Постанова

від 26.09.2019 по справі 640/3529/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3529/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Степанюка А.Г.,

Беспалова О.О.,

при секретарі судового засідання Гужві К.М.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача (апелянта): Золотухін Р.М., Ступницький Є.Р .

від відповідача: Музика В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" в особі філії "ДТЕК Крименерго" Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2019 р. у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" в особі філії "ДТЕК Крименерго" Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго" в особі філії "ДТЕК Крименерго" Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02 жовтня 2018 року №Ю-189676-17 Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, відповідно до якої встановлено, що станом на 30 вересня 2018 року заборгованість зі сплати єдиного внеску філії "ДТЕК Крименерго" Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" становить 44985766,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на переконання позивача податковий орган не мав правових підстав для її прийняття, оскільки законодавцем було зупинено дію відповідних норм по відношенню до позивача як платника з місцезнаходженням на тимчасово окупованій території України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2019 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права, що на думку апелянта призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачем письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду подано не було.

У судовому засіданні представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги та разом з цим надали суду додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги. Відповідно до змісту вказаних пояснень представник позивача Є .Р. Ступницький зазначає, що з 26 березня 2019 року він займає посаду головного бухгалтера АТ ДТЕК Крименерго та разом з цим стверджує, що звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з відповідними додатками за звітні періоди з червня по жовтень 2014 року до органів доходів і зборів (податкових органів) філією ДТЕК Крименерго не подавались, з огляду на те, що нарахування (виплата) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованим особам по філії ДТЕК Крименерго , не відбувалось.

З урахуванням викладеного представники апелянта просили суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва 26 червня 2019 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що з доводами апеляційної скарги категорично не погоджується, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Натомість, стверджує, що судом першої інстанції було повно та всебічно досліджено обставини справи із наданням їм належної правової оцінки у відповідності до норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права та відповідно прийнято законне та обґрунтоване рішення.

За наведених обставин представник відповідача, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва 26 червня 2019 - без змін.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань філія "ДТЕК Крименерго" Публічного акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Крименерго" (код ЄДРПОУ 39228645) створена 26 травня 2014 року.

Місцезнаходженням вказаної філії згідно з даними Витягу є 95017, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, Київській район, вул. Гаспринського, буд. 9.

Також, відповідно до наявної у ЄДР ЮО ФОП ГФ інформації з 28 травня 2014 філія "ДТЕК Крименерго" було взято на облік платника податків у ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві та з 04.06.2014 взято на облік як платник єдиного внеску.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що у період з 04 червня 2014 року по 31 грудня 2016 року філія "ДТЕК Крименерго" ПАТ "ДТЕК Крименерго" перебувала на обліку за основним місцем обліку в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби.

Згідно з наявними у матеріалах справи даними інформаційно-аналітичних систем (податкової звітності) Філії (код ЄДРПОУ 39228645), а також даними інтегрованої картки вказаного платника податків вбачається, що за філією "ДТЕК Крименерго" ПАТ "ДТЕК Крименерго" обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 44985766,51 грн., що виникла з 22 серпня 2014 на підставі самостійно узгоджених звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів з червня по жовтень 2014 року.

02 жовтня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-189676-17, відповідно до якої станом на 30 вересня 2018 року заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені філії "ДТЕК Крименерго" Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго"становить 44985766,51 грн.

Незгода позивача з вказаним рішенням суб`єкта владних повноважень зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки філія "ДТЕК Крименерго" ПАТ "ДТЕК Крименерго" була створена після початку тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим (міста Севастополя), то приписи пункту 12.3 статті 12 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" від 12 серпня 2014 року №1636-VII (далі по тексту - Закон України від 12 серпня 2014 року №1636-VII) не можуть бути застосовані до спірних правовідносин та відповідно слугувати підставою для звільнення позивача від обов`язку сплати єдиного внеску, передбаченого Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Разом з цим, судом першої інстанції було зазначено, що існування недоїмки зі сплати єдиного внеску, передбаченого Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", є підставою для сформування та надіслання вимоги про таку сплату на підставі облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Також, судом було вказано, що порядок надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки) не впливає на правомірність її формування.

За наведених обставин, Окружний адміністративний суд дійшов висновку, що доводи позивача, якими він обґрунтовує позовні вимоги не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, натомість відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI, в редакції станом на дату прийняття оскаржуваної вимоги).

Відповідно до підпункту 1 частини 1 статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно підпункту 1 частини 2 статті 6 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною 3 статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI встановлено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Пунктом 7 частини 1 статті 13 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI визначено, що органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Відповідно до положень статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до підпункту 6 частини 1 статті 1 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

У свою чергу, ч. 1 вказаної норми передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Водночас, положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Вирішуючи питання чи мав відповідач правові підстави для прийняття оскаржуваної вимоги з урахуванням доводів апеляційної справи та встановлених обставин справи, судова колегія зазначає про таке.

