Рішення

від 26.06.2019 по справі 640/3529/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 червня 2019 року № 640/3529/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомАкціонерного товариства ДТЕК Крименерго в особі філії ДТЕК Крименерго Публічного акціонерного товариства ДТЕК Крименерго доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство ДТЕК Крименерго в особі філії ДТЕК Крименерго Публічного акціонерного товариства ДТЕК Крименерго (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02 жовтня 2018 року №Ю-189676-17 Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, відповідно до якої встановлено, що станом на 30 вересня 2018 року заборгованість зі сплати єдиного внеску філії ДТЕК Крименерго Публічного акціонерного товариства ДТЕК Крименерго становить 44 985 766,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що вимога, винесена податковим органом, є протиправною з огляду на те, що правова підстава її прийняття законодавцем зупинена по відношенню до позивача як платника з місцезнаходженням на тимчасово окупованій території України.

На думку представника позивача, контролюючий орган своїми діями встановлює для платника податку додаткові обмеження, не передбачені Податковим кодексом України, що не відповідає повноваженням податкового органу та суперечить вимогам частини 2 статті 19 Конституції України.

Додатково представник позивача стверджує про порушення відповідачем порядку надіслання оскаржуваної вимоги, адже оскільки вимога прийнята відносно відокремленого підрозділу (філії), то і повинна бути надіслана за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу (філії).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2019 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що відповідно до інтегрованих систем контролюючого органу вбачається подача позивачем звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів з червня по жовтень 2014 року. Крім того, даними, наявними в інформаційних ресурсах Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, підтверджується, що філія ДТЕК Крименерго Публічного акціонерного товариства ДТЕК Крименерго перебувала на обліку за основним місцем обліку у період з 04 червня 2014 року по 31 грудня 2016 року в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби. Водночас, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань філія ДТЕК Крименерго Публічного акціонерного товариства ДТЕК Крименерго створена 26 травня 2014 року, тобто після визначеної частиною 2 статті 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України від 15 квітня 2014 року №1207-VII дати початку тимчасової окупації (20 лютого 2014 року). На думку представника відповідача, вимоги пункту 12.3 статті 12 Закону України Про створення вільної економічної зони Крим та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України від 12 серпня 2014 року №1636-VII не звільняють позивача від обов`язку сплати єдиного соціального внеску.

Також представник контролюючого органу повідомив, що ним дотримано вимог Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449, в частині надіслання оскаржуваної вимоги.

У відповіді на відзив представник позивача стверджує, що вимоги пункту 9-3 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування застосовуються до відокремленого підрозділу позивача, оскільки він має своє місцезнаходження на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим. При цьому, на момент формування оскаржуваної вимоги зупинене застосування до філії ДТЕК Крименерго Публічного акціонерного товариства ДТЕК Крименерго норми статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Додатково представник позивача зазначив, що дані інформаційної системи органу доходів і зборів відповідачем формуються на підставі звітності позивача з єдиного внеску. Оскільки господарська діяльність здійснювалась юридичною особою - Акціонерним товариством ДТЕК Крименерго , до діяльності якої відповідач зауважень не має, то створення філії ДТЕК Крименерго Публічного акціонерного товариства ДТЕК Крименерго зумовлене збереженням майна за юридичною особою на тимчасово окупованій території АРК, з огляду на що звітності з єдиного внеску від імені відокремленого підрозділу до податкових органів не подавалось. Тобто, відповідачем оскаржувана вимога винесена за неналежними даними інформаційної системи органу доходів і зборів. При цьому, як стверджує представник позивача, незалежно від даних інформаційної системи органу доходів і зборів, оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню на підставі пункту 9-3 підрозділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

В судовому засіданні 25 червня 2019 року представник позивача підтримав заявлені вимоги, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

02 жовтня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-189676-17, відповідно до якої станом на 30 вересня 2018 року заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені філії ДТЕК Крименерго Публічного акціонерного товариства ДТЕК Крименерго становить 44 985 766,51 грн.

Позивач вказану вимогу отримав 10 жовтня 2018 року, що підтверджується наявними матеріалами справи.

22 жовтня 2018 року позивачем подано до Державної фіскальної служби України скаргу на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02 жовтня 2018 року №Ю-189676-17.

За наслідками розгляду зазначеної скарги Державною фіскальною службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 23 листопада 2018 року №38162/6/99-99-11-02-02-25, яким в задоволенні скарги відмовлено.

Незгода позивача із вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 02 жовтня 2018 року №Ю-189676-17 зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI, в редакції станом на дату прийняття оскаржуваної вимоги).

Відповідно до підпункту 1 частини 1 статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно підпункту 1 частини 2 статті 6 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною 3 статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI встановлено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до підпункту 6 частини 1 статті 1 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 13 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI визначено, що органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Відповідно до положень частини 1-4 статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі несплати або несвоєчасної сплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України Про державну підтримку сільського господарства України , положення цієї статті застосовуються виключно щодо суми страхових внесків, що має сплачуватися платником єдиного внеску.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Так, в обґрунтування протиправності оскаржуваної вимоги про сплату боргу позивач зазначає, що на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , норми статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині примусового стягнення єдиного соціального внеску, зокрема надсилання вимоги про стягнення недоїмки до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України, не застосовуються.

Дійсно приписами пункту 9 3 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI визначено, що тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону.

Податкова інформація про суми недоїмки платників єдиного внеску, визначених абзацом першим цього пункту, зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку.

Таким чином, на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , норми статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині примусового стягнення єдиного соціального внеску, зокрема надсилання вимоги про стягнення недоїмки до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України не застосовуються.

Разом з тим суд зазначає, що приписи Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02 вересня 2014 року №1669-VII, якими були внесені відповідні зміни до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо звільнення від обов`язку сплати єдиного внеску та зупинення застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону, втратили чинність з 01 січня 2016 року.

Відповідно до пункту 9 4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Аналіз наведених вище норм свідчить, що підставою для звільнення платників єдиного внеску від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є факт перебування на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року №405/2014.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що філія ДТЕК Крименерго Публічного акціонерного товариства ДТЕК Крименерго перебувала на обліку за основним місцем обліку в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби у період з 04 червня 2014 року по 31 грудня 2016 року, тобто на території України.

Наведене свідчить, що право на звільнення від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивач як платник єдиного внеску мав у зв`язку з перебуванням на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції .

Крім того, пунктом 12.3 статті 12 Закону України Про створення вільної економічної зони Крим та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України від 12 серпня 2014 року №1636-VII (далі по тексту - Закон України від 12 серпня 2014 року №1636-VII) визначено, що загальнодержавні податки і збори, визначені статтею 9 Податкового кодексу України, статтею 271 Митного кодексу України, єдиний внесок, встановлений Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, справляння якого здійснюється відповідно до Закону України Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування , не справляються з доходів, отриманих юридичними особами (їх відокремленими підрозділами) та фізичними особами на тимчасово окупованій території, операцій та/або з інших об`єктів оподаткування (в тому числі об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням) на тимчасово окупованій території.

Особи, які перебували на обліку в контролюючих органах або мали місцезнаходження (місце проживання) на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя на початок тимчасової окупації, звільняються від обов`язків сплати єдиного внеску, передбаченого Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та виконання вимог Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг під час провадження їхньої підприємницької діяльності на тимчасово окупованій території України.

Такі особи мають право на добровільну сплату єдиного внеску, передбаченого Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України або уповноваженим органом з питань Криму.

Особи, які перебували на обліку в контролюючих органах або мали місцезнаходження (місце проживання) на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя на початок тимчасової окупації, звільняються від обов`язку подання до контролюючих органів декларацій (крім митних декларацій), звітності та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів протягом строку такої тимчасової окупації та після її завершення.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що від обов`язків сплати єдиного внеску, передбаченого Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , звільняються особи, які перебували на обліку в контролюючих органах або мали місцезнаходження (місце проживання) на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя на початок тимчасової окупації .

Частиною 2 статті 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України від 15 квітня 2014 року №1207-VII визначено, що датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Водночас, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань філія ДТЕК Крименерго Публічного акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Крименерго створена 26 травня 2014 року, тобто після початку тимчасової окупації.

Відтак, норми пункту 12.3 статті 12 Закону України від 12 серпня 2014 року №1636-VII не можуть бути застосовані до спірних правовідносин та слугувати підставою для звільнення позивача від обов`язку сплати єдиного внеску, передбаченого Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

При цьому, наявними матеріалами справи підтверджується подання позивачем звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів з червня по жовтень 2014 року, тобто після початку тимчасової окупації.

Існування недоїмки зі сплати єдиного внеску, передбаченого Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , є підставою для сформування та надіслання вимоги про таку сплату на підставі облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

В частині тверджень позивача про надіслання оскаржуваної вимоги на адресу акціонерного товариства ДТЕК Крименерго , а не на адресу філії, суд виходить з наступного.

Так, вимогами пункту 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року №449, визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

Відповідно до частини 1 статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру (частини 3-5 статті 95 Цивільного кодексу України).

Відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підтверджується, що керівником Акціонерного товариства ДТЕК Крименерго та філії ДТЕК Крименерго публічного акціонерного товариства ДТЕК Крименерго значиться Діденко Денис Сергійович .

Відтак, твердження позивача в даній частині не знайшли свого нормативного підтвердження.

При цьому, суд звертає увагу, що порядок надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки) не впливає на правомірність її формування.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства ДТЕК Крименерго в особі філії ДТЕК Крименерго Публічного акціонерного товариства ДТЕК Крименерго відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко