Ухвала

від 27.10.2022 по справі 752/3505/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у І інстанції Кахно І.А.Провадження № 22-з/824/722/2022 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.

УХВАЛА

Іменем України

27 жовтня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати зрозгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Мельника Я.С., Гуля В.В.,

при секретарі Ковтун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенніКиївського апеляційного суду заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Торгана Віктора Богдановича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ізумруд» про зобов`язання надати відповідь на звернення громадян,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом та просив про його задоволення, посилаючись на те, що 24 квітня, 13 червня та 15 червня 2020 року він звернувся до ОСББ «Ізумруд» шляхом направлення листів на поштову адресу, які згідно даних АТ «УКРПОШТА» були отримані відповідачем 28 квітня та 18 червня 2020 року відповідно. Разом з тим, станом на 29 вересня 2020 року жодної відповіді від відповідача позивачем отримано не було.

Посилаючись на вказані обставини та на Закон України «Про звернення громадян», позивач просив суд зобов`язати ОСББ «Ізумруд» розглянути та надати відповідь на його звернення від 24 квітня, 13 червня та 15 червня 2020 року.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 01 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав на нього апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповноту судового розгляду та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи скаргу, позивач посилався на те, що суд проігнорував його заперечення з приводу відсутності у справі доказів направлення відповідачем відповідей на його звернення. При цьому, під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами відомостей, які мають бути їм повідомлені. Отже, за загальним змістом термін «повідомлення» включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими особа має бути обізнаною, а й отримання цією особою зазначених відомостей. Тобто, належним доказом надіслання відповідачем відповідей на звернення позивача є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Також апелянт у апеляційній скарзі посилався на відсутність належної відповіді, яка б об`єктивно та повно відповідала на звернення позивача, в тому числі у відповідях, наданих з відзивом відповідача, які позивач і до сьогодні не отримав у встановленому законом порядку.

На думку позивача, відповідач не розглянув об`єктивно і вчасно його звернення, не перевірив викладені у них факти, не прийняв рішення відповідно до чинного законодавства і не забезпечив їх виконання, та не повідомив позивача про наслідки розгляду, чим порушив статті 7, 15, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян».

Постановою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01 червня 2021 року - залишено без змін.

15 вересня 2022 року до Київського апеляційного суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Торгана В.Б. про ухвалення додаткового рішення, у якій він просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу, понесені позивачем у зв`язку із розглядом справи апеляційним судом, на суму 9 000,00 грн. (а.с.151-157).

Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи заяви, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення, виходячи з наступного.

За змістом п. 3 ч. 1 та ч. 2 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому, згідно ч.2 ст.141 ЦПК України, яка визначає порядок розподілу судових витрат між сторонами, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що у задоволенні позову ОСОБА_1 судом першої інстанції відмовлено, і це рішення суду залишено без змін постановою апеляційної інстанції, відтак в силу ч. 2 ст. 141 ЦПК України усі понесені позивачем по справі судові витрати, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу, покладаються на нього і за рахунок іншої сторони йому не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Торгана В.Б. про ухвалення додаткового рішення задля стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу не ґрунтується на вимогах закону та задоволенню не підлягає, оскільки діюче процесуальне законодавство в якості однієї із засад цивільного судочинства передбачає відшкодування судових витрат лише стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України), натомість рішення у справі ухвалене на користь відповідача, що виключає можливість відшкодування останнім витрат, понесених по справі позивачем, якому у задоволенні позову судом відмовлено.

Керуючись ст.ст. 133, 141, 270 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів

У Х В А Л И В:

В прийнятті додаткового рішення за заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Торгана Віктора Богдановича - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: