Постанова

від 10.05.2023 по справі 175/59/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 травня 2023 року

м. Київ

справа № 175/59/18

провадження № 61-11719св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_8 , приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Шуваєва Олена Станіславівна, приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Златова Наталія Анатоліївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області, в складі судді Бойко О. М., від 14 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О., від 25 жовтня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про скасування рішень про державну реєстрацію права власності та визнання права власності у порядку спадкування за законом.

Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_9 , спадкоємцями якого у рівних частках є вона, його батько ОСОБА_2 та його діти від першого шлюбу ОСОБА_3 і

ОСОБА_4 , які у визначений законом строк звернулись до нотаріуса з відповідними заявами про прийняття спадщини.

Після смерті ОСОБА_9 відкрилась спадщина на спадкове майно, до складу якого входить: житловий будинок

АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, кадастровий номер 1221455400:01:012:0019, площею 0,15 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за вказаною адресою; земельна ділянка, кадастровий номер 1221455400:01:012:0020, площею 0,0524 га, для ведення особистого селянського господарства за вказаною адресою; садовий будинок АДРЕСА_2 , який знаходиться на земельній ділянці площею

1 450 кв. м; частка в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю Завод «Спецлит`є» (далі - ТОВ Завод «Спецлит`є») у розмірі 51 %. Також до спадкового майна входять борги спадкодавця.

19 вересня 2017 рокуОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частини в статутному капіталі TOB Завод «Спецлит`є», проте іншу частину спадкової маси, зокрема житловий будинок та земельні ділянки на АДРЕСА_1 , вона успадкувати не змогла, оскільки на нього було звернуто стягнення як на предмет іпотеки та відчужене іншим особам.

Посилаючись на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки, яке здійснено у позасудовому порядку приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Шуваєвою О. С. на ім`я ОСОБА_5 , відбулося з порушенням законодавства, остаточно уточнивши позовні вимоги,

ОСОБА_1 просила суд:

- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності

ОСОБА_5 на спадкове майно, що є предметом іпотеки, а саме: на житловий будинок АДРЕСА_1 , індексний номер рішення 36100578, прийняте у позасудовому порядку

11 липня 2017 року (дата державної реєстрації) та 12 липня 2017 року (дата внесення до реєстру) приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвою О. С.;

- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності

ОСОБА_5 на спадкове майно, що є предметом іпотеки, а саме: на земельну ділянку, кадастровий номер 1221455400:01:012:0019, площею

0,15 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за зазначеною адресою, індексний номер рішення 36101690, прийняте у позасудовому порядку 11 липня 2017 року (дата державної реєстрації) та 12 липня 2017 року (дата внесення до реєстру) приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвою О. С.;

- скасувати рішення про держану реєстрацію права власності ОСОБА_5 на спадкове майно, що є предметом іпотеки, а саме: на земельну ділянку, кадастровий номер 1221455400:01:012:0020, площею 0,0524 га для ведення особистого селянського господарства за зазначеною адресою, індексний номер рішення 36102645, прийняте у позасудовому порядку 11 липня 2017 року (дата державної реєстрації) та 12 липня 2017 року (дата внесення до реєстру) приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвою О. С.;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину житлового будинку, земельної ділянки, кадастровий номер 1221455400:01:012:0019, площею

0,15 га, земельної ділянки, кадастровий номер 1221455400:01:012:0020, площею 0,0524 га за зазначеною адресою у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_9 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на спадкове майно, а саме: на садовий будинок АДРЕСА_3 ради Обухівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області, індексний номер рішення 39826762, прийняте

23 лютого 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Златовою Н. А.

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частини зазначеного садового будинку у порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_9 .

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 14 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_5 , набуваючи в позасудовому порядку на підставі відповідного іпотечного застереження право власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 та земельні ділянки за цією ж адресою, які є спадковим майном після смерті ОСОБА_9 , а також предметом іпотечного договору від 18 червня 2015 року № 2815/ЮКР/0-І-1/02-1, дотримався процедури, передбаченої статтею 35 Закону України «Про іпотеку», шляхом направлення спадкоємцям ОСОБА_9 письмової вимоги про усунення порушень. Крім того, ОСОБА_1 також попереджалась кредитором через офіційне видання газети «Вісті Придністров`я» про порушення боржником зобов`язання та можливе звернення стягнення на предмет іпотеки.

На час звернення позивача до суду з цим позовом та на час вирішення справи судами спірне майно вже належало ОСОБА_8 , яка на підставі договорів купівлі-продажу від 26 вересня 2017 року придбала його у ОСОБА_5

ОСОБА_1 , будуючи обізнаною про зміну власника спадкового майна, та вважаючи, що їй належить право власності на 1/4 його частину, не заявила вимог до ОСОБА_8 відповідно до статті 388 ЦК України.

