Ухвала

від 03.10.2022 по справі 705/2599/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 705/2599/22

провадження № 61-9101ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Мале приватне підприємство «Агропромресурси»,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Малого приватного підприємства «Агропромресурси» про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Малого приватного підприємства (далі - МПП) «Агропромресурси», в якому просив визнати недійсним договір дарування частки в МПП «Агропромресурси» від 26 листопада 2015 року, укладений ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Роголь Г. І., за реєстровим номером 4667.

Одночасно ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти дії щодо розпорядження часткою в МПП «Агропромресурси» (код ЄДРПОУ 22803389) у розмірі 79,52%.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 липня 2022 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року апеляційну скаргу задоволено, ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 липня 2022 року скасовано і увалено нове судове рішення, яким заяву задоволено.

Заборонено відповідачам вчиняти дії щодо розпорядження часткою в МПП «Агропромресурси» (код ЄДРПОУ 22803389) у розмірі 79,52% до набрання судовим рішенням у справі законної сили.

Не погоджуючись з постановою Черкаського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року, ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене судове рішення і залишити в силі ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 липня 2022 року.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 25 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Підставою касаційного оскарження постанови Черкаського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року заявник визначає порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права. Зазначає, що позивачем не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а судом не надано належної оцінки вказаним обставинам. Судом не наведено обґрунтованих мотивів, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваної постанови вбачається, що скарга заявника є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Постановляючи ухвалу і відмовляючи у задоволенні заяви, Уманський міськрайонний суд Черкаської області виходив з того, що заявником не надано доказів наявності у ОСОБА_2 наміру відчужити частку в МПП «Агропромресурси» у розмірі 79,52%.

З висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для забезпечення позову суд апеляційної інстанції не погодився і встановив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Встановлюючи заборону відповідачам вчиняти дії щодо розпорядження часткою в МПП «Агропромресурси» у розмірі 79,52%, Черкаський апеляційний суд виходив з існування спору між сторонами щодо дійсності договору дарування частки в МПП «Агропромресурси» від 26 листопада 2015 року. Суд вважав, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення справи і набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити у разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Апеляційний суд вважав співмірним обраний позивачем вид забезпечення позову із заявленою ним вимогою.

Судом апеляційної інстанції за матеріалами справи установлено, що

у липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , МПП «Агропромресурси», в якому просив визнати недійсним договір дарування частки в МПП «Агропромресурси» від 26 листопада 2015 року, укладений ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Роголь Г. І., за реєстровим номером 4667.

Одночасно ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти дії щодо розпорядження часткою в МПП «Агропромресурси» (код ЄДРПОУ 22803389) у розмірі 79,52%.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказав, що договір, відповідно до якого змінено право власності на частку у підприємстві, є фраудаторним та спрямованим на виведення відповідачами майна з-під можливого стягнення за вимогами кредитора ОСОБА_1 . Вважав, що подальше відчуження частки у підприємстві призведе до неможливості виконання рішення суду в цій справі у випадку задоволення позову.

Згідно зі змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.

Вказаним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з частиною першою статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами виник спір щодо дійсності договору дарування частки в МПП «Агропромресурси»

від 26 листопада 2015 року.

Забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо розпорядження часткою у МПП «Агропромресурси» суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим і співмірним із заявленою позовною вимогою.

Враховуючи наведені обставини та вимоги законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування такого виду забезпечення позову.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Твердження заявника про ненаведення судом обґрунтованих мотивів, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення.

Вид забезпечення позову, який застосував суд апеляційної інстанції, є співмірним заявленій позовній вимозі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у

державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга ОСОБА_2 на постанову Черкаського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року є необґрунтованою, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у даній справі сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, прийнятою з додержанням норм процесуального права й підстави для її скасування відсутні, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Черкаського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року суд відмовляє.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Черкаського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Малого приватного підприємства «Агропромресурси» про визнання правочину недійсним.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук