Постанова

від 05.10.2022 по справі 758/4874/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Єдиний унікальний номер справи 758/4874/21 Номер провадження 22-ц/824/8242/2022Головуючий у суді першої інстанції Якимець О.І.Доповідач у суді апеляційної інстанції Поливач Л.Д.05 жовтня 2022 року місто Київ

Номер справи 758/4874/21

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач),

суддів: Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.

секретар судового засідання: Сіра Ю.М.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради

відповідач Великоснітинська сільська рада Фастівського району Київської

області

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_4 , на рішення Подільського районного суду міста Києва від 24 січня 2022 року, ухвалене у складі судді Якимець О.В., в приміщенні Подільського районного суду міста Києва, повне рішення суду складене 02 лютого 2022 року,

в с т а н о в и в :

У квітні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом до територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина на все належне йому за життя майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з кадастровим номером 3224981200:01:006:0005, загальною площею 0,0628 га, яка знаходиться у с/т «Корабел» Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області; грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих померлим ОСОБА_5 у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Вказувала, що у встановлений законом строку вона у грудні 2018 року звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (далі - приватний нотаріус ОСОБА_6) із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, на підставі чого нотаріусом була заведена спадкова справа. Однак, після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини задля отримання відповідних документів про прийняття спадщини ОСОБА_3 з`явилася до приватного нотаріуса, але за місцем здійснення ним свої діяльності останнього не виявила. Пізніше позивач звернулася із відповідною скаргою на бездіяльність приватного нотаріуса до Головного територіального управління юстиції у місті Києві, на що отримала відповідь про припинення приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_6 на підставі пункту 3 частини першої статті 30 Закону України «Про нотаріат». Оскільки, станом на момент звернення до суду із цим позовом приватним нотаріусом Поповим М.Ю. на виконання відповідного наказу Головного територіального управління юстиції у місті Києві уся документація нотаріального діловодства та архів до Київського державного нотаріального архіву передані не були, ОСОБА_3 протягом тривалого часу позбавлена можливості оформити своє право власності на спадкове майно, що залишилися після смерті її батька.

У зв`язку із тим, що позивач після смерті ОСОБА_5 є спадкоємцем першої черги, вчинила всі передбачені законом дії для прийняття спадщини, але з незалежних від неї причин не може отримати відповідні правовстановлюючі документи та відповідно розпоряджуватися спадщиною, вона змушена була звернутися до суду із цим позовом, згідно вимог якого просила суд визнати за нею право власності на вищевказане спадкове майно.

В ході розгляду цієї справи в суді першої інстанції у вересні 2021 року до участі в справі було залучено в якості співвідповідача сестру позивача - ОСОБА_2 , яка є також спадкоємцем першої черги після смерті батька. ОСОБА_2 не зверталась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, але позивач пояснила суду, що вона визнає за сестрою усі права на спадкове майно батька, оскільки вони є сестрами і у них рівні права на це спадкове майно.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 24 січня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Указане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в ході розгляду справи позивачем не було доведено того факту, що заявлене нею нерухоме майно та грошові кошти увійшли до спадкового майна у спадковій справі №1/2018. Крім того, у зв`язку із припиненням нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 суд був позбавлений можливості дослідити вказану спадкову справу та наявні у ній відповідні документи.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 , суд також послався на невстановлення ним обставин звернення позивача до приватного нотаріуса ОСОБА_6 із заявою про передачу спадкової справи іншому приватному нотаріусу, у зв`язку із неможливістю здійснити передачу спадкової справи до відповідного територіального органу Міністерства юстиції України. Крім того, судом не було встановлено, а позивачем доведено того факту, що після закінчення місячного строку з дня отримання приватним нотаріусом наказу про припинення нотаріальної діяльності, який був наданий нотаріусу для передачі до нотаріального архіву усіх документів нотаріального діловодства та архіву, відповідний обов`язок неможливо було виконати органом Міністерства юстиції України у відповідності до пункту 4.12 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2020 за №470.

