06 липня 2016 року був укладений договір застави майна TOB «Завод «Спецлит`є» та договір поруки. Іпотечний договір у забезпечення кредитного договору №6016/ЮКР/0 не укладався.

Таким чином, частина майна, на яке позивачка просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом, було передано в іпотеку.

28 квітня 2017 року між ПАТ «АБ «Радабанк» та ТОВ ФК Фінгруп Фактор укладено договір про відступлення прав вимоги №2 за кредитним договором №2815/ЮКР/0 від 18 червня 2015 року та договір про відступлення прав за договором поруки №2815/ЮКР/0-П1 від 18 червня 2015 року.

04 травня 2017 року за договором відступлення права вимоги №13 між ТОВ ФК Фінгруп Фактор та ОСОБА_5 укладено договір про відступлення прав вимоги №13, за умовами якого ОСОБА_5 отримав права кредитора за кредитним договором №2815/ЮКР/0. Сума заборгованості на момент відступлення складала 711 658,84 грн. Одночасно з відступленням права вимоги за основним договором до ОСОБА_5 перейшли права іпотекодержателя.

Відповідно до договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором №2815/ЮКР/0-І-1/02-1 від 18 червня 2015 року, відповідач ОСОБА_5 отримав права іпотекодержателя на наступне майно: житловий будинок АДРЕСА_1 , а також земельні ділянки, кадастровий номер 1221455400:01:012:0019, площею 0,15 га, та кадастровий номер: 1221455400:01:012:0020, площею 0,0524 га, розташованих за вказаною адресою.

Позивачка в своїй апеляційній скарзі хоча і зазначає про те, що договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором №2815/ЮКР/0-І-1/02-1 від 18 червня 2015 року укладений з порушеннями та посилається на правовий висновок, висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2020 року у справі №638/22396/14-ц, відповідно до якого подальше відступлення права грошової вимоги за договором факторингу не може здійснюватись шляхом укладання договору про відступлення прав вимоги з фізичної особою. Наголошує на тому, що оскаржила дії фінансової установи ТОВ ФК Фінгруп Фактор до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Вказане не може бути прийняте до уваги колегією суддів, оскільки у даній справі вона не оскаржує саме укладання договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором та не ставить питання про визнання договору про відступлення прав вимоги недійсним. Доводи апеляційної скарги в цій частині не перевіряються.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що боржник TOB Завод «Спецлит`є» відмовилось повернути заборговані кошти за кредитним договором №2815/ЮКР/0 від 18 червня 2015 року, виконання за яким було забезпечено іпотечним договором №2815/ЮКР/0-І-1/02-1 від 18 червня 2015 року. У зв`язку з чим ОСОБА_5 було повідомлено всіх спадкоємців про порушення умов кредитного договору боржником, надано строк для усунення порушення шляхом погашення заборгованості, попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки через надсилання відповідної вимоги спадкоємцям в порядку ст.35 Закону України «Про іпотеку». Крім того, іпотекодержателем було подано оголошення до офіційного видання газети «Вісті Придніпров`я», в якому ОСОБА_1 попереджалась про порушення боржником зобов`язань та можливість звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також судом встановлено, що спадкоємці ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повідомили ОСОБА_5 , що не мають грошових коштів на погашення боргових зобов`язань TOB Завод «Спецлит`є», а тому вони не заперечують проти задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки на вищевказані житловий будинок та відповідні земельні ділянки. розташовані по АДРЕСА_1 , про що 11 липня 2017 року ПН ДМНО ОСОБА_9 було посвідчено відповідні заяви, складені від імені спадкоємців.

Позивач зазначає про те, що реєстрація права власності за відповідачем ОСОБА_5 на іпотечне майно відбулась з порушеннями, що не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи.

Так, відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Отже, за загальним правилом право розпоряджатися майном належить власнику, а особа, яка не є власником, таким правом не наділена.

Особа, яка не є власником майна, вправі розпоряджатися цим майном лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3).

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року №800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» норми статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» змін до статті 36 Закону України «Про іпотеку» її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (у редакції, яка діяла на час вчинення реєстратором дій), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Згідно з умовами іпотечного договору підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року по справі №757/13243/17 висловила правову позицію, що недотримання вимог ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому, метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_5 після укладання договору про відступлення прав вимоги, надіслав спадкоємцям повідомлення про порушення умов кредитного договору та необхідність погасити допущену заборгованість. Також повідомлено спадкоємців боржника про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст.35 Закону України Про іпотеку. Спадкоємці ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повідомили ОСОБА_5 , що не мають грошових коштів на погашення боргових зобов`язань TOB Завод «Спецлит`є» та не заперечують проти задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки на житловий будинок та відповідні земельні ділянки. розташовані по АДРЕСА_1 , про що 11 липня 2017 року ПН ДМНО ОСОБА_9 було посвідчено відповідні заяви, складені від імені спадкоємців.

Проте, позивачка ОСОБА_1 , як один із спадкоємців після померлого іпотекодавця, зловживала своїми правами, зволікала із отриманням надісланої вимоги іпотекодержателя, що у свою чергу затягувало процедуру врегулювання боргових зобов`язань та створювало пряму перешкоду для належного володіння іпотекодержателем предметом іпотеки. Тобто ОСОБА_1 не отримала вимогу внаслідок особистої недбалості, а тому посилання апеляційної скарги на правовий висновком Верховного Суду у постанові від 23 вересня 2019 року у справі №204/1589/19 не приймаються до уваги.

Колегією суддів не встановлено, а позивачкою не доведено порушень ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку».

Колегія суддів наголошує на тому, що 26 вересня 2017 року між відповідачем ОСОБА_5 та ОСОБА_8 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 1500 кв.м, кадастровий номер 1221455400:01:012:0019, та договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1221455400:01:012:0020. Зазначені договори посвідчені та зареєстровані ПН ДМНО ОСОБА_12 .

Тобто на час подання позовної заяви ОСОБА_1 та на час розгляду справи спірне майно вже належиь ОСОБА_8 , яка є добросовісним набувачем на підставі вищевказаних договорів купівлі-продажу, які у свою чергу ніким не оспорювалися та нікчемними не визнавалися.

Згідно договорів купівлі-продажу від 26 квітня 2005 року садовий будинок, розташований у АДРЕСА_2 , загальною площею 63,6 кв.м, який знаходиться на земельної ділянки площею 1450 кв.м, ОСОБА_11 продав ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (т.4 а.с.88-102)

Отже, вказане майно вибуло із власності ОСОБА_11 у 2005 році на законних підставах, а тому у відповідності до ст.ст.1218-1220 ЦК України не вважається спадковим майном, та доводи апеляційної скарги позивачки цих фактів не спростовують.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровськогорайонного судуДніпропетровської областівід 14липня 2022року залишитибез змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.