Як було встановлено судом та підтверджується наявними у справі доказами згідно з даними інформаційно-аналітичних систем (податкової звітності) Філії (код ЄДРПОУ 39228645), а також даними інтегрованої картки вказаного платника податків за філією "ДТЕК Крименерго" ПАТ "ДТЕК Крименерго" обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 44985766,51 грн., що виникла з 22 серпня 2014 на підставі самостійно узгоджених звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів з червня по жовтень 2014 року.

При цьому, пояснення представника позивача, що така звідність не подавалась Філією не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки вказана особа була призначена на посаду головного бухгалтера АТ ДТЕК Крименерго лише з 26.03.2019, у той час як спірні правовідносини стосуються періоду з червня по жовтень 2014 року.

Інших доказів на спростування відповідної інформації, що міститься в облікових даних інформаційної системи податкового органу позивачем суду не надано.

При цьому, судова колегія зауважує що існування недоїмки зі сплати єдиного внеску, передбаченого Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", є підставою для сформування та надіслання вимоги про таку сплату на підставі облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Щодо наявності підстав для прийняття оскаржуваної вимоги з огляду на те, що місцезнаходженням позивача є окупована територія Автономної Республіки Крим (міста Севастополя), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів пункту 9 3 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI визначено, що тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону.

Податкова інформація про суми недоїмки платників єдиного внеску, визначених абзацом першим цього пункту, зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку.

Отже з аналізу наведеної норми вбачається, на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", норми статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в частині примусового стягнення єдиного соціального внеску, зокрема надсилання вимоги про стягнення недоїмки до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України не застосовуються.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до приписів пункту 12.3 статті 12 Закону України від 12 серпня 2014 року №1636-VII загальнодержавні податки і збори, визначені статтею 9 Податкового кодексу України, статтею 271 Митного кодексу України, єдиний внесок, встановлений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, справляння якого здійснюється відповідно до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", не справляються з доходів, отриманих юридичними особами (їх відокремленими підрозділами) та фізичними особами на тимчасово окупованій території, операцій та/або з інших об`єктів оподаткування (в тому числі об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням) на тимчасово окупованій території.

Особи, які перебували на обліку в контролюючих органах або мали місцезнаходження (місце проживання) на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя на початок тимчасової окупації, звільняються від обов`язків сплати єдиного внеску, передбаченого Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та виконання вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" під час провадження їхньої підприємницької діяльності на тимчасово окупованій території України.

Такі особи мають право на добровільну сплату єдиного внеску, передбаченого Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України або уповноваженим органом з питань Криму.

Особи, які перебували на обліку в контролюючих органах або мали місцезнаходження (місце проживання) на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя на початок тимчасової окупації, звільняються від обов`язку подання до контролюючих органів декларацій (крім митних декларацій), звітності та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів протягом строку такої тимчасової окупації та після її завершення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з аналізу наведених положень законодавства сллідує, що від обов`язків сплати єдиного внеску, передбаченого Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", звільняються особи, які перебували на обліку в контролюючих органах або мали місцезнаходження (місце проживання) на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя на початок тимчасової окупації.

Натомість, як було встановлено судом, вбачається з матеріалів справи та не спростовано апелянтом філією "ДТЕК Крименерго" ПАТ "ДТЕК Крименерго" була створена після початку окупації відповідної території на якій знаходиться зазначене підприємство. Також, судом встановлено, що позивач зареєстрований платником податків у податковому органі на території України з моменту створення цього відокремленого підрозділу та до теперішнього часу.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що приписи пункту 12.3 статті 12 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" від 12 серпня 2014 року №1636-VII (далі по тексту - Закон України від 12 серпня 2014 року №1636-VII) не можуть бути застосовані до спірних правовідносин та відповідно слугувати підставою для звільнення позивача від обов`язку сплати єдиного внеску, передбаченого Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

При цьому, слід зазначити, що відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов`язку доказування протилежного.

Разом з цим, позивачем не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано належних та допустимих доказів які б свідчили про протиправність оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковий орган при винесенні оскаржуваної вимоги діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством у той час як позивачем не доведено наявності обставин протиправності прийнятого відповідачем рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене, та враховуючи, що колегією суддів не встановлено порушень судом першої інстанції під час вирішення даної справи, які відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для його скасування, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328-329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" в особі філії "ДТЕК Крименерго" Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді А.Г. Степанюк

О.О. Беспалов

Повний текст постанови виготовлено 01 жовтня 2019 року