Не погодившись із рішенням суду, позивач в особі свого представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, у якій послались на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи при вирішенні спору, а також на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, у зв`язку із чим просили скасувати рішення суду та ухвалити у справі нове, яким позов ОСОБА_3 задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказувала на те, що місцевий суд безпідставно послався на недоведення позивачем факту входження спірного майно до спадкової маси після смерті її батька, оскільки все наявне документальне підтвердження права власності померлого на це майно було надано до суду разом із позовною заявою, а також документальне підтвердження наявності грошових коштів на банківських рахунках померлого було здобуто під час розгляду справи. Окрім того вказувала, що суд не звернув належної уваги на ту обставину, що витребувати з органів нотаріату та дослідити матеріали спадкової справи неможливо, так як приватний нотаріус, яким вона була заведена, фактично припинив здійснення своєї діяльності та протягом тривалого часу в супереч вимогам чинного законодавства не здійснив передачу документації нотаріального діловодства до Київського державного нотаріального архіву, а невиконання ним такого обов`язку жодним чином не залежить від волі позивача, якою в свою чергу було вжито всіх можливих заходів реагування.

Водночас у поданій апеляційній скарзі заявник зазначила, що висновки суду першої інстанції про недоведеність неможливості передачі спадкової справи №1/1208 іншому приватному нотаріусу для оформлення та прийняття спадщини, а також про недоведеність неможливості після закінчення місячного терміну для передачі приватним нотаріусом ОСОБА_6 усіх документів нотаріального діловодства та архіву та те, що такий обов`язок неможливо виконати органом Міністерства юстиції України, також не відповідають обставинам справи та повністю спростовуються наданими суду листами Головного територіального управління юстиції у м.Києві та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 та її представник - ОСОБА_4 підтримали подану апеляційну скаргу та просили суд про її задоволення, посилаючись на обставини, що викладені у ній.

03.10.2022 на електронну адресу Київського апеляційного суду від імені ОСОБА_2 надійшла заява, у якій остання зазначила про визнання нею вимог ОСОБА_3 , викладених у позовній заяві та апеляційній скарзі, а також про відсутність у неї заперечень щодо оформлення її сестрою права власності на все спадкове майно, яке залишилось після смерті їхнього батька ОСОБА_5 .

Представники Київської міської ради та Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області за викликом у судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась апеляційним судом у відповідності до вимог закону.

Крім того, 09.08.2022 на адресу апеляційного суду від Великоснітинського старостинського округу Управління розвитку територій та благоустрою Бортниківського, Веприцького, Малоснітинського, Великоснітинського, Фастівецького Старостинських округів Виконавчого комітету Фастівської міської ради надійшов лист від 01.08.2022 за вих.№04.1-21/35, згідно якого Великоснітинський старостинський округ проти позовних вимог ОСОБА_3 не заперечував та просив суд проводити розгляд справи за відсутності його представника.

Від Київської міської ради на адресу суду апеляційної інстанції жодних заяв, або ж клопотань з приводу відкладення судового засідання або неможливості забезпечення явки її представника не надходило.

Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу вказані особи не скористалась.

Суд апеляційної інстанції, на підставі положень частини другої статті 372 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) вважав за можливе провести розгляд справи за відсутності нез`явившихся відповідачів (представників), належним чином повідомлених про розгляд справи, оскільки їх неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до частин другої четвертої статті 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як визначено частинами першою та другою статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судові засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 , подана її представником ОСОБА_4 , підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Так, відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позову в цій справі, суд першої інстанції виходив із того, що нею не було доведено того факту, що спірне майно та грошові кошти увійшли до спадкового майна у спадковій справі №1/2018, яку місцевий суд у свою чергу позбавлений був можливості дослідити. Також, не убачаючи підстав для задоволення позову, суд послався на невстановлення обставин звернення позивача до приватного нотаріуса ОСОБА_6 із заявою про передачу спадкової справи іншому приватному нотаріусу, у зв`язку із неможливістю здійснити передачу спадкової справи до відповідного територіального органу Міністерства юстиції України. Крім того, судом не було встановлено, а позивачем доведено того факту, що після закінчення місячного строку з дня отримання приватним нотаріусом ОСОБА_6 наказу про припинення нотаріальної діяльності, який був наданий нотаріусу для передачі до нотаріального архіву усіх документів нотаріального діловодства та архіву, відповідний обов`язок неможливо було виконати органом Міністерства юстиції України у відповідності до пункту 4.12 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2020 за №470.

Однак, переглянувши вказане рішення суду в апеляційному порядку, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як було встановлено судом та убачається із матеріалів справи позивач ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_5 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження позивача серії НОМЕР_1 та про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 (а.с.62, 63, т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 81 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 06.12.2018 Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві (а.с.47, т.1).

Відповідно до положень статті 1220 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) внаслідок смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на його майно.

Як вказувала позивач у поданій до суду позовній заяві, вона протягом шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини звернулася із відповідною заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Згідно наявної в матеріалах справи копії витягу зі Спадкового реєстру (спадкової справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) станом на 10.02.2021 у реєстрі за реєстровим №63511359 значилася відкритою приватним нотаріусом ОСОБА_6 спадкова справа №1/2018, яка була заведена після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.64, т.1).

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 27.01.1997 Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, ОСОБА_5 належала однокімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 33,4 кв.м та житловою площею 17,3 кв.м (а.с.48, т.1).

У відповідності до наданої суду копії інформаційної довідки, виданої Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 09.01.2019 за вих.КВ-2019 №150, вищевказана квартира на праві власності зареєстрована за ОСОБА_5 (а.с.49, т.1).

Відповідно до наданої стороною позивача в ході апеляційного розгляду копії державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 12.04.2000, виданого Великоснітинською сільською Радою народних депутатів, ОСОБА_5 на підставі рішення ХІ сесії ХХІІ скликання Великоснітинської Ради народних депутатів від 12.12.1997 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0628 га в межах згідно з планом, яка розташована на території с.т. «Корабел» Великоснітинської сільської ради. Указана земельна ділянка згідно державного акту була передана ОСОБА_5 для ведення садівництва (а.с.78, т.2).

Згідно наявної в матеріалах справи копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.02.2021 ОСОБА_5 на підставі державного акту від 12.04.2000 КВ значиться власником земельної ділянки з кадастровим номером 3224981200:01:006:0005, загальною площею 0,0628 га, що розташована у с/т «Корабел» Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області (а.с.50-51, т.1).

На підтвердження наявності відкритих ОСОБА_5 за свого життя в АТ «Райффайзен Банк Аваль» рахунків позивачем були додані до позовної заяви витяг з угоди №PDV2-2109208 від 28.08.2017, копії заяв №262083155577 та №262043155575 від 13.09.2017, копії заяв-договорів про Вклад «Ощадний» за №263061928806 від 13.09.2017, №263511846522 від 14.09.2017 та №263081954504 від 09.12.2017 (а.с.55-61, т.1).

Зокрема, згідно наданої суду витягу з угоди №PDV2-2109208 від 28.08.2017, укладеної між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 , між останніми було укладено договір банківського обслуговування.

Відповідно до вищевказаних заяв за №262083155577 та №262043155575 від 13.09.2017 АТ «Райффайзен Банк Аваль» було відкрито ОСОБА_5 поточні рахунки «Для виплат» в національній валюті - гривні, в іноземній валюті - доларах США, а також взято на себе обов`язок здійснювати його розрахунково-касове обслуговування у відповідності до Правил та Тарифів Банку на ведення та обслуговування Поточних рахунків фізичних осіб.

Згідно наданих суду вищевказаних копій заяв-договорів про Вклад «Ощадний» за №263061928806 від 13.09.2017, №263511846522 від 14.09.2017 та №263081954504 від 09.12.2017 між банком та ОСОБА_5 були укладені договори банківського вкладу у національній та іноземній валютах.