Садовий будинок АДРЕСА_2 , вибули з власності ОСОБА_9 до його смерті на підставі договорів купівлі-продажу

від 26 квітня 2005 року, укладених із ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , тобто це майно взагалі не входить до спадкової маси.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

23 листопада 2022 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня

2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із районного суду.

У грудні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на:

-пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16,

від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц, від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20; у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 523/3522/16-ц, від 23 вересня 2019 року у справі № 204/1589/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц, від 18 лютого 2021 року у справі № 756/13679/16-ц, від 02 листопада 2022 року у справі № 685/1008/20;

- пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України - не дослідження та не врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 160/8037/18, відповідно до яких встановлено незаконність переходу права вимоги за договором іпотеки від товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» до ОСОБА_5 ;

- пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України - суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме долучених до відзиву на позов копій поштових повідомлень про направлення ОСОБА_5 письмової вимоги;

- пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України - суд першої інстанції

14 липня 2022 року безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про дослідження матеріалів реєстраційної справи щодо дотримання кредитором тридцяти денного строку повідомлення про усунення порушень зобов`язання за договором.

Також касаційна скарга мотивована тим, що у порушення вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку було передчасним, оскільки ОСОБА_5 не повідомив позивача про звернення стягнення на нерухоме майно, про розмір заборгованості та не надав 30-денний строк для сплати боргу.

Вказує, що позовні вимоги до ОСОБА_8 про витребування майна з чужого незаконного володіння були заявлені, але безпідставно відхилені судом першої інстанції у спосіб, не передбачений процесуальним законом.

Крім того вказує, що у розгляді справи брав участь суддя Бойко О. М., якому було заявлено обґрунтований відвід.

Відзив на касаційну скаргу не поданий

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_9 є батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , сином ОСОБА_2 , а також перебував у шлюбі із ОСОБА_1 .

На підставі договорів купівлі-продажу від 26 квітня 2005 року ОСОБА_9 відчужив ОСОБА_7 , ОСОБА_6 садовий будинок АДРЕСА_4 Дніпропетровської області, садове товариство «Ізумруд».

18 червня 2015 року між публічним акціонерним товариством комерційним банком «Радабанк» (далі - ПАТ КБ «Радабанк») та TOB Завод Спецлит`є» був укладений кредитний договір № 2815/ЮКР/0, належне виконання умов якого було забезпечено ОСОБА_9 , як майновим поручителем на підставі іпотечного договору від 18 червня 2015 року № 2815/ЮКР/0-І-1/02-1, шляхом передачі в іпотеку нерухомого майна - житлового будинку

АДРЕСА_1 та земельних ділянок за цією ж адресою - кадастровий номер 1221455400:01:012:0019, площею 0,15 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та кадастровим номером 1221455400:01:012:0020, площею 0,0524 га, для ведення особистого селянського господарства.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер.

Після смерті ОСОБА_9 відкрилася спадщина на житловий будинок і земельні ділянки по АДРЕСА_1 та частку в статутному фонді ТОВ Завод «Спецлит`є» у розмірі 51 %.

Усі спадкоємці першої черги ОСОБА_9 - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у шестимісячний строк подали нотаріусу заяви про прийняття спадщини.

20 квітня 2017 року приватному нотаріусу Дніпровського районного нотаріального округу Кудрявцевій Т. М. від ПАТ «АБ «Радабанк» надійшла вимога до спадкоємців в порядку статті 1281 ЦК України, в якій доводиться до відома приватного нотаріуса про наявність заборгованості за кредитним договором від 18 червня 2015 року № 2815/ЮКР/0, за кредитним договором від 06 липня 2016 року № 6016ЛОКР/0, договором поруки від 06 липня

2016 року № 6016/ЮКР/0-П1, договором поруки від 18 червня 2015 року

№ 2815ЮКР/0-11 та іпотечним договором від 18 червня 2015 року

№ 2815/ЮКР/0-1-1/02-1 (житлової нерухомості) перед ПАТ «АБ «Радабанк» та необхідність сплати заборгованості.

У листі ПАТ «АБ «Радабанк» від 21 квітня 2017 року № 2056/02 повідомлено, що заборгованість TOB «Завод «Спецлит`є» за кредитним договором

від 18 червня 2015 року № 2815/ЮКР/0 станом на 14 квітня 2017 року складає 764 663,62 грн.

28 квітня 2017 року між ПАТ «АБ «Радабанк» та ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» укладений договір про відступлення прав вимоги № 2 за кредитним договором № 2815/ЮКР/0 від 18 червня 2015 року та договір про відступлення прав за договором поруки № 2815/ЮКР/0-П1 від 18 червня

2015 року.

04 травня 2017 року між ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» та ОСОБА_5 укладений договір про відступлення прав вимоги № 13, за умовами якого ОСОБА_5 отримав права кредитора за кредитним договором

№ 2815/ЮКР/0. Сума заборгованості на момент відступлення сторони договору визначили у 711 658,84 грн.

Відповідно до договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 18 червня 2015 року № 2815/ЮКР/0-І-1/02-1 ОСОБА_5 отримав права іпотекодержателя на житловий будинок із земельними ділянками по АДРЕСА_1 .

12 липня 2017 року державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Шуваєва О. С. в позасудовому порядку на підставі відповідного іпотечного застереження зареєструвала за ОСОБА_5 право власності на житловий будинок

АДРЕСА_1 , а також земельні ділянки, кадастровий номер 1221455400:01:012:0019, площею 0,15 га, та кадастровий номер: 1221455400:01:012:0020, площею 0,0524 га, за цією ж адресою.

26 вересня 2017 року ОСОБА_5 на підставі договорів купівлі-продажу відчужив ОСОБА_8 вказані житловий будинок та земельні ділянки по

АДРЕСА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За статями 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту

цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням

статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний спосіб правового захисту, не заборонений законом.

Принцип ефективності закріплений і ЦПК України, відповідно до правил статей 2, 5 якого застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, без додаткових (повторних) звернень до суду.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність (відсутність) порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення (захисту) в обраний спосіб.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_9 , посилалась на те, що не може успадкувати частину спадкового майна, а саме: житловий будинок та земельні ділянки на АДРЕСА_1 , оскільки 12 липня 2017 року державний реєстратор прав Шуваєва О. С. з порушенням вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» неправомірно зареєструвала право власності на спірне майно за ОСОБА_5 .

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про відповідність дій державного реєстратора вимогам Закону України «Про іпотеку» та пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня

2015 року № 1127.

Разом із тим суди не врахували наступне.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин (постанова Верховного Суду України від 21 листопада 2016 року у справі № 1522/25684/12).

У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, має право витребовувати це майно від добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України (постанови Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12, від 06 липня 2016 року у справі № 6-3095цс15).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила висновки щодо ефективних способів захисту при неодноразовому відчуженні майна. Відповідно до цих висновків захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

У розглядуваній справі суди встановили, що на підставі договорів купівлі-продажу від 26 вересня 2017 року ОСОБА_5 відчужив

спірне нерухоме майно ОСОБА_8 .

Тобто, як на час звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом, так і на час вирішення справи судами попередніх інстанцій, власником житлового будинку і земельних ділянок по АДРЕСА_1 була ОСОБА_8 , яка залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

За змістом статті 51 ЦПК України залучення до участі у справі співвідповідача чи заміна неналежного відповідача здійснюються судом за відповідним клопотання позивача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що обрання ОСОБА_1 неефективного способу захисту своїх прав, які вона вважає порушеними, шляхом скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_5 на спірне майно, визнання права власності на 1/4 його частину, а також визначення неналежного складу відповідачів, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, що відповідно до вимог статті 412 ЦПК України є підставою для зміни мотивів відмови в задоволенні позову, викладених у рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2022 року та постанові Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року.

Висновки по суті вирішення спору мають бути зроблені за належного суб`єктного складу сторін.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2022 року та постанова Дніпровського апеляційного суду

від 25 жовтня 2022 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права власності

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на садовий будинок АДРЕСА_2 є законними та обґрунтованими, оскільки з огляду на відчуження вказаного майна за договорами купівлі-продажу

від 26 квітня 2005 року воно не увійшло до спадкової маси після смерті

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 .

При цьому частина четверта статті 334 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договорів купівлі-продажу між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 ) передбачала, що у разі коли договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Договори купівлі-продажу спірного майна від 26 квітня 2005 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 укладені в письмовій формі, нотаріально посвідчені та зареєстровані в Державному реєстрі правочинів відповідно до порядку, який діяв на час їх укладення. Крім того у 2006 році ОСОБА_7 отримали державні акти на право власності на земельні ділянки № НОМЕР_1 в

СТ «Ізумруд».

Заява ОСОБА_1 про відвід судді Бойко О. М. була вирішена у передбаченому процесуальним законом порядку і колегією суддів не встановлено підстав для визнання відводу обґрунтованим.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, із обґрунтуванням підстав, визначених у частині п`ятій статті 403 ЦПК України.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30 жовтня

2018 року у справі № 757/172/16-ц, виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

Колегією суддів не встановлено підстав, передбачених частиною п`ятою

статті 403 ЦПК України, а наведені у клопотанні ОСОБА_1 доводи не свідчать про виключну правову проблему.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 щодо скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_5 на спірне майно і визнання за позивачем права власності на 1/4 його частину, проте помилково в якості мотивів такої відмови зазначив необґрунтованість позовних вимог. Тому судові рішення в цій частині належить змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови. В іншій частині підстав для задоволення касаційної скарги Верховним Судом не встановлено.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 14 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 25 жовтня 2022 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на житловий будинок і земельні ділянки по АДРЕСА_1 та визнання права власності на 1/4 частину вказаного майна змінити, виклавши мотиви відмови в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович