Ухвала

від 28.10.2022 по справі 200/5746/21

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про заміну сторони виконавчого провадження

28 жовтня 2022 року Справа №200/5746/21

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця І.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача, адвоката Шульженка Дениса Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про заміну боржника у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження по справі №200/5746/21 за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року представником позивача, адвокатом Шульженко Денисом Юрійовичем, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на адресу Донецького окружного адміністративного суду направлено заяву про заміну боржника у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження по справі №200/5746/21 за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування зазначеної заяви заявник зазначає, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22.06.2021 року у справі №200/5746/21 - адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов`язання вчинити певні дії задоволено; зобов`язано Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з виплатою виниклої заборгованості з 01.04.2017 року; стягнуто з Маріупольського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 коп.

На виконання вищезазначеного рішення суду виданий виконавчий лист №200/5746/21 від 19.10.2021 року.

Маріупольське об`єднане Управління Пенсійного фонду України (код ЄДРПОУ 42171861) згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань знаходиться в стані припинення з 11.11.2020 року. Окрім цього, представник позивача зауважив, що в ухвалі Господарського суду Донецької області від 21.09.2022 року у справі №27/166б встановлено: заявником до матеріалів справи надана копія передавального акту, з якого вбачається, що комісією з припинення управління здійснено заходи щодо припинення діяльності Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42171861, вул. Зелінського, буд. 27а, м. Маріуполь, Донецької області, 87548) та реорганізації шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, площа Соборна, буд.3 м. Слов`янськ, Донецької області, 84122), яка є правонаступником всіх прав та обов`язків припиненого Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Як зазначає представник позивача, ОСОБА_1 у серпні 2021 року переїхала з міста Дебальцеве Донецької області до міста Києва та на даний час перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві. Як зазначив представник позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві був надісланий лист від 06.09.2022 року №2600-0202-8/111153 на його адресу, в якому зокрема було зазначено, що на підставі заяви позивача від 27.08.2021 року ОСОБА_1 було взято на облік у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві з 01.09.2021 року як внутрішньо-переміщену особу. Розпорядженням від 23.09.2021 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 позивачу проведено поновлення виплати пенсії з 27.08.2018 року. Пенсія у розмірі 3106,32 грн. виплачується з 01.10.2021 року. Сума виплаченої пенсії за період з 01.10.2021 по 30.09.2022 року складає 39509,74 грн. Кошти за період з 27.08.2018 по 30.09.2021 у сумі 86789,32 грн. також підлягають виплаті, тобто обліковуються у цьому пенсійному фонді, пенсійна справа також перебуває у цьому пенсійному фонді. Тому, як зауважує представник позивача за таких обставин боржником на даний час має виступати саме Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ: 22869069, вул. Бульварно-Кудрявська, 16 м. Київ, 04053). На підставі вищезазначеного, представник позивача просив замінити боржника у виконавчому листі Донецького окружного адміністративного суду №200/5746/21 від 19.10.2021 року з Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Розглянувши означену заяву та наявні в матеріалах справи документи, суд зазначає наступне.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22.06.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Зобов`язано Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 41247274) поновити виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) з виплатою виниклої заборгованості з 01.04.2017. Стягнуто з Маріупольського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а, ЄДРПОУ: 42171861) на користь Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 коп.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду №200/5746/21 від 22.06.2021 року набрало законної сили від 17.09.2021 року.

19.10.2021 виданий виконавчий лист №200/5746/21.

Інформації, або будь яких доказів стосовно відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №200/5746/21, виданого 19.10.2021 Донецьким окружним адміністративним судом про зобов`язання Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 41247274) поновити виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) з виплатою виниклої заборгованості з 01.04.2017 в матеріалах справи немає.

Суд зазначає, що у статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частинами першою та другою статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

При цьому суд зазначає, що для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника, який повинен підтверджуватися відповідними належними та допустимими доказами.

Крім того, з вищезазначених норм вбачається, що сторонами виконавчого провадження виступають тільки фізичні або юридичні особи чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Відповідно до частини першої статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Відповідно до частини четвертої статті 379 КАС України, зазначено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

З вищенаведеного нормативного визначення випливає, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством установлено головну умову, за якої обов`язки боржника може бути перекладено на іншу особу, - це вибуття сторони виконавчого провадження.

За приписами статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на зміст наведеної норми процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Отже, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід`ємною частиною, а тому заміна сторони в зобов`язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченою чинним законодавством, що оформлюється ухвалою (стаття 52 КАС України).

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 (справа № 905/1956/15).

Відповідно до висновків викладених у Постанові Верховного Суду України по справі №752/17978/16-а від 19 березня 2019 року, встановлено, що відповідно до частини першої статті 379 КАС у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Аналогічні приписи містить й частина п`ята статті 15 Закону № 1404-VIII, відповідно до якої у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Отже, під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження володіє ознаками інституту процесуального правонаступництва, встановленого статтею 52 КАС, яка визначає процесуальні наслідки переходу прав і обов`язків від однієї особи до іншої у відносинах, щодо яких виник спір.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що однією з обов`язкових умов для заміни сторони виконавчого провадження є вибуття однієї із сторін виконавчого провадження, який у цьому випадку відсутній.

Відповідно до частин першої та другої статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч.8 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Отже, юридична особа вважається припиненою з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідного запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до наявного в матеріалах справи листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06.09.2022 року №2600-0202-8/111153 та заяви представника позивача від 27.09.2022 року, з яких вбачається, що ОСОБА_1 змінила місце проживання з серпня 2021 року переїхала до м. Києва та на підставі заяви від 27.08.2021 року позивача взято на облік до Головного управління з 01.09.2021 року як внутрішньо-переміщену особу. Розпорядженням від 23.09.2021 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 гр. ОСОБА_1 проведено поновлення пенсії з 27.08.2018 року, окрім цього її включено до переліку отримувачів пенсійних виплат за минулий період. Але як було зазначено Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, позивач є внутрішньо-переміщеною особою, яка була взята на облік згідно електронної пенсійної справи. Тому документів та рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.06.2021 по справі №200/5746/21 в Головному управлінні відсутні.

Але з вищезазначених документів поданих представником позивача не вбачається доказів правонаступництва, а саме перехід всіх прав та обов`язків від Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області до Головного управління Пенсійного фонду у м. Києві.

Враховуючи вищезазначене, а також подані докази представником позивача та встановлені факти відповідно до матеріалів справи, суд доходить висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не є правонаступником Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду Донецької області.

Але, враховуючи висновки, викладені у Постанові Верховного Суду України від 21.04.2021 року у справі №429/3281/13-а встановлено, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій узагалі.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 20.02.2019 (справа № 826/16659/15), від 13.03.2019 (справа № 524/4478/17).

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270.

При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.10.2019 (справа № 812/1408/16).

Водночас, у цій справі обставини справи є відмінними, оскільки правонаступництво у вищевказаних формах не відбулося.

Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (далі - Положення), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно п. 3, 4 Положення до основних завдань і функцій Пенсійного фонду України належить, зокрема: керівництво та управління солідарною системою загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; організація, координація та контроль роботи територіальних органів щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій; вжиття відповідно до законодавства та міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, заходів до переказування пенсій громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які постійно проживають в Україні тощо.

Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649, передбачено, що цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету. Виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Підпунктом 1 п. 4 Положення передбачено, що Пенсійний фонд України розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Міністрові соціальної політики.

Суд звертає увагу, що у рамках реформування пенсійної системи відбулася реорганізація територіальних органів Пенсійного фонду - всі підвідомчі управління областей приєдналися до Головних управлінь Пенсійного фонду України. Відповідно усі повноваження територіальних управлінь Пенсійного фонду України здійснюються на рівні Головних управлінь Пенсійного фонду України. Саме Головні управління Пенсійного фонду України є юридичними особами, мають самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Також відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», у якій зазначено, що при визначенні процесуального правонаступництва судам слід виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, та враховувати, що якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то в такому випадку суду необхідно залучити до участі у справі їх правонаступників. У випадку ж відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача.

У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач судом залучається інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

У рішенні Конституційного Суду України (Велика палата) від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 Суд звернув увагу на принцип інституційної безперервності, який полягає у тому, що органи державної влади, встановлені Основним Законом України, продовжують функціонувати в інтересах Українського народу та реалізовувати свої повноваження, виконувати завдання і функції, визначені у Конституції України, незалежно від цих змін, якщо тільки цими змінами не передбачено істотну (докорінну) зміну їх конституційного статусу, у тому числі їх ліквідацію.

Як вже було зазначено судом, даних щодо відкриття виконавчого провадження в матеріалах справи відсутні. Відповідно до виконавчого листа Донецького окружного адміністративного суду від 19.10.2021 року у справі №200/5746/21 боржником є Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Під час розгляду заяви про заміну сторони у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження встановлено, що Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області станом на 27.10.2022 знаходиться в стані припинення відповідно до даних зазначених на сторінці YouControl сервіс перевірки контрагентів, за пошуком відповідно до назви юридичної особи, https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/42171861/ .

Відповідно до постанови КМУ «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» від 09.10.2020 № 925 реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях шляхом приєднання до головних управлінь Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях за переліком згідно з додатком. Так, у додатку до вищевказаної постанови міститься Перелік територіальних органів Пенсійного фонду України, які реорганізуються шляхом приєднання, з якого вбачається, що до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області приєднується, зокрема, Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 925 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» з 01.06.2021 Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Окрім цього, відповідно до ухвали Господарського суду Донецької області від 21.09.2022 року у справі №27/166б, яку в якості доказів додає представник позивача, вбачається, що правонаступником всіх прав та обов`язків припиненого Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області шляхом реорганізації та приєднання є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що правонаступником Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Тому вважає за необхідним замінити боржника у виконавчому листі, виданому на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.10.2021 у справі №200/5746/21 з Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, нормами ст. 75 і 76 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми, в свою чергу, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В той же час, ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Дослідивши надані заявником документи в обґрунтування поданої заяви про заміну боржника у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження, а також матеріали справи, враховуючи, що відсутній перехід всіх прав та обов`язків від Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. Але навпаки, вбачається перехід всіх прав та обов`язків від Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області саме за виконавчим листом №200/5746/21, виданим 19.10.2021, де боржником зазначене Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області. Таким чином, суд дійшов висновку, що заява представника позивача про заміну боржника у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 52, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 243, 248, 256, 293-295, 297, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача, адвоката Шульженко Дениса Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про заміну боржника у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження по справі №200/5746/21 за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Замінити боржника - Маріупольське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а, ЄДРПОУ: 42171861) у виконавчому листі Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року у справі №200/5746/21 його правонаступником - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд.3 ЄДРПОУ: 13486010).

В іншій частині вимог заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Суддя І.О. Голошивець