Убачається, що в ході розгляду цієї справи у суді першої інстанції ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 15 липня 2021 року від Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» було витребувано інформацію про банківські рахунки та суми коштів (грошових вкладів), які зберігаються на цих рахунках з нарахованими відсотками (виплатами, компенсаціями), що оформлені на ім`я ОСОБА_5 .

Відповідно до наданої АТ «Райффайзен Банк Аваль» відповіді від 29.07.2021 за вих.№81-15-9/7901-БТ банк повідомив, що за наданими даними на ім`я ОСОБА_5 відкрито депозитний рахунок НОМЕР_4 (дата відкриття 09.12.2017), де залишок коштів на якому станом на 28.07.2021 складає 393989,85 грн, а також відкрито поточний рахунок НОМЕР_5 (дата відкриття 13.09.2017), залишок коштів на якому станом на 28.07.2021 складає 71436,82 грн (а.с.107, т.1).

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять всі права і обов`язки, що належали спадкодавцю у момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Так, зі змісту оскаржуваного рішення Подільського районного суду міста Києва від 24 січня 2022 року убачається, що судом в ході розгляду справи було встановлено ту обставину, що право власності на спірне майно було підтверджено відповідними правовстановлюючими документами та банківськими угодами.

Отже, одночасно установивши, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 спірне майно належало останньому, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо недоведення позивачем факту входження цього майна та грошових коштів до спадкової маси у спадковій справі №1/2018, оскільки у відповідності до положень статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Що стосується інших висновків місцевого суду щодо неможливості визнання за позивачем права власності на спірне майно у порядку спадкування після смерті її батька, а саме з підстав невстановленням судом обставин звернення позивача до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 із заявою про передачу спадкової справи іншому приватному нотаріусу, у зв`язку із неможливістю здійснити передачу спадкової справи до відповідного територіального органу Міністерства юстиції України, то колегія суддів звертає увагу на таке.

Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У відповідності до положень статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно частин першої та другої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Вимогами стаття 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Суд попередньої інстанції установив, що ОСОБА_3 у встановлений законом строк у грудні 2018 року звернулась до приватного нотаріуса ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини, а після спливу шестимісячного терміну після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач, маючи намір отримати у нотаріуса відповідні документи про оформлення спадщини, виявила відсутність нотаріуса за місцем здійснення його нотаріального діяльності.

Так, як вказувала ОСОБА_3 у поданій до суду позовній заяві, 16.10.2019 вона звернулася до Головного територіального управління юстиції у місті Києві із відповідною скаргою на бездіяльність приватного нотаріуса.

Убачається, що у відповідь на вищевказану скаргу позивача Головне територіальне управління юстиції у місті Києві (далі - Управління) своїм листом від 16.10.2019 за вих.№К-4264 повідомило її про те, що приватна нотаріальна діяльність ОСОБА_6 відповідно до наказу Управління від 29.07.2019 за №500/6 по Київському міському нотаріальному округу була припинена на підставі пункту 3 частини першої статті 30 Закону України «Про нотаріат». Вищезазначеним наказом ОСОБА_6 було зобов`язано протягом одного місяця з дня одержання копії наказу про припинення нотаріальної діяльності передати до Київського державного нотаріального архіву всі документи нотаріального діловодства та архів.

Крім того, Управлінням було повідомлено, що станом на 10.10.2019 документи нотаріального діловодства та архів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 до Київського державного нотаріального архіву не передані, а нотаріусу було надіслано листа, яким наголошено на неухильному виконанні наказу Управління (а.с.65-66, т.1).

Листом від 15.12.2019 за вих.№К-4721 Управління повідомило позивача про те, що станом на момент надання цієї відповіді документи нотаріального діловодства та архів приватного нотаріуса ОСОБА_6 до Київського державного нотаріального архіву передані не були. Додатково повідомлено заявника, що 11.12.2019 Управлінням було надіслано лист до Головного управління національної поліції в місті Києві щодо встановлення місцезнаходження документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса (а.с.67-68, т.1).

Факт непередачі приватним нотаріусом ОСОБА_6 до відповідних органів юстиції документів його нотаріального діловодства та архіву також підтверджується наявними в матеріалах справи довідками Київського державного нотаріального архіву від 19.01.2021 за №335/01-17, від 20.07.2021 за №2379/01-21 та від 03.06.2022 за №956/01-17 (а.с.69, 109, т.1, а.с.58, т.2).

Листом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 26.01.2021 за №К-582 на чергову скаргу позивача була надана відповідь щодо непередачі приватним нотаріусом ОСОБА_6 документів нотаріального діловодства та архіву до Київського державного нотаріального архіву, а також щодо відкриття ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 17 липня 2020 року провадження у справі №759/11535/20 за позовом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) до приватного нотаріуса ОСОБА_6 про зобов`язання винити дії. Крім того, управлінням були надані позивачу роз`яснення щодо можливості захисту свого спадкового права у судовому порядку шляхом подачі відповідного позову про визнання права на спадщину (а.с.70-71, т.1).

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 26 травня 2021 року у справі №759/11535/20 позов задавлено повністю та зобов`язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 передати до Київського державного нотаріального архіву всі документи нотаріального діловодства та архів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Убачається, що указане рішення суду набрало законної сили 26 червня 2021 року, а тому підлягає обов`язковому виконанню у відповідності до статті 18 ЦПК України. Доказів примусового виконання судового рішення судом встановлено не було.

Так, відповідно до частин п`ятої - сьомої статті 14 Закону України «Про нотаріат» документи нотаріального діловодства та архів приватного нотаріуса є власністю держави і перебувають у володінні та користуванні приватного нотаріуса у зв`язку із здійсненням ним нотаріальної діяльності. Приватний нотаріус зобов`язаний забезпечити зберігання документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса протягом усього строку здійснення ним нотаріальної діяльності.

У разі припинення приватної нотаріальної діяльності документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса передаються ним до відповідного державного нотаріального архіву в порядку, встановленому законодавством.

Правила ведення нотаріального діловодства затверджуються Міністерством юстиції України за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства (частина перша статті 14 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до пунктів 4.10, 4.11 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2020 року №3253/5 (далі - Правила) приватний нотаріус, нотаріальна діяльність якого припинена (у тому числі у зв`язку з анулюванням свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю), зобов`язаний протягом одного місяця з дня одержання копії наказу передати до нотаріального архіву усі документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса.

У разі припинення, зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, тимчасового блокування або анулювання доступу нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкова справа може бути передана до іншого(ї) приватного нотаріуса або контори в межах одного нотаріального округу після закінчення встановленого законодавством строку для прийняття спадщини. Приватний нотаріус або контора, якому (якій) передається спадкова справа, зобов`язаний(а) прийняти її у провадження.

У випадку, коли приватний нотаріус не може особисто здійснити передачу спадкової справи до передачі всіх документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса до відповідного нотаріального архіву, передача спадкової справи здійснюється за наказом відповідного територіального органу Міністерства юстиції комісією, створеною для приймання-передавання документів нотаріального діловодства та архіву.

Нотаріус, який веде незакінчену спадкову справу або зберігає закінчену спадкову справу, у випадках, передбачених цим пунктом, зобов`язаний передати зазначену спадкову справу.

Заява про передачу спадкової справи подається спадкоємцями нотаріусу, який веде незакінчену спадкову справу або зберігає закінчену спадкову справу (у разі ліквідації контори - комісії з ліквідації; у разі якщо приватний нотаріус не може особисто здійснити передачу спадкової справи - відповідному територіальному органу Міністерства юстиції).

Указані положення Правил, на які послався місцевий суд у своєму рішенні, передбачають лише можливість передання спадкової справи іншому приватному нотаріусу за заявами усіх спадкоємців та відповідно не встановлюють обов`язку для останніх подавати нотаріусу такі заяви.

Разом із тим, відповідно до п. 4.12 цього Правил у разі неможливості за станом здоров`я або з інших причин, а також у зв`язку зі смертю приватного нотаріуса або відмовою приватного нотаріуса особисто здійснити передачу документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса у встановлені строки цей обов`язок покладається на територіальний орган Міністерства юстиції, яке в разі потреби залучає до цього поліцейських. У цьому випадку передачу документів до нотаріального архіву проводить експертна комісія відповідного територіального органу Міністерства юстиції у складі не менше трьох осіб.

Зі змісту позовної заяви, а також наявних у матеріалах справи доказів убачається, що позивач має перешкоди в отриманні свідоцтва про право на спадщину після смерті батька в установленому законом порядку у зв`язку з прийняттям компетентним органом рішення про припинення приватної нотаріальної діяльності нотаріуса ОСОБА_6 , а також у зв`язку із непереданням до Київського державного нотаріального архіву цим нотаріусом протягом тривалого часу документів нотаріального діловодства та архіву, зокрема, спадкової справи №1/2018, заведеної щодо майна померлого батька позивача.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилалася на те, що іншим способом захистити своє спадкове право не має можливості, тому просила визнати за нею право власності на спадкове майно.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абзацах 2,3 пункту 6 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Як зазначено в частині першій статті 1297 ЦК України спадкоємець, що прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно пункту 1 частини другої статті 16 ЦК визнання права є одним із способів цивільних прав та інтересів.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 205/4311/14-ц (провадження № 61-10174св19) зазначено, що визнання права на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, зокрема, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Так, позивач, як спадкоємець першої черги за законом, прийняла спадщину у визначений законом строк, звернувшись із відповідною заявою до приватного нотаріуса ОСОБА_6 Матеріали справи не містять доказів того, що не позивач, а будь-яка інша особа звернулась до нотаріальної контори або до приватного нотаріуса с заявою про прийняття спадщини. Матеріали справи містять належні і допустимі докази того, що спадкова справа після смерті ОСОБА_5 заведена.

Проте, відповідно до наказу Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 29.07.2019за №500/6 приватна нотаріальна діяльність ОСОБА_6 по Київському міському нотаріальному округу була припинена.

Установлено, що приватний нотаріус ОСОБА_6, по факту припинення діяльності, не передав документи нотаріального діловодства та архіву до Київського державного нотаріального архіву, у зв`язку із чим ОСОБА_3 позбавлена можливості надалі отримати відповідне свідоцтво про право на спадщину, що залишилася після смерті її батька. Отже, позивач позбавлена можливості успадкувати майно після смерті батька, в іншій, окрім судового способу.

Як правильно встановив суд першої інстанції, єдиним спадкоємцем першої черги окрім позивача, після смерті її батька ОСОБА_5 є її сестра та відповідач у справі - ОСОБА_2 .

Так, в ході розгляду справи місцевим судом ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 01 листопада 2021 року від Департаменту нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України було витребувано інформацію про загальну кількість дітей, із зазначенням їх прізвища, ім`я, по-батькові та дати народження, батьком яких зареєстрований ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також інформацію про те, чи перебував останній у зареєстрованому (укладеному) шлюбі станом на 03.12.2018 та інформацію про прізвище, ім`я, по-батькові та дату народження дружини.

Згідно відповіді Департаменту нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України від 03.12.2021 за №119219/134117-22-21/19.4.1 вказана ухвала була надіслана Департаментом до міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції для виконання відділами державної реєстрації актів цивільного стану (а.с.177, т.1).

Згідно відповідей, наданих Північно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Суми), Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Одеса), Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Львів), Центрально-Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.хмельницький), Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Харків), Південно-Східним (м.Дніпро) було повідомлено суд про відсутність актових записів про факти держваної реєстрації шлюбу ОСОБА_5 , а також державної реєстрації дітей, батьком яких він указаний.

Відповідно до листа Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 01.12.2021 за №56297/5.1-44, відділ на виконання вказаної вище ухвали повідомив суд про те, що за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян виявлено: 1) актовий запис про народження ОСОБА_2 , складений 14.03.1970 Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ), батьком якої є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір`ю - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 2) актовий запис про народження ОСОБА_8 , складений 10.07.1973 Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ), батьком якої є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір`ю - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 3) актовий запис про шлюб, складений 16.09.1969 Київським відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ), відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 (прізвище до державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , шлюб розірвано (а.с.181, т.1).

За наданою відповіддю Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори від 06.10.2021 за вих.№3445/01-16, цією нотаріальною конторою спадкова справа після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилася. Також, повідомили, що спадкова справа до майна померлого була заведена приватним нотаріусом ОСОБА_6, на підтвердження чого додали інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (а.с.154, т.1).

Таким чином, наявними матеріалами справи підтверджено, що наявність інших спадкоємців за законом окрім позивача та її сестри ОСОБА_2 після смерті їх батька ОСОБА_5 встановлено не було, а будь-хто інший окрім позивача у встановленому порядку із заявою про прийняття спадщини не звертався.

Суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позову з огляду на відсутність матеріалів спадкової справи, яка протягом тривалого часу не передається приватним нотаріусом ОСОБА_6 до Київського державного нотаріального архіву, та у зв`язку з цим неможливістю встановлення коло спадкоємців, не врахував, що позивач зі свого боку вжила усіх необхідних та передбачених законом заходів для своєчасного подання заяви про прийняття спадщини, а відсутність матеріалів спадкової справи, яку відкрив приватний нотаріус Потаом М.Ю. та не передав до відповідних органів юстиції у зв`язку із припиненням його нотаріальної діяльності, не залежить від волі позивача, а тому її право на спадщину в даному випадку може бути захищено та реалізовано виключно в судовому порядку.

Крім того, суд не взяв до уваги й те, що відповідачі у справі не заперечували проти задоволення вимог ОСОБА_3 .

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд першої інстанції не врахував, що неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину у приватного нотаріуса, з підстав непередання ним протягом тривалого часу спадкової справи до Київського державного нотаріального архіву, безумовно унеможливлює реалізацію позивачем права на спадщину і позасудове набуття нею права власності на свою частку спадкового будинку.

Як вже було зазначено раніше, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для його оформлення у нотаріальному порядку.

Отже, за відсутності умов для оформлення позивачкою своїх спадкових прав у нотаріуса і одержання свідоцтва про право на спадщину, наявні підстави для визнання за позивачкою права власності на спадщину в судовому порядку.

Як встановлено з матеріалів справи, спадщину після смерті ОСОБА_5 , прийняла його донька та позивач у справі - ОСОБА_3 , подавши до приватного нотаріуса відповідну заяву про прийняття спадщини. Інша його донька, яка також входить до переліку осіб першої черги спадкування - ОСОБА_2 у встановленому порядку із заявою про прийняття спадщини не зверталась, а в межах цієї цивільної справи проти задоволення вимог позивача не заперечувала.

Відтак, з урахуванням наведених вище обставин у суду були наявними підстави для визнання за позивачем в порядку спадкування за законом після ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на належне йому майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з кадастровим номером 3224981200:01:006:0005, загальною площею 0,0628 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Фастівський район, Великоснітинська сільська рада, с/т «Корабел»; грошові кошти з нарахованими відсотками та компенсаціями, що зберігаються на банківських рахунках у Акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль», відкритих ОСОБА_5 .

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та із порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог статті 376 ЦПК України є підставами для його скасування із прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Виходячи з вищенаведеного, рішення суду першої інстанції не може вважатись законним та обґрунтованим, і таким, що ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим наявні підстави для його скасування з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, п.2 ч.1 ст. 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_4 , задовольнити.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 24 січня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП - НОМЕР_6 ) право власності на квартиру номер АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Визнати за ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП - НОМЕР_6 ) право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224981200:01:006:0005, загальною площею 0,0628 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Фастівський район, Великоснітинська сільська рада, с/т «Корабел» у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Визнати за ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП - НОМЕР_6 ) право власності на грошові кошти з нарахованими відсотками та компенсаціями, що зберігаються на банківських рахунках у Акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль» (ідентифікаційний код юридичної особи: 14305909), відкритих ОСОБА_5 (РНОКПП - НОМЕР_7 ), у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 27 жовтня 2022 року.

Судді: Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна