Постанова

від 28.10.2022 по справі 640/3529/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 640/3529/19

касаційне провадження № К/9901/31728/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І.А.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» в особі філії «ДТЕК Крименерго» Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго»

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2019 (головуючий суддя - Кузьменко А.І.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2019 (головуючий суддя - Парінов А.Б.; судді: Степанюк А.Г.; Беспалов О.О.)

у справі № 640/3529/19

за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» в особі філії «ДТЕК Крименерго» Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго»

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправною та скасування вимоги,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року Акціонерне товариство «ДТЕК Крименерго» в особі філії «ДТЕК Крименерго» Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило визнати протиправною та скасувати вимогу від 02.10.2018 № Ю-189676-17 про сплату боргу (недоїмки).

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю підстав для прийняття спірної вимоги, оскільки законодавцем зупинено дію відповідних норм стосовно філії позивача як платника з місцезнаходженням на тимчасово окупованій території України.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 26.06.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2019, у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що приписи пункту 12.3 статті 12 Закону України від 12.08.2014 № 1636-VІІ «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - далі - Закон № 1636-VІІ) не можуть бути застосовані до спірних правовідносин та, відповідно, слугувати підставою для звільнення філії позивача від обов`язку сплати єдиного внеску, передбаченого Законом України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -далі Закон № 2464-VІ).

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2019, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2019 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційну скаргу Товариства обґрунтовано неправильністю застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Позивач посилається на неврахування судами при вирішенні спору положень Закону України від 15.04.2014 № 1207-VІІ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відповідно до яких положення статті 25 Закону № 2464-VІ не застосовуються в частині примусового стягнення єдиного соціального внеску, зокрема надсилання вимоги про стягнення недоїмки до платників єдиного внеску із місцезнаходженням на тимчасово окупованій території України. Товариство зазначає про відсутність у матеріалах справи даних, які є базою для визначення доходу. Позивач також звертає увагу на неврахування судами висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 та постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 805/53/16-а.

Ухвалою Верховного Суду від 20.11.2019 відкрито касаційне провадження у цій справі.

ГУ ДФС у м. Києві правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористалося, що не перешкоджає розгляду справи у касаційному порядку.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що філію Товариства створено 26.05.2014 з місцезнаходженням: 95017, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, Київській район, вул. Гаспринського, буд. 9.

З 28.05.2014 філію позивача взято на облік як платника податків у Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві та з 04.06.2014 - як платника єдиного внеску.

У період з 04.06.2014 по 31.12.2016 філія Товариства перебувала за основним місцем обліку в Офісі великих платників податків ДФС.

Згідно з даними інформаційно-аналітичних систем (податкової звітності) та інтегрованої картки за філією позивача обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 44985766,51 грн, яка виникла з 22.08.2014 на підставі самостійно поданих до органу доходів і зборів у період з червня по жовтень 2014 року звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб і суми нарахованого єдиного внеску.

02.10.2018 відповідачем сформовано вимогу № Ю-189676-17 про сплату боргу (недоїмки), відповідно до якої станом на 30.09.2018 заборгованість зі сплати єдиного внеску філії Товариства становить 44985766,51 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття ГУ ДФС у м. Києві названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 2 Закон № 2464-VІ виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску визначено статтею 9 Закону № 2464-VI. Частиною восьмою цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Частиною третьою статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 13 Закону № 2464-VI органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

За визначенням, наведеним у пункті 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами (частина перша статті 25 Закону № 2464-VI).

Пунктом 9-3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI визначено, що тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону.

Податкова інформація про суми недоїмки платників єдиного внеску, визначених абзацом першим цього пункту, зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку.

Аналіз зазначених приписів чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства дає підстави для висновку про те, що Закон № 2464-VI пов`язує звільнення платників єдиного внеску від обов`язків та відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо своєчасності та повноти сплати єдиного внеску з фактом перебування такого платника за місцезнаходженням на тимчасово окупованій території України.

Разом з тим, перебування платника єдиного внеску, місцезнаходження якого зареєстроване на тимчасово окупованій території України, на обліку в органі доходів і зборів, який розташований поза межами окупованої території України, зокрема на території, підконтрольній України, виключає звільнення такого платника від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом № 2464-VІ.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Закону № 1636-VІІ загальнодержавні податки і збори, визначені статтею 9 Податкового кодексу України, статтею 271 Митного кодексу України, єдиний внесок, встановлений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, справляння якого здійснюється відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», не справляються з доходів, отриманих юридичними особами (їх відокремленими підрозділами) та фізичними особами на тимчасово окупованій території, операцій та/або з інших об`єктів оподаткування (в тому числі об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням) на тимчасово окупованій території.

Особи, які перебували на обліку в контролюючих органах або мали місцезнаходження (місце проживання) на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя на початок тимчасової окупації, звільняються від обов`язків сплати єдиного внеску, передбаченого Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та виконання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» під час провадження їхньої підприємницької діяльності на тимчасово окупованій території України.

Такі особи мають право на добровільну сплату єдиного внеску, передбаченого Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України або уповноваженим органом з питань Криму.

Особи, які перебували на обліку в контролюючих органах або мали місцезнаходження (місце проживання) на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя на початок тимчасової окупації, звільняються від обов`язку подання до контролюючих органів декларацій (крім митних декларацій), звітності та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів протягом строку такої тимчасової окупації та після її завершення.

З огляду на викладене є правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що від обов`язку зі сплати єдиного внеску, передбаченого Законом № 2464-VІ, звільняються особи, які перебували на обліку в контролюючих органах або мали місцезнаходження (місце проживання) на території Автономної Республіки Крим або м. Севастополя на початок тимчасової окупації.

Утім, у спірній ситуації судовими інстанціями з`ясовано, що філія Товариства була створена вже після початку окупації відповідної території, на якій вона знаходиться. При цьому філія позивача перебуває на обліку як платник податків у контролюючому органі на території України з моменту створення.

За таких обставин приписи пункту 12.3 статті 12 Закону № 1636-VІІ не можуть бути застосовані до спірних правовідносин та, відповідно, слугувати підставою для звільнення філії позивача від обов`язку сплати єдиного внеску, передбаченого Законом № 2464-VІ.

Суд не приймає посилання Товариства на висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 та постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 805/53/16-а, оскільки відповідні висновки сформульовані за різних фактичних обставин, з урахуванням повноти, належності, достатності доказів, наданих учасниками та зібраних судами в конкретній справі.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» в особі філії «ДТЕК Крименерго» Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова